Messages

Я 2 роки тому був у в кварталі, де живуть люди з вадами зору. То було літо, якраз падав неприємний дощик. І я власне ходив у ті 9-поверхівки, де живуть люди з вадами зору (на Торф"яній) і сусідню до них 5-поверхівку.
Дуже запам"яталось як люди скаржились на поганий стан стін тих будинків (пліснява у загальних коридорах, протікає дах)... Але найбільше враження справили загальні душові першого поверху, де у сильні зливи ВОДА ПІДНІМАЄТЬСЯ З КАНАЛІЗАЦІЇ І ПО КІСТОЧКИ затоплює ці кімнатки - на рівні плінтусу я бачив сліди від цього. Ну і якшо принюхатись, можна було відчути запашок відповідний.

Знаю громадянку, що працює у Львові на концерн якому належить гігант. Спитаю чи таке реально зробити.

Нереально.  Пояснення банальне: аби офіційно пройти таку екскурсію, тре 100500 дозволів та інструктажів, а ніхто там таким гємором не хоче займатись. А навіщо? Все рівно у завод вклали інвестицію (концерн CRH), кому і для чого показувати це все зсередини? Виняток це хіба контролюючі органи і скажімо гарант або міністр з якимось екстра-візитом.

Є ше отакий відос: шахта, терикон і озера. Ніби мальовничо, але загрозливо: бо терикон може самозагоратись чи тліти (хоча цього літи поки ніби все більш-менш, бо торік горіло і витратити ресурси на запобігання)
а озера - то також не від доброго життя виникли там.

Відос з акцентом на ймовірному вивозі породи яку юзають на гасіння (запобігання) самозапалюванню териконів

Знаю громадянку, що працює у Львові на концерн якому належить гігант. Спитаю чи таке реально зробити.

[І Я ЦЕ РОБЛЮ!]

В кінці липня поїхав туди. Потрапити у ті джунґлі було нескладно: зайшов у дві автосервісу, тамтешній механік знав про колону і спосіб як безпечно підійти до неї. Хащі міцями важкопрохідні, бо засмічені. Скидається, ніби там деколи ночують безхатьки.
Над скульптурою є масивні гілки дерев ::)

У червні там був львівський краєзнавець Андрій Салюк, також підтвердив шо тут було кладовище. І він розповідає ше кілька слів про унікальність скульптур Ісуса Скорботного. В кінці відео він пропонує поділитись інфою про такі ж скульптури. І Я ЦЕ РОБЛЮ!

На Кам"янці є чимала церква (первісно костел, побудований у міжвоєнний період)Пресвятого Серця Христового на вулиці Диктовій. У дворі церкви перед головним входом із двох боків є аркади, з'єднані з міні-капличками. Власне в одній з них і є скульптура зображеннями Ісуса Христа Скорботного. В іншій сидить Матір Божа. Це роботи скульптора Мар'яна Шпіндлера.

Дякую Рою за точку. Місце виявилося 1:1 як він написав. Надіюся Інкогніто викладе фото. З землі стирчить бетонний верх викладений сучасними плитами. Вниз йде дебела труба 40-60 см в діаметрі. Верх засипаний свіжим грунтом вперемішку з хрестами, вінками, свічками і іншим цвинтарним сміттям. Тобто вхід глибоко під землею, розкопувати хіба шо ручним екскаватором. 99% шо водосховище. Питання інше: звідки там вода бралася? На карті струмків не позначено.

Вчора вночі на цьому місці могила під землю провалилась. Цілий гробівець. А то велика споруда.

Я сьогодні був там. На жаль якісно пофтокати ЦЕ місце не ризикнув, - поблизу працювали робітники кладовища: могли запідозрити шо я томб райдер чи металхантер. Тому викладаю лиш одну знимку з телефона.

Від себе: таке враження шо сліди провалу гробівця заховали! Позаду ближніх до доріжки гробівців видно розрівняну глину, але нема ями.

Я потім пішов до дороги, що веде до кол. складу боєприпасів, на схилі у лісі натрапив на бідон. Згадались новини про знахідки таких бідонів з архівами УПА.
Біля того бідону за 2 м - округла яма з іржею - очевидно він був довгий час у ній.

[Ну і отаке поєднання авіації та залізниці в одній деталі]

Додам ше кілька деталей, що не увійшли в офіційні репортажі.
Поблизу тунелю непогано тягне мобільний зв'язок. Навіть 3джі.

ВІП-делегація прибула на відкриття мотрисою, а потім частина цих ВІПів ПОЛEТIЛА звідти у Яворівський район. Для цього до тунелю пригнали 4 вертольоти. Виглядало ефектно, наче в кіно: вони неочікувано вилітали один за одним з-за гори, а ехо від них, сильніше, ніж зазвичай.

Приземлялись вони на місці, де ще кілька місяців тому були склади і бетонний міні-завод.


Посадкові майданчики складені з бетонних блоків.


Ну і отаке поєднання авіації та залізниці в одній деталі

Загальна панорама здалеку. По ній видно як "заховався" старий тунель десь у схилі, позаду малих технічних споруд. Його законсервують і будуть використовувати для інших цілей.

Ну що ж, завтра ОФІЦІЙНО відкривають цю споруду (пруф).
Я буду там. На ґранду приїде "керівництво держави". Хто саме - точно ше невідомо. Ймовірно, президент.

[вчасною]

Кілька слів про те чому ЦЯ вилазка була ДУЖЕ вчасною
1. Поки ми були там, у Києві готували до підпису документи на внесення монастиря до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Зрештою це сталось (через кілька днів після вилазки), офіційно про це тут.

