Topics

Притулки бувають різні: туристичні, політичні, для безхатченків, для неповнолітніх, а ще - для ведмедів. Притулок - це місце де ти в безпеці, де є захист та розуміння, де ти почуваєшся майже як ... «Дома Жиррр!»  - сказали б ці Ведмеді якби вміли говорити.



Мати Тереза стала відомою давши змогу бідним людям провести останні дні свого життя з гідністю. Ведмежий притулок в селі Домажир займається приблизно тим самим. Вони збирають/забирають по всій Україні покоцаних життям та людьми нещасних ведмедиків і займаються їх реабілітацією.

Домажир це лише 15 хв автом від Епіцентру на Городоцькій, як їхати на Новоєврейськ чи Сраковець. Гарна асфальтована дорога, багато вказівників на цей притулок, є де запаркуватися. Якщо добиратися маршруткою то лише 2 км йти пішки від траси. Або можна зробити велотур зі Львова в Домажир через Ясниська.

Одразу при в'їзді кидається в очі що все тут зроблено по сучасному. Охайні будиночки, турнікети на вході, оцинковані огорожі. З нас двох взяли 105 грн по пейс пасу і ми пішли шукати ведмедів.


«Ото дурні! Краще б поїхали в зоопарк чи цирк. Там ще купу іншої звірини можна побачити» - дехто подумає. Та, насправді, є величезна різниця між звичайним зоопарком і притулком Домажир. В більшості зоопарків немає того відчуття коли ти сам на сам з твариною в дикій природі.

А тут кожен ведмідь має пурєдний кусень свого лісу в якому вільно їсть, спить, сере і все решта чим вони там займаються. Друга відмінність від зоопарку це вузька спеціалізація. Притулок займається медведями і лише медведями. Ніяких тобі білочок, зайчиків чи мавпочок. Тут про ведмедів знають усе, є необхідні умови та спеціалісти. Це як майстер що все життя ремонтує лише Харлеї. Так що ці ведмеді попали в своє царство небесне ще за життя.

Більшість з них були народжені в неволі і все життя провели у мацьопких клітках, де немає толком як розвернутися. Це як закрити людину на все життя у туалеті та передавати їй їжу через вентиляційний отвір. Не життя а суцільна мука. Надодачу цих тварин часто використовували як наживку при тренуванні собак. Не те щоб я був проти собаководів, але ведмедів реально шкода. Або заставляли їх працювати нон-стоп на панелі у цирку. Як наслідок за 20+ років свого життя ці бідні тварини здобули багато травм: як фізіологічних, так і психологічних. Тому їх тепер потрібно посилено лікувати.



А ми ж шпацеруємо свіжим, весняно-підлітковим лісом з ще першим пушком на гілочках. Зліва сітка паркану, справа теж паркан. Посередині гравійна доріжка. Зламати цю огорожу для дорослого медведя що дві пасіки обікрасти. Та до сітки підведена електрична напруга. В повітрі літає легкий запах горілої шерсті та смаленої медвежатини 😊.

Аж раптом боковим зором помічаємо дві здоровенні коричневі туші, що з усієї дурі несуться прямо на нас. Швидкість така, що їсти вже не буде кого, бо затопчуть до смерті. В мені прокинувся древній інстинкт самозбереження, який за роки блукання по Полтві був троха згас. А що як електрику в селі вимкнули, а притулок немає своїх упсів на охорону периметру?

Втікнути від ведмедів нереально, бігають вони куди швидше за людину. Лізти на дерево – без шансів. Ця скотина хоч і важка та з великою дупою, але викарабкається будь-де. Люків в каналізацію, щоб сховатися, у лісі теж немає. Битися з ними розкладним ножиком Victorinox??? Так шо нас врятує лише наглядач з перцевим балончиком або охоронець із пістолетом. Якщо добіжить та попаде звісно що...

Та, на наше щастя, медведі не стали перевіряти на міцність енергосистему України. Вони неочікувано різко зупинилися лише за кілька сантиметрів від огорожі. Мало не торкнулися її своїми вологими носами. Скажу чесно: ми хоч і не всралися, але проперділися таки пурєдно. Посміявшись один з одного йдемо далі.



На жаль чи на щастя, але маленьких ведмежат тут немає. Всіх ведмедів ще на вході каструють. Це перепустка в рай. Тварини, що виросли у неволі, не вміють самі добувати їжу. Відповідно, не зможуть навчити цьому і своїх медвежат. А місце в раю не безмежне.

«А ти ростеш, старієш, вмираєш
А тої правди так і не знаєш...»

Співав Скрябін про ведмедів-кастратів. Та крім сексу і людятини ведмеді ще дуже полюбляють їсти арахіс, фісташки та інші горіхи 😊 Тому якщо потрібно надовго чимось зайняти ведмедя, щоб могти спокійно поприбрати його екскременти - то на землю розкидують жменю дрібних горіхів. І поки ця скотина довго та нудно вибиратиме їх з трави язиком, то можна з нею хоч селфі робити.



Зараз притулку десь коло десяти ведмедів. Майже всі живуть у одиночних вольєрах. Деякі мирно гріються собі на сонечку, деякі міцно сплять глибоким валерянним сном, а деякі парами лякають туристів. Як ті що ми бачили.

Насправді мені було цікаво пройтися лісом, що кишить ведмедями. Я навчився їх знаходити далеко в кущах, звикнув до поведінки та динаміки руху, почав розрізняти сліди та кал ведмедів, просто помилувався цими чудовими істотами.

Наостанок додам що люди тут працюють дуже привітні, територія доглянута, є озеро, будка з морозивом та дитячий майданчик. Гарна точка щоб прогулятися на вихідних з сім'єю.

Привіт Всім!

Василь Фітсак задав мені питання по Новороздільській Сірці.

"
От читав про комбінат в Н.Роздолі. досліджуючи дзвони, знайшов декілька таких які були відлиті там.  На одному є напис: "РВС Сірка". Чи знаєш щось про те де там лили чавун? І що означає абревіатурка РВС?
"

Гугл нічого толком не знаходить :( Можливо хто там був більше разів допоможе Василеві. Буду дуже вдячний, тим більше це дуже класний чувак! Він страхував в Калуші, особисто цього року рятував туристів на горі Піп-Іван (начальник гірничо-рятувальної служби обсерваторії), досліджує вікові дерева та піклується старовинними Дзвонами. Ну і просто хороший знайомий :)

Можливо на Дзвонах писало не "РВС а "РВО"? Гугл знає багато лінків на "РВО Сірка". Хоча логіки в цьому нема, напевно просто співпадіння. :(

Тема перенесена до Про explorer.lviv.ua.

https://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=8071.0

[Щоб покінчить з бодуном, пробіжись із Риштуном!]

Тут основна сторінка ультрамарафону.

В рамках підготовки до пляжно-нудистського сезону я записався на 42км. Є і менші і більші дистанції. Кожен може знайти під свої можливості. Бігтимемо нещодавно прокопаним тунелем, що додає цікавинки події. Ну і де тунель та підземелля - там і Експлорер! :) Так що приєднуйтеся!

Щоб покінчить з бодуном, пробіжись із Риштуном!





Карта Маршрутів

6 квітня в суботу відбудеться туристична виставка в Калуші!



Дивитися з 5:43

О 14-00 ми матимемо там виступ. Розказуватимемо про наш форум та індустріальний туризм загалом. Буде також стіл з нашими візитками, книжкою та листівками.

Покишо їдемо я та Рой. Приєднуйтеся! Це чудова нагода гарно провести день та познайомитися з цікавими людьми. Це можливість завести контакти для майбутніх вилазок! Бо ж Калу? Ша! як Полтви -  забагато не буває :)

Я планую виїжджати від себе о 7 ранку. Щоб встигнути розкластися до 12-00. Також добре було б перепостити цю подію на ФБ. Тому що нас читають не тільки у Львові. Люди матимуть змогу прийти і познайомитися вживу.

- І як воно, в порівнянні з нелегальний спуском? – спитав у нас Начальник рудинка після екскурсії.
- Зовсім по інакшому! – відповів я та показав йому обидва великі пальці вверх.









Бо й справді, порівнювати нелегальний спуск у соляну шахту з її офіційними відвідинами дуже важко. Обидва варіанти мають як свої плюси, так і мінуси. Це як порівнювати шальону ніч з коханкою десь в мотелі під містом і комфортабельний вечір на дивані з дружиною в себе дома. У першому випадку це було напівлегальне проникнення у вузький та вологий прохід, досхочу часу на неї, вона - все ще загадка, але роби що душа забажає. Натомість тут ми мали комфорт та доступність законного спуску. Правда з фіксованим часом та графіком зміни от сих до сих(щоб діти бува не прокинулися). У нас були спільні інтереси та вичерпні відповіді на всі наші запитання.



Жовте у воді це Золото, його куски вони і шукають


Підземне Соляне Озеро - луговня


навіки вічні Амінь


Метро Трускавець - Львів


Юрій Садовий присвятив своє життя соляним шахтам. Він на них виріс, він їх любить і з усіх сил старається їх зберегти. Саме цей чоловік провів нам теоретичну підготовку перед спуском в Калуші. Саме він і допоміг організувати ці лет(г)альні відвідини нашої багаторічної Мекки – останньої діючої на Галичині соляної шахти.

Минаємо Шляк-Баум зразу за вокзалом, охоронець попереджений, тож пускає нас без зайвих запитань. Ліворуч Кюбек, праворуч ствол Новий. Це останній з діючих могикан на Галичині. В Стебнику ми були о 9 ранку, чим раньше тим краще. На ганку нас вже чекав п. Юрій та головний геолог Шахти. Він і проводитиме нам всю екскурсію.

Далі йдемо до Начальника рудника. Разом з базовим інструктажем із техніки безпеки ми отримуємо надодачу ще добрячу порцію люлєй. За всіх наших колег по хоббі що лазять в шахту нелегально, а потім викладають фото вибухівки з неї. За варятів, що лишають електровоз у дальніх тунелях, за Ваххх кого чисто випадково спалили коли йшли закривати кришку люка на колодку, за нолайферів, школьніків і так далі. Ми ж запевняємо п. Начальника у своїй добропорядності, що ми завжди ходили самі, мочилися тільки у вентстволи та все ставили назад на місця. Орієнтувалися ми лише по табличках на стінах та компасу в кишені, ніхто нас не водив. Це його троха заспокоїло, тож зрештою ми підписали купу паперів і пішли переодіватися!

О кайф!!! Ти не робиш це в темноті на морозі десь на ничку за закинутою будівлею... Ти маєш як нормально стати, куди спертися, де покласти свої штани. Не потрібно весь час оглядатися, та й пальці зовсім не задубіли! Далі нам, як справжнім шахтарям, видають алюмінієві номерки на спуск які ми тут же і здаємо Пані на ліфті. Ще пять хвилин суматохи і от уже вітер свище повз наші вуха.

Двадцять хвилин вниз по людському ходку дорівнюють двом хвилинам на ліфті з парашутом. Саме так, з парашутом. В разі обриву тросу він обовязково розкриється (і не сумнівайтеся) та врятує наші пятки і дупи. А далі, несподівно для себе, ми опиняємося в місце дуже схожому на те, де ми вже якось були. Протоптаною стежкою йдемо до старих австрійських конюшень тодішніх Тесл.

Стебник


Зараз ледве пройдеш, а колись тут коні бігали


Годівнички для Поні




Вичовгано кіньми


Новий учасник Експлорера


Перша шахта в Стебнику була Кюбек названа в честь одного з засновників Австро-Угорської імперії. Австрійці тут видобували кухонну сіль яка в ті часи була дуже потрібною для харчування, виробітки шкіри і зберігання мяса на зиму. Потім з'явилася нова тема – калійні добрива. Якісний та безпечний харч без них є неможливий. Спочатку в Стебнику, а потім і в Калуші соляні шахти цвіли та процвітали. 60-і та 70-і роки застою в Радянському Союзі вважаються золотою епохою в житті наших Шахт.

Це все протривало аж до початку 2000-х років коли більшість шахт позакривалося. В ті часи вони вже виробили свій ресурс та вимагали значних інвестицій. Сильного попиту на їх продукцію ще не було. Тому Калуш і Стебник рудник номер 2 затопили росолами. Ідея була така, що вода працюватиме як домкрат і не даватиме просідати породі на поверхні. Та, на жаль, вчені прорахувалися. Вода, чи то пак Ропа, навпаки розмивала та розмягчувала породу. Це робило майбутні просідання навіть ближчими.

насосИ на дачу






Волога в повітрі окислює кристали. Якшо відколоти кусок то видно всю їх красу!




Єдина ціла шахта на всій Галичині є в Стебнику - номер 1. Навчені гірким досвідом інших шахт, тут нічого не затоплюють. Навпаки, є зміна десь з 20 людей що регулярно викачує звідси воду і підтримує шахту в робочому(сухому) вигляді. Спитаєтеся чому тут не добувають калій та не водять туристів? Все дуже просто! Бракує другого робочого ствола. Зараз спуск можливий лише через ствол «Новий». Та й той вимагає реставрації. А "Кюбек" мертвий. Згідно технології, по одному стволу подають вниз пусті вагонетки або туристів, а по іншому забирають їх повними назовні. В Стебнику, щоб це все було безпечно, то потрібно відновити обидва стволи. В разі аварії люди можуть загинути і не вибратися назовні через єдиний доступний вхід. Також вимагає модернізації і система провітрювання стволів, аби вентилятори на поверхні так не гуділи аж до пана Президента в Трускавець.

Тунель соляної шахти мінливий як характер незайманої дівчини. То він рівний та гладенький, наче Львівське метро. Потім з'являються тріщини або нерівності. А місцями в породі настільки багато глинизни, що весь прохід потрібно укріпляти металом. Мораль така: чим більше в породі солі, тим вона твердіша. А там де глина – все сипиться і прохід аж розпирає.

Природа потроху бере своє і поглинає діяльність людини






От вам і сюжет про Львівське метро, а ствол прокладений ще в 60-х роках


Коли не було «Електрифікація + Радянська влада» то всі вагонетки тягали коні. В Стебнику так тривало аж до 60-х років 20 століття. Після місяця роботи в шахті молоді жеребці сліпнули. Їх виводили на поверхню, давали ще місяць відїстися а потім рубали на м'ясо. Зараз в шахті є колія, а над стелею висить трос до якого колись кріпили лампи освітлення. Правда вже нічого не видобувають, вогонетки лежать розкидані ніби після атомного вибуху. Та з тих часів залишилися стайні, стійла і кормушки. Дуже незвично було бачити глибоко під землею ознаки таких немеханістичних істот як коні.

А далі пішли знамениті луговні. Їх тут значно більше десяти. Луговні були колись потрібні щоб розчинити суміш сіль + глина у воді. Тоді глина опадала, а сіль у вигляді ропи виводили наверх по трубах. Зараз від них залишилися просто величні пустоти з ропою на дні. Кинеш гілочку в таке «озеро» і за кілька днів витягнеш витвір Снігової Королеви. Зі стелі луговні звисають куски камяної глини, що дзеркально відображається внизу. Вода в луговні вимила зі стелі сіль, а нерозчинні частинки лишилися висіти, наче протигази в Чорнобилі. "Хабарництво" тут заохочується. То ж ми напаковуємо повні кишені магічних кристалів солі.

Сюди пан ходив нюхати сіль


Вперше в аж таких глибоких підземеллях




Дошка пошани




Дуже приємно було відвідати населене людьми Депо. Це, напевно, найживіше та найзатишніше місце у всій шахті. Тут завжди помітні сліди перебування людей у вигляді активних робочих місць, записів в журналі відвідувань та харчів на столі. Навіть проскакує якась аналогія з космосом і населеною станцією "Мир". Колись ми посеред ночі читали записи в "журналі відвідувань" зроблені цими людьми. Так ми пересвідчувалися що шахта пуста і тут безпечно.  Зараз ми вітаємося за руку та слухаємо їх враження про наше відео з катання на їхньому ж локомотиві. Так і хочеться крикнути «Та то я знімав!». Та шось стримує. Для нас це розвага, для них це робота.







Наш поїзд


А нам колись була попалася якась простацька ручка


Їдуть на зміну


Начальник "поїзда"


Коротше в Луговні ми застрягли надовго. Як відомо, Дрочерство - це процес тривалий, а фотодрочерство тим більше. Поки ми все пофоткали та підсвітили, то треба вже було бігти далі, на другий горизонт. Я вже давно засвоїв що найнеобхідніша річ в поході з фотодрочерами це – сідачка або піддупник з каремата. Щоб не так харитися коли їх чекаєш. :)

Та час в луговні не минув даремно. Ми дізналися що корінь «Гал» означає сіль. Не даремно були племена Галів, місто Галич і так далі. Ми виміряли рівень радіації в шахті. І тут найцікавіше! Посеред нейтральної соляної породи рівень радіації був майже нульовий, 0.05 uSv. Та коли ми наближалися до порід з калієм, то фон зростав аж до 0.4uSv. А це вже перевищення санітарної норми! Нічого небезпечного, якщо ти тут кілька годин. Та в довготривалій перспективі, як для постійного місця праці, це може становити небезпеку. За «зміну» ми заробили майже половину дози як за день в Чорнобилі.

