Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Bottlehunter

#1781
Сьогодні вранці їхав через Привокзальну, бачив білборд з анонсом фільму. Він називається "Служба безпеки ОУН. "Зачинені двері." і є документальним. Показ має відбутися таки 22 грудня о 18:00 і таки в Кінопалаці Довженка. Давайте може всі зберемся та влаштуємо культпохід?

А те, що в Кінопалаці не знають ніц, ІМХО, ніц дивного. Нещодавній Тиждень кіно Юрія Іллєнка, що проходив там же, теж у них на сайті ніяк не був проанонсований.

LeG, дякую! Я в неті знайшов тільки одне речення в статті про реконструкторів в газеті "Україна молода", що стосується фільму.
#1782
Додзвонився з п'ятнадцятого разу в Кінопалац. Вони кажуть, що нічого про показ фільму не чули і ніхто їх не повідомляв ???

Якийсь, курча, тріллєр >:(
#1783
Нещодавно бачив десь афішу про те, що 22 грудня о 18:00 у Кінопалаці ім. Довженка на Сихові має відбутися показ фільму про Службу безпеки ОУН-УПА. Назву фільма не запам'ятав, але дуже хочу піти подивитися.

В інтернеті жодної інформації про фільм не знайшов, нема її, зокрема, і на сайті Кінопалацу  ??? Телефон для довідок, вказаний на сайті (227-39-39) також не відповідає.

Якщо хтось щось знає, поділіться інфою, будь ласка. Може то я щось наплутав?

Хто ще би хтів піти, то відписуйтеся.
#1784
http://oun-upa.info/main/

Сайт, де зосереджено багато документів, статей, книг. що висвітлюють діяльність ОУН-УПА. Зокрема мені сподобалися фото, багато з яких вперше побачив тут.

#1785
Згадувати старі вилазки, а особливо писати про них, коли пройшов вже деякий час, завжди  приємно.  Мимоволі переживаєш знову веселі моменти, згадуєш, що бачив. І куди планував залізти, та так і не заліз ;)  І порівнюєш, що змінилося з того часу в тобі, твоїх друзях і взагалі в тому, що ми називаємо світом.  І дуже радує те, що більшість змін все-таки на краще, ми ростемо і розвиваємося, знаходимо нових друзів і нові пригоди на гузна. І зупинятися, схоже, ніхто поки не збирається, попри потуги Вавілону. Коротше, занурюєшся в теплі спогади холодним і мокрим зимовим вечором.

Ця прогулянка відбулася біля року тому – 13 січня 2011р. Зібралося нас багацько – Inkognito, Roy, Yserl, Romchik, US5WEO, Skip, Lesyk, Stinger, Zelja і я ще. Зустрілися на перехресті  Пасічної  та Медової Печери зранечка та пішли до засніженого і морозяного лісу, шукати залишки водозабору, що про нього розповів Theslavik. 

Перше, що побачили – жирного та потріпаного дворового кота.  Він сидів на місці, під яким проходила теплотраса і вибирав смачні шматки з купи об'їдків. Ізоляція теплотраси була далекою від ідеалу – земля на тому місці аж парувала, не зважаючи на те, що вночі випав свіжий сніг, а за носа пощипував неслабий морозець. Відповідно, котярі було тепло в дупу і повно в животі, і в душі його панувало святкове передчуття Старого нового року. 



Рой поставив фотоапарат на заледенілу лавку, підпер ялинковою гілкою (точно і правильно виставлений кут штатива – це надзвичайно важливо для доброї фотографії, щоб ви знали). Прив'язав нитку до спуску і потягнув   скористався функцією таймера, і ми всі дружно як один сфоткалися.  І пішли далі.



Вже біля лісу побачили покинутий  дитячий садок. Типова радянська будівля. Таких тисячі по всьому колишньому залишилося.  Вікна-двері цілі, огороджений. Схоже, за ним наглядають, принаймні тоді наглядали. Можливо, ближчим часом туди навідаюся.



А то ми вже в лісі. Розтягнулися довгою колєйкою і довірили свою долю ДжіПіЕсу.



Дерево Зелю не сховало )))



А от власне і сам об'єкт. Дві з половиною напівзруйновані стіни і два закриті бетонні колодязі не на жарт зацікавили тру-дослідників. Ото вам і весь старий водозабір.















Ото таке. Далі дорога пролягала через зимовий ліс до водозабору вже діючого.





Зелені двері виявилися закритими. Зверху на будівлі був люк і така собі шибениця з гаком. Думаю, так спускають-піднімають обладнання.









Далі рухалися лісом до «Ензиму», потім вверх по Личаківській, де й розійшлися хто куди. Ще кілька фоток на прощавання.








Обговорення

#1787
Всіх Андріїв нашого форуму вітаю з Днем Ангела!

