Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Golem

#1281






Скоро традиційні щорічні три дні вихідних підряд, а саме 13...15 жоПня. Я вирішив описати мандрівку на Свидовець або  «З видом Вець», а заодно і «підказати» людям маршрут для «віддиху на природі». Направду, Свидовець це унікальний по своїй красі і доступності гірський масив, це як молода красива дівчина що вперше в житті вийшла на панель. Вона незаймана але доступна, вона надзвичайна і прямо перед тобою. Співвідношення кількості краси до легкості її досягнення на Свидовці найвище в Українських Карпатах. Навіть паркетники на стоковій гумі можуть сюди заїхати у суху погоду, джипи в будь-яку, туристи групами по 30+ чоловік ходять з Драгобрата попри озеро Івор, де ми ночували, на Велику Близницю. Але це, тим не менше, високогірррря з характерними ландшафтами і краєвидами, а також з Хрестами по невезучим туристам... Ну і куди ще піти синякам на Сині свята як не в «...сині Гори це не місто уоооо!» як співала Перкалаба.

Якшо поїхати на Свидовець прямо зараз то Ви опинитеся в чудовій осінній казці яка буде навіть красивіша за весняну красу. Снігу ще нема, максимум приморозки. Зато скільки теплих пейзажних селфі-тонів навколо! Короче що я хочу сказати, хоч ми на Свидовець і були сходили на свято всіх аватарів, тобто сині свята, тьху – зелені. Тим не менше цей маршрут цілком прохідний і восени також.

Їдемо зі Львова на Франкіуськ, далі на Яремче а далі у Терра Інкогніта для всіх, в кого Україна у тих краях закінчується Буковелем. І хто ніколи за Яблуницею не бував. Бо ми посміємо поїхати далі за Поворот на Паляницю і зїхати аж на Закарпатську сторону в Лазещину. Думаєте нема життя по той бік Закарпаття?! А Даремно! З Лазещини йде один з найкайфовіших підйомів на Петрос та Говерлу, а в Квасах квасять, пиво, як банально би це не звучало. Але нам ще далі, майже перед самим Раховим в Тростянці є знак початку НаціоАнального парку, там звертаємо праворуч і паркуємо машини коло магазину.





Місцеві нас запевнили що з машини більше ніж 200 грн не пропаде, тому ми під палючим сонцем спокійно зливаємо відпрацьоване паливо в рів для гноївки і йдемо собі вверх маркованим Маршрутом. Якось в походах з Остапом так повелося що ми піджираємо після автоподорожі не коло машини, а десь троха вище скараю села вже в горах. От і цього разу він з своїми двома друзями так вальнули вверх що аж сипанули нам курявою в Мармизи. «Ого», подумав я «Та з такими спортсменами нам прийдеться себе почувати ветеранами туризму». Але як нам потім хлопці призналися, вони на тому першому підйомі чуть були не здохли і вже були думали вертатися назад у Львів. То все нирки і печінка, не встигли вивести з Організму спожиту перед тим на ОККО хімію.

За обідом всі познайомилися та подружилися. Остап має властивість завжди брати з собою нових, цікавих та нормальний людей, які органічно зливаються з «старічками» та ще й показують їм де спИртивні раки зимують.

Коли ми були тільки рушали від машин то попри нас швиденько так проскочило дві симпатичні дупці, ми й не встигли спомятатися і їх погукати. Вся наша наступна дорога була присвячена доганянню цих дівчат. Як тільки хтось починав відставати ми йому тут же нагадували яка благородна ціль чекає нас попереду і він починав іти швидше. Та як би там не було, але окрім бридкої алкашні, яка не то що йти вверх, а просто триматися на ногах на рівному місці толком не могла, ми нікого не зустріли. Добре шо далі полонини Браїлки ці Аватари так і не піднялися, а то б обригали нам всю стежку.





За Браїлкою починався вже сам хребет Свидовця і Краєвиди. Тут ми троха розтягнулися, хто посцяти, хто пофоткати а кому просто важко йти. Та так розтягнулися шо коли Вові та мені світило сонце і ми аж знімали футболки то Тараса і Сашка поливав дощ з сусідньої хмарки. Вова, до речі, хоч і мав з собою в рюкзаку всяких настоянок та наливок більше ніж є у розносчика бухла в Електричці Львів-Мукачево пива, та з тим всім він успішно умудрявсі бігти риссю поперед мене вперед на гору. Від чого я офігівав і настановлявсі більше (не) пити.

Під час одного з привалів нам стежку перебігла косуля, звабливо махаючи біленькою дупцею прямо в нас під носом. Але боячись чорних хмар ми не стали дочікуватися коли вона вертатиметься назад і швиденько пішли далі на Велику Близницю.

Перевага змішаних автопоходів коли ти пів дня кудись їдеш а потім йдеш що навіть коли людина втомлена від асфальту її сили насправді нікуди не діваються. І як тільки таку людину випускаєш в гори то вона біжить так же ніби щойно зранку її, виспану і тверезу, привезли автобусом під Заросляк. Тож попри мої песимістичні сподівання ми мали всі шанси зайти за світла на Івор.







Востаннє я був на Близниці зимоу, з лижами Ксьондзиком і Любком. Тоді дув вітер і обмерзали всі незахищені частинки шкіри, тоді світило сонце, осліплюючи всіх хто був без маски та плавлячи сніг навколо чорних шкарів. Тому приходилося йти далі аби не вмерзнути тут навіки в льодовики Свидовця, які навіть в таку жару як нині звабливо манили нас своєю білою прохолодою. Та навіть взимку в лижних шкарах це не був тяжкий похід, ба влітку. Зараз по факту ми просто собі розважалисі і фоткали всю дорогу Остапа-Суперстара. Кількість селфі які він зробив була анпевно більшою за сумнарну кількість всіх решта фоток в цьому поході.
Коли ми спустилися до озера то першим ділом кирьнули си віскі, привезеного Остапу з самої Японії. Віскі як віскі, Американці поки там сиділи після війни то навчили їх як з саке добре віскі робити. А от озеро зачотне. Воно з трьох сторін оточене вертикальними скелями, зовсім лисими нак ніби то хтось їх виголив перед приходом туристів. Коло Озера є рівні місця і джерела, але майте на увазі що це місце легкодоступне знизу і туристів тут може бути багато.

На наступний ранок була ідея нікуди не йти, бо тут ітак зашибісь. Але ж це не варіант для справжніх дослідників Карпат! Тому ми скупнулися голяка в Іворі та й рушили далі в сторону Стогу і Довгаски. До речі, вода в озері була доволі тепла як на Карпати, навіть кості не ломила. Цілий світловий день був наш, тож нікуди не спішачись ми обійшли і обфоткали всі хребти, відроги та озера. Час від часу гума проїждєючих джипів та біциклів нас занурювала в туман пилюки. Але ми не харилися бо розуміли що всі хочуть побачити цю Красу та не всі мають наснаги йти сюди пішки. Коло Довгаски було таборище гумових Туристів тому ми зупинилися коло Ворожески. І недарма. Це озеро було в рази красивіше від всіх попередніх, добре шо ми там не лишилися 😊 Щасливі та переповнені благодаті ми взялися корчувати Жереп на дрова та ставити намети на каменях коло вогню. А дала в нас нічна программа, всі з усіма вже подружилися та обмінялися контактами, знайшли спільних знайомих і теми для розмов, домовилися про зустріч в цивілізації. Поки ми тренділи про політику та Задового вогонь згас і ми не придумали ліпшого способу його роздути як за допомогою дрона. А чом би і ні. Чотири фурдачка по 100 ватт кожен дуюуть краще ніж наші штири пяні писки.









Ще одна класна тема яку я відкрив в цьому поході це лазер. Якшо його направити на воду то він відбивається на сусідню вертикальну скелю. Тепер водимо ним рівномірно взад-вперед і маємо растр як у телевізора, правда замість противних пик 95 кварталу у ньому видно ехо природних вібрацій, які наші не надто тонкі душі інакше б і не відчули. Ну або напившись світити в намет туристів за кілометр від тебе. Лазерний промінь запалює його весь зеленим вогнем аж видно пози тіней всередині яких ми явно застали зненацька.

На третій день неспішний спуск вниз. Спитаєтеся чи було холодно спати – ні. Хоч сніг ще і лежав у відрогах та було тепло. Бо коли тобі добре то ти можеш не то шо обігріти себе а навіть спровокувати на землі глобальне потепління чи перетворити Сибір на Мальдіви.

До речі, хто йтиме нашими слідами може взяти вудочки. У Ворожесці в травні було купа малька, відповідно зараз це вже нормальна велика риба. І не треба буде смердини зі свіжої серовини з собою тягнути. Найвисокогірніша та найбільш еколоігчно чиста риба в Україні!







Спускаємся до Стогу, далі на підйомнику в Драгобрат. Ноги троха втоптані за три дні тому котитися лижним схилом вниз без лиж та ще й переступаючи використані абонементи, носовички, загублені рукавиці та корки від пляшок зовсім неохота. Який то кайф, так ніби два місяці а не два дні ми не були в цивілізації. З зачудуванням дивмося на закриті котеджі навколо, Остап показує Міші та Вові де і з ким він тут ночував. Далі викликаємо буханку з села, їмо бограч чекаючи на неї і, з пічкою всередину салону, трусимся на тій буханці вниз під традиційну російсько-карпатську попсу, яку тільки Вова чомусь знав всю досконало. А точно, він же ж з модними тачками працює, а там всюди напевно тільки така і звучить, як це не сумно.

Машини були на місці, колеса акуратно поскладані збоку, акумулятор продавався в сусідньому магазині. Попри водопад, який мені нагадав Швейцарію бо також скочувався прямо на дорогу, скочуємося і ми у Львів. Нові враження, нові друзі та стимул займатися спортом аби не відставати від молодих. Свидовець запам'ятався весь насамперед неймовірними краєвидами та надзвичайно душевною компанією, яку не зруйнувала навіть розлита Вовою пляшка та розмови хто більший мудак Порошенко чи Садовий поло вогню.

Йдіть на Свидовець зараз поки його ще не закультурили на кінець, бо тоді вже кінець куди підете.






#1282
Дякую за дуже грунтовну розповідь. Я думаю що буде як завжди, чим більше часу минатиме тим менше робитиметься. Поговорили і забули.

А що це за руйнування хвостовика про які ти згадумав в 83 році? І де вони були?
#1283
Сьогодні записали програму Ранок на 3-ох на 1-му західному. Вийде в середу 10 Жопня. Кому цікаво - дивіться!
#1284
Цитата: Electri4king від 08.10.2018 19:17:50
В будівлю радіоцентру приникнути не намагались?

Та шо там намагатися. Була така думка, та там все просто.

Але ми як лохи заїхали машиною на саму територію під камери, потім ходили-шуміли що аж навіть місцеві почули і підтягнулися. А далі не було сенсу вже лізти всередину.
#1285
Радіо Муроване

Воскрешу і я стару добре тему про Радіоцентр в Мурованому. Якшо коротко:

1)   Радіоцентр зараз реставрують, понавішували навколо камер
2)   Ознак сторожа виявлено не було
3)   Всі антенно-фідерні пристрої начисто зняті
4)   Через вікно ми побачили залишки апаратури всередині
5)   В сам будинок можна проникнути без взлому.

Насправді виглядає так шо скоро будинок повністю відновлять і всю стару апаратуру викинуть. Зокрема збивають навіть штукатурку і знімають екрануючі сітку навколо. Тому кого цікавить – слід відвідати поки воно не загнулося.

На території також є горб з входом – льохом всередину. Виглядає що ще з тих старих панських часів. Напевно що там в горбі зараз є якесь водосховище.

Поруч ще стоїть один вертикальний Диполь з довжиною плеча на око 15м. Якшо припустити що він чвертьхвильовий то антена була на 60м або 5МГц. Тобто середньохвильову антену вже розібрали. Частина її розтяжок вже потріскала або не натягнута тому Антена скоро впаде.

Знайшли купу документації на смітнику. Це була синхронна радіостанція яка працювала на тій же частоті що і всі решта по всій країні. Для того щоб в місцях де є сигнал з двох станції не було інтерференцій. Частоти узгоджувалися з точністю до 0,1Гц!!!

Вилазка відбулася по планах звідси. На гірці Камянопіль ніц цікавого нема. Заїзд туди легкий прямо з траси. Також на закинутій станції в ДуБляНах теж крім сміття ніц цікавого нема. Музей Коновальця – цікава екскурсія але мало реальних експонатів. В основному папір на стінах. Про Криївку поруч я мовчу, дядько там працює класний але сама криївка не дотягує навіть до однойменного закладу в центрі Львова. Як і писав Стінгер ДОТ виявився не вартим потраченого на нього часу а на закинутий цвинтар нас шось ще не тягнуло.

