Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - jose

#4
як можна зберегти зображення?
#6
байка
З Підгорець до Олеська, з Цитаделі до на полігон до Яворова...
Слід трактувати то все в більш реальному ракурсі.
#7
з чого треба було і розпочинати :)
#8
панорама рацлавіцка... ::)
#9
Ви дойшли до самого дна цистерни? Чи знайшли предмети просто під засипаним брухтом?
#10
Люк є під другою гранню з права, але все завалено. Це бачив на єдиних планах цитаделі, що є у нашому ЦДІЛ.
#11
Треба буде якось на то глянути :) А взагалі то найкраще місце де є купа всього навіть пряжки, це тк. зв. "Шамбо" там 100% можуть бути якісь навіть записки.
#12
Ця вежа була знищина німецькими авіабомбами у вересні 1939 р. До цього це був особливо охоронювальний верк зі складами мобілізаційними і боєприпасів, що спричинило такий сильний вибух. А у якій саме частині, у цистерні? 
#13
В якій саме з веж були знайдені ці айтеми? Цікаво, бо за ними можна встановити що дислокувалось у цих об'єктах.
#14
Вельми прошу вас ознайомитись із цією картою. Мабуть в ній прихована відповідь на ваші запитання?
#16
Пропагандистське фото Абверу. Головний вхід у концтабір у Рава-Руській
#17
                                                 Тут лунала Марсельєза
Після поразки Франції влітку 1940 року близько двох мільйонів французьких полонених опинилися в німецьких концтаборах. 21 березня 1942-го командування Вермахту вирішило перевести французьких в'язнів-утікачів до дисциплінарного концтабору (Straf-Kompagnie) "Шталаг 325" у Раві-Руській, який британський прем'єр сер Вінстон Черчілль в одному зі своїх виступів назвав "табором краплі води та повільної смерті".


Територію Галичини французи називали "Трикутником смерті", над яким панували лиховісні табори Треблінка, Белзець та Освєнцим. Цей регіон вони називатимуть "передпокоєм пекла", адже, крім голоду та розстрілів, тут був також занадто різкий для багатьох клімат. Серед полонених було багато вихідців із Північної Африки, особливо алжирців, які мордувалися при морозах, живучи в неопалюваних приміщеннях і щодня виходячи на непосильні роботи. Колишній в'язень Еміль Леже, більш відомий у французькій історії як "майор Луї", згадував: "Під страхом смерті нас змушували працювати без відпочинку, без достатньої кількості їжі; ми були виснажені, знесилені, без взуття, завошивіли, а наше обмундирування перетворилося на лахміття. Коли ми скаржились на такий режим, нам відповідали: "Це ще надто добре для французьких свиней і собак".

Через великий наплив до Рава-Руського концтабору полонених французів і бельгійців новоприбулих почали відправляти до сателітних таборів "Шталагу 325" у Львові, Тернополі, Золочеві, Стрию, Звіринцю, Теребовлі та Сколе. У цю мережу концтаборів за декілька місяців потрапило понад 23 тисячі французьких в'язнів.

Одним із підтаборів "Шталагу 325" була львівська Цитадель. Перший конвой французів прибув до Львова 15 грудня 1942 року. В'язні відразу зауважили суттєву відмінність від Рава-Руського концтабору: на Цитаделі була вода, натомість у Раві – тільки один водопровідний кран на декілька тисяч людей, і ним дозволяли користуватися тільки по чотири-п'ять годин на день.

Французькі військовополонені вибрали з-поміж себе "людину довіри", яка вела перемовини з німецьким командуванням табору. Нею став Анрі Тьєбо, парижанин, у минулому водій таксі.

Про нього згадують як про мужню людину, яка мала беззаперечний авторитет, енергію та дух непокори, за ним ішли всі, й усі ним захоплювалися.

Разом із французами до Цитаделі прибули 312 бельгійських військовополонених. Усі вони були франкомовними валлонцями, що брали участь у всіх антинацистських акціях, які організували французи, та опиралися політиці колабораціонізму Яна Вербелена, начальника фламандської секції "СС" і прислужника фашистського лідера Леона Дегреля. "Людиною довіри" бельгійців став Альбер Петі, який постійно носив баскський берет.

Щоранку полонених шикували на подвір'ї та скеровували в робочі групи на місцеві підприємства, в ремонтні цехи та на залізницю. Тих, котрі працювали на ремонті та брукуванні доріг, відправили до окремого табору на Голоско.

Щоб морально підтримати в'язнів, на Цитаделі створили мистецьку команду "Красні штуки". Однак іще однією важливою справою, яку робила команда, була організація втеч полонених. Завдяки своїм потребам у постановці театральних дійств завжди вдавалося дістати чи линву, чи напильник, чи ще щось корисне. Крім того, саме під час вистав із концтабору втікало по двоє, троє, а то й більше людей.

Це зауважило німецьке командування, і головний комендант табору Патек вирішив розпустити мистецьку групу. Тим часом її члени довідалися, що комендант був палким прихильником циркового мистецтва і перед війною об'їздив зі своїм цирком пів-Європи. Зрозумівши, як треба діяти, вирішили організувати циркову акробатичну виставу за участю самого коменданта. Той, звісно ж, погодився, і навіть спеціально привів коня.

Цей унікальний цирковий виступ відбувся 18 липня 1943 року. Впродовж спекотного дня Mondial Circus – Direction: Stromboli під керівництвом в'язня Жана Казабана за участю коменданта табору Патека забавляли полонених. Виступ відбувся на славу, і комендант залишив мистецьку групу в спокої.

Та найважливішим у діяльності "Красних штук" для французів, як вони самі зазначали, було зміцнення дружби та братерства, впевненості кожного в тому, що він може покладатися на решту.

В одній із казарм Цитаделі абат Демен облаштував капличку з вівтарем і фігурою Божої Матері. Біля неї, а також на подвір'ї щонеділі відбувалися Служби Божі, після яких полонені щоразу отримували посилки від Червоного Хреста, представники якого доволі часто сюди навідувався.

27 січня 1943-го Рава-Руський концтабір остаточно закрили, в'язнів перевезли до львівської Цитаделі, яка офіційно стала головним концтабором "Шталаг 325". А вранці 26 вересня 1943-го всіх полонених французів перевезли до концтабору в Стрию, а потім евакуювали до Німеччини.

Із 23 тисяч французьких військовополонених, котрих утримували на території Галичини, до Стрийського табору потрапили від трьох до чотирьох тисяч. Що сталося з рештою – невідомо.

Тарас Піняжко


#18
Нехай вже врешті буде і на цьому форумі.
#19
Вчора робив екскурсію двом полякам, і ходили біля казарм, ясно шо робили фотки, а потім підійшов охійно вдягнений чоловік з охорони, і спитав за документи. Можна було дядька відправити, бо це громадський парк, але студентський показав, іноземці свої паспорти, той повтикав і пішов.
Далі за нами закріпили "примата", йшов за 4 метри від нас, коли ми ходили до інших веж. Підійшли до доту, той стояв збоку і їв "банана", а потім десь пропав, як ми пішли до брами земної. Круто! Кругом було купа закоханих пар, але інше було ліпше.
А коли йшли попід огорожею до західної вежі, наткнулись на пару, яка стоячи "нежартувала", в серйоз. Мене в лахушку, бо повзних треба пройти до підпірної стінки, а прохід вузенький, Професори з польщі теж на морозі з посмішкою повз них пройшли.
Цікаві враження.
#20
Інформації ше нема, але фляжку вахтеру і йдемо в підвали будинку  :-X