Golem, Roy, Drusja, Venick, Sunkatalano і всі, кого не згадав - гарних вилазок, нових об'єктів, свіжих відкриттів, лояльної охорони та попутного вітру завжди і у всьому!!!

І ще: сьогодні починаються Різдвяні свята ;)



#1788
 Я хочу магніт зі своїм аватаром і написом "Bottlehunter". Треба намалювати і тобі переслати?
#1789
Гумор / Re: Смішне Відео
08.12.2011 10:17:29
Відео команди КВК "Єталон". Епізод, через який це відео потрапило сюди, починається на 2:35

#1790
Чуваки, хто був на нічних екскурсіях (а ходило пів Експлорера, наскільки мені відомо), розкажіть, що там цікавого було та закиньте пару фоток. Родіна вас не забуде! ;)

Йа через хворобу на Личаків так і не потрапив :(
#1791
Я би дуже хотів, якщо буду вільний від роботи. На коли планується?
#1792
ІМХО, чудове місце для страйку - бавовнянопрядильна фабрика в Новояворівську. Там дофіга коридорів, переходів, закапелків і велика площа.

Ліс + якісь розвалини - думаю таких місць досить багато є поблизу Львова. Почитай трохи форум, точно знайдеш кілька найбільш підходящих. Мені на думку спадають, наприклад, ракетні шахти біля Моршина і Липівка. Непогано, думаю, можна побігати на території закинутого дачного масиву на північній околиці Львова.

Але дуже прошу - з Твого боку обіцянка місця не засирати і не конфліктувати з місцевими. І - ласкаво просимо на спільні прогулянки!
#1793
Я намалював дві карти - перша, як дістатися з кінцевої маршрутки Львів-Сокаль до заводу (тут алгоритм простий - прямо, наліво, направо, прямо. Загалом біля 5 км.). Друга - по пам'яті територія заводу. Тут можуть бути маленькі неточності. ТЕЦ охороняє такий смішний але хитрий дід (принаймні рік тому охороняв). Може натякати на пару гривень за допуск на територію.

Якщо пощастить, на зворотному шляху можна зловити волинську маршрутку. вони їдуть не на АС, а в центр, десь в район базару. Ще в Сокалі є розвалена синагога, зачинений кінотеатр і музей з космонавтською атрибутикою. І прикольне кафе, називається "Кавуся", там можна щось якісно і недорого зохавати.

Я з вами, на жаль, не зможу поїхати.

UPD: Прохідну на другому малюнку вказав неправильно. Вибачте, лінуюся перемальовувати. Вона трохи далі на північ, від асфальтованої дороги поворот направо і довга прряма доріжка вглиб заводу. Докину в кінець допису фотку як той поворот виглядає.





#1794
Стаття про дитячі табори відпочинку, що були колись в Брюховичах. Взята з сайту газети "Поступ". Досить старенький (2005р.) матеріал, але все одно відтоді принципово нічого не змінилося.

Цитувати
Брюховицькі табори занепадають

Ярина МАТВІЇВ

Одна з провідних здравниць України -- рекреаційна зона Брюховичів -- вже понад 10 років перебуває в глибокому застої. Великі території колись дитячих таборів відпочинку нині або запущені та розграбовані, або їх використовують за зовсім іншим призначенням. Із двадцяти двох дитячих таборів, які функціонували за часів Радянського Союзу, сьогодні в Брюховичах працюють лише два. До того ж один як лікувальний санаторій для дітей-чорнобильців -- "Львів", другий -- колишній дитячий табір відпочинку "Будівельник", а тепер -- оздоровлювальна база для дорослих "Передзвін". Ще два роки тому "Будівельник" приймав до 300 дітей з усієї України. Така розкіш виявилася надто збитковою, а відтак його перепрофілювали. Львівським дітям у цих санаторіях місця нема...

Загалом усі дитячі табори відпочинку в Брюховичах припинили своє існування на початку та в середині 90-х років минулого століття, коли заводи, фабрики та підприємства, яким вони належали, збанкрутували. Дитячі табори "Вогник", "Стріла", "Електрон", "Кінескоп", "Левеня" та інші тимчасово опечатали терміном... на 12 років. А кілька років тому вже напіврозвалені бази збанкрутілі підприємства безповоротно продали... релігійним організаціям.

Отож у дитячому таборі від заводу "Електрон" сьогодні міститься Римо-Католицька семінарія, на територіях відпочинкової бази для дітей заводу "Кінескоп" за два роки виріс Західноукраїнський центр спільноти Свідків Єгови, ще один санаторій став індійським центром Махаріші, решту викупили релігійні спільноти Греко-Католицької Церкви.

