Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - explorer

Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 »
1
Обговорення / Re: Мій ДР...
« : 02.08.2021 23:15:09 »
Вітання!
Будь здоровий і позитивний як тоді :) ну і пиши щось нам іноді.
Лови фотки, їм як-раз 15 років :) думаю, Тейп, Дьяб, Сус і решта всі пам'ятають ті веселі часи :)




гарна була погода і весела компанія )



Тримайся!

3
Склеїв все зверху.
Пиши, пліз, в одному повідомленні все.

4
Does the base still exist? Photos on google maps are hard to analyse, and Wikimapia could be outdated. If not, is there any missile silo close to Lviv?
It is destroyed completely, and nothing left to see :(
Not sure where something like this still exists around Lviv.

5
Ідею пройтись зимовим лісом, відпочити біля вогнища з ночівлею (темніє то в 16:30!), та подивитись на залишки трагічно відомих селищ та хутора подав Бригадир. Ліс біля Раковця та Новосілки був мені відомий змалку, адже ту кількість разів, скільки я тут бував в дитинстві з батьками, просто не злічити. В ліс, правда, ми ніколи не заглиблювались. Також років 10+ тому влітку з другом пробували побігати в тому районі з МД по генштабівських мапах, зайшовши з Гучіска та вийшовши в Поляні, але в результаті лісом та луками ровери їхали на нас а не ми на них, про МД в тих хащах не було і мови...
 
Західний край лісу довкола джерела за останні роки суттєво розвинувся. Крім двох невеликих полігонів що там були, довкола з"явився ще комплекс з двох каскадів озер у лісі за дачами (підписаний як "Озера у Раковець-Новосілка, Бобрівка" - https://goo.gl/maps/aR2YzsnUXSjrgdMSA ), та парк активного відпочинку "Їжак Парк" http://izhakpark.lviv.ua/ з тюбінговими трасами, над джерелом збудували церкву (Храм Положення Ризи Пресвятої Богородиці, УГКЦ) на місці втраченої церкви підписаної на старих мапах як "святого Петра", а саме джерело окрім цивілізованого благоустрою обросло ресторанами, парковками, і навіть базаром, кемпінгом і готелем :) крім того у Раковці можна ще подивитись на залишки костелу Святого Валентина описаного в нас на сайті ( https://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=7329.0 ) , та скупатись в річці Зубра (що я колись навіть зробив), яка витікає з Сихівського району Львова.
 
Всі ці принади нас цікавили найменше, оскільки ми навіть не планували спускатись з лісу у ці села, а розраховували пробігти з с.Поляна у с.Підтемне поклавшись на обіцянку жителя сусіднього села закинути\підібрати нас, звільнивши від необхідності робити радіальний похід від своєї машини. Як типово і буває, в останній момент нам довелось допомогти собі самим, і додати спортивної складової замість пошукової, суттєво збільшивши кілометраж прогулянки аби радіально повернутись до своєї машини. Паркінгом обрали джерело, як місце найбільшого паломництва, де покинуте на пару днів авто не привертатиме уваги. До слова, ідея лишити машину на озерах провалилась - зимовим ранком там не було і сліду присутності працівників, а заїзд закритий.

Отже, лишивши транспорт в селі, підіймаємось старовинною дорогою між озер у ліс в напрямку Медзяків - Поляни.



Першим сюрпризом було те, що ліс виявився геть білим від снігу, якого не було у Львові та у селі. Другим - те, що на полігоні МВС постійно стріляють, у лісі пострілюють мисливці та сунуть єгеря, які перегукуючись, женуть здобич. З останніми ми зустрілись у спустошених Медзяках.

Тільки залишки фундаментів та нетипово велика галявина серед лісу нагадують, що колись тут жили люди.



На цей час вже чи то мисливці з учнями на полігоні відстрілялись, чи то ми виявились достатньо далеко щоб навіть безлистий ліс почав поглинати всі неприродні звуки, ми опинились в спокої і тиші зимового лісу. Дуже дивно знайти себе в такій тиші і з наплечником з спорядженням для ночівлі в якихось 15-20 хвилинах їзди від Львова :) втім, як виявилось, пізнавальний маршрут по немаленькому лісі, короткий зимовий день та добра компанія в купі приносять задоволення навіть більше ніж надцятий забіг на якусь типову гірську вершинку Сколівських Бескидів :)

Час йти далі



За Мідзяками ми спробували віднайти млин найбільшого зниклого села в тому районі - Гучіска, але майже вся його територія перетворена на мисливські угіддя, а чимала площа довкола річки де стояв млин обнесена довжелезним парканом, за яким, судячи з усього, є розплідник для тварин.



Наступною точкою для відвідування були залишки костелу, що розташовані на узгір'ї на краю села.

На підйомі до костелу, серед тиші яку порушував тільки скрип снігу в нас під ногами, ми раптово почули фиркання та гуркіт від бігу чогось копитного поряд з нами. Відклавши пару адреналінових цеглин ми вже були готові до знайомства з кабанами, втім як виявилось це був кінь: поряд за невеликим підвищенням, на дикій швидкості він вибіг з возом кудись вище і зник в невідомому напрямку разом з фірманом. Через кущі і рельєф роздивитись їх вдалось лише фрагментально, а питання куди можна так нестись по зимовому лісі у сутінках лишилось темою для розмов до вечора :)



Костел - єдина споруда яка дійшла до наших днів, втім судячи з історичних мап збудована вона була незадовго до трагічних подій які припинили існування села.






В метрах 50 на захід можна побачити залишки закинутого кладовища.






Сонце вже заходить. Після перекусу вирушаємо на захід по старовинній австрійській дорозі.



Тут ми хотіли дізнатись причини  появи топонімів “Могили”, “Могила”, “Могилки” на великій ділянці лісу, які помітив Бригадир на одній з старовинних мап, хоча на більшості мап того ж часу такі позначки відсутні. Помічаємо, що у лісі довкола з'являються древні кургани, група яких тягнеться пасмом вздовж дороги. Оглядаємо найближчі - вони всі розкопані.



Найвищий курган з тих, що ми помітили, метрів 4-5 в висоту розкопаний вглиб на всю висоту... мабуть, робота археологів.





Вдома ми вже дізнались, що ця група курганів є невеликою частиною могильників Комарівської культури, яка відноситься до середнього та пізнього періодів бронзової доби і датується 15—12 ст. до Р. Х. Згідно "Каталогу курганних могильників Комарівської культури в басейні Верхнього Дністра" у навколишніх лісах заховані сотні аналогічних курганів. А група усипальниць серед яких опинились ми - була досліджена археологами у 30-х роках ХХ століття (Sulimirski 1968).


(зображення з згаданого каталогу)

Цікаво, що кладовище Гучіска 19ст, яке ми пройшли годину тому, вже потрохи розчиняється в дикому лісі, і такими темпами  без людської уваги зникне за якісь півстоліття. Тим часом ці кургани зберігають пам'ять про наших нащадків вже більше трьох тисяч років.


Минаємо чергове старовинне перехрестя та звертаємо в напрямку Тарасова. Тут вже час шукати місце для ночівлі - за хвилин 20 ліс остаточно занурить нас в темряву, а ставати серед снігу ой як не хочеться. До слова, з дровами в цьому лісі проблем нема, буквально кожні 10 метрів можна зустріти завалене дерево, а якщо заваленого дерева нема під ногами, то скоріше за все воно висить на сусідніх гілках над головою. Таке враження, що лісники цей ліс покинули разом з населенням Гучіска та Медзяків і з того часу його не чистять. Випадково помічаємо групу молодих ялинок, які як-раз вберегли з сотню квадратних метрів землі від снігу тримаючи його на собі! Місце під ними просто ідеальне.

Забута фліска Бригадира - запорука оперативного розведення вогнища.











Час біля вогнища від 17 до першої години ночі пролетів якось непомітно і невимушено. З рештою, зважаючи на довжину зимового дня, проведення часу біля багаття і було частковою метою походу :)



Під кінець нас почало притрушувати снігом вже надто наполегливо, і навіть ялинки вже не рятували, так що розходимось по наметах.



Добре, що всі розділяли ідею, що чим пізніше лягаємо - тим краще висипаємось ) в лісі для осіб з чутливим сном ця схема працює найкраще. Виспались чудово.
Снідаємо та збираємось до Тарасівки.



Наша "оаза навпаки" - довкола мокро та сніг, а під ялинками сухо та комфортно. Ми сюди ще повернемось на обід :)



На шляху до Тарасівки



Тарасівка

Довга і загалом немаленька рівна долинка з невеликим потічком, повністю захована серед довколишніх лісистих горбів. Тут сходяться дороги з усіх напрямків та кілька струмків впадають в потік, що тече до Підтемного.



Основна площа поросла дуже високою травою, трохи піднявшись схилом над якою можна оцінити розмір долини та собі уявити наскільки це місце могло бути гарним в часи коли тут були люди. А люди звідси пішли в ті ж часи що і з сусідніх селищ. На східному краю стоїть пам'ятний хрест з згадкою про ці трагічні події:





Цитувати
Подорожній!

Зупинись, схили у скорботі голову,
прочитай і обміркуй написане.
На цьому місці стояла стодола.
Дня 21 березня 1944 року, нас
тридцять сім безвиних чоловіків
українців, розстріляли засліплені
ненавістю польські боївкарі.
Незабувай! Іди в глибокий ліс,
там вклонись жертвам польського
села Гуціско, яке було спалено,
людей поголовно розстріляно
в квітні 1944 року.
Історики! Відкрийте злочинців.
Судді! Судіть злочинців за
скоєні злочини супротив людства.

Історію треба знати щоб не повторювати її знову. Детальніший опис цих подій та появи самого хреста і таблиці в атачменті.


З Тарасівки повертаємось до місця ночівлі на теплий обід.





Ще трохи кілометрів старими лісовими дорогами.



І виходимо на край лісу над джерелом. Тут знаходимо свіжу реконструкцію бойових укріплень з укриттями викопаними в лісі, розгалуженою системою окопів, дзотами.

















Я так і не знайшов якогось опису походження цих фортифікацій.

Світловий день закінчується, але ми вже біля машини, і за 20 хвилин будемо вдома.

Нова церква на місці старої:


Наш приблизний маршрут. Загалом все можна обійти і за один день, особливо влітку.



Дякую Бригадиру та Електрічкіну за ідею і компанію та всім хто дочитав до кінця :)




6
Гарний пост про криницю у блозі написав Андрій Байцар.

https://baitsar.blogspot.com/2020/01/blog-post_9.html

Тут копія на випадок якщо джерело зникне, як зазвичай стається з роками.