Ну і на Червоний Камінь ми не встигли бо сонце вже сіло. Але ззовні це теж виглядала як звичайний горб яких буває багато в наших краях. В любому випадку день пройшов недаремно, навідали обєкт-ветеран :)
















































































































#1286
Чорний друг Чорного Кочегара

Жилося Чорному кочегару на новому місці в Кузні доволі непогано. На вихідні Кадри забували багато всього в холодильнику, так що їсти-пити було що. От тільки після його старої теплої Катєльні ну ніяк він не міг він звикнути до нового офісного дубака. Ба більше, Кадри навіть умудрялися деколи кондиціонер вмикали на охолодження! «Бачте їм зажарко, а я тут зубами на келішок не попадаю!» думав Чорний Кочегар. Спочатку Чорний Кочегар пробував спати в серверній, там хоч троха дуло теплим повітрям. Але ж воно курча гудить гірше ніж його котли і бойлери разом взяті, а ще й деколи посеред ночі починає пищати вовсю, прокидаєшся і здається ніби атомна війна почалася, най го шляк трафить з тими серверами. Хоч бери і вимикай їх аби нормально поспати. Але ж не вийде, особливо затяті Кадри ще й по ночах працюють не даючи йому нормально виспатися! Тому Чорний Кочегар, як завжди, придумав підступний план примусового обігріву котельні. План складався з трьох пунктів.

1)   Влітку, коли котел вимкнений, грітися кондиціонерами
2)   Взимку унеможливити повне вимкнення батарей в принципі
3)   В міжсезоння почастіше користуватися теплою водою аби її надлишок все таки поступав в батареї і вони були теплі

З кондиціонером було найпростіше. «А давай но я переставлю кнопки обігрів-охолодження в одному з пультів кондиціонера місцями!» подумав він. «Люди вмикатимуть кондюк на охолодження, а насправді він буде на обіграв!». Найкраще щоб це був кондиціонер в мітинг румі бо його ніхто ніколи не вимикає. Відповідно весь офіс вже не зможе увімкнути свої кондюки на охолодження і Чорний Кочегар мирно собі кунятиме в теплі і затишку посеред жмуту кабелів десь під столом закинутого мітинг рума.

Все було ніби добре, правда Кадри троха харилися що в мітинг румах повітря було якесь затхле. А що вони хотіли, Чорному Кочегару от вже скоро сто років виповниться! Ну і щоб йому не дуло зі стелі він ще й вентиляцію відрегулював таким чином, шо закоротив вхід на вихід. Тому вона просто гуділа і нічого не вентилювала.

Взимку кондюки не справлялися і в Кузні вмикали автономне опалення. Але деяким Кадрам було зажарко і вони перекривали батареї в нуль!!! «Як можна робити таке святотацтво, я ж скоро з Чорного в Льодового Кочегара перетворюся!», думав він. Якби ж то в кузні була тільки одна батарея, як в його Катєльні, то поламати її була б не проблема. Але ж тут їх сотні!!! З розпачу Чорний Кочегар вже був почав думати щоб потроху линяти назад в свою стару Катєльню. Але ж там зараз парасольки господарюють, ще більша ж...! Та провидіння не лишило його самого і послало йому помічника.

Поруч з Кузнею була фірма що возила розбиті автомобілі з Того Світу. Вони їх ремонтувала і продавала майже як нові. ЗАЗ-вичай автомобілі приїжджали пусті, потрощені та всі в морській пилюці, нічого вартого уваги Чорного Кочегара. Та одної ночі помітив він ніби в одному з автомобілів щось сі світит і мигАє. Вдів він свою фуфайну та шапку вушанку, кирьнув для хоробрості пальоного віскі з чийогось недопитого пластмасового стаканчика («хтось з Кадрів тут явно сачкував на пянці», подумав він) та й пішов подивитися шо то воно таке може бути.

