Messages

Пропоную в найближчий понеділок, 25 квітня відвідати Стрий. Деякі індустріальні об'єкти міста вже описані в нас на форумі. Але цікавого там дуже багато: сам залізничний вокзал, пішохідний міст над ним, локомотивне депо, закинута споруда за ним, вагоноремонтний завод, закинуте щось відразу за мостом дорогою на Дрогобич (http://wikimapia.org/#lat=49.2525824&lon=23.8270068&z=16&l=37&m=b), розвалини військового містечка, ще якісь розвалини біля парку, стара військова частина, сам парк, місцями дикий, як джунглі (справжній Стрийський парк, а не львівська підробка ;) ), хлібокомбінат, зруйнований повінню міст на річці Стрий. Там же можна влаштувати пікнік в честь свята. Ще можна погуляти старою частиною міста, позаглядати до під'їздів, оглянути колишню стрийську тюрму, зробити групове фото на веб-камеру з кочовими закарпатськими циганами. А ще в Стрию є багацько бомбосховищ. І він має справжній Дух Міста, що притаманно далеко не кожному місту Галичини.

Не знаю, які з цих об'єктів доступні, які не дуже. І впевнений, що ще багато чого можна додати до цього списку. Прохання до експлорерів, що живуть в Стрию, трохи роз'яснити ситуацію.

Я буду добиратися поїздом Івано-Франквськ - Стрий, він прибуває орієнтовно о 9 годині зранку. Буду радий, якщо колєги зі Львова доберуться приблизно на той самий час. Зі Львова часто їздять маршрутки з головного вокзалу (сідати краще біля Скрині на Городоцькій) і є ще електричка з приміського, не знаю точний час відправлення. До речі, час добирання електричкою і маршруткою не дуже відрізняється.

Отже, буду чекати о 9:15 в понеділок, 25.04.2011 біля головного входу до залізничного вокзалу м. Стрий. Буду, як завжди, з журналом "Огоньок" ;) Приєднуйтесь.

Давайте тоді на 18:00 на площі миитній завтра. Але без запізнень, будь ласка, бо ітак пізно буде. Малоімовірно, але можливо, що я не зможу прийти, тоді відпишуся тут.

Поки дехто гуляв по Стебнику, а дехто по Ботанічних садах, ми з ровером каталися по ближніх горах. Моєю метою було доїхати до Мертвого озера, але не того, що біля водоспаду на річці Кам'янка, брудного і замуленого, а того, що на південному схилі гори Тирса, чистого і прозорого. Казали, там навіть водиться форель. Поштовхом до мандрівки стала чорно-біла фотокартка в сімейному альбомі, де мама з батьком, молоді та веселі, з колєгами там відпочивають. Забігаючи наперед скажу, що я до нього так і не дістався. Навіть після трьох спроб :-[ Тому тема, швидше за все, буде мати продовження.



Перша спроба була ще восени. Але в день запланованої поїздки несподівано випав сніг і ровер залишився в гаражі.

Друга спроба відбулася два тижні тому. Погода була чудова, я взяв з собою тормозок, а карту і компас забув у Львові. За словами батька і згідно карти, до озера веде пряма і більш-менш рівна дорога. Треба проїхати Болехів, Тисів, Поляницю, а в самому кінці села Буковець звернути направо і їхати дорогою, попри потік. Річка кілька разів перетинає дорогу, тому доводиться переїжджати через кілька мостів. Але вже після третього моста дорога закінчилася, її просто розмила річка. Далі в утворений яр попадали підмиті буки, потім ровер я вже кинув і йшов пішки, а далі почалися зарості ожини...Довелося повернутися назад. Спробував проїхати дорогою, що йде трохи вище понад яром - та сама історія. Третя стежка так само провела лісом через струхлявілий дерев'яний міст понад яром і просто собі закінчилася. Почало вечоріти, я повернув назад і на додачу до всіх обломів довелося біля 20 км додому крутити педалі переборюючи сильний вітер, що дув прямісінько в писок. Так що коли повернувся нарешті додому, мої ноги не дуже хотіли ходити, а я сам не дуже міг говорити. Мимоволі згадалися слова когось із класиків, здається Марка Твена, про те, що куди б ти не їхав на велосипеді, дорога завжди буде угору і проти вітру :)

Річка Сукіль





Перший міст і початок дороги до озера



Жаб'яча ікра в калюжі. Чорні цяточки всередині кожної ікринки невдовзі стануть пуголовками



Дорога закінчується завалом нарізаних дрів



Далі - ще гірше



Залишки моста





Лісові квіти




Цієї неділі я вирішив поїхати через Скелі Довбуша. Про цю природню пам'ятку вже згадувалось на нашому форумі. Трохи доповню цю інформацію.

Найімовірніше, в давні часи тут була скельна фортеця, маєток когось із заможних шляхтичів і монастир. Дощі часто вимивають старовинні монети, залишки зброї та набоїв. Олекси Довбуша, найімовірніше, тут ніколи не було. Більш імовірним історики вважають перебування в цих горах (на хребті Ключ та в околицях) ватаги його брата, якого звали, здається, Іван. Опришки регулярно з'являлися в горах в різні часи, але організовувалися вони часто не з метою творення справедливості,  а більше як  спосіб заробити собі на життя таким промислом.

До речі, рекомендую всім прочитати книгу Гната Хоткевича "Довбуш", де письменник майстерно і, мені здається, максимально правдиво та без прикрас зобразив життя і побут Гуцульщини 18-го століття, ще й на живому карпатському діалекті. Там, зокрема, є цікава легенда про хлопця, який до повноліття прожив на полонині, пас овець і не мав жодного гріха, бо просто не мав де згрішити. Через те мав особливі здібності. Настала пора його женити, пішли до церкви, всі люди переходили річку вбрід, а він йшов по воді. І от стоїть хлопець в церкві під час відправи, подивився вгору і побачив чорта, що сидів на балці, тримав в лапах волячу шкуру і на неї записував людські гріхи. Люди все заходили і заходили в церкву, гріхів більшало, місця на шкірі ставало все менше. Дідько почав шкуру розтягувати, посилився трохи і перднув. Хлопця то насмішило, чорт розізлився і його туди вписав. То коли йшов з церкви додому, то переходив річку вбрід. як всі, бо вже не був безгрішним.

На Скелях Довбуша цієї неділі було дуже багато туристів. Були чуваки на роверах, скелелази зі Стрия і ще якісь східняки, піші туристи і навіть підтоптана група туристів із самої Москви. До речі, зі сторони Болехова можна заїхати автомобілем по непоганій дорозі на самий верх, на в'їзді дядечко бере кілька гривень з машини, роверистів і піших пропускає безоплатно. Зі сторони Труханова є тільки доволі крута пішохідна стежка, маршрут маркований.

Я спустився ровером в Труханів, потім піднявся лісовою дорогою на гору Тирса. На новіших картах ця дорога позначена, на старій кілометрівці її немає. Дорога весь час пряма, зі свіжими слідами лісовозів і коней. Майже на самому вершечку роздвоюється. Звернувши направо, починає невдовзі спускатися в село Сукіль. Поворот наліво приводить на вершину гори і йде далі по хребті. В неділю там було тепло та затишно, відкривається чудовий краєвид на довколишні села. на обрії видно Болехів. Скелі Довбуша здаються наче виліпленими з пластиліну, якимись нереальними і казковими. На вершечку і далі по хребті - залишки окопів Першої світової, в одній ямці я знайшов цікаву гільзу, викладу її знимку дещо пізніше. Далі трохи посидів, відпочив, покайфував і рушив далі. Неприємно здивувало сміття серед лісу. Не знаю, кому приходить в голову ідея тарабанити мішки із сміттям, стару газову плиту і т.д. аж на самий верх і там викидати. Метрів за 500 від вершини йде стежка вниз, вона й веде до озера. Я спустився по ній, дійшов до нагромадження скель-пісковиків, абсолютно хаотичне і дуже цікаве, з розломами і печерами. Були ще кілька каменів з дірками посередині. що нагадували очі, а під одною скелею був облаштований туристичний притулок. Поки лазив там,в лісі вже зовсім стемніло, довелося повертатися. Знову не дійшов до озера, цього разу всього кілька сотень метрів. Можливо, за четвертим разом, я його нарешті побачу :)

Нижче фотки. Зроблені телефоном, тому не дуже якісні.

Тут обговорення

Залишки старого моста



Отакі грибочки ростуть дорогою на скелі



На скелях





Футбольному полю в Труханові далеко до стандартів УЄФА. Але все одно воно ще досить справедливо спроектовано. В горах доводилося бачити поля, де одні ворота значно вищі від інших. Тут же різний рівень правого та лівого флангів.



Місячні пейзажі Бескидів





Мох на камені



Вид з вершини і дорога по хребті





"Окатий" камінь

















Дорога додому. Вид згори.

Обговорення основної теми

http://www.wz.lviv.ua/articles/91998 і ще багато подібних в неті.

Територія колишньої військової частини запущена і не використовується

Не знаю що там. Хочу глянути. Але мені кілька місяців тому знайомий розказував, що його сестра там була і що все закинуте. На місці розберемся.

Гарно, поплюсив усіх. А як там з охороною? Можна безперешкодно залазити на всі гнилі драбинки? А пані - оператор шахтного ствола розказувала щось цікаве? І чим ви добиралися? І скільки території (у відсотковому відношенні) приблизно залишилося поза вашою увагою? Розкажіть, бо нам і нашим глядачам цікаво, можна сказати навіть інтересно ;)

Дуже гарно сходили! І фотки кросиві, особливо пляшкове дерево і Лесик біля пальми. Я думав, він обов'язково буде НА пальмі :) Всім по +, включаючи незареєстровану жіночу частину учасників вилазки.

Пропоную в найближчу середу дослідити закинуту ВЧ за адресою Личаківська, 105 (На розі з вул. Рєпіна). Тут лінк на Вікімапію. Мою увагу до неї привернув ряд публікацій в пресі та інтернеті, де йшлося про те, що цю закинуту військову територію хочуть передати у власність Московському патріархату. Згідно інформації газетярів, цю земельну ділянку навіть вже передали на баланс Винникам ???

На додачу можна оглянути ще й  Недобудову на вул. Коциловського.

Місце на Вікімапії - http://wikimapia.org/#lat=49.8289862&lon=24.0495443&z=16&l=37&m=h

Пропоную в середу на 16-00 зібратися на площі Митній. Час можна на бажання дописувачів на годину туди-сюди посунути.

Щиро дякуємо Рою за пороблену роботу!

Ще одне чудо Полісся. Антонівка - Зарічне Рівненської області, найдовша в Європі вузькоколійка (109 км.). Можна з шальоною швидкістю (30 км/год) гонити Поліссям аж до Білоруського кордону і ввечері вернутися назад.

Маршрут на карті

Офіційний сайт

Ще один інформативний сайт

Іще один)))

І ще. Останній

Графік руху

    Зупинка       Прибуття / Відправлення
1  Антонівка                                7.00
2  Володимирець  7.47               7.49   
3  Зелене     8.05                8.07
4  Хиночі     8.15                8.17
5  Воронки     8.25                8.27
6  Луко         8.35                8.37
7  Біле        8.47                8.49
8  Млинок        9.05                9.07
9  Борова           9.30                9.35
10 Перекалля       9.40                9.42
11 Тиховір          9.45                9.47
12 Острівськ     9.49                9.51
13 Локриця       10.00               10.02
14 Морочно      10.20               10.22
15 Парська      10.42               10.45
16 Зарічне       11.07               14.03
17 Парська    14.25               14.27
18 Морочно      14.47               14.49
19 Локниця     15.07               15.09
20 Острівськ     15.20               15.22
21 Тиховір      15.24               15.26
22 Перекалля       15.30               15.31
23 Борова     15.45               15.47
24 Млинок        16.00               16.02
25 Біле    16.11               16.13
26 Луко      16.23               16.25
27 Воронки    16.33               16.35
28 Хиночі         16.43               16.45
29 Зелене     16.53               16.55 
30 Володимирець   17.21               17.23
31 Антонівка   18.05

Архітектура і дух старих цвинтарів, котрих багацько у Львові, безумовно варті уваги та досліджень. Скільки загалом кладовищ у Львові, дізнатися точно мені не вдалося. Стаття в "Експресі" за 2005 рік - найсвіжіше, що вдалося знайти - каже, що їх є 13. Ховати людей можна тільки на трьох, ще на трьох - лише підзахоронювати.

Найбільшим цвинтарем у Львові є Голосківський, за площею він займає 9-те місце в Україні. Але мене більше цікавлять маленькі невідомі закинуті кладовища. Поки що знаю таких тільки три.

Старознесенське кладовище на Кайзервальді

Маленький цвинтар в кінці Варшавської, біля бомби

Старий цвинтар на Левандівці. Знаходиться за церквою св. Андрія та Йосафата, що на Повітряній. Затиснутий між вузькими вуличками старої частини Левандівки і навіть не позначений на Вікімапії. Порослий старими деревами, високою минулорічною травою та кущами.  Останні поховання датуються початком 60-х років. Видно, що ховали тут простих незаможних людей, гробівців та пам'ятників, що вражають своєю архітектурою зовсім немає, на надгробках переважно ковані залізні хрести, є кілька кам'яних.
Ми з Лесиком та ostin_ex_leopolis відвідали це місце минулої неділі дорогою на Левандівське торфовище. Там щойно поприбирали, проте поміж гробівцями все одно було доста пустих пляшок та сміття. Видно, що родичів похованих тут людей залишилося зовсім небагато. Нижче кілька фоток.

Тут створив тему з обговоренням

Прохання до всіх, хто має якусь інформацію та фотки про старі та сучасні львівські кладовища, закидати в цю тему. Ну і будьте оригінальні - навряд чи фотки Личаківського, зроблені на туристичних маршрутах, котрих в інтернеті є море, будуть тут доречні.

Основна тема тут

Ніколи не думав, що на Поліссі так красиво. Тепер знаю, куди їздять люди, що облазили всі Карпати. Раніше здавалося, що такі люди стають сумні і потроху засихають як фікус на осонні.

І окреме дякую за черговий Звіт від Голема (ТМ). Як завжди цікаво і оригінально.

Напівстертий напис на вул. Городницькій (бічна Замарстинівської)

Вул. Академіка Кучера, бічна Городоцької











Вул. Леонтовича, 13





Вул. Лобачевського, бічна Гайдамацької

























Гайдамацька. Другий поверх і вузькі дерев'яні сходи на горище

В мене особисто викликає ностальгію український рок 90-х. Музика, яка робилася не так заради грошей, як заради самої музики, бо грошей тоді ніхто і не мав. Особливо хочеться виділити старий добрий Скрябін, перші альбоми і кліпи Зайковського. Коли Кузьма, Шура і Рой грали разом, виходила справжня, небрехлива, сумна і пронизилива музика, що, по-моєму, дуже точно відтворювала картину емоційного світу молодих людей того часу. Дуже схоже на Depeche Mode i The Cure. Та і яка ще музика може бути, коли в країні бардак, роботи нема, жерти нема що, все розвалюється і рушиться, а за кілька кілометрів починається сита і весела Європа. Її, здається, можна побачити, якщо вилізти на теплий та просмолений дах дев'ятиповерхівки в Новояворівську. І польське радіо там ловить дуже добре...
Пісні "Я добрий" та "Маленька зимна пташка", "Примітивні" та "Змучений" і ще багато, здається, написані не 15 років тому, а сьогодні і йдеться в них чомусь про нас із вами і про наше сьогоднішнє життя...
Особливо хочеться виділити ранні кліпи - ТРУУУ індастріал, знімалися, очевидно, на Сірці Новояворівській. Їх можна познаходити, якісь, на Ютубі, якісь Фкантактє. А можна скачати повністю тут http://www.ex.ua/view/2643301

