Messages

Суворість наших законів компенсується їх невиконанням  :) Хоча я слабко уявляю такий закон взагалі. А щодо сабжу... Чорні археологи - вони різні взагалі-то. Декому окрім викопанних предметів та профіту від їх продажу нічого не потрібно. Інші ж кістки не розкидують і жетони здають куди слід.

А архів УПА - щось мені підказує, що це з розряду історій про золото Колчака чи Янтарну кімнату.

Це не просто кран, схожий на хату  :) Це справжнісінький паровий (на жаль, в минулому) кран ПК-6 (паровий кран вантажопідйомністю 6 т). Двигун - реверсивна парова машина потужністю 40 к.с., паровий котел - вертикальний, на 8-9 атм тиску. Працює на всьому що горить. Такі крани перероблялися на дизельні/бензинові, паросилову установкзнімали і заміняли ДВЗ-ом. Такі крани застосовувалися для екіпірування паровозів. Обслуговували його 2 особи - машиніст і кочегар.
І що добре, один кранівник з Росії таки зняв машину з крана (сам кран викупити йому не дали і порізали на брухт  :'() і довів її до робочого стану, в чому можна пересвідчитися тут:
http://www.youtube.com/watch?v=dVEc_MWrmo8

Приємно чути :) Спочатку думав не зупинятися на деталях, але тепер з радістю це зроблю.

Про котли "Міцубісі". Не знаю як зараз, але в першій половиниі 20 сторіччя судові котли сильно відрізналися від енергетичних. Бо умови експлуатації і вимоги занадто різні. Найпоширенішим типом судового котла був т.з. "трикутний" - один верхній барабан (на флоті їх чомусь називали коллекторами) і два нижніх. Нижні сполучаися з верхнім системою труб, в яких вода і кипіла. Пароперегрівачів не було, тиск пари сягав 20-30 атм. Для електростанцій ці котли були непридатні як через малу продуктивність, так і через невисокі параметри пари. Вже в кінці 40-х років в СРСР нормою було 90 атм і 480 град пари, на початку 60-х - 240 атм і 530-540 град. Ці величини параметрів зберіглися до сьогоднішноього часу - підвищити можна, але виграш в економічності не окуповується вартістю легованних сталей. Проте експериментальні установки були - на Шатурській ДРЕС був котел на 300 атм і 650 град (потім параметри пара знизили).

Про млини. КБМ-и були винайдені раніше від молоткових. Проте КБМ краще підходить для розмелювання твердих матеріалів (антрацит, пісне вугілля), а молотковий - для м'яких (торф, довгополум'яне вугілля). При цьому на холостому ходу молотковий млин споживає значно менше енергії ніж кульовий (тому майже все одно - при вихолощеному млині ампераж сягає 80 А, при завантаженному - 95-100). Але схема за КБМ і промбункером пилу надійніша і маневренніша (можна брати пил від інших котлів та спалювати пил при зупиненому млині). Хоча вибирати пиложивильники - це дещо мерзенне: доводиться змінювати расу і ставати трошки негром  ;D

Дарницька ТЕЦ - 1953 року пуску. Проте перші 4 котли не працюють: №№1-2 перероблені в 1978 на водогрійні і споживають лише газ, №3 виведений з резерву і слугує джерелом запасних частин, №4 - раніше давав пару на підприємства промзони, а зараз є резервним (його можна розвернути від аккумуляторів і дати пару для пуску ТЕЦ). Котли №№5-10 енергетичні, на вугіллі можуть працювати №№6-9 включно, №5 і 10 чисто газові. Є ще 4 водогрійних ПТВМи. Турбогенератори №№1-4 порізані на початку 80-х, №№5-7 працюють і постійно модернізуються в міру наявності коштів  :)
Пилоприготування - з КБМами, 2 млина на котел. Автоматика живлення вугіллям через мерзенну якість палива відімкнена, вмикання/вимкнення живильників сирого вугілля ручне (що призводить до постійних пересипок). Підсвічування факела - газом/мазутом.

Пилосистеми взагалі-то повинні були бути вирізані за постановою Мінекології СРСР (мені так розповідали). Але вистачило розуму цього не робити, і тому зараз саме старенька Дарницька ТЕЦ не боїться постійних газових війн (нову ТЕЦ-6 зупинили влітку позаминулого року, тоді ж ТЕЦ-5 працювала на мінімальній потужності).

Проблема не в наявності БЩК, а в тому, що все що може ламатися - ламається. Те, що начебто ламатися не повинно теж ламається. Ну і вродженна криворукість поектувальників - деякі засувки не закрити і не відкрити, до обладнання не підлізти, вугілля постійно зависає в бункерах тощо. Система гідрозоловидалення - окрема історія.

А що за перепускне вікно ?

Я не впевнений, що в експлуатації стара техніка набагато краща. Бо час свою справу робить все одно. У нас на Дарницькій ТЕЦ в Києві мав змогу відчути це по повній :-)

А Львівська ТЕЦ чисто газомазутна чи на вугіллі ?

В Лондоні при земляних роботах досі знаходять масові поховання часів Великого Мору (чуми) 1665 року. В Хіросімі - поховання жертв бомбардування. І... нічого страшного не відбувається.

Шкода якщо закриють  :-[ Обожнюють у нас все руйнувати. В Англії в 2008 році збудували паровоз через те, що однотипних не залишили свого часу. В Швейцарії теплохід переробили на пароплав (хоча й з мазутним опаленням котла), паровози в їх горах - звичайна річ. І ніхто нічого на брухт не здає.