Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Belka

#1
Гриби що на стіні ростуть найвірогідніше гливи :)
#3
А гади тоже носити неможна??? Хоч хтось поняв цей закон до кінця?? :o одяг камуфляжний любого крою неможна носити, навіть якщо це звичайні штани, чи футболка??

Хай заборонять краще в спортивці по вулиці ходити аля гопнік. На мою думку це більше відношення до злочинності має ніж камуфляж.
#4
T.a.Z.z.Z: Вагаліто я теж на фізика вчусь  ;D
Rufus: хіба що такий знимок є :)
#5
Цитуватиа Ярко то Конопельник ?
Він самий :) і він мені то розказував ;)
#6
 Печери добре видно з Миколаєва, знайти їх дуже просто. Відомі як Сім печер. Саме про походження цих печер достеменно невідомо. За однією з версій це капище язичників, а потім перших монахів.
#7
Це типу командний пункт з великою кількістю печер, правда більшість засипані. Від нього також відходить система окопів. До місця немає стежок тому знайти його не просто.
#8
Підчас третьої поїздки було зроблено фото деяких печер і військових обєктів.
Ці об'єкти розташовані недалеко від ДОТу і також зв'язані системою окопів, але через відсутність стежок їх важко знайти, якщо не знати точно де вони знаходяться.
#9
Другий приїзд був націлений на відвідани кладовища, точніще того що віднього залишилось, так як останки вивезли і перезахоронили то це місце перестає бути цвинтарем, хоча можна сказати що це кладовище надгробних плит. Капличка належала пану, який жив у палаці в сусідньом селі Заклад. У Другу світову тут було замордовано і захоронено велику кількість в'язнів. Вона перебуває в катастрофічному стані, її стіни обписані, в середині багато різного сміття. У 2005 р. капличка ще мала дах.
Могили із середини вимощені каменем, тобто мають стіни і підлогу, там парочка є таких що можна залізти в середину і роздивитись.
#10
Дорога до наступних печер пролягала через невелике стрільбище, що знаходиться біля дороги на вїзді у Миколаїв.
На стрільбищі знайшли згареще на якому утилізували патрони від дрібнокаліберної гвинтівки, АК-47,  пістолета Макарова. Той хто спалював ці боєприваси неміг нічого кращого придумати, і в якості дров на яких це все добро мало згоріти використав приклади від гвинтівок.
Сама печера має вигляд тунелю з нішами, і бічним коридором із сходами по яких можна піднятись на верх гори, на якій є велика, протяжна система окопів, з переходами і вогневими точками. Окопами перерита вся гора, їхня глибина коливається від 0.5 до 2 метрів.
#11
Ярко розказав що його вуйко, Ярослав Гнатів, написав книжку про Миколаїв та свого родича Махайла Гнатіва. Також в книзі описується походження печер.

Витяг із книжки «Коли прокидається лицар» автор Ярослав Гнатів.