Отже, пані та панове, зріз культури ранніх 90-х, сумні та романтичні, почесні експлорери, чийого концерту, на жаль, ніколи не побачимо, група, чиї кліпи завжди дивлюся, як прийду до хати п'яний - Скрябін до Вашої уваги!

Ось перебрав архів "Тижня" за 2010 - 2011рр. Журнал продовжує час від часу тішити  захоплюючими статтями про індустріальні місця України, за що велике ДЯКУЮ! Три статті заставили роззявити рота від подиву - як через інформацію, що дізнався звідти, так і завдяки майстерності написання - про Калуш, закинуті підприємства Донбасу та залишки (я б навіть сказав рештки) вугільної промисловості на Кіровоградщині. Їх ставлю першими.

http://www.ut.net.ua/Publication/3629 - мертве море Калуша

http://www.ut.net.ua/Publication/7439 - про закинуті підприємства Донбасу

http://www.ut.net.ua/Economics/7710 - занепад вугільної промисловості на Кіровоградщині

http://www.ut.net.ua/Publication/3436 - вмираючі міста Донбасу

http://www.ut.net.ua/Publication/4405 - Бережани

http://www.ut.net.ua/Publication/4391 - Гавареччина, село біля Золочева, батьківщина чорної кераміки

http://www.ut.net.ua/Publication/3595 - місто Марганець

http://www.ut.net.ua/Publication/3599 - годинники Києва

http://www.ut.net.ua/Publication/4301 - печери Тернопільщини

http://www.ut.net.ua/Publication/4333 - острів Березань

http://www.ut.net.ua/Publication/2208 - копанки Донбасу

http://www.ut.net.ua/Publication/4323 - Вилкове, українська Венеція

http://www.ut.net.ua/Publication/7425 - Історія однієї в'язниці, тюрма на Лонцького

http://www.ut.net.ua/Publication/7467 - місто Рені Одеської обл.

http://www.ut.net.ua/Publication/7451 - містечко Підкамінь

http://www.ut.net.ua/World/6193 - кращі фото 2010 року за версією Reuters

http://www.ut.net.ua/Culture/6601 - замки Тернопільщини

http://www.ut.net.ua/Economics/7710 - занепад вугільної промисловості на Кіровоградщині

http://www.ut.net.ua/History/18427 - про страйки шахтарів Донбасу 1991р.

http://www.ut.net.ua/Society/18444 - Дрогобич

http://www.ut.net.ua/Society/19373 - Конотоп

http://www.ut.net.ua/Society/20390 - Кривий Ріг

За допомогою  Ostin_ex_Leopolis знайшов-таки матеріал і фотки про мистецьку інсталяцію, що відбулася в погребах 2005 року. Ось посилання на сайт "Дзиги". Фото дуже гарні, та й текст непоганий. Читайте та насолоджуйтесь :)

http://dzyga.com.ua/2005/project/vz.htm

Недобудований будинок стоїть законсервований вже принаймні півроку. Охорони швидше за все немає. Треба буде принагідно поексплорити.

http://wikimapia.org/#lat=49.8289031&lon=24.0489972&z=17&l=37&m=h



Крім того, помітив ще завалені буідвлі біля Личаківського, схоже на гаражі, фото не зробив. Отут вони є http://wikimapia.org/#lat=49.8289031&lon=24.0489972&z=17&l=37&m=h

Ану, хто знає польську?