Topics

Отож, же би скористатись з останніх днів золотої осені, разом з Pacem'ою вирішуємо поблудити по лісі, завидіти кавалок фантомної залізниці, зацінити винниківське озеро в таку пору року ну і просто погуляти.

Першим ділом добираємось до Тракту Глинянського. До перехрестя із залізничною колією. Там і вигружаємось.



Погода супер, надворі ранок, тож завзято топаєм собі далі. Через мертів 100 по правому борту бачимо щось вельми цікаве. Швидше за все то був якийсь старий склад.















Повсюду видніються відмітки квестерів.
Топаєм далі.



Потім натрапляєм на обгороджену територію, з табличкою "Вхід заборонено", колючим дротом, кунгом з охоронцем, шлагбаумом і всяке таке. Поки охоронечь відвернувся, ми швиденько проскакуємо в нього за спиною. Никаємось в кущах.

Отаке чудо архітектури та аерографії вкупі)



Далі бачимо таку картину - купа техніки, робочих, металолому, і всі разом вони мутять якісь цистерни.







Никаємось в тих же ж  кущах, шустро рухаючись в сторону лісу.
Осінній ліс, та ще і за такого освітлення і погоди то є я вам скажу вельми красива штука. Ось ряд фото того всього.






Мєсні)











Коментів те все не потребує, адже це чистої води краса, і портити її язво-лицемірними коментами є ІМХО негарно та неестетично.

Короч чвалаєм далі, виходимо на насип "фантомки"...



...і добираємось до відомого переїзду. Фоткаємо і злазимо вниз. Власне злажу саме я, і саме на мене була націлена жидо-масонська підла акція у вигляді падаючих каменюк з-під рук на голову і все решта. Розмір каменюк - з добру вгодовану одиницю львівської бруківки. Падаю на дупу, скидаю із себе каменюки, перевіряю себе ж на цілісність і валю дивитись, куди ж це я все-таки приземлився.











Не очікував тут знайти таку кишку довгу.







Далі йдем в стонрону озера. Воно або пересохло, або його спустили. Хз.











от так-то!



Знов ліс. Реально заворожує...



Знов мєсні. Якість паршивенька, бо фоткав на макс. зумі метрів десь із 70. При наближенні ті кури різко втікали.







Знов топаєм лісом.

...проходим буреломи (реально на вершинах горбів ніби цунамі пройшлося - все поломане)...



...яри (в реалі вони виглядають глибшими)...



...річечки і спряжені з ними болота...







На тому власне і все. Трохи поблудили в районі Медової печери, але все ж вірна карта, компас та якийсь дядько із собакою підказали нам вірну дорогу до цивілізації. Вилазимо ми з лісу, збираємось розходитись по домам, аж тут натрапляємо на ІНТЄРЄСНЄЙШИЙ об'єкт, пропустити який ми ну аж ніяк не могли. Але то  вже зовсім друга історія...

П.С. Другу серію серіалу "Пригоди на свої другі 90" див.по посиланню http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,4888.msg29029/topicseen.html#msg29029

П.П.С. Фоток багато, опису мало, тому прохання не бакланити, адже нема там що описувати в таких прогулянках, я ж не поЄт)))

    Пропоную в цій темі ділитись особистим досвідом щодо речей, які постійно мають бути під рукою, які постійно носяться, валяються в рюкзаку, адже напевне в кожного є такі собі незамінні  предмети, за відсутності яких просто стає незручно, і без яких почуваєшся в деякій мірі неповноцінним.

Треба на наступний тиждень хоча б 10 метрів хорошого, надійного та грубого шнурка. Оптимально альпіністський 10,2мм. Але то таке. Якщо хто що має подібне і може позичити на наступний тиждень, прошу дати знати ;)

Обговорення цієї теми.

http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,4831.msg28565.html#msg28565

    Значить діло було так. Після тривалих роздумів про те, валити сьогодні кудись чи ні, особливо враховуючи невтішні метеопрогнози контори RP5, все ж вирішую, що кудись пройтись абсолютно би не мішало. Отож домовляємось з Расеm'ою (доречі новий користувач нашого форуму - прошу вітати в дружній команді) про відвідини "Львів*імсільмашу". Об'єкт в принципі загальнодоступний (в розумних межах ;)), простенький, та і я там не був (стид мені та позор :)).
    Отож 11.10.2011 я беру свій старий добрий бундес, трохи яблук в торбу, флягу і валю в центр, де має чекати  Pacema.
     Здибались, сідаємо у перше-ліпше ТЗ на Рясне 2. Або в ту сторону. В результаті істино львівської толкучки я чудом вмудряюсь опинитись всередині салону. Рюкзаку повезло менше. Жидомасонська пневматика маршрутки у підлому зговорі із дверями вирішують позбавити мене всього що в рюкзаку (та і його власне теж), в результаті чого він виявився трохи пожованим та перестрашеним, про що свідчило яблучне пюре, що тихо виповзало з-під замка. Отако трохи поїздивши в час-пік я прикидаю собі, як би то дивилась наукова робота на тему "Диференціальний розподіл львів'ян на метр квадратний маршрутки в залежності від відстані того метра до виходу". Концентрація стає все більшою, і маршрутка повільно перетворюється у солідний двоповерховий англійський "бас".



ДІЯ І.

Осьо ми тутка.
http://wikimapia.org/#lat=49.8695531&lon=23.9319134&z=15&l=0&m=b

    Незамітно ми під'їжджаємо до "потрібної" нам вулиці (то ми вже потім зрозуміли що трохи зарано здесантувались), і топаєм в сторону заводів. Проходимо "конвеєрний".







    Дикий рух вантажівок різних мастей заставляє вірити у диханність львівської промзони на Рясному та окремих її елементів у вигляді заводів, заводиків, фабрик, майстерень і так далі.

    Натрапляємо на досить провабливу для експлорингу котельню, але злісні та нецензурні матюки місцевих механіків альбо енергетиків (Смайлу салют :)), наніц відбивають бажання лізти туди з парадного входу.





Тож рулим вуличками в сторону Львівхімсільмашу, оглядаючи  по ходу все цікаве (тобто все, куди може протиснутись дупа юних експрорерів ;D)

Знайшли отаке.



Hарешті знаходимо місце, більш-менш придатне для інсталу.



    Проводимо дослідження об'єкту згідно методики "Лазіння попід вікна і в пошуках, де би то його залізти". І, о чудо, знаходимо чудесну дирку в гратах. Розмір- 40х25 см. Критично її оглядаєм і, за відсутності інших інсталяційних місць, вирішуємо все ж перевірити прохідність наших дуп через даний отвір.

...чути скрегіт металу, звуки подертої одежі, розбитого скла під ногами...

    І ось ми всередині! Довольні, дістаєм фонарики і на хвилі ентузіазму, сповнені енергії та рішучості, валим у найближчий (та єдиний) коридор. І що ми там бачимо? А бачимо там грандіозний епікфейл, адже через 2 метри після повороту стовбичить грязна та невблаганна стіна.

...купа емоцій. Стіна стоїть, вітер гуде, собаки гавка...

    Отож, радісні та чепурні, вириваємося із цієї підлої пастки долі, та чимчикуємо далі. Проте далеко не зайшли, бо замітили чудесну купку будівничого мусору, по якій можна було собі суттєво полегшити інстал на другий поверх по завареним воротам.

...знов чути скрегіт металу, звін битого (вже який раз за його мерзенне та немальовниче життя) скла, собаки гавка, мужики кричать, штокатурка інтенсивно пада...

ДІЯ ІІ.

   Ми всередині.

...емоцій нема, дух юного експлорера  просинається, дух юного альпініста відтирає руки від вапна ,цегли, кроваки та всякої бацили...

Місце нашого беспосереднього інсталу.



Тру-тестувальний апарат для провірки пробірок (а може і ламп :) ) на профпридатність.



Купа мотлоху (ІМХО ремені або сальники). Що б то не було ,але один з них все ж допоміг мені затягнути Pacem'у на другий поверх.

...дух юного альпініста Pacem'и ображено плюється...



ТУТ БУВ ДИТЯЧИЙ САДИК!!!...прокакує Думка при вигляді нєкого журналу з акуратними каракулями.

...Думка переможно шириться над Рясним, її очі сяють, вона щаслива...



...-Учительська!-Кричить Думка!...



...-Ем, походу спортзал...-не здається вона...



...-Графік нормо-сну на одиницю дитини в залежності від спожитого соку!-Думка
невпевнено озирається по сторонах в пошуках підтримки. Дух юного експлорера тихенько сміється, духу юного альпініста побарабану...



    Зустрічаємо характерні для закинутих будівель сталактити зі всього що тільки може загрозливо висіти над головою.



І все ж ця споруда , в яку ми з Расеm'ою попали чисто "на фонарь", має відношення до машинобудівної промисловості.

...Думка ображено плаче, дух юного експлорера шастає по поверхам, дух юного механіка із захватом переглядає все підряд...

Доки датовані 1997 роком. То саме пізніше що нарив.



Далі нагло лазим по будинку, з чого робим висновок, що то адмінка, схрещена із нєкою подобою КБ (конструкторське бюро). Ось деякі знайдені речі.

...дух юного експлорера віддано дивиться і вливається слізьми щастя...







Ось де стратегічний запас паркету на випадок ядерної війни!

Далі знаходимо ось такий симпатичний коридорчик, що веде до виробничих. Слід зауважити, що переміщення по будівлі, а тим більше по тому коридорчику, здійснювались з максимальною незапальністю, адже під нею постійно щось їздило, ходило, гриміло болгаркою, кричало. Про переміщення двориками годі було і думати. КЕП.

...КЕП поважно вітається, роздупляє обстановку, дух юного експлорера з готовністю вбирає інформацію...

Сам коридорчик.





Вигляд з нього.





...КЕП задоволено киває головою...

Тож пробігшись в позі "зю" із незапальною швидкістю по ньому ми потрапляєм у сходову клітку, внизу якої нас чекає вхід в цехи.

...біжимо, знаходим, смикаєм. Двері несамовито гудуть, проте не відкриваються, дух юного експлорера стурбовано оглядається по сторонах. Там КЕП. Він з наглою міною тикає пальцем назад на коридорчик...

...перебігаємо назад. Скло хрустить, час йде, сонце сідає...

І тут ОПА!

...-Ану-ну-ну!-підривається дух юного експлорера.
-Та тут щось таки та й роБЛЯТЬ!-КЕП шпортається, падає. Чути тихенький потік нецензурщини. Дух юного альпініста зневажливо кривить лице...





Так, все, задрала одноманітність! Треба вибиратись з того зачарованого корпусу!
Знаходим рятівну дзюрку.



...-Гм, а тут-то євроруберойд!-дух юного експлорера стурбовани дивиться на КЕПа, КЕП багатозначно мовчить...



ДІЯ ІІІ


Отже Ми на криші, яка небезпечно продивляється зі всіх сторін.

...собаки підтверджуючи гавка...

Валим через неї в другу адмінку.









...І тут в КЕПа паніка.
-Та ми ж!... Та тут же ж!... Та нас же ж!...
-Спокойствие, только спокойствие!-дух юного експлорера дає КЕПу піддупника, КЕП пада.
-То мож по кришам - і в цехи?.. Га, хлопці?-...подає несміливого голос дух юного альпініста. КЕП оглядає місцевість, дивиться вниз, істерично плаче.
-Значить так!-каже дух юного експлорера,-Ща ми незапально оглянем місцину на наявність опасних жидомасонів...

...незапально оглядають місцину на наявність опасних жидомасонів...



-НІ, ні, там зліва хтось був!-істерично кричить КЕП.



-І ще там, там, справа!-КЕП пада на підлогу без свідомості.



-То воно ж і накраще!-говорить дух юного альпініста. -А гайда-но Туди!...

Перебігаєм по кришах із зашкалюючим рівнем запальності.

...в повітрі пахне запальністю...

Там.









-А чому ми все надворі і надворі? Мож і всередину пора?-дух юного експлорера виймає ніж та із щирим завзяттям виколупує одну шибу.

-ВисотАААААааааааа.-чути агонію КЕПа на адмінці.



-Що це було? Вис... Висо... Що?-дух юного експлорера із зацікавленістю дивиться на духа юного альпініста.
-Та тобі причулось.-мовить дух юного альпініста.
-Так! Так! Саме причулось!-з нетерпінням вихоплюється у духа юного механіка.
-Лан, біс з вами! Поїхали!-мовить дух юного експлорера
...дупа юного експлорера зникає у пітьмі віконного отвору...

