Messages

Зустріч-презентація під назвою "Екстремальний туризм-двері у невідоме" відбулася 8.12.2015 у кафе Come in на вул. Крушельницької 3. Розказували і відповідали на запитання Bottlehunter і Лесик. Нижче 4 відео з зустрічі. Відео трохи неякісні-стара камера і дуже мало місця було-не зміг розкластися. Але загалом уявлення про зустріч дають.

Частина 1:

Частина 2:

Частина 3:

Частина 4:

P. S. Дякую Інтроверту за відеокамеру. Всі хто робив фото-закидуйте нижче.

Буду.

клоунада якашь а не відео ;D ;D, але весело ;D. Будуть фото. завтра сідаю, вибираю, скидую.

Інтроверт забув сказати, що у мене всі фотки є. Так що скоро закину фотки-просто їх там воістину дохолери :)

Двоє підлітків стрибнули з даху закинутої багатоповерхівки на околицях Львова. Читати і дивитися тут

поки що +. було би зручно від середи

Обговорення основної теми нижче:

Був я там 17.05.2014. Класне місце. Але для початку трошки інфи. Взято тут

П'ятнича?нська ве?жа — оборонна споруда замкового типу. Розташована поблизу села П'ятничани Жидачівського району Львівської області (Україна).

Вежа відноситься до рідкісних пам'яток оборонного будівництва галицької школи. За легендами, П'ятничанська вежа могла бути залишками замку Сенявських чи Василіанського монастиря. Довгий час була руїною, але відреставрована в 1990—1991 рр. З 1995 р. споруда входить до складу Музею оборонної архітектури «П'ятничанська вежа» та є філією Львівської галереї мистецтв.
Історія.
У минулому кожний важливиший шлях вимагав постійно діючої системи охорони, що складалася з оборонних та спостережних споруд, розташованих вздовж шляху на віддалі візуального зв'язку (6—8 км). Відрізок Бібрка — Нові Стрілища, мав довжину 20 км, отже найраціональніше розміщення оборонної та спостережної споруди саме тут, де сьогодні село П'ятничани.

Висока вежа П'ятничанського городища була напевно не тільки оборонною, але й спостережною, і огляд з неї був прекрасний та далекосяжний, бо з висоти її підсябиття (верхня частина оборонної башти, яка містилась відразу під її дахом, з отворами-бійницями, що дозволяло обороняти нижню її частину — «бити під себе»), де звичайно стояли вартові, прекрасно продивлялася вся долина річки Боберки, що простягалася від городища на північний захід, аж до Бібрки, як і шлях, що звивався нею здовж річки. Подібно продивлявся шлях від городища на схід, до Стрілищ і відгалуження цього шляху в Ходорківцях на південь, до Ходорова, через теперішнє село Дев'ятники.

Одна характеристика П'ятничанської вежі: вона майже квадратна в плані з боками 7,83 х 7,4 м, висота стін 9,5 м. У середині на стінах видно сліди перекриттів трьох ярусів. У північній і південній стінах збереглися пази воріт зі стрільчатими перемичками. З південного напільного боку розташований глибокий рів, через який був перекинутий підйомний міст. Вежа побудована із ломаного каменя-вапняка на вапняному розчині. Кути складені з тесаних блоків. Тесаними каменями обрамлені стрільчасті прорізи воріт і дверний проріз готичної форми на другому ярусі північного фасаду. По зовнішньому периметру стін розташовані гнізда колон-балок, які є, очевидно, слідами дерев'яної оборонної галереї.

Згідно з одною характеристикою П'ятничанської вежі, селом П'ятничани володіли також магнати Сенявські, найбільші власники галицьких земель, зокрема на Львівщині. Сенявські були відомі як польська магнатська родина східного польського пограниччя з села Сенява, що біля Ярослава. В честь родинного села, чи прізвища, такою ж назвою — «Сенява», було названо і одно з сіл Бібреччини — сьогоднішнє село Соколівка.

Офіційний запис про П'ятничанську вежу був у Географічному Словнику за 1880 рік. Письменник В. Будзиновський у кінці 20-х років XX ст. використав її існування для умісцевлення дії у своїй двотомній історичній повісті «Кожух не на мене» та «Небіжчик ходить». [1]

На початку XX ст. спостерігається дальше зацікавлення п'ятничанською твердинею. Цьому сприяла діяльність створеного у 1863 р. т. зв. Ґрона консерваторів Східної.

Зацікавлення викликала вона у військового пілота, капітана польських повітряних сил, що випадково пролітав над нею під час одного з тренувальних польотів навесні 1937 року. Після цього польоту на ім'я вчителя п'ятничанської школи, літом цього ж року, прибула досить велика пачка наповнена різними книжками для шкільної бібліотеки і лист з проханням розповісти про історію побудови та існування П'ятничанської вежі.

Дослідження та реставрація.
У 80-х роках П'ятничанською вежею зацікавилися Обласне товариство охорони історичних пам'яток та Інститут Укрзахідпроектреставрація, хоч паспортизована вежа була дещо раніше і постійно згадувалася у публікаціях про історичні муровані пам'ятки України. Однак, проведені дослідження, зокрема ленінградськими вченими, внесли небагато нового до вже існуючих даних про неї. Зокрема, дослідження ці давали підстави для твердження, що П'ятничанська вежа є одною з т. зв. «волинських веж», розповсюджених на Волині в другій половині XIII ст. А, оскільки Волинські і Галицькі землі на той час були єдиним князівством, то такі вежі мали б будуватися і на землях Галицьких.

В 1990—1991 рр. П'ятничанську вежу реставровано згідно з проектом авторів: І. Ковалишина, І. Могитича та І. Піхурка.

Далі фото.

Центральний вхід:


Вивіска-табличка:


З надвору:




Прибудова:


Експозиція в прибудові:






Вхід в підвал-сказав той пан, який тим всім там завідує, що в підвалі начебто засипано і ключа він не має, чи то ключ поломався.




Всередині вежі:






Експонати всередині вежі:







Археологічні знахідки:


Вежа здалека:


Також ходить легенда, що ця вежа була зєднана підземним ходом з Костелом Св. Трійці у селі Соколівка. Згадувався тут.  І вньому я був в  той самий день.  Порозмовляв я тоді з місцевими у Соколівці -то вони навіть щось таке згадували що посеред поля багато років тому провалився трактор під землю. Ось так :).  Ось і дам ще таку карту на якій я позначив пряму від вежі до костелу-по ідеї там де колись був той хід(умовно):


Більше фоток тут. Обговорення тут

Обгворення основної теми нижче:

Гуляли ми якось із Soulstorm по Старому Селі. Надибали щось таке не то цегельний завод не то цегельну фабрику. Ну впринципі щось таке схоже. Обєкт наче нічим не особливий, але виглядає цікаво всередині.  Далі фото:



Труба:


Всередині овальна типу пічка чи ще щось таке, має кілька входів-виходів:


На її так би мовити дашку розсипано купу цегли:


Всередині все цегляне, цегла як бачите дико оранджева ну і аркові склепіння:


Купа таких дупел:


Так воно збоку:


Дупло в дашку:


Ось така цегла там зокрема була:


Будка на дашку:


Щитки:


З іншого боку ззовні:


І напевно підставки на яких цегла сушилася:


Знаходиться це за залізничною станцією-ось тут. Я вже і позначив на Вікімапії.
В кого які думки що воно таке? Обговорення тут. Ще пару фоток тут.

І не думав я що мої Моторолли так файно себе зарекомендують. :)  Я радий :)

Читав я той пост. Там навіть хтось львівське метро згадав :) А взагалі ті панельки то карткові будиночки грубо кажучи. Мені колись розказували що ті бетони скріплювали між собою арматурою-себто заварювали ту арматуру одна до другої від чого утворювалися вже готові коробки з яких і складався будинок. Причому та арматура була схожа чуть чи не на якісь тонкі дротики. Типу виглядало стьомно.

По  львівських підземних переходах не раз я зустрічав всякі двері. Я так розумію це той перехід на повороті з вул. Долинського на вул. Хмельницького.  Йшов я там разок минулого року. Підійшов до одних дверей-там була дзюрка(двері були закриті).  Глянув-побачив якийсь мотлох і начебто коридор який йшов кудись у глибину. Але через ті диряві двері повіяло холодом, що навело мене на думку, що там далі якесь сполучення кудись веде невідомо куди. Якось так :)

Маю 2 Puxing PX 2r, маю 2моторолли здається Т6
.

90 труба... фак-парк. дико боянисте місце. Висота десь 120-150 метрів.  Використовується як щогла для антен мобільного звязку.

+1. Минулого року лазили там-ніц не знайшли. Але ліс класний. Так що я трохи там орієтуюся вже)))

буду обовязково.

Приблизно так було: прочитав я давно цю тему, вирішив поглянути, що це за таке чудо. Глянув у підїзд 15 номера- здається ніц не знайшов. Потім глянув в 13 номер і побачив. Хто має можливість то сходіть подивіться. Може і помилився.

Так це і є Гнатюка. Тільки то 13 номер а не 15 :)

Ось кілька моїх фотографій тої бруківки. Дійсно класна. Говорив з робітниками-одні кажуть, що та бруківка йде приблизно до колишнього магазигу "Корн", інші кажуть, що аж до "Полярону". Коли розриють тоді побачимо :)









І одна сьогоднішня: