Messages

То знову я. Купа роботи і постійна нестача часу.
З 2-го по 3-те жовтня 2015-го року пройде Третій Олд Кар Фест. Місце проведення - Київ - територія авіамузею в Жулянах. Буде неймовірно цікаво, насичена програма, величезна кількість ретро-автомобілів, мотоциклів, автобусів і навіть поїзд! Не кажучи вже про літаки)))
Минулого разу я зі своєю Волгою зайняв перше місце по дальності поїздки)))
Прошу приєднюватись;)

Як фахівець можу стверджувати, що це не як з конвеєра, а повна ж...

Дай Боже! Я тут не постійно сиджу, але про Вас не забуваю :)
Враховуючи ситуацію в Україні важко щось планувати на майбутнє, та все ж хочу запросити усіх на Другий щорічний фестиваль ретро автомобілів. Хто читав "Казку про Волгу" мав би мати уявлення, що то таке. Отже 24-26 квітня в Києві на териротії Музею авіації в Жулянах ;)



Можливо знадобляться попутчики, бо не знаю, як там буде з бензином. З Івано-Франківська рушатиме колонна в складі якої буде моя Волга, Москвич-403, який я саме завершую, Тойота Королла ке-50, можливо ще дві 21-х Волги. Якщо хтось має автомобілі чи мотоцикли старші 30 років - запрошую до участі :)

Христос народився! Давно не заходив - обклався машинамі по самі ті во. Куплю литі, штамповані, тангентні... Та будь які автомобільні диски за помірну ціну. Головне, аби мали незвичайний, цікавий дизайн. Можна биті, з тріщинами, варені, без пари або такі, до яких пару нема смислу шукати, а викинути у смітник шкода. Розгляну всі пропозиції, розмір і ширина не мають значення.

Не пройшло і півроку ;D

Одного разу мій товариш попросив покататись на Волзі. Схоже, що машина справила на нього сильне враження і він вирішив придбати таку для себе. Довший час ми шукали машину, був навіть варіант в Одесі, але ціна була цілком неадекватна стану. Якось недільного вечора телефонує до мене цей мій товариш і каже, що знайшов по об*яві цікаву Волгу у Києві. Під час розмови з продавцем авто я дізнався, що  Волжана повністю відреставрована і доїде в будь-який куточок світу, також я попередив, що їду з Івано-Франківська і не хочу, аби мене на місці чекали сюрпризи, на що отримав обіцянку того, що маина просто ідеальна. Оскільки без мене товариш її все одно не купить, а сам не має часу їхати, а мені все одно треба до Києва бо треба забрати одну машину в роботу, то не міг би я поїхати просто цього дня? Ну, якщо треба кудись їхати, то мене просити довго не треба. Опівночі товариш дав мені свого Т4-го буса, і я вирушив в дорогу. Доїхав нормально, майже без пригод, тільки одного разу провтикав поворот у Тернополі, але то нічо. Волга продавалась не в самому Києві, а в Ірпені, тож довелось ще покататись. І от я бачу її. "Це - п...да" - промайнула думка. Подальший огляд машини підтвердив найгірші здогадки, шкода що фото немає.  От тільки сама об*ява - http://rst.ua/oldcars/gaz/volga/gaz_volga_3486787.html #на правах антиреклами# Машина - труп. Коробка і міст виють, мотор не тягне і тяжко заводиться, кузов гнилий, обмащений тонною шпаклівки, купа зафарбованих сколів, зафарбовані гумові ущільнювачі, двері, що толком не зачиняються, погані колеса, СИЛІКОНОВИЙ побутовий (!!!) геметик, напханий всюда, де не треба... - це далеко не весь перелік того, що побачив. Ще трохи, і у мене з очей пішла би кров))) Переговорив з товаришем. Він вже налаштувався купити цю машину, розповів рідним і не хотів розчаровуватись. Попросив мене поторгуватись. Як тільки я підійшов до продавця і розпочав аргументований торг, вказавши на недоліки, на мене було вилито цілу діжку душевних помиїв. Ну, що ж поробиш...
Вернувся до дому моєї другої половинки Катерини ми сіли шукати ще якісь машини, паралельно підняв на пошуки усіх своїх київських знайомих. І тут Катя побачила ЇЇ. Одразу зв*язався з власником і на другий день ми уже прямували на Запорожці (про якого теж розповім) по житомирській трассі на зустріч мрії багатьох колекціонерів.



