Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - lvivsky_digger

Сторінок: 1 2 3 »
1
Дочекавшись поки нога трохи зажила, поліз дивитись що там далі.

(1)

По дорозі до нових місць знайшов пару кісток, можливо навіть людських:

(2)


(3)

Поки сидів в камері з труби подув вітер і почувся гул поїзда що проїзжав поруч. Чим не Львівське метро? :)

(4)

Вода цього разу прозоріша

(5)

І ще й тепер тут зі стіни стирчить величезний щурячий хвіст

(6)

Ну а далі я ще не ходив

(7)

Води вище колін. Дякую Вані що підігнав ельку на дн)

(8.)

Через пару метрів різко зявилось багато мулу і довелось навіть трохи проповзти. Фоткати було не зручно, тому фото вже з тої  сторони завалу.

(9)

Далі води менше і ще чути сильний гул десь попереду

(10)

Потім був ще один завал

(11)

І вдалині почав проглядуватись поворот

(12)


(13)

А де поворот там і колодязь. Нажаль з не самими чистими врізками :( Ще й без драбини. Глибина метрів 5

(14)

Після повороту пройшов ще метрів і 50 вийшов в камеру.
Можливо це десь під перехрестям на Кавалерідзе-Коломийська. Точно ніяк не визначити

(15)


(16)

Ну таке я ніяк не очікував тут побачити! Ось і джерело того гулу

(17)

Далі колектор гасить висоту і вода через щілину стікає в нижній рівень.
Сюди я пройшов десь з пів кілометра, значить до Кавалерідзе минулого разу я не дойшов.

(18)

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=cBBe94tmHoI" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=cBBe94tmHoI</a>

Спуститись може й можна, але сам вирішив не ризикувати.

(19)

Висота метра 2 + там ще й яма має бути під водою. Ну і саме цікаве що камера ця двохповерхова

(20)

Маю підозру що там знизу може бути притока з вул. Кавалерідзе. Думаю якось спустити туди камеру на моноподі і глянути шо там є.

Прямо над водопадом є колодязь. Як завжди без скоб.

(21)


(22)

Імовірно цей же люк на перехресті:

(23)

Треба відкрити глянути, якщо це він, то можна трохи нижще пошукати вхід щоб обійти ту камеру по поверхні.

Ну а я вертаюсь так як і прийшов

(24)


(25)

Де ж цей потік виходить на поверхню? Голем сказав що можливо тут:

(26)

Це прямо біля кнс на Скрипника. По діаметру колектор такий самий і течія там сильна
але перепад висоти якись замалий з вул. Трильовського де протікає Іскра і до цього місця.

(27)

2
По дорозі до підземного спортзалу заглянули з Таріком на один дах на самому початку проспекту Ч. калини.
Звідти відкрився гарний вид майже на весь Львів.
Відновлений цех Полярону і Сихів:

(1)

Новобудови на місці старого заводу:

(2)


(3)

Десь на горизонті видно запрєщонку і ценральну частину Львова

(4)


(5)

Стадіон і Чорнобильська лікарня

(6)


(7)



3
Залізши на територію і оглянувшись, бачим що нікого тут нема. Вирішили спочатку вилізти на вежу щоб роздивитись територію і пофоткати краєвиди.

(1)

Всередині:

(2)


(3)

Піднімаємось на дах. Вид на Кайзервальд

(4)

На Глинянський тракт:

(5)

І власне сам завод:

(6)


(7)

Не побачивши нікого знизу, спускаємось і йдем гуляти по заводу

(8.)

Продукція яку тут випускають. Труби якими колись лазитимуть дігери:

(9)

Йшли вздовж колії

(10)


(11)

Центральні цехи:

(12)


(13)

Центральна вулиця заводу, ледве живі цехи і конвеєр на який потім підем:

(14)

Поки шукали в ньго вхід натрапили на прікольний барельєф:

(15)

Вхід в конвеєр все таки знайшли. Як? Тарік йшовши по даху провалився створивши залаз.

Початок конвеєрної стрічки:

(16)

Трохи правіше від середини видно двигун який цю стрічку рухав.

(17)

Підйом

(18)

Через вікно бачим цехи під нами:

(19)

І ось нарешті піднялись!

(20)

Попали в досить великий зал.

(21)

Все робоче як я зрозумів.

(22)

Напевно щит управління конвеєром:

(23)

Не знайшовши виходу в цех спускаємось назад.

(24)

Як включити реверс на конвеєрній стрічці? А то лінь спускатись пішки :)

(25)

Покидаєм завод

(26)

І йдем через отруйні болота на ТЕЦ 2. Не встигнувши пройти навіть три поверхи по закинутій частині, до нас піднялись охоронці і вивели з території.
Тарік пробував їм пояснювати що тут все відкрито але у них в голові тільки режимний об'єкт і "закрита" територія.




4
Гермофорточка відкривається і за нею ми бачим сховище в дуже гарному стані.

(1)

Одразу біля входу горіло світло

(2)

Тарік пішов включити ще й в самому залі. А потім я почув крики, виключатель б'ється током ;D

Але світло все ж включилось і ми побачили клас ЦО. Крісла акуратно розставлені на столах, сміття нема:

(3)

Добре збереглись плакати:

(4)

Книжкам за склом повезло менше :(

(5)
Всі в плісняві.

В кінці класу медпункт:

(6)

І баки для води

(7)

Поруч з ними вихід:

(8.)

Вологість 100%

(9)


(10)

ФВУ-шка:

(11)

Все ціле

(12)

Ще один вихід

(13)

В акумуляторній поселились манекени

(14)


(15)

Сирена?

(16)

Далі ще трохи фото плакатів:

(17)


(18)


(19)

Поки зверху працюють люди, знизу дігери сидять в сховищі:

(20)

Протигазова коляска для немовлят:

(21)


(22)


(23)

Таренчик

(24)

Що за наркоманія?

(25)

План сховища:

(26)


(27)
А потім Тарік побачив світло від ліхтарика через цю рещітку
і ми евакуювались через евакуаційний вихід.

5
Гулявши з Таріком по дахах я згадав що бачив на околицях Сихова пару вентшахт і ми пішли глянути що до чого. Всі вони
виявились засипані сміттям. Але поруч через діру в паркані побачили наклон через який і попали всередину.

Спустившись по сходах заходим в зал:

(1)

І одразу помічаєм попереду щось цікаве. Стоять тренажери і різний спортінвентар:

(2)

Підземна качалка!

(3)

Спорт на заводі

(4)


(5)

Козел:

(6)


(7)

Передивившись все йдем в найближчі до нас двері.

(8.)

За ними досить велика кімната

(9)


(10)

Висять світильники з водою

(11)

В кінці кімнати двері, а за ними таке ж за розмірами приміщення.

(12)


З нього попадаєм в ФВУ

(13)


(14)


(15)


(16)

За гермою класні таблички:

(17)


(18)

А за іншою стоять щити

(19)


(20)

Колись тут стояв дизельгенератор.

(21)

А зараз тільки якір лишився

(22)

І баки.

(23)


(24)


(25)


(26)

Задовбали ті дігери виключателі клацати!

(27)

Санвузол і душові:

(28)


(29)

Наче в шкільний туалет потрапив

(30)

Ну і найцікавіша з дверей:

(31)

Склад ЦО

(32)


(33)


(34)


(35)

Норм така гофра від протигаза

(36)

Ну і вихід:

(37)

В кінці поворот і сходи

(38)


(39)


6
Зустрівшись з Таріком пішли на один цікавий об'єкт на Сихові. Я був там роки два-три назад але нічого не фоткав. Половина території робоча, а інша - ні.
Вони розділені парканом. Заходим на покинуту частину:

(1)


(2)

Водосховище:

(3)

В цей цегляний будинок ми так і не попали. Бо довелось евакуюватись з території.

(4)

На скільки памятаю він майже пустий всередині.

Вдалині будинок в який потім попадем.

(5)

Перед ним на дереві висить надувний човен.

(6)

Вхід в водосховище:

(7)


(8.)

Всередині пусто

(9)

За трубами камери з водою.

(10)


(11)


(12)

Виходим і йдем в найбільший корпус.

Всередині:

(13)

Купа труб, що ж ще тут могло бути.

(14)

Або не добудували або вже винесли половину.

(15)


(16)

Сходи на другий поверх:

(17)


(18)

Піднімаємось

(19)

На другому поверсі резервуари для води. А над ними кран:

(20)


(21)

Всередині по два жолоби:

(22)


(23)

Труби які ми бачили знизу

(24)


(25)


(26)


(27)

А далі Тарік сказав що хтось ходить знизу і ми потихеньку почали вибиратись звідси.
Коли вийшли до нас підбіжала вівчарка, оббіжала навколо нас і побігла назад. Не встиг сфоткати. Значить хтось нас шукав. Бо собак там нема



7
Крім Зубри на Сихові є ще купа цікавих підземель, в одне з яких я потрапив в сьогоднішньому звіті.
Давно хотів сюди полізти але чомусь весь час відкладував. Як виявилось дуже даремно.

