На цей раз - фото з Церкви святих Ольги і Єлизавети (по народному костелу Ельжбети).
Компанія в нас була велика і незмінна - я та Руфус.
Горище та куполи цього костелу - неймовірні та захоплючі. Ділюсь з Вами фотографіями звідти:
Горище над церквою відрізняється високими куполами - відповідно, пересуватися було не дуже зручно.
Хапаючись через виступи цеглин, пересувались по вершині куполу
Через спеціальні отвори для люстр, можна було поспостерігати за церковними справами та за людьми
Церква та її горище це - зовсім різні місця по атмосфері. Внизу панує блаженсто та спокій, а наверху небезпека, та навіть, я б сказав містика.
Саме це горище чомусь рясніло вінниками.
Скелетик голуба. Взагалі, постійні жильці таких горищ це голуби. І обовязково якийсь хижак, наприклад куниця чи просто щурі. Розтерзані голуби попадаються досить часто.
Вихід на дах. Лізти не ризикнув звісно, кут нахилу крутий.
Невгамовний Руфус в пошуках зниклих кажанів :)
Сліди сучасного перекриття даху. Гидота. Також, повно після робочих пустих пляшок та окурків.
Вхід в одну з бокових веж
Погляд наверх. "О, туди треба вилізти!" - подумав собі.
Підйом відбувся по риштуванням початку ХХ століття.
Ось, перший погляд з віконця на Привокзальну.
Ще вище
Погляд вниз
Стіни рясно покриті голубиним послідом
Внутрішні ринви
шматок ліпнини, з під ніг
Так виглядає маленька башня
Її вершина:
Далі, ми піднялися на найвищу вежу костелу. Вхід до неї окремий, через церкву.
Речі робітників.
От так стояти на деревяній перекладині зміг б далеко не кожен.
Вид на недобудований пам'ятник Бандері та на корпус політехніки
Городоцька - Кропивницького
Шептицьких - собор св. Юра
цікаво зреалізована ринва
Вид на залізничний вокзал
Змасакрований голуб. Справа лап якогось хижака.
Далі - підйом на найвищу точку споруди.
невелика металева драбина - внизу прірва з риштуванням. Починаю інтенсивно пітніти :)
Але лізу, бо цікавість аж розпирає.
Вежа поступово звужується.
Піднімаюсь ще на одну щаблину і тут перед носом отаке. Голуб'яче гніздо з їхніх же екскриментів. Ну й птиці, живуть в гімні, й сруть в гімні ;D Красиві пташки.
Показую звідки ліз. Соррі за якісь, умови для зйомки були не найкращі. Тіснота +задуха.
столітня конструкція
Все. Я в найвищій точці. Два метри над мною і славнозвісний хрест, пиляючи котрого звалився звідти радянський окупант. Більше хрест не рухали.
Щоб вилізти до хреста треба було розірвати стару клейонку, але робити цього не хотів з двох причин: 1) дощ та голуби б ще більше дошкуляли церкві; 2) якщо б падав, то б не було за що зачепитися, хочаб. :)
поступово спускаюсь
Слід від кулі
З внутрішньої сторони видно, що костел під час війни добряче постраждав.
Все. Прощальний погляд у височінь, де я зовсім недавно був.
Всі фото з костелу тут
Компанія в нас була велика і незмінна - я та Руфус.
Горище та куполи цього костелу - неймовірні та захоплючі. Ділюсь з Вами фотографіями звідти:
Горище над церквою відрізняється високими куполами - відповідно, пересуватися було не дуже зручно.
Хапаючись через виступи цеглин, пересувались по вершині куполу
Через спеціальні отвори для люстр, можна було поспостерігати за церковними справами та за людьми
Церква та її горище це - зовсім різні місця по атмосфері. Внизу панує блаженсто та спокій, а наверху небезпека, та навіть, я б сказав містика.
Саме це горище чомусь рясніло вінниками.
Скелетик голуба. Взагалі, постійні жильці таких горищ це голуби. І обовязково якийсь хижак, наприклад куниця чи просто щурі. Розтерзані голуби попадаються досить часто.
Вихід на дах. Лізти не ризикнув звісно, кут нахилу крутий.
Невгамовний Руфус в пошуках зниклих кажанів :)
Сліди сучасного перекриття даху. Гидота. Також, повно після робочих пустих пляшок та окурків.
Вхід в одну з бокових веж
Погляд наверх. "О, туди треба вилізти!" - подумав собі.
Підйом відбувся по риштуванням початку ХХ століття.
Ось, перший погляд з віконця на Привокзальну.
Ще вище
Погляд вниз
Стіни рясно покриті голубиним послідом
Внутрішні ринви
шматок ліпнини, з під ніг
Так виглядає маленька башня
Її вершина:
Далі, ми піднялися на найвищу вежу костелу. Вхід до неї окремий, через церкву.
Речі робітників.
От так стояти на деревяній перекладині зміг б далеко не кожен.
Вид на недобудований пам'ятник Бандері та на корпус політехніки
Городоцька - Кропивницького
Шептицьких - собор св. Юра
цікаво зреалізована ринва
Вид на залізничний вокзал
Змасакрований голуб. Справа лап якогось хижака.
Далі - підйом на найвищу точку споруди.
невелика металева драбина - внизу прірва з риштуванням. Починаю інтенсивно пітніти :)
Але лізу, бо цікавість аж розпирає.
Вежа поступово звужується.
Піднімаюсь ще на одну щаблину і тут перед носом отаке. Голуб'яче гніздо з їхніх же екскриментів. Ну й птиці, живуть в гімні, й сруть в гімні ;D Красиві пташки.
Показую звідки ліз. Соррі за якісь, умови для зйомки були не найкращі. Тіснота +задуха.
столітня конструкція
Все. Я в найвищій точці. Два метри над мною і славнозвісний хрест, пиляючи котрого звалився звідти радянський окупант. Більше хрест не рухали.
Щоб вилізти до хреста треба було розірвати стару клейонку, але робити цього не хотів з двох причин: 1) дощ та голуби б ще більше дошкуляли церкві; 2) якщо б падав, то б не було за що зачепитися, хочаб. :)
поступово спускаюсь
Слід від кулі
З внутрішньої сторони видно, що костел під час війни добряче постраждав.
Все. Прощальний погляд у височінь, де я зовсім недавно був.
Всі фото з костелу тут