Стан машини словами не передати. 1959-й рік, рідне майже усе. Тобто не просто деталі, що відповідають моделі автомобіля, а такі, що стояли на ній з самого заводу!!! В тому числі важільні амортизатори, центральна система змазки, олень, усе кузовне залізо й повний багажник усього на додачу. Ясно, що треба брати. Думав, що якщо товариш раптом відмовиться, то заберу собі. Отже наступного дня ми зустрілись у МРЕВ




І через деякий час Волга стала тимчасово, але моєю 8)

День присвятив підготовці авто до перегону у наші бандерівські краї, забрав машину, яку мав забрати і за кермо якої сіла моя кохана. Трохи покатались по Києву.









На ранок ми вирушили










Їхали назад через Львівську область через Золочів (так було треба:( )










Приїхали, віддали машину. Товариш задоволений. В якості бонуса додам фото тої машини, що брав в роботу






Після покраски

Катав нині весіллє. Виходжу рано з хати, а коло машини тусуються файні дівки. Ну і попросили сі пофоткати. А я шо - я нічо, і собі пофоткав ;D


а потім було весіллє, на весіллі була музика - чотири пацана зі львова, як завалили, жи у стайні аж сі обригала корова, всі посідали за столи, всі їли, пили і співали. Потім полили пляц водов і танцювали, танцювали)))




Оповідку про якусь іншу корчинушку напишу десь скоро.

По номеру нічого сказати не можу, бо не запам*ятовую їх. Може є фото? На Леополіс їздить?

Та ні, самої галочки немає. Тицяю по там, де та галочка мала би з*явитись, але не з*являється.
Та ладно, фіг з нею, якщо повідомлення доходять до адресатів, то най так і буде.

Я його той во, а воно не цей во. Галочка не ставиться(

Ну тоді добре, писатиму ще щось)))
Доречі. Я ще не розібрався, як працює цей форум. Bottlehunter і linuxoid писали мені в особисті повідомлення, я відписав, але не бачу ніде відправлених повідомлень, так що якщо щось прошу нічого поганого не думати.

Дякую за відгук :)
На подібну тематику не тільки про Волгу можу написати багато чого - були б бажаючі то читати :)

Супер відновлення. В мене за 200 км валяється Луаз думаю продати чи лишити до кращих часів)
Попередження по хостингу фотографій: використано сайт http://io.ua/ і на гіркому досвіді форуму фото можуть безслідно зникнути.
Будь ласка викорстовуйте сервіси Google.

Дякую.
Що за ЛуАЗ? Новіший 969М, чи той з квадратний 969А? Я б лишив собі - прикольна штука. На гриби поїхати, чи, наприклад, своїм ходом до обсерваторії Білий Слон, або просто по пересіченій місцевості.
На рахунок іо.уа, то хз. У мене жодних проблем за декілька років не було. До того ж там лежать усі альбоми з різними машинами і проектами, так що перезаливати кудись по новій зовсім не хо. Але дякую за попередження.

Чоловіче! Респект за труди.

Вельми вдячний :)

Просто відмив і трохи полірнув.
В реалі він гірший, ніж на фото( Перехром - це дійсно ДУЖЕ дороге задоволення. Той хром, що стоїть зараз на 4+ і відноститься до категорії "на кожен день". Комплект ідеального ще не назбирав.
На рахунок 2к зелені за компект то якось мало. Хіба без бамперів. Бо я знаю, що тільки бампера перехромувати в Польщі в районі 1500-2000 у.о. У нас зараз тільки налагоджують цю справу. Бо якість нашого перехрому значно поступається польському при майже тій самій ціні.
На рахунок замка багажника - то так і є. Я не встиг його зняти, а піскоструйщик за збігом обставин спробував найперше дунути саме то місце і маємо те, що маємо. Внутрянку замка довелось міняти, а кнопка лишилась матова.

Хз. На якому фото він мутний?
Хром весь однаковий. Може тут ліпше видно?

В дверях якийсь адський антикор, ще з часів дідуся-власника донора. У мене рука не піднялась його прибрати. Тому роль шумки відіграють карти. Разом з тим враховуючи товщину металу і велику жорсткість дверей шумка їм просто наразі не потрібна.
По-друге конструкція дверей і ущільнення форточок і скел передбачають потрапляння води в двері. Вібро-шумо буде перешкоджати вентиляції внутрішнього простору і може спричинити гниття. Так що вона не тільки не потрібна, а й може нанести певну шкоду.

