Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Topics - Roy

#61
Продаю свою любиму "аську". Я єдиний її господар)
В комплекті катушка Mars Goliaf (робить її хорошим пилесосом), катушка Nel Tornado 2-го покоління (глючна, але можна полагодити), оригінальна катушка а також каплезахисний чехол на блок та акумулятори Sanyo eneloop 2450.
Зовнішній стан на тверду 4. Не топився, не ремонтувався. Коробка, документи в наявності. Апарат 2010 року.
Поміняний підлокітник на оригінальний, з ребрами жорсткості.
Ціна - 6200. Продається тільки комплектом.
#62
Всім привіт.
Невеличкий конкурс від адміністрації експлорера.
Є такий об'єкт - https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1660832737277805&set=o.288457521278710&type=3&theater, нами ще не досліджений. Люди питають що це є, а ми не можемо дати ствердної відповіді.
Позорище)
Тому, оголошується конкурс - красивий фотозвіт з об'єкту, з чіткою інформацією, що це є. Відводиться час - тиждень.
Від адмінів - респект&поважуха та подарунок, за фотозвіт, або ж кращий фотозвіт.
#63
Так-так, не всі вилазки чи походи бувають вдалими для нас. Не завжди відкривається те, що хотіли дослідити.
Не без фейлів звісно.
Тема спеціально для подібних, трохи гуморних випадків.




От ми якось, в сніг, в дощ, залишили позаду на пару кілометрів цивілізацію та попрямували до одного мегаепічного об'єкту, після якого очевидно мав бути непоганий звіт.

Не сталось, як бажалось. Натомість у всіх нас настільки промокли ноги, що не допомогла хвалена мебрана Gore-Tex. До того ж, я примудрився провалитись у якусь неглибоку водойму.
Отже результат: у всіх без виключення мокрі ноги, до цивілізації 10 км пішки по невтоптаному 20 см снігу, та нічний мороз -10 після денної відлиги.
Було прийнято рішення, робити "пікнік на обочині" та залишатись наніч. Благо поруч була покинута, напів-розвалена будівля з цегли, з деревиною у вигляді дошок, дверей та паркету. На розпал чудово підійшла документація, з давно неіснуючого підприємства. Також, на моє щастя я мав запасні шкарпетки, був харч та навіть горілка, якою всі розтерли ноги а деякі профілактично прополоснули черево.
Все насправді було душевно:) І тепло.


Тепмература навколо нашого вогнища була достатня для того, щоб зігрітися, посидіти босими а також  забутися і спалити черевики з шкарпетками))








Все було в кращих традиціях. Старенький телевізор, який слугував нам столом та стільцем, дошки, з полущеною фарбою, запахи котрої в'їдалися в одяг...Нюанси експлорерного дозвілля)









Майже сухі та веселі повертаємось довгою дорогою додому)






Маєте щось подібне - викладайте)

#64
Ех, давненько я нічого тут не писав...
Ну що ж, збираємося відвідати разом з Soulstorm цей бункер, з метою перевірки однієї легенди, фотодрочерства (хто не знає, буде проводитись майстер-клас невеличкий), ну а також за ковтком ностальгії, 7-річної давності.
Зустріч: церква Анни, неділя, 29 січня о 10:00
До патріархів: якщо будете, можете згадати складники коктейлю "лощина" :)
До новачків: непоганий варіант познайомитись.

Далі, при бажанні можна кудись пройтися, щось інше побачити.

Хто буде, традиційно залишаєм+1 нижче в темі.

upd: з собою мати ліхтарик, рукавички, бахіли від хімкомплекту або ж гумові чоботи.
#65
Пожежа сталася 20.09.2016, зафіксовано о 18:00.
Класика жанру для Львова, горище зі хламом, коротке замикання або, не виключено, що інший фактор. Дерев'яні перекриття згоріли повністю, даху також вже немає.
Позаливало квартири.

























#66
Вже певно років з десять, як збудований цей спарений котедж, на 2 чи 3 сім'ї, практично на території парку, в останній точці вулиці Лісної.
Якщо дивитися на панораму цього місця, то будиночок-хонка примостився між дитячою комунальною лікарнею "Охмадит" та горою Стефана, причому на рівні вищому, ніж лікарня.
Гасподсвующая висота, курча. Види з терас та вікон мабуть одні з найкращих у Львові! Певно так і подумали тоді майбутні власники, коли купували 2 гаражі з землею на цьому місці та без необхідних дозволів звели цей дім, з каменю та дерева.

Без сумніву, будинок цікавий своїм архітектурним рішенням, в цьому середовищі. От ми вирішили підійти ближче до нього.
Хто не знає, позаду нього вершина пагорба, залишки дач та фруктового саду, заросляк страшний, що певно дідько каже там надобраніч вдень.
Зрештою, саме звідти ми потрапили на задню частину двору.


Тут все оздоблене річковим каменем, є сходи які ведуть у заросший сад, де кущі ожини розпинаються по кам'яних мурах, пилюка та відсутність сміття. Перший раз, новобудова сприйнялась як старий, покинутий будинок.
Ще одна чудова настроєва місцина.


Будівля тісно межує з Львівськими джунглями.


А от внизу, є будка сторожа, прожектор. Тим не менше, ми пройшлися трохи коло будинку, вилізти кудись наверх, чи всередину не бачили можливості. Все було під замками.






Судова тяганина тривала довго, закінчилась невтішним результатом для забудовників - будівля незаконна. Варіанти виходу з ситуації, або знесення або передача у комунальну власність, на потреби міста.
Але де ж ви бачили, щоб в нас зносили будинки? :)
Тут з серії, to be continued...
#67
Прийшов час на зміну старим, запраним та витертим об брудні стіни футболкам.
Та й новачкам думаю згодяться.

Отже, робимо замовлення по прикладу:

Нікнейм, розмір футболки, кількість штук, колір футболки.
(Нікнейм буде в одному кольорі, тобто без виділення букв кольором)

Збираємо замовлення, трохи згодом буде оголошена ціна. Є 3 фірми, серед яких треба вибрати кращу, по співвідношенню ціна-якість.
Наразі скажу що ціна буде коливатись в межах 120 - 200 гривень.
#68
Шукаю простий, навіть неробочий планшетний сканер формату А4. Головне щоб скло ціле було.
Куплю/поміняю.
Може в когось лежить в загашниках? Розгляну всі пропозиції.
Буду кріпко вдячним.

#70
Погода була тоді кепська якась, і день загалом таким видавався. Дощ. Холод. Молодший Дедміт прагнув дах якийсь шатануть, а я от про теплу хату і капці мріяв.
Потім кажу - "Ні, я б хотів десь залізти на якийсь затишний дах, де б був якийсь старий, бажано антикварний хлам". :) І тут Сергійко каже, шо знає таке місце.



Серед двору колодязного типу вдивляємося через паркан, та в колодку на хвіртці. Помічаю вузенький прохід, і як зверху голос" А шо ви тут робите?"

Відповідно до свого настрою я сказав що шукаю пригод на дупу, а також повідомив щоб вже викликали #моюполіцію, бо нема на то ради. :)
Але чи то свято надворі було, чи шо, але жіночка приємна виявилась, ми ж повідомили що є дослідниками міста та являємось незалежними фотографами. То означало, що ми вже всередині.

Одинока, одноповерхова будівля, закута серед старих міських стін, з маленьким клаптиком живої землі, яка обросла букшпаном.

Можна зауважити сліди нещодавно зробленої гідроізоляції стін. До того ж, кажуть з'явився новий власник будинку.


Найцікавіше що побачили там, то це щось на зразок пральні, чи чогось іншого, в прибудові. Може ви підкажете, що то за обладнання?
Судячи з табличок ще з часів бабці Польщі.






Несподіванкою було побачити баночку з-під чаю, родом з царської Росії. Поруч були розкидані католицькі образки.


На горищі повно розкиданих речей. Видно неозброєним оком, що тут добряче все переверталось, з метою щось знайти цінне вочевидь.




В кімнатах акуратно збита штукатурка.


Залишена монашкою вервичка на кухонній витяжці


А ось і кухня. Очаг та умивальник ще до речі довоєнні. А на передньому плані викинуті побутові речі, посуд зокрема.


Тут була комора. Підлога ефектно провалилась у одну з нечисельних підвальних кімнат.


Так виглядає санвузол


Польська марка


По розкиданих речах, можна прийти до висновку що там жили літні люди. Чутно там якось старість, а специфічний запах то чітко підкреслює.
Атмосфера місця в одному фото:


Обговорення - тут
#71
Основна тема тут

П.С. Звіт на жаль трохи затягнутим вийшов, а все тому що їх треба писати одразу після вилазок. Так б мовити переносити свіжі емоції в письмову форму.
Бо та як випічка, коли свіжа то добра, а черства то ...
#72
Ну і що ти там забув? - ось так зазвичай мені казали близькі люди, не посвячені в урбан-туризм.
Що ж, та нічого не забув. Тільки от, Чорнобильська зона кожного нового відвідування як інша цікава книжка. Читаєш - захоплюєшся. Так і там, бачиш, захоплюєшся, аналізуєш побачене. Один з вдалих прикладів індустріального туризму,  який полягає в не пасивному відпочинку, а в кардинальній зміні сфери буття, з можливістю викидати з голови той непотріб, через надлишок якого ми зазвичай втомлюємося.

Цього разу ЧЗВ була безлистяною, сухою, тому відкритою для очей максимально.
Ранок. Десь в животі лоскотить, таке воно передчуття насиченого дня і головне відчуття, що одна з моїх мрій невдовзі здійсниться.

ЧАЕС
Я на великій площі, старанно прибраній, слухаю короткий інструктаж. За мить, залишивши більшу половину речей, які мав з собою, підходжу до "рамок" прохідної великого підприємства ДСП "ЧАЕС". Хух...Переводжу подих.
Все відбувається так швидко! А мені так хочеться зупинити погляд на людях, які крутяться туди-сюди у своїх робочих справах, у стінах, які пам'ятають події минулих літ, навіть багатолітніх вазонках. В пам'яті випливають знайомі фрагметни з кінофільмів 30-річної давності. Всі ці люди були тут!  І я тут, вже також в цьому середовищі.

(всі фото клікабельні)

Пищить рамка вкотре, згадую за перочинний ніж, який забув викласти. Показую охороні, випереджуючи детальний обшук. Таки дозволили пронести, мій ковбасний ніж. Натомість дозиметр був забутий.

Наша екскурсія нутрощами ЧАЕС була під сімома замками до останнього. Лише коли переодягались, та робили вар'ятські знимки в дзеркалі стало мені зрозуміло, наскільки багато, чи мало нам дозволено буде побачити.


Ось воно,  одноразові бахіли. Rufus хвацько вириває їх першим.


Поки їх вдягав, побачив "справжнє" взуття, та бахіли. В такому комлекті можна навіть і в реакторний зал заходити.


Селфі і всяке там фото, для чекіну. Мені от то солом'яне дзеркало сподобалось. Якби вилітає з загальної картини, а з іншої створює такий собі затишок для передрадіаційного порогу.


Не дозволялось тут фоткати. Особливий перехід від адмін будвілі до "золотого коридору".
Зліва бачимо стіну машзалу, зправа вдалині приміщення 1-го блоку.


Ось він, золотий коридор! Простягається на всю довжину машинного залу, з котрого можна було потрапити в БЩУ чотирьох реакторів.
Десь далі, можливо на його анодованих, алюмінієвих панелях ще збереглися надписи дозиметристів - "бежать", не стоять". А кермамічна плитка,  який знайомий візерунок! Така і в школі була, і в тулетах, всюди зрештою.


Кожні приміщення відмічені спеціальними табличками, з абревіатурами. Деякі з приміщень суто технологічні, а в деяких,  фіранки і вазонки на вікнах.
Приміщення ЦТАИ - "цех тепловой автоматики и измерений"


Проходимо Блочний Щит Управління першим реактором




БЩУ-2. Сюди і йдемо. По регламенту, будь які дії щодо відкривання/закривання дверей через ПО.


Наш провідник, трохи хвилюється, курить сигарету за сигаретою, в приміщенні БЩУ. Взагалі, там безліч попільничок, заповнених окурками до країв.
Починаємо огляд БЩУ. Стандатрна ексурсійна програма розповіді переривається нашими запитаннями, вже знаючих людей. Розмова заходить у спражнє русло.
Перше що цікавить, що зараз відбувається на станції, котра не виробляє електроенергію?
Каже, що ось нещодавно відрізали опалення в машзалі та приміщень що поруч, включно з БЩУ. Люди гріються електрообігрівачами.
"Машинний зал активно ріжуть на метал" - не без жалю в голосі розповідає працівник.  Каже, до цього взялися активно зовсім нещодавно.


Тут тихо тепер. Перемішані запахи, включно з сигаретним. Відлуння мастила, проводів, і ще якогось, який важко охарактеризувати. Запах який є саме тут, і ніде інде.

Відеокамери направлені на ділянки, де не відбуваються якісь дії.


Мнемотабло не підсвічується вже як 20 років


Місце начальника зміни блоку


Посередині, знаменита кнопка АЗ-5


Машзал на жаль не війшов у нашу програму. Бачимо його тільки на моніторі.




Повсюди панелі рясніють табличками "виведено з експлуатації"


Що тут робить шпатель?


Наша братія.


Все. Виходимо. Відчуття, як після сильної спраги не дали нормально напитись води, а так, пару ковтків. I'll be back, чи що?


Зелений куточок в адмінбудівлі. Його стан передає стан справ на об'єкті чудово.



НОВАРКА

Проте, є інше місце, де кипить робота. Саме там, де колись були найбільш "брудні" місця, де знімали слої грунту, тепер працюють сотні людей і навіть живуть.
Новий безпечний конфайнмент Новарка. В комлекс робіт окрім будівництва арки входить стабілізація "Укриття" та зведення стіни, яка має відсікати гама випромінювання, щоб суттєво знизити рівні фону на промайданчику.

Цікаво було глянути, які відбулися зміни з останнього мого відвідування


Дивно, адже за периметром станції, з'явився ще один, з колючим дротом та освітленням. На дахівці "укриття".


Дуже сподобався макет руїн 4-го блоку, детальна та якісна робота.


Десь там зліва головних циркуляційних насосів  залишилось назавжди тіло Валерія Ходемчука.




Перевернута від вибуху кришка реактора РМБК1000, з оголеними каналами стержнів.
Прапорцями показано місця концентрації ядерного палива.


Макети людей вдалині залу, для маштабності


Ось і проммайданчик.


Руфус тішиться. Гадаю, після цього фото, популярність у дівчат зросте як мінімум вдвічі :)


Працівники






Так близько до атомного гіганта!


Йдемо до підніжжя арки. Маштаби вражають.




Гермодвері. Очевидно там буде свій мікроклімат.


Повз нас проїзджає запилючений Краз. Провідник занервувався :)


Позаду арки. Знизу житлові чи санмодулі.






В люльці працюють люди.










Домкратище)


Вид з даху санпропускника








Тут видно незадовільний стан панелей


"Ліс" та недобудована черга 5 та 6 блоку


При виході з санпропусника нас вже чекав задиханий взвід ВОХРу, котрий побачив раніше нас на даху. Мусіли їм показувати всі фото, що зробили. А деякі і видаляти, якщо попав периметр в кадр.

В басейні, біля ЧАЕС рівень води значно впав.




В рибгоспі розруха. Серед хламу витягнуті фотографами баночки з препаратами, які старанно виклали на підвіконнях.




Тут досліди проводились до 2011 року. Судячи з великої кількості алкотари і не лише досліди.



ЗГРЛС "ДУГА"

Величний мега об'єкт, який при легенькому вітерці видає свій характерний звук. Вірніше вона, антена.



