Messages

Недобудований павільон «Транспорт»

Досить незвичний об'єкт, в плані архітектури — круглої форми. До того ж, напівпідземний.
Побудова павільону «Транспорт» почалася в 1979 році. Однак не встигли добудувати до «Перебудови». А потім ще й аварія на ЧАЕС. Вважається, що на добудову просто не вистачило коштів.

З деяких сторін виглядає непомітно. Просто майданчик, схожий на фундамент.




Вид з фасаду.


«Клики». Про вигляд готової споруди можна тільки здогадуватись.


Пробираюсь всередину споруди. Місце дуже засмічене.


Східці.


Всередині нічого особливого. Недобуд як недобуд. Хіба що, високі стелі. А під ногами багнюка.


Другий коридор. Картина трохи інша. Але так само, нудна.


В кінці коридорів розташована напівкругла галерея з колонами.


Для початків сталкерства було б кльове місце. Але маючи деякий досвід у вилазках, даний абандон ввижається нудним.
Хіба що привертає увагу незвична архітектура.

Об'єкт поки шо знаходиться у вільному доступі.
До речі, під час вилазки, там було людно.

На цьому перелік заброшок Експоцентру не вичерпується. Але я показав тільки ті місця, в які вдалося пробратися.

Обговорення ТУТ.

Ресторан «Островок»

Ще один закинутий заклад харчування. Дізнався про нього набагато пізніше, ніж про інші абандони. Все таки він не дуже відомий. Та й розташований на задвірках «Експоцентру».

За архітектурою ресторан «Островок» — копія відомого ресторану «Прага» (що також знаходиться в «Експоцентрі»). Таку назву отримав тому що розшташований на штучному осторові. Як ресторан будівля використовувалась до 1967 року. Чув, начебто там приймали високопосадовців. Потім у будинку розмістили лабораторію Міністерства харчової промисловості УРСР. Коли закинули можна тільки здогадуватись. Інфу не вдалося розвідати.

Через зум на фотіку видно, що ресторан закинутий.


Ресторан відгорожений парканом. І з усіх боків оточений ставками.
Але прохід є. За парканом — місток через ставок.


Вибрав час, поки народу було мало — і швиденько (бо територія добре проглядається) пішов до будівлі.

Нажаль, мене очікувало розчарування. Будівля виглядала порожньою і роздестроєною.
Навіть сходи на другий поверх розібрали.


Спочатку всередину не заходив. Фойє на першому поверсі вийно й так.


З торця інтер'єри також не вражають.


Зустрічається «настінний живопис».
Напис ілюструє відчуття, коли втікаєш від сторожа.


Є і графіті.


Всередині будівлі є прикольне графіті.


А от приміщення порожні.
Зала на другому поверсі. Вид в бік фасаду.


Цей абандон не дуже сподобався. Але місце не «баян». Та й адреналінчік отримав (оскільки прогулювався сам).
Все-таки, місце на виду. Місток добре проглядається. А поруч проходить основна автомобільна дорога до центру ВДНГ.

Судячи з вигляду, навряд чи довго простоїть — бо дестроїться швидко. Тому якщо цікаво, варто поспішити. Думаю через рік-два там залишиться тільки фундамент.

Далі буде...

Кафе «Літо»

Ще один відомий абандон. Кафе «Літо». Також, як і шахта, «баян».
Спочатку скептично поставився до цього об'єкту. І маленький, і доступ обмежений. Але переглянувши відеоогляди вирішив що таки можна сходити подивитись.
Спочатку оглянув під час екскурсії. А пізніше ще декілька разів повертався, щоб дофотографувати.

Збудували кафе «Літо» в 1958 році. Воно має «близнюка» — ресторан «Весна». Але та будівля відремонтова і зайнята орендаторами. Здається, під банк.
В 1987 році кафе закинули. Цю будівлю теж викупили. Однак з ремонтом не склалося.


Кафе виглядає епічно.


Потрапити до кафе можна було як через основний хід, так і по сходах, з обох боків від входу, на другий поверх.


Вхід. Під час екскурсії доступ до кафе був вільний. Тому напросилися поглянути.
А от після проведення музичного фестивалю «Atlas Weekend» цей вхід перекрили. Хоча залаз все одно зробили.


На першому поверсі, перед сходами, нічого особливого. Хіба що, гардеробна.


І спуск до підвалу.


Піднявся нагору.


Другий поверх. Вид в сторону тилу.


Другий поверх. Вид в бік фасаду.


З трьох сторін кафе зроблена галерея.


На стінах Петриківський розпис.
Хочеться вірити, що його збережуть при реконструкції.


Тут був навіть ліфт!


Можна було б спуститися на перший поверх. Але там все заколочено, темно і мухи.


В бічних приміщеннях зберіглися залишки меблів.




Хоч будівля представляє «мальовничі руїни», все одно цікаве місце. При бажанні можна знайти, що пофотографувати.
Виглядає як аварійна. Тому ходити слід обережно.

Ну і залази час від часу ліквідовують.

Обговорення ТУТ.

Далі буде...

Обговорення звіту про заброшки колишнього ВДНГ в Києві.

Думаю, буде шо сказати.

З одного боку — тупик.


З іншої сторони — довгий коридор з цікавою обділкою.


Дві перегородки з ворітьми.


Без фотоспалаху виглядає так.


Вагонетку перед нашим візитом встигли потрощити:(


Кліті.


А тут можна спотикнутися.


Праворуч — з'єднувальний штрек. Паралельно до цієї виробітки є ще один коридор. Але кажуть, що він такий самий. Тому ми оглянули тільки один «коридор».


Все. Час повертатися.


Макет шахти мені сподобався. Щоправда, в натовпі тяжко знімати, і без ліхтарика робити там нічого.
Попри те, що шахта закинута, вона час від часу використовується кіношниками для зйомок.

Далі буде...

Обговорення ТУТ. Завтра продовжу.

А тепер — заброшки!

Закинутий/недіючий макет шахти

Цілком розкручене місце. Думаю, багато хто про нього чув. Дехто навіть лазив (не знаю як: легально, чи ні). Зараз туди потрапити можна лише на офіційній екскурсії. Хоч це і не ідейно. Зате легально і безпечно. 8)

Павільон №13 — «Вугільна промисловість». Саме у ньому... точніше, під ним... розташована шахта.


Біля входу — два шматки антрацитового вугілля.


Відвідувачі натирають їх до блиску. Начебто є якесь повір'я.


Позаду є аварійний «наклінник».
Внаслідок навали сталко-діггерів лазєйку довелося прикрити. ;D


Всередині павільону — ствол з ліфтом-кліттю і спіральним спуском до макету шахти.


Скажу чесно — левде сфотографував. По-перше, приміщення тісне. Без ширококутного об'єктиву не обійтися. По-друге, освітлення. Треба або штатив, або потужні ліхтарі. Ну і по-третє, екскурсанти. В натовпі фоткати самі знаєте як.

Нагорі — дві кліті. Вантажна і пасажирська. Обидві не працюють.


Панель управління клітями.


Незважаючи на те, що шахта на глибині 8 метрів (чи це від кліті? - точно не скажу), коли павільон був діючим, для відвідувачів був атракціон — спуск в кліті. З імітацією справшнього спуску у вугільну шахту. Ліфт спеціально розміщений під стелею + рухається дуже повільно. Тому виникало враження, що макет шахти розташований дуже глибоко.

В шахту спускаємося пішки.


На підступах до шахти.


На вході до виробіток.
Екскурсія є екскурсія:)


Далі буде...

Нові звіти тут бувають нечасто, тож вирішив сам щось розповісти. Тим паче, фотографії з того місця в блозі поки недоступні для перегляду — російський фотохостинг з червня виявився заблокованим. Ну і під час повторних прогулянок зробив декілька знімків, які не увійшли до фотозвітів, оскільки огляди на той час вже були опубліковані. Так що тут — ексклюзив.

В СРСР передбачалося будівництво виставкових комплексів у кожній радянській республіці. Свій ВДНГ з'явився і в столиці УРСР, Києві. Постанова про будівництво з'явилася в 1949 році. А саме будівництво відбувалося в 1952-1958 рр.. Хоча деякі павільони були збудовані пізніше. ВДНГ був містом у місті — з власною інфраструктурою: кафе, ресторани, зелений театр, кінотеатр, гастроном, своя пожежна частина і відділення міліції, медична частина і пошта. З цікавинок були експериментальна лінія монорейки(!), фрагмент тунелю метро, аттракціони — які не зберіглися до нашого часу. Площа комплексу вражає — 286 га. З них під забудовою — лише 48 га (хоча і це немало). Як пишуть у Вікіпедії, за площею, київський виставковий центр займає п'яте місце в світі.

Спочатку комплекс отримав назву «Виставка передового досвіду в Народному господарстві СРСР». Скорочено, в народі називали «ВиПерДос». Однак тодішній секретар Комуністичної партії України, Щербицький, прочув, як називають виставку і наказав перейменувати у Виставку досягнень народного господарства (ВДНГ). Після розпаду СРСР виставковий центр перейменовано «Національний комплекс "Експоцентр України"».

За радянських часів Виставка» була популярним туристичним об'єктом. Мешканці Києва і гості міста приходили не тільки, щоб подивитись виставки, а й прогулятись. Вхід до ВДНГ був платний. Зараз його можна відвідати безкоштовно (хіба що, за вийнятком фестивалів). А з зими 2016/2017 вхід на Новорічне містечко зробили безкоштовним.

З розпадом СРСР ВДНГ почав занепадати. І лише декілька років тому активно зайнялися розвитком Експоцентру. Нині тут проводять виставки (хоча в Києві з'явилося декілька велких вставкових центрів). Частина будівель віддана в аренду. Але є й закинуті павільони. Оце нас найбільше і цікавить.
Хоча колишній ВДНГ можна розглядати і як заповідник СРСР.

Оскільки територія величезна, на дослідження витратив не один день. Частину об'єктів оглянув під час офіційної екскурсії по «Експоцентру». Частину сам, нелегально.

«Заповідник СРСР»
Розпочну з екскурсії по діючим павільонам.

Перед виставковим комплексом величезна площа парковка.
Насправді — це колишня кінцева тролейбуса, розворотно-відстійний майданчик.


Навіть залишлась диспетчерська. Щоправда, закинута.


Закинутою вона була в березні-квітні. В липні диспетчерську переобладнали під пункт велопрокату.


Вхід до «Експоцентру України». Виглядає велично. Незважаючи на риштування.


Біля входу розміщена карта «Експоцентру». Можете зацінити розміри території!


Головний павільон, №1. Його я огляну аід час офіційної екскурсії. Просто так до нього не потрапиш.


На будівлях купа радянських символів. Відчуваєш, наче потрапив ку "заповідник" СРСР. Нині годі шукати такої концентрації серпів і молотів де-інде в Києві.  ;D
До речі, один із пунктів екскурсії — оглядовий майданчик. Он він, на фото.


Павільон №10. Також символ «Виставки».


Всередині павільону №1. На стінах — соцреалізм. З прийнятного можу показати тільки таке. Зате з жінками!


З балкончику на другому поверсі.


Дорогою до оглядової башти.
Прикольний такий темний, напівкруглий вузький коридор.


Сама оглядова башта виглядає не дуже.


Зате відкривається чудовий краєвид на вхід до комплексу.


Павільон №10 з висоти.


Вид вглиб ВДНГ.
Два однакові будинки, колишні кафе. Одне зайнято під якусь установу. А друге закинуте. До них ми ще повернемось пізніше.


Далі буде...

Вибач, той список збирала людина протягом декількох років, тому я не можу тобі допомогти.

Можна лише здогадуватись, наскільки цей перелік буде актуальний.  ;D Закинуті об'єкти — мінлива річ.

Народ таки пробрався до колишнього Автобусного парку №7 у Києві.  ;D
Я не настільки відчайдушний, щоб туди лізти, тому пропоную поглянути відео тих, хто не побоявся.

Цікаве відео і непоганий об'єкт. Шкода що дерибанять.

Класні фото!

Хоча місцями більше нагадує фотосесію, ніж звіт.  ;D

Вибачайте за репост. Вдруге реєструватися заради фотохостингу влом. :'( Якщо видалите коментар, ображатися не буду.

Як я писав раніше, з абандонами в столиці все гірше і гірше.
Історія (http://maxiwell83.livejournal.com/190478.html) про те, як "обломатися" з вилазкою. Поїхав на «баянний» об'єкт. Але дочекалися, поки все позаварюють-позакладають. Трохи покрутилися, але залазу не знайшли. Далі (в розповіді забув про це згадати) приїхав джип з мігалками, але без написів. Начебто не за нами. Добре.
Поїхали в інше місце. Але там абандон виявивася огороженим. А при спробі зайти на територію помітив чи то сторожа, чи то бомжа, який йшов на нас. Такої вилазки давно не було.

Невже ми такі старі пеньки???? ;D 8) ;D

+30? Вгадав?
А взагалі, мабуть це стереотипи, что експлорять лише молодь і школярі.

Дах був, все що на фото це схаметично показане. Мабуть, будуть реконструювати.
Трохи так, цап-ляп зроблено.

«Новороби». Думаю, справжні навряд чи зберіглися.

Знак газопроводу незвичний. В правилах дорожнього руху такого нема. Зазвичай на газопроводах ставлять тільки "зупинка заборонена".

Цікаво: в криївках хіба не було даху? Хоча б настилу.

P.S.: Чогось вважав, що експлорери молодші.

Спробував себе у ролі відеоблогера. На додачу до фотозвіту вирішив зробити невеликий відеоогляд закинутого кінотеатру у Вишневому (Київська обл.).

Жаль, що у вКонтакчегу. А так, пропозиція заманлива.

China-light, яким вихвалявся, здох. Після походів по ДОТу і підземеллям стоянки поїздів, він розрядився. Поставив нові батарейки (такі самі, як були раніше) — попрацював один-два дні і далі — ні в яку. Пробував інші батарейки, інший батарейний блок — не працює і все.

Цікаво, що могло статися: що ні з того ні з сього перестав фуричити?

Не пам'ятаю: давав сюди посилання, чи ні.
Архітектурна фотогалерея http://domofoto.ru/.  Непогане джерело для пошуку абандонів. Наприклад, ось це. Чи ось це.

Хіба шо погано, що нема окремого пошуку по абандонам.

Підніму тему. Є народ з Києва або передмістя столиці? А то частина друзів зайняті, частину взагалі не цікавлять ДОТи.

Зараз, правда, дощі — тому не дуже хочеться. Але як не вийшло дослідити по суху, то доведеться вплав. :o

А скільки квиток коштуватиме?