Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Bottlehunter

#1201
Ще люки. Цікаво, чи пробував хтось колись робити фотоальбом з каналізаційними люками та решітками різних міст?

З Тбілісі:





Батумі:





Напис російською на незрозумілій металевій штуці: "Заводъ В. Каплана въ Батуме"





Не зовсім люк, але металеве і старе  :)



Люки зі Станіславова







І один з Рогатина

#1202
Речі від мене та Synoptyk'a вже складені та готові до відправки.
#1203
Моя маленька колекція фасованого цукру, зараз активно поповнюється. Цукор має бути фасований в маленькі пакетики, мішки по підисєт кіля не збираю.











#1204
Докину кілька своїх фото. Гарна вилазка була, пішки намотали більше 13 км за кілька годин. Що може бути краще, щоб відпочити від роботи, на якій майже не рухаєшся.

Почалася прогулянка з маленького затору біля залізничного переїзду в Запитові. Його саме ремонтують і автомобілі рухаються тільки однією смугою, по черзі.



Через кілька хвилин дісталися до першої локації. Бетонні коробки та опори схоже вже ніколи не будуть слугувати за призначенням. Наразі в приміщенні з промислового обладнання знайшли хіба бульбулятор, був безжально знищений. Оскільки ми тут на Експлорері виступаємо проти наркоманії серед підлітків. Від того курдюки на язику бувают ;)

Трава проростає через пористий бетон



Випадкова знахідка в траві



Грибочки. Не знаю, як їх звати, але до столу явно не просилися



Лазабельна труба на фоні синього осіннього неба. Тоді тепло було, не те що зараз. А, най сі не нервую >:(



Спалені автомобільні покришки, ще трохи димілися. Підозрюю, що заради металу.



Лаз всередину труби



Марічка, як завжди, не втрачає нагоди кудись влізти



Від бетонних коробок до водосховища дійти дуже легко. Навпрошки через поле з сухими будяками і травою, що місцями виросла вище пояса. Щоб квест здавався цікавішим, тисяча тисяч злосних павуків повиплітали в траві пастки.





На теплому залізничному насипі можна трохи відпочити, перекусити та повитрушувати колючки з черевиків.





А ось і славнозвісний скажений вогирок. неповторний та неперевершений.



Ми з Сергієм долали водяні перешкоди вбрід. Решта компанії не полінувалася знайти сухий перехід





Фото з водосховища викладувати не буду, бо ніц кардинально іншого, ніж Сталкер виклав вище, не зазнимкував. Хіба одненьке)



Далі ми з Сергієм попрощалися з друзями та пішли попри колію до Дублян. Ніц там такого особливого не здибали, штука була в тому, щоб просто йти пішки по Галицькій землі і розгрузити трохи свою дурну голову від щоденних клопотів. Трохи фото наостанок.

Капустяні поля





Об'їздна дорога



Знайшли ножик на колії. Через несправний технічний стан та імовірне нечистоплотне походження залишився там, де був знайдений.



Поїзд трапився тільки один



За парканом - Колійна машинна станція. Не зважаючи на суботу, робота там кипіла.











#1205
А давайте всі разом зробимо добру справу і не будемо чекати свята Миколая? Пропоную зібрати теплі речі, продукти та побутову хімію та передати все в Спільноту взаємодопомоги "Оселя", що у Винниках. Це організація, яка допомагає безпритульним та соціально незахищеним людям.

Цитувати«Спільнота взаємодопомоги «Оселя» – це громадська непри­буткова організація, яка одна з перших в Україні почала всіляко під­тримувати бездомних і в 2003 році створила унікальну Спільноту, де разом живуть і працюють, ведуть спільне господарство та допо­ма­га­ють іншим ті, хто опинився в скрутній ситуації. «Оселя» має на меті надавати допомогу у віднайденні сенсу життя людям, що з різних причин опинилися на маргінесі сус­піль­ства (убогим, бездомним, неповносправним, залежним тощо) та про­пагувати в Україні ідею солідарності та взаємодопомоги.

Найбільше потреба є в теплому зимовому одязі та взутті. Також підійдуть крупи, чай, цукор.

Речі або гроші можна заносити в паб "Underground", що на вул. Дорошенка, 50. Приблизно через два тижні завеземо все у Винники.

Минулого року я вже пробував організовувати збір теплих речей, але не дуже успішно. Сподіваюся, цього разу людей, що залишаться осторонь, буде менше.
#1206
Кобулетті – курортне місто , що простягається вздовж морського узбережжя. Саме тут ми і поселилися, купалися в морі та час від часу здійснювали набіги на околичні міста з метою поповнення багажу вражень. Знайти житло не проблема, туристи тут переважно живуть в гестхаузах – це такий великий будинок з кімнатами, спільним душем і кухнею. На противагу кримським курникам для заселення «атдихающіх», тут чисто і просторо. Знайти житло не проблема, просто підходите до будинку, що приглянувся, знаходите господарів та питаєте. Можна запитати в таксистів або продавчинь, ніхто на вас не буде намагатися нажитися або обманути. Якщо цінуєте тишу, бажано трохи відійти від центральної вулиці, де розташовані всі ресторанчики з гучною музикою. До моря йти в будь-якому випадку буде недалеко. Ціна стартує від 10 ларі (50 UAH) з людини. В багатьох будинках облаштовані кафе, де можна поїсти за помірною ціною.









Хто хоче вільного життя, може собі поселитися в наметі просто на березі моря на окраїні міста або ж в парку закинутого санаторію. Таких закинутих будівель тут я бачив аж три: два високі радянські готелі по 16 поверхів та один радянський будинок відпочинку старіший та менший. Взагалі, для життя в наметі придатне майже все узбережжя моря, від Поті до Батумі.



Море біля Кобулетті тепле та дуже чисте. І місця на пляжі завжди є достатньо. Ніхто не просинається о 6 ранку (як в Криму), щоб зайняти місце на березі. Платних та закритих пляжів в Грузії практично немає. Навіть якщо хтось купляє землю на березі моря, пляж залишається в загальному користуванні.





Щоправда, неприємним сюрпризом став місцевий клімат. Між Батумі та Кобулетті розташоване село Чакві – лідер за кількістю опадів в усьому колишньому СРСР. На морському узбережжі дуже часто вночі йде дощ, в горах кількість води з неба, як правило, менша. Але на температуру повітря чи води це не впливає – море завжди тепле і на ранок майже завжди крізь хмари вилазить сонечко. Але коли не вилазило, пейзаж з вікна виглядав приблизно так:



Корови в Грузії ведуть вільне життя і ходять де собі захочуть. Їх ніхто не пасе, коли корова нагуляється, йде собі додому



Продукти в магазинчиках коштують дещо дорожче, ніж в Тбілісі, як правило, різниця складає кілька тетрі. Але завжди можна сісти на маршрутку №1 і доїхати до базару, де можна знайти за прийнятною ціною фрукти, одяг, вино, сувеніри та особливий глиняний посуд для грузинських страв.



Щодо розваг: біля Кобулетті є чудовий стаціонарний парк атракціонів. В самому місті, окрім кафе, ресторанів та єдиного і нецікавого краєзнавчого музею, нічого особливого немає. Все-таки це місце для тихого сімейного відпочинку. Проте завжди можна сісти на маршрутку та поїхати до великого та шумного Батумі, де є дельфінарій, зоопарк, канатна дорога, порт, велике колесо огляду, красивий приморський бульвар, різноманітні екскурсії, казино, дискотеки та інші веселі речі.

