Topics

Нова тема для привітань та побажань щастя-здоровля-успіхів-у-навчанні. Попередня знаходиться тут.

SANECKA, щиро вітаю! Гарно відсвяткувати уродини  ;)

Важко в це повірити, але є на світі такі нещасні, що не зареєстровані ще на Експлорері. Ба навіть більше - нічого про чорний форум не чули  :o І от карма приводить такого чоловіка вперше на сайт, він цілком логічно тицяє на розділ "Допомога", а там - англомовний стандартний текст з користування SMF  :(

Пропоную написати статтю, яка могла б допомогти новачку зорієнтуватися і швидше освоїтися, і помістити її в розділ допомоги. Ось приблизний плян:

1. Про що наш сайт загалом, як називається наше захоплення та в чому воно полягає. Посилання на правила форуму.

2. Як шукати потрібну інформацію, куди можна звернутися в разі якихось особливих питань.

3. Як організувати свою вилазку, посилання на теми з технікою безпеки та спорядженням.

4. Як на форумі прийнято оформляти звіти, посилання на інструкцію із завантаження фото на Пікасу (Якщо дійдуть руки, можливо напишу якусь програмку, щоб за два кліки грузила фото з компа до веб-альбомів та видавала користувачу коректне посилання).

5. ...

Основна ідея цього розділу (як це бачу я) - надати новачку стисло всю необхідну інфу та дати посилання на теми форуму, де можна прочитати більше.

Статтю напишу після того, як обговоримо в цій темі план. Після того спільно відредагуємо та доповнимо і можна буде чіпляти.

Хто що думає з цього приводу?

Є в Мексиці місце, яке називають "Острів ляльок". На невеликому острові на деревах висять сотні ляльок. За легендою, всі їх зібрав на довколишніх смітниках та привіз сюди чоловік, що таким чином хотів заспокоїти дух померлої дівчинки, яка часто його провідував вночі. Тепер це місце - відома на весь світ туристична атракція.







Схоже, що філіал острова ляльок нещодавно відкрився в Червонограді. В звичайному багатоповерховому дворі до дерев скотчем примотані іграшки. Через специфічні умови зберігання вигляд у них не найкращий. Вдень іграшки мирно висять на деревах та усміхаються до всіх плюшевими писками. А вночі просять закурити і пару копійок на пиво у перехожих теж нічого особливого не відбувається.

Приємна новина - Гадюкіни виклали в мережу кілька нових пісень. Для мене ця подія - то щось типу висадки чуваків з Марсу на Сихові.

Звідси. Пісні послухати можна теж тут.

Музиканти з легендарного гурту "Брати Гадюкіни" вирішили підтримати українців новими піснями

Як повідомляють самі музиканти, сьогодні вони перш за все громадяни, тому відображення їхньої громадянської позиції – то є пісні.

"Ми хотіли почати запис нового альбому і мріяли презентувати його вам у перфектній якості. Але сьогодні це не на часі. Складно записувати музику, знаходячись на вулиці. Тому ми вирішили викласти демо-версії декількох пісень. Це наші почуття та думки. І ми хочемо поділитись ними сьогодні. Віримо, що новий альбом запишемо в новій Україні", - йдеться у повідомленні артистів.

Потрібна лямпочка до старого проектора, оцього. порадьте, будь ласка, де таку можна взяти (вкрасти, купити, позичити).

Також куплю чи прийму в подарунок старі діафільми. Прошу дописувати сюди або в приватні повідомлення.

В суботу збираємося трохи покататися за маршрутом  Верхнє Синьовидне - скелі в с. Ямельниця - Трускавець.

Виїзд з Головного вокзалу Львова електричкою Львів-Мукачево, час відправлення 7:02. З Трускавця до Львова теж електричкою, відправлення 16:33, прибуття на Приміський вокзал о 19:20. Загалом ровером біля 40 км., їхати швидко не будемо.

Погоду обіцяють суху, в разі якщо в п'ятницю прогноз дуже погіршиться, то придумаємо що робити.

Збираємося біля головного входу до вокзалу о 6:45. Наразі їду я і SerXio.

Традиційно кілька не моїх фото, для підігріву цікавості.

Збираюся завтра на прогулянку по околицях Івано-Франкове, погуляти по околицях, якщо не буде дощу.
Чіткого маршруту немає, хотілося би подивитися на ці скелі.

Збір на 12:30 на зупинці маршруток на вул. Шевченка, біля Янівського цвинтаря, тобто отут.

Якщо зранку падатиме рясний дощ, вилазка автоматично переноситься на колись пізніше.

Основна тема

Кілька фото із закинутих санаторіїв, що в м. Кобулеті, Грузія. Розташовані на самісінькому березі моря. Кобулеті в минулому - відомий курорт з унікальним кліматом, в минулому тут лікували хвороби серця. За словами місцевих, інфраструктура була зруйнована під час війни, та так і не відновлена до сьогодні.

Розказати про ці санаторії не маю що, крім банального "був собі санаторій та й загув. Зараз там всередині все розвалене і робите, а ще росте дуже багато грибів-підгазетників. Тому треба вважати, щоб не влізти ногою в шльопанцях."

Загалом же я так і не зміг знайти будь-яких контактів урбан-експлорерів в Грузії. Напевне, то через невміння читати по-грузинськи.  ;)

16 поверхів - і все закинуте. На території ще кілька невисоких будівель. Піднятися на дах можна, не зважаючи на попереджуючі написи кількома мовами. Особливі враження може доставити підйом бетонними сходами без перил із зовнішньої сторони будинку. Я не піднімався, бо був сам, не мав спорядження і хотів повернутися до Галичини цілим і неушкодженим)



Ліпнина з будівель, що поруч







Ще один санаторій, чи щось таке. Без сумніву, найзасраніший об'єкт, на якому мені коли-небудь доводилося бувати. Зверху виглядає на будівлю початку 20-го століття, але нє - всередині типове совкове планування і будматеріали.







Похилені ряди крісел в залі невеличкого кінотеатру









Дуже файно, напевно, було колись сидіти на цій терасі і дивитися на море.













Обговорення.

Основна тема

Отак деколи буває - йдеш собі, йдеш, полями, лісами і селами. Аж раптом помічаєш, що просто в полі при дорозі виросли туї. І вишикувалися в два рядочки.



Приводить ця рівна асфальтована доріжка просто до закинутих споруд - чи то бази відпочинку, чи профілакторію чи чогось такого. На жаль, мені не вдалося знайти жодної інфи про минуле цього закладу. Комплекс невисоких будівель був розміщений в затишній улуговині, оточений лісом, поруч є невелике озерце. Тут дуже затишно, зовсім немає сміття - ідеальне. як на мене місце для пікніка. Щоб зберегти це місце в такому стані і надалі, навмисне не вказую точне його розташування. Кому треба, той і сам знайде  ;) А кому дуже треба, пишіть в приват.

Розвалена будівля при вході. Нічого цікавого всередині.



Вентиляція, йде з колодця, дуже схожого на теплотрасу. Ці невисокі підземні ходи розгалужуються під всією територією. Металевих люків, зрозуміло, немає.





Всюди на території хвойні дерева. Від цього в повітрі відчувається приємний свіжий запах, а цементні доріжки та сходи засипані сухими жовтими голками.



Перша будівля, що тут було раніше, важко вже сказати. Ніяких артефактів, що могли б мати хоч якусь інформативну цінність, ми всередині не виявили. Можливо, це був медпункт. А може якась канцелярія.



Маленький іграшковий ведмедик позбувся своїх маленьких іграшкових нутрощів. Чисто тобі постер для фільму жахів. Іграшкового, звісно.





Доріжка до озера



І саме озеро. Мені неймовірно сподобалося. Тут дуже тихо і спокійно. А ще тут водиться риба.





Перекусили трохи - і вйо далі. Житлові корпуси. Можна навіть вилізти на дах по драбині, що була перероблена кимось із дверей.











Всередині спальних корпусів нічого цікавого. Тільки здутий від вологи паркет, рештки нехитрих фанерних меблів та різний мотлох. Весь метал акуратно випиляний.
А от в колишній їдальні вдалося побачити трохи більше.

Вхід в підвал знадвору. Всередині дуже вогко, під ногами струхлявілі дошки.



Олдскульні фляшки з-під кефіру





Колода для м'яса



Наверху була колись їдальня. Схоже, що тут нещодавно була пожежа. від чого пластмасова стеля поплавилася, а стіни почорніли.







Йдемо додому.



По дорозі побачили ще автентичний морський контейнер, що хтось собі дістав до хазяйства.

Посилання на альбом, де більше фото.
Обговорення.

Синоптики б'ються копитом в груди, що мокра і холодна погода на Львівщину прийде ще не скоро. Тому пропоную в найближчу неділю, 3 листопада,  покататися ровериками за таким маршрутом:

- о 9:00 зранку збираємося на Головному вокзалі найліпшішого на світі міста Львова, пакуємося разом з велосипедами в дизель-поїзд Львів-Сокаль. По дорозі ділимося чаєм, що в кого за тиждень сталося, проводимо дискусію "Чи потрібен Галичині Хелоуін".

- о 10:30 виходимо на станції Сапіжанка. 30 секунд стоїмо, потім кричимо: "Йохана бабай, ровери забули!". Хто міцніший, тримає поїзд, жеби не втік; хто шустріший, евакуює роверики.

- Їдемо оглядати Кам'янку-Бузьку

- Після того крутимо педалі в напрямку закинутого авіаційного аеродрому. Обід на якій-небудь закинутій локації.

- Далі їдемо в Добротвір, щоб подивитися на ТЕС, водосховище та інші індастріал-видатні місця.

- Тим часом надворі темніє. В місцевому магазинчику набираємо чогось смачного і чекаємо поїзда до Львова.

- 17:47. Виганяємо з тамбура студентів разом з їхніми баулами, з яких пахне ковбасою і варениками. Пробуємо поміститися разом з роверами досередини.

- 19:20 - Розгружаємося ві Льові. Вільна програма.

Отакий хитрий плян. Якщо збудеться, буду дуже здивований. Загальний кілометраж - до 40км., їхати швидко не будемо, набору висоти практично нема.
Спорядження стандартне, якщо є якісь питання, прошу писати сюди.

Кілька фото з Панораміо для нагулу апетиту.

Основна тема.

 Як і було заплановано, зібралися ми з SerXio трохи вигуляти роверики і розім'ятися самим на свіжому повітрі. Маршрут був матрасний і простий, як цьвок, я сі ліную навіть малювати на карті: Львів - (провтикали виїзд на кільцеву, і як наслідок - Сокільники) - Оброшино - Великий Любінь - аеродром в Черлянах - електричка - Львів.

Спочатку падала якась мжичка, я аж розпереживався, що змокнем, але нічого, обійшлося. Ми поволі їхали, вдихали на повні груди ще тепле осіннє повітря і широко відкритими очима дивилися навкруги. Бо варто лише висунути носа з хати, як можна побачити безліч дивовиж. Я деякі задокументував навіть. Аво подивіться.

Ось радянська металева вивіска біля залізничної станції "Глинна Наварія".  Напис містить неймовірно довгу абревіатуру на общепанятнам, де зашифрована, напевно, вся інформація про господарську діяльність регіону, минулу і прийдешню. Подібні вивіски колись із подивом будуть вивчати археологи, як наша цивілізація - календарі Майя. "Югзапэлектросетьстрой" буде розшифровано як "Вам всім капець, кінець світу наступить в 3012 році".



Розвалини якогось колгоспу та водонапірна башта. Іх переважно повирізували на метал (нє-нє, мова не про Sepultura), тому побачити таку, цілу та неушкоджену, навіть трохи приємно.



Придорожній хрест. На Долинщині кам'яні або дерев'яні хрести зазвичай ставилися з чотирьох сторін села, захищаючи людей від нечистої сили. А ще слугували знаком межі території населеного пункту.



Така гарна осінь. Тут би пасувало згадати дитячий вірш. Наприклад: "Відлетіли сірі гуси, в лісі осінь вже гуде..." та інші, що їх зазвичай розказують діти на Святі урожаю в школі.



В Оброшино завернули оглянути палац, будівлю 18-го століття. Ось він на мапі. Будівля дуже гарна, з парадного боку відреставрована, зі сторони парку, на жаль, не дуже. Прочитати про палац більше можна, наприклад, тут. Кілька  фото.





Отаких маленьких дверцят, що ведуть (швидше за все) у підвали, навколо будівлі з десяток. Майже всі закриті на замок. Але один знайшовся відкритий.





Нічого особливого, просто дві маленькі тупикові кімнатки з помірною кількістю сміття.



Ось як виглядає фасад. Всередині розміщена бібліотека, яка в той день була зачинена.



На подвір'ї стоїть бюст Франка з підозрійливим виглядом.



І неймовірної краси старі ворота.



Недалеко від палацу стоїть стара водонапірна башта. Двері підперті цеглою, можна вільно зайти. Всередині прогнилі сходинки нагору, до великого резервуару. На схожу башту ми залазили колись в Жовкві... А ще я всередині зачепився до якогось цвяха і подер свою улюблену куртку для вилазок. Тому як будете в Оброшино, важєйте, не порвіть собі чого-небудь.





Найофіційніша котельня, яку я коли-небудь бачив.



А ще в Оброшино є звіринець. Тут його сторінка. Правда відкритий зоопарк тільки у вихідні з 12 до 6. Тому ми обмежилися тим, що погодували олеників і овець яблуками через огорожу.





По дорозі до Нового Любіня. Завод "Майола". Вражає, особливо якщо уявити, що той резервуар доверху наповнений маянезікам  :D



Це ще один палац, вже у Великому Любіні. Тут розміщений інтернат для дітей з особливими потребами. Стара будівля гарно відреставрована. І парк там гарний. Взагалі містечко залишило тільки найкращі враження про себе, там якось по-домашньому затишно та красиво. І люди дуже привітні.

btw, в нас вже є фотозвіт з Любіня та довколишніх кар'єрів, що його виклав колись Estel_Shmidt, отут лежить.





Костел. Стояв відкритий, але всередину ми не заходили.



Після кількох накручених на ровері кілометрів, виникає нестримне бажання закинути щось за драбину (О, новий рекламний ролик придумав для відомих шоколадок!). Ми так і зробили, і покрутили далі, в бік Черлянського аеродрому.





А ось і перші залишки Оборони Імперії. Черляни були напевне останнім "боянним" (тобто широко відомим у вузьких колах) об'єктом, на якому я до цього не був. Хоча ні, ще лишаються дойчляндські бомбіки у Львові. І ракетні шахти в Бродах напевне теж.







Отак ми стояли і дивилися на все це, десь вдалині працювала техніка. Розбирали один з ангарів, чи то плити, нз (вживаю цю абревіатуру, бо маю галицьке виховання  :P). І раптом звідкись з кущів і високої пожовклої трави виїхав величезний чорний дорогий автомобіль відомої марки на букву Бе, але не БеМеВе. Неспішно проїхав попри нас і завернув в порожній ангар. Ми перезирнулися, і - зуб даю - обидвоє мали в голові одну і ту саму думку: "Ти бачиш те саме. що і я?". Авто я не фоткав, звичайно.







Отака осінь в тих краях. Підрихтована трохи мною.



Повернулися назад в Любінь, щоб побачити відомий санаторій та сісти на електричку, бо ми ліниві і крутити до Львова не хотіли.

Щось закинуте, але не санаторій.



А ось і знамените джерело "Адольф". Назване на честь останього власника Любеня, Адольфа Бруницького, а не того прикрого чоловіка, про якого всі чомусь відразу подумали.  Ось пруф, жебисьти повірили:

Наприкінці ХІХ ст. власником курорту став вихрещений єврей Бруницький, який розбагатів на бориславській нафті. Він зробив реконструкцію здравниці, побудував водолікарню, корпуси якої назвав іменами дочок «Софія», «Марія», «Гелена», а джерела іменами синів «Людвіг» і «Адольф».

За матеріалами Незалежного культурологічного часопису «Ї», «Галичина країна міст», № 36/2005, С. 406-408.

Джерело сірководневе, тому смердить, аж очі сльозяться. Сергій навіть спробував ту воду пити, я такої відваги не мав. Просто маю сумний дитячий досвід, заснований на цікавості.







Старий парк



Напис на фасаді вокзалу - по-російськи. З найближчим ремонтом його замінять, про це нам розповіла чергова по вокзалу.



Оце і все. Традиційно, Альбом, де більше фотографій та
обговорення теми. Дуже дякую Сергію за КУМпанію.

Журналісти з ЛТБ просять аматорське відео з колектора (будь-якого) для недільної інформаційної програми. Хтось може допомогти?

Основна тема.

Запрошую всіх проїхатися роверами  в найближчу теплу (сподіваємося на то!) суботу за таким маршрутом:

Львів - Оброшине - Великий Любінь - Черляни - Городок - Львів.

Збір о 9 ранку, 12 жовтня 2013р  біля ТЦ "Скриня", що на Городоцькій. Прогулянка передбачається з елементами експлорингу, тому прошу подбати про мінімальне спорядження.

А давайте всі разом зробимо добру справу і не будемо чекати свята Миколая? Пропоную зібрати теплі речі, продукти та побутову хімію та передати все в Спільноту взаємодопомоги "Оселя", що у Винниках. Це організація, яка допомагає безпритульним та соціально незахищеним людям.

«Спільнота взаємодопомоги «Оселя» – це громадська непри­буткова організація, яка одна з перших в Україні почала всіляко під­тримувати бездомних і в 2003 році створила унікальну Спільноту, де разом живуть і працюють, ведуть спільне господарство та допо­ма­га­ють іншим ті, хто опинився в скрутній ситуації. «Оселя» має на меті надавати допомогу у віднайденні сенсу життя людям, що з різних причин опинилися на маргінесі сус­піль­ства (убогим, бездомним, неповносправним, залежним тощо) та про­пагувати в Україні ідею солідарності та взаємодопомоги.

Найбільше потреба є в теплому зимовому одязі та взутті. Також підійдуть крупи, чай, цукор.

Речі або гроші можна заносити в паб "Underground", що на вул. Дорошенка, 50. Приблизно через два тижні завеземо все у Винники.

Минулого року я вже пробував організовувати збір теплих речей, але не дуже успішно. Сподіваюся, цього разу людей, що залишаться осторонь, буде менше.

http://yarejka.livejournal.com/37011.html?thread=460947 - посилання на оригінальну статтю в ЖЖ. Вже хочу туди!

Основна тема