Закинута відпочинкова база біля Франківська, або як ми з грали хованки з бомжом.

[S.Y.]

Всім доброго вечора кулєги дослідники.
Минулої неділі 8.12.24 ми з Волоцюгами поїхАли дивитися Калуш. Але по дорозі до Калушу ми мали одну цікаву зупинку.
Зїжджаємо з дороги, проїжджаємо 20 м, і далі бачимо шлагбаум. Дуже довольні від такої новини, відкриваємо карти, і бачимо що петляти нам 4км, вроді. Ок, випольовуємося.
Руки в ноги і по прекрасних місцинах ідемо десь 40 хв.

На підході до локації бачимо теплиці, які успішно пропускаємо, але вернемося на виході.
Ідемо трохи далі, і бачимо дуже цікаву табличку, після якої особливо в наш час, бажання розвернутися і піти собі спокійно додому зашкалює.

Але прийнявши вольове але не дуже розумне рішення, відправляємо Арсенія на розвідку.
Він йшов перший, а ми за ним метрів 3-4.

Побачивши свіжо рубані дрова, і сліди від машини, ми поняли що мін там немає, ну або принаймні там де їздить машина.

Арсеній поліз на трубу, фотки внизу.

Побачивши згори найцікавішу будівлю, рушаємо туди.

Вікна цілі, двері теж.
Обійшли все навколо, і тільки був відкритий один підвал, в стіні якого був видований "тунель".

Далі розказувати не буду, але пару поворотів туда, пару сюда, трохи вверх, трохи вниз, ще пару дірок. І ми всередині.

На першому поверсі були процедурні кабінети, гідромасаж.
Багато ванн, стомат кабінет, і ще багато різного. Також на першому поверсі була їдальня і кухня, з якої був свій власний міні ліфт в підвал, напевно щоб продукти з "складу" вверх вниз возити. Найбільше вразив стан збереженості стін, стелі, дерев'яного орнаменту, люстри з "кришталем" ( такі висюльки які були в бабусі на світильнику)

Другий поверх був житловий, близько 10-15 різних "блоків" по 2 кмінати в кожному.
В одному з таких блоків хтось проживав на постійній основі, і це доречі пояснило нам чому на першому поверсі була охайна кімната з дровами.
Стіл, їжа, закрутки, рондель, і свіжі мандаринки. А в другій кімнаті буржуйка, і ліжко.
Там було дуже тепло, і буржуйка ще віддавала тепло.
Ми вирішили не тривожити того хто б там не проживав, пробували гукати але відповіді не було, або його в той час не було, або він заникався в туалеті того "блоку" який був в спільному коридорі на ті дві кімнатки. Бо туалет ми там так і не відкривали.

Також на другому поверсі великий актовий зал. Пустий, але за сценою є ще збережений різний "реквізит".

А далі.

Далі БАР.

Точніше Буфет. В кімнаті за актовим залом розташувався маленький але доволі вишуканий буфет. Стіни оббиті велюром, і деревяним орнаментом, барна стійка з дерева, і ті ж люстри з висюльками. Зробивши файнезного і атмосферного перекуру з анекдотами аля:
 "З'явився, отже, у Зоні Чорний сталкер. До табору вночі повадився ходити і там сує руку в намет і каже: "Водички попити!" А якщо не даси сьорбнути з фляжки або назовні полізеш — пришибе! А коли чоловік вирішив пожартувати: виліз тихо з намету, надів шкіряну рукавичку і поліз до сусідів у намет. Поліз, отже, і жебракує жалібно: «Водічки, водички попити...» А тут з намету назустріч висовується рука і за горло його — цап! І сиплий голосок відгукується тихенько: «А тобі моя вода навіщо потрібна?!»"

Рушили далі. Третій поверх був фактично пустий, тільки одна цікава кімната з "великими" шахматами.

Почухали на вихід бо попереду була ще дорога до калуша, якщо ви ще не забули що саме туди пролягав наш основний маршрут.

На виході зазирнули в колись великі і напевно продуктивні теплиці.
Над грядками стояли лампи, і була розведена система поливу. Але це було колись.

На цьому все. Дякуємо Ендрю за як завжди прекрасні фото та Арсенію за розвідку) Жарт, за монтаж відео. Глянути можна тут: https://youtu.be/5crvFaiQ898

Фото: