Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - Golem

1
У Львові практично всюди можна пройти під землею. Личаківське кладовище тому не вийняток. Правда туди ми потрапили живими і до того ж успішно вибралися назад. Через що дуже зраділи бо вилазили ми на проїжджу частину жвавої вулиці Мечникова. На наше здивування колектор на ній виявився чи не найкращим у всьому місті.


Потік Пасіка з Погулянки (прямо) і бічна гілка на Мечнікова (ліворуч)


Несподіванка під вулицею Мечнікова


Такий от тунель проходить повз Личаківське кладовище

Припустимо точкою старту був Оперний Театр. Далі ми пішли під проспектом Свободи та опинилися під проспектом Шевченка. Тут ми звертаємо ліворуч під вулицю К. Левицького. Йдемо, йдемо аж до самого її кінця. На перехресті з вулицею Погулянка ліворуч є непомітний водопадик. В житті б не подумав що він кудись цікаво може завести. Але ….


Мандруємо Полтвою


Стеля тут низька. Тому простіше йти по воді


Ручний пацюк. Він з нами грався і навіть не думав нікуди втікати


Дуже брудна стеля в колекторі на Липинського. Дмитро потім мусів мити голову


Це притока Полтви Пасіка. Тече з парку Погулянка


Один з виходів на поверхню неподалік території країни агресора


Завертаємо в бічну притоку Пасіки


А ось і наш водопадик який ми будемо досліджувати

Таких водопадів виявилося аж п’ять, послідовно один за одним. Пройшовши їх всіх ми, несподівано для себе, опинилися у високому та широкому тунелі викладеному цеглою. Він йде рівно під вулицею Мечнікова. Скажу чесно, ми не очікували зустріти тут подібного розміру споруду. Приємно було відчувати себе першопрохідцями.


За одним водопадиком йде наступний. Це вже троха має зруйноване дно


Трохи намочившись я вже зверху водопаду


Далі Влад


Ці водопадики потрібні щоб згладити перепад висоти на вулиці Мечнікова


І нарешті ми попали у великий тунель!

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=aniyOwpIj5Y" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=aniyOwpIj5Y</a>

В цьому місці можна вийти на поверхню. На вулиці Мечнікова є сходи та масивна ляда що виходить навпроти управління прикордонної служби. Але ж ми хотіли дослідити все підземелля. Тож, довго не думаючи, вирушили далі.


Відпочиваємо після проходження водопадів


Сходи нагору на вулицю Мечнікова


Вид з Мечнікова на тунель

Найнетерплячішим виявився Влад. Він буквально біг вперед і відірвався від решти групи на добрячих двісті метрів. І тут ми чуємо його крик:

-   Андрій, ми на Сихові! Ми на Сихові!



Влад побіг вперед старий великим тунелем


Цей тунель високий та довгий


Деколи попадаються сучасні врізки


Стан стінок хороший, явних руйнувань не видно


А от дно деколи забруднено. ВИдно як вода розмила штукатурку до цегли, з якої цей колектор побудований


Ухти! А що це за зелене світло в кінці?

Який «Сихів», подумав я. Напевно нанюхався колекторних газів бідолаха. Та, підійшовши ближче, ми зрозуміли чого він кричав. Стінки старого австрійського колектора заливало потужне смарагдове світло. Здавалося наче ми потрапили у підземну скарбницю Зеленського. Ми стояли у великій квадратній кімнаті, під ногами текла вода. Стінки кімнати були зелені як стодолораві купюри. Подібна конструкція колектора є на вулиці Стуса. Тому Влад і кричав «Сихів, Сихів».


Перехід старого колектора в новий на вулиці Мечнікова


Новий колектор пластиковий та зелений. ВИглядає дуже футуристично


Вихід на поверхню


Акуратний дощоприймач


В камері нового колектора достатньо місця щоб фотографуватися всім разом


Діаметр труби достатній щоб йти і не згинатися

Нашій радості не було меж. Адже ми вперше йшли по такому класному новому тунелю. Він був ідеальний! Гладкий, без жодної ямки та тріщини, без бруду під ногами. Місцями ще навіть збереглися етикетки на трубах!


Я вперше йду по такому колекторі


Та й всі решта також не можуть надивуватися


Маркування труби колектора


Ще один вихід нагору і бокова фекальна притока

Вверх проти течії йшла висока, кругла та дуже гладка труба. Помало переставляючи ноги, бо слизько, ми почимчикували далі. Час від часу зустрічалися люки назовні. Ми вирішили їх дослідити дорогою назад, не витрачати на це зараз сили.


Продовжуємо досліджувати колектор


В трубі слизько. Але бруду немає.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=5zGxMBWzZ3E" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=5zGxMBWzZ3E</a>


Ми дивуємося і все фоткаємо


Стінки відбивають світло як дзеркало. То ж фотографії виходять просто неймовірні!


Дивіться що там!

Десь за триста метрів перед нами виросла пластикова стіна. Зверху лилася вода. Це було продовження колектора, воно гасило перепад висоти рельєфу на поверхні. Висота водопаду в людський ріст, без драбини туди ніяк не доберешся. То ж, на жаль, це була наша крайня точка на сьогодні.


Несподівана перешкода


Водопад в рівень людини. Враховуючи як там слизько вилізти без драбини нереально


То ж це крайня точка на сьогодні

Тепер нам потрібно було визначити де точно ми знаходимося. Для цього треба відкрити люк. Якраз перед водопадом і був підходящий. Влад поліз першим та тільки но легенько його торкнувся, як з криком злетів вниз. Люк був дуже гарячий і мало не обпік йому руку. Чого б це? Може над нами якась котельня?


Влад пробує відкрити люк

Наступний люк виявився холодним та податливим. Тарік без проблем відкинув його в сторону і з криком «Та ну його нах» запросив нас лізти за ним. Люк виходив прямісінько на проїжджу частину навпроти входу в Личаківське Кладовище. Таке собі місце щоб тебе збила машина ...


Оооо! Цей люк відкрився!


Потроху вилазимо на поверхню

Поки ми копошилися внизу до Таріка підійшов якийсь чоловік та почав грузити хто він такий і що тут робить. Але побачивши як один за одним з люка вилазять кремезні парубки з ломіками в руках він швидко зник у невідомому напрямку.


В Полтву можна зайти коло Оперного театру а вийти аж тут

Ми цілі стоїмо на тротуарі. Вааав! Оце пригода! Ми це зробили! Знайшли новий кусок підземель де можна гуляти. Емоції переповнювали. А далі ми щодуху взялися скидати з себе наші гумові костюми. Надворі +33С, спека неймовірна. Внизу, в колекторі, було якраз прохолодно і комфортно. А тут задуха. Оце пекуче сонце і було розжарило люк який пробував відкрити Влад.

Дорогою до центру міста ми вирішили підняти залізну плиту що закривала вхід на Мечникова. Просто по приколу. До нас тут же підійшов охоронець кордону та «запропонував свою допомогу». Ми від такої честі відмовилися і сказали що самі справимося. Після чого попрощалися та пішли до машини вмиватися вологими серветками.


Пробуємо відкрити люк на Мечнікова

Ось так, досліджуючи непримітний водопадик, ми відкрили ще одну підземну гілку Полтви. І побачили найкращий колектор у Львові. Всюди де у Львові є будинки та вулиці прокладена каналізація та дощоприймачі. А раз так – значить і труби якими дігери можуть туди завітати.


Привид Полтви


Приєднуйтеся до Експлорера і подорожуйте з нами.

Дякую Владу, Таріку і Дімі за компанію і цікаву пригоду.


А читачам за увагу!

3
Дякую за опис спорядження. Реально все дуже круто! Мені газоаналізато теж ще жодного разу реально не пригодився. ТАм де я лажу газів нема. Але лізти в невідомий тунель з ним набагато спокійніше. Це напевно і є його основна функція.

Про мій газоаналізатор можна прочитати тут

Наскільки вистачає костюму хімзахисту? Як часто він рветься? Бо у Львів це стається чуть не кожен третій похід коли лізеш в брудні тунелі.

4
Недавно ходили по дренажній системі Одеси. Вона величезна і прекрасна! Добре що тоді не було такої грози як зараз. Бо так напевно в ній би і лишилися.

В Одеській Дренажці


Вода тут є! Вона внизу під підлогою


Це вам не Полтва! Можна пити :)


Тут тунель видовбано в суцільній породі


Вхід в дренажну систему знаходиться неподалік пляжу Ланжерон. Вона відводить грунтові води в море і так запобігає зсуву грунту. Частина тунелів зроблена з бетону. Частина з тесаного каменю, частина з ракушняку. Кожна з них по свому цікава та красива.

Вхід знайти неважко


Вид на вхід зсередини


Покищо бетон і сухо


Далі красивий камінь


Один з виходів на поверхню




Тут стандартний бомжатник


Перші кількасот метрів ми йшли по сухому. Підлога викладена бетонними плитами і вода тече під ними. Це дуже гарне інженерне рішення. А далі все як завжди. Плити відсутні, в канал зсипався грунт і зробив барикади. Вода піднялася вище колін. Далі ми не йшли. Недослідженими також залишитлися і численні бокові притоки.

Йдемо далі проти течії




Ще один вихід на поверхню


Бокова дренажна притока викладена з ракушняку


Води тут майже нема. Зараз...


І стан стін ідеальний. Так ніби недавно її побудували


Одеса це однозначно діггерське місто. Бо тут крім всім відомих катакомб є ще розгалужена система дренажних тунелей. А там кілометри ходів під всією старою Одесою. Так що лазити неперелазити! Головне не в дощ!

Тут вже починається дестРой


Але йти ще можна було по сухому


Далі все. Барикади і стояча вода


І підбадьорливі написи на стінах


В кінці видно зсув грунту. Він і піднімає рівень води


Зато якої чистої води! Кайф!


Тут тунель видовбаний в суцільній породі. ПРиходилося згинатися щоб йти


Залишки ізоляторів які лишили будівничі цього тунелю




Після чергового завалу рівень води знову різко пішов вверх.


Наша крайня точка. Далі було вище бахіл.


Слава Експлореру!

5
Де найкраще місце для ночівлі з наметом в Камянці-Подільському? Правильно, на пагорбі «коло корони». Чому воно найкраще? Бо з нього відкривається неймовірний вид на фортецю та старе місто. Нічні фотки виходять просто бомба! А людей навколо зовсім нема.









Тут ти наче і в місті, а насправді на природі. Розпалив собі вогнище та насолоджуєшся середньовічною атмосферою. Вранці ми прокинулися під рівномірне гудіння пальників повітряних куль, що хмарами літали над містом.













До місця ночівлі веде рівна грунтова дорога. В суху погоду туди заїжджає практично будь-яке авто. Від фортеці до корони пішки йти десь тридцять хвилин. З собою потрібно взяти воду. А сухі патики можна наламати в придорожніх кущах.





Ну і якщо ви вже забралися в Камянець-Подільський то рекомендую також відвідати фортецю в Хотині та скупнутися в Бакотській затоці. Це все поруч. І такого в Україні більше ніде не побачиш!