Не фотодрочери :)


Наші ангели охоронці


Почуваєшся як пилинка радіації в трахеї курця


Вентиляційний ствол револьвера




Добуваємо хабар




Всі тру-геологи ходять в шахту з таким от молотком


Клітка Цербера


Вкраплення серця на день Валєнтіна




Наша планета потроха остиває і від цього всихається. Відповідно і стискає метал всередині шахти


Спуск до луговні




Всередині Луговні






Місяцева земля






Тут ростуть кристали


А ще кажуть що в природи не буває прямих кутів


Шукають біле золото


Автентичний деревяний молоток


Суперсиметрія в луговні




Цю почесну місію довірили Рою




Для чого потрібно два стволи в шахті нам вже розповіли. А от для чого потрібно два горизонти? Та все дуже просто! На тому що перший горизонт (верхній) підривають руду. На тому що нижній горизонт, руду з камер дістають ковшами і транспортують наверх. Власне ці камери(сотні кубічних метрів пустоти) і утворюють порожнини які загрожують нам всім проваллями на поверхні. На щастя, в Стебнику шахта номер 1 ціла та доглянута. Води тут нема, внизу є люди що за всім спостерігають і які вживуть необхідних заходів у разі небезпеки. Аналогічно, як і доблесні МНС-ники, що всю дорогу супроводужвали нашу групу та слідкували аби нічого не сталося.

В персепктиві повинні були ще виникнути 3 і 4 горизонти. Їх навіть почали були розробляти. Та, на жаль, закинули. Зараз вони відкачані (включно з 4-им), доступні але дуже аварійнонебезпечні.

На другому, безпечному горизонті, нам показують зруйновану комору. Це місце в яке скидали породу з вагонеток для подальшого подрібнення. Без комори техпроцес видобутку руди є неможливим. Бо з камери виходять каменюки розміром з вагон. Їх спочатку подрібнюють в губчатому пресі. Після цього менші каменюки везуть наверх на поміл в кульовому барабанному млині.

Уххх, йдеш по шахті, а запахи так і говорять твому мозку ніби ти вдома. Цей неперевершено-стерильний смак соленого повітря можливий лише тут. Ти вдихаєш його на повні груди скільки є сили. На ничку, поки ніхто не бачить, закорковуєш ще троха цілющого повітря в порожні пляшки з-під Пепсі. Цей запах лікує легені і мозок. Він заставляє усвідомити цінність надр землі. До речі, сіль в наших краях утворилася від висихання праісторичного моря багато мільйонів років тому. Іншого джерела солі в природі не існує.

Кристали калію


Кюбек


Всі дивляться як полетів вниз москаль


Змогли побудувати з нуля в 1852 році, зможуть відновити з електрикою і екскаваторами в 2020 році!


Такими драбинами ми колись сюди спускалися


А такими піднімалися :)


Якшо за шахтою не слідкувати, то земля її дуже скоро поглине що і сліду не залишиться




Самотній диспетчер


Очікуючи на електричку


Автентична ікона святої Варвари, захисниці Шахтарів


Криві рейки - це не до нас!


Фоткаємо капличку, вхід на другий горизонт та прапор Експлорера на фоні ліфта. На жаль, наш час підійшов до завершення. Діти прокинулися і пора йти переодіватися в чистий одяг та приділяти їм увагу. На поверхні персонал шахти пригостив нас чаєм з пряниками. Це все відбувалося в ТРУ промисловому приміщенні на лавці зробленій з батареї. Батарея була приємно тепла. Прощаємося наче з членами сімї та йдемо дивитися в музей гірського промислу що навпроти. Привітний та дружній колектив нас запрошує приїхати знову. Ми дякуємо та думаємо коли б то знайти на це час.

Насправді все вийшло дуже круто і приємно! Ми перефотографували та зберегли для історії ще один об'єкт. Чудова та пізнавальна екскурсія яка нам дуже сподобалася. "Стебник" - це унікальна в своєму роді шахта. Унікальна соляна атмосфера тишини, стерильності та спокою всередині. Таке мало де можна побачити!  На жаль вона поки що не приймає туристів з Трускавця та інших міст. А могла би...

Дуже сподіваюся якось сюди ще раз потрапити, але вже в складі якоїсь безіменної туристичної групи що сотнями будуть сновигати взад-вперед. Або може Китайці викуплять ці шахти та вкладуть в них свою працю і гроші. Бо ж рис на їх безкраїх полях без добрив не ростиме!

Дякую ще раз всім хто долучився до організації та проведення/відвідування екскурсії. Викладайте, будь-ласка, сюди свої враження, фото і відео!

Тема перенесена до Для Своїх.

https://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=6160.0

«
Минуле вб'єм ерзацом слави
Якщо там слави не було
»

Це Грицько Чубай писав напевно саме про цей монумент. Він стояв на одному з головних в'їздів у місто і зображав радянських окупантів повішених на височенному стовпі. Для незаангажованого совєтською пропагандою іноземця такий ракурс виглядав як мінімум дивним.

Усі Фото клікабельні, в хорошій якості.


Не стоїть :(


А ця стела куда симпатичніша


Навіть від падіння вона не зламалася. Зроблена була на совість! Могла ще стояти купу років!


Яка то мала бути сила щоб так проламати землю!


Краса все переможе


"
А всім крикливим на догоду
ми подамо ерзац "Свободу"
"

Звісно що партія «Сволота» та інші борці з комунізмом мусіли перед виборами показати свою потрібність і знести цей символ. А на його місці потім поставлять інший. Питається для чого? Чому не можна було перевикористати існуючий бетон та арматуру та довішати на нього ще й сепаратистів та депутатів-корупціонерів?

Можливо ця стела заважала ставити сцену коли тут проходили концерти, а можливо комусь просто хотілося зробити великий «Бах» у Львові. Бо й справді, стовп при падінні на добрих півметра примяв під собою землю. Місцеві мешканці казали шо було відчуття наче землетрус. Та й Львівській Сейсмоцентр мав би шось зареєструвати...

Скромненько так
























Завдяки чудовим комунікаційним якостям Блондинки в Кедах ми попали всередину за паркан. Як колись мій батько брав камінці на память з Леніна, так само і я прихопив троха зі Стелли Артуа. Ця сторінка Львівської історії впиралася як могла добрих штири дні. Та зрештою таки була перегорнута за допомогою перфораторів, болгарок і лебідки.












Був невеличкий землетрус як вона падала






Вся правда про красну армію!




Вставай, Стела вже лежить!


Ну і відео наостанок щоб все в одному місці було

А чи доводилося вам приходити на виставу і бачити весь вестибюль театру забризканий кровю одного з акторів? А може Ви з тих поважних Львівян котрі памятають як театральні шмотки валялися по всій вулиці Городоцькій, і преса тоді писала про розборки в Театрі? Або часи коли домовина зі жмуром стояла на центральних сходах театру? Агааа! А все це сучасна історія уліт-ного театру Лесі.

Я вперше на сцені


Та тут на весільних фотографіях мільйон можна заробити


Ламповий сценічний підсилювач


Майстерня художника декорацій


Постановка фільму жахів


Багато хто з Львівян ще й досі толком не знають де в нас театр імені Лесі Українки (УЛІТ). Ще б пак, сіра запилюжена будівля з непрозорими вікнами виглядає радше як продовження СІЗО що поруч, ніж як розважальне місце. Але тут атки театр! Стоячи на Городоцькій у вічній пробці можна і варто познайомитися з їхнім репером Туаром. Бо він доволі цікавий...



Трофейна лампа з якоїсь аптеки, бо змія є








Не знали як рояль вниз спустити


Голосувалка за Совєтську владу










Величезну будівлю театру збудували ще в 30-і роки поляки як будинок Католика. Уявляєте, вже тоді у них були з цим проблеми бо потрібно було якось заманювати людей. Потім прийшла радянська влада і по суті з 50-х років театром завідували військові. Вони наліпили всюди зірочок, таньчиків, повісили трофейні люстри. Та Театр і Армія це як на мене речі малосумісні, краще б вони вже цирком опікувалися. Але на щастя тоді попалися талановиті актори та режисери і з 60-х по практично 90-і роки це був реально крутий театр всесоюзного рівня.









Портал в Гоквордс






Аналоговий пульт-мікшер






Висячий кінець запихаєш в отвір на передній панелі
















Ну а далі стандартна історія про сторічного академіка Патона. За означенням, грати Джульєту повинна молода акторка, а не дама бальзаківського віку, навіть якшо вона і заслужена. Та, на жаль, пенсіонери тримаються до останнього не тільки у владі, освіті та медицині. Вони й з театру не дуже то хочуть вступатися. На цьому грунті був виник конфлікт, було два табори, оголосили війну і актори робили підлі диверсії один одному. Наприклад перед самим виступом могли прибити шкари до підлоги цвяхати двохсотками, так що не відірвеш. Чи викинути неугодні декорації та костюми через вікна надвір на вулицю Городоцьку. Там їх дбайливо підбирали адміністратори секонд-хенду що навпроти і потім успішно продавали як авторські речі.

Апогею конфлікт досягнув коли було спалено вже готові декорації до вистави «Кольори». Напевно через гомосексуальний контент. Шкода, бо премєра так і не відбулася. Та, врешті решт, престаріла прима прокляла цей театр і вступилася. А на її місце прийшла чудова молода команда яка вдихнула життя в цю трухляву будівлю.
















Незаймана розетка




















Коли я вперше попав в майстерню художника то думав шо там бардак бо він давно помер. А то всюди так є.






А ви знаєте що в театрі дуже легко фотографується? Тут нічого не потрібно вигадувати, шукати плани і робити штучні постановки. Все вже є зроблено до тебе, тільки бери і щолкай. Дві години блукань кімнатами, майстернями, сценою та під нею, гримерками, горищами і кабінетами минулих зірок минули майже миттєво. Та тут одну сЕкскурсію потрібно мінімум на пів дня робити, а не на дві години!!! Інакше навіть нема чого зачинати 😊

Вихід на дах. Туди нас не пустили, там зараз робочі






Геніальна інсталяція












Ми не попали в Підвал. За словами адміністрації під всім цим комплексом є величезні захаращені хламом кімнати куди вони самі ще толком і не спускалися. Є більш нагальні справи як ото дах що протікає, опалення що гріє повітря вулиці і старе освітлення що також гріє повітря, але вже в театрі. Також є багато ходів і переходів в самих стінах, тунелі та потаємні кімнати які тільки зараз потроху відкривають. Та тут же цілий пласт історії заховано! Взяти хоча б офіцерський ресторан який існував під прикриттям театру! Короче ми обмінялися контактами та домовилися про подальшу співпрацю.

Колись, за військових, був звичай три дні тримати на сцені труп. Якщо хтось помирав з адміністрації чи акторського складу то його ховали з військовими почестями. А заодно і додавали «позивтиної» енергетики і без того одному з найколоритніших театрів Львова.

Тут проводять краш тести










Гучномовці як з якоїсь тюрьми


Система противаг для софітів






На ньому обертається світ


На самій сцені є чотири плани. Відповідно виставляється світло та актори рухаються згідно номерків. Для підйому та спуску софітів використовується виключно ручна сила та система противаг як в мультику «Sing».  Та ж історія і про занавіс та акторів що літають у повітрі. Якось після свят не пеервірили реальну вагу одного з учасників і він мало не гепнувся з висоти прямо на сцену. Ситуацію врятувала дебела прибиральниця що сперлася на противагу і таким чином вповільнила спуск.



Сурова Леся




Зараз розпочнемо репетицію






Фото для Інтроверта




Рой любить всякі такі ракурси




Спуск під сцену стрімкими сходами.... Сюдою актори бігають багато разів за день на репетиціях та під час вистави. Казали що якось один дуже спішився на свій виступ, не розрахував і з розгону вкохався головою в здоровезну порцелянову вазу. Була така мода в Совку мати здоровезну вазу що могла нечайно вбити дитину. За прикрим збігом обставин від удару ваза тріснула, уламки розсікли кровоносні артерії і актор помер на місці. Перед тим гарно обризкавши все кровю як в кращих фільмах Тарантіно.

Як в гуртожитках Політеху живуть не тільки студенти та випускники, так само і в в театрі живуть не тільки актори - а й звичайні люди, а ще привиди. Маючи таку багату історію дивно якби їх тут не було.

Реманент до Баби Прісі




Заїхав з Сокільник своїм ходом












Збереглася автентична назва театру




Ми домовилися ще якось прийти і продовжити екскурсію починаючи з підвалу. А також купили квитки на вечірню виставу «Баба Пріся». Всім рекомендую при нагоді також попасти сюди на Екскурсію. Це доволі легко гуглиться на сайті 10 друзів рівності.

На весілля згодиться






Головне попасти

Привіт Всім!

У вівторок 26 лютого у Львові відбуватиметься форум гнідів, тобто гадів, ой нє... гідів. Точно! Вийшло з третього разу :)

Організовує ЛМР. Лінк на подію тут

Ми з Роєм там презентуватимемо себа самих, тобто наш форум і Книжку "Куристичні Креативи" та листівки. До обіду сидітиме Рой, після обіду ми разом або тільки я. З моєї сторони буде невеличкий виступ про нас і про книжку.

Кому цікаво - приходьте. Не знаю правда як там з входом чи треба платити чи ні. Тут вже Рой краще відповість.

[Мене чекати не потрібно, викладайте вже!]

Привіт Всім!

Вилазка відбулася і то дуже успішно. Викладаємо сюди все шо назнімали. Також напишіть будь-ласка хто шо почув від різних інженерів. Щоб вся інформація була в одному місці. Та й щоб в самого з голови не вилетіло з роками.

Я свій звіт писатиму на вихідних. Мене чекати не потрібно, викладайте вже! Зараз викладу  для затравки тільки три загальні світлини і попередження.

Не лізьте на телевежу. Це небезпечно для здоровя!!!!

Сумарна потужність наверху в сотні разів перевищує потужність мікрохвильовки. На губах відчувається металевий смак а обличчя червоніє як баварська сосиска в тісті. Вони піднімаються наверх або коли все вимкнено взагалі або лише на короткий час коли передавачі працюють на мінімумі.

Я живу на нудній околиці Львова де окрім п'янок та полювань ніколи нічого цікавого не відбувається. І у мене є мрія! Я мрію аби тут сталася якась визначна подія і Хоросно увійшло в історію. Щоб я мав куди зводити на екскурсію гостей, щоб моє село знали всі таксисти, щоб навколо розвинулася туристична інфраструктура.

Вчора мені приснився сон. Надворі ніч, вітер та завірюха. Я прокидаюся від звуку вибуху та незвично-яскравого світла у себе в кімнаті. Визираю у вікно та бачу в полі куски фюзеляжу що охоплені жовтими язиками полум'я. Мені все зрозуміло. Я швиденько одіваюся, кидаю в багажник Джипа теплі покривала і всі наявні в домі аптечки та їду на місце трагедії.

Надривається роздатка перемелюючи мокрий сніг, двірники працюють на повну та все рівно нічого не видно. Їду через поле навпростець орієнтуючись на відблиски вогню. Раптом бачу чорну постать інопланетянина зі щупальцями та хоботом. Похитуючись з боку в бік постать йде мені назустріч. Давити чи не давити?- думаю я і продовжую свій рух. Та доволі скоро у світлі фар я роздивляюся пілота військового літака в баро-костюмі та з характерним патрубком від протигаза на закривавленому обличчі. Він щосили махає мені руками аби я не їхав далі, бо там розлите пальне.

Саджу його в авто аби грівся а сам йду визволяти другого пілота. Від удару літака об вежу мобільного зв'язку його катапульта заклинила та не спрацювала. Вправно орудуючи болторізом вигризаю його з броне-крісла. Подумки дякую Богу що дав мені таке цікаве хобі як Експлорер. Помагаю йому дійти до машини і, вже їдучи з ними двома додому, викликаю усі рятувальні служби.

Далі інтерв'ю, виступи на телебаченні та нагороди за мужність. З усіма ними я ділюся своєю мрією. Після розслідування катастрофи як подяку за подвиг мені залишають шасі, крило та інші крупні уламки цього літака. Звожу їх до себе на подвір'я та до кінця життя маю пасивний дохід.

Раптом я прокидаюся. Сумно визираю у вікно та, крім чорного силуету Деревацької вежі на оранжевому фоні засвіченого Львова - нічого більше не бачу. І тут мене осінило. А мрія ж то моя не така вже і нездійсненна! Я ж живу недалеко від аеропорта. Наді мною цілий день здійснюють взліт та посадку літаки. А на їх шляху стоїть такий собі істукан - сімдесяти-п'яти метрова вежа без освітлення. Я знаю що це вже не територія Аеропорта тому її ілюмінація не є обов'язковою. Та тим не менше, для біди багато не потрібно.

