Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Golem

#2181
Погоджуюся з Роєм. Ідейно він класний, але вже троха приївся і якийсь занадто сірий :) Тож треба шукати заміну.
#2182
Завжди раді!
#2183
Файно! Чи буде можливість додавати Експлорери з Інших регіонів? Як ото Кристопіль? грано було мати шось Подібне до extreme.lviv.ua
#2184
Гарні фото, дєкую!

Мо ще нині шось наклямцав? таке сонце, дуже гарно якшо спостерігати за цим через шкло :)
#2185
Дякую! Добре було б і щоб на сторінку грузилися без суттєвого збільшення розміру. Є багато звітів з великою кількістю фоток від різних учасників. Ці сторінки грузитимуться відчутно довше. Ну і шкода тих хто з телефону, звісно :)
#2186
Виявив таку особливість: скачуєш фотку яка займає 200кБ, розмір файлу на диску - 400кБ.  Чи має до цього відношення ватермарки? Тобто чи вони додаються движком форуму на чисто на відображення, а чи браузер качає весь час 400к замість 200к?
#2187
--
У звязку з наближенням НР вирішив передрукувати цей звіт тут. Розповідає про Хребет Пасічанка, де є багато класних колиб і куди не ходять туристи. Місце показав колись BigDan
--



Деколи буває бажання просто піти  в гори... Не так шоб ломитися на якусь матьору вершину, не так шоб здолати велику відстань з тяжким рюкзаком, не так шоб побувати де ше ніхто з друзів до того не був. А  просто, шоб побути десь в горах з приємною компанією, посидіти біля вогню, поспати на природі, помилуватися чудовими краєвидами. Та й просто шоб приємно і ненапряжно провести вихідні за містом. Далі починаєш перебирати різні варіанти, де це бажання можна здійснити. Якшо літо і гарна погода - пакуємо намет, тикаємся в будь-яку точку карти і вперід. Та не завжди так виходить: часто наявність колиби є обовязковою. Мається на увазі господарські споруди на полонинах, а не туристичні будиночки в долині та за гроші. В ній можна посушити одяг, натопити пічку та зігрітися, перебути непогоду, великій компанії бути всій разом в теплі та затишку.

Колиб у горах є багато: на Кукулі, Плоскій, під Смотричем, Петросом, Говерлою, Яйком, на Плішці і Плісце. Причому остання - спеціально збудована для туристів і діє цілий рік. Всі решта - зайняті влітку пастухами, які там живуть і ведуть полонинське господарство. Тому відпочивати в них можна з середини осені по середину весни. У місцях масового скупчення колиб - як ото на Кукулі чи Плоскій, навіть влітку є вільні хати, але це переважно найгірші з наявних. Та й хочеться побути самому, а не в колибовому містечку заселеному пастухами.

На Новий Рік ситуація вибору колиби для відпочинку  усугубляється ще й тим, шо всі менш більш придатні для життя споруди займаються ледве не за тиждень перед самим святом. А ломитися в похід і переживати чи будуть вільні місця чи ні, теж не є дуже добре. Що ж тоді робити? Вертаючись до початку роздумів згадаємо, шо нам не обовязково бути в якійсь туристичній Мецці. Відкривши карту можна знайти багато позначок "сар" на полонинах навколо карпатських сіл. З спортивної точки зору там нема нічого цікавого, всі гори низькі, довгі маршрути не прокладеш. Але з відпочинкової сторони - це якраз то шо треба! Колиби на них місцеві будують добротно, як для себе; знаючи шо ніякі вандали не будуть юрмами перевалюватися через них всю зиму,  є можливість повністю відчути дикість гір, адже людей на полонинах нема зовсім. Місцевим літнього сінокосу вистачає шоб не йти туда зимою, а туристам - нема потреби. І саме таке поєднання властивостей дає змогу якраз нормально там відпочивати.

Саме таким місцем і є полонини гори Пасічанка біля села Зелене, Надвірнянського району - де ми і зустрічали Новий Рік. Причому половина з них вільна цілий рік. Місцеві казали шо багато власників або повмирали, або поїхали на заробітки: живи хоч цілий рік. Зі Львова до Надвірної - 150 км, ше +15 до Зеленої. Можна також добиратися потягом до Франківська, далі на маршрутку до Надвірної. До самого села легко добратися автомобілем чи маршрутками з Надвірної, які ходять щопівгодини. Їхати треба до місця з цікавою назвою "Фентераль". Якшо автомобілем - то проїжджаємо село Пасічна і їдемо ше 1.5 км. Знаку закінчення села нема, зате є знак його початку якшо їхати у зворотньому напрямку. На нього й орієнтуємся. Інший варіант - їхати до повороту наліво на Черник, розвертатися і вертатися назад до автобусної зупинки Фентераль. Тут на подвірї гостинних господарів лишаємо автомобіль, вдіваємо бахіли і неспішачи ломимся вгору наліво від дороги, якшо стояти проти течії річки.

Дорога спочатку йде паралельно трасі, є багато відгалужень. Далі різко починається підйом. Після 2км шляху бачимо полонини. Тут від основної дороги зявляються відгалуження. Переважно кожне з них веде до якоїсь колиби чи на іншу дорогу. Якшо весь час ніде не звертати і йти основною дорогою, потім після  переходу струмка (справа по той берег буде копиця) звернути наліво - потрапимо в ту колибу, де ми ночували першу ніч. Вона знаходиться майже на хребті, добротна, з вікнами, пічкою і без шпарин, чоловік десь на 6. Від неї також далі йде дорога яка потім на основних полонинах вливається назад в головну. Йдучи по головній і нікуди не звертаючи за кілометр бачитимемо зліва ше одну колибу, з деревяними ставнями, пічкою. Також чоловік десь на 6.

Потім дорога виходить на хребет, на початку якого розташовується величезна колиба, правда не дуже підходяща для зими. Бо хоч пічка і є, але шпар там явно забагато. На самій полонині обабіч хребта є ше 2-3 колиби, також цілком придатні до життя. Якшо пройти в кінець полонин до схрещення двох хребтів - то крім вже звичних Сивуль побачимо ще Ведмежик, Довбушанку, Малий Горган і Синяк, а також ше дві колиби :) Тут наше око вдалині на Південному Сході помічає шось ну дуже вже добротне. Тому з перетину хребтів повертаємо дорогою ліворуч. Через кілометр буде роздоріжжя. Одна з доріг йде вверх, інша вниз. Правильна - та шо вниз. Хоча перший раз ми лоханулися і пішли вверх :) Там крім сінокосів і дороги на Підсмеречак нічого нема. Хоча, якшо добре пошукати, то, думаю, і там знайдеться пару колиб :)

Зблизька на тій полонинці виявилося аж 3 колиби придатні для життя. Можна було сміло вести сюди весь Бескидський "Дом-2", розселяти по хатах за ознаками сумісності і ніхто б ні з ким ні за шо не сварився і нікого не харив. Одна з колиб виявилася особливо охайною з вікнами шо відкриваються, коридором і кімнатою, пічкою само собою, нормальними ліжками, посудом і чистотою в середині. Тут ми заночували в другий день. Ну а тепер все попорядку.



Було нас шестеро чоловік: Я, Ксеня, Богдан, Унфоргівен Славік, Єгор і його сестра Христина. Якраз нормальна невелика компанія. Єгор і Христина добиралися аж з Києва, шоб відпочити в горах - за шо їм окремий решпект. До перших хаток ми вийшли десь за три години. Троха довго, як на таку відстань, але ми були завантажені всякими слоїками з вогерками, бляшанками з ананасами, пластиком з пивом, кульками з мясом і всім решта, шо переважно їдять на свята. Богдан, як додаткову обузу, взяв ше з собоу лижі: шоб потім йти за Любком на Сивулю. Може на Сивулю в них і добре йти, але на Пасічанку Богдан їх постійно тягнув ззаду на шнурку. Спитаєте шо тут такого? Весь прикіл в тому, шо сніг був липкий та мокрий. І тягнути їх було дууууже тяжко. Лижі від якоря нічим особливо не відрізнялися. Зрушити їх з місця була ше та робота! Але нічо, зайшли. Богдан як відвязався від лиж, то на радощах побіг ше навколишні гори досліджувати. Кияни, як справжні діггери, по снігу йшли в хімзі :) А чом би і ні - не промокає, правда троха слизько! Окремий зачот Ксені, шо сама йшла весь час перша і топтала для нас матрасів сніг! І не то шо не нина, навпаки тєгнула нас вперед і казала шо мало походили, треба ше пару кружків зробити :)

В першій колибі був срач навіть більший, ніж під Яйком. Правда ми з Ксенею з ним скоро впоралися. Далі вже звичне святкування, розпивання, тости, анекдоти. Були навіть Бенгальські Вогні (треба перевірити спальник на дзюрки). Потім пянезний Бодя з Христею смажили шашлики чуть не на пластикових бутилках які я здуру закинув в пічку, варили глітвейн. Ранком просипаємся - Єгор спить сам, а збоку метр місця. А ми всі решта чомусь притиснулися один до одного як шпроти в банці. Напевно тому шо він всю ніч храпів і кожен хотів втекти якнайдалі від того звуку :)

На наступний ранок погода була така ж чудова, як і день перед тим. Тільки морозець троха прихопив і сніг перестав танути. Богдан пробує спуститися на лижах - але як ними керувати якшо нема пятки? :) Розслаблені і виспані ми змогли вибратися з колиби аж по першій. Коли ми вже спакували всі рюкзаки - Славік раптово протягнув всім руку і почав прощатися. Типу вертається назад у Франкіуськ шоб їхати з Тарасом і Васею в гори знову. Він нас тим реально здивував, але ладно, може і справді гори там кращі ніж тут, хто зна. Зато дівчата лишилися з нами і ми пішли далі по дорозі досліджувати колиби. Такі собі Capping Riders.

Всі колиби я вже поописував, а також розказав і про то, де правильна дорога і як ми зблудили. До наступного місця стоянки  дійшли якраз перед сутінками, перелякавши достатньо зайців і накликавши на себе їх хижу лють. Адже зайці - лісові демони, шо все бачать і знають. Вони нікого не пускають і завжди нападають на поодинокі групи туристів, шо не достатньо озброєні. А потім поїдають їх рюкзаки і все шо в них, не лишаючи жодних слідів. Вони то і діло хочуть поцупити в Боді лижі чи, затаївшись у снігу, вкусити когось за ногу. :) Одним словом зайці то була тема дня :) Але в один момент ми були реально висадилися, коли побачили як за дверима шось світиться. Перевірили - а то світло нашої свічки відбивалося. Нехай. Але через яку годину знову дивимся на двері - а там замість скла дошки забиті і ніколи того скла й близько там не було. Що ж тоді відбивало світло? І де ділося скло яке ми бачили!

Окремо слід згадати Єгора. Якшо хтось памятає доктора Лівсі з "Острова Скарбів" - то його стопудово малювали з Єгора. Чувак сміється з усього, завжди і навіть коли нічого не говорить. Причому сміється весь час по різному. Розмова по телефону зі Сторони Єгора виглядала так:

- Гииииааааа, Здарова, ааааггаааа
- Гооогогого
- Ухухухуху
- Ага-ха-ха-ха-ха
- Тебе також вітаю, бу-ги-ги-ги

І то він нічого не курив і не пив! Спостерігати за ним було одне задоволення, аж настрій підоймало :) Хіт другого дня було запитання Ксені: "А хто з вас старший, ти чи Христина?". Ніби нічого такого не спиталася, але виявилося шо Єгору 23 а Христині лише 17.

На наступний ранок позбиралися, позамітали, поприбирали і пішли вниз. По протоптаній стежці це нам зайняло півтора години.  Подякували господарям, силою запхали гроші в кишеню і поїхали відвозити Бодю до Максимця. Ідея підкорити Близниці з лижами в якості баласту його не покидала. Ну а чо, Любко вже собі виробив авторитет  тягача роверів на плечах, а Бодя якшо хоче бути знаменитим - нехай пхає лижі :) Бо за всю мандрівку він їх тільки тягнув і ніц не їхав. Дорогу до села прийшлося питати в місцевих - але всі пяні. "Ййййааа ззззараааз вам Дуужжжже Добре поясню, як їхати до Максимця". Попри язик, шо заплітався, він нам пояснив і справді добре, заїхали ми без блуду.

В Максимці починається інша цивілізація. Автомоблів нема, зато раз за разом приходиться обганяти коників запряжених у сані. Народ ставиться лояльно, уступає дорогу. Поки можна було - доти їхали, а далі побажали Богдану щасливої дороги і розвернулися назад. Коників, яких ми обганяли з одної сторони, тепер прийшлося обганяти знову. І як народ не схарився! Під час одного з розїздів на вузькій дорозі праве переднє кулко провалилося в канаву, яка була притрушена снігом. Нічо, вуйко спинив сані, вийшов і руками! припідняв передній бік автомобіля та на пару з двигуном посунув нас назад :) От шо значить Зазік. Ше одна гонська історія була на дорозі до Зеленої. Дивимся - йде група туристів. Спереду дівчина в таких Бахілах як Марта, ззаду високий чувак в Любковій куртці, ше пару людей з ними. Лиж правда нема, але, думаємо, "напевно їх шляк трафив і вони то всьо покидали десь на підйомі на Сивулю". Я щосили їду їм на зустріч, сигналю. Дивлюся - чуваки злякалися, не впізнають мене. Думають шо то якийсь пяний хоче їх подавити. Підїжджаю ближче - а то, курча, не вони :( Шкода.