З-під вулиці Зелена недалеко від вул Садибної з під дороги витікає струмок:

(1)


Метрів 20 і він знову ховається під землю через великий портал:

(2)

Більш детально про цю ділянку струмка написано тут

Не знайшовши ніде назви цього струмка я вирішив назвати його Іскрою. Бо витікає він з під заводу Іскра.
В кінці того великого тунелю є більш вузька труба. Туди на цей раз я і поліз. Діаметр труби метр 30.

(3)


(4)

Тут досить сильний нахил. Течія має швидкість приблизно 2-3 метри в секунду.
Якщо стати по середині то обляпає зніг до голови. Намочив трохи сраку поки спускався.
Але стояти можна нормально, бо вода промила бетон і з нього стрирчить щебінь з арматурою. Спуск метрів 7 і далі поворот на ліво.

Половина спуску:

(5)

Цей же ж спуск тільки вже знизу:

(6)

Зверху завалений колодязь, це десь під гаражами.

(7)

Після повороту колектор стає більш пологий і рівень води піднімається:

(8.)

Йдеться дуже легко, мулу нема і стеля не так вже й низько. Так пройшов метрів 30 і попав в перший зал.
За розміром він десь такий як в Зубрі там де водопад біля озер. Хіба стеля трохи нижча.

(9)

Тут вже починаються досить цікаві місця. А саме розвилка. По правому берегу приходить колектор з вул. Соняшникової.
На фото він ліворуч а посередині основний колектор з якого я виліз.

(10)

Притока діаметром десь така ж. І вода в ній чиста як не дивно.

(11)

В залі є ще колодязь без скоб:

(12)

Досить глибоко, метрів десять:

(13)

Вирішив піти спочатку спочатку в притоку, а потім вже йти далі. Течія тут швидка, але води мало:

(14)


Пройшовши 20м попадаю в другий зал:

(15)

Прямо вузька труба з якої тече більшість води. А з права такий самий колектор з я кого я вийшов.

(16)

Валяється стра цегла:

(17)

Сталактити зрослись з сталагмітами:

(18)

Я звичайно не експерт але ця кругла штука нагадує гранату або міну, хоча може просто консервна банка.

(19)

В залі є колодязь але вилізти подивитись де я якось не вийшло:

(20)

А ось та труба з права. Вона вертається назад до залізниці.

(21)

Майже без води:

(22)

Але зато сильно смердить щурами і по всюду валяється їхнє гамно. На кількох з них виросли мохнатики:

(23)

Далі в трубі валяється купа каміння, а за пару метрів тупік з притоками.

(24)


(25)

Можливо це притоки з закинутої насосної станції. Бо я був десь біля неї.

Так як далі не пройти, вертаюсь в зал номер 1 і йду далі основним руслом.

(26)

Ну як так, це ж дренажка. А тече це все потім в Зубру.

(27)

Води тут побільшало, по переду затор.

(28)

Купа каміння і сміття на дні:

(29)

Далі завали закінчуються:

(30)

Вид проти течії:

(31)

Трохи нижче колодязь і струмінь води, який пробив собі шлях через бетон.

(32)

В колодязі пару приток, а глибина вже з 15 метрів.

(33)

Також тут було щось дуже схоже на гніздо:

(34)
Птахи такі палки не принесуть, та й нема їх тут.
Напевно це щурі-мутанти ;)

А стільки тут буває води:

(35)

Йду далі в непроглядну темряву:

(36)

Ще кілька десятків метрів і вихожу в зал номер три.

(37)


(38)

Житель цього залу. Плоский черв який повз по своїх справах вгору по стіні:

(39)

Над ним був колодязь. Нажаль без скоб як і інші.

(40)

Тут глибина різко зменшилась. Метра 3. Це пригодиться нижче.

(41)

Посеред залу острів з каміння, сміття і мулу:

(42)

Валяється пружина від машини:

(43)


(44)

А далі можливості йти в мене нажаль не було. Вода знов піднімається але каміння по якому можна було б йти як раніше - немає.

