Messages

Нэ, жеби вижити і відродити людство  ;D

В мене ідея викопування підземного укриття на випадок 3-ї Світової/ нашеся інопланетян/ Кінця світу у власному підвалі зародилася ще у далекому 2008 р. Проте, на практиці, від ідеї довелося відмовитись після докопування до бетонного фундаменту через 3 см :'( . Зараз покладаю великі надії на Полтву і мережу колекторів  ;D

Сейф відкрити не складно. Головне крутити саме в той бік, де напис лазером каже. УФ лампа багато у чому допомогає для відкріття 2-го і 3-го ключика (світити на інвентар також). Сама ж*па із тим "еквалайзером" та замаскованим сейфом (із шаховою дошкою). Тут вже самому не допетрати, якщо IQ за 200 не зашкалює звісно - до цього моменту все сам проходив. До речі є ще така більш проста головоломка: http://escaperoom.net/play-17-CRIMSON-ROOM.html для початківців непогана.

Що там за труп бандита зі сталкеру на 5 и 7 світлинці в звіті?

Зеля, тебе вбити замало буде! Весь день на то пішов, хай його... Але вихід все ж існує! ;D

І мені одну дефолтну, пліз

На дверях у мою браму (Січових стрільців, 17) також колись були гарні вирізьблені по дереву жіночі обличчя. Є підозра, що вони зараз на горищі. Треба пошукати і, можливо, відновити.

[537]

+1 Також на початок травня зможу

Ось ще кілька посилань на офіційні й не дуже контори:
http://www.travelling.kiev.ua/Chernobyl.htm (від 12 чол. - 900 грн)
http://www.outdoorukraine.com/content/view/448/228/lang,ru/ (Програма скудна, та й на середину осіні, але ж 537 грн. з людини)
http://chernobyl.tiu.ru/ (Хороший маршрут ~ 1100 грн)
http://www.interesniy.kiev.ua/excursions/ekskursii-v-chernobyl?utm_source=google&utm_medium=cpc&utm_campaign=Chernobyl (Стандартний маршрут не дуже цікавий (830 грн), краще індивідуальні екскурсії (~1000 з людини, якщо більше 6 осіб))
http://www.chernobyl-tour.com/poezdki/35-deklaraciya-chernobyl-tur.html (даяка інфа про нехороших монополістів і чому такі екскурсії дорого вартують)

Відповідаючи Roy-ю на запитання щодо маршруту коллектора Стефаника-Городоцька на мапі 1942 р. Так, коллектор проходить саме так, як показано на мапі. Сам був здивований, але вчора зі Стингером все 100% перевірили компасом по мапі. Все зійшлося. Єдине що було не так, це відсутність повороту 9а коллектора на вул. Наливайка. З нетерпінням чекаю подальших вилазок та досліджень підземель із цією безцінною мапою!

Доброго часу доби! Вже відіспався і хочу повідати чудову новину, проте - все по порядку :)
Ми зі Stinger'ом вже певний час досліджуємо 9 та 9а коллектор за мапою каналізацій 1942р. (на форумі відомі під назвою "Стефаника-Городоцька"). Виходимо, зазвичай, вночі, коли рівень води невисокий і можна спокійно ходити по яйцеподібних відгалуженнях. Як прийнято, проходилися до поєднання з Городоцькою, дивилися на бурхливий потік, фоткали і розверталися :( Але виштудіювавши мапу 1942р. і купу фото з форуму та інтернету, дійшли до висновку, що варто спробувати пройтися під Городоцькою і подивитися, що ж там далі.
Отже, зустрілися ми десь о 3:20 ночі, пішли із усім спорядженням в Чорну Медею роздрукувати фрагмент мапи, за якою мали йти. Заінсталилися ми, грубо кажучи, о 3:30 і одразу дістали компас і зорієнтувалися, адже мали місце певні розбіжності щодо того, під якими вулицями проходить сам коллектор. Рушили в напрямку Городоцької, час-від-часу звірюючи наше місцеположення і правильність розташування бокових відгалужень. Все ж таки, коллектор іде під вулицями Листопадового Чину і повертає на Менцицького, а не йде вздовж вул Лепкого, як я вважав раніше. Вийшовши на Городоцьку, ми обережно, крок за кроком просувалися, адже бахіли Стінгера доволі сильно ковзали по бруківці.



На повороті на вулицю Данилишина була позначена перша серйозна невідповідніть мапи - відсутність пішохідної протоки у ту частину 7-го коллектора, що мала би проходити під вул. Наливайка.





Далі було прийнято рішення обв'язатися мотузкою, адже потік ставав більш бурхливим. Ми пройшли метрів 20 вулицею Шпитальною, де у купі заіржавленого заліза знайши - не повірите - гранату Ф-1, що вже багато років підмивалася стічними водами.





Потім був поворот на вул. Куліша, де дно стало більш плоским, вода розтіклася по усій поверхні проходу, а потік став меньш бурхливим. Під ногами був товстий шар мулу, у якому важко було пересуватися. Дорогою бачили багато живописних люків на поверхню, але більшу частину з них не роздивлялися.



Нарешті ми плавно вийшли на вул. Вагову, яка нічим особливим не виділялася від попередньої. Попереду був останній поворот і ПОЛТВА ;D Дійти до самого виходу 9-го коллектору у основне русло було не настільки важко, як ми це собі уявляли, стоячи на мостику над Полтвою під готелем Львів, і спостерігаючи, як тонни брудної води щохвилини виливаються з того отвору. Але адреналін так і вирував у крові :o

Вилізти з цього коллектору на пішохідний бортик Полтви цілком реально 8) Там є достатньо міцні залізні скоби по обидва боки коллектору. Ми вилазили з правої сторони (якщо стояти внизу коллектора лицем в напрямку течії). Але залізти нагору чистим навряд чи вийде ;D .
Далі, ми пройшлися звичним маршрутом вздовж лівого берегу річки. Думали спочатку вилізти в центрі під стометрівкою, але вирішили пройтися далі, адже нікуди не поспішали. Тому зробили ще кілька гарних світлин и помочили ніжки в Полтві 8)









Зайшли під Грушевського, але й там не захотілося вилазити, тому вилізли біля Білої скелі, навіть не перевдягнувшися. Перше, що побачили на виході це була прибиральница, яка від шоку не змогла з себе видавити нічого, крім запитання "Не страшно там?". Просто, не кожну ніч з під землі вилазять два брудні по вуха тіла із штативом, милицями, обвішані дротами, ліхтарями і мотузками... ;) Була вже приблизно шоста ранку і ніч майже закінчилася. Ми заскочили у сусідній дворик, де змінили підземну форму одягу на наземну і щасливі пішли по хатах. По дорозі побачили цікавезний напис на стіні:



Зараз варто трохи розказати про спосіб пересування цією ділянкою:
1. Ніколи не йдіть близько до середини потоку, бо може знести. Потік жахливо неламінарний і по краях течія майже не відчувається, а от по центру просто з ніг збиває.
2. Повороти слід проходити ближче до внутрішньої стінки (там де радіус меньший), бо на протилежному боці вода рухається по інерції і можна не встояти. Звідси ще одне правило: якщо бачите попереду поворот, а ви не з тої сторони проходу йдете, то варто пройти трохи назад і перейти потік, переступивши центральну його частину.
3. Надійно обв'яжіться мотузкою і користуйтеся палками, допомогайте і тримайте один одного під час переходу потоку.
4. Йти цим маршрутом можна лише глибокою ніччю і виключно за хорошої погоди!

Також зауваження: рекомендую цей маршрут пройти у "гумовцях" оскільки вони меньш слизькі на бруківці, якою викладено дно коллектору. Бахіли, можливо, буде доцільніше використовувати із "голкоступами", хоча я не впевнений.

