Їдучи з оглядин монастиря в Розгірче у Львів вирішив відвідати одне цікаве місце у Лісі під Миколаєвом. Називається воно Прийма і вікіпедія пише що це "Найдавніше поселення типу "мисливський табір" у печерних умовах материкової України (вік - близько 45,5 тисяч років)". Та найцікавіше чого його варто відвідати - це абсолютно фантастичний та нереальний зовнішній вигляд цього гроту-поселення.
Грот розташований півтора кілометри від дороги. Та добратися до нього непросто в плані орієнтування. Бо якшо знати - йде до нього нормальна дорога. Знаходиться він глибоко серед лісу, мабуть тому й не є зпаплюжений та засраний. На Вікімапії все виглядає просто. На місцевості троха складніше. Ми добиралися дорогою з Верина. Це якшо звернути з траси Львів-Стрий на Новий Розділ. Проїхавши вказівник населеного пункту через 250м бачимо знак роздоріжжя і курган зліва від дороги. Тут паркуємо автомобіль, далі підемо пішки. Хоча на 4 ведучих доїхати можна під самий грот. Теж стосується і велосипеда.
Йдемо дорогою в сторону лісу, досить скоро метрів через 300 бачимо ще один хрест. Далі звертаємо на нижню дорогу що йде зразу в ліс, нею йти кілометр. Характерна ознака - йдеш як в рові чи окопі, бо обидва боки стіни землі. На місцевості багато відгалужень, та правильним напрямком є найдальший пологий. Тобто весь час низом якомога далі. Скелі з Яру прекрасно видно. Напевне тут колись текли ріки.
З першого ж погляду грот вражає своєю незвичністю. Так ніби збудований він на кістках якихось велетнів, чи то пак дерева вросли в нього. Є три рівні. Найнижчий не має жодних печер. Два вищі - мають невеличкі придатні для життя. Трохи осторонь є ще одна печерка і чиясь викопана могила. Ну бо прямокутної форми.
Звідси
"
Саме тут науковці в одній з печер найшли «хатку» і залишки її власника — неандертальця. Розмірами чи плануванням «житло» не вразило — скоріше така собі "кавалерка" з вигодами на дворі. Зате прямо з "хати" — чудовий вид на каньйон. Збоку цікаві скелі, а якщо не надто шуміти можна наткнутись на косуль.
Для археологів це місце взагалі може претендувати на статус культового — окрім столиці Білих хорватів, науковці в одній з печер найшли «хатку» і залишки її власника — неандертальця. Подивитись як поживав прародич гомосапієнс вирішив "Вголос про туризм". Розмірами чи плануванням печера не вразила — скоріше така собі "кавалерка" з вигодами на дворі. Зате прямо з "хати" — чудовий вид на каньйон. Збоку цікаві скелі, а якщо не надто шуміти можна наткнутись на косуль.
А якщо серйозно, що вразило найперше і найбільше — в печері чисто. В ній немає традиційних для таких місць окурків-пляшок-кульків, й іншого сміття. Страшно припустити — але здається, що в ній прибирають. Цей факт, взагалі видається нереальним, з огляду на те, як виглядає більшість туристично-привабливих місць в Україні.
Це перша знахідка неандертальця на теренах Галичини. Вона доводить те, що і ці краї були населені людьми. Вони жили у печерах, харчувалися м"ясом звірів і робили списи з кам"яними наконечниками. Усі ці речі археологи знайшли у гроті прийма-1.Тепер українські вчені чекають відповіді від німецьких колег, які повинні підтвердити висновки українських антропологів.Леонід Мацкевий, доктор історичних наук:- Поки практично ми зробили дуже мало з кісток, які нараховують більше 3 тисяч, визначено біля 300, розкопано тільки 30 відсотків цієї площі.У гроті де знайдено кістки найдавнішого галичанина проведено лише 30 відсотків робіт. За останні 12 років археологічних розкопок у цьому місці з державного бюджету не виділено жодної копійки, а тому археологи змушені залучати до робіт студентів та добровольців.Леонід Мацкевий, доктор історичних наук:- Ми шукаємо тих хто у нас працюють безкоштовно, хто готовий провести безкоштовно свою практику, практику студентську археологічну, практику археологічну шкільну і просто любителів старовини, патріоти, як то кажуть нашого давнього минулого, які безкоштовно працюють на цих об"єктах уже майже 20 років.Леонід Мацкевий планує продовжити роботи, як тільки надійдуть результати аналізів з Німеччини, і все ще сподівається, на фінансову підтримку. Без неї залучити відомих науковців до цих робіт неможливо.
"
То ж тепер знаємо де жив перший галичанин. Взагалі Миколаївщина не пеерстає мене дивувати насиченістю цікавими місцями на одиницю площі. Чого варто одне Стільсько неподалік. Щось значить є в цих місцях, чого людей сюди тягнуло.