(45)


(46)

А далі ще глибше. Треба заброди. На фото не видно але за пару метрів затор закінчується і можна йти нормально.
Я пройшов сюди від залізниці метрів 300. Це навіть не четвертина всього що є ще по переду. Знаючи місцевість,
по перепаду висот в колодязях які знаходяться не далеко один від одного я приблизно дізнався куди я дойшов. Це десь біля перехрестя Садибна-Коломийська.
По ідеї зі сторони вул. Кавалерідзе має бути чимала притока. Дуже хочу йти далі, мені б ельку знайти тільки.
Фекальні врізки по дорозі не траплялись, значить основним забрудником є будинки на Зеленій. І ось ще питання, судячи по цій інфі:

(47)

Колектор виходить десь на околицях Сихова. Але куди дівається стільки води? На кінцевій трамваю є портал але це точно не Іскра. Можливо Іскра впадає
в колектор що йде від озера на Вернадьського вздовж околиць. Тільки куди потім?


(48)

Карта де я ходив. Намалював не точно. Червоне - притока в залі номер 1.

8
Шукавши вхід в бомбік під одним заводом і нічого не знайшовши,
пішли лазити по сусідніх територіях, де знайшли пусте але все ж таки сховище.

Вхід:

(1)

За поворотом ще одна герма і зал.

(2)


(3)

Всередині лише плакати та пару столів.

(4)


(5)

Напевно що склад ЦО:

(6)


(7)

Далі баки з водою:

(8.)

Санвузол:

(9)


(10)

І ще один вхід:

(11)

Сховище явно не добудували:

(12)

Пустий медпункт:

(13)


(14)

Спочатку думав що є вода але ні, просто повітря свистить.

(15)


(16)


(17)

ФВУ не встиг сфоткати, бо Тарік сказав шо була "сработка"
і ми швидко вилізли.

Нічого особливого, звичайне сховище яких десятки під Львовом.
Побігали ще трохи від машини яка можливо приїхала за нами і пішли шукати де б ще полазити.

9
Судячи по фотографіям Хела стан за дев'ять років майже не змінився, за винятком вибитих вікон.

Заходим:

(1)

Перший раз в круглому сховищі.
Було навіть таке що ходив по кругу думаючи що це місця де я ще не був

(2)

В центрі кімнатка начальника штабу ЦО:

(3)


(4)

Санвузол:

(5)

ФВУ:

(6)

Поки ми ходили по кімнатах, частина установки відпала він стіни


(7)


(8.)

Кімнати загалом пусті:

(9)


(10)


Вічний тлін:

(11)


Вікна центральної кімнати:

(12)

Троха гермодверей:

(13)


(14)

І гермофорточок:

(15)


(16)


(17)


(18)

Павучки :)

(19)

Ось що Тарік нафоткав на мій телефон:

(20)


(21)

Та ти прям фотограф!

(22)


Досить цікаве місце. Не забаянене і головне сміття майже нема.
Не дивлячись на те що сховище пусте, все одно було цікаво. Неповторна атмосфера витає серед пустих кітнат і коридорів


10
Трошки нічного Авалону :)





Серце сихова


Новобудови біля парку


Вид на Хоткевича


В сторону шувару






дякую Таріку за класну вилазку

11
Почалось все з велопітушествія по Львівській області. Виїхали з Зубри і через Пасіки-Зубрицькі й Давидів до Старосільського замку де зробили привал,
а далі вже на Великі Глібовичі. Там і знайшли цю церкву. Вона знаходитьсяна території якогось напівробочого підприємства.
Зразу біля паркану був трьох поверховий будинок з проваленим  дахом. Я заліз на нього щоб роздивитись територію.

Драбина ледве тримається на крихкій цеглі:

(1)

Перекладини випадають:

(2)

Поки ліз заглянув в вікно:

(3)

Повністю закинутий. Але часу лізти в середину не було, бо
моєму спутнику треба встигнути здати прокатний вєлік.

Вигляд на територію з даху:

(4)

Ось і сама церква:

(5)
 
Спускаюсь:

(6)

В одній з будівель відкриті двері і грає радіо:

(7)

Біля церкви в зарослях стоїть старенький лазик:

(8.)


(9)

Обходим по периметру в пошуках залазу:

(10)


(11)

І ось вже всередині:

(12)

Якось дуже низько стеля, церква явно перероблена під щось.

Головний вхід:

(13)


(14)

На стіні плакат пожежної безпеки:

(15)

Валяється досить стара пляшка з під водки:

(16)

Піднімаюсь на другий поверх:

(17)

Стеля провалена. Довго не простоїть(

(18)


(19)

Із зали захожу в кімнату:

(20)


(21)

Там висіли радяньскі постери фільмів, чи що це?

(22)


(23)


(24)


(25)

Можливо церкву переробили колись під сільський кінотеатр.
Бо валявся також короб від колонки:

(26)

Обійшовши все сідаєм на вєліки і їдем далі через ліс в Раковець, а звідти на Львів.
Їхали через ліс з дуже важкою дорогою, додому ледве приволоклись. А все для того щоб побачити спалене під час війни село.
Назви нажаль не пам'ятаю. Від села залишились лиш руїни церкви:

(27)


(28)


(29)


(30)

Наш маршрут:

(31)

12
Ніч. Олешки. Сидим на зупинці і ось підїзжає автобус. Виїхали з Олешок і через Голу пристань доїхали до села Геройське.
А далі пересадка на автобус з вищим кліренсом і на косу. Виїзжаєм з Геройського, асфальт тут закінчується і починаються піски.
Поки їхали почало світати. З вікна автобуса відкрилися дуже гарні краєвиди. Жаль не фоткав нічого але можливо є фотки в тата. З ним я і їздив.
В с. Покровці водій зупинив автобус щоб відпочити. Вже було повністю світло. Ну а ми вийшли оглянути місцевість. Трохи прогулявшись сіли снідати на березі Ягорлицької затоки. Звіти я тоді ще не писав і тому багато не фоткав. Поївши пішли назад до автобуса чекати водія. Виїхали з Покровки і направились на косу. В самому кінці автобуса був диван, лежачи на якому мене підкидало на пів метра. І ось нарешті приїхали. Виходим з автобуса і йдем в сторону кемпінгу "Гармонія" де орендуєм палатку. В тата виявилось багато фоток з цієї подорожі, тому я й пишу цей звіт.

В дорозі. Десь на межі Херсонської і Миколаївської області:

(1)

Підїзжаєм до Покровки:

(2)

Стоянка на Покровці, наш автобус:

(3)

Ягорлицька затока:

(4)


(5)

Підїзжаєм до кемпінгу:

(6)

Орендована палатка:

(7)

Наш обід:

(8.)
Їжа тут досить сольона, бо вода береться зі скважини
прямо біля моря.

Йдем гуляти по берегу:

(9)

На пляжі хтось зробив квіти з ракушок:

(10)

Відійшовши трохи від  берега натрапили на озеро:

(11)

Більше ніж по коліна води тут не було:

(12)

Болото засмоктує по коліна і ще воно досить сильно штиняє:

(13)

Ще на озері було дуже багато пташок, але сфоткати їх поблизу
не вийшло.

Біля озера росте чевона трава:

(14)


Далі вирішили сходити на самий кінець коси, 6 км від кемпінгу.
Йшли по берегу:

(15)

Край коси. Одне з небагатьох зроблених мною фото:

(16)


(17)

І зовсім вже край:

(18)

На горизонті видно материк, с. Очаків і Рибаківку. З права Дніпровський лиман, а з ліва Чорне море.

Пробував зумити берег, видно маяк і вітряки за ним:

(19)

Пора повертатись в кемпінг. По дорозі назад знайшли дуже цікавий артефакт - бетонна баржа.
Досить рідкісна штука. Скоріш за все 30 - 40-их років.

(20)


(21)


(22)


(23)


(24)

Пофоткавшись йдем далі до табору.

Вечором вийшли на берег фоткати захід, він тут дуже гарний:

(25)

Сонце над протилежним берегом:

(26)


(27)


На наступний день пішли гуляти в глиб коси. Знайшли ще одне озеро, вже навіть не памятаю де.
Через озеро проходила міні-коса:

(28)


(29)

Потім ще ходили на лиман:

(30)

Там на березі водились маленькі рачки, вони аж кишіли в піску і чіплялись за ноги. Коли вже приїхав в Львів,
то виявилось що це були морські блохи (гаммаруси) і що вони могли нормально так покусати  ;D

Далі вже не памятаю що і як було. Просто добавлю ще фоток.

Бики на пляжі:

(31)

Пам'ятник захисникам кінбурна:

(32)

Чайки:

(33)

Місцевість:

(34)

Аварійний причал:

(35)

Ще одна чайка:

(36)

Місцева флора:

(37)

Місцевий хабар:

(38)

Такі ракушки лежать тут в піску через кожні пару метрів. Деколи навіть по дві - три.

Із знайденого на березі був зроблений сувенір:

(39)


(40)

Було все це літом 2019 року. Що зміг згадати про то і написав. Сподіваюсь вернусь сюди ще раз :)
А татові дякую за фотки і класну поїздку

13
Закидуємся на територію, ховаємся в кущах і чекаєм поки чоп докурить сігу і сховається в будку.
Відкриваєм вш і спускаємся:

(1)


(2)


(3)

Пробували включати світло, але нічого з того не вийшло:

(4) Зато було робоче радіо

В одній із кімнат були якісь ампули в шафі:

(5)

На столі лежили аналогічні:

(6)

На скаладі цо стояли пусті баки для води:

(7)

Заходим в фву:

(8.) все робоче


(9)


(10)


(11)

В основному залі стояв сейф:

(12)

Висіли плакати:

(13)


(14)

А в одній із нар лежали секретні листи:

(15)

Насосна:

(16)


(17)

Ну а тепер самий час вилазити поки до нас ніхто не спустився.
Дякую Таріку за класну вилазку!


14
Інженерні Споруди / Re: Зубра
« : 06.02.2021 21:37:55 »
Досліджуючи притоки

Лазили сьогодні з Ваньою в Зубру. Вчора ще запримітив собі недосліджену притоку на вул. Манастирського. Тоді часу не було, тому поліз на наступний день.
Вхід в притоку:

(1)


(2)

Через пару метрів колектор повертає праворуч:

(3)

Зверху люк і гнила драбина:

(4)

Паралельна врізка:

(5) Такого я ще не бачив.

Йду далі, вода як не дивно чиста:

(6)

Забутована притока:

(7)


(8.)

Діаметр труби ± метр:

(9)

Трохи далі люк:

(10)

А прямо тупік:

(11)


(12)

Як не дивно тут досить свіжий колодязь і скоби в дуже гарному стані:

(13) Скоріш за все це десь під новобудовами на вул. Манастирського. Люк відкривати ще не пробував

15
Інженерні Споруди / Re: Зубра
« : 05.02.2021 22:35:38 »
Зубра руйнується

Щойно лазили з Вергазом в Зубру і ось що там сталось:


Десь перед розвилкою на озера (якщо проти течії йти) прорвало водопровід і вода промила собі шлях в Зубру

Метрів через сорок після розвилки одну з труб колектора змило в сторону:


І досить сильно вимило грунт:


Як виявилось на наступний день, прямо перед витоком Зубри теж прорвало трубу:


16
Останній хабар винзаводу, або трохи винографолії

Недавно розгрібаючи свій хлам, знайшов пару етикеток з під вина що випускалось на всім відомому винзаводі.
В свій час врятував їх із цеху від якого зараз залишилось лиш пару стін. А зараз подумав шо треба б іх всіх відфоткати поки не згнили зовсім.
Цінності в них напевно нема ніякої, але для колекції піде.

Бальзам "Старий Львів". Навіть дата є 31 ? 2000:

(1)


(2)


(3)
Сталкерський напій :)


(4)

Троянда Закарпаття:

(5)

Берегівське:

(6)

Струмок:

(7)

Таврида (Буває ще в червоному варіанті):

(8.)

Сонце в бокалі:

(9)

Херес:

(10)

Найгарніша з етикеток, Каберне:

(11)

Кольеретки:

(12)

Вермут "Квіти Погулянки":

(13)

Міцний напій виноградний:

(14)

Кримський портвейн:

(15)

Весільне:

(16)

Сарераві:

(17)

Ще одна Троянда:

(18)

Для тебе:

(19)

Калуське пиво:

(20)

Тут ще й водку робили:

(21)
 
Ще була навіть ціла пачка наклейок:

(22)

Гроно закарпаття:

(23)

Знайшов також в погребах три чудом вцілілі пляшки,
але їхнім етикеткам повезло менше.

Міцний напій "Козацький":

(24)

Мрія:

(25)


(26)

Український сад:

(27)


(28)


Дах цеху з етикетками давно вже здали на метал, і всі інші екземпляри згнили під дощем...

17
Вчора попали з Таріком в цех біля кпп.
Так шо ловіть пару фоточок :)

Але спочатку ткк.
Тут через колектор щось проходить і висота стелі така що з рюкзаком не пролізеш:

(1)

Через 5 метрів виходим в нормальний тунель:

(2)


(3)

Далі починається болото і вода:

(4)

Лізем по трубах:

(5)

Перша вентшахта на нашому маршруті:

(6)
Двері відкриті, тому фоткав без світла.

Зразу за вш проходять товсті труби до фву, напевно
десь поруч є ще одне бомбосховище:

(7)

А я казав бахіли брати!

(8.)

Десь вдалині видно поворот:

(9)

А ось і він:

(10)

Сюди ми пройшли метрів 100.

За поворотом ще один поворот:

(11)

Повертаєм. Ого, тут стеля піднялася десь до 7 метрів! Але за трубами її не видно:

(12)

По правій стороні було кілька дверей:

(13)

Заходим в одні із них.
І тут стає зрозуміло що ми попали в якись цех!

(14)

Піднімаємось по металевих сходах:

(15)

Зверху стоять видрані щити:

(16)

Але найцікавіше було попереду.
На підлозі валялось багато коробочок з якимись ампулами:

(17)


(18)

Повсюду стоять ящики з хімікатами:

(19)

Можливо ми попали в якусь лабораторію? Хоча наврядчи.
А ще там було кілька цистерн. По моїм здогадкам вміст ампул і банок добавляли в щось в тих цистернах:

(20)


(21)
 
А цех то досить великий! Там за стіною він продовжується:

(22)


(23)

Оглянувши все спускаємось назад і заходим в інші двері:

(24)
Але ми все те вже бачили зверху і тому довго тут не затримувались.

Тут бігали собачки:

(25)

А десь там за вікнами має бути кпп:

(26)


(27)

Пройшли так через весь цех метрів 100, але далі нічого особливого вже не попадалось. Дуже багато труб і кранів, напевно це була якась насосна станція, труби з якої розходяться по всьому заводу.
Дякую @Golem за інфу про обєкт.

@Svyatodiy i @Vasi4 Цікаво наскільки змінився стан цеху з вашого візиту


P.S. "По моїм здогадкам вміст ампул і банок добавляли в щось в тих цистернах". Як виявилось так і є. В ампулах була динатрієва сіль яка згідно Вікіпедії
Використовується для прочистки труб:

"в промисловості для промивання теплоенергетичного обладнання, труб, трубопроводів котлів від накипу і іржі, що зменшують корисний перетин, водопідготовки в котельнях і тепломережах"



18
Нікольська штольня в Києві. Призначена для відведення грунтових вод з горбів на яких стоїть файне місто Київ. Через 3 кілометрову систему тунелів вода тече прямо в Дніпро.
Для місцевих Ніколка баян але як на мене дуже класне місце щоб просто погуляти без ризику провалитись в якесь гімно або начерпати води в бахіли.
Фотки були не для звіту, (тоді я ще нічого не писав на форумі) тому буде не дуже детально. Якшо буду ще колись в Києві, то може напишу більш детальний звіт.
Фотки літа 2019, Ехх гарні часи були...
Вхід доречі знаходиться прямо біля мусарні)
Звичайний каналізаційний люк:


Спускаюсь по драбині 2 метра і попадаю в класичний для таких об'єктів трапецевидний тунель з бетонних балок в щілини між якими якраз і мають просочуватись грунтові води. Фотки чомусь нема :(

Після метрів 10 через маленьку діру попадаю в зал з розгалуженням:

(1)
З тої діри я вийшов*

Зліва сидить заєць який охороняє вхід в підземелля:

(2)

Піднявшись по драбині можна попасти в основну систему. Але тоді я того не знав і пішов наліво в тунель з тюбінгів:

(3)

Кстаті тоді я поліз зі своїм батьою) Але йому не сподобалось і він після 20 метрів пішов на вихід.
Ну а я пішов далі:

(4)

Тунель приблизно метр 70 в діаметрі. По дну проходять гнилі рельси. В мене бахіл тоді ще не було і я йшов просто в тапках. Доводилось йти по краю тунелю (бо посередині було льодяне болото від якого зводило ноги) через це доводилось ще більше згинатись.

Глиняне болото:

(5)

На стіні часто зустрічались наблички які каверзно чіплялись за рюкзак:

(6)
Хто знає що тут написано? Номер тюбінгу?

По цьому тунелю я пройшов з пів кілометра і наткнувся на шассі від вагонетки.
На скільки я памятаю воно здається могло ще навіть їздити:

(7)

За вагонеткою видно кінець тунелю:

(8.)