Лишили Киян в Надвірній і поїхали на Закарпаття. В Яремчі купили сувенірів та подарунків, поффтикали на водопад з дивними, майже іграшковими льодяними кругами 10-50 см в діаметрі, шо згрупувалися біля берега. Ото рибаків можна було на них порозсаджувати. Від Яремчі і аж до  Буковеля -  суцільна пробка. Всі їдуть додому. Добре шо нам в інший Бік :) На Яблунівському перевалі падає густий лапатий сніг. Їдемо як по зимовій казці. Окреме слово про знаки на Закарпатті. В Рахові і Солотвино вказівник "Мукачево" показує на вуличку, зразу над якою висить цеглина :) А обїзд йде манівцями які треба випитуватися у місцевих :) В Квасах підвозили жінку. Каже шо ото "на Менчілі сіно робить, каже за літо так наробиться шо в гори ніц не тєгне. А ви, туристи, сидите в місці то ясно шо вам охота по тихво горбах пхатися. А я скільки тут живу, то ані на Близницях, а ні на Петросі ніколи не була".

Під вечір Виноградів зустрів мене засніженою Чорню Горою і Теплим винним прийомом у Васі (той шо був на Говерлі). На наступний день було вирішено відвідати замок у Королево, ідею підкинула однойменна пляшка коньяку. Почитавши в Блеки шо і до чого рушили. Заїхати на нього можна з центру, якшо звернути в поворот наліво промаркований знаком "Історичні місця". Таких знаків на Закарпатті багато, майже в кожному місті шо ми проїжджали є. Замок і справді цікавий, впізнаються дві вежі, стіни 2 метрової товщини між ними. Посередині невеличка церковця, навколо як тичок на фасольній грядці в тему і без неї натикано хрестів :) З замку видно величезні плантації винограду, забудову Корольово і загадкову Чорну Гору ззаду. Шо не кажіть, а таке утворення на рівнинному Закарпатті - явище унікальне, недаремно тут створений національний ландшафтний заказник. Треба буде якось літом сюда ше попасти і все це облазити. Думка про криницю заховану під дверима на схилі спокою не дає. Місцеві туда не ходять, а мені підказує шо шось там має бути цікаве, якісь печери, укріплення.

Їдемо у Вілок, пропускний пункт до Угорщини чи Мадярів, як тут кажуть. Кордон утворений по річці Тиса. На відміну від Польського - черг нема, все спокійно і тихо. Правда фотографувати сам пункт чомусь не можна, тільки міст і памятник біля нього. По дорозі багато породистих циган, нормально вдітих і з адекватним виразом обличчя. Ще б пак, адже живуть в селах Олежнику (Алєжник) і Дротинцях(місцеві знак переправили на Дрочинці) :)

По дорозі назад у Львів заїжджаємо на Треблянську електростанцію, місце де я давно хотів побувати. Ідею підкинула передача Унікальна Україна. Минулий раз ми були на Треблянському водосховищі, найбільшій гірській водоймі України, правда штучній. Воно розташоване на 260 метрів вище самої електростанції з іншої сторони хребта. В горі викопаний 3.5 км довжини тунель, вода під величезним тиском поступає по трубі вниз, де і крутить три 9 МВт турбіни. Охорона на КПП нічого не вирішує, зате вирішує черговий. Кажу в трубку шо хочемо подивитися і чи не могли б провести екскурсію. Після згадки шо бачив в передачі по телевізору погоджуються і ми щасливі проходимо всередину.  Досить цікаво побувати на діючій електростанції, подивитися на турбіни, регулятори, обладнання. Послухати захоплюючу оповідь чергового (дуже інтелігентний дядько). Все чисто та охайно.  черговий проводить цікаву екскурсію, все показує і розказує. Щасливі та задоволені вертаємся назад. По трасі Хуст Долина було ше багато чого цікавого, різних обєктів старовини, джерел, гір. Всюди б спинитися, все б обдивитися. Але це лишаємо на наступний раз, а то можна і до різдва у Львів не заїхати. Під Франкіуськом, куда ми підвозили знайомого, нас вразив цементний завод. Всі його башні і корпуси були прикрашені новорічними вогнями, все світилося і переливалося. Якби Олег не підказав - ніколи б і не догадався шо то індастріал обєкт! Вкотре переконуємся, шо наша Україна - Унікальна, головне вміти це в ній побачити.



Фото тут http://picasaweb.google.ru/ryshtun/NewYear2009

На Гуглі воно знаходиться тут

ПС: Інформація станом на кінець 2008 року. До кризи. Як там тепер зараз - не знаю. Не виключено шо частина ґосподарів поповерталися із заробітків і взялисі за свої колиби.
#2188
Закинув штуку двома транзакціями. Має вистачити до літа.
#2189
Що ж, оперативно вийшло! Дякую всім! Сподіваюся тепер фотки не тирятимуть :)
#2190
Ще не новий рік, але приблизну статистику підбити можемо. Судячи з звіту лічильника, нас зараз на місяць читає 8.5 тис людей. Тобто приблизно кожен сотий Львівянин. Це багато, тобто в кожному підїзді багатоповерхівки є хоча б один наш читач. Половина читає регулярно, перехід з закладок, решту - з пошукових систем і лінків. З них Гугл - 80%.

Позитивна динаміка росту підтверджує правильність курсу форуму, що б там не казали окремі індивідуми.  Для тих хто не знає: форум в нас насамперед інформаційний, а вже потім  балачка. Маємо з десяток нових звітів/описів на місяць, цікаві вилазки, до ядра форуму долучилося багато нових людей, нових ідей і нових джерел інформації. Як наслідок - завжди є що почитати, завжди щось нове.

З інших позитивних нововведень власне форуму можна відзначити призначення БотлХантера на Упорядника бази даних і, відповідно, ріст в ній кількості елементів. Також оперативне реагування на потреби форуму як адміністарторів, так і користувачів. Приклад: ватермарки, лого, всякі дрібні апдейти.

Також хочу подякувати всім користувачам за їх цікаві дописи та коректну поведінку. А Адміністраторам і модераторам - за їх роботу і небайдужість до нашого спільного діла. Разом ми творимо частинку української історії, підтримуємо статус Львова як цікавого та неординарного міста і просто отримуємо задоволення :)
#2191
Ситуацію понєу, дєкую за нагадуваннє.

Грошей на акаунті забагато не буває. Закинемо обоє :)
#2192
Гумор / Re: FunStuff в тему
30.11.2010 12:59:19
Питання: На шо подібне програмне забезпечення, на тверде тіло, на рідину чи газ?
Відповідь: На газ, бо займає весь відведений для нього простір
#2193
Мені теж середній найбільше подобається. Ватермарк є для захисту авторських прав і в 96% взагалі не потрібний. ТОму in generall не повинен кидатися в очі. Правий кут, шоб не псувати чужі марки.
#2194
Поняв, значить в мене просто бравзер з кешу деякі фото бере.
#2195
Супер! Від мене + і дякую!

Питання: ватермарки додаватимуться до існуючих, чи тільки до нових фото?

Ну і, ясне діло, ватермарки не поширюватимуться на фото, завантажені img тегами з інших ресурсів.
#2196
Ще троха по тeмі є тут
#2197
Таде, зовсім не те. І масштаб дитячий. Якшо біля тої бочки шо в тебе в журналі описана піти вниз стежкою, зразу попадеш на описані тут скелі
#2198
і шо? Відбулося? Як озеро, купа сміття і болота?
#2199
Був там нині, вирішив зимовим повітрям подихати. По дорозі назад найшов ще одні скелі. По простому: наступна прогаль зліва (західніше) від першої. Кілометр на захід, потім серпантином вверх і їдучи урочищем бачимо коло дороги скелі. Було темно, не фоткав. Але мандруючи автом можна не полінитися і заїхати.

Спеціально для Сергія Матвієнка, який Умудрився в тому районі не знайти жодних скель, зате дзвонити мені з десяток разів і питатися де він зараз є. Звертаємо перед Нижнім Синьовидним коло вказівника Межиброди. Їдемо асфальтом. Коли починається бетонка - звертаємо на неї. Нові скелі по тій другій грунтовій дорозі. Їдемо значить бетонкою, проїжджаємо базу ЛьвівГаз "Вогник", за нею є відгалуження направо. Поруч розвалені сходи.Йдемо тим відгалуженням,  максимум за 10 хв коло скель. Ніяких чорних шлакбамів не абчив, взагалі не знаю де він їх найшов :)

#2200
Тут, на відміну від дезінформатора, ситуація покращилася.

"
Щодо вашого пов¦домлення на stadion.lviv.ua

Це фото завантажив на сайт один з користувач¦в, а вс¦ завантажен¦ граф¦чн¦ матер¦али маркуються автоматично.

Ось як це було. http://stadion.lviv.ua/ua/comment/22046

Ви хочете нанести на фото ваш сайт чи як?
бо цей коментар вит¦снили нов¦ пов¦домлення на наступн¦ стор¦нки, стар¦ пов¦домлення дуже мало людей передивля¤ться..
"