ДІЯ IV

Ліземо з Расеm'ою в дзюрку. Під ногами добрих метрів з 7-8 вільного польоту. Після дзюрки нас чекає прогулянка по отих фермах, вентиляціях, гуркіт бляхи яких під ногами вже напевно сповістив всіх охоронців в радіусі кілометра. То мінімум. Бавимось аццких еквілібристів.

...дух юного альпініста завзято карабкається попід стелею, вентиляція гуде, серце стука...

З горем пополам злазимо на оглядові площадки. Заодно шукаєм місце, де б то похитріше заникатись у випадку появи охорони (в тому що вона все ж буде ми вже ні хвилини не сумнівались після пробіжки по вентиляції). Отож злазимо, і нашим очам відкривається святая святих якогось там заводу.







...дух юного механіка готовий пригнути в обійми своєї стихії, дух юного альпініста все ж його стримує...

Заникуємось десь поміж ферми, вентиляцію та ще якийсь металолом.

...-Ха, чотра з два нас знайдуть!-дух юного експлорера із задоволенням спостерігає за цехом із надійного сховку.
-Вам труба.-донониться істеричний меседж КЕПа.
-Та щоб тобі вже заціпило! Замахав вже за день! Нема права віддихатись!...-дух юного експлорера, дух юного альпініста та дух юного механіка згадують КЕПа злим тихим словом...

Сидимо ,а нікого нема. Ні двері не скрипнути, ані топіт чобіт по заводському бетону... Ідилія...
Пропоную Расеm'і бути наглим до кінця, і спуститись вниз. Расеm'а апатично погоджується.

Ото хто грав Сталкер-Зов Припяти - хлопаки, інфа 100500% - все так само! Навіть ще прикольніше, бо в реалі! Сонце вже давно зайшло, небо затягнуло хмарами, в залі стало напівтемно... Завод Юпітер, інакше і не скажеш! Лиш бракує калаша в руках, аптечки, КАМАЗів та УАЗіків посеред цеху, і, звичайно ж, якоїсь місцевої живності. Короче відчуття зашкалюють, асоціації ростуть, фотік цикає...















Психотронний апарат! ;D Нехватає лиш гігантського мозку на його вершині.



...-16К20ааааааать!.-чути голос КЕПа...

...-Во ж панастроїлі!-дух юного механіка із захопленням бігає цехом, пригає, перевертається через голову.


ДІЯ V

Оскільки світла (природнього) вже фактично що і небуло, вирішуєм що хватить палити себе спалахами фотоапарату, адже в разі чого прикинутись сварщиком-понаднормовщиком нам навряд чи вдасться. Знов важкий шлях до заповітної дзюрки. Правда на цей раз вгору.

...дух юного альпініста пихтить, червоніє, але нагло лізе вгору...

Пробіжка кришами на другу адмінку, з другої на першу, ще трошки і ми вже будем на волі. І тут ні з того ні з сього вмикається дикокричаща сигналізація.

...-Та я ж нічого вже більше не чіпав!-виправдовується дух юного експлорера.
-Ага, ти вже все до того перемацав!...-єхидно зауважує КЕП.
-А от і не все! Там ще купа тих ангарів та криш!-дух юного експлорера з тугою дивиться назад, поривається було верутись, але отримує по голові від КЕПа, та тихенько злазить до першої адмінки...

Виходим до точки інсталу. Злазим (ІМХО звалюємось) на купу сміття, довольні та апатичні йдем назад до рідної та привітної Маршрутки...

...дух юного експлорера співає веселу пісеньку, Маршрутка єхидно сміється...

ЗАВІСА.

Рецензування (воно ж обговорення) тут
http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,4832.0.html#new

   Вже давно цікавлюсь технікою, де передача крутного поменту від двигуна до виконавчих органів виконується за допомогою гідроприводу по схемі двигун-гідронасос-розпридільник-гідродвигун.

http://hydront.ru/?id=40 Лінк, де доступно розписано що то таке і з чим його їдять.

   Так от, цікавить можливість використання тієї системи у автомобільному транспорті, зокрема позашляховиках (про переваги та недоліки того див. у тому ж лінку). Але скільки не рився по гуглі і не питав знаючих людей - всім відомі приклади використання даної системи лиш в технологічному обладнанні (металооброблювальні станки, автоматичні зборочні лінії, різне обладнання і т.д.), в дорожньо-ремонтній техніці (сам часто у Львові бачив забугорні асфальтні катки на такому принципі, катапіллери), с/г техніка. А от в автомобільному транспорті (навіть військовому) не зустрічав.

   Отже якщо хтось бачив або знає де можна подивитись на автомобілю (любого типорозміру, же би на чотирьох колесах і їздила) - прохання дописувати. Ну і висловлювати своє імхо (якщо буде бажання :) ) щодо доцільності "перефаршировки" якого небудь старенького Патрола, Дефендера чи Крузака.

   P.S. Економічний аспект такого "перемуту" дефолтно не піднімаєм, бо з тим і так все ясно :(

Звіт ось тут

Отак у світлий недільний день, тобто 23.07.2011, вирішив зібрати манатки, тай гайнути хоч куди. В пішому порядку. В результаті вибору маршруту вирішив за кінцеву точку взяти озеро біля с.Басівки, що  не так вже і далеко від Скнилова. Початком пішої вилазки стала колія біля вул.Ак.Лазаренка.

Далі були ну дуже цікаві джунглі городів місцевих жителів, на межі яких накидався будь-який хлам починаючи звичайними дошками, закінчуючи деталями холодильників, автомашин та ще чорт зна чого. Таке відчуття, ніби це планувалось як остання лінія оборони Сталінграду.
Ось такі "укрепрайони" :)


Далі в процесі топання по ділянці колії до вул. Городоцької увагу привернула велика кількість графіті на всьому, що тільки можна було запацькати балончиком. В основному то "твори" посередньої якості, але були і досить нормальні. ІМХО.



Ну і всасне приклад "розмальовок"всього підряд)))


Так що як вияснилось, район досить продуктивний місцевими художниками, і тим хто колекціонує різні графіті може і тут пошукати. Мож що толкове і знайде. А я йду вперед, попутно ставши на добрих півметра однією ногою в канал дренажу, бетони якого були нагло замасковані рослинністю у вигляді кропиви, осоки, лопухів і ще багатьох представників місцевої флори. Але чищусь і йду далі.
   Декілька раз приходилось уступати дорогу методом "приг в сторону" ось таким от ну дуже вже неекологічним поїздам.

В швидкому темпі проходиться Городоцька. Ось кусок "повелителів неба" (напевно що давно у відставці), що на Скнилові.

   Потім енергічне топання повз скнилівську ЗД станцію (зупинку). Ловлю на собі купу цікавих та підозрілих поглядів щойно приїхавших людей, які висипали з електрички і чекали маршрутки, адже не кожного дня побачиш посеред міста представника стилю "мілітарі" у камці бундесверу, берцовках та повній "бойовій ( :)) викладці. Але то таке. Була ідея прикинутись диверсантом, що планує підлу акцію на території аеродрому, але грізний вигляд бабусь, що складали основний контингент щойно приїхавших, любому доведе, що проти них люба контррозвідка віддихає ;D
Проходжу маневрові колії (а мож то і не вони)))

Доходжу до моста під об'їздною.

Звіряння з картою)

Далі натрапляю на вхід в мега-тру підземелля. Правда глибиною в метр і стільки ж завширшки, але елементів індастріалу і андеграунду, крім двох колій, не видно, то можна і пофантазувати ;)

Шахта запуску міжконтинентальних ракет з ядерними боєголовками виявилась останками зламаного невідомою силою стовпа.

Далі натрапляю на сліди КЕПА ;D

Помаленьку доходжу до моста чергової фантомної залізниці і не менш фантомних сходів на ще більш фантомну дорогу.





Просуваємось далі. Хоча цьому самому просуванню дуже заважає висока трава (якщо зійти з насипу колії)

...та грубодисперстні каменюки, а в народі просто колійовий щебінь (якщо йти по насипу).

Все та ж халабуда без ознак нерукотворних інсталяційних місць (мож підземні комунікації ??? ;D)

...ну і якийсь напевно комутаційний ящик. Закритий був на патичок)

Нарешті доходжу до самого озера. Воно все по периметру виявилось обгородженим коючим дродом та парканом, так що є підозра на протести місцевих у випадку "матрацу" на його березі. Хоча декілька осіб там все ж релаксували.
2 Bottlehunter - ти коли зимою туди ходив, там також було  все як на "Владімірском централє"?


Пробираюсь  поближче. Лісом.


Ось вони, пута неволі, свавілля та ще купи слів того ж духу.



Представники місцевої фауни.




Обхід по периметру показує джерело великої кількості слідів квадроциклів.



Після цього вирішую пробиратись лісом до Лапаївки з метою його розвідки. Як виявилось, дана місцина майже не загаджена місцевими аборигенами (правда якщо загаджена, то точково, але у ДУЖЕ великих кількостях - хтось нагло  вивозив мусор). А так ліс справив щонайкраще враження. Доречі, на замітку палатникам - воно якраз то.





Влаштовую маленький привал. До цого місця дотопав за дві з половиною години. По карті відстань порядку 10км.
Все було б в ажурі, якби не всюдисущі комарі з їх віктимною поведінкою. Короче місцевість поруч болотиста, то і кращого чекати не приходиться.





Отаке цудо)



Потім натрапляю на місцевих оффроудерів, матюки яких та рик моторів чути за добрий кілометр. Ось і їх "фарватер".








Далі вискочили ось такі чи то окопи, чи воронки, а чи просто ями  (+1 до запитаннь нашим спеціалістам по тій справі).







І аж на виході з лісу мене зустрічає отакий знак.


Тоді що ж там забули джипери? Відповідь на це дає шлагбаум в'їзду в ліс з його "меганадійним" замком.




Короче все як завжди робиться через клоаку. Але не в жаби.

Потім пішли лапаївські поля.





Потім був шлях додому майже тим самим маршрутом, по ходу якого замітив декілька цікавих моментів на колії неподалік Скнилова.


Прикидаю як там товче в поїзді через такі компенсатори. Це поки що найбільший зазор, який я зустрічав в робочих коліях.

Ну і тру-відео, що показує стан периферійних колій.

Обговорення тут

Недавно рився в себе по загашніках,  і нарив отой Апарат +запасний корпус до нього. Всі спроби оживити закінчились тільки роботою на зарядці. Певно батарея здохла. Мені воно без потреби, так що кому треба для мегадослідів юзання ;D ,прошу забирати за просто так.

     Помаленьку визріває ідея до втілення в життя плану щодо обходу Львова по периметру. Про конкретну дату даної акції говорити ще рано, але думаю десь на початку червня здійснити дану задумку. Поки що хронічно немає часу на таку доволі ємну вилазку. От приблизно накидав орієнтовний маршрут, в якому більшісь маршруту проходить "напряму". Орієнтовна відстань 40 км. Це коли по-прямій. А враховуючи реальне пересування з поворотами і т.д - буде десь під 50 км. Якщо почати вихід десь в годині 4-5 ранку, то до вечора похід досить реально  закінчити.
     На даному етапі прошу виголошувати свої думки на рахунок даної ідеї. Ну і орієнтовно плюсуватись, хто хоча б теоретично згодився б на таку пробіжку.   
З.С. Хотілься б в кумпанію файного фотографа із файним фотегом (яких на експлорері не так вже і багато :(), ібо думаю що по маршруту буде багато чого цікавого, і перш за все для самого фотографа ;)

Потрібен рюкзак, 60-90 л, ціна - до 500 грн. Було б добре щоб і стан нормальний.

В кого валяються куски товстої резини? Чим більших розмірів, тим краще. Куплю відповідно.
Розглядаються варіанти покавальцованої.

Нарешті підмутилась справа із нашивками, так як і писалось тут http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,4012.0.html.
На днях закину їх до пивнички. Хто замовляв - заберете. Ось так вона виглядає вживу.

Є можливість виготовлення нашивок (приклад нижче), розмір 3х12 см, ціна - 4 грн. Також, хто бажає, можна замовити нашивки з іменама (ніками). То буде на пару гривень дорожче, в залежності від його довжини. Вишивка - машинна, на тканині.

P.S. Поки що підписуємось, а збір грошей буде потім в пивничці. Зараз точної дати виконання замовлення сказати не можу, бо тра мінімальну, але партію назбирати.
  І ще одне. Хто надумає іменні брати, прохання вказувати бажані кольори, бо інакше дефолтно буде все жовте ;)

Вирішив оновити взуттєвий ряд. Внаслідок цього прийдеться продати свої берцовки, ібо будуть інші.

  Дані берцовки були куплені мною десь півтора року назад у новісінькому вигляді. Жорстоко не експлуатувались, в ремонті не були, доглянуті. Розміру пише на них 46-ого, але в мене 44, і мені в них абсолютно зручно. При експлуатації показали себе тільки з хорошої сторони: ніде не труть, добре підігнані, надійно і зручно фіксують голеностоп за ракунок двохшарової з наповнювачем верхньої частини, можна гоцати по 20 см. воді без страху промокнути. Підошва трьохшарова, наскрізно прошита. Ціна - 195грн. Ось фотки:

Продаю вищесказане. Ціна - домовимось  ;). Перехідник на miniSD фірмовий нокіївський.

У зв"язку з вилазкою в Червоноград, а також відсутністю вищеперерахованих речей, уклінно прошу позичити те все (або окремо) на ці вихідні. Розрахунок - пивний еквівалент ;)

Недавно нарив собі фактично за безцінь отаку добротну курточку(сорочку, хто як називає). Хочу підібрати собі десь до неї штани, так як штука досить непогана і якісна. Тільки от ніхто толком не може сказати, чиє воно є. Мені розкраска смахує на амеровський WOODLAND, але що там тоді корона забула? Інет нічого вразумітєльного не дав. Знайомий один казав, що якщо корона, то камка має бути якоїсь королівської держави. Хз. Таких вроді в Європі небагато, і ні під яку з них не підходить. Печалі додає і той факт, що ярлик був кимось нагло зрізаний.

Тему вирішив зробити для того, щоб всі, що мають і знають щось цікаве, зібрали все докупи, а то капці валяються всюда і по всіх темах.
    Сам процес вибору взуття для кожного є строго індивідуальним, виходячи із потреб, умов юзання, якості, смаків і бла-бла-бла. Комусь подобаються туристичні черевики, хтось в берцовках місить все підряд, а комусь зняти кроси це верх єретизму. Так ось, прошу шановне панство ділитись "капцями", тобто хто, в чому, чому, і чим то краще.
    Для початку коротенькі вирізки із Всезнаючого Дядька Гугля.

http://www.sportur.com.ua/blog/38/

http://karpaty.in.ua/pub2_ukr.php

http://karpatia.org.ua/print.php?type=A&item_id=5



**************************

Особисто в мене дві пари військових берцовок - одні наші, інші італійські. В серйозних замісах віддаю перевагу нашим, ібо хоч і тяжкі, зарази, але ногу тримають мертво, ніде не труть (то вже підігнані під ногу) і після обробки гусячим жиром (!) на добу стають фактично герметичними. Є хороший шкіряний потай, так що всі прихильники стилю мілітаріна вилазках на природу або інші ногополомні (не дай Бог, але як варіант) акції мене зрозуміють. Мінусом є їх вага, бо про нанотехнології у їх виготовленні навіть нема чого мріяти(це я зараз при наші кажу). Практика каже, що після трьох-чотирьох годин інтенсивного шкандибання по нагло пересічній місцевості ноги починають протестувати, що виливається у м"язову втому. Але, як говорилось в одному хвільмі, "Вес - ето надежность!", так що доля правди в тому є, бо, незважаючи на мінуси ,всі невзгоди вони переносять на ура.
   З італійками трохи інша історія. Їх пара набагато легша за наші відсотків десь на 40. Точніше не скажу, бо не важив :) Що власне в плюс. Мінуси є. Перш за все менша жорсткість фіксування голеностопу при тій самій висоті фіксуючої частини. Думаю пояснювати, чим це може закінчитись в наглих умовах експлуатації, не потрібно. Ще одним недоліком є відсутність потая і вузький язик, який, якщо не зафіксувати, завжди хоче втікти вбік. Серед плюсів є, як я вже і казав, менша вага, краща якість шкіри ,зручніше сидять на нозі, та і взагалі про них згадуєш тільки тоді, коли треба зняти. Або коли вода попала тими шляхами, де мав потай бути :(

Всім привіт! Нещодавно натрапив на тему в планах Bottlehunter"а http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,3350.msg21289.html#msg21289
Оскільки надворі вроді як не мете, і морозів нема, є пропозиція дочекатись нормальної (хоча б по львівським міркам)))) погоди, і організувати пішу прогулку по маршрутах, де доріг поменше, а природи (і, відповідно, болота) побільше. Хто має бажання - кидайте цікаві маршрути, бо після зими ох як хочеться вже десь нормально вилізти.