Тато часто говорить мені: "Ви, підлітки, думаєте що безсмертні", і я завжди погоджуюсь з ним, але нічого з собою вдіяти не можу, не піду ж я проти природи.
Так і сьогодні спокушений можливістю відлучитись від звичайного сірого світу я з другом поліз на всім вже давним - давно відомий, всіма облазений, древній баян - Львівський автобусний завод. Раніше ми вже кілька раз там бували, і до сьогодні охорони там не бачили.
Почалося все як завжди, ми, безстрашні сталкери - початківці пролізли крізь диру в огорожі на територію ЛАЗу і проникли в першу будівлю.
По драбині вилізли на дах, звідки відкривається чудовий вид на Сихів, тільки от моя камера не змогла цього передати.
Насолодившись краєвидом, сходами ми спустились на землю і хащами пролізли до асфальтованої дороги.
Через щілини в загратованих вікнах видно один з цехів.
Всі входи туди закриті, а вибивати вікна, ми ясна річ не хотіли.
Не очікуючи зустрічі з охороною, або в народі "чопами", ми сміло рухались вперед по середині дороги і чхати хотіли на обережність.
І завдяки вітру, який вчасно доніс до нас приглушені уривки чиєїсь розмови, нам вдалось уникнути прямої зустрічі з дядьками - охоронцями. Мов підірвані, ніби з ракетами в дупі ми дали дьору так швидко як би за нами бігло стадо гепардів. Пробігши добрячу відстань ми зупинилися, віддихались і в нас обох, прибацаних, в голові промайнула думка: "А чому би не повернутися і подивитися, може це чуваки з експлореру, бо інші тіпа - сталкери як і ми ?". Тихенько рухаючись вперед, ми дійшли до місця, звідки ймовірно йшли голоси. І РАПТОМ, з кущів вискакують явно не дружньо налаштовані чопи. Ми включивши режим турбоультрамегарискорення рванули звідтам геть. Та попри наші очікування, дядьки виявилися не простими і явно надіялись нас таки догнати.
На диво адреналін не вдарив в мозок, там не панував хаос, навпаки, робота була налагоджена, мозок прораховував варіанти відходу, аналізувався стан організму і спираючись на нашу швидкість і на швидкість чопів робив висновки про ймовірність втечі. І висновки ці були позитивні))). До того моменту, як один з них ( а я забув уточнити, що їх було двоє ) крикнув: "Стій, *****, стріляти буду", я був спокійний. А потім мене прорвало на ржач. Ну серйозно ??? Вони думають, що ми такі тупі і поведемся на це ? Інший же, намагався находу попасти в нас цеглою чи чимось таким, і ясне діло - промазав. Де логіка - кричати "стрілятиму" і кидати цеглою ?). Потім вони видихлись і відстали, а ми під адреналіном пробігли майже до виходу, з надією, що в тих йолопів не вистачить розуму перекрити нам шлях до відступу.
Я як людина не дуже підготовлена до такої фігні, так як більшість життя бігав або на стадіоні, або в комп'ютерних іграх, відходив ще з півгодини :D. Але в цілому, все пройшло здорово. Такий екшн в відеоіграх не відчуєш.
Висновок який я зробив: навіть коли здається, що все тихо і спокійно, потрібно залишатись насторожі !
Вибачте за помилки, я зараз на емоціях))) І сорі якщо я щось неправильно оформив.
P.S. Є сумніви, що це охоронці, я більше схиляюсь до думки, що це мародери бо минулого разу, ми бачили там багато різних дротів на тому ж місці, і ще здивувався, як їх досі не винесли. Хоча, це ж можуть бути охоронці - мародери, або мародери, яких криють охоронці або щось таке. Але це лише мої припущення.
Так і сьогодні спокушений можливістю відлучитись від звичайного сірого світу я з другом поліз на всім вже давним - давно відомий, всіма облазений, древній баян - Львівський автобусний завод. Раніше ми вже кілька раз там бували, і до сьогодні охорони там не бачили.
Почалося все як завжди, ми, безстрашні сталкери - початківці пролізли крізь диру в огорожі на територію ЛАЗу і проникли в першу будівлю.
По драбині вилізли на дах, звідки відкривається чудовий вид на Сихів, тільки от моя камера не змогла цього передати.
Насолодившись краєвидом, сходами ми спустились на землю і хащами пролізли до асфальтованої дороги.
Через щілини в загратованих вікнах видно один з цехів.
Всі входи туди закриті, а вибивати вікна, ми ясна річ не хотіли.
Не очікуючи зустрічі з охороною, або в народі "чопами", ми сміло рухались вперед по середині дороги і чхати хотіли на обережність.
І завдяки вітру, який вчасно доніс до нас приглушені уривки чиєїсь розмови, нам вдалось уникнути прямої зустрічі з дядьками - охоронцями. Мов підірвані, ніби з ракетами в дупі ми дали дьору так швидко як би за нами бігло стадо гепардів. Пробігши добрячу відстань ми зупинилися, віддихались і в нас обох, прибацаних, в голові промайнула думка: "А чому би не повернутися і подивитися, може це чуваки з експлореру, бо інші тіпа - сталкери як і ми ?". Тихенько рухаючись вперед, ми дійшли до місця, звідки ймовірно йшли голоси. І РАПТОМ, з кущів вискакують явно не дружньо налаштовані чопи. Ми включивши режим турбоультрамегарискорення рванули звідтам геть. Та попри наші очікування, дядьки виявилися не простими і явно надіялись нас таки догнати.
На диво адреналін не вдарив в мозок, там не панував хаос, навпаки, робота була налагоджена, мозок прораховував варіанти відходу, аналізувався стан організму і спираючись на нашу швидкість і на швидкість чопів робив висновки про ймовірність втечі. І висновки ці були позитивні))). До того моменту, як один з них ( а я забув уточнити, що їх було двоє ) крикнув: "Стій, *****, стріляти буду", я був спокійний. А потім мене прорвало на ржач. Ну серйозно ??? Вони думають, що ми такі тупі і поведемся на це ? Інший же, намагався находу попасти в нас цеглою чи чимось таким, і ясне діло - промазав. Де логіка - кричати "стрілятиму" і кидати цеглою ?). Потім вони видихлись і відстали, а ми під адреналіном пробігли майже до виходу, з надією, що в тих йолопів не вистачить розуму перекрити нам шлях до відступу.
Я як людина не дуже підготовлена до такої фігні, так як більшість життя бігав або на стадіоні, або в комп'ютерних іграх, відходив ще з півгодини :D. Але в цілому, все пройшло здорово. Такий екшн в відеоіграх не відчуєш.
Висновок який я зробив: навіть коли здається, що все тихо і спокійно, потрібно залишатись насторожі !
Вибачте за помилки, я зараз на емоціях))) І сорі якщо я щось неправильно оформив.
P.S. Є сумніви, що це охоронці, я більше схиляюсь до думки, що це мародери бо минулого разу, ми бачили там багато різних дротів на тому ж місці, і ще здивувався, як їх досі не винесли. Хоча, це ж можуть бути охоронці - мародери, або мародери, яких криють охоронці або щось таке. Але це лише мої припущення.