Останні повідомлення

Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1
Природні Об'єкти / Re: Шацькі озера
« Остання відповідь від Bottlehunter Сьогодні о 21:41:19 »
Цитувати
Вранці приїжджали перевірити, чи я ставив намет, двічі. І попереджали про заборону.

А яка причина заборони, це національний парк чи щось таке?

Класні фото, і місця небанальні, аж самому захотілося поїхати. Але як подумаю, скільки там мабуть комарів... :-X
2
Природні Об'єкти / Шацькі озера
« Остання відповідь від Олесь Сьогодні о 19:31:06 »
Можливо хтось планує їхати на літо туди, знадобиться інформація.
2021-07-31-185039" border="0

По дорозі до озер відвідав Варяж, Тартаків, Сокаль, Рудки. Це місця з цікавими історичними будівлями.
Заїхав перед Шацьком на Велике Загоранське озеро. Доволі мальовниче, сосновий лісок, можна кемперити, 30грн за авто, якщо на ніч залишається. Людей небагато, вода тепла, пісок, пологий схід.
KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

Поблизу Світязя проїжджав, там тисячі людей, сотні автомобілів. Навіть не зупинявся. Поля з лохиною, крапельно-зрошувані. Місцеві її не їдять, кажуть, кроплять хімією.
Продають по 150грн як мінімум. У нас вона по 130грн, з тих же місць привозять.
На Світязь заїхав з іншого боку, трав'янистий берег, нормальний пляж, лише місцеві приїжджають.
2021-07-30-20323-1" border="0

2021-07-30-203423-1" border="0

Вирішив зупинитись на Пулемецькому озері Це заповідник, в'їзд та установка намету заборонена.
В цій вежці є нари, столик з кріслами і сходи на верх.
IMG-20210726-184415-1" border="0

2021-07-30-203004-1" border="0

2021-07-30-202635-1" border="0

2021-07-30-202808-1" border="0

2021-07-30-202745-1" border="0

о.Климівське, заповідник.
2021-07-30-203058-1" border="0

До води доступу немає, болото, ніяких пляжів.

Ось в кінець озера, цією дорогою поїхав. Був котлован, довелось лопатою помахати (мав звичайну, пожежну, метрову, замовив собі Фіскарс телескопічний, щоб в авто жила). 
2021-07-30-202829-1" border="0

Намет поставив в кінці проїзду, на карті позначено. Неподалік був ДОТик з часів Першої світової, гарний сосновий лісок. Супер місцина для кемпу, якби він був дозволений. Комарів хмара ввечері.
Вранці о 6 гроза і штормовий вітер зніс намет, в прямому розумінні. Пересиджував в авто.  ;D
О годині 10 уже було сонячно і сліду по дощу не залишилось, грунти піщані, усе впиталось.

IMG-2887-1" border="0

IMG-2894-1" border="0

IMG-2899" border="0

Проїхав сосняк, на поляні просушив намет, спальник, каремат. Зварив бограч. І поїхав на о.Острів'янське.
2021-07-30-205635-1" border="0

Це найбільш мальовниче з усіх озер. На супутникових фото знайшов пляж в ліску, проклав до нього дорогу в навігаторі і поїхав.
2021-07-30-203708-1" border="0

2021-07-30-203539-1" border="0

IMG-2915-1" border="0

0-02-05-42841cb5fd58639c31bd05a15afba8ac9f074faa25aeec7dcbf904d73c342356-1954a9408e690f1f-1" border="0

DSC00516-1" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

IMG-20210728-110613-1" border="0

ДОТ поблизу озера Острів'янське. Точно такий же по формі та конструкції, як біля о.Пулемецького.
KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

Богомоли неподалік, на вересових пустощах.
KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

DSC00519-1" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

Туристів тут немає, лише місцеві з дітьми приїжджають. Є мангали, альтанка, декілька блоків лавочок в сосняку. Намет ставити не можна, Ставив як усі роз'їхались. Вранці приїжджали перевірити, чи я ставив намет, двічі. І попереджали про заборону.
KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

Вужик
2021-07-30-205741-1" border="0

Наступне озеро було Соминець.
Теж цікаве озерце. І непогане місце для кемпу, людей майже немає. Тут уже кемперити можна, воно зовсім поряд з Світязем. Але туристів тут немає, усі осідають на Світязі.
0-02-05-ae3a33e280bbf68b5914c34abff1fe03d3b69053dd0508d4ae3d0c19ef37dba6-bb8a8e921f78d53f-1" border="0

2021-07-30-204241-1" border="0

2021-07-30-204153-1" border="0

0-02-05-8711a04586957e0b9b780afc7eb7474651356978b529a67a630b1e7c806c8abc-edff4be3911a1237-1" border="0

IMG-2921-1" border="0

2021-07-30-205001-13" border="0

Біля нього переночував, та поїхав на Перемут. Це озеро заповідник, є туристична стежка довкола нього, а так то нічого цікавого.
Кемперити тут теж не можна.
KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

На зворотній дорозі заїхав ще раз на Загоранське покупатись.

А цей їхав на зустріч, під 120, задивився на мій транспорт та на мості врізався в мотоблок з причепом сіна. Навпроти мого авто. Всю дерев'яну обшивку і сіно з того причепу знесло, всі живі. Але відпочинок відміняється їм. Їхав з сім'єю.
IMG-20210729-143508" border="0
3
Всяке-Різне / Re: Експлорерна спека
« Остання відповідь від Drusja Сьогодні о 00:08:59 »
На початку місяця, трошки дікарив на морі :) і залишив вдень, китайський термометр в тамбурі намету.


4
Зведений за проектом львівського архітектора Вінцента Равського-молодшого.
З 1587 р. тартаківські маєтки належали родині Тшцінських , згодом — родині магнатів Потоцьких.
За радянських часів тут була школа. В 1990р. згорів, не відбудовувався.
KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

IMG-2863-1" border="0

DSC00513-1" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

Підземелля під палацом.
KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

IMG-2851-1" border="0

5
Всяке-Різне / Re: Експлорерна спека
« Остання відповідь від maxiWELL 30.07.2021 19:01:10 »
Нинішнє літо, здається, ще спекотніше. В кімнатах вдень нижче +30 не опускається. На балконі (при зачинених вікнах) показує аж +42.
Дуже дратує, враховуючи, що причин для переживань й так багато.
6
Краєзнавство та Історія / Re: Костел Святого Марка с. Варяж.
« Остання відповідь від Олесь 30.07.2021 17:07:07 »
Костел святого Марка (1688—1693р.)
Варяж - прикордонне містечко. Кажуть, назва походить від варягів, що осіли тут.
Цікаве містечко давнім костелом. Який багато пережив, був не раз грабований, перетворений на склад, спалений, з дірами від куль у фасаді. І з похованнями розграбованими, поруйнованими, відкритими всім зовнішнім стихіям.
Пані Марія, яка проживає неподалік від вхідної брами, відкрила костел і розповіла його історію. Виявляється, поляки приїжджають і тут ще шлюби беруть, мабуть, родичі засновників або місцевих поляків.
IMG-2867-1" border="0

IMG-2874-1" border="0

Надпис на плиті храму - "Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував"
KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

Розписи виконані Станіславом Строїнським.
KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

Хори
KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

Рештки гвинтових сходів.
KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

Фрески збереглись найкраще в захристії, з криптою під ним.
KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

Крипта та саркофаг під костелом. Давно розграбовані варварами.
KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

Тлінні кістки магната Марека Матчинського який побудував храм і був похований під ним.
2021-07-29-233433-1" border="0

2021-07-29-233611-1" border="0

Захристіє
KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

Тут найкраще збереглись розписи.
KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

KODAK-Digital-Still-Camera" border="0

7
Тут жив і творив польський письменник Александер Фредро (1793-1876р.) Тут же проживала його донька, матір Митрополита Андрея Шептицького. Зараз тут Вишнянський коледж аграрного університету.
IMG-2728-1" border="0

IMG-2725-1" border="0

IMG-2720-1" border="0

IMG-2698-1" border="0

Герб родини
IMG-2697-1" border="0

Власник та час будови.
IMG-2723" border="0

IMG-2722" border="0

IMG-2701-1" border="0

На території також були господарські будівлі, які збереглись, ставок, сад з величезними віковими деревами. Брама з будівлею поруч
IMG-2708-1" border="0

IMG-2707" border="0

IMG-2714" border="0

IMG-2716" border="0
8
Краєзнавство та Історія / Сокаль
« Остання відповідь від Олесь 30.07.2021 16:22:38 »
Сокаль, невеличке містечко, де не цінують архітектурну спадщину. Монастир Бригідок перетворили в гаражний кооператив. Давню синагогу в туалет біля стадіону. А монастир бернардинів у в'язницю суворого режиму, зараз спалений, руйнується...

Синагога 16ст.
IMG-2829-1" border="0

IMG-2839" border="0

IMG-2837-1" border="0

IMG-2834-1" border="0

IMG-2836-1" border="0

В монастирі Бернардинів колонію суворого режиму №47 розформували, усе вивезли. Виготовляли деталі с\г техніки, колючий дріт, замки... Вона знаходиться на балансі, тому під охороною, камерами. Мені запропонували звернутися до начальника закладу за дозволом, щоб пройти на територію. Часу було мало, та й не думаю, щоб він його видав. Потрібно виділити на це декілька людей супроводу + посвідчення журналіста ...
IMG-2793-1" border="0

Монастир бригідок. Зараз тут якийсь гаражний кооператив, та будують якісь цехи малого виробництва. Пробували мене затримати, завернути. Я ж був у формі та не в гуморі, то ж вони просто крутились поряд та говорили, що прохід заборонено і тд... Все в дуже поруйнованому стані
IMG-2786-1" border="0

IMG-2789-1" border="0

Гори сміття просто під куполом.
IMG-2807-1" border="0

IMG-2823-1" border="0

IMG-2815-1" border="0

Схоже, раніше тут був ще один, внутрішній, купол (склепіння). З вузенькими сходами, збоку на нього.
IMG-2818" border="0

IMG-2817" border="0
9
Інженерні Споруди / Полтвою на Личаківське Кладовище
« Остання відповідь від Golem 30.07.2021 12:13:37 »
У Львові практично всюди можна пройти під землею. Личаківське кладовище тому не вийняток. Правда туди ми потрапили живими і до того ж успішно вибралися назад. Через що дуже зраділи бо вилазили ми на проїжджу частину жвавої вулиці Мечникова. На наше здивування колектор на ній виявився чи не найкращим у всьому місті.


Потік Пасіка з Погулянки (прямо) і бічна гілка на Мечнікова (ліворуч)


Несподіванка під вулицею Мечнікова


Такий от тунель проходить повз Личаківське кладовище

Припустимо точкою старту був Оперний Театр. Далі ми пішли під проспектом Свободи та опинилися під проспектом Шевченка. Тут ми звертаємо ліворуч під вулицю К. Левицького. Йдемо, йдемо аж до самого її кінця. На перехресті з вулицею Погулянка ліворуч є непомітний водопадик. В житті б не подумав що він кудись цікаво може завести. Але ….


Мандруємо Полтвою


Стеля тут низька. Тому простіше йти по воді


Ручний пацюк. Він з нами грався і навіть не думав нікуди втікати


Дуже брудна стеля в колекторі на Липинського. Дмитро потім мусів мити голову


Це притока Полтви Пасіка. Тече з парку Погулянка


Один з виходів на поверхню неподалік території країни агресора


Завертаємо в бічну притоку Пасіки


А ось і наш водопадик який ми будемо досліджувати

Таких водопадів виявилося аж п’ять, послідовно один за одним. Пройшовши їх всіх ми, несподівано для себе, опинилися у високому та широкому тунелі викладеному цеглою. Він йде рівно під вулицею Мечнікова. Скажу чесно, ми не очікували зустріти тут подібного розміру споруду. Приємно було відчувати себе першопрохідцями.


За одним водопадиком йде наступний. Це вже троха має зруйноване дно


Трохи намочившись я вже зверху водопаду


Далі Влад


Ці водопадики потрібні щоб згладити перепад висоти на вулиці Мечнікова


І нарешті ми попали у великий тунель!

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=aniyOwpIj5Y" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=aniyOwpIj5Y</a>

В цьому місці можна вийти на поверхню. На вулиці Мечнікова є сходи та масивна ляда що виходить навпроти управління прикордонної служби. Але ж ми хотіли дослідити все підземелля. Тож, довго не думаючи, вирушили далі.


Відпочиваємо після проходження водопадів


Сходи нагору на вулицю Мечнікова


Вид з Мечнікова на тунель

Найнетерплячішим виявився Влад. Він буквально біг вперед і відірвався від решти групи на добрячих двісті метрів. І тут ми чуємо його крик:

-   Андрій, ми на Сихові! Ми на Сихові!



Влад побіг вперед старий великим тунелем


Цей тунель високий та довгий


Деколи попадаються сучасні врізки


Стан стінок хороший, явних руйнувань не видно


А от дно деколи забруднено. ВИдно як вода розмила штукатурку до цегли, з якої цей колектор побудований


Ухти! А що це за зелене світло в кінці?

Який «Сихів», подумав я. Напевно нанюхався колекторних газів бідолаха. Та, підійшовши ближче, ми зрозуміли чого він кричав. Стінки старого австрійського колектора заливало потужне смарагдове світло. Здавалося наче ми потрапили у підземну скарбницю Зеленського. Ми стояли у великій квадратній кімнаті, під ногами текла вода. Стінки кімнати були зелені як стодолораві купюри. Подібна конструкція колектора є на вулиці Стуса. Тому Влад і кричав «Сихів, Сихів».


Перехід старого колектора в новий на вулиці Мечнікова


Новий колектор пластиковий та зелений. ВИглядає дуже футуристично


Вихід на поверхню


Акуратний дощоприймач


В камері нового колектора достатньо місця щоб фотографуватися всім разом


Діаметр труби достатній щоб йти і не згинатися

Нашій радості не було меж. Адже ми вперше йшли по такому класному новому тунелю. Він був ідеальний! Гладкий, без жодної ямки та тріщини, без бруду під ногами. Місцями ще навіть збереглися етикетки на трубах!


Я вперше йду по такому колекторі


Та й всі решта також не можуть надивуватися


Маркування труби колектора


Ще один вихід нагору і бокова фекальна притока

Вверх проти течії йшла висока, кругла та дуже гладка труба. Помало переставляючи ноги, бо слизько, ми почимчикували далі. Час від часу зустрічалися люки назовні. Ми вирішили їх дослідити дорогою назад, не витрачати на це зараз сили.


Продовжуємо досліджувати колектор


В трубі слизько. Але бруду немає.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=5zGxMBWzZ3E" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=5zGxMBWzZ3E</a>


Ми дивуємося і все фоткаємо


Стінки відбивають світло як дзеркало. То ж фотографії виходять просто неймовірні!


Дивіться що там!

Десь за триста метрів перед нами виросла пластикова стіна. Зверху лилася вода. Це було продовження колектора, воно гасило перепад висоти рельєфу на поверхні. Висота водопаду в людський ріст, без драбини туди ніяк не доберешся. То ж, на жаль, це була наша крайня точка на сьогодні.


Несподівана перешкода


Водопад в рівень людини. Враховуючи як там слизько вилізти без драбини нереально


То ж це крайня точка на сьогодні

Тепер нам потрібно було визначити де точно ми знаходимося. Для цього треба відкрити люк. Якраз перед водопадом і був підходящий. Влад поліз першим та тільки но легенько його торкнувся, як з криком злетів вниз. Люк був дуже гарячий і мало не обпік йому руку. Чого б це? Може над нами якась котельня?


Влад пробує відкрити люк

Наступний люк виявився холодним та податливим. Тарік без проблем відкинув його в сторону і з криком «Та ну його нах» запросив нас лізти за ним. Люк виходив прямісінько на проїжджу частину навпроти входу в Личаківське Кладовище. Таке собі місце щоб тебе збила машина ...


Оооо! Цей люк відкрився!


Потроху вилазимо на поверхню

Поки ми копошилися внизу до Таріка підійшов якийсь чоловік та почав грузити хто він такий і що тут робить. Але побачивши як один за одним з люка вилазять кремезні парубки з ломіками в руках він швидко зник у невідомому напрямку.


В Полтву можна зайти коло Оперного театру а вийти аж тут

Ми цілі стоїмо на тротуарі. Вааав! Оце пригода! Ми це зробили! Знайшли новий кусок підземель де можна гуляти. Емоції переповнювали. А далі ми щодуху взялися скидати з себе наші гумові костюми. Надворі +33С, спека неймовірна. Внизу, в колекторі, було якраз прохолодно і комфортно. А тут задуха. Оце пекуче сонце і було розжарило люк який пробував відкрити Влад.

Дорогою до центру міста ми вирішили підняти залізну плиту що закривала вхід на Мечникова. Просто по приколу. До нас тут же підійшов охоронець кордону та «запропонував свою допомогу». Ми від такої честі відмовилися і сказали що самі справимося. Після чого попрощалися та пішли до машини вмиватися вологими серветками.


Пробуємо відкрити люк на Мечнікова

Ось так, досліджуючи непримітний водопадик, ми відкрили ще одну підземну гілку Полтви. І побачили найкращий колектор у Львові. Всюди де у Львові є будинки та вулиці прокладена каналізація та дощоприймачі. А раз так – значить і труби якими дігери можуть туди завітати.


Привид Полтви


Приєднуйтеся до Експлорера і подорожуйте з нами.

Дякую Владу, Таріку і Дімі за компанію і цікаву пригоду.


А читачам за увагу!
10
Природні Об'єкти / Печера Перлинка
« Остання відповідь від Le-i-3o 29.07.2021 17:47:44 »
Спелеологія в Україні так як і на нашому форумі, більшість знає що вона існує, хтось навіть більш менш орієнтується в тому що воно таке, а хтось навіть знає спелеологів і чув їхні божевільні історії про шкляви, розпори і життя на ПБТ(Підземному Базовому Таборі).

Хтось знає навіть назви найвідоміших печер, як то Млинки, Оптимістична, Кришталева, Угринь, Озерна, Атлантида. А хтось чув тільки про Страдч. А дехто встиг побувати у найвідоміших кримських печерах.

Але навіть досвідчений турист який бував в печері з спелеологами не чув скоріш такої назви як Перлинка.

Тож коли мені в квітні прийшла пропозиція долучитись до навчальної експедиції в Перлинку я навіть не задумуючись відповів "Ок, я звами!". Бо все що я знав про Перлинку це з розповідей Onyx що вона існує десь в Медоборах і вона вертикальна. А навчальний виїзд в вертикальну печеру це нагода підтягнути свої "нульові" знання у вертикальній спелеології.

Перше звісно що я зробив це почав гуглити інфу про печеру, тут, як не дивно, результат був не дуже успішний) Інфи мало є декілька статей в інеті на 2 абзаци створенні шляхом копіпасту з статті з Вікіпедії яка є абсолютно не інформативною і першоджерелом одного з основних фейків про печеру а саме цього фото:




Насправді перлин в печері ви зараз не побачите, і не впевнений що вони там були, просто на якомусь етапу розповідей про печеру хтось придумав собі що те що він там побачив схоже на печерну перлину і для ілюстрації колись прикріпилось це фото і так пішло поїхало.

Отож, якщо правильно то печера Перлинка це вертикальна печера тектонічного походження яка сформована в вапняках. І так щоб ви розуміли не в простих вапняках а великому бар'єрному рифі який простягався від території сучасного Підкаменю(Львівська область) через Тернопільську, Хмельницьку області, Молдову, і Румунію і тепер носить назву Товтри. Тріщина в якій сформована печера розміщується вздовж борта масиву вапняку, тобто кажучи по простому є мега велика каменюка від якої відкололась частинка і в цій тріщинці ви можете полазити. Але те що печера сформована у тріщині не значить що до її утворення не приклала руку "Мати всіх печер Вода". Вся печера вкрита вторинними натічними утвореннями, там немає яскраво виражених сталактитів, сталагнітів та сталагнатів як в Криму у вапнякових печерах але її стіни як ви хтось "виліпив" просто неймовірними "наростами".
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=rPADMkrZEVQ" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=rPADMkrZEVQ</a>

Тож трошки про мою подорож:
Я долучився до Навчально-тренувальної експедиції у печеру Перлинка яка була організована Тернопільськими спелеологами, Спелеоклубом Лебіринт, Поділля та Кристал.
Вона тривала три дні з 16 по 18 квітня. Основна група з Тернополя приїхала на місце ще у Пятницю 16 квітня. Я ж мав прибути на місце 17 числа з досить цікавим добиранням.

Печера знаходиться в Заповіднику Медобори біля населеного пункту Крутилів біля Сатанова. Тож я мав на ранок суботи прибути у Тернопіль, там о 7 ранку сісти на автобус до Сатанова і там якихось 5км пройтись пішки до місця табору.

У Тернополі на автостанції мене чекав сюрприз, мій автобус скасовували і у мене був лиш варіант чекати до 12 години тоді ще 2 години дороги, з годину пішки, попав би я на місце десь на вечір і невідомо чи попав би у печеру. Бла Бла карів не було, був трошки розчарований був уже момент коли хотілось сісти на будь який транспорт до Камянець-Поділського і поїхати у рідну Атлантиду. Але на щастя знайшовся автобус на 8:00 який мав завести мене до села Красне, а звідти якихось 15км(які потім виявились 18км) і я б був на місці десь після 14 години.




Я довго потім кляв цю ідею іти пішки, адже дана місцевість то майже Карпати, дорога іде то вверх то вниз по мальовничому Поділлі.



За всі 11-12 кілометрів які зайняли мені десь 2 години в потрібну мені сторону не рухалось жодного авто, бажаної попутки до Сатанова не було.
Воно й не дивно, дорога не дуже популярна ;D


На вїзді до Сатанова, річка Збруч в даній своїй частині завжди виконувала функцією кордону.







Оборонні споруди Сатанова


Далі ще якихось пару кілометрів і я у мальовничих Кутилах, любуюсь красотами Медобор і тішусь що та авантюра з туристичною прогулянкою на 15 км, яку я вже разів 15(по разу на кілометр) прокляв завершена.





Мальовничі види села Кутилів



Наш табір був розміщений неподалік екологічної стежки "До Пущі Відлюдника" неподалік цілющих джерел.





Як бачимо на схемі стежка проходить біля самого входу в печеру.

Тож прибувши в табір застав там тільки Василя Тернопільського спелеолога з Спелеоклубу Поділля який залишився на чергуванні у таборі, а решта учасників завершували свій дообідній вихід в печеру Перлинка і п.Христинка яка знаходиться трохи далі та є менш дослідженою, це також тектонічна тріщина, але без вторинних натічних утворень.


Вся група зібралась на місці, ми пообідали, тай почали готуватись до виходу.




Ще 15 хвилин і ми на місці біля входу в печеру перевіряємо спорядження і готуємось до спуску













Тут я хотів би наголосити, що ПЕЧЕРА ПЕРЛИНКА НЕ Є ТУРИСТИЧНИМ ОБ'ЄКТОМ, ДЛЯ ЇЇ ВІДВІДАННЯ ПОТРІБНІ ВІДПОВІДНІ НАВИКИ ТА СУПРОВІД ДОСВІДЧЕНИХ СПЕЛЕОЛОГІВ!!!
і НІ ЗАЯКИХ ОБСТАВИН У НЕЇ НЕ МОЖНА ПРОБУВАТИ СПУСКАТИСЬ САМОМУ БЕЗ ВІДПОВІДНОГО СПОРЯДЖЕННЯ

Насправді весь мій досвід вертикальної спелеології це поїздка у Печеру Малімон Каньйон(про яку тут і можете почитати), це було давно і неправда як то кажуть. А тут хороший такий собі тренувальний відрізок на вході до печери, "вхідний колодязь" трошки більше 15 метрів і на цьому відрізку було організовано навіску так що на ній було два місця в яких потрібно перечепитись між точками кріплення.
Техніка якою користуются спелеологи при проходженні вертикальних відрізків печери називається СРТ, або техніка одного шнурка.
Ось схематичне зображення як навішуєтеся шнурок:



А детально про саму техніку СРТ можете почитати тут

Власне одним з завдань цієї експедиції було покращення навиків техніки СРТ, а для мене то особливо, бо я мів лише їхати строго в низ і жумарити наверх) досвіду перестібання на мотузці у мене не було.



Далі більшу частину печери ви можите пройти без мотузки, місцями потрібно буде пройти вузькі місця, десь потрібно буде пройти вертикальну розпору,  але загалом дуже технічно складних відрізків немає.





Троха замучений, ну а що ви хотіли нормально в ночі не спати, потім 15км пішки і ще по печері лазити)







Пробуємо просунутись у перспективний хід



<a href="http://www.youtube.com/watch?v=BwBeg4lMtTg" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=BwBeg4lMtTg</a>

Пересуваємось по печері







Усіх Кажанів порахували і звіт скинули Руфусу ;)



Далі трохи фото Вторинних натічних утворень у печері




















Для себе я зробив такий висновок: п.Перлинка це такий собі Крим у мініатюрі, більше ніде на західній Україні ви не зустрінете Печери такого типу з такими вторинними утвореннями в середині.

Пробули в печері ми декілька годин спробували всі можливі ходи, частина групи пройшла доволі таки складний відрізок горизонтальної частини у глиб печери розпорою.

Навчально тренувальна ціль експедиції була виконана. Враження отримані. Пора нагору.





На поверхню вийшли уже затемна, зняли навіску та зібрались у табір.



Вечір був проведений перед багаттям за обговоренням результаів експедиції та сучасним викликам які постають перед спелеологією вцілому.

Трошки додам про печеру Христинку, вона знаходится далі по руслу збруча ближче до населеного пункту Іванківці, майже коло [urlhttps://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,3560.msg52476.html#msg52476]Іванківецьких Штолень(про які на форумі можна почитати тут)[/url], мені нажаль у неї не вдалось попасти.

Тож Христинка це такаж Трішчина як перлинка але її стіни не вкриті НАтічкою, мабуть тому що в місці її розміщення робота води відбуваєтся по іншому і по стінах печери не стікала мінералізована вода якаб моглаб утворити такі вторинні утворення як в Перлинці.







Якщо дуже грубо і так не сильно по науковому то історія Печер Христинка і Перлинка виглядає десь так:

Спочатку було Море!
А потім у морі формувався мільонами років великий барєрний риф, вмирали всяки молюски, корали, амоніти, белемніти. Вмирали тоннами і Риф ріс.
А потім море відійшло і риф став Товтрами, прекрасними горбами на Поділлі.
Потім під дією якихось тектонічних сил Товтри потріскали з середини, тріщини розширювались обалювались каміння, його заклинювало у тріщинні і так формувались ходи у печері.
НУ і ще десь по між тим або після тогоо появляєтся збруч і починає точити Товтри на Свому шляху в місці де знаходятся печери.
Десь у цей період Дороги Христинки і Перлинки розійшлись. Христинка перестала "саморозвиватись" а Перлинка ще досі отримує абгрейд у виді натічки на своїх стінах.

Ще раз наголошу то всьо дуже приблизно і не дуже по науковому.

Вода яка проходить через товщу вапняку і формує Натічку у Перлинці, а також тих її залах які ще не бачило Людське око, виходить назовні у вищезгаданих цілющих джерелах


Щодо цілющості джерел то вожливо це так і є, але орально я б багато тої води не вживав, у потічках біля джерел знайшов купу свіжих(ще не трухлявих) гілочок які вкриті мінеральними наростами.
Це свідчить про надзвичайно велику мінералізацію води.

Ранок, табір, іде демонстраціє довжилезних обєктивів фотокамер)



На ранок ми поснідали попили кави та помаленьку почали збирати табір.
Декілька фото Збруча біля табору











Поки ми збирались частина групи встигла відвідати Печеру відлюдника.







Підсумок такий: Печера перлинка є Яскравим прикладом тектонічної печери з вторинними утвореннями, вона не розкрила себе ще навіть на 10% а також як свідчить її сусідка Христинка на території Медобор таких печер може бути багато.

Я познайомився з крутою командою СК "Кристал" та іншими Тернопільськими спелеологами.

Відкрив для себе Медобори.

І як приємний бонус знайшов свій перший Амоніт



Команда нашої експедиції у повному складі



Дорога до дому







До зустрічі! Найближчим часом спробую розповісти про свої наступні пригоди під землею
(Частина фото була любязно надана учасниками експедиції)
Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10