Messages

Дико вибачаюсь за мовчок по темі. Причина - після нового року та контора успішно гавкнула. Нині надибав іншу. Правда ціни більші, за те і якість набагато краща. Короч одна штука з липучкою виходить 17 грн. Так що є сенс задуматись чи воно того тра. У будь якому випадку можливість виготовити вже є. Хто не передумав - підписуйтесь. Оформлення ті самі.

П.С. Ціни виробника, баз нактутки. Осьо сайт контори.

Хотів би попасти. Але за два тижні наперед... Ну в будь-якому випадку поки що +.

- Неопізнані індустріальні споруди на східній околиці міста

Підписуюсь лиш на то. Решта - побічно.

П.С. На спиртзавод просто так ніхто не пустить. Хотіли раз від політеху на львівський горілчаний сходити, так склалось таке відчуття ніби то є режимний об'єкт, на якому виготовляють щось мегасекретне і нікому невідоме. Хіба би фест повезло...

Цікаво переглянути
http://aviastory.com.ua/uk/aviapidpryyemstva/40-aviapidpryyemstva/872-lvivskyj-aeroport-vse-rozpochynalos-z-levandivky
http://www.businessclass.kiev.ua/magazine/313.html

    То залежно як поставлено питання. Якщо то є організація ось таких от відпочинково-ескейпних турів - то питання тоді - а чим же ж така акція буде вигідно відрізнятись від звичайного проживання у далекому карпатському селі? Тут Лесик правий, якщо буде одна хатка, то грошей тут багато не зрубаєш. А якщо поставити діло на конвеєр, то це вже вийде якийсь свого роду кемпінг, і ні про яку тишу та єднання із первісним мова йти не буде.
    Як на мене, то ідея досить реальна, але знову ж таки треба продумати саме ті нюанси, на які націлений проект. Ну і відсутність сучасних вигод суттєво знизить попит. Більшість народу, якщо їде відпочивати, то хоче мати все готове і красиве, а от при даній постановці питання на то погодяться напевно лиш ентузіасти.

П.С. Якщо хатина дійсно стоїть чорт зна де в горах, сама, і далеко від людей, то я б навіть сам погодився провести з тиждень влітку в горах з друзями при таких розкладах. Намети наметами, але так цікавіше - не скутий готелем і водночас фактично вдома.

П.П.С. Пан Bottlehunter вирішив сіє діло в життя втілити?

Оксид заліза (по-народному ржавчина) не є феромагнетиком, тому компас і магніт мовчать. (!!!)  ;) Подібні штуки можна знайти по старим металевим мусорникам-загашникам. Типу якась залізяка довго і нудно валялась в умовах підвищеної вологості (хай би навіть і в землі), за той час вся сталь кородувала, а коли її дістати, обчухати верхній шар, то і одержимо щось подібне. І чим більший тиск на неї створювало навколишнє серидовище, тим меншим той шар буде.

П.С. Усі метеорити металевого походження мають гладеньку обпалено-відшліфовано-потовчену поверхню. А то, імхо, просто кавалок ДУЖЕ ржавої залізяки.

Фотопруф роботи 42 маршруту (колишня 85). Площа Кропивницького (за костелом).

Черга.



І прямо за ними стоять у повному здравії три маршрутки (всі 42), і чекають напевно лиш Божого змилування.



П.С. І як ото, пробачте вже на слові, не крити матом оте транспортне сполучення, коли то фактично єдиний маршрут, яким можна добратись від податкової до політеху та привокзальної, і тут таке твориться?! Що це за атавізми - чекати, поки людей на маршрутку не назбирається? А решті, що на інших зупинках стоять - їм що робити? Слів нема.

Із бігбордів Львова.



Шампунь "сім трав". Читати склад.



Ну і ще таке - нова фішка львівських гопіків)

Мож то пресований оксид заліза (воно ж ржавчина)? Якщо його розпиляти ,всередині має бути кусок неокисненого металу, що ще не встиг зіпсуватись. Таке утворення характерне при високому тиску на залізяку, яка кородує.

А де елементи індастріалу крім корпусів фабрик на горизонті та вентиля на початку? Чи то в плани не входило?
П.С. Красиво, точняк треба поїхати.

Почалось все з того, що Цезар підбив мене злазити на елеватор якраз в той самий день, коли ми веселою бригадою мали їхати на сірку-екскаватори-церкви-болота-трикотажні фабрики і всяке таке. І лізти мали перед вилазкою. Отож наспіх зібравшись о 5 ранку вирушаю в пошуках маршрутки від податкової на Рясне. Сталось чудо, і якимось чином я досить швидко опинився на місці.
    Отож світає, чекаю Цезара, візуально оцінюю, кудою б то залізти.

Підходить Цезар. Йдем в обхід по периметру.



Задня частина елеватора.



Древній артефакт.

До елеватора, доречі, підходить пару колій, а поруч поїзди маневрують, тож протягом всієї вилазки ми насолоджувались грохотом вагонів та нецензурними матюками машиністів.



Знаходимо більш-менш придатне місце для подолання паркану. Здавалось би просто, але коли воно обмотане колючою гадостю під назвою "єгоза", задоволення від такого паркуру явно падає вниз. Короч перелізли, і зразу ж метнулись у найближчу будівлю. Нею виявився відвантажувальний ангар, де зерно вантажили на потяги.

Інсайд.



Хотіли залізти через нього по транспортному коридорі, але вхід наверх був намертво заварений. Фейл, однако...



Далі слід розказати про те, як ми облазили всі задвірки у пошуках місця інсталу, при цьому знайшовши лише два глибокі підвали під елеватором. Вирішили туди не лізти. Короч всюди все забито/заварено/закрито. Вилазимо по циклонних фільтрах нагору, відковирюємо шибу, спускаємо туди трос, інсталюємось. Слід сказати що Цезар свій рюкзак взяв із собою, а я свій залишив на криші елеватора (є там така площадка прям посередині), ібо рюкзак важкий, габаритний та і взагалі незапально він собі там лежав.

Отож всередині.















Трушна табличка.







Купа дротів. КЕП) а взагалі ,дивлячись на ті мотори-монстри, мене трохи вразило загальне потенційне енергоспоживання Зустрічались кабелі товшиною зо 20 см!. Ось...







Знайшли якийсь вхід-вихід. Правда лиш для карликів.





Кабінет був закритий...



Десь там Цезар знайшов свій артефакт.





От так там працювали...



Далі власне історія із "побєгом". Думав що моєму рюкзаку гаплик зі всім його начинням, але сперли лиш Цезарового троса...





Ось і все.

2 Hel_2. На це є розділ "Звіти". А закидати то у "Плани" є по меншій мірі некоректно.

Усьо гуд, всім велике спасибі за хорошу компанію та настрій. Ну і по плюсу внагрузку)

Мене вельми зацікавив оцей потенційно-інсталяційний кавалок  http://maps.yandex.ru/?ll=23.996649%2C49.832917&spn=0.020599%2C0.001985&z=17&l=map%2Cstv&ol=stv&oll=23.99757343%2C49.83276917&ost=dir%3A146.06215095730118%2C8.24180099548867~spn%3A90%2C33.616800489634834. Пару раз блудив в тих районах у пошуку "чогось етакого". От і було надибано той цех. Правда там охорона збоку крутилась ,тож тоді не ризикнув лізти. Як там воно зараз - незнаю.

Обговорення основної теми

    Блукаючи нетівськими просторами, зустрівся саме із цим заводом. Нижче пропоную комплексну нарізку інфи, що зумів витягнути із гугля, яка стосується саме цього заводу. Взагалі це є типовий приклад радянського якщо не гіганту, то вельми і вельми серйозного заводу, який дуже гарно був розбазарений за часів «вільної незалежної». Ну але тим не менше.

Сам завод знаходиться ось  тут



Історичні передумови

18 березня 1946 р.
... Перетворити місто Львів у великий індустріальний центр України.
Збудувати і ввести в дію у м. Львові автоскладальний завод, електроламповий завод,
завод телеграфної і телефонної апаратури, скляний завод, трикотажну фабрику,
підприємства харчової промисловості, а також відбудувати і збільшити потужність міської електростанції...

Закон про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства СРСР на 1946-1950 рр. – К., 1946, с.66.

     Маючи значну на той час економічну і воєнну перевагу над країнами соціалістичного табору, США розпочали першими підготовку до третьої світової війни у формі "холодної війни" проти СРСР, надали підтримки оунівському підпіллю. В свою чергу, сталінське керівництво використало міжнародну напруженість як привід для подальшого зміцнення адміністративно-командної системи та нових репресій. Було безпідставно відселено із західних областей України сотні тисяч чоловік.
Змушене відволікання значної частини коштів і ресурсів на зміцнення обороноздатності не завадило державі надати суттєву матеріальну підтримку регіонам, які особливо постраждали під час війни - Ворошиловоградська, Дніпропетровська, Львівська, Сталінська, Харківська області протягом 1946-1948 рр. одержали з Росії 45 тис. верстатів, електродвигунів та іншої машинобудівної продукції. У відбудові Дніпрогесу брали участь більш як 120 підприємств країни. Промисловість Львова була майже повністю укомплектована обладнанням, яке надійшло з Москви, Ленінграда та інших російських міст. Львівський завод телеграфної апаратури був повністю перевезений з Саратова.

