- Нє, хлопці, там дороги нема, ви не пройдете!
- Та ми не машиною, ми пішки. Що, зовсім нема? Навіть стежки?
- Та нє, стежка є. Але не така, як у Львові...
З отакої дивної розмови із місцевою панею почалася наша з Лесиком мандрівка до сірчаного кар'єру поблизу Журавно, що в Жидачівському районі. Ми вийшли з маршрутки на початку селища і розраховували польовою дорогою дійти до затопленого кар'єру та залишків сірчаного комбінату на його березі.
Ось це місце на мапі. (http://old.wikimapia.org/#lat=49.2447577&lon=24.1953378&z=14&l=37&m=b) Насправді озеро зараз більше, ніж сфотографовано на Вікімапії, процес затоплення кар'єру поки не закінчився.
Дорога, якої не мало бути, насправді була. І дуже навіть прохідна, звичайна собі дорога через поле. Йдеш собі та йдеш, весь час прямо і прямо, поміж кукурудзу і некошені бур'яни. Кілометрів зо п'ять. На шляху час від часу трапляються мертві пташки і тваринки, але справжні експлорери на такі дрібниці ніколи не зважають, а тільки йдуть вперед, бадьоро насвистуючи пісню про шмату.
Коли кукурудза збоку нарешті зміниться соняшниками, а примари фільму "Діти кукурудзи" нарешті відчепляться, це означає, що ви майже прийшли. Попереду буде тільки маленьке село, що має одну-єдину вулицю і симпатичну назву - Маринка.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6695)
Відразу за Маринкою потрібно звернути направо. І скоро впретеся в отакі симпатичні ворота:
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6756)
Вони закриті на замок, але паркан існує тільки на 20 метрів в обидва боки. Якщо через метрів 200 після воріт звернете наліво - потрапите просто на озеро. Якщо ж наліво не ходити, можна оглянути залишки сірчаного комбінату. Охорона на території є, але привітна. Ми самі пішли шукати охоронця, коли налазилися по комбінаті і хотіли знати, в котрий бік йти до озера.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6741)
Один з корпусів. Всередині - кілька нецікавих залізяк, будівельні каски, все розвалено. Але - на диво - майже всі вікна цілі.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6711)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6698)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6701)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6706)
Емблема підприємства на дверцятах автомобіля:
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6709)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6713)
Оскільки всередині нічого цікавого нема, вилазимо на напівкруглий просмолений дах. На даху ростуть дерева, як воно завжди буває в таких місцях, та місцями трапляються дірки. Але, в загальному, доволі надійно :D
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6722)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6729)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6731)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6734)
Лесик схарився...
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6735)
...тому що залазити на дах набагато приємніше, ніж злазити
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6738)
На більшості будівель фарбою написане попередження про те, що приміщення аварійне. На цю котельню фарби не витрачали - один погляд на цеглу зі стін, що мала впасти ще при будівництві, і бажання заходити всередину пропадає відразу.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6724)
Йдемо далі, стежкою через кущі...
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6745)
І раптом - несподівано, неначе підводний човен в українському степу:
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6750)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6748)
Недалеко від цього човна дислокується охорона у вигляді чувака на ровері. Відповідно і цех тут більш збережений, навіть із залишками техніки всередині. Але фоток ми більше не робили, пішли натомість на озеро. Тому мусите повірити на слово.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6751)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6752)
На фото тільки маленька затока, всього озера не видно. Вода чиста і тепла. Людей навколо нема взагалі, місця абсолютно глухі. За словами охоронця, тут просто прірва риби, водяться великі щуки, коропи, карасі і т.п. За бажання, з охороною можна домовитися і заїхати автомобілем на територію.
Зі Львова також є маршрутка на Подорожнє, звідти до озера тільки 200м. Їде вона з Приміського вокзалу, як часто та коли відправляється, на жаль, не знаю.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/6337/39774/DSCN6754)
От такий маленький звіт вийшов. Традиційно: посилання на фотоальбом (https://plus.google.com/u/0/photos/107214025285832863516/albums/5908295995264495873) та тему з обговоренням. (http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,6338.0.html)