Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Bottlehunter_

#221
А ще на Хеловін цього року припадають вибори, тому крім капелюхів і мітел пропоную порозвішувати по стінах потрети кандидатів ;) А якщо серйозно - чому б нам не зробити костюмований вечір, щоб було мегоцікаво і тру-незвично? Коли пізно ввечері до Лощини зійдутся мумії, повішеники, підземні потвори і Боріс Моісєєв, буде на що подивитися.
#222
Мій перший демотиватор.
#223
Тема неактуальна
#224
ЦитуватиА як там з екологічною ситуацією, яке забруднення грунтових вод зокрема?

Там є такий досить великий комплекс старих ставків, ще від баби Австрії лишився. Коли я був малий, вони стояли закинуті, буйно заросли очеретом і вербами і там водилися всілякі болотяні пташки, ондатри, водяні щурі,дикі качки, ціла екосистема. На воді часто можна було побачити тоненьку нафтову плівку, і то ніяк не впливало на живий світ. Ага, а ще там траплялися щуки, такі, як рука. Тобто такі великі,як рука, а не такі волохаті ;D.
Кілька років тому мєсний підприємець частину ставків викупив,верби вирубав, звірів-птахів перестріляв, щук вибив током, щоб не їли рибу і запустив коропів і всяких груболобиків. А самі ставки обгородив парканом і гуляти там вже не можна.
Ага, до чого я вів - нафта нам тіко помагає ;)
#225
Фоторезультати моїх роверових мандрівок територією Долинського нафтового родовища. Кататися в основному доводиться по прямих ґрунтових дорогах в околицях сіл Яворів, Дуброва, Підбереж біля Долини. Дороги йдуть переважно через ліс, мають багато бічних відгалужень, які часто закінчуються тупиками, бо ведуть до нафтових свердловин – діючих або законсервованих.
Тут часто стаються викиди нафти, прориви труб, і тоді на поверхні розливається озерце з нафти.











Це – бурова вишка. Бурить нову свердловину, на якій потім поставлять станок-качалку. Глибина свердловин в нас порівняно невелика- від 1,5 до 2,5 км. Москалі в Тюмені бурять, наприклад, до 6 км., а якась там рекордна свердловина має біля 12 км. Свердловина йде не вертикально вниз, як  можна було би подумати, а похило. Не знаю, чого то так.

Буріння триває в середньому рік-два, поки свердловина буде готова до введення в експлуатацію, далі вишку розбирають і перевозять на інше місце. Збирають спочатку верх, потім поступово доліплюють нижні частини. Розбирають так само – спочатку низ, потім верх.

Колись, якщо пересувати вишку треба було не на велику відстань, її зачіпали чотирма бульдозерами і тягнули на таких великих «лижах» по дорозі. На таке шоу збігалися цілі села!

Звичайно, з потужним розвитком нафтового промислу з'явилася  і особлива соціальна група працівників промисловості – в народі бурівщики. То веселі люди, що мали (зараз Укрнафта добряче прикручує гайки) велику зарплату, котру переважно пропивали. Зранку (чи звечора, працюють в три або дві зміни) автобус забирає їх, висаджує той десант в лісі, де за кілька годин виконувалася денна норма, а решта часу можна було приємно провести у вагончику у колі друзів. А ще за шкідливість фірма виділяла молоко, котре в магазині мінялося на більш затребувані сигарети і горілку. До речі, мій дід теж працював на буровій, був верховим, сидів на самому вершечку вишки і направляв труби, що спускалися або піднімалися з свердловини. Там же, на робочому місці, він і помер.

Бурівщики ніколи не працюють на християнські свята і в неділю, хоча формально буріння має продовжуватися безперервно, бо вірять, що тоді будуть траплятися прикрі трафунки. І, треба сказати, то правда. Коли мені було років 8, під час буревію вишка біля села просто впала, і на місці свердловини забив 40-метровий нафтовий фонтан. До речі, хто думає, що нафта чорна – то не зовсім так. Сира, щойно з-під землі нафта має темно-жовтий колір і лише згодом на відкритому повітрі чорніє. Так-от, такі жовті краплинки жовтої нафти щедро вкривали бульбИ, цибулІ, траву і городи. Люди добу сиділи  по хатах, а потім отримали непогану компенсацію від Укрнафти.

Ще одна колись характерна риса регіону – бродячі собаки. Годувалися вони біля бурових, на зиму збивалися у великі зграї, що нагадували вовчі, із своїм вожаком. Такі зграї вже не просто бігали, скажімо, за зайцями, а заганяли їх, діючи злагоджено і розумно. Один час собаки почали нападати вже на людей і худобу, тоді спеціальні дядьки з рушницями два тижні вистрілювали і закопували псів по лісах.

Бурова вишка, що далі на фото – закинута, стоїть далеко від основного масиву свердловин. Дорога до неї перекопана, напевно, щоб не можна було повивозити рештки заліза. Сторож є, але мною він абсолютно не цікавився. Причина зупинки буріння тут – якийсь робочий  інструмент, що впав у свердловину. Переважно це означає зупинку буріння, консервацію свердловини, а для працівників – звільнення, догани і позбавлення премій.

















Станок-качалка – качає нафту із свердловини. Діє за принципом насоса. Качалки в довколишніх лісах переважно румунського виробництва. Тепер запускаються автоматично, з якогось центрального пульта, але я ще пам'ятаю часи, коли біля кожної був трансформатор з кнопками «Вкл» і «Викл», в певний час приїжджав спеціальний дядько на ровері і запускав той агрегат.







Вороняча хата на качалці



Ровер з висоти оглядового містка









А це – мала бурова, ремонтна, здійснює ремонтні і профілактичні роботи на свердловині. Переважно стоїть на моцному КрАЗі або гусеничному тракторі.



Вечірній пейзаж



Поки що все. Але тема зовсім не вичерпана. З часом закину ще цікавих фоток, та й колєгам, я впевнений, буде що сюди дописати.

Тут обговорення

Мій альбом на Пікасі


#227
А,ну то добре.бо я щось запанікував, маючи мало досвіду в організації масових гулянь. Але краще домовляйтеся на неділю.
#228
Добре, оскільки ніхто ініціативи не проявив, і на найближчі вихідні навряд чи встигнем домовитися, можна як в анекдоті "махнути рукою і йти спокійно". Закидайте мені в приватні Імя-прізвище-побатькові, серію-номер паспорта, хто хоче їхати. Буду складати лист, відішлю їм на мейл, а в понеділок завітаю до дирекції особисто з фляшкою чогось доброго.
Заявки приймаються до 11-00 суботи, 2 жовтня.
#229
Отже, хочуть іти
1. YserL
2. Roy
3 i 4. Я з Христиною
5. Lesyk
6. :-)
7. Sanechka
8. dali_bude
9. Fenriz
10. Цезар
Досить багато людей, це радує. Але точно забагато, щоб по-тихому попроситися пофотографувати. Я все ж схиляюся до того, щоб домовитися про дозвіл на найвищому рівні, як каже Inkognito і написати офіційного листа, як радить YserL. Домовлятися про відвідини одразу двох депо, скажімо, на неділю.

Нижче є контакти ЛКП "Львівелектротранс".

Дуже прошу когось, хто має вільний час, домовитися з ними, бажано на найближчу неділю, оскільки я не маю змоги приїхати в будний день у Львів!


ЛКП Львівелектротранс


Адреса:

79012, м. Львів, вул. Ак. Сахарова, 2

Телефон.(0322) 238-68-50, факс 238-28-45

Електронна адреса: secretary.let@gmail.com
Розклад роботи:

Пн. - Чт. 08:00-17:00Пт. 08:00-16:00Обідня перерва:12:00-13:00

В.о. директора - Карпа В.А. - 238-68-50

Головний інженер - Чаговець В.Г. 238-68-46

Заступник директора - Заяць Б.Л. 238-68-51

Заступник директора з руху, начальник служби руху- Білокурий О.І. - 272-58-66

Заступник директора з економічних питань - Маркова С.М. - 235-28-78
Структурні підрозділи:

Трамвайне депо №1 238-69-97

Трамвайне депо №2 52-31-28

Тролейбусне депо 63-15-33

Служба руху 272-06-18

Автотранспортна дільниця 233-04-63

Служба колії 238-68-55

Служба енергогосподарства 238-68-45

Ливарна дільниця 52-30-05

Базова метрологічна лабораторія 275-85-40

Житлово-комунальна контора 63-22-01
#230
І мені штук 10 відклади
#231
Тут головна проблема як все правильно організувати, щоб нас звідти не вигнали піньками. Приємливі, ІМХО, варіанти - в будний день домовитися з керівництвом і у суботу чи неділю йти на вилазку. Я у Львові буваю зараз тільки у суботу-неділю, тому ту почесну місію мусить виконати хтось інший. Інший варіант - йти в неділю, коли керівництво має вихідний і пробувати домовитися з охороною чи диспетчерами. Тут може бути проблема, бо в неділю в депо все одно досить багато працівників і ніхто не захоче брати на себе відповідальність за наші відвідини. Хто має які ідеї?
#232
Тут хороша стаття на вікі, котра каже, що на Сахарова - депо службових трамваїв. Зверніть увагу, внизу є табличка "Трамвайні мережі України", котра мене дуже втішила.
#233
Давно вже маю на думці погуляти місцями, де живуть трамваї - біля Скрині на Городоцькій та на Промисловій, там де вогнепальний тир.
Якось їхав вночі останнім трамваєм до другого депо і говорив з водієм про можливість проникнення на територію. Пані повідала, же то треба йти до директора, керівництво в них добре і на екскурсії дозвіл переважно дає. А деколи навіть трамваї напрокат на цілу ніч ;)
Хто ще хтів би приєднатися і організувати такий собі "трамвайний день", тобто спробувати за одинь день потрапити в два трамвайні депо, або хоча б може допомогти інформацією, прошу писати сюди.
#235
Давайте тоді на 9 год зранку в неділю біля Скрині на Городоцькій. Маршрутку зловим навпроти Скрині, підходять всі, що їдуть на Стрий, Жидачів і Миколаїв, тобто інтервал між ними 5-7 хв.
#236
Найдешевше буде пошукати в інтернеті. В магазинах трохи дорого. Я минулого року теж шукав такий казан, але не хотілося давати коло 100 грн, знайшов оптимальний вихід - замовив собі в друзів як подарунок на День народження.
#237
Ось знайшов сайт, завдяки котрому тепер точно підтягну англійську мову до пристойного рівня -   http://www.28dayslater.co.uk

З того невеликого обсягу, що прочитав, найбільше сподобався мегабомбік:
http://www.28dayslater.co.uk/forums/showthread.php?t=52327

#238

Збираюся в неділю зранку їхати в Липівку. Погуляти там, пофоткати, крім того, в інтернетах начитав, що тамтешню військову частину перевели у Львів. Вишки радіолокаційні спиляли ще на початку літа. Думаю, можливі цікаві знахідки. Буду дуже радий, якщо ще хтось приєднається. Орієнтовно на 10 год. біля Скрині на Городоцькій. Що скажете?
#239
ЦитуватиА що це за клуб "Гладіатор"? Чим займаються, чи займалися?
Як то чим? Мочили левів, шакалів всяких і один одного! ;D А якщо серйозно, то нічим. То така відмаза для відділу культури і освіти, щоб була галочка в графі "Зроблена робота" і можна було отримати грошей.
#240
«О, я знаю Болехів! Там всі на роверах їздять. То є малий Китай!»
Уривок з розмови, підслуханої в поїзді

«Ти розумієш, їду я по трасі, в грудни, вночи, а то голольод, мороз, сніг мете, ніц не видно, фари сліпєт, а він, курва, їде на ровери ще й двоє дітий везе – їдно на рамі, а друге на багажніку. То лиш в Болехові мож таке увидіти, більше нігде!»
Витяг з емоційного монологу водія автобуса Львів-Долина

Рівень поширення венеричних хвороб в Болехові є найвищим серед всіх населених пунктів Долинщини
З офіційної статистики

В Болехові є така вулиця, там в кожній хаті ворожать. В одній хаті порчу наводять, в другій знімають, і головне з правильного боку зайти, щоб в останній хаті порчу зняли, а не навели.
Розповідь мого колєги, котрий живе в Стрию

Болехів – маленьке містечко на межі Львівської та Івано-Франківської областей – називають містом дощів, курвів і велосипедистів. Про дощі – чиста правда, Лондон чи Львів мають чудовий клімат порівняно з цією місцевістю, дощ і болото – незмінні супутники Болехова. На рахунок дівчат легкої поведінки не знаю, не пробував. Принаймні, поки що ;)
А на роверах тут їздять всі, від старого до малого. На роверах возять дітей і мішки з бульбою, їздять до родичів на ближні села і до магазину. Можливо, так склалося історично. За радянських часів, коли працювали потужні підприємства, люди добиралися на роботу з довколишніх сіл і окраїн міста, котре є дуже розкидане територіально. Тоді вулиці зранку і справді були схожі на Китай, яким його показували по телевізору – всі дружно в три ряди крутять педалі.
Але якби хтось підприємливий вирішив відкрити тут роверовий магазин із сучасними роверами, запчастинами і швидко забагатіти, то дуже скоро би збанкрутував. Ще однією визначальною рисою місцевих жителів є надзвичайна ощадливість. Якщо можна не витратити зайву копійку, болехівчанин обов'язково так і зробить. А заощаджені гроші потім проп'є.
Взагалі, люди в Болехові мають трохи інший темперамент, ніж в інших населених пунктах. Кажуть, то через татарську кров. Згідно літописів, одне  з прилеглих сіл було перетворене королем на колонію для полонених татар. До речі, в тому селі і зараз невідомі вночі регулярно закидують з кукурудзи камінням патрульні машини.

Індустріальні об'єкти в Болехові нецікаві. Там навіть не дестрой, а якась друга похідна від нього – в кращому випадку просто стіни, нема на чому навіть око спинити. Але маємо що маємо. І тим ся тішимо

Сільзавод. Повністю розвалена будівля середини 19 ст, з колись красивою баштою і циферблатом годинника на ній. Всередині купи битої цегли і черепиці, залишки перекриття і дерев'яні сходи, що ведуть в нікуди. Таке враження, що щось постійно намагається провалитися у тебе під ногами, а якщо не получиться, то хоча б впасти на голову. Завод працював до початку 2000-х, а потім тихо вмер і розклався.











А це – стара синагога.Стоїть замкнута і порожня в центрі міста. До війни в Болехові близько 70% населення було єврейським. Зараз євреїв рахують не відсотками, а на пальцях. (Як в анекдоті – «Какой я еврей? Я дурак! Все евреи уже давно таки в Израиле!»). Якийсь час в приміщенні був клуб місцевого шкірзаводу, про що свідчить напис на фасаді.





Міська ратуша. Найменша з тих, котрі мені довелось коли-небудь бачити. Але годинник справно ходить і має мелодійний і приємний дзвін.





Далі я поїхав на Деревообробний комбінат (ДОК), колись потужне підприємство, що давало роботу сотням людей. Навколо ДОКу виріс новий район міста. Там виробляли меблі, дерев'яні плити а ще всілякі ніштяки типу бадмінтонних ракеток і хокейних клюшок. Зараз вціліла тільки та частина, котру займають різні приватні підприємства і котра охороняється, решта практично розібране на цеглу.
Зате вдалося поспілкуватися зі сторожем  будинку культури ДОКу, котрий провів мені екскурсію, і пофоткати всередині. Будинок культури якраз доживає свої останні дні. У великому приміщенні працює всього кілька гуртків, дах не перекритий  і фігурний паркет на другому поверсі регулярно затоплює дощівкою. Так триває вже кілька років. Типова схема заниження вартості будівлі для подальшого вигідного перепродажу.
Дуже незвичне відчуття -  гуляти всередині, і бачити чистенький паркет, гардероб, сцену, всілякі механізми, що керують завісами, пустий глядацький зал, знаючи, що скоро цього не буде.

































Обговорення тут