Скориставшись відмінними шкільними знаннями з хімії Михайло основі німецького вогнемета сконструював свій «вогнесплюв». Зарядом для цього виду зброї служила суміш сірки з Роздольських родовищ, пороху «у стовпчики», якого під час і після війни не бракувало, нафти з Бориславських копалень, знаменитої розвадівської самогонки на карбіді та ще всіляких хімікалій, склад яких був відомий тільки йому. Випробовував ,,вогнесплюв" у дірах, що знаходились у Гальмищах.
Ці печери були видовбані австрійцями перед Першою світовою війною над шанцями, які споруджувались на горах. Печери призначались для складів амуніції, продуктів, переховування війська від артобстрілу і ворожої авіації тощо. Робота австрійців над шанцями і дірами пропала намарне, бо в серпні 1914 року якийсь телеграфіст генерального штабу у Відні переплутав у телеграмі Дроговиже з Дрогобичем, і військо пішло займати позиції не до Дроговижа, а під Дрогобичем, де терен не був підготовлений до ведення оборонних дій. За Польщі, а згодом за большевиків та при німцях, задля таємничості та романтизму у тих лазах Дівчата і хлопці складали присягу при вступі до юнацтва ОУН. У 1943-1944 роках тут час від часу переховувались миколаївські та демнянсш жиди. Згодом ці печери були запущені, хіба що в негоду хлопці-пастухи розпалювали тут вогонь і в чорних горщиках, так званих сиваках, пекли картоплю. Деякі археологи сьогодні намагаються вбачати втих печерах, чи дірах, капища дохристиянських жерців, які там, мовляв, молились до Кам'яної Господині, що стоїть на протилежній Лисій горі, і як один із доказів показують оті сиві горщики. Ще й дотепер у цих лазах, із яких не один ще донедавна тягнувся на добру сотню-другу метрів, від тих експериментів «Скорого» із вогнесплювом стіни й стеля чорні-пречорні і віддають специфічним запахом.
Кажуть, що заряд «вогнесплюва» «Скорого» був прообразом напалму, який через два десятки років американці використали у В'єтнамі. Однак спаливши ним на дорозі, що йде з Миколаєва до Великої Волі, чотирьох енкаведистів і побачивши наслідки дії «вогнесплюва»,  «Скорий» омерзив собі той вид зброї і викинув його в болото, яке оточувало витік джерела Барбара. Невідомо звідки, але енкаведисти дізналися про цей вид зброї, який сконструював ,,Скорий", як і про те, куди він викинув той «вогнесплюв». Улітку 1954 року наметовим табором біля Барбари став на два місяці стрілецький батальйон і перекопав долину, якою Барбара стікала до Зубри. Шукали за «вогнесплювом». Користь від пошуків оригінальної зброї була для хлопчаків неабияка, бо солдати утворили каскад невеликих ставів, у яких можна було купатись. До Закладівських озер, Зубри, Дністра, його Старого та Нового корит і ставу на Обширі додалась ще Барбара, оточена сосновим бором, зі золотистим піском на берегах.
«Вогнесплюва», мабуть, не знайшли, бо енкаведисти постановили за всяку ціну конче спіймати «Скорого» живим.
У серпні-вересні 1953 року, коли на теренах Західної України відбулися грандіозні маневри регулярних частин совегської армії із залученням авіації, військ енкаведе і різних спецпідрозділів, регулярний опір українського підпілля остаточно було подолано.

Саме в цих печера Михайло випробовував «Вогнесплюв», сліди полумя видно збериглись до сьогодні.
#12
Миколаївський ДОТ
#13
На фороумі є згадки про  ДОТ і про залишки цвинтаря біля Закладу, а от за печери і оборонні споруди часів першої світової я нічого не знайшов. В Миколаєві живе мій друг Ярослав , що розказав і показав мені ці обєкти. Їх багато і за один день важко  всіх обійти, хоча деякі з них розташовані не далеко один від одного. Фотоматеріал зібраний не за 1 день,  поїздки  були досить спонтанними, нераз переносились тому на форумі про них нічого неписав.

В Миколаєві гарна природа, чудові краєвиди,  розташований якраз на закінчені Подільської височини, тому можна бачити майже всю прикарпатську рівнину,є невиликі піщані скелі з яких можна спускатись на спец споряджені. Метою першої поїздки було пострибати зі скал і зробити фото деяких печер та ДОТа.
#14
Фігня якась получається, чувак пахав а замісь подяки самі скарги. Головне що двіжок вдосконалили :) а в зовнішнє оформлення вже поступово змінити можна.
Пропоную таку штуку: нехай бажаючі створять шаблон сайту , а адміністратори виберуть найкращий варіант.
#15
Гарно написано, звіт просто шикарний :) Легко читається, кучу задоволення получив при читанні :)
#16
 :)
#17
Вітаю з поповненням в родині !!! :)
#18
Я такий самий снаряд в Брюховецькому лісі знаходив, років 5-6 тому :)
#19
Пропоную в районі 20:00 - 21:00 спутитись
#20
То в який день і на яку годину плануєте ? :)