Topics

Ходили якось з Таріком сихівськими дворами і біля будки з трансформаторами натрапили на привідкритий люк. Барикада з арматури швидко піддалась і ось ми вже всередині.
Підозри що це просто кімнатка з кранами швидко розвіялись. Пішли в сторону де менше води:

(1)

За метрів 10 поворот:

(2)

Води стає менше

(3)


(4)


(5)

Колектор сильно заріс павутиною

(6)

І ось тупік :(

(7)

Хтось тут вже був

(8.)

Вертаємось до люка і йдем в іншу сторону, там вже води по коліно

(9)

Спочатку йшли по трубах а потім роззулись і пішли так

(10)


(11)

Але через метрів 20 знов був тупік

(12)

Там прорвало трубу і в воді ходити було тепло.

Банька парілка

(13)

Вертаючись назад знайли ще один хід з драбиною в кінці

(14)

Піднімаємось:

(15)

І попадаєм в насосну станцію:

(16)


(17)


(18)

Є хто?

(19)

Нікого не було

(20)

Крім охоронця який спав на дивані за вікном

(21)


(22)

Зустрівшись з Таріком пішли на один цікавий об'єкт на Сихові. Я був там роки два-три назад але нічого не фоткав. Половина території робоча, а інша - ні.
Вони розділені парканом. Заходим на покинуту частину:

(1)


(2)

Водосховище:

(3)

В цей цегляний будинок ми так і не попали. Бо довелось евакуюватись з території.

(4)

На скільки памятаю він майже пустий всередині.

Вдалині будинок в який потім попадем.

(5)

Перед ним на дереві висить надувний човен.

(6)

Вхід в водосховище:

(7)


(8.)

Всередині пусто

(9)

За трубами камери з водою.

(10)


(11)


(12)

Виходим і йдем в найбільший корпус.

Всередині:

(13)

Купа труб, що ж ще тут могло бути.

(14)

Або не добудували або вже винесли половину.

(15)


(16)

Сходи на другий поверх:

(17)


(18)

Піднімаємось

(19)

На другому поверсі резервуари для води. А над ними кран:

(20)


(21)

Всередині по два жолоби:

(22)


(23)

Труби які ми бачили знизу

(24)


(25)


(26)


(27)

А далі Тарік сказав що хтось ходить знизу і ми потихеньку почали вибиратись звідси.
Коли вийшли до нас підбіжала вівчарка, оббіжала навколо нас і побігла назад. Не встиг сфоткати. Значить хтось нас шукав. Бо собак там нема

Крім Зубри на Сихові є ще купа цікавих підземель, в одне з яких я потрапив в сьогоднішньому звіті.
Давно хотів сюди полізти але чомусь весь час відкладував. Як виявилось дуже даремно.

З-під вулиці Зелена недалеко від вул Садибної з під дороги витікає струмок:

(1)


Метрів 20 і він знову ховається під землю через великий портал:

(2)

Більш детально про цю ділянку струмка написано тут

Не знайшовши ніде назви цього струмка я вирішив назвати його Іскрою. Бо витікає він з під заводу Іскра.
В кінці того великого тунелю є більш вузька труба. Туди на цей раз я і поліз. Діаметр труби метр 30.

(3)


(4)

Тут досить сильний нахил. Течія має швидкість приблизно 2-3 метри в секунду.
Якщо стати по середині то обляпає зніг до голови. Намочив трохи сраку поки спускався.
Але стояти можна нормально, бо вода промила бетон і з нього стрирчить щебінь з арматурою. Спуск метрів 7 і далі поворот на ліво.

Половина спуску:

(5)

Цей же ж спуск тільки вже знизу:

(6)

Зверху завалений колодязь, це десь під гаражами.

(7)

Після повороту колектор стає більш пологий і рівень води піднімається:

(8.)

Йдеться дуже легко, мулу нема і стеля не так вже й низько. Так пройшов метрів 30 і попав в перший зал.
За розміром він десь такий як в Зубрі там де водопад біля озер. Хіба стеля трохи нижча.

(9)

Тут вже починаються досить цікаві місця. А саме розвилка. По правому берегу приходить колектор з вул. Соняшникової.
На фото він ліворуч а посередині основний колектор з якого я виліз.

(10)

Притока діаметром десь така ж. І вода в ній чиста як не дивно.

(11)

В залі є ще колодязь без скоб:

(12)

Досить глибоко, метрів десять:

(13)

Вирішив піти спочатку спочатку в притоку, а потім вже йти далі. Течія тут швидка, але води мало:

(14)


Пройшовши 20м попадаю в другий зал:

(15)

Прямо вузька труба з якої тече більшість води. А з права такий самий колектор з я кого я вийшов.

(16)

Валяється стра цегла:

(17)

Сталактити зрослись з сталагмітами:

(18)

Я звичайно не експерт але ця кругла штука нагадує гранату або міну, хоча може просто консервна банка.

(19)

В залі є колодязь але вилізти подивитись де я якось не вийшло:

(20)

А ось та труба з права. Вона вертається назад до залізниці.

(21)

Майже без води:

(22)

Але зато сильно смердить щурами і по всюду валяється їхнє гамно. На кількох з них виросли мохнатики:

(23)

Далі в трубі валяється купа каміння, а за пару метрів тупік з притоками.

(24)


(25)

Можливо це притоки з закинутої насосної станції. Бо я був десь біля неї.

Так як далі не пройти, вертаюсь в зал номер 1 і йду далі основним руслом.

(26)

Ну як так, це ж дренажка. А тече це все потім в Зубру.

(27)

Води тут побільшало, по переду затор.

(28)

Купа каміння і сміття на дні:

(29)

Далі завали закінчуються:

(30)

Вид проти течії:

(31)

Трохи нижче колодязь і струмінь води, який пробив собі шлях через бетон.

(32)

В колодязі пару приток, а глибина вже з 15 метрів.

(33)

Також тут було щось дуже схоже на гніздо:

(34)
Птахи такі палки не принесуть, та й нема їх тут.
Напевно це щурі-мутанти ;)

А стільки тут буває води:

(35)

Йду далі в непроглядну темряву:

(36)

Ще кілька десятків метрів і вихожу в зал номер три.

(37)


(38)

Житель цього залу. Плоский черв який повз по своїх справах вгору по стіні:

(39)

Над ним був колодязь. Нажаль без скоб як і інші.

(40)

Тут глибина різко зменшилась. Метра 3. Це пригодиться нижче.

(41)

Посеред залу острів з каміння, сміття і мулу:

(42)

Валяється пружина від машини:

(43)


(44)

А далі можливості йти в мене нажаль не було. Вода знов піднімається але каміння по якому можна було б йти як раніше - немає.

(45)


(46)

А далі ще глибше. Треба заброди. На фото не видно але за пару метрів затор закінчується і можна йти нормально.
Я пройшов сюди від залізниці метрів 300. Це навіть не четвертина всього що є ще по переду. Знаючи місцевість,
по перепаду висот в колодязях які знаходяться не далеко один від одного я приблизно дізнався куди я дойшов. Це десь біля перехрестя Садибна-Коломийська.
По ідеї зі сторони вул. Кавалерідзе має бути чимала притока. Дуже хочу йти далі, мені б ельку знайти тільки.
Фекальні врізки по дорозі не траплялись, значить основним забрудником є будинки на Зеленій. І ось ще питання, судячи по цій інфі:

(47)

Колектор виходить десь на околицях Сихова. Але куди дівається стільки води? На кінцевій трамваю є портал але це точно не Іскра. Можливо Іскра впадає
в колектор що йде від озера на Вернадьського вздовж околиць. Тільки куди потім?


(48)

Карта де я ходив. Намалював не точно. Червоне - притока в залі номер 1.

Почалось все з велопітушествія по Львівській області. Виїхали з Зубри і через Пасіки-Зубрицькі й Давидів до Старосільського замку де зробили привал,
а далі вже на Великі Глібовичі. Там і знайшли цю церкву. Вона знаходитьсяна території якогось напівробочого підприємства.
Зразу біля паркану був трьох поверховий будинок з проваленим  дахом. Я заліз на нього щоб роздивитись територію.

Драбина ледве тримається на крихкій цеглі:

(1)

Перекладини випадають:

(2)

Поки ліз заглянув в вікно:

(3)

Повністю закинутий. Але часу лізти в середину не було, бо
моєму спутнику треба встигнути здати прокатний вєлік.

Вигляд на територію з даху:

(4)

Ось і сама церква:

(5)

Спускаюсь:

(6)

В одній з будівель відкриті двері і грає радіо:

(7)

Біля церкви в зарослях стоїть старенький лазик:

(8.)


(9)

Обходим по периметру в пошуках залазу:

(10)


(11)

І ось вже всередині:

(12)

Якось дуже низько стеля, церква явно перероблена під щось.

Головний вхід:

(13)


(14)

На стіні плакат пожежної безпеки:

(15)

Валяється досить стара пляшка з під водки:

(16)

Піднімаюсь на другий поверх:

(17)

Стеля провалена. Довго не простоїть(

(18)


(19)

Із зали захожу в кімнату:

(20)


(21)

Там висіли радяньскі постери фільмів, чи що це?

(22)


(23)


(24)


(25)

Можливо церкву переробили колись під сільський кінотеатр.
Бо валявся також короб від колонки:

(26)

Обійшовши все сідаєм на вєліки і їдем далі через ліс в Раковець, а звідти на Львів.
Їхали через ліс з дуже важкою дорогою, додому ледве приволоклись. А все для того щоб побачити спалене під час війни село.
Назви нажаль не пам'ятаю. Від села залишились лиш руїни церкви:

(27)


(28)


(29)


(30)

Наш маршрут:

(31)

Ніч. Олешки. Сидим на зупинці і ось підїзжає автобус. Виїхали з Олешок і через Голу пристань доїхали до села Геройське.
А далі пересадка на автобус з вищим кліренсом і на косу. Виїзжаєм з Геройського, асфальт тут закінчується і починаються піски.
Поки їхали почало світати. З вікна автобуса відкрилися дуже гарні краєвиди. Жаль не фоткав нічого але можливо є фотки в тата. З ним я і їздив.
В с. Покровці водій зупинив автобус щоб відпочити. Вже було повністю світло. Ну а ми вийшли оглянути місцевість. Трохи прогулявшись сіли снідати на березі Ягорлицької затоки. Звіти я тоді ще не писав і тому багато не фоткав. Поївши пішли назад до автобуса чекати водія. Виїхали з Покровки і направились на косу. В самому кінці автобуса був диван, лежачи на якому мене підкидало на пів метра. І ось нарешті приїхали. Виходим з автобуса і йдем в сторону кемпінгу "Гармонія" де орендуєм палатку. В тата виявилось багато фоток з цієї подорожі, тому я й пишу цей звіт.

В дорозі. Десь на межі Херсонської і Миколаївської області:

(1)

Підїзжаєм до Покровки:

(2)

Стоянка на Покровці, наш автобус:

(3)

Ягорлицька затока:

(4)


(5)

Підїзжаєм до кемпінгу:

(6)

Орендована палатка:

(7)

Наш обід:

(8.)
Їжа тут досить сольона, бо вода береться зі скважини
прямо біля моря.

Йдем гуляти по берегу:

(9)

На пляжі хтось зробив квіти з ракушок:

(10)

Відійшовши трохи від  берега натрапили на озеро:

(11)

Більше ніж по коліна води тут не було:

(12)

Болото засмоктує по коліна і ще воно досить сильно штиняє:

(13)

Ще на озері було дуже багато пташок, але сфоткати їх поблизу
не вийшло.

Біля озера росте чевона трава:

(14)


Далі вирішили сходити на самий кінець коси, 6 км від кемпінгу.
Йшли по берегу:

(15)

Край коси. Одне з небагатьох зроблених мною фото:

(16)


(17)

І зовсім вже край:

(18)

На горизонті видно материк, с. Очаків і Рибаківку. З права Дніпровський лиман, а з ліва Чорне море.

Пробував зумити берег, видно маяк і вітряки за ним:

(19)

Пора повертатись в кемпінг. По дорозі назад знайшли дуже цікавий артефакт - бетонна баржа.
Досить рідкісна штука. Скоріш за все 30 - 40-их років.

(20)


(21)


(22)


(23)


(24)

Пофоткавшись йдем далі до табору.

Вечором вийшли на берег фоткати захід, він тут дуже гарний:

(25)

Сонце над протилежним берегом:

(26)


(27)


На наступний день пішли гуляти в глиб коси. Знайшли ще одне озеро, вже навіть не памятаю де.
Через озеро проходила міні-коса:

(28)


(29)

Потім ще ходили на лиман:

(30)

Там на березі водились маленькі рачки, вони аж кишіли в піску і чіплялись за ноги. Коли вже приїхав в Львів,
то виявилось що це були морські блохи (гаммаруси) і що вони могли нормально так покусати  ;D

Далі вже не памятаю що і як було. Просто добавлю ще фоток.

Бики на пляжі:

(31)

Пам'ятник захисникам кінбурна:

(32)

Чайки:

(33)

Місцевість:

(34)

Аварійний причал:

(35)

Ще одна чайка:

(36)

Місцева флора:

(37)

Місцевий хабар:

(38)

Такі ракушки лежать тут в піску через кожні пару метрів. Деколи навіть по дві - три.

Із знайденого на березі був зроблений сувенір:

(39)


(40)

Було все це літом 2019 року. Що зміг згадати про то і написав. Сподіваюсь вернусь сюди ще раз :)
А татові дякую за фотки і класну поїздку

Нікольська штольня в Києві. Призначена для відведення грунтових вод з горбів на яких стоїть файне місто Київ. Через 3 кілометрову систему тунелів вода тече прямо в Дніпро.
Для місцевих Ніколка баян але як на мене дуже класне місце щоб просто погуляти без ризику провалитись в якесь гімно або начерпати води в бахіли.
Фотки були не для звіту, (тоді я ще нічого не писав на форумі) тому буде не дуже детально. Якшо буду ще колись в Києві, то може напишу більш детальний звіт.
Фотки літа 2019, Ехх гарні часи були...
Вхід доречі знаходиться прямо біля мусарні)
Звичайний каналізаційний люк:


Спускаюсь по драбині 2 метра і попадаю в класичний для таких об'єктів трапецевидний тунель з бетонних балок в щілини між якими якраз і мають просочуватись грунтові води. Фотки чомусь нема :(

Після метрів 10 через маленьку діру попадаю в зал з розгалуженням:

(1)
З тої діри я вийшов*

Зліва сидить заєць який охороняє вхід в підземелля:

(2)

Піднявшись по драбині можна попасти в основну систему. Але тоді я того не знав і пішов наліво в тунель з тюбінгів:

(3)

Кстаті тоді я поліз зі своїм батьою) Але йому не сподобалось і він після 20 метрів пішов на вихід.
Ну а я пішов далі:

(4)

Тунель приблизно метр 70 в діаметрі. По дну проходять гнилі рельси. В мене бахіл тоді ще не було і я йшов просто в тапках. Доводилось йти по краю тунелю (бо посередині було льодяне болото від якого зводило ноги) через це доводилось ще більше згинатись.

Глиняне болото:

(5)

На стіні часто зустрічались наблички які каверзно чіплялись за рюкзак:

(6)
Хто знає що тут написано? Номер тюбінгу?

По цьому тунелю я пройшов з пів кілометра і наткнувся на шассі від вагонетки.
На скільки я памятаю воно здається могло ще навіть їздити:

(7)

За вагонеткою видно кінець тунелю:

(8.)

Ще хвилина і я був на поверхні:

(9)

І тут я зрозумів що шось тут не так, на фотках в інтернеті тунелі були зовсім інші. Раптом я згадав про той прохід біля зайця.
Вже по землі вертаюсь назад і знов залажу в систему. Тепер повертаю вже на право і попадаю в старовинний тунель!

(10)

Стеля тут ще нижча і доводиться ходити раком:

(11)


(12)

Пару поворотів і я пройшовши десь кілометр попадаю в Каскадну галерею:

(13)
Тут висота стелі вже 3 - 4 метра!

Звідти я вийшов:

(14)

Піднявшись з десяток метрів вверх по течії, попадаю в Царський колодязь:

(15)

Сюди з висоти 20 метрів вічним дощем падає вода
з Аскольдової системи. Це найбільший підземний водопад який я бачив!

(16)


(17)

Розвертаюсь і йду вниз. Галерея зроблена з жовтої цегли, дно вимощене нею ж. Видно залишки шампуня Супер Суса:

(18)

Яка краса!

(19)

Звідси походить назва Каскадної галереї:

(20)

Жителі підземель:

(21)

Метрів 40 від колодязя і висота стелі різко зменшується:

(22)

Ще трохи вниз і вода заходить в вузьку трубу і тече далі в Дніпро:

(23)

Незадовго до цього місця був поворот на право (а може й на ліво), туди я і пішов. Знов низька галерея:

(24)

Тут на підлозі є цікаві утворення:

(25)

Це печерні перлини. Піщинки обростають мінералами і обточуються водою в форму кульок. Яким чином так виходить я не знаю, вода ж тут майже не рухається.

Сотні метрів тунелю усіяні цими утвореннями:

(26)

Найвужча ділянка галереї:

(27)

Через кожні пару метрів в стінах є ніші через які просочується грунтова вода:

(28)

Далі було пару перехресть але куди не повернеш всюди був або тупік або затоплено, а лізти без бахіл в льодяну воду не хотілось та й в деяких тунелях видно було що через два десятка метрів вода вже доходить майже до стелі. Був тілький один нормальний шлях яким я пройшов від Каскадної галереї зо 2 км і виліз через люк десь на Набережному шоссе. Фоток чомусь знайти не можу, хоча я вроді і знімав. Так шо звіт вийшов неповний і є ще ради чого вернутись в Ніколку. Якшо вистачить нервів змонтувати в лагающому редакторі відос з цієї системи, то добавлю його сюди.