Історія. Заснування.

    Історія заводу починається ще в 1915 році, коли для потреб Західного фронту було проведено "целый ряд мероприятий, направленных на укрепление связи в войсках, в числе которых было формирование в Рыбинске подвижных телеграфно-телефонных мастерских ("Телемаста"), которые в конце лета 1915 года были переброшены в ближайший тыл Западного фронта г.Минск. В историю обьединения была вписана первая страница".
Після "визволення"[11] 1939-го і перипетій ІІ Світової війни, "за планом сталінської п'ятирічки у Львові передбачено будівництво заводу телеграфної та телефонної апаратури. До Львова прибули з Саратова десятки вагонів з верстатами і обладнанням. Разом з обладнанням і верстатами прибули з Саратова і кращі спеціалісти - інженери і техніки. цей завод буде випускати крім телефонної та телеграфної апаратури тисячі радіоприймачів на рік.
    Це перша згадка про в майбутньому знаменитий завод у львівській пресі. Через 22 роки в офіційній радянській "Історії міст і сіл" буде написано: "Виробництвом складних приладів займається завод телеграфно-телефонної апаратури. Він був організований в 1946 році. Спочатку завод виготовляв апаратуру тонального і над тонального телеграфування, а з 1957 року - фототелеграфну апаратуру".
Однак Завод постійно "кочував" - Мінськ, Калуга (1917), Саратов (1941-1945), і, нарешті, в 1946 році - Львів: "пришла долгожданная победа. А еще через год в июне 1946 г. провожали калужане многих своих товарищей в далекий путь. Эшелон за эшелоном увозили на запад во Львов оборудование, материалы, людей".


Здача продукції представнику Міністерства зв'язку, 19 січня 1949 р.

    "Перевод Калужского телеграфно-телефонного завода во Львов - яркий пример братской помощи российского народа украинскому народу. 320 калужан начали новую жизнь завода во Львове, и это особенно важно подчеркнуть, потому что одним из нерешенных вопросов индустриализации Львова к началу 1946 года был вопрос о кадрах" .
Факт, що завод перевезли до Львова разом з працівниками, не дивує - адже на підприємство, яке мало стратегічне значення, не могли найняти працювати місцеве, "бандерівське" населення. Та й фактор кваліфікованої робочої сили теж грав велику роль.


Cпоруди заводу ЛЗТА посеред старої забудови

Хронологія  розвитку заводу

жовтень 1946 р. - "Львівський завод радіо-телеграфної апаратури, який будується, випустив першу продукцію - трансляційні апарати".
1949 р. - на заводі широко розгорнулось змагання за стаханівську працю.
1952 р. - здано в експлуатацію будову першого корпусу - цех №1.
11 лютого 1958 р. - вийшов в світ перший номер газети "Заводська правда".
1958 р. - фототелеграфний апарат "Нева" був представлений на Всесвітній виставці в Брюсселі та нагороджений золотою медаллю.
1961 - генеральним директором заводу став М.С.Вороненко.
1967 р. - присвоєно звання імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції (ПО (производственное обьединение) имени 50-летия Октября).
1973 р. - колектив заводу один з переможців змагання за достойну зустріч 50-річчя СРСР, нагороджений Ювілейним почесним дипломом і пам'ятним знаком галузевого міністерства, Ювілейним знаменом Львівського обкому КП України, облвиконкому і облрадпрофу.
1975 р. - бригада монтажників, очолена Героєм Соціалістичної Праці Катериною Іванівною Ряскіною, стала переможцем обласної естафети високої якості, заснованої Львівською обласною радою профспілок та редакцією газети "Вільна Україна".
1977 р. - "за розробку наукових принципів і впровадження КСУЯП Державної премії СРСР в галузі науки і техніки удостоєні генеральний директор виробничого об'єднання ім.50-річчя Жовтня М.С.Вороненко ... ".
1983 р. - трудовий колектив заводу став переможцем Всесоюзного соціалістичного змагання. Присвоєно звання "Колектив комуністичної праці". На об'єднанні працює близько 11 000 працівників. Територія заводу займає 6,5 га. Окрім виробничих приміщень, функціонує розгалужена інфраструктура (столові, душові, підшефні дитсадочки, будинки відпочинку тощо), ведеться житлове будівництво.
1990 р. - на хвилі національних змагань звільнено багаторічного директора об'єднання М.С.Вороненка. Починається занепад заводу, пов'язаний з загальнодержавною економічною кризою.