Уже постфактум масового розпродажу відомчих дитячих баз навесні минулого року попередній уряд заборонив перепрофільовувати дитячі оздоровлювальні центри та табори. А підприємства, яким вони належать, зобов'язав знову їх задіяти. Щоправда, самого лише бажання та постанови уряду виявилося недостатньо. Минуло надто багато часу, аби тепер привести напівзруйновані, але ще не продані дитячі бази до належного стану. Щоб заклади знову запрацювали, потрібен не лише ремонт приміщень, але також мають бути куплені меблі, побутова техніка. А підприємства, які досі відповідальні за ці дитячі комплекси, замість впорядковувати їх, жевріють на безгрошів'ї.

"Усе залежить від фінансування і власника. Якщо він матиме кошти на соціальну сферу, тоді відновить дитячий центр, який йому належить. Однак якщо деякі бази ще можна реанімувати, то є в Брюховичах такі, які ми втратили назавжди", -- каже секретар виконкому міської ради Брюховичів Валентина Ахтирцева.

Аби відновити зруйновані бази, сьогодні потрібно здійснювати дуже клопітку і дорогу роботу: виводити зі стін грибок, налагоджувати водовідвідну систему. "Так завод ЛОРТА мав намір уже цього літа відновити функціонування табору "Сокіл", проте наразі відкривати його заборонила санепідемстанція", -- зазначила пані Ахтирцева.

Однак якщо підприємства, які зараз так-сяк функціонують, з оптимізмом дивляться на свої запущені об'єкти, то підприємства, що перебувають в стані санації, про відомчі об'єкти навіть не згадують. Так колись дитячий табір "Левеня" від "Сільмашу" законсервований на невизначений термін.

Що робити з такими об'єктами, не знає ані міська влада Брюховичів, ані обласна влада. Чиновники розводять руками від безвиході, мовляв, за дитячі бази відповідальні тільки підприємства-власники. А тому перспектива того, що брюховицькі дитячі табори прийматимуть у себе школярів, дуже далека. Як заявила "Поступу" заступник начальника управління житлово-комунального господарства Львівської ОДА Мирослава Загоруйко, "дитячі табори в Брюховичах -- не наша компетенція. І взагалі, ми ще тим не займалися, вже всім, але ще не цим".
#1795
ZED, класний звіт! Я б навіть  сказав - канонічний! Плюсую обидвох. А полісмени поводилися з вами коректно? І чи повпливала гра Карпат в неділю (0:5 на свому полі - то би і жид сі взлостив!) на ставлення охорони до вас? А як табір циганський зблизька виглядає?
#1796
А чого рерайтер??? Я "о чом віжу о том паю". Рерайтер - викладає чужі думки по-іншому. Хоча, якби підвернулася подібна робота, напевно, взявся б. Ще й Смайла загітував :)
#1797
Залишилася материнка і пам'ять. Віддам їх за 100 грн.
#1798
ЦитуватиЗ 2 до 4 грудня передбачено 30 безкоштовних нічних екскурсій у музеях та галереях, окремі екскурсійні маршрути, а також нічні вистави у театрах міста для того, щоб представити всю розкіш того, що приховано вдень.

Оце сьогодні почув по телевізору, а згодом нагуглив. Суть така: на наступні вихідні у Львові будуть проводитися безкоштовні нічні (радше - вечірні) екскурсії різними цікавими місцями, серед яких галерея Равлик, Палац Потоцьких, каплиця Боїмів та інші. Для того, щоб туди потрапити, потрібно попередньо зареєструватися на сайті міської ради. Ми з Христиною зареєструвалися на екскурсію Личаковом на вечір п'ятниці.

#1799
Напишу і я кілька слів про цю прогулянку, бо бачив своїми очима все, що там відбувалося, людей, що з нами спілкувалися, краєвиди, що нам відкривалися і нові місця, що нам підкорялися. І маю що про це сказати.

Фотки будуть чорно-білі, це символізує початок сезону експлорингу по голих полях, під дощем, по сніговій каші і т.п. А ще чорно-білі фотки символізують убогість камери мого мобільного.

Пройшовши Галицьке перехрестя, ми одразу побачили, що знаходимося на вірному шляху. Бо за базаром почалася грунтова дорога, що пізніше вперлася в колію, і купи будівельного сміття. По обидва боки простягалися бетонні мури заводів, снували робітники. Один з них ніс на плечах свого товариша, демонструючи справжню пролетарську взаємовиручку в складних ситуаціях. А може, просто програв йому в карти. Запах колектора витав тими краями, джерелом його були промислові комунікації, що пролягали під нами. І від цього одразу ставало якось урочисто та цікаво.

А першим заприміченим об'єктом став не винзавод, а маленьке бомбосховище на території заводу, за бетонним парканом та колючим дротом. Всередину, щоправда, ми не потрапили, не така то проста справа, я вам скажу. Але історія, швидше за все, матиме продовження.

До розвалин винзаводу ми дісталися по стежці, що проходила місцем, де колись була колія. Вцілів там, власне, тільки один цех - пуста бетонна коробка. Решту будівель на території, як і кам'яна огорожа, перетворилися з часом на руїни, ідентифікувати які міг би тільки колишній працівник заводу. Мені той вцілілий цех сподобався, чисто теоретично там можна влаштувати рейв у стилі "Продіджі". Практично ж облаштування і проведення акції може бути утруднене через близьке розташування циганського табору. Ми з Цезаром уздріли акуратні ряди целофанових палаток і дим куховарського вогнища, що піднімався звідти, коли видерлися на другий ярус цеху. Звідти можна було б вилізти ще й на дах, але для того треба все ж якесь мінімальне спорядження.

До речі, не можна стверджувати однозначно, чи належав цей завод до "Молдвинпрому". У Львові ж був (чи то є) і завод "Укрвина" (на Погулянці). Якщо знайду якусь інформацію - обов'язково сюди пришпандьорю.



Далі зустрілися нам два дядьки вуйкуватої зовнішності і з такими ж манерами. Почали питати чи знаємо ми, що по рейках не можна ходити, бо за то штраф дают. Самі ж при цьому стояли і розглядали місце, де колись була залізяка, що стикує дві рейки докупи. Одна рейка переможно стриміла догори.
На запитання "Ви хто?" один з дядьків відповів, що він Пушкін. Ололо, варіантів два: або то божевільні, і його кумпель називає себе, наприклад, Наполеоном, або ж то давномертвий москаль. В обидвох випадках з такими людьми краще не ставати до розмови, а чемно попрощатися і йти далі.

Далі по рейках навколо непідписаного на Вікімапії заводу, де все ніби працює, але охорони не видно. Пообзирали його з висоти прилеглих будівель і конструкцій, поробили фотки і пішли відпочивати на блискучі і слизькі боки теплотраси.





Наступними, кого ми зустріли, була купка циганчуків. Ми йшли по теплотрасі, роззираючись на зарослі сухого очерету навколо, а вони йшли по стежці, паралельно і на зустріч нам, метрів за п'ятдесят.  Найстарша, дівчинка, тримала в руках пневматичну гвинтівку.  Полювати ходили, чи що?

Потім дві широкі труби повернули направо, до ТЕЦ-2. Ми ж, зістрибнувши з них на землю, пішли прямо, по заболоченому полі, через суху траву, перечіпляючись через залишки труб, невідомо з якого історичного періоду закопаних тут. Добре, що дощів не було вже довго, а то б ці місця стали цілком непрохідні.
Далі шлях лежав до території, що позначена на Вікімапії абревіатурою ЛФ КРРТ. Тобто Львівська філія концерну радіомовлення, радіо зв'язку та телебачення. Ось що вдалося нагуглити:

Цитувати19 грудня 1947 року на базі радіостанції в с. Мурованому, радіомовної апаратної, виділеного приймального пункту та радіобюро було організовано Львівський обласний радіоцентр. Згодом, в 1952 році, введено в роботу перший потужний на ті часи короткохвильовий радіомовний передавач. У квітні 1982 року Львівський радіоцентр змінив назву на Львівський Обласний радіотелевізійний передавальний центр, а у квітні 2007 року його реорганізовано в Львівську філію Концерну РРТ.

Повний текст статті є на сайті   Концерну  радіомовлення, радіозв'язку і телебачення.  Мені, до речі, дуже подобається, як зроблено сайт – гарно і зі смаком.

Вся територія поросла пожухлою некошеною травою і старими  розлогими деревами. І оточена по периметру залишками огорожі з колючого дроту. Є там діюча електрична підстанція з допотопними трансформаторами і два закинуті ретранслятори. А те, що позначене на Вікі як дороги, насправді просто ледве помітні стежки, йти по яких зовсім не обов'язково.  А ще там паслися дві чорно-білі корови з наїжаченою від холоду шерстю, яких ми  здалеку сприйняли за охоронців.









А далі була закинута територія станції Дубляни – кілька спостережних вишок, на які було дуже прикольно вилізти і дивитися на червоного кольору хмари на місці, куди недавно закотилося сонце. Зверху добре видно залишки колій (сортувальних, можливо) і нехитрих будівель-коробок, що там колись були. А з іншого боку простягалася  територія Рейкозварювального заводу (якщо не помиляюся), але то  вже цілком інша, недосліджена історія.

Отака гарна прогулянка вийшла. Та в гарній компанії на гарному маршруті і не може бути інакше.

Обговорення, нагадаю, тут.







#1800
А як там, до речі, з підземним світом у Тернополі?. Колись доводилося читати статтю про тернопільських дігерів. Каналізація прохідна? Є стара австрійська частина, як у Львові?