У Львові є авіаційно-ремонтний завод. Під час випробовування щось піде не так, військовий літак зіб'ється з курсу та зачепить чорну примару. Чи наприклад у погану погоду collision avoidance system скомандує одному пілоту піти вверх а іншому вниз, у вежу. Або просто пасажирський літак уникатиме турбулентності та скине висоту. Чи навпаки, не зможе її набрати через overload duty-free товарами та лід на закрилках.

Деревацька Вежа коло сокільник


Вежа на горизонті: Обід


Вежа на горизонті: Вечір


Вежа на горизонті: Ніч


Якшо не пофіксати освітлення вежі то моя мрія колись таки та й здійсниться. І ми матимемо ще один літак у Хоросно для туристів.

Більшість людей зазвичай думає що історія це щось таке далеке і недоступне. Що цим займаються спеціально обучені люди, а прості смертні тільки дивляться в кіно і читають на фейкбуці. Та ж насправді історія є зовсім поруч! Вона може лежати під бруківкою у вигляді старого колектора, бути закопаною в бідоні повному документів УПА десь у бабці на городі, чи розсипана як стос документів у підвалі будинку попри який щодня ходиш на роботу. «І ти ростеш, старієш, вмираєш. А тої правди так і не знаєш...» Це Скрябін співав саме про історію навколо нас на яку ми забили і якою не цікавимся. Зазвичай.

Зазвичай, бо саме цим і займаються Дослідники Львова, які залазять у всякі нетипові місця аби краще вивчити і зберегти для нащадків відбиток свого міста. На цей раз був підвал і горище будинку на проспекті Шевченка. Споруда пов'язана з мудрістю, але сюди добровільно ніхто не хотів би попасти. Троха запутано щоб не підставляти людину, але це однозначно не Прокуратура 😊

Що найдивніше вам доводилося знаходити у підвалі? Здохлого щура? Старі пляшки? А як на рахунок збірки газет Львівська Правда, касових апаратів і стоматологічного обладнання? Хто бере хабар прохлдьте на касу будь ласка! Будинок ззаду зараз переробляють під офіси. То ж ми відносно вільно все облазили та перефоткали. Включно з горищем. Здивували монітори Samsung SynchMaster 550B. Колись такі йшли по 120 баксів і були предметом розкоші. А зараз лежать собі мирно на балконі, людям лінь їх навіть на смітник винести.

Стівен Кінг книжки жахів не про то писав


Опа! Хабарище!


Типове звалище мотлоху кінця 80-х


Хто з Хабарем підходьте до каси


Знаряддя тортур


Найменший молоток з усіх що я бачив


А це найменший презерватив. Тепер маємо що дарувати на наступні N днів народження


Почалася історія


Двері в цивілізований світ


Цю штуку ніхто молоком чи водою навіть не розводив. Всі їли так ложками. Було мегасмачно!


Тільки Лесик знає що це! Пишіть ваші версії в коментарях під постом знизу


«Й стакан гранений як алмаз. І Лаєшся до того ж як скажений на всякого шо він є підерас!» (с)ЛП


Ого, а Роман Метельський якось скаржився на брак преси перехідного періоду


В цій газетній пилюці не тільки люди, а й звірі перетворюються на мумії


Це про вечір з Експлорером


Чимось Садового нагадав


І глюки їй не страшні! Працює за будь-якої радіації


Хід в сусідній підвал


А ось і він


Старий вже став, весь в павутині




Ото колись глючило Львівський керамічний завод!


Проспект Шевченка з горища


А де утеплення і пароізоляція?


Є три Д1 канали, так шо помилка не виключена


І тут хлам лежить


Безпровідна праска! По блутузу живиться


В сумі нас 13 і прапор. Це з фотографом шо виконував роль штатива


В SunnyMan достойний конкурент зявився


Електричкінг вирішив підзарядити свій акум


Ваасяяя! Мо чо пашатать найдьотса?!


Дякую STALKER і п. А. за організовану вилазку! Докидуйте і ваші враження!

Як я писав в планах на 2019 рік - їдемо на Памір!

Щодо дат то тут вибір невеликий. 8 березня Чорнобиль, не підходить, 1 березня - в мене корпоратив :( Далі шахти.

Тому пропоную 22-24 лютого. 22 в пятницю ввечері виїжджаємо. Їхати 8 годин. На саму гору шансів заїхати мало, куди серйозніші офроадери ніж я рубалися 2 дні. Але спробуємо.

Від села йти наверх 6 км, десь 2 години по снігу. Там далі ночуємо в колибі. Якшо будуть зірки - гуд, ні - ну то ітак добре шо в ми Карпатах :)

В суботу зранку відсипаємся, провідуємо Кляузу в Сераті.  В неділю їдемо назад у Львів.

Зголоситися треба до 7 лютого щоб я встиг відправити паспортні дані в прикордон службу. Хто їде - мені в ПП всі паспортні дані з хто видав і пропискою.

Зараз їдемо я і попередньо deadmeat_jun. Є ще два місця в джимміку. Якшо назбирається більше людей то можна взяти легендарну Червону таврію! Якшо не продасться до того часу. Зголосіться хто має права і готовий їхати!

Наявність зимової споряги обовязкова!

Ось звіт з попередньої мандрівки на Памір

Привіт!

Є домовленість шо можна попасти в Стебник офіційно. Спуск відбуватиметься в робочий день. Проведете там цілу зміну. Подивитися полазите де хочете.

Мені такий варіант не дуже підходить. Бо мене з нового року на роботі перевели на підтримку бородатого глючного коду. Відповідно помінялося начальство. Цю роботу я роблю погано. Тому мене ніхто не відпустить на день. І таке мене чекає напевно весь цей рік дупа. Проте коли тут збереться хоча б 4 людини то я допоможу все організувати. Максимум група 8 людей.

Тому пишіть кому цікаво + і орієнтовну дату. Процес виглядатиме троха складно. Коли будуть відомі бажаючі, треба буде написати заяву, паспортні дані. Почекати поки це затвердять аж в Києві. Потім пройти інструктаж ТБ і все таке. Зате в шахті можна буде глянути луговні, конюшню, капличку, депо і все таке.

Привіт Всім!

Щось в мене хотюнчик кудись запхати свого фотоапарата. То ж пропоную цю споруду. Збираємося коло неї на 19-00. В цей час там вже нікого не має бути, а хто і буде то на очі ніц не бачитимуть. Бо то пятниця вечір. Заліземо наверх, спробуємо шось сфоткати

Птахофабрика коло Давидова зливає відходи прямо в ліс! Аміак в них зашкалює! Зробимо відомими цих «підприємців»! Більше фото внизу.

Викиди з птахофабрики в ліс


Аналізи зашкалюють!


Якось ми з Лесиком вирішили провідати бункер в лісі коло Давидова. Та туди ми так і не попали. Бо проходячи повз Птахофабрику досвідчене око дослідника помітило щось не ок!

Позаду птахофабрики тут знаходиться велика галявина. Виглядає так що зовсім недавно вона вся була перекопана. Сліди свіжі, чорний грунт ще навіть не присипало снігом. По периметру галявини вкопані бетонні кільця. У них з кількох сторін врізані оранжеві каналізаційні труби діаметром 100мм. У ці колодці з території птахофабрики тече бруднуватого кольору вода що смердить курами. На самій території птахофабрики видно відстійники, звідки власне вода і тече.

Територія птахофабрики зі сторони лісу


Вся територія позаду фабрики свіжоперекопана, в землю заклали оранжеві труби


Сюдою йде труба з птахофабрики у ліс


А це вже в лісі


Свіжа траншея для наступної труби


Тут труба з відходами виходить у ліс


Вид від колодязя коло птахофабрики на ліс


Підходимо до одного з свіжозакладених колодязів


Всередині є трьох сторін врізано оранжеві труби. Напевно щоб сполучити його з іншими аналогічними колодязями


Зразу поруч на території птахофабрики є відстійники. Вони сполучаються з колодязем що вище на фото


Всередині одного з колодязів активно тече жовта на вигляд рідина. Смердить курятиною.


Та найгірше не це. Найгіршим є те, що вся ця нефільтрована вода за їх задумом повинна впитуватися в грунт. Для цього і зроблені ці колодязі. Звісно що взимку грунт промерзає і впитує воду погано. Тому «горе інженери» і вивели додатковий злив у ліс що поруч.

Уявляєте, нефільтровані відходи птахофабрики течуть прямо у ліс! Притому що поруч є жилі будинки а в самому лісі функціонує джерело. З цього джерела регулярно беруть воду місцеві мешканці, іншого джерела питної води в них нема.

Ця ж мутна рідина за сто метрів спокійно витікає собі в ліс


Трубу тільки проклали і то вона вже собі зробила яр. А що буде з лісом якщо цей аміак литиметься протягом довшого часу?

Вид на ліс


Джерело в лісі


Я не полінувався і набрав воду для аналізу. Ось результат


Я вважаю що власники птахофабрики поступають негарно. Потрібно робити очисні споруди, а не зливати все у ліс. Порадьте будь-ласка як можна звернути увагу громадськості на це і змусити власників птахофабрики виправити ситуацію?

Привіт Всім!

Вирішив поділитися глобальними планами на цей рік і приблизними датами. Звісно шо все воно коригуватиметься по факту. Але тим не менше. То ж хто бажає приєднуйтеся!

0) Млинки як буде настрій
1) Кінець лютого - Памір з Дедмітом молодшим - Done
2) 8 березня - ЧЗВ, організовує Рой - Done
3) Травневі свята - Чорногора Печери - Done
4) Просто якісь теплі вихідні - печери Камянка - Done
5) Просто якісь теплі вихідні - Калуш - чекаємо поки шуміха вляжеться
6) Зелені Свята - пошук U88 під Яйком - Done
7) 30 квітня (вибори)/9 травня - Добити бомбік коло облради - Done

Список оновлюватиму по мірі поступлення нових ідей та виконання старих. Якшо маєте цікаві пропозиції - давайте, включу в список.

Також пріоритетом ставлю налагодження співпраці з владою і максимально легальне відвідування (для зрадофілів "паління") обєктів. А по простому - розвиток індустріального туризму у Львові.

[Екскурсія переноситься на один день на вівторок 12 лютого!]

Привіт Всім!

Екскурсія переноситься на один день на вівторок 12 лютого!

Зв'язався з директором. Попередньо на 12 лютого біля 11:00 під вежею на високому замку. Мати з собою паспорти, бо там строгий режим на вході. Бажано до 10 людей.

Якшо всі не вліземся і вони будуть проти, йтимемо двома групами.

Нам покажуть нутрощі будівлі під самої телевежею, передавачі, хвилеводи, узгоджуючі пристрої. Розкажуть як це все працює. Місце доволі небезпечне, електровакуумні прилади і висока напруга. Неадекватів не пускатимуть. (це було попередження)

Якшо з нами буде троха дівчат і вони мило всміхнуться то можливо нас зводять і в бомбік під самою телевежею. Але це не факт.

Будь-ласка зголосіться хто буде. Мені потрібно знати кількість наперед  бо на вільні місця є бажаючі не тільки з Експлорера.

Якщо вони змінять час чи дату то повідомлю.

Продається жива легенда цього форуму! 2003 рік. 1,2 двигун. Панель Люкс. 160тис пробігу. Все працює

1200 доларів. Для тих хто на ній колись їздив буде знижка ;)



















Ця машина навіть має власну біографію в Туристичних Креативах!

Тест драйв доступний в мене на Луганській!