Цитувати
Андрій Байцар

ЧЕТВЕР, 9 СІЧНЯ 2020 Р.
"Цісарська криниця" у Винниках: історія та сучасність

За часів австрійського панування було заведено давати назви багатьом  історичним чи географічним об’єктам назву «цісарський», або «цісарська». Не минула ця «мода» і Винники.
1787 р. зі Львова через Винники прокладено Бродську дорогу (цісарську) на Золочів і Броди. Ця дорога і сьогодні проходить біля г. Шипшина.
Біля підніжжя гори розташована «Цісарська криниця». Це — невеличка кам’яна споруда з аркоподібним входом і нішами у стінах з двох боків від нього та викарбуваною латинською цифрою «MDCCCXXVI» (1826) на фронтоні під кам’яним дахом, що заріс мохом і травами. Таких збірників води започаткованих у 20-ті — 40-ві рр. XIX ст. було збудовано декілька на Погулянці у Львові. Від них йшли водоводи до центру міста:  Францисканський, I Венглінський, II Венглінський.
Ігор Тимець у книзі «Таємниці тютюнової фабрики» згадує про неї: «Зі збільшенням обсягів виробництва виникли проблеми із забезпеченням фабрики тютюну водою. Криниці, якими користувалися ще з часів існування замку вже не давали необхідної кількості води. Тому в 1823—1826-их рр. у г. Жупан проклали штольні й збудували закритий резервуар, який отримав назву «Цісарська криниця». Вода з «Цісарської криниці» надходила на тютюнову фабрику.
За переказами «Цісарською» її назвали через те, що воду з неї пив австрійський цісар. Легенда частково правдоподібна. За матеріалами М. Влоха, австрійський імператор Франц І під час подорожі Галичиною у 1817 р. відвідав фабрику тютюну у Винниках та оглянув виробництво».
Михайло Влох у розділі «Хроніка тютюнової фабрики» пише: «1817р. Кам’яний збірник на воду, будова нового табачного млина із шлюзою».
«Цісарська криниця» відома з княжих часів і являє собою шахтний колодязь з чистою водою, яка надходить з джерел, через складну систему таємних переходів та галерей, що були споруджені під г. Жупан. З історичних джерел відомо, що ці підземні ходи мали довжину до декілька кілометрів і можливо зв’язували між собою Винниківський замок і Чатову скелю.
1826 р. будують дерев’яний самопливний водопровід від «Цісарської криниці» до тютюнової фабрики, а на місці криниці закрите приміщення розмірами 5 м х 6 м. За переказами, у нішах на фасаді, були встановлені кам’яні статуї (можливо ікони) Матері Божої та Ісуса Христа. Тепер ніша пустує і доля скульптур невідома. Всередині споруди поміщають збірник для води (3 м х 2.5 м х 1.2 м), вода в який надходить, просочуючись через стіни та стікаючи по підземній галереї аркового типу (ширина до 1 м, висота 1,5 м, довжина до 15 м), що прилягає до приміщення з басейном.
Очевидно, що дана галерея і є залишком древнього підземного переходу княжих часів. Ідентичні за розмірами та способом кладки каменю підземні ходи знайдені в 1992 р. на території тютюнової фабрики. На фабриці цей водозбір закінчується біля колишнього приміщення їдальні, де був обладнаний кам’яний басейн з джерелом.
Відомості про перебудову даного водозабору і водопроводу до 1940 р. відсутні. Старожили згадують, що під час Другої світової війни в ходах «Цісарської криниці» переховувалися молоді винниківчани від призову до лав Червоної армії й відправки на фронт, після чого значна частина шахт криниці була замурована, а дерев’яний водопровід було замінено на сталевий D 100 мм, який діє до наших днів. Оскільки водопровід прокладено вулицями: На Куті, Крушельницької, Пушкіна, Жупан, Ринок, то практично кожен житловий будинок цього кварталу користується водою з даного водопроводу. Хоча офіційно до 1976 р. до водопроводу були підключені лише будинки господарів Домазар та Проць (водопровід прокладався через їхні землі).
У період з 1946 р. по 1976 р. приміщення водозабору і водопровід експлуатує й обслуговує тютюнова фабрика. Дебіт води не задовільняє виробничі потреби фабрики, тому в 1976 р. обладнують свердловину біля села Волиця і будують новий водопровід (D 300 мм) на фабрику через південну частину міста. Практично з цього часу водозабір «Цісарської криниці» стає безгосподарним.
За даними Ігоря Германа, який досліджував «Цісарську криницю», дебіт води у кінці 1990-их рр. становив 12 м куб. на добу в зимовий період і до 7 м куб. у літній період.
20 листопада 2020 р. у Винниках відбулося святкове відкриття й освячення комплексного природно-антропогенного об’єкта екологічного та релігійного туризму екскурсійної спрямованості "Стежка митрополита Андрея Шептицького". Монументальні скульптури та «Цісарську криницю» освятив Архієпископ Львівський Української греко-католицької церкви, Митрополит Львівський Ігор Возьняк.

Отже, «Цісарська криниця» є тією історичною пам’яткою, котра приносить практичну користь і донині.
ДЖЕРЕЛА
Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016, 312 с.

7
Гарна стаття про створення полігону та виселення 150 тисяч мешканців:

https://photo-lviv.in.ua/yak-stvoriuvavsia-yavorivskyy-polihon/

8
Тепер знаємо, що зветься це місце "цісарська криниця", і має чудову статтю на вікіпедії

Ось невеликий уривок

Цитувати
«Цісарська криниця» відома з княжих часів і являє собою шахтний колодязь з чистою водою, яка надходить з джерел, через складну систему таємних переходів та галерей, що були споруджені під г. Жупан. З історичних джерел відомо, що ці підземні ходи мали довжину до декілька кілометрів і можливо зв'язували між собою Винниківський замок і Чортові скелі.[2]

9
Миколаїв - поширена назва для населених пунктів. Кожен львів'янин, хто не в темі локальних цікавинок, коли чує про Миколаїв, в першу чергу згадує, що Миколаїв це обласний центр на півдні України і ніякі цікавинки не компенсують складнощів добирання туди. Обізнаний, вже знає, що в парі десятків кілометрів на південь від Львова є місто Миколаїв - районний центр Львівської області, відомий купою цікавинок довкола: від "Сірки" до ДОТів, печер та гротів. Про ще як мінімум чотири села з назвою Миколаїв мало хто чув, і важко загуглити щось цікаве крім того, що з них два теж розташовані у Львівській області (у Радехівському та Пустомитівському районах).
Саме про останнє (село Миколаїв Пустомитівського району Львівської області) буде мова. Сам я в нього попав випадково, і єдиною причиною того, що не пролетів повз була велика галявина з насипом (курганом?) та чудовий краєвид на болотисту рівнину з високого плато, на краю якого стоїть село.



Інформації про це місце в Інтернеті обмаль, тому пропоную ділитись тут цікавими фактами, які вам відомі.
Згідно вікіпедії рік заснування 1647.



У 1779—1782 роках на мапі Фрідріха фон Міґа селище має впорядковану прямокутну забудову довкола квадратної площі з центральною будівлею, що типово скоріше для містечок. Насип, на якому зараз майорить прапор вже є. Чудово видно, що село стоїть над болотами.




1855 рік. На південь від села з'явилась позначка жидівської лазні:




Австрійська мапа 1861 року.




Шведська мапа 1879 року:




Мапа WIG 194Х з позначкою, що перевірено 1923 року.
Внизу під селом по краю болота прокладено залізницю з станцією Mikolajow. Залізниця Львів — Підгайці була згодом повністю знищена.




Радянська мапа Генерального Штабу 1984 року. Позначка "земл" відповідає розташуванню ДОТу. На місці залізниці - дорога, яка існує досі.




Сучасний стан:




Ну і власне ДОТ:










ПС: чому окремо описав про цей ДОТ: ну по-перше там красиво :) А по-друге - його неможливо нагуглити через те, що відомі ДОТи навколо одноіменного міста Миколаїв нашої області забивають всі результати пошуку усюди. Станом на зараз він не позначений навіть на вікімапії.

10
Навроцького в кінці території автобази маршруток тут:
https://maps.app.goo.gl/cJ2nDj6CUww6YU8a7





11
Останнім часом інтенсивно розшукуємо спеціалістів по БД: розробників на SQL/PL та Transact-SQL.
Зараз вакансії:

- на strong junior рівень MSSQL (голий SQL - як рідна мова, усвідомлений досвід з Tsql оскільки вся логіка проекту і відповідно і робота в процедурах, розуміння архітектури RDBMS та процесів що в ній відбуваються).

- найбільш актуальне: на Oracle та Oracle+MSSQL - intermediate рівень (голий SQL - як рідна мова, обов'язково суттєвий досвід в роботі з SQL/PL як реалізація/дослідження/виправлення бізнес логіки у сторках, планування оптимальних методів розширення існуючого функціоналу і  т. п.), базове розуміння питань перформанс тюнінгу, awr, планів. Плюсом буде досвід з великими фінансовими проектами. Довготривалий стабільний проект з цікавим замовником (великий ентерпрайз).

Пінгайте мене тут чи в пп якщо маєте бажання чи знаєте бажаючих :)

Не пишу тут стандартних фраз про плюшки, які ви чули або почуєте від рекрутерів. Контора - Елекс, офіс м. Львів, Наукова.

12
2019 рік, будівництво ЖК Семицвіт (вул. Шевченка) в туман з цитаделі





13
Кожен, хто хоч раз був у Трускавці і дивився на "гори", точно бачив саме ці полонинки на які, як виявляється, можна без проблем виїхати звернувши з села Верхня Стинава на чудову грунтовку в сторону села Зимівки, що виводить на хребет і дає можливість проїхатись добрий десяток кілометрів з чудовими краєвидами.

Трускавець та Дрогобич


Трускавець


Дрогобич


Хребет цікавий тим, що він фактично перший піднімається над рівнинною частиною Львівської області, завдяки чому зверху відкривається захоплююча панорама на міста Трускавець, Дрогобич, Стебник, Борислав, а в оптику можна розгледіти і місто Стрий. При цьому з іншої сторони хребта - типові гірські карпатські краєвиди, серед яких повністю проглядається пасмо г Парашки.

Загальна панорама


Ближній план - новобудови Трускавця, далі - закинута шахта у Стебнику, спальний район Дрогобича, село Рихтичі


Місто Борислав


Пані Ольга показує як проїхати в Трускавець


Також на одній з перших вершинок хребта (г. Багнина 634м) знаходиться невеличке озеро. Далі дорога проходить через г. Княжка 672м, г. Княжа Гора 721м, г. Болеїв 773м. з спуском в с. Орів. Пішки, ровером, чи більш прохідним транспортом можна продовжити рух хребтом вже у лісі до Східниці повз місця активного видобудку нафти.


Церква у селі Зимівки


Три секції хвостосховища та село "Нове Село"


Місто Стрий:


Так виглядає ця дорога на хребті:


Мапа доїзду. Наш шлях позначено червоним. Краєвиди починаються буквально відразу в кінці підйому, де можна лишити машину і прогулятись пішки хребтом.


Зібрався букетик з полонини:



ПС: з часу нашої поїздки туди (так, це репост з мого ФБ 2016 року, але тут, мабуть, більш доцільне місце для такої інформації) хочу туди в темну пору доби і з прозорим зимним повітрям. Було б цікаво з телескопом :)

ПС2: фотографії робились на Canon 500d, телеоб'єктив canon 55-250mm IS.





14
Реально цікава штука навіть якщо авіацією не цікавитесь.
Ось які велетні, чий масштаб важко оцінити поки не побачиш наживо, там є:

Мі-26 («Виріб 90»), неофіційна назва — «Корова».

Найбільший у світі серійний транспортний вертоліт!

Довжина: 40 м
Маса: 28 200 кг
Вантажопідйомність: до 25 т корисного навантаження.
Максимальна швидкість: 295 км/год
Тип двигуна: Газотурбінний двигун
Двигуни:    Д-136, 2 х 11 400 к.с.
Дальність польоту:    490 км (перегінна - 1800 км)
Вартість одиниці: 15 000 000 – 18 000 000 USD (2013)



Трохи (на 7 метрів) менший Мі-6



Або такий гідролітак вагою більше 28 тон


Бродили ми там у 2016 році :)

(Дякуємо Вікіпедії та сайту музею за цікаві факти)





15
Коли в 2015 мені в руки попався довгофокусний об'єктив і я мав час полазити і натхнення "повитягувати" фотки :)

Чорновола + Ратуша + стадіон Україна в одному ракурсі


Будується "Олеся Зла"


Сихівський міст з Високого Замку


Погулянка-Іскра


Початок будівельного буму під Голоском


Ну тут все зрозуміло :)




16
Раз тема вже відійшла від Фантомної залізниці і згадуються інші тунелі (думаю, варто перекинути в окрему тему все разом), от один з парку Горіховий Гай (як-раз вчора прогулявся там):



З північної сторони сніг


З південної сторони зеленіє травичка


17
+1 але було б круто позаду мати не глобус а мапу Львова :)

От 3д моделі міста навіть якісь є
https://sketchfab.com/3d-models/map-lviv-ukraine-4df5f2ce0d9040ad91939073dea66243

https://sketchfab.com/3d-models/lviv-3d-model-5d3b7ddc6e924c268e8d7b9e9081b17f

18
Весною далекого 2012 року ми знайомились з Стільським: шукали невідомо що повзаючи по краю села :).
Те, про що всі знають ми знайшли трохи згодом, а нижче буде про не менш цікаву місцину, а саме - чудово збережене та дуже атмосферне старе кладовище.
Оскільки загалом кладовища нас цікавили в тій мандрівці найменше, то й почали ми обходити діюче кладовище стороною: трохи північніше за церквою щоб опинитись на мальовничих пагорбах над долиною річки Зубри.



Замість обіцяних печер ми натрапили на невиразний парканчик, за яким в чистенькому лісі стояли похилі пам"ятники з каменю. Ніякого різнобою по стилю оздоблення і матеріалах, ніякого пластикового сміття, пересохлих віників з квітів. Усі різні втім з спільними рисами - всюди зображені люди дивних, як на наш час, карликових пропорцій.



Теплі промені весняного сонця, легкий вітерець, чистенький ліс з древніми статуями абсолютно незвичного вигляду... жодне кладовище не залишало стільки вражень. Ми з задоволенням розглядали кожну деталь, шукали написи. Пам"ятники давали розігратись уяві та представити хто тут спочив більше ніж століття тому.



Унікальність на мою думку в тому, що тут нема слідів від сучасних поховань та будь-яких атрибутів сучасності. На галявині серед лісу є тільки ви та історія, і саме така атмосфера підштовхує на роздуми про тих людей які там знайшли свій останній прихисток.



19


Конвої вже давно стали популярними "народними" світильниками, які часто є найліпшим вибором за свої гроші для тих хто вже свідомо шукає певну комбінацію характеристик, знає який діод, який кут розсіювання йому треба і т.п. Після років користування такими ліхтарями з'являються нові ідеї та бажання стосовно того що би хотілось бачити в новому джерелі світла. І тут виникають складнощі: дорогі забавки кількох відомих контор не вражають характеристиками, вражають цінами, і рідко можуть похизуватись при цьому великим вибором діодів серед high cri, теплих  бінів і т.п., а у зоопарку дешевого Китаю можна загубитись і зовсім зневіритись у людській чесності :) крім того більшість ноунеймів будуть конкурувати виключно люменами (переважно віртуальними), а фіч про які може думати адвансед юзер там і не передбачається.
Особисто мені хотілось щось з плавним безступінчастим регулюванням яскравості аби не клацати по тих кількох стандартних режимах, обов'язково з мунлайтом, широким кутом розсіювання (далекобійний вже є і на практиці він рідко потрібен, а для більшості потреб вузький промінь банально не зручний), але щоб можна було і влупити на середню відстань короткочасно парою тисяч люмен; тепле світло з добрим індексом кольоропередачі; можливість бачити рівень заряду, драйвер без видимого стробу; невеликий розмір аби можна було кріпити на голову оскільки на ринку налобників до таких комбінацій характеристик ще не дійшли. Це все, що я шукав. Варіант "збирати самому" спочатку взагалі не розглядав, хоча в певні моменти невдалих пошуків вже майже змирився з ним. Після занудної фонарьовки, на баджетлайфорум чи то на кенделпаверфорумі знайшов про "Хенка" який ніби виробляє в Китаї і продає на інтлаутдорі (де я купу років тому купляв перші чесні 1к люмен в с8 корпусі) нову версію забавки, що відповідає всім моїм побажанням, під назвою emisar d4v2.
Під враженням від пари місяців користування цією іграшкою вирішив написати стільки букв. В мережі є достатньо оглядів, тестів, дотошних лонгрідів і т.п. тому не бачу сенсу переповідати деталі, додам лише коротко про деякі особливості, про які я і не задумувався, але вони там реалізовані: ну в першу чергу це софт, софт в кишеньковому ліхтарику :) власне разом з ліхтарем можна відразу придбати шнурок для заливки прошивок. На борту залита опен сорсна Anduril UI у якій, здається, реалізовано всяких функцій більше ніж треба.
Для тих, хто вважає, що в керуванні ліхтариком з однією кнопкою не може бути нічого складного і не очевидного, ось пам'ятка що коротко описує як ним користуватись:


Тут і регулювання температури спрацювання термозахисту, і перевірка напруги батареї з різними методами відображення, і забавки типу режиму свічки, заходу сонця, грози, різні блокування, "спрощений режим"... Несподіваний бонус це розсип мініатюрних кольорових світлодіодів, яким теж знайшлося застосування - інформувати вас про щось, слугувати слабеньким світлом довільного кольору, просто спалахувати періодично, нагадуючи про себе. Звісно, дрюкаючи до мозолів ту єдину кнопку в цьому всьому можна ще й налаштовувати яскравість, швидкість, колір додаткового світла.



Собі брав комплектацію XP-L HI V2 5D, 4000K під 18650. З таким діодом цей кип'ятильник видавлює десь 4300 люмен, звичайно не на довго, бо гріється в такому розмірі він дуже швидко. Поширені 18650 банки не можуть видати сили струму потрібної для верхніх режимів тому довелось відразу брати Samsung 30Q. Ліхтар вогненебезпечний: крім того що сам гріється, світло легко пропалює папір та тканини. Ціна в залежності від того, що туди понавибирати десь від 45 баксів.

Знаю, що такі іграшки в нас ще не дуже популярні, тому сподіваюсь, що хтось з цим постом дізнається щось нове :)




20


Ще пару фотографій

Були недовго, бо малий то намагався сміття голими руками збирати, то лізти в третій зал, до чого ми не були готові :)


Але трохи помогли, і раді були зустрічі!




Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 »