Офіційний сайт музею
Всі фото в альбомі
Після відвідин кар'єру я зі швидкістю ранЕної в дупу антилопи заскочив в орендований Шевік в надії встигнути на останню екскурсію в Ракетний музей, розташований неподалік. Забіг на рецепцію за десять хвилин до початку і почув, що квитків вже не є і щоб я приходив завтра. Курча, на завтра я собі запланував літачки і пустелю, і витрачати зайві 50 кілометрів та кілька годин часу зранку не збирався. "Пані", - кажу, - "я сам з Долини і пхавсі осюдаво в ту вашу Арізонщину спеціально аби зовидіти музей. Літаки в тій вашій Америци літают як собі хочут, через то я сі спізнив і шо тепер маю робити? Біда чорна, давайте шос думайте!" Пані трохи подумала і вирішила, що присутність бойка на екскурсії тільки її прикрасить. Так я дістав омріяний квиток за 10,50 і зайняв разом зі всіма місце в кінозалі, де нам показали невеликий фільм з екскурсом в історію та технікою безпеки, а згодом відвели під землю, показати гордість американської армії і залізний аргумент в часи холодної війни.
Ось гарне відео про музей та історію холодної війни, рекомендую
Вхід під землю, зовсім непримітний
Охоронний периметр
Кришка шахти
Загалом музеїв, присвячених балістичним ракетам, в світі є всього три: тут, біля Тусона, в нашому Первомайську та в німецькому містечку Пенемюнде (присвячений "бабці" ФАУ-2). Працівники американського музею на моє запитання про схожі музеї ще згадували якийсь в Росії і що він нібито згорів) Ну згорів то згорів, все одно туди не збирався)))
Екскурсії тут бувають до кольору до вибору (і, відповідно, за різну ціну): від звичайного туру на годину, де можна побачити командний пункт і ракету через віконечко, до нічного туру, де музей можна облазити уздовж і навпоперек і надодачу ще й там переночувати. Більшість екскурсій треба бронювати задовго наперед, вся інфа і ціни є тут: http://www.titanmissilemuseum.org/tours
На бойовому чергуванні тут стояла ракета Титан-2, єдина рідкопаливна ракета, що "служила" в Штатах після 1965 року. Вона мала б нести на собі одну боєголовку з зарядом 9 мегатон і долетіти до Москви за 25 хвилин. Такі потужні боєголовки були призначені для ураження захищених об'єктів типу командних бункерів та баз підводних човнів. В 1982 році ВЧ була знята з бойового дежурства, а у 1986 тут відкрили музей.
Загалом навколо Тусона було розташовано 18 таких шахт з ракетами, ще по 18 в штатах Арканзас та Канзас. Що цікаво, всі списані ракети Титан 2 (близько 60) зберігаються теж біля Тусона, на авіабазі Девіс-Монтен, поряд з найбільшим в світі кладовищем літаків. До нього ми теж доберемося трохи згодом.
Вхід всередину починається з Мегадверей, вагою 2.7 тонни. Проте відкриваються вони дуже легко - це можна зробити одним пальцем) Пройшовши двері, потрапляємо в захищену частин, розраховану на попадання поблизу мацкальської ракети. Від прямого попадання шахта Титан-2 захищена не була. Підлога тут змонтована на величезних амортизаторах, а лампи освітлення висять на пружинах. В задній частині приміщення з пультом управління заходиться червоний сейф, з картами та кодами підтвердження команди "Пуск" на випадок війни. У всіх приміщеннях, окрім зони відпочинку та кухні, працівникам заборонялося знаходитися одному.
Титан-2 виглядає епічно: висотою як семиповерховий будинок і з написом "Військово-повітряні сили США" на боці. Запустити її можна було всього за 58 секунд.
Ось хороше інтерв'ю одної з перших жінок, які служили тут, Івон Морріс: https://www.bbc.com/russian/vert-fut-37156455
Всі фото в альбомі
Після відвідин кар'єру я зі швидкістю ранЕної в дупу антилопи заскочив в орендований Шевік в надії встигнути на останню екскурсію в Ракетний музей, розташований неподалік. Забіг на рецепцію за десять хвилин до початку і почув, що квитків вже не є і щоб я приходив завтра. Курча, на завтра я собі запланував літачки і пустелю, і витрачати зайві 50 кілометрів та кілька годин часу зранку не збирався. "Пані", - кажу, - "я сам з Долини і пхавсі осюдаво в ту вашу Арізонщину спеціально аби зовидіти музей. Літаки в тій вашій Америци літают як собі хочут, через то я сі спізнив і шо тепер маю робити? Біда чорна, давайте шос думайте!" Пані трохи подумала і вирішила, що присутність бойка на екскурсії тільки її прикрасить. Так я дістав омріяний квиток за 10,50 і зайняв разом зі всіма місце в кінозалі, де нам показали невеликий фільм з екскурсом в історію та технікою безпеки, а згодом відвели під землю, показати гордість американської армії і залізний аргумент в часи холодної війни.
Ось гарне відео про музей та історію холодної війни, рекомендую
Вхід під землю, зовсім непримітний
Охоронний периметр
Кришка шахти
Загалом музеїв, присвячених балістичним ракетам, в світі є всього три: тут, біля Тусона, в нашому Первомайську та в німецькому містечку Пенемюнде (присвячений "бабці" ФАУ-2). Працівники американського музею на моє запитання про схожі музеї ще згадували якийсь в Росії і що він нібито згорів) Ну згорів то згорів, все одно туди не збирався)))
Екскурсії тут бувають до кольору до вибору (і, відповідно, за різну ціну): від звичайного туру на годину, де можна побачити командний пункт і ракету через віконечко, до нічного туру, де музей можна облазити уздовж і навпоперек і надодачу ще й там переночувати. Більшість екскурсій треба бронювати задовго наперед, вся інфа і ціни є тут: http://www.titanmissilemuseum.org/tours
На бойовому чергуванні тут стояла ракета Титан-2, єдина рідкопаливна ракета, що "служила" в Штатах після 1965 року. Вона мала б нести на собі одну боєголовку з зарядом 9 мегатон і долетіти до Москви за 25 хвилин. Такі потужні боєголовки були призначені для ураження захищених об'єктів типу командних бункерів та баз підводних човнів. В 1982 році ВЧ була знята з бойового дежурства, а у 1986 тут відкрили музей.
Загалом навколо Тусона було розташовано 18 таких шахт з ракетами, ще по 18 в штатах Арканзас та Канзас. Що цікаво, всі списані ракети Титан 2 (близько 60) зберігаються теж біля Тусона, на авіабазі Девіс-Монтен, поряд з найбільшим в світі кладовищем літаків. До нього ми теж доберемося трохи згодом.
Вхід всередину починається з Мегадверей, вагою 2.7 тонни. Проте відкриваються вони дуже легко - це можна зробити одним пальцем) Пройшовши двері, потрапляємо в захищену частин, розраховану на попадання поблизу мацкальської ракети. Від прямого попадання шахта Титан-2 захищена не була. Підлога тут змонтована на величезних амортизаторах, а лампи освітлення висять на пружинах. В задній частині приміщення з пультом управління заходиться червоний сейф, з картами та кодами підтвердження команди "Пуск" на випадок війни. У всіх приміщеннях, окрім зони відпочинку та кухні, працівникам заборонялося знаходитися одному.
Титан-2 виглядає епічно: висотою як семиповерховий будинок і з написом "Військово-повітряні сили США" на боці. Запустити її можна було всього за 58 секунд.
Ось хороше інтерв'ю одної з перших жінок, які служили тут, Івон Морріс: https://www.bbc.com/russian/vert-fut-37156455