Рама на Руні

Автор Golem, 16.05.2020 12:30:32

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Golem

«Як ви знаходите літаки?» - запитують непричетні. Зазвичай знаходять місцеві, а ми їх лише досліджуємо. Часто приносять куски алюмінію з заклепками. Це надійний признак. Але буває і таке що просто розказують історії про літак у Лісі, без уламків. В такому випадку їдемо на свій страх і ризик. Нижче одна з таких історій про пошуки літака в Закарпатських Карпатах. Там де туристи не ходять а нахабний ведмідь ричить навіть на лісника.



Історія була така. Ромко з Закарпаття організовує джиперські змагання. Місцевий лісник з якоїсь Турї йому допомагає. З «якоїсь», бо їх тут до холєри: «Тур'ї Поляни, Тур'ї Ремети, Тур'ї Пасіка, Туриця, Турички і так далі». Так от, Лісник казав шо тут в лісі впала Рама FW 189, було крило, дуло кулемета і навіть в одному з сараїв дверка від літака. Він погодився показати місце.

Я давно не пригадую вилазок на які за три дні зібралося б 14 людей. Все таки пошук літаків в Карпатах це щось нове. Це сучасний симбіоз туризму та дослідництва. Ти йдеш в гори але крім краєвидів маєш ще одну ціль. Було три дні вихідних підряд, а лісник погоджувався лише на третій день. То ж в перший день вихідних ми дослідили місце падіння ЯК-28. Це була дуже результативна поїздка. По поверненню я написав звіт який привів нас до розгадки цієї катастрофи.

Писати звіти це як здавати кров. Ти вкладаєш у звіт частину себе. І почуваєшся після цього аналогічно як після здачі крові: млявим та виснаженим. Тому в неділю я відпочивав і на місце збору ми виїхали о 3: ночі для песимістів і 3 ранку для оптимістів. Друга частина групи вирушила в неділю пообіді з ночівлею. План був такий що ми зустрічаємося о 7-8 в ТурїХ і там вже з лісником ломимся в гори.

Цезар і я їхали у Джимміку, Akve, Roy ф Електричкін в Рено. Траса виявилася порожньою тому ми вчасно прибули в точку Х. Але де їх тут шукати??? В точці де вони мали заночували зв'язку не було ні з ким. Ми лише знали що за мостом направо. Троха похвилювавшись ми за пять кілометрів все-таки знайшли два Патруля через річку. Але вони всі ще спали!!! Так нечесно! Ми теж з таким понтом могли ще поспати. 😊





Але це ж Карпати! Якщо включити інстинкт дослідника то завжди можна щось цікавеньке знайти. Міша розповів про старі австрійські мости неподалік. Тож поки вони готували свої чаї ми метнулисі до них. По дорозі ще оглянули міні ГЕС. Враження лише позитивні. Все дуже культурно та акуратно, жодних негативних емоцій ГЕС у нас не викликали.

Показники Міні ГЕС


Вода у сховищі ГЕС


Дамба ГЕС


Сама споруда ГЕС. Дорога на мости на спиною


Сто років тому автотранспорт був ще в зародковому стані. Тому ліс від місця вирубки до місця споживання він доставити не міг. Для цього будували вузькоколійки. І те що зараз є туристичною атракцією колись було артеріями лісогубів. Тим не менше, вузькоколійки робилися добротно і зі смаком, є на що подивитися.

Перший камяний міст зразу за ГЕС


Потік під мостом


Над мостом є вивіска 1933 рік. Голодомору на Закарпатті не було


Далі пішов металевий міст


Висота доволі пристойна


Ну і третій міст, найкрасивіший


Клепана металева рама






Панорама під мостом




«Ну холєра всьо, нарешті їдем!» - як співали Брати Гадюкіни. Ми просунулися кілька кілометрів вгору маловничою долиною потоку проти течії. Закінчився асфальт і почався офроад. Першим здався Рено, далі Outlander. Перепакувавши пасажирів ми двома підготовленими Патрулями і одним стоковим Джимміком покарабкалися вгору. Пасажири ухкають і ахкають, з салону все виглядає дуже страшно. Хоча насправді дорога була суха, тому для водія кайф а не їзда.  За півгодинки всі «маленько помало», як кажуть на ЗакарпУтті, виїхали на вершину гори Вітрова.

До старту готові!


Спиртовий фільтр для протигаза ГП-5


Віскі це найкращі чоловічі парфуми


горою Вітрова


Паркуємося і далі пішки


Наші провідники


Щойно був рикнув ведмідь


Сільвери!


Копати он там!


А ми си тут почекаємо


Лопата друг солдата?


Ручка щоб зручно було карабкатися схилом


Всі ділові, ніхто навіть не фоткає Полонину Руну чи гору Гостра. Лісник веде вперед, ми гуськом за ним. Всі добре чули рик ведмедя поруч, ніхто не хоче бути його сніданком. Десь через 40 хв лісник показує на схил і каже: «Копати тут і до обіду». І це була чиста правда. Дослідивши квадратний кілометр гір ми знайшли.... Нічого! Навіть сміття і того не було. Кілька гільз, стара лопата, підкова і по суті все. Алюмінієм і не пікнуло!

За знахідки!


Стара гнила лопата


чЛєнінський значок


Дерево-громовиця


Беремо кусок на пам'ять. З нього получаються хороші обереги


За дружбу!


Ще обда лопата


Основні знахідки були в Роя. Але все рівно щасливим він не виглядає


Лісники групкою сиділи збоку і складали план втечі на випадок якщо ми прийдемо їх бити. 😊 Мені було шкода цих людей. Вони ж хотіли як краще. Виявилося що ніхто з них тих деталей в очі не бачив. А крило, кулемет і дверка від літака це місцеві легенди які їм хтось колись розповідав. Легенди нізвідки не беруться. Дуже ймовірно що він тут десь впав. Але шукати його це доволі трудоємка справа. Ми з чотирма детекторами дослідили лише квадратний кілометр і то вже схарилися.



Полонина Руна


Птахи там є?


Гора Вітрова


Вид на полонину Руну


гора Гостра! Альбом з фотками звідти є тут


Ліньки виходити


Їсти їдемо вниз до потічка. Якщо ви думаєте що спуск легший ніж підйом – це правда лише частково. Ноги втомлюються від постійного гальмування як у пішоходів, так у водіїв. А ще трусить та підкидає. Попри дорогу зустрічалися шанці, старий фундамент і кілька тектонічних печер. Але всі хотіли їсти тому ніхто багато часу на них не витрачав.

Спуск вниз


Залишки старої хати


Тектонічна печера


Міша з ХЗК "Атлантида"


Одне з закінчень


Сходу продовження ми не знайшли


Ще один тупічок


Головне руки не замастити :)


Туткій ми знову розділилися. Akve і Roy взагалі не спали вночі. Тому вирішили відіспатися дорогою додому за к(е)ормом. Хімік, Бригадир, Руфус та Міша хоч і спали пів ночі, але наше ранкове фа-fuck-ання явно не пішло їм на користь. Хоча вони і хотіли їхати на Руну, але місця в Джимміку все рівно не було ☹

Плануємо наступні літачки!


Продовження тут
Дігери всіх країн єднайтеся!

akve

І немає що додати навіть )
Хоч літака і не знайшли,  але він там десь є стопудово. А Джиммік стоковий приємно вразив,  " звєрь" одним словом , патрулям не поступився і до цілі доїхав, але головне тут все ж таки "прокладка" нормальна була між кермом та сидінням )
В любому випадку море емоцій та позитиву))






brigadir

Додам свої враження. Думаю є 2 варіанти. 1. Літак впав, але не вибухнув, тому ми не знайшли шматочки дюралі, у 70-80-х його спустили по частинах до дороги і відповідно на місці падіння нічого не буде. 2. Літак впав але зовсім в іншому місці. Лісник дав прив'язки до струмка та старої вирубки 80-х років ( там висота дерев зараз менше). По супутнику видно що там є схожі місця.

Ми перевірили навіть не 1км, а ділянку десь 500на500м. Чесно кажучи я очікував побачити шматочки дюралі та чермету, старі шурфи. Нажаль там просто буковий ліс.

Вийшла коротка трохи офройд поїздка великою компанією, покопали, хтось навіть відкрив сезон купання, погуляли по лісу, спустилися в маленьку печеру.
Від себе скажу що другий раз тудой їхати вже не цікаво.

Печера


Дорога на полонину


Полонина на горі Вітрова


306 Гості, 0 Користувачів