хотів би почати нову тему про збоїща.народився і жив на вулиці Трудовій недалеко біля Полтви.Район цікавий. тем багато. І полтва і військова частина і пластмасзавод і кінофікація і циганська індія і цегельня.я б ще міг перечислити з десяток нормальних обєктів для досліджень.збоїська польські нові до війни і старі українські.партизанщина проти совєтів і її наслідки.і особливо старі фото.історія старого костела лазні бойні і архаїчний деревляний міст через полтву
А конкретику можна?
Цитата: Petryk від 06.11.2011 01:08:36
хотів би почати нову тему про збоїща.народився і жив на вулиці Трудовій недалеко біля Полтви.Район цікавий. тем багато. І полтва і військова частина і пластмасзавод і кінофікація і циганська індія і цегельня.я б ще міг перечислити з десяток нормальних обєктів для досліджень.збоїська польські нові до війни і старі українські.партизанщина проти совєтів і її наслідки.і особливо старі фото.історія старого костела лазні бойні і архаїчний деревляний міст через полтву
Це було б чудово, зацікавило. Дійсно, це один з "найзагадковіших" районів міста. Так що, чекаємо на опис :)
Шановний Petryk! Хотілось б дізнатися, чи буде обіцяний розвиток теми?
Пройшло трохи часу, а запропоновані теми так і не були розгорнуті.
Невже, для такої багатообіцяючої теми пасуватиме смітник (http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/board,20.0.html)?
Petryk! Довго очікував на світлини Старих та Нових Збоїщ, оскільки і сам мав честь бути народженим у цих непересічних околицях Львова. Безтурботне дитинство моє проходило на вулиці Творчій, поблизу старого млина та берегів смердючки Полтви. І оскільки я не дочекавя нічиїх світлин, то перепотрошив старі альбоми моїх батьків та знайшов декілька фото, які не стільки висвітлюють архітектурні шедеври Збоїщ, а швидше передають колорит шестидесятих років. Хоча на одній із знимок вдалині видно церкву св. Дмитра. Світлину зроблено десь в районі кінцевої тринадцятого тролейбусу, орієнтовно в 63-65 роках. Дякую за нагоду передивитися фото з молодості моїх батьків.
Красота, щирий +. Чи є можливість більш точно географічно прив'язатись до місцевості?
Збоїща цікавий район. В мене є товариш старший чоловік, який розказував що багато викопував коли був малий там. По ВВВ. Навіть розказував що був найдений максим в бойовому стані. Розпитати можу, є контакти. Людина старої закалки брехати не буде .
Немає передумов. Бої в околицях Збоїщ не були активними. Є точна інформація, що склади конфіскованої зброї "совєти" в 43-45рр. організували на Підзамче. Голодна шпана крала зброю і вимінювала на продукти по селах, втому числі і на Збоїщах. Отже- немає там вже нічого.
Немає передумов до чого не зрозуміло? А на рахунок боїв ( 18 лютого 1919 року у рамках Польсько-Української війни, після артпідготовки підрозділи Армії Крайової атакували Збоїща і Кривчиці. Сильну атаку піхота УГА відбила за допомогою артилері ).
Пояснюю. Забудова Нових Збоїщ відбувалаля після ВВВ. Мій дід збудував там хатку десь в 53-ому році практично посеред поля. Більшість забудовників - переселенці, або ті що втратили житло під час війни. Вся територія орана-переорана, бо збоїщани використовували кожен клаптик землі під городину і продавали її у Львові. Зараз після зносу частини території постали нові квартали вул. Грінченка, Чигиринської Б.Хмельницького і аж до Мазепи. А це все колись було торфовищем. В районі Балатону було озеро. Старі будинки ,які залишились, змінили декілька власників, або занедбані (в тому числі циганами). Старі збоїща на 90% перебудовані та зорані грунти при будівництві Щурата. В 70-х перенесено та переорано старий цвинтар. Отже я мав, на увазі, що район для пошуку безперспективний. Є цікавіші.
Для inkognito. На першій знимці,напевно, верхня частина вул.Творча, або початок вул. Загірної. На другій- вул. Творча,4. Тепер це майданчик перед Барвінком по вул. Чигиринській. Третя- дитячий майданчик за кінцевою зупинкою тролейбуса № 13 по вул. Грінченка. Дякую за відгук.
Цитата: NEOфіт від 01.03.2013 18:24:57
Для inkognito. На першій знимці,напевно, верхня частина вул.Творча, або початок вул. Загірної. На другій- вул. Творча,4. Тепер це майданчик перед Барвінком по вул. Чигиринській. Третя- дитячий майданчик за кінцевою зупинкою тролейбуса № 13 по вул. Грінченка. Дякую за відгук.
Щиро дякую!
Дякую NEOфіт за розяснення!
Всім привіт. На днях знайшов старе фото яке на мою думку відноситься до даної теми.
Фото здається зроблене (теперішнє місце кінцева трамваю 6) чи я помиляюсь ?
Виправте якщо помилився.
Подібно на старий міст, залишки його знесли десь в 80-х коли загнали Полтву в тунель. Поскільки виріс і живу на Збойсках цікавить все про район особливо про цегельню, бо збираю стару цеглу, можна подивитись в розділі польська та австрійська цегла.
От знайшов ще одне старе фото яке пов'язане з темою.
Як йшлося під фото це: "Вулиця Богдана Хмельницького, тодішня Жовківська, від району Рогачки прямує майже за горизонт, і лише поодинокі будівлі стоять по обидва її боки. Ліворуч видно частину промислового району Замарстинова і Гаврилівку, які ледве можна впізнати. Праворуч за високим комином – майже незабудовані поля Нового Знесення.
Вдалині ліворуч на пагорбі – церква святого Димитрія – єдиний орієнтир, за яким ми можемо реконструювати у нашій уяві цілковито незнайомий краєвид. Навколо церкви у зелені – поодинокі будиночки села Збоїщ. Це властиво Старі Збоїща.
Там, де тепер Нові Збоїща, забудовані в тридцятих роках між нинішніми вулицями Липинського, Мазепи і Грінченка, – незаймані поля, як і в районі Замарстинова, де тепер вулиці Хвильового і Миколайчука. Неподалік нинішнього кільця, де вулиця Богдана Хмельницького перетинає Липинського, ліворуч видно стрункий ряд дерев, які ростуть над Полтвою, вся нинішня вулиця Липинського (колишня Річкова) – фактично була руслом Полтви, тоді ще гарної і чистої річки."
Не полінився і сьогодні зробив фото з Високого замку, тепер модна відстежити як змінився Львів за останні 100 років.
Цитата: RomanCh від 28.03.2014 14:59:20
От знайшов ще одне старе фото яке пов'язане з темою.
Як йшлося під фото це: "Вулиця Богдана Хмельницького, тодішня Жовківська, від району Рогачки прямує майже за горизонт, і лише поодинокі будівлі стоять по обидва її боки. Ліворуч видно частину промислового району Замарстинова і Гаврилівку, які ледве можна впізнати. Праворуч за високим комином – майже незабудовані поля Нового Знесення.
Вдалині ліворуч на пагорбі – церква святого Димитрія – єдиний орієнтир, за яким ми можемо реконструювати у нашій уяві цілковито незнайомий краєвид. Навколо церкви у зелені – поодинокі будиночки села Збоїщ. Це властиво Старі Збоїща.
Там, де тепер Нові Збоїща, забудовані в тридцятих роках між нинішніми вулицями Липинського, Мазепи і Грінченка, – незаймані поля, як і в районі Замарстинова, де тепер вулиці Хвильового і Миколайчука. Неподалік нинішнього кільця, де вулиця Богдана Хмельницького перетинає Липинського, ліворуч видно стрункий ряд дерев, які ростуть над Полтвою, вся нинішня вулиця Липинського (колишня Річкова) – фактично була руслом Полтви, тоді ще гарної і чистої річки."
Не полінився і сьогодні зробив фото з Високого замку, тепер можна відстежити як змінився Львів за останні 100 років.
Ще одне фото того ж місця.
На задньому плані Збоїщами і не пахне).
Полтва 30-х.р
Кайзервальд за поляків - задній план майбутній р-н. Грінченка.
Залізничний міст по вул. Богданівській ( трохи не по району ) але це дорога до Збоїщ .Якщо дивитись на фотографію майбутній Автобазар за спиною.
Ось інформація про історію Збоїщ із книги
Васильєва А. В. та інші «Середньовічні села. Історія північного мікрорайону міста Львова. Етапи розвитку і становлення (Клепарів, Голоско, Замарстинів)». — Львів, 2008. — 65 с.
Видатні постаті Збоїщ
- Отець Євген Гошовський — парох церкви Св. Дмитрія. Збирав кошти на будівництво надгробка УСС.
- Лев Гошовський — голова філії «Просвіти» на Збоїськах 1930-34 р.р., член УВО.
- Отець Василь Кулик — засновник читальні «Просвіти» 1938-39 р.р.
Історична довідкаНазва Збоїща пов'язана з місцем битви. Якої невідомо. Перша згадка — 1359 рік. У ХХ ст. Збоїще мало 3300 мешканців.
Церква Св. Дмитрія первісно походить з кінця ХVІІ ст. Фундатором церкви був вірменин Никорович. Мурована церква була поставлена у 1811 р. Реставрація — 1874 рік. Найбільша цінність — іконостас, датовий 1733 роком. Храмова ікона — Святий Дмитрій (1693, автор Іван Руткович).
Національні традиції ЗбоїщПриїжджаючи на кінцеву зупинку тролейбуса № 13 (вул. Грінченка) або крокуючи на «Галицьке перехрестя», важко уявити, що ступаєш на землю одного з найдавніших поселень Львова. Ось що пише Олена Степанів у монографії «Сучасний Львів»: «Село, яке існувало уже у 1359, розбудоване на гряді Розточчя і долини Полтви. У новітні часи тут був осередок монастиря Редемптористів, а з 1921 року діяли мала семінарія та новіціат. Сьогодні — наприкінці 90-их років ХХ ст. — від старовинного поселення на північно-східній околиці Львова залишились історична назва, фрагменти цвинтаря та дві церковні споруди (церква Дмитрія, відома з ХІХ ст. та дерев'яний костел, розібраний 1999 року).
У 1905 році тут почала свою діяльність філія «Просвіти» разом із читальнею, метою якої було відродити українські традиції серед жителів Збоїщ. Дух патріотизму запав у серця молоді, яка зі зброєю у руках відзначилась у дні Листопадового Чину 1918 року. До речі, 10-13 листопада 1918 року між Замарстинівською рогачкою та Збоїщами, в районі студні (спорткомплекс «Спартак») відбулися бої між польськими легіонерами та українцями зі Збоїщ. Українські січові стрільці та добровольці вели нерівний бій, хоча на першому етапі опанували гміну Замарстинова. 14 листопада на перетині сучасних вулиць Мазепи та Промислової (Нової Різні) відбувався вирішальний бій, внаслідок якого багато українців загинуло. Жителі поховали загиблих на Збоївському цвинтарі. Таким чином, виникло два надгробки — польських легіонерів (чавунний хрест) та могила УСС. На могилі українських вояків стараннями просвітян під патронатом УГКЦ було вирішено поставити пам'ятник. Але як встановити його в нових умовах існування Галичини в рамках Польської держави, адже потрібні кошти та дозвіл? Дозволу ніхто не брав, а кошти зібрали через читальню «Просвіти» одночасно для ремонту церкви та для цієї жертовної справи. Ця акція потрапила на сторінки польських газет і завдяки цьому збереглася інформація для нащадків. Ось що писала одна з газет: «У Збоїськах стоїть вірменський костьол фундації Никоровича. Кілька років потому його віддали для служби русинам. Цей храм є осередком редемптористів під опікою А. Шептицького. В останні роки під час ремонту на Домі Божому з'явилася вбита куля і напис «1918-1919 р.р.» Кулю залишили під час реставрації 1924 року. Окрім цієї пам'ятки українсько-польських боїв у 1922-1924 р.р. «гайдамацтво» поставило на цвинтарі «пам'ятник вольності». Староство наказало його скинути, однак наказу ніхто не виконав, і його можна бачити по сьогоднішній день». Польська поліція детально вивчила надгробок на цвинтарі; був виготовлений ескіз, але знести його не наважилися, і його дотепер бачимо з деякими змінами на цвинтарі, що біля підніжжя церкви Св. Дмитрія. Шовіністична газета «Слово польське» у 1922 вимагала ліквідації таблиці з написом «Борцям за волю України» і добилась свого. На початку 90-их р.р. таблицю відновлено.
На початку 30-их р.р. «Просвіта» продовжує діяльність у національному дусі, проводячи лекції, організовують вечори. Комендант польської поліції на Замарстинові повідомляє староство у Львові: «Олександр Гошовський — церковний парох та його син, голова «Просвіти», об'єднали молодіж руську і виховали у дусі патріотизму». Після смерті О. Гошовського взяв на себе відповідальність голови «Просвіти» його син — Лев Гошовський. Однак товариству не судилося довго діяти в національно-визвольному дусі. 25 червня 1930 року Лев Гошовський був усунений з посади, а «Просвіта» на Збоїщах замкнена — у приміщенні читальні та у Лева Гошовського було знайдено зброю (порох, гранати, набої). Цього стало достатньо, щоб за порушення статуту товариство перестало існувати, а сам Гошовський був притягнений до кримінальної відповідальності.
Через 5 років національно-свідоме населення громади відновило свою діяльність. Збереглися посвідка, яка була надана головним відділом «Просвіти» у Львові за підписом секретаря — Миколи Дужого. Ця подія відбулася 24 листопада 1936 року. Читальня отримала ім'я Миколи Міхновського. Нова бібліотека знаходилася в домі Романіва Дмитра на Жовківському гостинці (тепер вул. Б. Хмельницького). Традиційно філію культурно-просвітницького товариства очолив Усечесніший отець Василь Кулик — парох у Збоїщах. Керівництво «Просвіти» обрано на загальних зборах 6 січня 1938 року. Культурна діяльність товариства швидко далася взнаки. Старанням її діячів село «Збоїще Нове» змінило назву на «Збоїще» (це було офіційно затверджено 14 грудня 1936 року). Почався збір коштів на купівлю окремого будинку для організації. 12 квітня 1938 року помешкання «Просвіти» переселилося у будинок номер 430 (нумерація житлових будинків селища до 1939 р.), де і проіснувала до 1939 року. Понад 60 років тому архівні документи востаннє повідомили про читальню ім. М. Міхновського. На Збоїщах «Просвіта» мала найпотужнішу організацію та користувалася всебічною підтримкою УГКЦ.
Карти Збойськ 1947 з назвами вулиць на той час.
Район Галицького перехрестя. Відступ радянських військ в червні 1941-го року.
Вітаю! В головній Збоїщанській церкві проводиться непоганий ремонт, перестелили усю бляху і роблять увесь фасад.
Круто було б, якщо б згадали вірменина Нікоровича - власника Збоїщ, який жив у Збоїщах 200 років тому, побудував цю церкву і мав свій палац та фільварок в Збоїщах, які зараз в жалюгідному стані але вони є! Батько Яна був головою господарського суду Львова у 1740-1772, власником Збоїщ і ще десятків наділів, а також продавав через турків меблі, перську тканину та шовк у Львові. З цього мав шалене бабло і тому щоб швидше ділішки робити поставив свого синка послом в Стамбулі, щоб той слідкував за промислом батька. Ян був послом Польщі в Стамбулі до 1772 (до Першого поділу), потім австріяки розжалували і він вернувся у свій наділ у Збоїща та господарював тут до смерті. За цей час він зробив багато: церкву, фільварок, млин, палац і т.д. Вже пізніше його син - композитор Йозеф Нікорович разом з Корнелем Уйейским написали відомий Z dymem Po?ar?w в саме тому палаці на Збоїщах!!! Похований Ян і син Нікорович десь у Збоїщах в церкві або на дворі церкви але ніхто не шукає і не знає де... >:( >:( >:(
Син який створив з Корнелем хораль: "Z dymem po?ar?w" http://pl.wikipedia.org/wiki/J%C3%B3zef_Nikorowicz