Дякую:)

Зборка машини - процес надзвичайно кропіткий і довготривалий. У випадку з ретроавто все додатково обтяжується складністю у пошуку деталей, тим більше, що мені були потрібні не просто запчастини, а такі, що приблизно відповідають часу випуску самої машини. Оскільки я вже проходив цей шлях з іншими машинами, мене потроху почала накривати волго-депресія))) Моя половинка заради моральної підтримки своїми руками зробила мені отаку штуку для натхнення, та й взагалі допомагала як могла.




Отож для початку я прикрутив на місце накапотну емблему і губу капота, яку через деякий час замінив на нову.


Потім перетягнув Волгу в теплий гараж, бо то вже була зима, і почав старанно мовілити стики кузовних елементів, встановлювати прошву й зовнішній хром. Чому я почав з цього? Бо коли машина ззовні вже має певні завершені обриси, то морально значно легше з нею працювати, ніж коли технічна частина уже змайже зроблена, але авто зовсім не схоже само на себе.






Але кузовні роботи - то задоволення не дешеве, після того, як забрав машину з СТО фінансів на подальші роботи було обмаль, так що на цьому етапі машина знову поїхала зимувати у металічний гараж. Сусід по гаражу ніби каже нам "рок-н-рол!" :D



А мені на реставрацію приїхав горбати Запорожець
Було:






Стало:




Слідом за ним був ГАЗ-69А
Було:


Стало:


А потім Волга 31029, але то вже мейн-стрім




Але відносно своєї Волги дурно час я також не гаяв. Була придбана вищезгадана нова губа на капот, нові задні ліхтарі, пошитий салон, поремонтований двигун, приведені в порядок бампера. Купу дрібничок так само відпіскоструїв, що треба було - відреставровано або замінено і пофарбовано.


























Як згадувалось раніше, при їзді деколи було враження, що машину хтось тримає. Це проявлялось після гальмування. Оскільки гальма безпосередньо впливають на безпеку руху, то була проведена повна ревізія і виявлено забиту трубку, що йде на задній міст. Гальмівна рідина під тиском потрапляла до циліндрів і колеса гальмували, а от назад вона верталась порівняно слабким зусиллям стяжних пружин. Само собою, що все було ретельно промите, перевірене, що потрібно без вагань замінено на нове. Між життям і автентичністю я обираю перше.

Ну, а згодом поміняв металічний гараж на цегляний і частково зібрана Волга перекотилася туди




Зібрав підкапотне


І настав час вібро-шумо ізоляції. В оригіналі на дах був наклеєний картон, на підлозі лежав тонкий поролон, прикритий зверху картонними щитками, що прикручувалися болтиками, приблизно як тут

Ну, оскільки планується прихована установка якісної аудіосистеми, то й оригінальна шумоізоляція була замінена на сучасну. Все одно її ніхто не бачить :P Для цього знадобилось понад 20 листів STPшної вібри, в якості шумки використав... ватин. Він неперевершений - чудові термо і звукоізолюючі властивості вкупі зі смачною ціною












Тепер вже можна зайнятись обробкою днища





Ущільнення дверей на Волзі, та й взагалі на ретро машинах досить сильно відрізняється від сучасного. В дверному пройомі на спеціальних зажимах встановлено гумові валіки, що обшиті досить специфічною тканиною. Знайти її було вкрай важко. Достатньо сказати, що її не було ніде, крім декількох ретро-майстерень у нас і в Росії. Вибору не було, так що замовив в києві готові ущільнювачі, уже обшиті тою тканиною

Без цих ущільнювачів подальша зборка салону була просто НЕМОЖЛИВА. Бо поки не поставиш їх - не поставиш стелю, без стелі не поставиш скло, без скла торпеду і задній диван. Електропроводка мене теж виснажила по повній. Стара була схожа на розтеліпаний віник. Тож від неї були відділені нормальні джгути, перевірені, й озброївшись електросхемою і купою дротів була відновлена оригінальна проводка.

Знайти для взірця оригінальну обшивку підлоги салона і багажника не вдалось, але на виручку прийшов Самарський архів, де знайшлись усі усі креслення, по яких було зроблено викройки











Так непомітно промайнуло ще одне літо...
І ось нарешті тест-драйв!


