Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Alter

#261
Миколайко знайому порадував) Видно розвеселити хотів.
#262
ЦитуватиНа логічне питання чи ЄТА ВСЬО? дали чітку відповіть - Приходьте у 2015р.

Треба було по-українськи запитати, то може би шановне львівське панство було би більш конструктивнішим в плані демонстрацій експонатів)))

А якщо серйозно, то ще піду сам подивлюсь, але якщо то таки так, то який толк було стільки інвестиції хавати, щоб при такій епічній коллекції на складі демонстувати отакі крохи?...
#263
Обговорення Медовопечерської теми.

Доречі, хто знає, як офіційно називається той мінерал, з якого ті кристали ростуть?
#264
     Чимало легенд пов'язано з Медовою печерою в околицях Львова. Вона розташована на Майорівці. Це колишня Маєрівка названа так на честь німецького колоніста Маєра. У середині XIX століття тут була каменоломня, і тоді ж було видовбано цю печеру. Назва Медової печери, або Медунки, походить від кристалічного вапняку, який своїм кольором нагадує мед. У цій котловині ще за часів міжвоєнної Польщі був невеличкий цвинтар, де ховали засуджених до страти російською окупаційною владою у 1914 році під час Першої світової війни.
Найвідоміша легенда про Медову печеру розповідає нам, що один львівський мельник,  котрий мав млин на Полтві, почув про захований тут скарб короля Данила. Він відшукав на камінні вказівний знак у вигдяді хрестика, потім відступив на три кроки у південному напрямку і почав копати. І коли мельник врешті наштовхнувся на скриню зі скарбом, раптом зпід землі вискочив якийсь дідок з довжелезною бородою і вигукнув: «Біжи додому! Твій млин горить!» Мельник, побачивши з боку міста вогонь і дим, щодуху помчав до свого млина. Але коли врешті прибіг, побачив, що його млин стоїть собі цілісінький, а сліду якогось вогню навіть і близько не видно. Тоді він зрозумів, що був задурений духом, який оберігав скарб. Повернувшись сюди, щоб продовжити свою справу, мельник із подивом побачив, що не залишилося й найменшого сліду від ями, яку він викопав. Тоді розсудливий зловік вирішив не конфліктувати з підземними духами і облишив цю справу.

mistoleva.com

Отож, після серйозних та важких спелеологічних підготувань теоретичного та практичного плану було вирішено вирушати на дослідження тої всім загальновідомої дзюри. Приводом для дослідження були мої квадратні очі декількома днями раніше, коли я вперше її побчив. Було то, правда вночі, прикид парадний, світла мінімум.

Зібрались Stalker, Hell_2, Dexter, Марічка, Alter та моя подруга.

19.00, надворі зимно, кляті пробки в центрі (маршрутчик казав що давно вже таких не бачив), але спізнився лиш на 15 хв. Кумпанія у зборі.
Добиратись всім допомагали ось такі чарівно-покоцані вказівники.



Місцевість хоча і засніжена, але тонко натякає на підвищений вміст каменюк XXXL-розміру під ногами, збоку і ваабще.



Залазимо.



"Стовп рукотворний", моделі СР-3м. Витримує навантаження трьох припнятих Зміїв-Гориничів, а також по сумісництву являється декоративно підпираючим елементом місцевого інтер'єру.





"Ех, переселилась зміючка!... Споїли її місцеві аборигени.", розчаровано думають експлорери.
Все що залишилось від злого-проезлого представника українського народного епосу.



Dexter не втрачає надії знайти як не скарби вражого супостата, то хоча б якийсь хабар.



Перехід в другу залу.



Перехід в третю залу.



"А воно ж таки худе було - он в які дзюри пролазило. Напевне не більше з коня" - колегіальна думка ради експлорерів постановила що Змій-горинич був розміром з коня. Ну або корови. Але маленької такої, невгодованої.

Єдиним жителем печери, якого ми мали змогу і честь привітати із наступаючим святом Святого Миколая, була одинока нічниця. Будити ми її не стали, тому подарунки, за відсутності подушки, ліжка та інших елементів інтер'єру, обіцяли принести пізніше. Коли прокинеться)



Облазим кожну дзюру, куди можна пропхати свою дупу. Ну і в преспективі витягнути її таки назад.



Ще один ракохід. Чи то пак ракоповз.





Місцева флора гармонійною кольоровою гамою доповнює атмосферу запустіння та хронічної сірості. Зміючка ж свалила, нема кому за вазонками дивитись, тому і засумували вони...



Ще якийсь лаз. Вже непам'ятаю куди)





Доречі лазів (не автобусів, а таки прохідних місць) там вельими багато. Деякі з них вириті лисами (мінімальні такі), на деяких є сліди від саперок ентузіастів, що хотіли завали розкопати. Воно, скажу я вам, вельми стрьомне діло - розширювати отвір перед носом, коли знаєш, що будь якої миті тебе може засипати. Плюс копати приходиться в не просто тісноті, а в капєц якій тісноті, коли навіть плечі стиснуло,  нема як руку назад переставити. Брррр... ! Всю ніч ті печери снились.



    А от і саме цікавіше - кристали. Ті утворення, через наявність яких печера і отримала назву Медової. Напевне це колись шикарно виглядало - вся печера покрита товщею жовтих кристалів, які іскряться при наявності хоч якогось світла! Але станом на тепер місцеві аборигени, мало того що тваринку споїли і зробили невідомою її долю, так ще і пограбували її золоті скарби, якими були вкриті всі зали. А ті, що не змогли забрати, варварськи знищили кострами та смолоскипами... Вандали, що з них, крім скальпу, взяти.







Ну все, грязні, в болоті, чумазі і все ж - ми вибираємось назовні. Відшкробуємось, тріпаємось.
З печери прихопили лише один екзимпляр хабару - колесо від Гориничової брички. Починаємо думати що ж то його далі робити...



Видно, це колесо, недивлячись на поважний вік, було зачароване Змієм, бо мало якусь таку нестримно-екстримальну енергетику, яка передалась всім експлорерам. Адже як ще можна пояснити той факт, що шестеро поважних дослідників почали, як малі діти, в дев'ятій годині вечора при світлі фонариків  кататись на дупах, куртках, фанерах, та і на зачарованому колесі також - по Медовопечерським засніженим схилам?

Ось воно - джерело радості, позитиву, усмішок на писках дослідників, та і взагалі позитиву хронічного)



Марічка підкорює засніжені вершини на магічного роду транспортному засобі)

 

    От так ми і катались, поки, як у казці про Попелюшку, не бамкнула десята година вечора, і всі не згадали, що львівські маршрутки мають підлу жидомасонську властивість не їздити вночі, хай навіть і для того, щоб допомогти шановному експлорерівському панству добратись додому. Слізно прощаємось із такою приємною місциною і йдемо назустіріч жидомасонськії злобі у вигляді жовтого металічно-скляного кавалка на колесах, що гордо іменується Еталоном. Тьфу!

Тут обговорення.
#265
Були-лазили-катались. Всім спасибі за компанію - рідко коли виходить так відпочити))) Як розморожусь, то накалякаю якусь подобу звіту.
#266
нє, місце зустрічі там, де тикнуто на карті, а то безпосередньо перед входом в печеру - там тепліше, плюс вітер не дує.
#267
О! А потім можна організувати катання на санках-кульках-тазиках-дупах - місцина для такого роду розваг вльми підходяща, навіть на лижах махнути можна, тож маймо на увазі, бо особисто я ще залишаюсь на вечірні покатушки)

П.С. Наявність санок вітається ;)
#268
Цитата: Le-i-3o від 17.12.2012 16:30:52
Я з тобою 100%  але якщо на 19:00 моглиб вилазку організувати щоб встиг добратись. І питання де там тобі мотузка требабуде?

Ок, знач перенесем на 19.00.

Про мотузку - а хулєра його зна - я в дальніх залах не був, але байок вже наслухався, тому НЗ кишеню не відтягує, особливо в таких справах.
#269
Плани / Медова печера
17.12.2012 16:25:11
Завтра хочу сходити нормально пролазити всю печеру, ібо толком там так і не був.



Печера власне тут. Тут же ж і збір на 18.00 (18.12.2012).

Хто хоче - приєднуємось, бо самому буде впадло лазити, плюс в дальні зали треба страхуватись.

Мати із собою файного світла трохи, файного мотузка, файного настрою і не дуже файних старих шмоток + бажання віднайти скарби лихого Змія Горинича, що за львівськими легендами тут колись жив (він же ж там і добував камінь на будівництво будівель ;))
#270
ЦитуватиВирушили далі по старій дорозі. Бензовози один за одним.

Рой, бензин транспортується в цистернах, а не в колодах))))
Всім по плюсу!
П,С. Чо снігу так мало???
#271
Йопта ,Смайл, що за дєтство в дупі грає?! Чого не можеш, як всі люди, зі свого профіля писати? Що за гордість неясна?
#272
Цитата: Drusja від 14.12.2012 10:34:20
Цитата: Alter від 13.12.2012 20:44:41
Поміняні північ із півднем
Це можна виправити перемагнітивши стрілку

Я поміняв компас ;)
#273
Репер Зеник вже неформат?))))
#274
Здав на перевірку. В понеділок сказали підійти. Щось довго.
#275
Маю схожий до того, що зліва на фотці. Поміняні північ із півднем (ЯК?????), плюс шкала криво проградуйована. Але ходив і по ньому)
#276
Бував в тих місцях. Таки вразив контраст між українським та російським флотами. Тра було ще Херсонес зафоткати. Як буду мати час, то закину свої фотки самого цікавого, що нарив в Севастополі.
#277
Столовка на Лазаренка. Жруть не лише студіки, а і солдати, податківці, менти, даішніки, та і просто робочий люд, чия робота знаходиться неподалік.

Плюси - шикарний (без перебільшень) вибір - від компоту і картопляного пюре до плову, пельменей, відбивних та чанахів. Ще один плюс - все дуже смачно. Ще - інтер'єр нормальний, незабичено ,чисто.
Мінуси - з 12.00 до 14.00 йти туди безпреспективно, так як черги в 40-50 чоловік не радуюь, а після 15.00 60-70%асортименту вже заточено(((

http://maps.yandex.ua/?ll=24.013346%2C49.816991&spn=0.047078%2C0.004554&z=15&l=map%2Cstv&ol=stv&oll=24.01334587%2C49.81699131&ost=dir%3A35.363688220802636%2C0.5371542834131138~spn%3A90.03053332169311%2C29.21936778503809

Ото вона там за деревом)
#278
Перегнивше листя часів листопаду, мотлох в підвалах, темнота та сирість в основних приміщеннях (підвал чомусь сухий, видно фундамент добротний), патрони 5,45х39 під сходами, на криші снайперка, в схроні ковбаса, бинти, фляшка горілки і ПМ, а в катакомбах податківці проводять надсекретні та заборонені досліди над Бютжетом.

#279
В дупу голоси! Най все вийде і буде з того Щось!
#280
Маю 2+ вроді. Деталі в ОП.