Ще хвилина і я був на поверхні:

(9)

І тут я зрозумів що шось тут не так, на фотках в інтернеті тунелі були зовсім інші. Раптом я згадав про той прохід біля зайця.
Вже по землі вертаюсь назад і знов залажу в систему. Тепер повертаю вже на право і попадаю в старовинний тунель!

(10)

Стеля тут ще нижча і доводиться ходити раком:

(11)


(12)

Пару поворотів і я пройшовши десь кілометр попадаю в Каскадну галерею:

(13)
Тут висота стелі вже 3 - 4 метра!

Звідти я вийшов:

(14)

Піднявшись з десяток метрів вверх по течії, попадаю в Царський колодязь:

(15)

Сюди з висоти 20 метрів вічним дощем падає вода
з Аскольдової системи. Це найбільший підземний водопад який я бачив!

(16)


(17)

Розвертаюсь і йду вниз. Галерея зроблена з жовтої цегли, дно вимощене нею ж. Видно залишки шампуня Супер Суса:

(18)

Яка краса!

(19)

Звідси походить назва Каскадної галереї:

(20)

Жителі підземель:

(21)

Метрів 40 від колодязя і висота стелі різко зменшується:

(22)

Ще трохи вниз і вода заходить в вузьку трубу і тече далі в Дніпро:

(23)

Незадовго до цього місця був поворот на право (а може й на ліво), туди я і пішов. Знов низька галерея:

(24)

Тут на підлозі є цікаві утворення:

(25)

Це печерні перлини. Піщинки обростають мінералами і обточуються водою в форму кульок. Яким чином так виходить я не знаю, вода ж тут майже не рухається.

Сотні метрів тунелю усіяні цими утвореннями:

(26)

Найвужча ділянка галереї:

(27)

Через кожні пару метрів в стінах є ніші через які просочується грунтова вода:

(28)

Далі було пару перехресть але куди не повернеш всюди був або тупік або затоплено, а лізти без бахіл в льодяну воду не хотілось та й в деяких тунелях видно було що через два десятка метрів вода вже доходить майже до стелі. Був тілький один нормальний шлях яким я пройшов від Каскадної галереї зо 2 км і виліз через люк десь на Набережному шоссе. Фоток чомусь знайти не можу, хоча я вроді і знімав. Так шо звіт вийшов неповний і є ще ради чого вернутись в Ніколку. Якшо вистачить нервів змонтувати в лагающому редакторі відос з цієї системи, то добавлю його сюди.

19
Продовження ткк.
Що ж там під цехом коробок передач? Залажу і йду туди куди не дойшов минулого разу:


Колектор за поворотом:

(1)

Через 30 метрів тунель перетинають труби, вліво і вправо теж йде тунель але закінчується через пару кроків:

(2)

Зверху відкритий люк що виходить десь на теріторію:

(3)

Йдем далі:

(4)

А йшов я з Таріком і Вітьою


Пройшовши 100 метрів ми побачили що тунель засипало будівництво на території заводу...

(5)

Але тут є ще багато цікавого. Ми дійшли до того місця з минулого звіту де сильно затоплено:

(6)

І полізли по трубах далі. Через 20 метрів тупік:

(7)

Але перед ним був поворот на ліво.
Йдем далі:

(8.)

Нажаль основний ліхтар для фото сів хоч я його й зарядив, взагалі не знаю як так вийшло, може сам включвся в рюкзаку. Тому фотки вийшли не оч.

(9)

2руфс дивиться чи є прохід далі:

(10)

А прохід є!

(11)

Але був ще поворот на право туди ми й пішли:

(12)

За 5 метрів виходим в величезний тех-зал:

(13)

Води тут більше ніж по пояс. Розряджений ліхтар не висвітлює все це величезне підземне приміщення.
По звуку чути що тут не менше 30 на 30 метрів.
Були думки що це затоплене сховище. Хоча наврядчи.

(14)


(15)


(16)

Преміщуватись тут можна тільки по трубах:

(17)

Туди ми сьодні ніяк не пройдем:

(18)

Треба буде вернутись в цей зал і відфоткати все детальніше і з нормальним світлом. Ще залишився тунель що йшов прямо але туди ми вже не встигли піти бо нам ще вертатись довго. Так що по переду ще багато цікавих місць. Десь там далеко ткк заводу виходить в магістральну систему і було б класно знайти такий люк щоб з вулці по тунелях без паліва попадати на Автобусний завод.

20
В мене є лопата :). Хоч в інсті спишемся, жми на землю в мене під авою

Сторінок: 1 2 3 »