Ось кілька фото з парку атракціонів:













А ось автентичні промислові агітаційні плакати. Як бачите, писалися двома мовами, про що в Україні можна було тільки мріяти





Ще біля Кобулеті є велике болото з унікальним рослинним та тваринним світом. Ця пам'ятка природи внесена до світової спадщини Юнеско. Зараз там все окультурюється, розробляються туристичні маршрути













Трохи про місцевий темперамент. Загалом грузини – дуже добрі та чуйні, завжди готові прийти на допомогу люди. Мають власну гідність і гонор, наприклад, на базарі ніхто не набридає пропозиціями купити різний непотріб. Навіть продавці гарячої кукурудзи не волають на все горло, тому на пляжі цілком спокійно можна спати, не зриваючись кожні п'ять хвилин від лементу мегафона над вухом. Всі стараються жити просто і весело,  не зважаючи на непросту економічну ситуацію і відсутність робочих місць.  А ще всі дуже скромні, особливо жінки. Дівчата тут не вдягають вульгарних спідниць і не штукатуряться в три слої. Також ми не бачили, щоб хтось цілувався на вулиці. Жодного разу ми не зустріли на вулиці нетверезу людину, хоча від пива та вина тут ніби ніхто особливо не відмовляється. Але курять багато, як чоловіки, так і жінки. На пляжі всі теж поводять себе дуже скромно, ніхто не загоряє без купальника та не носить стрінгів. Взагалі, мені так здалося, що будь-який тілесний контакт на людях між чоловіком і жінкою тут вважається непристойним. Навіть йти по вулиці за руку чи намастити один одного кремом на пляжі. Якщо чоловіча компанія сидить за столом, жінки до них зазвичай не сідає. Бавлять дітей десь збоку або пораються на кухні.

Російську мову тут розуміють приблизно на тому ж рівні, що й у Львові польську. Тобто у більшості випадків люди зрозуміють, що вам треба і навіть можуть щось відповісти. Молодь російської майже не знає, зате бадьоро шпрехає англійською.

Країна активно розбудовується та відновлюється, особливо курортні міста. Також ми бачили ділянки нового автобану, який у 2015р. має з'єднати Батумі та Сочі.





Грузинська кухня дуже сподобалася, тут багато м'яса, овочів, хліба та сиру. Обов'язкова та беззаперечна умова – страва має бути свіжою, ніяких напівфабрикатів та розморожених вареників.

Замість хліба їдять грузинський лаваш, випечений без дріжджів. Печуть його в маленьких пекарнях, які розташовані всюди по місті. Виглядає пекарня як невеликий намет,  всередині місять тісто та стоїть одна або дві печі. Питання «А чи свіжий?» недоречне, лаваш готується маленькими порціями і стоїть випечений на полиці не більше години. За цей час його встигають розкупити. Працюють в пекарнях переважно чоловіки. Схожі грузинські пекарні з'явилися нещодавно і у Львові, тільки не знаю точного їх розташування.

Поїсти можна в одному з численних кафе з домашньою кухнею. Про інтер'єр в Грузії загалом та в Кобулетті зокрема власники таких закладів не дуже дбають. Чого не скажеш про якість їжі. Якщо ти замовив, наприклад, хачапурі, це означає, що зараз замісять тісто, дістануть з холодильника домашній сир та яйця, масло, та спечуть тобі гарячий та ситний пиріжок. І вартувати це буде 4-5 ларі. Коли ми одного разу замовили страву, де до м'яса має бути підливка з горіхом, хазяйка дійсно розколола кілька грецьких горіхів. І піцу в Грузії печуть на свіжозамішаному тоненькому тісті, насипаючи зверху товстим шаром все, чим хата багата для начинки.







Обговорення, нагадаю, отут.
#1207
Цитата: Lesyk від 25.09.2013 12:49:29
на верх трубочки хтось піднімався?

Я так і знав, що ти спитаєш :) До кінця ніхто. Скоби там ніби надійні. І всередині також можна піднятися, там теж є скоби.
#1208
ЦитуватиЩодо цього, то я чув, що то скажений огірок

:o Мені все-таки більше схоже на Несповнарозуму Гарбуз. Але в будь-якому випадку добре, що я того плоду не їв  ;D
#1209
Батумі, столиця автономної республіки Аджарія, без сумніву, одне з найкрасивіших міст, що я колись бачив. Стара частина файно відреставрована, а нова - дуже швидко розбудовується і при цьому гарно виглядає. Ось маленький фотозвіт, як результат кількох прогулянок по місті.

Отак місцевий муніципалітет бореться з дігерами:



Можна взяти собі ровер напрокат і кататися вздовж моря. Або куди захочеш. Парковки автоматизовані, година вартує 10 грн на наші гроші.



В місті є порт, через що море трохи брудне. Грузини переважно їздять відпочивати в Кобулетті, там і море чистіше і дешевше. В Батумі ж приїжджають в основному рускі та інші брати-слав'яни. Не в останню чергу завдяки численним казино.



Велике колесо огляду на березі моря. На задньому плані - вежа, де по спіралі розміщені літери грузинського алфавіту. Наразі невідомо, яка її функція, вежа ще не функціонує.



Прапор Аджарії тут дуже часто поряд з офіційним державним.







Йдемо далі, на Приморський бульвар.





Фонтан біля міської філармонії. Звідси відправляються зранку туристичні автобуси з екскурсіями. Коли вирішите поїхати на екскурсію, вважайте, бо за 170 грн можете отримати повний автобус русскагаварящіх з неадекватною поведінкою і екскурсовода, що розповідає приблизно: "А це водоспад. Можете тут сфотографуватися".





Старе місто. Дуже красиві будинки, причому кожного наступного разу проходячи тим самим місцем помічаєш нові й нові цікаві деталі.









Центр туристичної інформації. Тут можна безкоштовно отримати мапи, путівники та необхідну інформацією англійською чи російською мовами.



Зустрічається і такий оригінальний транспорт



Можна завернути за випадкові двері під'їзду, а там - малюнки початку минулого століття!







Пальми та інші екзотичні рослини всюди. Але замінити львівських каштанів та лип, звичайно, не можуть.



А це білуга. Вона має доброзичливий вигляд та живе разом з іншими побратимами-рибами в міському акваріумі. Вхід туди коштує 2 грн.



Палац мистецтв. Збудований зовсім недавно



Одна з численних новітніх скульптур на березі моря. Пам'ятник славнозвісному "@"



Оформлення однієї з книгарень міста. Ми зайшли досередини. познайомилися з власником, і він нам подарував книжку. Просто взяв з прилавка і віддав нам, від щирого серця. Книжка (до речі, на основі реальних подій) була про те, як грузинські хлопці викрали в аеропорту Тбілісі літак і хотіли перелетіти на ньому в Туреччину. На жаль, невдало. (Дато Турашвілі. Покоління Джинс.)







От хтось, мабуть відомий, ще під простирадлом. Постамент збоку ще тільки споруджувався.



І радянський пам'ятник жінці-пілоту при вході в парк.



Отут можна скачати файний путівник про Батумі.
#1210
Заутра, 22 вересня, в день осіннього рівнодення, здибаємося о 12:00 на АС-2. Сядемо на маршрутенваген, заїдемо до Гамаліївки. В програмі - закинутий заводик, Львівшьке море, крадені на городах гарбузи, піша прогулянка, фан і розваги. Запрошуються всі бажаючі. Кожному, хто прийде - приз: фото від мене на згадку.



#1211
Цитувати2 Bottlehunter: Так ходили, останній раз дві ночи провели в минулому грудні, на фото наш шелтер.

О, файно. Питав, щоб часом не послати в район Чорногори двох чуваків, які щойно закінчили 9 клас. Прошу поставитися до цього з розумінням.

Я підходящих місць (щоб були поруйновані будівлі) не знаю. Але знаю гарне місце, де є багато природніх каменюк з тріщинами між ними і маленькими печерками. Люди там мало ходять. Приблизно на карті: http://old.wikimapia.org/#lat=49.015699&lon=23.6373954&z=13&l=37&m=b

Крім того, ось тема на Експлорері, яка, можливо, буде цікава: http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,2864.msg18694.html#msg18694
#1212
 Маю питання: чи ходили Ви раніше взимку в Карпати?
#1213
Сьогодні маємо 256-тий день в році, тобто День програміста! Вітаю всіх з професійним святом.