Усе було добре і ми з друзями вирішили навідатись до побєдовода у Калуш.
Доречі ці два горбатих так само пройшли через мої руки)))




А за тиждень я вже катав на весіллі свого сусіда по гаражу, того що казав "рок-н-рол!")


Машину прикрашав не я, того так рагульно ;D
А коли ми відійшли від п*янки приїхали замовлені ще літом фліппера на колеса, диски так само було прокатані, відпіскоструєні і пофарбовані


І на завершення сезону поїхали з коханою подивитись старовинний Галич


















Далі буде...

Отже потреба шукати нове авто відпала, бо майже все необхідне зняв з донора. Але щоби бачити картину так, як вона є і далі робити висновки щодо доцільності відновлення машини було прийняте рішення відпіскоструїти кузов. Ну і документи! Оскільки я одразу не переоформив машину на себе, то треба було зробити це зараз, перед початком значних вкладень капіталу.

Що і було зроблено.





В процесі очистки кузова виявлилось, що, по-перше не такий він вже і труп, а по-друге крім звичайної, для цих автомобілів технології шпаклювання оловом застосовувалося запаювання всіх зварних швів латунню! На експорт робили дійсно якісно і назавжди! В місцях, що їх не торкалась рука майстра метал був у відмінному стані, тому піскоструїти увесь кузов не стали. Все таки заводське покриття тих часів - це щось неймовірне і його вирішили зберегти по максимуму.

Піскоструй підходив до завершення, а мені як раз надійшло цікаве замовлення: потрібно було зробити ГАЗ-67Б 43-го року. Оскільки розірватись між двома машинами я не міг, то свою Волгу віддав робити на СТО, а сам взязвся за Газончик, бо клієнта не втратив і грошей трохи заробив :D

Було:

Стало:


А тим часом кузов Волги витягували, відновлюючи геометрію, підганяли нові крила і донорські дверки, варили, шпаклювали й фарбували










І ось вона нарешті їде до мене





В той же час подзвонили з МРЕВ, сказали, що документи готові

Оформлення трохи затягнулось, бо я хотів якісь гонорові номери і обов*язково зараєстровану двоколірну схему пофарбування.
Почався дооовгий період зборки.

Дякую. Так, то на Дністрі. Село Уніж.
Але ті місця, нажаль, після проведення щорічного фестивалю весь час забруднені пляшками, гандонами, порожніми консервними банками, бульбуляторами, гамном і подекуди шприцами :'(

Весною стало ясно, що дешевше буде купити іншу машину і робити її. Почався пошук. І от одного дня я випадково пішов з гаражного кооперативу іншою стежкою, ніж звичайно. І поряд з крайнім до входу в кооператив дворику побачив білу Волгу з . ЕКСПОРТНИМИ ТАБЛИЧКАМИ!111 :o Як я її раніше не помічав? Але довший час не вдавалось застати вдома газду. Коли нарешті сі здибали і після оголошення ціни, яка була ледь вище за вартість тих табличок, рішення забирати машину прийшло само.





З розповіді я взнав, що перший власник живе неподалік. То був старенький дідусь, у якого дуже давно була "Побєда", через деякий час з нез*ясованих причин було оформлено заміну кузова на ГАЗ-21 1965-го року, а ще років за 10 заміна двигуна, коробки і ручника на агрегати від ГАЗ-24, додався також гідровакуумний підсилювач гальм. В 90-ті машину продали. Кажуть, що той дідусь плакав, як прощався з Волгою. Після того вона пішла по руках. Її продавали мінімум 5 разів і я сам неодноразово бачив її в різних частинах міста. Врешті вона опинилась у того чоловіка, що продав її мені. Він займається ремнотами і шукав собі витривалу недорогу машину, яка може возити великі вантажі. Але його чекав облом у вигляді розходу бензину в районі 15 літрів. Волга встала на його подвір*ї на 3.5 роки. Колеса вросли в землю, до антенни надійно вчепилась виноградна лоза. Уся гідравліка витекла. Я приніс трохи бензину з гаража і акумулятор. Не здивування двигун завівся після декількох обертів стартера. Я задоволений зганяв по воду,  аби залити в радіатор і за пару хвилин уже прокачував зчеплення. Гальма з гідровакуумником прокачати на місці не вдалось, про що трошки пошкодував, коли завалив цілий паркан і ворота того газди ;D Але він ся не образив і сказав, шо то навіть добре, бо паркан тре мінєти.

Оскільки ця Волга планувалася як донор, то і вкладаись в неї я не хотів. Зробив гальма, страхівку і вирішив трохи поїздити
Дві Волги зустрілись

На фото вже навісив нещодавно придбані нові крила.
Важко сказати, скільки я наїздив на ній за то літо, але нарікання були хіба на адський салон і мутні документи. Найбільше запам*ятав поїздку на АртПоле









Але все добре колись закінчується. Так, одного дня огляд виявив, що машина до всього була ще й згорівша. Відсвяткували з синім москвичеводом День незалежності-2012 і у вересні почалось перекидання органів з одної машини в іншу і навпаки







Таким чинов синя Волга отримала свій законний люксовий хром, надписи, нові бампера, передню підвіску, радіатор (в рідному не було половини сот), пічку, штири дверцєта, колеса, деякі елементи оздоблення салону, антенну, бензобак, трохт дефіцитних засобів кріплення тощо.
Але донор був поставлений на хід і згодом проданий за ціною металобрухту в село біля Калуша якомусь вуйкові в якості сільського тракторця, бо нехай машина хоч так, але їздить.
П.С. Ще цікава історія про гараж, до якого я поставив білу Волгу після розбору.
Цей гараж належить першому власнику донора. Після продажу машини його зачинили і навідувались дуже рідко. Коли син того дідуся віддавав мені ключі то побачив, яку машину я збираюсь там тримати. Набрав свого батька і схвильованим голосом промовив "Тату, Волга повернулась до дому..."
Далі буде.

Я бачив і розумів, що придбав трупа, але бажання хоч трохи на ній поїздити було сильнішим за логіку, тож прийшов час взятись до справи. Прийшовши до гаража побачив, що ворота завалені купою шутру, перемішаного з льодом, а лопата, лом і т.д. Були в середині. Чия то купа я не знав. Вернувся за пару тижнів, коли все розтануло, знайшов газду, вломив йому пі... пояснив, що так сі не робе, що треба жити по-сусідські і на другий день тої купи вже не було. Спочатку залив тосол, поставив нормальний акумулятор і спробував завести: не вийшло. Відкрутив свічі і мені стало ясно, чому мотор не працює: обгорілі електроди нагадували скоріше шмарки, що лишаються після зварювання. Поставив нові свічі, поміняв провода і двигун завівся. Працював він жахливо, димів і ревів через діряву вихлопну. Не став мучити машину, а вирішив розбиратись далі. "Розтин" показав, що карбюратор скорше Гуф. Але виходу не було, знайти новий важко, тож більш менш привів до ладу той, що був і нарешті сам сів за кермо. Емоцій було море. Дверку прив*язав дротом до каркасу сидінняі поїхав кататись по кооперативу. Звернув увагу, що машина час від часу рушає так, ніби волочить за собою "Камаз".  Але був радий, бо раніше нічого дійсно раритетного у мене не було. На Пасху помив машину і хотів поїхати нею до церкви але доїхавши до шлакбаума зрозумів, що ліпше не ризикувати. До того ж треба було вдруге повертати до життя Запорожець,  що мені розбив знайомий за день до кільцевих змагань "Калуська осінь"

А далі було святкування 10-річча Клубу любителів "Запорожців" у Києві, проблеми на роботі і бажання розпочати свою справу. Волга зависла в різних гаражах до осені. Десь у вересні-жовтні нарешті дойшли руки і до неї. За декілька днів машина була розібрана



Побачене шокувало. По суті треба було міняти лудь не всю машину: дверки і крила були вкриті синтиметровим шаром ацетонової шпаклівки і геть повигнивали. Передня права кузовна стойка колись була вивернута вперед і так само повністю згнила під кілограмом шпаклівки, зазорів не було. Лонжерони можна було проткнути пальцем. Віддав машину на поварку



Стойку зварили заново, трохи підлатали дверки і виставили зазори. Якість була нижче плінтуса, як і мій настрій.
Забрав Волгу в гараж, де остаточно розібрав і прийнявся вичищати "вікові" нашарування і вирізати гниль.





Як не дивно днище виявилось цілим


Але все решта... Розуміючи, що зараз бюджет мені не дозволить зробити хоч щось добре було прийняте рішення законсервувати все таяк є до ліпших часів



Разом з колегами перекотили машину в інший гараж, де вона майже на рік перетворилась у склад для дров і всілякого барахла.