Хотин




Бакота



6
Дуже годний матеріал! Дякую! Покажу при нагоді Львівському водоканалу. Пишіть ще! :) Буду лайкати

7
А ви знали що в Чернівцях під знаменитим Університетом – Резиденцією митрополитів є підземний тунель? Він йде від залізничного вокзалу, під усім університетом і аж до вулиці Нахімова. Довжина тунелю півтора кілометра, глибина залягання - до сорока метрів. Головне його призначення це дренаж ґрунтових вод і запобігання зсуву будівлі. Тунель побудував у 70-х роках Київметробуд. Тому над його входом гордо вибита буква «М».

Зараз під ним і пройдемося


Вхід в Метро :)


А далі стандартні тюбінги


І красиві фотки на них


В одному місці є кілька метрів перепаду. Але так то все там рівно і безпечно


Вхід в дренажну систему вільний, його добре видно з вулиці. Вода всередині чиста, втопитися чи загубитися ніде. То ж якщо Ви їдете в Чернівці на екскурсію то урізноманітність свою прогулянку дигерством. Для цього потрібні лише гумові чоботи та ліхтарик. А таких красивих фотографій як там - мало де можна зробити.

Місцями ще збереглася колія. Нею вивозили мул з дренажки






eXplorer


Хоч тут і є повороти, але заблукати ніде.


Просто одна довга кишка. Праворуч це притока грунтової врди


То ж ми без пригод дійшли до виходу




Якщо в Чернівцях боряться з ґрунтовими водами, то у Львові вони навпаки, виявилися потрібними. Коли поруч Палацу Потоцьких побудували тунель і відкачали воду то будівля почала осідати. Чи то палац має поганий фундамент, чи то глибина залягання львівського тунелю була недостатньою? Це вже хай спеціалісти розбираються. А ми будемо собі насолоджуватися подорожами існуючими підземеллями.

Майже перед самим виходом є така от сходинка


Пару поверхів, не більше


Звідси ми щойно прийшли


Ну і гарне фото напам'ять :)


Дякую всім за увагу

8
З 21 по 27 червня УСА будуть на Ключі. Якшо є бажаючі навчитися спелеологічній техніці то пишіть сюди

Навчать висіти на шнурку, спускатися з дюльфером і жумаритися вгору. ЦЕ реально специ, тому рекомендую!



9
Інженерні Споруди / Re: Полтва
« : 15.06.2021 16:16:29 »
У Львові є надзвичайної краси підземелля Полтви. Та прості львівяни, на жаль, не можуть їх побачити: вони закриті. За багато років влада не спромоглася не те що відкрити цю річку. Вона навіть не може облаштувати хоча б один єдиний вхід до неї. Де б усі бажаючі змогли безпечно подивитися на легендарну Полтву.

Справжня Львівська набережна


Памятаєте я був писав шо загубив шолом в Полтві? Так от! Ми його знайшли. Дощова вода була троха його пронесла, але лежав цілий та неушкоджений як показано на цьому фото.


Таємнича Полтва коло Оперного театру


Тут можна побачити старовинні бічні відгалуження Полтви


І відносно сучасні тунелі яким лише сто+ років


Так що я говорю про розвиток Полтви. Влада не здатна утримувати в належному стані навіть те що є. Час від часу мені приходиться писати про руйнування Полтви на вул.Городоцькій, в центрі чи на околицях міста. Та й Зубру на Сихові щось теж не дуже то спішать відновлювати. Минуло вже два роки, а Зубра і далі річка-смердючка. :(

Полтва на вул. Шота Руставеллі. Все ок.


Для прикладу та ж Полтва на вул. Шота Руставеллі коло перехрестя з вулицею Скельною. Тут не ок. :(


Під час зливи рівень води сягає аж до Полтвяного


Підземне джерело чистої води у Полтві


Вихід назовні коло театру ім. Марії Зеньковецької


Зі Львова починається кілька річок. На жаль, усі вони покидають межі міста забрудненими. І їх забруднюємо ми, Львівяни. :( Наше місто ж то знаходиться на вододілі, на витоках. Тобто те що ми видаємо за межі Львова потім тече по значній частині України та Європи! І це не кришталево-чисті потічки, а брудна каналізація. Погодьтесь, так не повинно бути. Треба з цим щось робити!

Щоб не було все так сумно тодам кілька веселих фото з останніх екскурсій Полтвою


Одне зі слизьких місць яке доволі важко проходити новачкам


Друге по складності місце. Тут менш слизько, зато вода тече


А з бувалим Таріком на все пофіг


Забилися в нору так ніби від німців переховуються


Ну і обіцяна нагорода. Прожектор коло Оперного театру


Туризм туризмом. Але хотілося б щоб люди звернули увагу і на проблеми Полтви

10
Трамплін у Ворохті

Наклейка з гарним краєвидом


Полізли у важкодоступне місце


Годно придумав!


11
Вертаючись з Довбушанки ми заскочили ше сюди. Місця баянні, але фотодрочибельні. Тому чекаючи у Ворохті на поїзд/маршрутку відвідайте закинутий залізничний віадук та лижний трамплін олімпійської школи. Обидва об’єкти загальнодоступні та знаходяться до 30 хв ходу від вокзалу. Матимете купу вражень і гарних фото.

Віадук у Ворохті


І поруч звичайний автомобільний міст для масштабу


Трамплін. Виглядає страшно, але ще тримається купи


Вид з трампліна


Залізничний віадук збудували ще австрійці коли тягнули колію до Рахова. Він знаходиться коло церкви дорогою на Верховину. Зараз віадук не використовується і там можна вільно гуляти. Поруч є сучасний залізничний міст. З нього получаються дуже класні фото старого Віадука.

Запаркували машину коло церкви і пішли до віадука


Чоп схарився відганяти потоки туристів і покинув свою будку


На Довбушанці ми були згоріли. Тому тут всі троха ховаються від сонця


Віадук то махіна. Дівчина для масштабу який він великий


Спочатку йдемо по новому мості шоб пофоткати його збоку


Вид на віадук з іншого кінця моста


Ну і сам новий міст


Віадук це звичайно добре, а як же гори?! Їх у Ворохті видно лише з закинутого лижного трампліну. Це височенна бетонна конструкція яка, до того ж, стоїть на пагорбі. З трампліну відкривається вид на хребет Свидовець, Драгобрат та менші локальні вершини. Сам об’єкт знаходиться попри дорогу як їхати на Татарів. Вхід вільний.

Влад як завжди у авангарді!


Проникли на територію. Ніхто нас не спалив


Вид з приміщення для суддів


Колись тут на схилі було штучне покриття і спортсмени могли тренуватися влітку. Вже нема :(


А ось і сам трамплін


Деремося нагору. Якшо чесно то тут стояти страшно, не то шо на лижах зїжджати


Вид з трампліна. Воно того вартувало! Хребет Свидовець


Вид з трампліна на Ворохту


Як ви думаєте куди він поліз?


Правильно! Наклеяти наклейку у важкодоступному місці. Так шоб її було видно звідусіль, але щоб її легко не здерли


Раз вже сюди забрався, то чому б не заруфити крісельний підйомник.


Відчуй себе лижником!


І Спиртсменом! :)


Якщо ж Ви на машині то загляньте ще на водоспад Гук що в Тарарові. В карантин там туристів мало, нам навіть вдалося скупатися ;-)

Взагалі нема людей! Підїхали під сам водоспад


Водоспад Гук (Женецький). 18м висоти


Реально круте місце!


А після того шубовсь у воду! Але то фото не для загалу ;-)


Може ще знаєте якісь цікаві локації коло Ворохти? Пишіть!

Було круто!


Ну і все. Їдемо додому. Вже всі звіти з тої мандрівки ніби виклав


12
Що може бути кращого ніж милуватися заходом сонця і пити пиво? Якщо в горах захід сонця видно з вершини то в місті – з даху власного будинку. Та найчастіше ключі від даху доступні лише мешканцям останніх поверхів. Всі решта мусять вигадувати власний спосіб як туди потрапити.

Захід сонця над Новим Львовом


Сихів потроху перестає бути типовим радянський спальним районом


Давай швиденько фоткай поки сонце не сховалося!


Хух, встиг. Вже сонця не видно


І шо? Ше один день в топку?


Нііі, не в топку! Бо ми тоді дуже годно полазили!


Полазили в прямому сенсі цього слова


Руфінг це не лише залізти на дах та пофоткати з місця, куди ітак можна залетіти дроном. Лазити по дахах це насамперед пригода! А по Львівським дахам – тим більше. Адже на ці красиві скати ще потрібно якось попасти!

Ми паркани не перелазили...


І замків не ламали. Все було відкрито :)


Львівські дахи одразу після паски


Be an Explorer!


Самий ТРУШ-ний дах!


Ну ви вже здогадалися куди ми потрапили ;)




Йдемо глянемо що там з іншого боку даху


А там РадіоТехнічний корпус. або ТрудовіРезерви. Залежно як читати


І наша команда дослідників


Пора лізти вниз та на інший дах


Вилізши нарешті на дах ти наче дорвався до тіла коханої. З’являється неочікуваний азарт та енергія. Ти мечешся по всіх його куточках, досліджуєш кожну його складку, кожну шпарину. І, звісно що, фоткаєш ці чудові краєвиди. Чого справжня кохана не завжди дозволяє робити :)

Дах залізничного технікума доволі пологий та комфортний. Не впадеш


Тут тук тук, а хто в хатці живе?


Гуляємо, оглядаємо ввсе все все


Ваня пішов посрати :)


Шукаємо місце для наклейки


Ооо! Годнота!


Готово!


і фото для звіту!


З відчуттям виконаного обов'язку


Наклейку прекрасно видно з вулиці. Хто має телеобєктив - зробіть пліз кращу фотку!


Смотрящий за цим всім "неподобством"


Фото всієї нашої команди вже на іншому даху :)


Хайвей на Сихів


Знову Вергазить :)


Лазити по дахах це не так страшно та небезпечно як здається збоку. Нагорі людина повністю усвідомлює де вона і що зараз робить. То ж нещасні випадки серед руферів стаються вкрай рідко. Точно рідше ніж з іншими екстремалами. Нагадаю що більшість Львівських дахів таки закриті для масового відвідування. Відкритими є лише «баяни» на яких діти вчаться пити і курити. То ж на складні дахи потрапляють люди з досвідом, в яких кількість підкорених «криш» давно вже перевалила за сто.

Наша Запрєщьонка


Скільки б разів не фоткав захід сонця і Вергаза на Даху, а завжди мало


От звідти б сфоткати захід сонця!


Сихівський автобан


На цьому даху ще ніхто не був. Консьєрж там злий дєдок


Під ним проходить колектор з Сихова


Новобудови на місці Полярону


Запрєщонка. Там теж є наша наклейка


Стадіон Україна


Історичний центр міста


Ну і новий Львів з його дивною схемою організації руху


Вид на кран ЛАЗ-у


Хочете також на дах? Пишіть Вані і Владу!  Вони Вам покажуть де наші наклейки зимують :)

Велкам до нас!


Ушатаєм любий дах!


І наклеєм там наклейку Експлорера :)


Тільки на годних обєктах


13
Скільки по часі ті 8 км. зайняли? Погода гарна.))

Від машини д околиби йшли пять годин.

Від колиби до вершини йшли три з гаком години в одну сторону.

14
Чи ще залишилися в Карпатах місця без маркованих туристичних маршрутів але з красивими краєвидами? Чи ще є місця щоб колиба на «майскіє» була точно не зайнятою? Вони є, але я не скажу де. Досвідчений турист по фото сам здогадається. А обивателі та комерсанти най ходять на Говерлу.

Наша команда на фоні Вершини


Йдемо до неї! А які тут по дорозі залипальні краєвиди!


Ура! Ми щасливі, бо щойно...


Піднялися на ось цю гору!


І тепер чалапаємо назад. В звіті на першій фотці ми з псом були на тій галявинці що ліворуч


За шіснадцять років, що я лажу по горах, Там був лише двічі. Тому що до до цієї Гори немає легких маршрутів. Потрібно планувати дво-трьоденний похід з ночівлею. Взимку тут кілька метрів снігу і лавинонебезпечні карнизи. Влітку – непрохідний жереп, спрага та зграї мух. Це вам не Говерла яка хоч і найвища та чи не найлегша гора.

Наша вершина. Всі схили всипані камінням


Я для масштабу. От так вниз-вгору не получиться. Потрібно обходити ліворуч


І ми туди зараз дійдемо!


Під самою вершиною до прутня снігу!


ВИд з Вершини. Буковель і Говерла


Пофоткалися і вертаємося назад до колиби з чудовим видом на Говерлу


Ломитися Сюди вартує! З Вершини видно всі Горгани, Чорногірських хребет з тою ж Говерлою; Свидовець, Братківську, Сивулі, Явірник та примикаючі горби. На початку травня на Горі ще лежало більше метра снігу! З одного боку це добре: жереп був накритий і не заважав йти. Та, на жаль, зі снігу стирчав лише вершечок двигуна Junkers-52. Ми провідали цей знаменитий «гробік» та стянули одну його деталь вниз, до Музею загиблих літаків.

Місце де лежить літак


Зараз з-під снігу видно лише його вершечок


А без снігу воно виглядало ось так


Коли кожен є самим собою


Хоч і сніг але нам не холодно!


Наш провідник


Вид на Братківську


Говерла і Петрос


Горгани кличуть до пригод!


Малий Горган і Синяк


Звідти ми щойно прийшли


Мій писок потроху на сонці починає червоніти :(


Хребет Явірник


Поки ми тут розважаємося наш провідник спить


А розважалися ми по повній!


Влад і Свидовець!


Собаці тут сподобалося. Просився на руки щой його знесли вниз. Бо в лапки холодно :)


Ну і вертаємося назад тим же шляхом




Десь там лежить літачок


Залипалово! Йти далі без зупинки було неможливо


Ваня втикає як там на Драгобраті дівчата в купальниках зїжджають!


Пригодиться в музей!


Так і знесли аж до самої машини


Під Горою є колиба. Колись там велося полонинське господарство: була маржина, стайня та вориння. Зараз дорога до цієї полонини непрохідна. Тому ніхто з місцевих сюди вже не приходить. Зате маємо цілорічний притулок для туристів яким опікується Ярослав Куриляк.

Їжа яку не потрібно нести


Полонина де стоїть колиба


А от і вона!


Якраз встигли на чудовий рожевий захід сонця!


Правда колиба троха далеко від води. Зато які з неї краєвиди!


Стан задовільний


В перший день поки ми по талому снігу дійшли до колиби то всі хто в берцах мали мокрі ноги. Я теж колись починав з військового взуття. Та як тільки спробував сучасне трекінгове то навіки вічні забув про «боти»,«гади» і «мартензи». Амінь. А поки берци сохли то хлопці по черзі юзали мої тапочки: ще один неодмінний атрибут колибінгу який не варто забувати дома.

А запах який стояв!


Сушимося ззовні але не просихаємо всередині!


Пічка троха димить, але гріла норм!


Прибудова вже скоро завалиться


Забули не тільки тапочки


Хвойова зубна щітка


На наступний день ми сходили на Вершину. Дивлячись на неї знизу ми думали що туди ніколи не дійдемо. Такою стрімкою та неприступною Вона здавалася. Але маленько-помало долізли, правда всі згоріли! Уявіть собі: навколо сніг, шкварить сонце, дме зимний вітер - а наші розчервонілі писки аж просяться в тіньок. Це Ґоргани крихітко! Тут що хороша, що погана погода по свому небезпечні. Але ми не скаржилися. Надзвичайна краса повністю перекривала все решта.

Нам туди!


Але маленько помало і зайшли!


Влад йшов в Зону а попав в Карпати :)


Пройдений шлях


Останні метри до вершини


А ось і вона


Ми це зробили!


Втретє тут!


Цекоти - камені з яких складається ця гора. Доволі підступна штука. Особливо коли мокрі


Жереп. Люта зараза влітку і лагідний килимок взимку


По дороза назад знайшли одного "підсніжника"


Мене деколи запитують: «Підскажи цікавий маршрут в гори?». А я відповідаю:

«Навіщо? Хіба не краще придумати свій власний?! Хіба не краще взяти в руки карту, погуглити, включити фантазію та видумати щось своє? А потім піти та спробувати реалізувати це на практиці. В Українських Карпат ще залишилося поле для творчості. На відміну від «загосподарюваної» Європи. І це їх величезна перевага!

Старт!


Вгадайте що вони там робили?


Дорога до полонини


Хоч ще тверезі, але було весело і прикольно


Частину шляху "закуску" таки прийшлося нести на руках


Це дорога на йух


То ж вибираємо найкращий маршрут


На Виршині займаємося наочною географією


Повернення назад


За два дні сонця дорога розмокла і перетворилася на суцільне багно




Але перед самим авто ми надибали чудо-керхер!


Ура! Ми знову в цивілізації!


Дуже дякую Вані, Владу і Кості за компанію та чудовий похід! Вони молодці!



ПС: Частина фото хлопців, з загального чату. Де чиї я вже не розберу. Додав всі в звіт для красоти розповіді.



15
Вааав! Дуже прикольний звіт, гонські епітети і гарно розставлені фотки. Класна історія получилася! Однозначно "+" і пиши ще :) Окремий респект за наклейку в такому місці куди реально мало хто добереться. Головне шоб робочі її під час "реставрації" не здерли

Від себе лише додам що той ремонт і то риштування там вже от як два роки. Фотки з літа 2019 року є тут

Тоді лазив вдень на пофігу. Було сонечко і гарно получилося все пофоткати

16
Ми спустились на сорок метрів під землю щоб попасти в тунель де ніхто з дігерів ще не був. Цей тунель йде з вул. Наукова через Левандівку до проспекту Чорновола. Ходять чутки про його стратегічне призначення для непомітного перекидання військ. Діаметр тунелю чотири метри, довжина - більше десяти кілометрів. Теоретично ним міг би курсувати колісний транспорт, але зараз там тече вода. Та й сам тунель напіваварійний. Побачене нас вразило.

Спуск під землю


Над нами зараз сорок метрів грунту


Деякі ділянки ми проходили взявшись за руки. Щоб не знесло


А на деяких навпаки, застій мулу і по пояс води


Вода камінь точить. Якщо не залатати, то скоро це все почне валитися


Ми все дослідили і успішно вибралися нагору


Відкриваємо звичайний каналізаційний люк і відчуваємо себе наче на даху дев’ятиповерхівки. Наші потужні ліхтарі ледве досвічують до дна. Змійкою вниз іде стара іржава драбина. Це і є спуск в щитовий колектор Львова. Мало хто знає, але під такими вулицями як Наукова, Виговського, Ряшівська, Левандівська, Брюховицька та Варшавська глибоко під землею прокладене справжнє «водяне метро». Тільки от транспорт тут чомусь не ходить.

Вид з останнього "поверха" вниз на воду


Туди ведуть такі ось драбини


Майже біля води


Внизу такого от діаметру тунель


Метою нашої мандрівки, крім просто цікавості, було перевірити в якому ж стані ці комунікації. Адже влада не пильнує навіть за тими що є в центрі міста, де все легкодоступне. Що ж казати про глибинні тунелі в спальних районах. На жаль наші підозри справдилася.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=Bx_036QuWTE" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=Bx_036QuWTE</a>

До нас тут з дігерів ніхто ще не бував. Ми не знали які небезпеки можуть чекати і тому були максимально обережні. Спочатку, як найдосвідченіший, спустився автор цього допису з газоаналізатором та протигазом. Драбина виявилася міцною а повітря внизу - придатним для дихання. Останній проліт до води з’їла корозія. Та ми мали розкладну телескопічну драбину. По ній і добралися до самого дна тунелю.

Люк хоч і закис, але відкрився


Далі драбинимо вниз


Скоро вже дно


Так краще видно масштаб тунелю. Останній етап був по переносній драбині


Вид з колектора на місце куди ми змогли спуститися по металевих драбинах


Щитовий колектор. Вид проти течії в сторону вул. Шевченка


Щитовий колектор. Вид за течією в сторону вул. Тунельна


Щитовий колектор Львова це унікальне місце. Тут водночас відчуваєш і страх висоти, і КАЛустрофобію. Бо ти стоїш по пояс в калі на глибині сорок метрів під землею. Навколо довга та одноманітна бетонна труба. В ній багато бруду тож труба здається вузькою. Десь далеко над головами через круглий люк світить сонце. Та до нього швидко не доберешся.

Наша глибина під землею більше дев'яти поверхів


Деколи нагору йдуть такі от драбинки. В кінці там Ваня для масштабу. До речі, поставте йому також + Реально йшов весь час першим!


Ваня в тунелі під землею. А єдиний вихід високо і далеко


Або той же Ваня в тому ж тунелі але повністю забитому брудом. Аж голова в стелю впирається


Старт був на вулиці Брюховицькій коло фанерного заводу. Спочатку ми пішли проти течії в сторону вул. Шевченка. Стан колектора тут просто жахливий. Рухатися приходилося по в’язкому мулу по пояс у воді. З кожним кроком з мулу виділявся газ який вітер ніс нижче по течії. Це нас і рятувало. Місцями ми діставали руками до стелі яка, по ідеї, мала би бути на чотириметровій висоті. Бо стояли ми не на бетоні, а на бруді. Його тут половина колектора. І так не повинно бути.

Колектор в сторону вул. Шевченка


Опа! Загата з бруду :( Вона ж і затримує мул


Після неї рівень став підніматися


Ваня майже дістає головою до стелі чотириметрового колектора


Коли просуватися далі стало і небезпечно і дуже важко ми повернули назад. Запищав газоаналізатор сигналізуючи сірководень з мулу. То ж ми майже бігли до точки старту.

Наша крайня точка десь під вулицею Шевченка


Води і мулу тут багато. То ж поки що повертаємося назад.


Вниз по течії колектор мав відчутний нахил та течію. Тому аж такого мулу там не було. Як і бетонного дна. Воно десть зникло залишивши по собі багато гострих уламків. Інколи ми йшли немов по гірському камінню, обережно переставляючи ноги під водою. Напевно дно зруйнувала вода і тиск на колектор.

Вид за течією в сторону вул. Тунельна. Буруни на воді свідчать про нерівності на дні


Тут дно все було всіяне гострим камінням


То ж йшли ми помало та обережно


Але бувало попадалися і хороші ділянки


І ще один. В сумі ми таких бачили п'ять.


Ділянка з чистим дном та цілими стінками ближче вулиці Винниця. На стіні навіть зберігся телефонний кабель будівельників


Оооо! Запасні чоботи!