Так, вона була просто в захваті! Вже мріє потрапити в Полтву під Оперним  ;D
Доречі, на третій фотці на початку теми теж є шматок тої радянської субмарини. Мабуть реально вже давно там валяється...

Сьогодні ми зі Stinger-ом знову вирішили пройтися по цій ділянці, вже в ролі екскурсоводів для дівчинки Насті. Та й трохи познімати. О 20:00, коли ми спустилися, рівень води в потоці був надиво низьким (20-25 см не більше), і ми спокійно пішли до з'єднання з Городоцькою. Постояли там, познімали і пішли в протилежний бік. От тоді вже рівень піднявся до норми. В напрямку Стефаника ми пройшлися по 3-4 затомленим ділянкам, а п'яту не подолали, бо занадто слизько було. Вирішили не ризикувати і розвернулися, зробивши ще кілька фото на пам'ять.
PS. Цікавий момент. На виході на сходах валявся шматок іграшкового підводного човна "колекторна субмарина" ;D

Впринципі, вони могли подумати, що ми вже давно вилізли звідтам і засув на люку не закрили.

Часу було замало, Dexter мав кудись бігти після вилазки. Та й самим у незнайоме місце... Тим паче я один був у хоч якомусь водонепроникному взутті. Я думаю ще колись встигнемо туди злазити.
Доречі, той рататуй здох у далекому закутку якогось засипаного відгалуженя, що туди тілько я забрався. Насип там з піску, явно рукотворний, мож за ним щось є?

Ще з дитинства хотів вилізти у широку Полтву під Оперним, особливо після нещодавнього екскурсу у колектор Стефаника-Городоцька. Довго готувався (і морально також), взяв фотік, домовився за штатив, прикупив гумки, ліхтар, etc і от нарешті моя мрія почала збуватися!

Збори призначили на 18:00 у понеділок 21\09 біля Оперного. Прийшли я, Stinger, Dexter та його друг Віктор. До цього домовлялися залізти з вулиці Скельної, але зустрівшись передумали і пішли під міст на Чорновола. Діставшись до місця побачили що люк закритий на засув і "для міцності" забитий двома болтами. Поки ми чухали потилиці, Dexter пішов домовлятися з тамтешніми санітарами. Повернувся і каже що, мол, все гуд, дозвіл є. Засув люка довелося вибивати підручними інструментами, себто цеглиною і одним з болтів. Помучившись хвилин з п'ять, шлях був вільний.

Нас одразу зустрів приємний плескіт підземного потоку і зовсім символічний аромат колектора. Ми швиденько заінсталилися, покурили "на дорожку" і почапали проти течії в напрямку Оперного. Dexter, вже мав чималий досвід у Полтві, тому пішов першим і дорогою розповідав нам легенди та показував "історичні цінності" Полтви, за що йому величезний респект! Вирішили пройтися вперед доки зможемо, а дорогою назад все зазнімати. Ми постояли біля водоспаду, далі швидкими темпами пройшлися до Оперного, стометрівки, Шевченка, старої частини колектора, де йшли майже на колінах і дійшли аж до розгалуження де йде притока з Погулянки. Загалом, дорога видалася простою і цікавою, за виключенням кількох ділянок де на хідник виливався чималий потік нечистот з труб та де довелося перестрибувати 1,5-метрові притоки. Через 2 години повернулися до входу і вже було збиралися виходити, але люк відкрити ми не змогли. Ті нехороші санітари, які обіцяли нам безпроблемний прохід, завалили кришку люка величезною колодою та ще й закидали цеглою. На щастя був зв'язок і Stinger додзвонився до Зелі, а той до Inkognito. Велика їм вдячність за оперативність підчас визволення! Через 20 хв. після дзвінка всі ми вже були на поверхні.

Головною метою вилазки, окрім маси позитивних емоцій, було зробити побільше гарних кадрів. От що вийшло: