Topics

Основна тема тут.

Натрапив на статтю в "Газеті по-українськи" про трамваї моделі "Гота", стару німецьку модель, що гниє десь в закапелках Вінницького депо. Нижче повний текст статті





У Вінниці збирають гроші на реконструкцію єдиного в місті трамвая моделі "гота". Вагон під №104 випустили 1957 року в Східній Німеччині.

Коштів шукає 32-річний Олег Матюхов із п'ятьма друзями. Вони члени міського клубу любителів транспорту "1000 мм".

— Колись Вінницею курсувала сотня "готів". 1985-го їх зняли з пасажирських перевезень. Якраз я їхав на одному із останніх таких трамваїв. Так він зійшов із рейок, — розповідає Олег.

Вагон цього року перевезли з трамвайного депо до служби колії Вінницького трамвайно-тролейбусного управління. Тут близько сотні спрацьованих машин.

Олег з охоронцем служби 60-річним Петром Кременчуком ведуть до 104-го.

— У вагонах таких трамваїв дві кабіни водія, по один бік і по інший. Німці економні люди. У них завжди цінували землю. Тому, аби не робити кільцеві колії, вагони облаштовували на дві кабіни. У "готів" по четверо дверей. Виходити та заходити можна було по лівий та правий боки. Рухалися на чотирьох колесах, — розказує Матюхов.

Вагон "готи" завдовжки 11 м, завширшки понад 2 м. У салоні 104-го залишилися кілька сидінь. Вони м'які, обтягнуті бордовим шкірозамінником. Колись таких було 24, стоячи могли їхати ще 70 пасажирів.

— Підлога була дерев'яна. Її необхідно замінювати, бо подекуди дірки, — продовжує Олег. — На ремонт необхідно щонайменше 50 тисяч гривень. Якщо знайдемо гроші, то відновити наш вагон можна буде за півроку.

Трамваї класу "гота" досі працюють тільки в кримському місті Євпаторія.

— Будемо звертатися в їхнє ТТУ, щоби придбати якісь деталі, — додає Матюхов. — Може, ще якісь оригінальні запчастини залишилися. Бо наша "гота" збереглася лише на 30 процентів. Необхідно реконструювати салон, ходову, двигун. Хочемо його відремонтувати так, щоб він іще міг їздити. Коли все до пуття доведемо, переробимо на екскурсійний вагон-ресторан-музей.
Аріна КАНТОНІСТОВА

Газета по-українськи, №191(1147) 21 грудня 2010р.



Ось тут  

Вилазка на Миколая відбулася зачотно - в приємній атмосфері та гарній компанії. Були Roy, :-), Stinger, Lesyk, Stitch енд Йа, Фляшкохантер.

Спочатку розвідали бомбік в житловому будинку на Жовківській. Виглядає перспективно, але двері за сімома замками, треба відмички і професіонала тої справи. Або динаміт ;D

Далі поспілкувалися зі сторожем заводу "Прогрес", котрому явно було скучно на святковому чергуванні і хтілося з кимось повогорити. Чоловік повідомив нам, що завод зараз не живе, а існує,  стрімко втрачаючи територію, котру перехоплюють приватні структури шляхом оренди і хитрих махінацій. І дав нам зрозуміти, що екскурсію організувати в принципі можливо, якщо справу відповідним чином оформити. Намотали то на вус. На запитання, чи лояльне в "Прогресу" керівництво, пан охоронець з обуренням сказав, що то промислове виробництво, тому і керівництво не лояльне, а промислове  ;D

Далі погуляли по території

Шукаєм щось смачненьке ;)



Стара табличка, що засвідчує стару назву вул. Жовківської (Декабристів) і дерев'яна (!) статуетка Матері Божої на розі будинку.








Обговорюємо тут.

Основна тема тут

Під час сьогоднішньої прогулянки мали змогу оглянути це підприємство, що розміщене на вул. Жовківській, 22. В минулому тут робили всілякі гумові вироби (по імені гумаки) та сиру гуму. Біля заводу є магазин з промовистою назвою "Гумовик". Боюсь навіть припустити, що там продають :)  Зараз на території тісняться кілька підприємств, деякі цехи стоять закинуті. Сам завод, схоже, найближчим часом спустить дух :'(

Ворота з вулиці були відчинені, чим ми і скористалися. Побачивши організовану групу тру-експлорерів, нас радісно зустріла тьотя-сторож і люб'язно дозволила оглянути територію. Ми клятвенно пообіцяли, що ніц не будем ламати, палити, красти і різати на металобрухт, бити вікна, приміряти на себе спецовки робітників і гумові вироби на складі, так в принципі і було, проте все одно чимось засмутили привітну пані. Через годину вона прощалася з нами словами "То була велика помилка, що я вас сюди пустила!"

Нижче фотки з коментарями

Всередині розваленого цеху





Рейки, якими щось кудись підвозили



Образок Миколая, старий і вицвілий, приклеєний на плитку в цеху





Музей непотребу під відкритим небом







Затоплений підвал. Завдяки моцному морозу зараз там можна гуляти.







Моцно запаркований ЗІЛ і раритетний пожежний куток





Далі - найцікавіше. Адміністративна будівля з роздівалками, канцелярією, душовими на другому поверсі і хімічна лабораторія з реактивами на третьому. Вікна місцями вибиті, все засипає снігом...




































Чекаєм на фотки від Роя :)

Обговорення

Ще фотки на пікасі

Обговорення основної теми

Давно хотів прогулятися до маленького озера в лісі, котре видно з вікна електрички перед Скниловом, з правої сторони, якщо їхати в Львів.

Сьогодні мрію нарешті вдалося втілити в життя. Спочатку маршруткою до Метро на Городоцькій, оглядаю

Погода класна, морозець, йду попри залізничну колію. Над рейками зауважую залізничний міст - чергова фантомна залізниця, гілка, що йде від Скнилова, якийсь час шнурується по лісі і з'єднується з основною гілкою, що йде на Стрий. Рейки збереглися тільки зі сторони Скнилова, а останній поїзд їхав тут, схоже, дуже давно - ще до того, як спорудили естакаду на кільцевій дорозі, такий висновок можна зробити за залишками електричних стовпів і насипом, що безпомічно впирається в кільцеву дорогу.





Фантомна залізниця і міст над залізницею справжньою. Непоганий ракурс для зйомки електричок зверху :)









Відразу за мостом в лісі поселилися в наметах якісь цигани чи то волоцюги. Знайомитися з ними я не йшов, пішов далі в ліс по насипу, що добряче заріс деревами і кущами.



Семафор в лісі



Трансформатор з випотрошеними нутрощами



Далі пройшовся трохи зимовим лісом, послухав спів пташок та інших дятлів  і нарешті вийшов до озера. Воно виявилося обгородженим колючим дротом, а на іншому березі виднілися споруди якоїсь бази відпочинку чи чогось такого











Слєди нєвиданих звєрей. Були ще сліди чогось з копитами, але не корови :) Хіба під Львовом водяться дикі кози?



Ні вікон, ні дверей, повна хата людей



Є така робота - стовпи в лісі нумерувати  :)







Далі пішки на Скнилів, по Городоцькій до мотозаводу - і маршруткою на Левандівку. Гарна прогулянка вийшла. Дуже цікаво виглядає промзона Скнилова, можна було б організувати вилазку туди найближчим часом.

Альбом на пікасі

Обговорення теми.

Обговорення основної теми

Хочу завтра прогулятися трохи пішки за маршрутом, що на малюнку нижче. Помісити берцами болото перший сніг, відпочити від сидячої роботи і глянути на маленьке озеро в лісі. Орієнтовно вся дорога біля 8 км. (це якщо від озерця пішки йти до Метро на Городоцькій і там сісти на маршрутку). Хто бажає - зустріч завтра, 28.11.2010 о 10:00 на ст. Скнилів на пероні під годинником.

Ось знайшов цікавий сайт про військові споруди Севастополя http://sevdig.sevastopol.ws/issl/issl.html

Дуже цікаво, треба буде взяти на замітку і вибратися туди колись.

В цю суботу планую знову їхати в Незвисько, гарно облазити печеру, котру ми з Оніксом знайшли цих вихідних і знайти ще одну.
Виїжджати планується в суботу рано-вранці поїздом №43 Київ-Івано-Франківськ, відправлення зі Львова 4:17, прибуття в Франківськ 7:02. Далі маршруткою, орієнтовно 9:00 будемо на місці. Назад тим самим поїздом, з Франківська 18:15, до Львова прибуває 21:05. На всі печери будемо мати 7-8 годин, що, на мою думку, цілком достатньо.
Поїздка буде не матрасна, тому новачків брати не будемо. З собою треба мати мінімальне спорядження (ліхтарики, каски, бажано комбінезони, мотузку, можливо бахіли) і перекус, бо  з продуктами у селі трохи скрутно.
Наразі зголосилися крім мене ще Roy та Onyx. Погода обіцяє бути доброю, але за різкого погіршення прогнозу поїздка відміняється, про що повідомлю в цій темі.

Обговорення, коментарі і побажання до основної теми. Від себе - велике Дякую і великий плюс Onix'у і Христині, в чиїй приємній компанії я провів минулу суботу.

Випадково знайшов в інтернеті інформацію про печери біля села Незвисько Городенківського району Івано-Франківської обл. Щось схоже до знаменитих і великих тернопільських печер, але з вільним входом і не таке попсове. По-моєму, дуже цікаве місце.

Згадуються в цій статті

 Основна тема тут

Звіт написаний відомою українською філологинею Іларіоною Давидівною Драмбах, отримав почесну премію на щорічному Конкурсі Індустріальних Звітів «Де розвалений завод – нема що покласти в рот», що проходив цьогоріч в Маріуполі. Публікується вперше і, мабуть, востаннє.

Стояла тепла золота осінь. Сонечко посилало останні теплі передзимові промені людям, що заклопотано снували туди-сюди по засипаних червоним, жовтогарячим, а подекуди ще й зеленим листом вулицях, парках і площах, зовсім не помічаючи краси, яку дарує нам природа. Не зважаючи на неділю, всі, або майже всі займалися нечистими справами – розклеювали, а потім одразу ж зривали і знову розклеювали, щоб потім знову вночі зірвати передвиборчу агітацію і заробляли таким чином собі на життя.

До Підзамче під'їхала електричка і вивергла із себе веселий натовп студентів із туго напханими сумками. Сумки пахнули ковбасою, а студенти горілкою, що її підпільно і всупереч моральности, випили в електричці. Рухаючись  проти студентської течії і тримаючись за руки, йшли хлопець з дівчиною, котрих звали Христина і Фляшкохантер. Дивне своє ім'я, котре рідко трапляється на Галичині і навіть Фкантактє, хлопець пояснював тим, що його назвали в честь діда-емігранта з Шотландії. Дід був визнаним мисливцем на фляшки і стакани різного ступеню повності.

Вони дійшли до головного входу станції, озирнулися в пошуках ще яких-небудь Експлорерів, але біля сходів, покритих страшною плиткою, більше нікого не стояло. Тоді наші мандрівники вирушили вздовж колії в сторону Красного. Метою, яку вони поставили перед собою, було дослідити бічну залізничну гілку, що перетинає Новознесеньку, а пізніше і вул. Б. Хмельницького,  розвітляється, губиться в пожовтілій траві, подекуди обривається і, зрештою, незмінно пірнає під зачинені ворота чергового заводу.







Аж ось і початок цієї гілки. Болотяниста вуличка, що йде поруч, називається Бічна Новознесенської – це результат впливу Очевидного Капітана  на свідомість львівських чиновників. Туалети системи «Віходок» стоять біля самої колії, а з-під воріт посміхається привітна собача паща, ніби закликаючи випадкових перехожих щодуху поспішати далі... (Звіт Іларіони Давидівни займає ще 36 сторінок друкованого тексту, тому далі по суті) Переїзд через вулицю Новознесенську.





Приблизно через 300 метрів колія розтроюється. Причому не в очах, а насправді. Права гілка приводить до зачинених воріт, перелізти через які легко, але не варто – за першим ж поворотом наткнетеся на охорону. Там розташована велика нафтобаза і охоронці ходять тверезі, виголені, в чистій уніформі і явно при зброї.





Гілка, що йде прямо невдовзі знову роздвоюється, одна частина знову веде до нафтобази, а інша – на пункт збору металобрухту.















Залізнична гілка, що веде наліво приводить нас на Нафтомаслодослідний завод.
Ось переїзд через вул. Б. Хмельницького, на задньому плані видно пішохідний місток над колією, з якого зроблені фото розвалин справа від колії, напевно, в недалекому минулому частини заводу.









І, власне, сама територія заводу











Місток впирається в звичайні дерев'яні гниленькі двері, що закриті на якийсь цвях з середини.





Потрапити на територію можна і через рейки, і знайшовши дірку в паркані(обережно, можуть бути кусючі собаки), але ми чемно пішли проситися на прохідну. Прохідна зустрічає нас дзеркальним склом, опломбованими воротами (завод переживає процедуру банкрутства) і підозріливим мовчазним охоронцем. Після хвилини вагання і вмовлянь він пропускає нас на територію, проте по суті нічого не розповідає – ні що тут було, ні що тут буде, ні що тут роблять зараз  і чого старих тепловозів в них два,а на Керамічному аж три. При спробі розговорити охоронця я допустив Fatal Error – поцікавився гудронами, що ними завод залив Грибовичі і подальшою долею керівництва, після чого ми були змушені швидко прощатися.

На території цікавого небагато – від цехів залишилися самі коробки, все обладнання давно продане.



















По дорозі додому біля Еколану на Хмельницького знайшли такий старопольський девайс. Виглядає на електричний щиток.





І ще до теми виборів. Справжня ставлення виборців до кандидатів.




Альбом на Пікасі

Обговорення тут

Основна тема лежить тут

Прогноз погоди знов обіцяє теплу осінь. Планую на найближчу неділю пройтися по залізничній гілці, що на фото нижче - від Підзамче до Львівського дослідного нафтомаслозаводу. Цифра 1 - власне сам завод. Виглядає, що він знаходиться в такому самому стані, що й керамічний, але керівництву ще й шиють кримінал за розлиті чи то розпродані гудрони. Тут свіжа стаття по темі.
Цифра 2 - здається, колишній ковбасний завод, але я в цьому не впевнений, і не знаю, що там зараз є. На карті гарно виглядає.
Хто що знає про ці об'єкти - поділіться інформацією. Ну і приєднуйтеся, звичайно! Орієнтовно на обід в неділю (зранку точно не зможу).

Недільна вилазка  на керамічний завод, що на вул. Сяйво, 12. Виробництво з недавнього часу зупинилося, відповідно в цехах і на території можна побачити ще багато цікавого, що наш нарід не встиг порізати і здати на металолом.
Були Roy, Venick, :-), AHD, Sanecka і я. Зранечка зібралися, під дрібним дощем перелізли через низький цегляний паркан, побродили по території, залізли в цех, де колись робили плитку.













Піч в цеху облицювальної плитки. Кожна трубка - окремий газовий пальник. Всередині печі йшов конвеєр, по якому їхала сира плитка і випікалася. Можна тільки уявити, скільки така пічка споживала газу за зміну.









Осіння Левандівка (ножик і гвинтівка ;))





Фрагмент транспортного коридору. В одній клітинці проглядається людський силует у формі Смайла.



Капітан працює, поки всі відпочивають. Тепер ми знаємо, що вода тече.



Потім ми потрапили до 5-го парку, там зустріли Батлхантерів і трофейний кітель студента МВС, котрий вони тріумфально відбили у нерівній сутичці. Кітель нам дозволили приміряти, але тільки комусь одному. Таким щасливчиком виявився Sanecka







"І отаково, отим самим кулаком ї**шу йому вписок, він падає, ми з подругов зняли кітєль і втекли" :)



Колеса від поїздів на території. Я завжди думав, що то для краси, типу музею під відкритим небом. Виявилося, що для навчання молодих спеціалістів, щоб показати їм що до чого і куди коні запрягати.







На літєйку того дня так і не потрапили. Та й по 5 парку якісно не полазили. Буде тема для наступних походів.

Обговорення тут

Тут альбом на пікасі

Обговорення основної теми

Прогноз погоди на неділю каже, що буде золота осінь. Пропоную пройтися від Керамічного  заводу на Левандівці через ліс до 5 парку. А якщо буде натхнення, то звідти попри рейки, що йдуть на Рясне, спробувати пошукати літєйку. Не знаю, що то за  звір, і що там роблять, напевно якийсь ливарний цех. Знайомий приблизно показав на карті, але я не впевнений. Якщо хтось знає, поділіться інформацією. Нижче карта і вигляд зблизька того, що я приймаю за ту таємничу "літєйку"

Хто в неділю буде мати час - приєднуйтеся, бо гуртом не тільки батька легше бити, а й веселіше. Орієнтовно думаю на 10-11 год зранку, щоб мороз від сонця встиг втекти.