Messages

[ПН 48.17012 СХ 24.42398 Висота 1900м над рівнем моря. Ну і близько 60-80м від стежки.]

Звіт з вилазки:

Навязливе питання "А чи є на Чорногорі Печери" якось само собоу виникло ше як мене за ручку перший раз вивели на Кукул в далекому 2005 році. Адже який то кайф, коли можна облаштувати собі природнє місце для ночівлі, а не якісь там рукотворні колиби. Чи довгими зимовими місяцями переховуватися там від лиходіїв, думав я тоді. Але на той час ніхто з моїх знайомих ні про які печери під Петросом навіть і не чув, хоча вони тоді вже були відкрити Ужгородським спелеоклубом Lynx.



Завдяки інтернету і старанням Любка вдалося дістати карту і опис де той вхід в печеру. Судячи з нього він - зовсім недалеко від стежки, якою роками ходять туристи :) Також опис попереджав про небезпеку і майже вертикальний спуск, для здійснення якого необхідно мати відповідне спорядження та досвід.



Планувалося давно, бажаючих було теж багато. Але як дійшло до діла - у всіх виявилися якісь справи. Тим не менше четверо відчайдухів, а саме Любко, Коржик, Місько Індастріал і Я; обвішавшись шнурком, карабінами та ліхтариками, озброївшись картою, раціями та ЖПС-ом рушили на пошуки Печери.



Любко з Коржиком добиралися раховозом, ми з Міськом - автомобілем. Зустіртися домовилися вже безпосередньо біля входу. І тут найважливіше: йдучи двома незалежними групами, не обмінюючись даними по телефону чи раціях обидві групи точно вийшли на вхід в печеру користуючись одним тільки описом місцевості. Шо говорить про високу якість самого опису. Але признаю, якби був туман - ймовірність знайти вхід стала б значно нижчою, тому даю GPS координати безпосередньо самого входу:



ПН 48.17012 СХ 24.42398 Висота 1900м над рівнем моря. Ну і близько 60-80м від стежки.

Всім хто надумає туди йти:
- Потрібно мати відповідний досвід і спорядження. На авось не розраховуйте.
- Не смітіть і не залишайте в печері і навколо неї будь-яких ознак своєї там присутності.
- Дуже зручне місце для ночівлі є за 50м нижче печери, рівне і захищене від вітру. Але воду треба принести з собоу.




Розклавши намети і поховавши туда всі речі, починаємо спуск. Одразу ж перед входом в печеру є надійний камінь за який можна закріпити шнурок. Я лізу перший з страховками і всім чим положено. Проходжу перших 6м і впираюся в камінь, з обох боків якого є лази далі. За метр після нього йде різкий обрив колодязя вниз. Кличу решту за собою, до цього місця можна спуститися без страхівки. Далі акуратно, стараючись не вдаритися об стінку спускаюся вниз. Досить скоро стаю на випуклий камінь, розташований якраз посередині колодця. Тут  широко і вільно, можна випростатися. Все ще перебуваючи на страхівці обходжу всю кімнату, пересвідчуюся шо ніяких більше проваль нема.



Поки спускається Любко огладаюся. Перше враження - шо стінки печери всіяні мукою. Придивившись уважно бачиш, шо це лише дрібні краплі води, але все рівно, хлібо-булочні асоціації переслідували мене протягом всього часу перебування всередині. Печера сформована як тріщина, а не вимита дзюра. Тому повсюди стирчать виступи каменів, нависають дивовижні фігури зі сколами і відломами. Прямо по центру кімнати зі стелі звисає величезний куб з гранню в кілька метрів. Його кут напрямлений вертикально вниз, утворюючи своєрідний енергетичний центр печери. Під ним можна стояти чи анвіть спати, перевіряючи свою долю. Шо цікаво, всі камені дуже мягкі, майже глина. Сколи від них легко можна зламати руками. ну і, відповідно, все навколо тут в цій глині. також все рухається і дуже "живе".



В глибині кімнати в одному з розломів знаходжу кістки. Мяса майже не лишилося, як і запаху. Значить розклалося все давно. Кістки найімовірніше якоїсь вівці, шо впала в печеру і не змогла вибратися. Теж чекає і необережного мандрівника. Крик про допомогу з печери ніхто не почує. Також коло однієї з стінок знайшов залишки якоїсь ракушки. І взагалі обстановка тут ніби в фільмі Кусто, коли вони плавали по підводним печерам. тільки без води.




В печері дуже тихо і зовсім нема світла. Температура нижка ніж надворі але вища нуля :) Тим не менше, будучи в рукавицях і шапці, холод відчувався. Особливо якшо не рухатися. Потім спустився і піднявся Коржик, і після двох годин перебування в печері всі вибралися назовні.



Вночі я зрозумів, чому всі цекоти такі чисті та білі. Ночуючи в наметі відчував себе немов в пральній машинці. Дощ лив з різною інтенсивністю та під різним кутом. А вітер то все перемішував, посилюючи відмивальний ефект - в чому я переконався, глянувши ранком на свою блискучу манашку. Також арнком бачили паморозь, тобто температура вночі була коло нуля.



Вранці ми так і не дочекалися доброї погоди шоб піднятися на вершину, тому по дощі почалапали вниз. Але й там весь час лив дощ так шо як добрели ми до Таврії, шо мило спочивала біля лісовоза на першій галявині за Козьмещиком - радості не було меж. До речі, якшо бути зовсім матрасом - в суху погоду заїхати можна аж на саму перемичку. Але дорога вартує того, шоб нею пройтися :)





ПС: Рятувальники на КПП в Лазещині казали, шо з іншої сторони Петроса є ше кілька печерок, але вони значно менші і нецікаві. Але, думаю, вартують того, шоб їх дослідити також. Можна занести печеру в Книгу рекордів України як найвисокогірнішу - вхід на висоті 1900м.

ППС: Дякуємо Петру К2 за любязно надану спорягу та консультації по її використанню.

Всі Фото тут

Злазили дуже успішно. Печеру знайшли, спустилися в неї, все дослідили, заюили координати входу в ЖПС. Заночували неподалік і успішно вернулися домів. Звіт буде нині ввечері - завтра зранку.

Я поки шо не знаю. Але ідея дуже хороша!

Цікаво, чого одні фотки сині, а інші сірі? Сірі то в будні а сині - на вихідні, чи як? :) :)

Використання порад звідси дозволило зменшити архів з 118 МБ до 1МБ без суттєвої втрати якості :) Рекомендую так само робити і всім іншим учасникам форуму.

Ви б хтось запропонували конкретну годину і місце збору. А то ніби і люди є, а нічо толком не ясно шо і де. Я, хоч і не зможу приєднатися до вас на жаль, але все ж таки зацікавлений прочитати цікавенький звітик в понеділок зранку.

Ужосс нах!

Якого розміру трафарет? Як думаєш, якшо через трафарет нанести на звичайну футболку, як дивитиметься? Я колись брав маркер і так робив футболки з потрібними написами, коли ше не знав шо то саме мона надрукувати. Але виходило прикольно і довго трималося. Можна було б попробувати траварет не тільки на стінах навколишніх будинків, а й на якійсь з моїх футболок. Шо скажеш?

Вчора мав інтервю з журналістом Експреса Максимом Баландюком. Тим самим, шо колись написав про мене і про Полтву статтю. Тема була про людей, які досліджують індастріал та військові обєкти. Стаття вийде в суботньому номері.

В принципі для тих, хто регулярно читає експлорер, нічого цікавого чи нового не буде, а от для цивільних людей - інформація повністю нова :) Ну і в статті кілька разів згадується шо "хлопці зі спільноти Експлорер". Тобто якшо хтось тим зацікавиться, то зможе в гуглі знайти нас і матимемо кілька нових учасників.

Прохання не судити строго - матеріал писав не я, акцент робився на те, шоб вразити читача :) То ж газета Експрес :) Зате маємо безкоштовну рекламу.

Зачот однозначно.

Про сканування. Фотостудії типу Фотонова надають послугу сканування плівки своїм сканером. Якість виходить така ж, як ніби то було зроблено цифровим фотіком. шо й не дивно. Адже тепер навіть плівку спочатку сканують, а потім друкують.

Класно шо ше хтось цим цікавиться. Я теж дуже хочу туда попасти, та на жаль на ці вихідні вже їду досліджувати Печери під Петросом. І Коржик також. Так би точно до вас приєдналися.

Фото Експлорера. Вже десь колись були на цьому форумі, тим не менше. Думаю в цій темі вони будуть актуальні, тим більше шо в нас багато людей люблять копати.

Теж якийсь засипаний вхід на самих Чортиках. В кого які ідеї? Якшо зроблений з литого бетону а не каменю - найімовірніше укріплений ДОТ 1 світової війни.

1 - йти в гору десь з 10 км. 2 - ночуємо в наметах, мати нормальну спорягу бо може бути і дощ і навіть сніг. Нормальне взуття, шоб не натерло і не кеди, бо камені до смерті нагризуть ноги.

Все решта як завжди. :)

Минулими вихідними лазив я в гори ну і по дорозі назад заїхав на водопад Гуркало. Більше деталей тут. Ну і дорога до водопаду була явно не шоссе, каміння, колія, болото, річки посеред дороги. Хто зі мноу їздив по горах на машині знає про її прохідні властивості. Для решти відео з переїзду Таврією річки. Ффтикаємо тут

Хто не знає про шо ця пісня - ффтикайте тут Хто знає - тащисі знову і знову! :)

Туйво, Коржик і Любко пруться туда раховозом, бо хочуть дослідити свої ніги на предмет стійкості до ожинників, завалів і буреломів. Тобто попробувати іншу дорогу. так шо два місці в машині є вільних.

Поки всі вагалися одна машина вже назбираласі. Так шо їдемо Йа, Коржик, т309 і Любко, ініціатор затії :) Хто ше має бажання - приєднуйтеся і не пропустіть цю значиму подію :)

Дякую за фото! Місця і справді гарні та особливі. туда мож навіьт з ночівлею :) Думаю логічно обєднати ці дві теми шо я і зробив.

По мойому нормально

Тоді дійсно дивно шо погоріли. На гарантію їх!