Територіальне планування

    Місце розташування привезеного заводу було вибране вдало - на незабудованій території колишнього цвинтаря, поруч залізничних колій, що було вигідно, оскільки знімало проблеми транспортації товару та сировини.
З появою заводу на території, яку ми розглядаємо, простір кардинально змінився. Для побудови нових корпусів була частково знесена навколишня забудова, приватні помешкання. "Начало 50-х годов было отмечено активным расширением производственных площадей. С 1946 по 1956 год они увеличились в 137 раз" .


Корпуси ЛЗТА

    "Перлина інженерної, конструкторської, організаторської думки"  мала безліч різних функціональних просторів - виробничі (цехи, котельня, кузня, електростанція), адміністративні, схрони в підземеллях, відпочинкові та обслуговуючі - столові, дієтичний зал, кімнати відпочинку з стереофонічними системами, жіночі та чоловічі вбиральні.
Територія заводу постійно розширювалась, будувались нові корпуси (найбільші - №1 -14217 м2, №40 - 10158 м2, №41 - 10 000 м2, №27 - 7745 м2). Будівлі лікарні Білінських вписують в цей простір. Деякі з них використовуються як цехи, в одному - заводський медичний пункт (зараз - ветеринарний кабінет).
    Зберігається і розширюється сад - створюються фонтани, висаджуються нові дерева, клумби, усе це щедро прикрашається декоративним оздобленням (фрески, мозаїки, мала пластика) та агітматеріалами (стенди, дошки пошани, портрети вождів).

Асортимент виробів.

    Величезна увага зверталась на організацію виробництва, його естетику та якість. Асортимент виробів заводу був надзвичайно широкий: "від наперстка до музикального центру, стереофонічного обладнання і іншої апаратури, яка мала багато тисяч найменувань, що давало прибуток".
    В музеї заводу представлено широкий асортимент телефонної техніки (таксофонів), побутової техніки - програвачі платівок, стереоцентри, стереонавушники, приймачі, очищувачі, нагрівачі води, зразки високотехнологічної телеграфної апаратури, дрібні деталі до автомобілів тощо.

Заводський музей.

    Музей-об'єднання, як офіційну репрезентацію радянського заводу, покликану зафіксувати його велич і славу, було засновано на початку 1970-х років. На цей час припадає період найбільшого розквіту заводу під керівництвом генерального директора М.С.Вороненка.
    Музей містився в новому корпусі, який робітники прозвали "білий дім", за аналогією з американським Білим домом, - приміщення було призначене для вищого командного та адміністративного складу, там містилась бібліотека, конференц зал і музей - одразу ж поруч з кабінетом генерального директора об'єднання.
    Виставлені об'єкти можна об'єднати в декілька груп: стенди з фото та схемами, товари, виготовлені заводом протягом його історії, нагороди та медалі, спортивні кубки, архів.
    Найцікавіша частина експозиції - це стенди. Тут зображено "життя заводу" - його керівництво, ударників виробництва, цехи, корпуси та конвеєри, досягнення технології - система міжцехового транспорту та КСУЯП (контрольна система управління якістю продукції), новаторство на виробництві - автоматичні станки, станки з програмним управлінням, тощо.

    Музей заводу був розрахований на довге існування. Це цікавий факт, що "живий" об'єкт починає сам себе музеїфікувати (згадаймо виставки про Помаранчеву революцію) - і функція запам'ятовування тут вочевидь грала меншу роль.


Один із стендів заводського музею

Завод за часів незалежної України.

    Зі зміною політичної ситуації в Україні (а відтак відкриттям кордонів, економічною кризою тощо) перед ВО імені 50-ти річчя Жовтня постали проблеми, характерні для незалежної України загалом.
    Змінилась форма власності: 1994 році проведено корпоратизацію (перетворення державного підприємства на акціонерне товариство), в 1996 році завод було приватизовано.
    За цей час, після звільнення Вороненка М.С., який перетворив завод на флагман радянської економіки, керівництво неодноразово змінювалось, однак жоден з нових директорів (Сорока О.П., Новоженець Д.Б., Секелик І.Д.) не зміг вивести підприємство з кризи.
Колишні зв'язки і клієнтуру завод втратив, стало важче витримувати конкуренцію з боку західних компаній, що призвело до скорочення виробництва та штату працівників.
    Нарешті у 2002 році АТЗТ "Укрпромтелеком" придбало на аукціоні пакет акцій ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури" - 77,82%, практично безперспективного, відсталого підприємства з величезними заборгованостями по заробітній платі.
Згодом кращі працівники заводу (а також повідомлення про успіхи і перевиконання планів, соціалістичне змагання, історії з робочого життя) неодноразово з'являтимуться на сторінках львівської радянської преси, зокрема двох друкованих органах обкому партії - "Львовской правде" і "Вільній Україні".
    З такою ж періодичністю завод фігуруватиме (виключно з позитивними конотаціями) в звітах і доповідях про радянську розбудову міста, виконання планів по області, статтях у путівниках чи книгах про історію Львова, виданих за радянських часів .