Обана! На цей раз серед купи битого автохламу один з автомобілів був зі своїм власником всередині! Привид виявився чорніший за самого Чорного Кочегара, тільки зуби світилися і цокотали від холоду в темноті. «Та ти бідака змерзла.... Напевно за останні позичені гроші машину купила і тепер немаєш куди вертатися, бо там на тебе чекає тюрма, жінка і голодні діти» сказав Чорний Кочегар та й взяв привида до себе в Кузню погрітися. Відгодував його бананами що ще не догнили в столовій і мав тепер напарника бухати разом.

Якось після дня Аноніста в офісі лишилося ну дуже вже багато недогризків піци та різного роду недопитих пляшок. Чорний Кочегар хоч і не аноніст але теж вирішив влаштувати собі свято, та й треба ж всі продукти знешкодити поки сюди щурі з Заводу не пробралися. Чорний привид, звикший в свому житті тільки курити траву, кохати під пальмою жінку, аж кокоси на голову падають, лежати собі в тіньку і нічого більше не робити: ні їсти ні пити толком не вмів. Тому навіть попри тонни закуски він доволі швидко набрався від віскі без льоду та та джину без тоніка. «А що хороший продукт хімією портити», казав Чорний Кочегар.

Чорний Кочегар встиг показати Чорному Привиду тільки один, найтепліший туалет на третьому поверсі. От чорний бідака туди і прибіг щоб просратися і троха поригати, аби очистити свій чорний організм від шлаків та звільнити місце під нове бухло. Прибігає він раз в туалет – зайнято, зробив круг навколо офісу, прибігає другий раз – далі в кабінці закрито, тільки пісюар та  умивальник вільні. «Там що хто заснув чи може дрочить?!» подумав Чорний Привид і насрав прямо в пісюар. Правда від цього вчинку навіть такій мавпі як він стало гидко і, не втримавшись, він туди ще й наригав. В пісюар, само собою. «Ну ж не в умивальник було ригати! Там можна голову об кран розбити аж до крові, ну і після всього цього мені ще потрібно було лице, ніс і руки помити», виправдовувався він перед Чорним Кочегаром.

Щоб приховати сліди злочину вони спочатку спробували все ретельно злити. Але пісюар доволі швидко забився тому залишки води, яка сама вже не хотіла стікати в каналізацію, вони акуратно вичерпали горнятком із логотипом Дубових Мікросхем взятим в когось з кадрів на столі.

Чорний Кочегар зрозумів що цим пісюаром користуватися вже ніхто і ніколи не зможе аж поки всю стіну стіну не завалять і все там не поміняють. Бо він добре пам'ятав як у старі-добрі часи, коли Чорний Кочегар ще відпочивав по путівці в Адєсі, час від часу у відкритому морі йому попадалися торпеди-какашки які несподівано нізвідки виринали прямо перед його носом. Ці торпеди були настільки міцними що неушкодженими легко проходили всі сифони, коліна, колектори та очисні споруди і зараз плавали тут поруч тебе у всій своїй красі, так ніби щойно побачили світ божий. Якщо така торпеда попала у вузький сифон пісюара а потім додатково була посаджена на клей риганини то жоден майстер, жодна кислота її вже не виїсть. Тому ніхто цим пісюаром нормально більше не користувався. «Але пофіг, то проблеми Кадрів, були б мудрі поставили б туди мочалки з кухні як роблять в ресторанах в центрі». Або нехай ходять собі під опору високовольтної лінії електропередач яку спеціально забрали геть з території Кузні, бо Чорний Кочегар так її був обісцяв, що вже аж коротила на землю.

Тепер у Чорного Кочегара був помічник який теж любить тепло. Вони разом доволі швидко попідпилювати крани батарей зсередини так, шоб вони ніколи не закривалися до кінця. І скільки б завгосп їх не лагодив вони все рівно завжди пропускали.

Також Чорний Кочегар заставляв Чорного Привида митися в душі по кілька разів на день в надії зробити з нього білу людину. Відповідно навіть влітку надлишок теплої води завжди поступав у батареї і Чорному Кочегару було не зимно. Ще от би ті кляті Кадри вікна від жари не відкривали... Але і до цього рано чи пізно дійдуть руки Чорному Кочегару.

На жаль гробік Чорного Привида все ж таки поремонтували і продали новому власнику. А разом з ним і Чорного Привида збоку непристібнутого на пасажирському сидінні. Тому Чорний Кочегар лишився знову сам на сам з Кузнею та Кадрами в ній.


#1287
Аудіотрек в аффторському виконання можна послухати тут і друга частина тут

Буду вдячний за відгуки і коментарі. Також Сталкер обіцяв зробити відяшку шоб мона було на ютюбі і фейкбуку шарити. Там вже буде і його голос також.



#1288
Привіт! Як все пройшло?
#1289
Завтра мандірвка. Пропоную всім взяти з собою канапки щоб можна було на якомусь тру- місці піджерти. Це цікавіше ніж десь в кафе коло траси.
#1290
Так, коли купуєш вони дають нижні гумки в отвір знизу. Ти їх підрізаєш під свою машину і так юзаєш. А на прокат не дають.

До речі, якшо ти брав в них прокатний то напевно я його і придбав :)


Інформація для всіх зацікавлених: є ще одне місце але питання з погранцями вирішуватимете самі. Ми все обговорення перенслив телеграм, тому якшо шо - звертайтеся, додамо.

#1291
Вчора записувалися в пана Роберта але не Домса :)







Нас самих так заперло наче в Полтву сходили. Скоро представимо публіці результат на голосування.
#1292
Цитата: explorer від 05.10.2018 16:56:28

Андрій, ящик та поперечини 1в1 як той, з яким я до тебе заїжджав. Не з в. Зеленої він?)

Місця супер, дуже дякую шо їх підготував. завжди легше коли все я вже готове і не треба на місці сушити пяну голову.

Так, саме з Зеленої. А я то думаю де я його бачив :) І як він, їздить?
#1293
Говорив вчора з Сталкером. Виглядає шо нас їде 5 людей на одну мою машинку. Але максимум влізеться 4 людей. Хіба хтось ще приєднається на своїй машині.
#1294
Дзвонив і підтвердив за 11 число на 18-00. Так шо заплануйте собі цей час на Експлорер
#1295
Минулого року в цей же час схожа сиутація була. За тиждень до походу всюди сніг. Але потім розпогоджилося і нам навіть зажарко було. Зазвичай серйозні сніги в горах не раніше листопада.

До речі, Джиммік до навали рюкзаків вже готовий :)


Паспортні дані я всі зібрав і відправив в Чернівецький прикордон загід. В середу ще до них подзвоню і перепитаю чи отримали. І ніби все, залишилося дочекатися суботи :)
#1296
Цитата: Bottlehunter від 03.10.2018 14:25:21
Боюся, що ні. Я вертаюся від мами (де буду шукати золото древніх бойків) в неділю, в обід десь. Якщо вам дуже-дуже треба, то можу віддати.

Ні, золото бойківських гномів важливіше за просту цікавість експлорерівців
#1297
Так. Ашан на Стрийській, відкритий паркінг коло автобусної зупинки
#1298
Народ хариться а я сі тащу.



Скоро можна буде і в гори піти і на ЛЕП та Вітряки поффтикати одночасно. Відповідно прийдеться Природні Обєкти з Інженерними спорудами обєднати :)
#1299
Тушенку бери! так, лопату маю :)
#1300
Оновлення станом на зараз:

1) Інтроверт і Сегфолт не їдуть.
2) Точно їде Електричкінг
3) Васіч ше думає (шо тут думати)

Так шо є півтора вільних місця. Приєднуйтеся хто бажає. Завтра посилатиму списки прикордонникам, тому краще не затягувати.

Для тих хто їде:

0) Всі кажуть щоб стартувати пораніше. Зустрічаємся на 8-30 коло Ашану в суботу зранку?
1) Визначтеся з наметами. Я беру 1, тобто хтось ще 1 влізеться
2) Беріть чи зичте спальники, буде зимно
3) так як всі тут досвідчені туристи то Хавку пропоную щоб кожен брав +- на себе. Потім по дорозі якшо буде потреба заскочимо в сперммаркет і докупимо все що забули. Те ж стосовну бухла.
4) Пальники і балони і я Експлорер беремо
5) Рації також будуть
6) По дорозі можна буде або зажерти шось придорозі або заскочити в харчевню, по бажанню трудящих
7) Їхати десь 7 годин без зупинок. Тобто Цілий день по факту.
8) Воду з собою брати не потрібно, буде на вершині
9) Я сокиру, казанок і менашку візьму

Ну і по грошах. Я за бензин нічого не беру бо їхав би навіть якби нікого в машині не було би. Решту витрат на ваш розсуд.