І, звичайно, просто не міг народитися в інший день наш камрад-програмер Linuxoid! Вітаю Тебе друже, нехай життя підсуває завжди тільки приємні сюрпризи.

А ще сьогодні п'ятниця, тринадцяте. Потрійне свято, отже  :D :D :D

#1214
Правилами форуму заборонена реклама без погодження адміністрації.

А почитати правила безплатно, без смс і реєстрації, можна тут: http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,243.0.html
#1215
http://yarejka.livejournal.com/37011.html?thread=460947 - посилання на оригінальну статтю в ЖЖ. Вже хочу туди!



#1216
А взагалі в Болгарії біля моря є на що подивитися-полазити? Чи там тільки пляж-готель-пляж?
#1217
Національний музей в Тбілісі - без перебільшення найкращий музей, який я коли-небудь відвідував. Розташований на вул. Руставелі, 3, недалеко від станції метро "Freedom square" (Площа свободи). Вхід коштує 15 гривень на наші гроші, вхідний квиток передбачає відвідини десятка експозицій на різну тематику. В холі музею розташований центр туристичної інформації, де можна отримати довідку про транспорт, туристичні об'єкти грузинською, російською чи англійською мовами. А також отримати безкоштовно путівники, мапи і т.ін.

Ось тут є гарний сайт з інформацією про музеї Грузії.

Всередині можна фотографувати, правда без спалаху, який псує унікальні музейні експонати. Всі інформаційні таблички, крім грузинської, дублюються англійською мовою. Кілька фото:

Старовинні грузинські ножі, матеріал виконання: сталь, шкіра, кістка, золото



Народний військовий стрій



В підвалі розташована виставка золотих та срібних прикрас, віком приблизно 2ст. до н.е.





Кований срібний пояс





Справжня мумія з Єгипту



З бабуїнами (я посередині, якщо що), кожен з яких старший від мене в 200 раз.



В окремому кутку виставлене спецобладнання музейних працівників. Ось цей прилад, наприклад, після упакування експонату для транспортування, замінює кисень під упаковкою на інертний аргон.



Самурайські мечі





І - найбільш моторошний - музей радянської окупації





Товарний вагон з дірками від куль.









Документ про розстріл

#1218
Цитата: goom від 30.08.2013 22:00:46
Цікавить бюджет поїздки, дорога проживання і сувеніри :)?

Бюджет: оскільки то була весільна поїздка, то загальну суму розголошувати не буду  :) Але якщо просто їздити по країні в пошуках пригод, вийде суттєво дешевше, ніж зависати на морі за рахунок вартості їжі, продуктів і транспорту.

Дорога: літаком з Києва до Тбілісі біля 3200 грн на двох туди і назад, до Батумі можна долетіти за 2500грн. Зі Львова рейсів наразі нема.

Житло: в Кобулеті від 50 грн з людини, Батумі трохи дорожче. Розваг там більше, проте море брудніше.

Сувеніри: ріжна дрібнота типу магнітів - від 7 грн., хороше вино - від 75 грн. Добрий коньяк вартує як добрий коньяк, тобто недешево. Ми купили собі грузинську глиняну посуду (кеці), в якій зазвичай готується м'ясо, картопля і т.ін. Маленька тарілка вартувала 10грн., велика - 50. Пізніше про це напишу.
#1219
Плани / Re: Kalush 1 IX
30.08.2013 19:28:12
Якщо хтось хоче завтра їхати в Червоноград зі мною та Мартіном, то прошу дуже. Зустрічаємося о 9 годині зранку біля Оперного. Планується відвідати завод ЗБВ, можливо терикон ЦОФ, можливо котрусь із шахт. Тобто точних планів нема))). З собою брати щось поїсти і чимось зігрітися, але не коцик ;)
#1220
Так, картка метромані в Тбілісі безконтактна, нею можна розраховуватися крім метро також і в міських маршрутках та на канатній дорозі.