Тож рекомендую всім відвідати це дійсно унікальне місце.Всі фото на Пікассі тут
Ну і додаю наостанок одну гарну фотку, яка й наштовхнула мене на цю мандрівку.
Грот розташований півтора кілометри від дороги. Та добратися до нього непросто в плані орієнтування. Бо якшо знати - йде до нього нормальна дорога. Знаходиться він глибоко серед лісу, мабуть тому й не є зпаплюжений та засраний. На Вікімапії все виглядає просто. На місцевості троха складніше. Ми добиралися дорогою з Верина. Це якшо звернути з траси Львів-Стрий на Новий Розділ. Проїхавши вказівник населеного пункту через 250м бачимо знак роздоріжжя і курган зліва від дороги. Тут паркуємо автомобіль, далі підемо пішки. Хоча на 4 ведучих доїхати можна під самий грот. Теж стосується і велосипеда.
Йдемо дорогою в сторону лісу, досить скоро метрів через 300 бачимо ще один хрест. Далі звертаємо на нижню дорогу що йде зразу в ліс, нею йти кілометр. Характерна ознака - йдеш як в рові чи окопі, бо обидва боки стіни землі. На місцевості багато відгалужень, та правильним напрямком є найдальший пологий. Тобто весь час низом якомога далі. Скелі з Яру прекрасно видно. Напевне тут колись текли ріки.
З першого ж погляду грот вражає своєю незвичністю. Так ніби збудований він на кістках якихось велетнів, чи то пак дерева вросли в нього. Є три рівні. Найнижчий не має жодних печер. Два вищі - мають невеличкі придатні для життя. Трохи осторонь є ще одна печерка і чиясь викопана могила. Ну бо прямокутної форми.
Звідси
"
Саме тут науковці в одній з печер найшли «хатку» і залишки її власника — неандертальця. Розмірами чи плануванням «житло» не вразило — скоріше така собі "кавалерка" з вигодами на дворі. Зате прямо з "хати" — чудовий вид на каньйон. Збоку цікаві скелі, а якщо не надто шуміти можна наткнутись на косуль.
Для археологів це місце взагалі може претендувати на статус культового — окрім столиці Білих хорватів, науковці в одній з печер найшли «хатку» і залишки її власника — неандертальця. Подивитись як поживав прародич гомосапієнс вирішив "Вголос про туризм". Розмірами чи плануванням печера не вразила — скоріше така собі "кавалерка" з вигодами на дворі. Зате прямо з "хати" — чудовий вид на каньйон. Збоку цікаві скелі, а якщо не надто шуміти можна наткнутись на косуль.
А якщо серйозно, що вразило найперше і найбільше — в печері чисто. В ній немає традиційних для таких місць окурків-пляшок-кульків, й іншого сміття. Страшно припустити — але здається, що в ній прибирають. Цей факт, взагалі видається нереальним, з огляду на те, як виглядає більшість туристично-привабливих місць в Україні.
Це перша знахідка неандертальця на теренах Галичини. Вона доводить те, що і ці краї були населені людьми. Вони жили у печерах, харчувалися м"ясом звірів і робили списи з кам"яними наконечниками. Усі ці речі археологи знайшли у гроті прийма-1.Тепер українські вчені чекають відповіді від німецьких колег, які повинні підтвердити висновки українських антропологів.Леонід Мацкевий, доктор історичних наук:- Поки практично ми зробили дуже мало з кісток, які нараховують більше 3 тисяч, визначено біля 300, розкопано тільки 30 відсотків цієї площі.У гроті де знайдено кістки найдавнішого галичанина проведено лише 30 відсотків робіт. За останні 12 років археологічних розкопок у цьому місці з державного бюджету не виділено жодної копійки, а тому археологи змушені залучати до робіт студентів та добровольців.Леонід Мацкевий, доктор історичних наук:- Ми шукаємо тих хто у нас працюють безкоштовно, хто готовий провести безкоштовно свою практику, практику студентську археологічну, практику археологічну шкільну і просто любителів старовини, патріоти, як то кажуть нашого давнього минулого, які безкоштовно працюють на цих об"єктах уже майже 20 років.Леонід Мацкевий планує продовжити роботи, як тільки надійдуть результати аналізів з Німеччини, і все ще сподівається, на фінансову підтримку. Без неї залучити відомих науковців до цих робіт неможливо.
"
То ж тепер знаємо де жив перший галичанин. Взагалі Миколаївщина не пеерстає мене дивувати насиченістю цікавими місцями на одиницю площі. Чого варто одне Стільсько неподалік. Щось значить є в цих місцях, чого людей сюди тягнуло.
Тож рекомендую всім відвідати це дійсно унікальне місце.Всі фото на Пікассі тут
Ну і додаю наостанок одну гарну фотку, яка й наштовхнула мене на цю мандрівку.