Messages

Пропоную Вашій увазі розповідь сучасного французького письменника-фантаста

Брюсоло Сержа
«Підземка. Фрагменти до міфології метро».

Готового тексту в інтернеті не знайшлося, тому довелося попрацювати руками.
До поста приєднаний архівований .doc файл, на жаль, російською.

Наводжу уривок з «Підземки» для того, щоб оцінити, чи вартує читати:

     Метро має свої легенди і свій фольклор, і ці розповіді передаються пошепки на вухо один одному. Воно породило власних міфічних персонажів, маргіналів, які ховаються від чужого погляду, оскільки занадто багато знають. В одну мить вони замовкають навіки, коли чиясь невідома рука штовхне їх під поїзд або заріже уві сні. Або підкине плящину отруєного вина ...     
     Але хто цікавиться людьми, що зазнали краху?
     Хто може стверджувати, що деякі «замуровані» галереї не є залишками стародавніх затоплених станцій, де назавжди заснули та стали братніми домовинами списані графіті вагони? Хто пояснить появу незрозумілих тріщин у стінах тунелів або «прищеплені» до деяких колій піратські стрілки?
     Подейкують, що винуватці аварій ховаються в пітьмі тунелів, тягаючи за собою фальш-сигнали і заманюючи поїзди на колії, які ведуть в імлу, де вони зникають під чорною водою. «Смішно! — скажете ви. — Галюцинації отруєного спиртними випарами мозку». Можливо, але ви хоч раз змінювали звичний маршрут? І хіба має право будь-хто заперечувати факти, не переконавшись в їх достовірності?
     ………………………….
    І тоді ви почуєте голос Підземки… привида метрополітену, і з цього моменту, як і я, будете користуватися тільки автобусом…

Вдалося домовитися про екскурсію з мешканцем будинку
по вул. Герцена, 6.
За що йому подяка.

Горище складається з двох частин. Одна знаходиться над п’ятим поверхом будинку. Вхід туди безпосередньо з квартири. Потрапити не вдалося.
На іншу частину горища над четвертим поверхом — вхід з під’їзду.

Ми відсунули від дверей побутовий хлам, відчинили їх і зайшли.



На вікні виднівся силует, —  голуб’яче дитинча бігало туди-сюди по підвіконню, а над головою на балках його незадоволені предки влаштувати метушню.



Після оглядин території, виникла думка про те, що голуби навряд чи дотримуються гасла пана Inkognito, і захисна каска на голову була б доречною.

Монолітна, на перший погляд, плита перекриття зроблена з цеглин.



Як пояснив ексурсовод, конструкція будинку нагадує вивернуту ступінчасту піраміду: найтовстіші стіни на нижньому поверсі, з кожним поверхом вгору їх товщина зменшується. Площадки, які залишаються, служать опорами для плит перекриття.

Декілька краєвидів горища:









Зв’язки макулатури з загадковим Алтацидом, старі віконні рами і інші колись цінні речі розкидані по підлозі:







Були виявлені три люки на дах. На них встановлені нові дверцята, що працюють за принципом "кришки від баняка". Якщо ручку дверки ненароком відпустити, то вона з гуркотом летить донизу.



З цінних приспосіблень є драбина:



На дах не вилізали, бо кожен крок по старій покрівлі — це нова дірка в даху і нові тазікі на підлозі горища для вловлювання дощової води:



Будинок стоїть на дерев’яних палях, які в лівій частині фундаменту згнили. Це спричинило просідання і нахил споруди. За рахунок цього між 6-им і 8-им будинками утворився зазор, який добре видно на горищі:





Зараз 6-ий будинок спирається на сусідній новозбудований готель, стіну якого видно з вікна:



З комунікацій на горищі виявлені
шнури для сушіння білизни ;D:





витяжна вентиляція:



велика кількість димоходів пічного опалення:





На деяких димоходах збереглися старовинні кам’яні заслінки:





На інших встановили радянські металеві:





Є навіть кусок пінопласту замість заслінки:



Якщо описувати загальні враження і відчуття, то на горищі віє духом магії, відьм, Гарі Потера, чарівного димольотного пороху, і чути постійне бурмотіння голубиного сімейства.

Щодо Каплиці Матері Божої Неустанної Помочі на Збоїщах далі триває скандал.
В допис по каплиці додано нову інформацію, в тому числі відео з YouTube.

Ще декілька фотографій в тему:

[Рясне, вул. Брюховицька, 208]

Рясне, вул. Брюховицька, 208



«Ви вже 25-ті, хто тут фотографує. Знаю, бо живу в сусідньому будинку», — радісно повідомив дядько, який непомітно підійшов ззаду.

З його слів тут спочатку розміщувалася сільська рада, потім ЖЕК. ЖЕК переїхав в інше приміщення, і будинок виставили на продаж. Тепер ходять люди, прицінюються, фотографують.

На прощання додав: «Я б і сам купив, але не маю можливості. Тому купуйте нарешті, тоді й мені буде спокійніше».

[Кладовище в Рясне-1]

Кладовище в Рясне-1

Знаходиться в кінці вул. Лукасевича за церквою апостолів Петра і Павла та плантаціями картоплі.





Справа від входу розташувалася контора з виготовлення надмогильних пам’ятників:



На воротах нас зустрічає філософський надпис:



Зразу за воротами лавочка і адміністративний будиночок:



На стіні така інформація:

УВАГА!
Похоронні обряди на цвинтарі Рясне-1, яким опікується ГО «Пам’ять», здійснюються для померлих Рясне-1, Рясне-2, Кам’янка при наявності документів про місце проживання.
Заявки на похорони подавати з 8.00 до 9.00.
Прохання в зимовий період заявки подавати за день наперед.

Як то кажуть "свій до свого по своє".

Територія кладовища впорядкована, що приємно вражає. Немає зруйнованих зарослих травою пам’ятників. Навіть безіменні поховання доглянуті.





Зустрічаються старі могили:

Ось такий пам'ятник знаходиться в Рясне на вул. Брюховицькій:



По вигляду дуже схоже на поховання, хоча можу й помилятися:



Судячи по надпису, поховані тут польські Орлята:

На сайті ЛМР сьогодні з'явилася стаття про нову транспортну систему міста Львова.

[Підвал будинку 6 по вул. Герцена]

Підвал будинку 6 по вул. Герцена

Дім побудований австро-угорцями.
Цікаво виглядають вікна над вхідною брамою:



Вхід в підвали знаходиться у внутрішньому подвір’ї, потрапити на яке можна, спустившись по сходах:


Під сходами мешканці наладували цілу гору побутового сміття:



Подвір’я нагадує глибоку криницю. Враження таке, ніби знаходишся на її дні, і тільки високо вгорі видно кусочок неба:



За радянської влади підвали будинку деякий час використовували як нульовий поверх для проживання людей.
Загальний вхід в підвали перебуває в нормально закритому стані. Без ключів не потрапити:



Справа від входу — зачинені двері. Через вентиляційні отвори за допомогою спалаху фотоапарата вдалося побачити нутрощі чийогось підвалу: іграшковий ведмедик, банки, книжки, вага і якесь дивне червоно-жовте приспосіблення зліва в кутку:



Стара австро-угорська кладка:



А за поворотом знову двері, і майже до стелі купа різних речей:



Тут на нас чекало розчарування — хтось з підприємливих мешканців встиг прихватизувати підвальні приміщення, які ще залишалися відкритими для відносно вільного доступу. На вході до одного з’явилися нові двері з колодкою. Інше, більш цікаве для огляду, оскільки воно веде в сторону проїжджої частини під сходи будинку, взагалі замурували. Навіть незважаючи на те, що там знаходяться будинкові вентилі для перекривання води.



Решта підвалу вже давно в користуванні приватної зубної клініки, на вході в яку жорсткий фейс-контроль.

Цікавим є те, що навіть незважаючи на розташування будинку на плавуні, підвали ніколи не замокають. Австро-угорці знали, як проектувати такі речі. Для порівняння, готель, який недавно збудували поруч, має з цим серйозні проблеми: сильний дощ, і зразу в підвалі води по коліна.

Взагалі з екскурсіями в підвали варто поспішати, бо вільний доступ до них завдяки діяльності напівлегальних приватних контор в центрі міста все більше обмежується навіть для мешканців будинків.

[Оперний театр в радянські часи]

Оперний театр в радянські часи

Напевно, найвідомішою статуєю Богородиці у Львові є статуя на пл. Міцкевича.
На початку ХХ ст. вона виглядала так:



З приходом до Львова радянської влади статую забрали, а постамент використали для фонтану:





В роки незалежної України скульптуру відновили. Вона трохи відрізняється від оригіналу, зруйнованого совєтами:

Ioan85 зробив таку потужну рекламу шиям лебедів з фонтану в Стрийському парку, що виникло бажання на них подивитися.
Фонтан виявився працюючим, і його робота вражає, - давно у Львові не було нічого подібного. Як видно на відео, розпилення струменів відбувається за досить складним алгоритмом:

Дуже радує, що слова з пісні "Пікардійської терції":

Ні морозива, ні пива, бо води нема.
Як ті люде живуть в республіці Чад?

вже не зовсім про наше місто.



На фонтані встановили підсвітку:



Напевне, в темряві він виглядає ще краще. Погоджуюся, що шиї в лебедів задовгі.

Але на фоні фонтану, який знаходиться ближче до фізкультурного корпусу Львівської політехніки, довжина ший перестає бути критичною.
Ось фото:













Навіть якщо ведуться певні роботи по відновленню цього фонтану, то досить повільно і непомітно.

[вул. Варшавська, 133]

вул. Варшавська, 133
на городі приватної садиби



вул. Лінкольна
біля приміщення церкви ордену св. Луїджі Оріоне УГКЦ



вул. Райніса
біля Екологічного Політехнікуму





вул. Квітки Цісик
біля середньої школи

[вул. Гордіюка, 10; Голоско, біля водяної колонки]

вул. Гордіюка, 10; Голоско, біля водяної колонки

Капличка із статуєю Богородиці на Голоско була зруйнована за радянського режиму.
Старе фото із сімейного архіву:

.

Відновлена вже за незалежної України.
Сучасний вигляд:

[Сихів радянський]

Сихів радянський
фото 1989 року

В ангела крила були б. Крім того, ангелів не зображували з таким чисто жіночим обличчям...
Останні три фотографії.

Може варто помістити в темі те питання над останніми трьома фотографіями? Бо воно знаходиться над скульптурою ангела, і це трохи збиває з толку.
-----------------
Щойно вдалося знайти російський сайт, на якому допомагають опізнавати зображення на іконах - тут. Це, звичайно, не ікона, але можете спробувати надіслати туди фото. Тільки не знаю, чи цей сервіс безплатний.

+ від мене.

це може бути Богородиця?

IMHO, ангел.

[Turbo]

У 1990-их р.р. було популярним колекціонуванням вкладок з жувальних гумок.
Деякі екземпляри з моєї колекції.

Turbo


Donald



TipiTip


CinCin

От якби хто мав фото 90-их років, коли все ше стояло - був би дуже вдячний.

У темі Фото Львова Радянської епохи у відповіді #15 від stinger подана дуже хороша фотка СК "Спартак" 1962 року. Фото підписане як "Басейн Динамо", хоча насправді це басейн СК "Спартак".

Впізнається вишка, два басейни. В глибині зліва видно будівлю з колонами. Колони збереглися до цього часу. Є на сучасних фотках в звітах.

Stingerу, звичайно, великий ПЛЮС від мене.

http://www.lvivtrans.net/

На сайті перелік сучасного і історичного рухомого складу електротраспорту, фотографії трамваїв та тролейбусів. І багато іншого...