Ехх, розмір замалий


Це рівень води в горизонтальних ділянках тунелю


Коли з'являвся нахил то виникала стрімка течія. Вона і викривала всі нерівності дна під ногами


Стінки тунелю, в основному, є зношеними але ще +- цілими. Так було всюди крім ділянки коло озер на вулиці Винниця. Там вода пробивала бетонну стелю і потужними душами змивала кал з наших костюмів хімзахисту. Де не де ці струмки були заткані старими дерев’яними чопами. Тобто колись з цим ділом боролися. Та, на жаль, нових чопів ми не бачили. А от нові струмки – були!

Ооо! Нарешті душ! Район озер на вулиці Винниця


Пробуємо заткати один з отворів


Старий чоп зроблений до нас


Ну а це прямо таки гігантський ЧОПИЩЕ в тунелі


«Вода камінь точить»,- говорить народна мудрість. Дно колектора вже пошкоджене. Якщо нічого не робити то вода зруйнує і стелю. Куди тоді ходитиме в туалет третина Львова? Не кажучи вже про те, цей тунель ДВІЧІ проходить під залізницею. По ній, крім іншого, транспортують небезпечні вантажі. Не дай Бог відбудеться трагічний збіг обставин.

Лиє як з відра


Якщо нічого не робити то потім оті струмочки прийдеться такими от чопами затикати


Спокійна течія в колекторі. По слідах на стінках видно як піднімається вода у вечірні і ранішні години. А ще стращна тінь Стіка праворуч :)


Царівна колектора


Ми пройшли два кілометри за течією. Далі тунель різко пірнав униз, до вулиці Тунельної. Йти було неможливо, зносило. Але і не потрібно. На цьому місці я був з іншої сторони. То ж ділянку вважав дослідженою.

Останні метри де ще можна йти і фотографувати. Зі стінки далі лиє вода


Тут нас почало зносити течією


Прийшлося взятися за руки і так викарабкуватися назад


Як ми орієнтувалися по відстані? Кожних п’ятсот метрів тут є запроектований вихід на поверхню. От їх і рахували. На жаль, жоден з них зараз не є в робочому стані.

Боковий вхід №1


Зверху тече вода


Піднятися нагору нереально


Зато знайшли таку от красуню


Вхід №2


Нанизу купа сміття


Наверх йде драбина


Але по ній лізти теж щось не дуже хотілося


Вхід №3


Тут драбина ціла. І є акуратна пластикова фекальна врізка. Респект тим хто це зробив! Молодці!


Не полінувалися і цю трубу довели аж до дна


Ваня поліз перевірити чи відкриється люк. А стік його пильнує знизу жеби не впав


Вхід №4. Засипаний сміттям як і решта входів.

П'ятий вхід не фотографували бо там був повний капець на течії. Було не до того

Шлях назад забрав в рази більше сил та часу. Бо йти приходилося по коліна в воді та ще й проти сильної течії. На щастя ми справилися до часу пік, коли всі приходять з роботи і починають користуватися водою. Тоді рівень піднімається вдвічі. Якби ми не встигли, то йти проти такої сильної течії не змогли б фізично. І мусіли б перечікувати до пізньої ночі в одному з виходів.

В разі чого біля цих аварійних виходів можна було б перечекати


Ще одне схронісько. Місця якраз на трьох


Стрімка течія і сильний тиск води дуже утруднювали пересування


Радіє те що на стінах залишився телеграфний дріт. Напевно шоб не заблукати :)


Дев’ять поверхів драбиною нагору минули легко. Так наче це лізти на другий поверх ліжка в жіночому гуртожитку. Ще б пак. Прогулявши цілий день під землею нам хотілося нарешті побачити сонце! Відчути як моральне, так і фізичне полегшення. Бо ми це зробили і вже в безпеці! Ми пройшли найзагадковіший та найнедоступніший з колекторів Львова. Від вулиці Шевченка під дачами і лісом Кам’янка і до вулиці Тунельної. А також побачили що там коїться на власні очі.

Карта пройденого маршруту


Ура! Ми побачили світло!


І кілька наших радісних фото в честь цього


Фото для дівчат і мами


Дякую Ваня і "містеру Стіку" за компанію і реалізацію моєї давньої мрії


А коїться там повний піхвець. Більшість входів в колектор у аварійному стані, мулу та бруду на дні багато, дно розмите тому вода підмиватиме все навколо колектора. На додачу зі стелі б’ють численні джерела грунтових вод. Якщо їх негайно не залатати то з часом ці джерела розмиють бетон і великого обвалу не уникнути.

Бурунці на воді свідчать про стан дна під водою


Рівень мулу і води в колекторі. А має бути лише на дні. Якби з нами йшов хтось нижчий то йому було б реально важко


Стан самого колектора


Душ прямо через бетон


Нерівномірність дна колектора


Та й таке. Головне шо всі цілі вибралися на поверхню!


ПС: Присвячується Ромчику який всю цю тему і затіяв багато років тому і в якого нині Днюха

17

Перша будівля

(3)

Те саме місце де я був лежав на пляцу перед солдатами. :) Там звідки сфоткано я і лежав

В мене з цією ВЧ повязана одна прикра історія. В 2000 році як я був на 1-у курсі коледжу нас з ДПЮ повели на екскурсію туда. Походили ми, поффтикали на казарми, з солдатами говорили. ну тіра щоб нам довести що армія це гуд. Потім як вже піднімалися сходами з якогось підвалу вверх перед нами по доріжці пробігала колона солдат. Ну і значить нам сказали шоб ми бігли швидко. Я зашпортався був за сходинку і вилетів був прямісінько перед нею. Ну солдатам сміятися не можна було, але думаю потішив їх немало. Потім десь за півгодини я був втратив свідомість. Чим наробив багато шуму і галасу навколо своєї персони. Батьки тягали по всяких лікарях, які ясне діло шо ніц не найшли і списали все на перевтому спричинену навчанням. Але неприємний осад лишився.

18
А ви знали що коло Сколе є ціла гора що пронизана печерами? Це хребет «Ключ» неподалік водоспаду Кам’янка. І якщо на водоспад туристи їздять от вже як двадцять років, то печери лише зараз починають відкривати свій потенціал. Одна з них, печера Пілігрим, знаходиться одразу коло каньйону поруч з туристичною стежкою. Значну частину печери можна пройти без спеціального спорядження а всередині запросто розташується туристичний табір!

Спуск в печеру Срібної Стелі


Після спуску потрібно тиснутися у вузьку щілину. Що у ній - читаємо далі у звіті ;)


А це полога ділянка печери Пілігрим


Печера є попри стежку, тому тут багато слідів перебування людей


Спуск на дно печери Пілігрим


На дні печери Пілігрим доволі просторо


Ці печери відкрили ще у 80-х роках львівські спелеологи з турклубів «Родина» і «Циклоп». Але тоді не було інтернету, то ж до початку 21 століття про них майже ніхто не знав. А жаль! Адже печери - це новий вимір нашої планети. Це територія яку ми от тільки зараз починаємо відкривати.

Юрій Касян маркує печеру


Бо тут класна стеля!


Стеля печери "Срібної стелі"


І вихід назовні


Саме тому я в 2019 році опублікував на ФБ свій перший репортаж з печер коло гори Ключ. Моя мета була привернути до них увагу спелеологів. І це вдалося. Юрій Касян, голова УСА (Українська спелеологічна асоціація) організував вже три походи в ці печери. Спочатку вони їх просто дослідили, а зараз використовують як навчальну базу.

Табір УСА


Коло входу в печеру Пілігрим


Його ми теж промаркуємо


Сам вхід доступний без шнурків. Але далі вони будуть потрібні


Тепер всі знатимуть де яка печера


На жаль, більшість вертикальних печер України є в тимчасово окупованому Криму. А вчитися ж то десь потрібно. Тому Юрій Касян і взявся за печери гори Ключ. Вони тут навішують мотузки, вчать як користуватися спорядженням і, паралельно, шукають нові печери. Згідно з прогнозами науковців їх має бути ще багато.

Юрій Касян йде в печеру Пілігрим


Я за ним, чогось повчуся


Майже при вході ще живуть кажанчики.


А вже травень місяць! Агов, скільки можна спати


Вид на вхід печери Пілігрим


Далі або з мотузками, або з парашутом


Людина на дні печери для масштабу


Бажаєте стати спелеологом? Це просто! 21-27 червня буде їх наступний табір. Приєднайтеся і вас з нуля навчать всіх азів майстерності. Або доможуть покращити вже існуючі навички.

Юра знімає відео про печеру


Як бачимо на дні печери Пілігрим місця вистачає


Я вважаю що гора Ключ і її печери мають величезний туристичний потенціал. Перша за все тому що на Львівщині печер мало. По друге, тут вже є розкручена локація. Водоспаду Кам’янка, шашликів і карпатської природи людям стає замало. Хочеться більшого. А поруч ми маємо справжні печери з кажанами. Третина з них доступні без спеціального спорядження. То ж можна полазити, перевірити себе на клаустрофобію і, якщо все добре, знайти хобі на все життя.

Наша команда


Початок маршруту до печери Пілігрим


Є шляк баум, інакше б на Джимміку поїхав. Йди від водопаду десь дві години


Майже на вершині гори Ключ. Тут праворуч


Могила січовим стрільцям. Надійний орієнтир


Напрямки на всі випадки життя. Нам праворуч. За кількасот метрів і буде печера Пілігрим.


Дякую всім за увагу

19
З часу останнього звіту школу…. запилили. Всі вікна-двері законопатили, а в кожній кімнаті поставили по дачлу. І вони робочі. Після спрацювання на об’єкт приїхала служба охорони ВенБест. Ми встигли евакуйуватися і розкласти «поляну» на галявинці навпроти автошколи. Такі жуємо собі пляцки, запиваємо енергетиками і втухаємо з чувачків з автоматами які не можуть зрозуміти що це була за тривога.

Ну що, пробуємо?


наклейка Венбест


Сі світит курча


Дачло всередині


Пульт від дачла


Пробували електрику відмикати. Не помагає. Є акуми


Во скільки їх ту наставили


І некитайських колодок понавісили


Порівнюючи старі і нові фото видно шо запилили її не просто так. Багато речей зникло. Очевидно шо тут попрацювали металісти. Але дивно… Школа в такому стані що скоро завалиться а на її місці побудують висотку. Навіщо було витрачати гроші на сигналку?

Фото станом на Паску 2021















Щось не заводиться


Волинянка на місці




Вчу їзди по бездоріжжю


В будь якому випадку мораль цієї історії проста. На об’єкти треба лазити тут і зараз! І не відкладати на потім. Мені щиро шкода тих людей які не встигли по легкому попасти в цю автошколу. Те що ми були забрали координати зі звіту не допомогло зререгти об’єкт. Бо місцеві ітак знають де він є. А тепер там так вільно вже не погуляєш.

Класи станом на паску 2021








Кабінет директора












Такі от щити використовувалися для навчання водінню коли ще не було компютерів


Щит, вид ззаду




Інформація станом на 2007 рік






Є діафільми з машинками


Кому євробляхи?


Та й таке. Сумно насправді :(


20
Про explorer.lviv.ua / Re: Ми в Пресі
« : 07.05.2021 13:12:54 »
В один час я був перестав викладати сюди відосіки. Щоб рубрика з "ми в Пресі" не перетворилася на "Голем в Пресі".

Зараз знову можна! Бо тепер в пресі нове покоління Explorer 2 - 0 :) Гарний репортаж. Хлопці і Іванка молодці!

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=67Hi--cOQq4" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=67Hi--cOQq4</a>