Відгуки працівників про стан заводу часів незалежної України

    "Те що зараз відбувається на заводі, це вже не є завод, це вже остатки заводу. Тому що втрачені виробничі площі, і особливо станки. Станки за той період часу були демонтовані, продані і вивезені. Завод лишився без станків, завод лишився без людей, це практично є руйнація, яка не дає можливості відновити ту силу, яку він мав в найкращих роках".

    "Я вже давно там не працюю. Але все одно, недавно проїжджала, подивилась - там же була така сила, такий завод, виробництво йшло на весь Союз, а зараз все стоїть розвалене. Шкода, просто шкода, що ці досягнення були втрачені".

    Повний цикл виробництва + широка інфраструктура давали можливість задовольняти всі потреби людей, які працювали на заводі. Фактично, саме завод був покликаний формувати їхню картину світу, і все життя працівника проходило у постійному взаємозв'язку з ним. 
Це підсилювалось тим фактом, що на заводі часто працювали цілі родини, для яких він перетворювався на єдине джерело засобів для існування.
Такий варіант був ідеальним для радянського проекту, адже давав можливість практично повного контролю, унеможливлював опір або "неправильну" поведінку. Працівник трактувався як частина заводу - тому колектив чи партія могли втручатись навіть в його приватне життя.

Деякі цифри із бухгалтерського життя заводу

Основні показники господарської діяльності ВАТ за останні три роки та останній звітний період

Показник                                                   1997 р.   1998 р.   1999 р.   І кв. 2000 р.
Обсяг реалізованої продукції, тис. грн.          2535,2   2156,3   1621,2   386,6
Балансовий прибуток, тис. грн.                        —      —               —              —
Дебіторська заборгованість, тис. грн.          700,0   1527,0   1922,0   2137,0
Кредиторська заборгованість, тис. грн.        3714,0   7068,0   8695,0   9119,1
Рентабельність, %                                      -21   -39,5   -13,2   -36,9

Джерела.
Джерело1
Джерело2
Джерело3
Джерело4

Ну і на всяк випадок обговорення. Мо хто що має добавити, так як інформацію про сучасний стан треба ще збирати.

Так в суботу  до 21.00 пишем хто їде в Новояворівськ.

Пан Hel_2 мав на увазі перепис поголів'я у зв'язку із досить реально пропозицію Цезара найняти бусик. Вийде і оперативніше, і, можливо дешевше. Але щоб про то думати, треба остаточно вирішитись.

Якшо хоч трошки напружитися і пригадати курс української ділової мови...

Якщо шановне філологічне панство буде згодне поставити під кожною табличкою по перекладачу щоб розтовкмачити якому-небудь німцю що значить намальована там фраза, скажімо "Pam"yatnyk Shevchenku znakhodyt'sya na prosp. Svobody", то тоді я з тим погоджусь.

П.С. Воно то може і правильно, але здоровий глузд і логіка кажуть, що більшість європейців української мови НЕ ЗНАЮТЬ, а знають в більшості саме англійську. Тому мішати горох англійської із капустою українського правопису, і надіятись що то "заканає" на практиці... Незнаю, незнаю.

Як на мене, система вже прижилася і функціонує стабільно.

Зовсім нестабільно! Переповнені консервні банки, які їздять по основних маршрутах, та ще і з інтервалом дай Бог щоб 20хв - то зовсім не той результат, від якого б покращилось враження про львівський громадський транспорт (з власного досвіду поїздок із району податкової в центр або до вокзалу. Особливо в час-пік  >:(  ).

Ми даємо можливість людині прочитати напис українською мовою, а розуміти що саме написано їй доведеться самостійно.

Тобто якщо в Шанхаї китайські слова транслітерувати російською мовою, то руссо-турісто то якось виручить? ІМХО брєд сивої кобили. Якщо я незнаю мови-оригіналу, то там транслітеруй, не транслітеруй, а всерівно вийде пшик. Ну добре ще хай власні назви, але ото "vul." мене, чесно кажучи, винесло.