Не хотів я туди лізти, але "так вже сі стало", як кажуть в Галичині. Прийшлось лізти, бо полізли інші)
Підйом на диво видався легким, тривалістю в 20 хвилин. Сумніви щодо затії, які були в мене ще внизу нагорі антени вщент розвіялись.
Адже я стояв посеред напрочуд лісистого, дикого масиву, де дув чистий, вже теплий весняний вітерець та світило сідаюче сонце.
Стояти посеред цього стану було неймовірною насолодою. І вже комплекс ЧАЕС не виглядав грізним таким. Природі таки видніше, бо вона тут переможець.



Madlife. Ну, маючи такий нік, не вилізти для нього було б гріхом)


Комунікаційний центр. Видно залишки обладнання на землі.


Казарма


Відвісний мостик. Здорово його розгойдувало на вітрі.


До землі 150 метрів


Ліхтарі не функціонують


Меншу антену активно розбирають на метал


Приміщення комунікаційного центру та інших приміщень старанно вичищені


Ці лампи можна буде побачити в пабі 100 ренген. Вони світять, але не світяться. :)


Drusja передає вітання.






Все що залишилось від командного центру




В одному з кабельних каналів запримітив пакет з їжею. В ньому було кілька банок тушонки, пива, мівіни та згущівки. Певне сталкери десь давали драпака. Пакетик простояв не менше місяця.
Залишений був на місці цілим та неушкодженим.


Ковані георгіївські стрічки. Рівень прикладної агітації в радянських ВЧ завжди був на висоті.


Десь серед автобоксів. Макет мабуть був здоровенний.


Повертаючись, я відчув погляд на собі, глянув у вікно другого поверху казарми...)


Недобудована п'ята черга АЕС



Почали з недобудованої градирні. Там доречі непогані рівні радіації, місцями навіть дуже. Недарма кажуть, що шматочки графіту з 4 блоку знаходили в радіусі 10 км.
Так і там, можливо шматочок в землі спочиває. Підносиш руку з дозиметром, аж відчуваєш дивне оніміння руки, забираєш, одразу пропадає. Дивно, можливо ознаки радіофобії? :)

Всередині. Не хотілося ступати нозями на цей мох. Саме він добряче світився.


Drujsa навіть підруфив перший рівень градирні.


Ну а вершина, з дерев'яним лісом за 30 років не блистить надійністю.


На підході до п'ятого блоку. Ідентична копія тих, що працювали.


Місця відверто кажучи нетуристичні. Всередині працюють металхантери. Це клондайк для подібного бізнесу.

П'ятий блок був на завершальній стадії будівництва, йде мова про цифру 90%.
Йдемо всередину.


З моєї точки зору, я попав у патріархальний об'єкт, який знаходиться на вершечку того, що я бачив. Це колосальна велич з бетону та заліза, яка має важливе емоційне значення.


Реактор розміщався значно вище від рівня грунту. Для цього ми піднімаємось, на певну відмітку в метрах. Поверхів тут немає, лише рівні.



Попадаємо до приміщень ГЦН - головних циркуляційних насосів. Розміри вражають!




А це місце, де встановлювався майбутній реактор РМБК-1000. Вниз не спускалась, сильно фонить. Після аварії там всередині дезактивації не проводили.


В реакторний зал ведуть ось такі гермодвері.


Для робочих, була проведена питна лінія, щоб в будь який час можна було поповнити запаси води.


Недобудовний машзал






Звідси відкриваються чудові види!


адмін частина


перший та другий блоки


Третій, четвертий, арка




Залізничний міст через ріку Прип'ять


Дуга


Градирня


Сховище ядерних матеріалів ХОЯТ2


Козловий кран КП-640, власне він мав завантажувати реактор.


Товариство було задоволене



Прип'ять

Щоб краще відчути це місто, я вважаю треба пройтися між поверхами, по квартирах. Це важко описати що відчуваєш, коли знаходиш особисті речі, бачиш індивідуальні відмінності колись щойно отриманих помешкань.
Заодно переносишся в минуле, де ті речі були у вжитку.

В деталях. Просто прогулянка.
Яка смітничина гарна. Постійно пам'ятається що вміст був назовні, через дурнувату конструкцію. :)


Коріння пальми


Брошурка лежала в тирі, на столі


Тема ляльок. Вони тут повсюди, фотографи з ними носяться, складають натюрморти.








В шкільному спортзалі побачив цікавішу ситуацію


Перша школа в місті, яка розпочала естафету руйнації


Колишній ресторан в готелі Полісся, з чудовим видом на місто


Дах готелю. До речі доволі забруднений


Епілог
Смачний обід на завершення дня, в пристанційній столовці. Споподабвся "комплімент" від шеф повара, гірчиця власного виробництва. Настільки потужна що аж очі на лоба вилазять. Можливо, радіонукліди виводить?


ЧЗО це середовище протирічь та унікального співіснування. Скажімо з великої столовки на сотні місць, за якихось 200 метрів дике, радіаційне забруднення. Чи в Чорнобилі, вночі по вулицях гуляють вовки, серед міста)

Трохи нас:






















Дякую за організацію поїздки Student'у, а також всім учасникам.
Всі фото тут
Обговорення тут
#73
Пеленгував карти і побачив позначку на вікі, пише що "казарма". Може хто був там, що за об'єкт?
http://wikimapia.org/#lang=en&lat=49.847240&lon=24.198933&z=16&m=b

#74
Плани / Водохреща 2016
18.01.2016 12:28:31
Салют товариство!
Ну що, організовуємось очищувати душу і тіло в холодній водиці, в морозну днину?

Є варіант поїхати в Страдч або в Новий Милятин.

Хто приєднюється?

#76
Ще за вікном зовсім темно, падає сніг, двірник саме починає шкробати замерзлий лід на тратуарі, під вікнами. Якраз наступає саме фаза міцного, найприємнішого сну за всю ніч, як раптом дратівливо задзвенів будильник.
Сонним рухом руки виключаю сенсорну цяцьку. Слідом за ним дзвонить вже Сергійко, бадьорим голосом каже вставай, проспиш поїзд!

Дійсно, ми ж планували поїздку в шахту. Святкові дні, численні страви геть розслабили мозок, що й навіть вилетіло з голови це все.
Збираюсь. В окремому місці завжди приготовлені ліхтарики, комлект запасних акумуляторів, фотоапарат та інші необхідні речі. Власне, ці інші речі не були взяті, але про це вже згодом.
Швиденько нарізаю скибки м'яса та інших смаколиків, заливаю чай в термос та біжу на поїзд, де на мене в вагоні чекали четверо колег-співучасників - Deadmeat_junior, Soulstorm, White Love та Нелегал. Сьогодні маємо провести день під землею.

Цю процедуру ми зазвичай називаємо інсталом. Тихо, незамітно для чужого ока попасти туди, звідки відкриється нам шлях під землю. Пройшовши довгим тунелем, ми попали до місця спуску.
Перед нами різко пішов вниз вертикальний ствол, обкладений залізними тюбінгами, добряче роз'їдженими соленим повітрям.
Всередині ствола, пролягає донизу деревяна збійка з дошок, з драбинами і чотирьох метровими прольотами між ними. Хм..., подумав я, виглядає не надто надійно, беручи до уваги стан дошок і те, що ліхтарик до дна так і не досвітив.
Авантюра ще та!
Згадав за відсутність каски, наколінників, рацій, схеми, але є хлопці провідники, які до нас приєднались.
А от відсутність аптечки, причому у кожного з нас, це вже провал.
Як то в нас ведеться, спонтанність та чуйка і ми ліземо вниз. Верхній одяг схований, благо рукавички були.
Спускаємось вниз. І раптом, чую внизу щось падає. Спускаюсь, дивлюсь Хаолас з розбитою головою каже спокійно - "Я вже прийшов". Відвалився шматок драбини, акуратно поцілив йому в голову, яка до того ж була без шапки. Про каску вже мовчу. Зважаючи на відсутність аптечки довелось йому евакуйовуватись з об'єкту.
Ствол цей вентиляційний, а також розрахований на аварійний вихід. Стан дошок, особливо на верхніх рівнях м'ягко кажучи задовільний. Середина відрізнялась сухістю та міцністю дерев'яної конструкції а вже внизу, на дереві були соляні утворення та сталактити.


Спустились.

Як бачите, з нами дама.

Також, лежать каремати. Onix та Magnovski залишатимуться на ночівлю.

Нелегал спускався з пакетом їжі, від чого час від часу в прольоті нам на голову падали то яблука то канапки. Проте, основний вміст провіанту в пакеті таки зберігся.


Наступний етап - спуск по квершлагу. Який до слова, не блистів ідеальністю.


Спустившись, перед нами пролягав шлях через доволі аварійну ділянку - часктово обвалений штрек. Можливо, внаслідок нещодавніх земних коливань, що мали місце в Карпатах.


Місцями видно, що ділянку таки доводять до ладу.

Але таки здоровий глузд натякає, що просочуватись у місиво породи та балок то є небезпечно.
Як казав наш колега і колишній шахтар - "Я б туди не поліз. То як російська рулетка"))
Пролазити треба дуже обережно, з інтервалом, знявши рюкзаки, щоб бува нічого не зачепити.


Пройшовши чимало шляху, вийшли до таких собі камер, де їхні розміри по приблизним підрахункам займали 100 метрів висоти/ глибини. Видовищне місце. Кидаючи камінь, рахуєш час, коли він долетить до низу прірви.

Відчувається небезпека. Ні, не за нас, а про житлові будівлі, які знаходяться якраз десь над ними.



Інша камера, має захист.


Камери вироблялись підземним способом, за допомогою вибухово-технічних засобів.

Таких як амоніт


В штреці трапляються напіврозібрані механізми, комбайни, вагонетки - деякі подекуди ще з породою. Сприймається якось це неоднозначно, звісно стагнація на лице, про те немає повного розвалу.
По нашим, загагально-українським міркам в певному середовищі це звучить як недофінансування))

Перед нами залишки шахтної бурової установки. Відсутня гідравліка. Нею бурили шурфи, вставляли анкери, таким чином укріплювали породу, заради запобіганню обвалів.






А це, залишки прохідного комбайну, до якого монтувалась конвеєрна стрічка, по якій подавалась порода.


Час під землею біжить швидко. Час той, зовнішній. Тут якось затишно, та розмірено. Від чого, по суб'єктивним замірам пів години підземного часу припадає на годину наземного.

Саме час на обід, на роздоріжжі колій. Місце найменш пилючне. Є всі, крім Хаоласа, якому десь на горі зашивали голову.


Випала нагода покататись у шахтних вагонетках.


Шум, гам! А от транспортувати вагонетку з породою було не легко.


Час потрохи збуває. Стільки ми ще всього хотіли побачити! Доводиться рухатись до виходу, а це дві години шляху, включно з підйомом.




Ось вона, сіль.


Залишені кимось старі елементи живлення


Вигляд породи




Прямуємо по магістралі. Видно по колії, що час від часу тут є рух.


Неоминаємо нагоди заглянути в бокові відгалуження


Трансформатор, цілком в гідному стані


А  це механізм перекидування вагонеток.


Цього разу місце вагонетки зайняла Людина)


Наша подорож добігла до кінця. Перед нами чекав підйом по стволі, а на хлопців, Onix'a та Magnovskogo дводенне дослідження шахти, інші горизонти, підземне депо та інші смаколики.
Як скажімо соляне озеро, неймовірної краси.


Ооось, туди десь нагору нам треба...Піднімались, швидше ніж опускались.


Вибрались щасливі, цілі і неушкоджені. І я вже згодом помітив, як в мене пропав затяжний кашель.
Сіль свою справу зробила. :-)

Дякую товариству за компанію.+++

Обговорення теми - тут
#77
Фільм про діяльність УГА в 1918-1919 роках.

#79
Новий ресурс, з станом дорожного покриття в Україні - uaroads.com
Можна також його завантажити з Google Play чи Аpp Store.
#80
Плануємо я + Deadmeat_junior поїздку, на день, або ж два. Мейбі ще Rufus.

Що маємо на меті:
- відвідати ДСШ "Нікольська"
- декілька цікавих дахівок
- метрополітен
- музей авіації в Жулянах
- можливо Клов

Також, є варіант залишитися і на неділю.

Хто має бажання, приєднюйтесь.

Виїзд в п'ятницю ввечері поїздом.