2. Фотки привернули ДУЖЕ привернули увагу до самого факту існування тої споруди, монастиря. До того ж це зроблено напередодні внесення його у те що я писав у попередньому пункті. Бачив ці фотки на різних сайтах, блогах, чув як про них розповідали на львівській ФМці. Припускаю, що в майбутньому, коли хтось шукатиме інфу про цю тепер вже пам"ятку, актуальні фотки детально покажуть в якому вона стані на момент внесення у держ. реєстр.

3. Майже приватна інфа. Знайома мого знайомого десь через тиждень натрапила на ті фотки і в себе на Фб написала, шо ВПЕВНЕНА у авторстві скульптур, які ми бачили і фоткали у кімнатці за сценою. За її словами це роботи Емануїла Миська - за совка це досить авторитетний у Львові скульптор, автор Монумента слави. Вона цікавилась як можна дістатись до тих бюстів, бо є внучкою Миська. На жаль, вона свій допис зробила приватним, і тому я бачив його лиш раз, коли мій знайомий позначив мене під ним, а потім і цього не стало. Якщо раптом кому цікаво, то її сторінка.

Часто біля тої водонапірної вежі буваю. Якось у березні я зовидів шо у ній шось ремонтують, - було два робітники. Знач вежа ше виконує різні функції.

Хоч і у неї дірявий дах (кірзь вікно бачимо небо)...

...та сьогодні на ньому ще тримаються антени.


На одному дрон-відео знятому у вересні 2015 р видно шо тоді було значно менше на ній антен.

Побував на урочистому відновленні його роботи торік 12 травня по роботі. То була святкова ґранда - відновлення роботи після 2,5 років простою, можливого банкрутства, суду, санації, інвестиції у 1 мільйон доларів і... він знову працює. Тупо було б не пофоткати це все зсередини аби доповнити, освіжити цю тему.
Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат вважався флагманом паперової індустрії Радянського союзу. В 24 цехах комбінату працювало 4200 працівників, всі види виробництва, які були в паперово-целюлозній промисловості, були тут представлені.
Жидачів першим в Україні зробив тару і картон, першим зробив флютінг – папір для гофрування.
ЖЦПК почав працювати ще у далекому 1951 р. Поч. 50их час тут впізнається у архітектурі, зокрема у фасадах.


Звичайна собі прохідна, але з моднячим табло. За нею є велопарківка. Територія комбінату велика, і ровером тут їздити мабуть досить вигідно, зручно. Бачив двох працівників що їхали на роверах, але не зумів сфоткати.

Біля в'їзду отака закусочна.

Для усього міста, вочевидь, дуже важливо щоб з цієї труби йшов дим. От такий екологічний компроміс: комбінат переробляє макулатуру, але труба робе своє сіре діло.

Цей чорний дим валить через ті фільтри, які совок отримав ще в рамках репарації після Другої світової війни.

На території багато кущів, дерев різних порід: берези, липи, каштани.




Цікаво, куди вони показують?


Ліхтар

Нам показали тіки один цех. Однак в ньому є якісь цікаві деталі, що створюють контраст і нагадують про радянську епоху, коли ЖЦПК був промисловим гігантом.
Почну з працівників. У штаті комбінату як мінімум 539 осіб. Торік планували запустити комбінат для більшого обсягу роботи ,то зібльшии їх к-ть.

Таблички підказують (підказували) їм де жіноча роздягалка, де - чоловіча.



Цех розділений, зразу й не осягнеш яка площа приміщення під дахом

До речі, про дах.

Агрегати


Тут працівниця стежить аби була стабільна подача води у кашу.

Пульт-симбіоз: древній дизайн+новий монітор

Образок

Про всяк випадок...


яскраво пофарбовані елементи розбавляють зелено-сіру картинку



ВОДА. Вона тут ніби є, але помічаєш не одразу. Лише коли приглянешся уважніше, відчуєш як вона капне з верхньої частини механізму.






Верхня частина машинного монстра

Великі механізми, великі циліндри


А це схоже що відпраціьовані старі циліндри

біля них у ямі ТРУБИ і...


БРУХТ от власне коли я його побачив, то виник когнітивний дисонанс, бо коли ВІПи у піджаках розказують про те що вдалось вберегти гіганта від розятгування на металобрухт, а тут лежить отаке, то є питання, а у якогось дядька виникли претензії, коли він поабчив ЩО я ЦЕ фоткаю. Він казав шось типу: "Навіщо це фотографувати? От це фоткай!" - показав на паруючий агрегат. мабуть це є брухт, який різали коли визнали комбінат нерентабельним. Його продаж робили відкрито.

Ще трохи пультів керування



Цей краник свистить символічно сповіщаючи про початок роботи.

...а засоби оповіщення також ще з давнини



Від старого годинника тягнеться дріт

ну і на закуску дошка якості. Документи датовані ще 2013 роком - якраз напередодні отого майже банкрутства.

а ось ще одна дата - з оптимізмом у майбутнє

На вході у цех там отакий дивний дерев'яний ящик. Про які корки тут йдеться?

Трохи від мене більш-менш вдалих кадрів, з тих деталей, що варто було сфоткати.


в кімнатці позаду сцени

на сцені, ближче до виходу

Сходи на перший поверх, стіна на марші


Цікава історія про той монастир кілька років тому оприлюднила прес-секратр ЛАЗу, за сумісництвом редакторка газети «Автобусобудівник» Олена Муляк.
то сталось у 1954 році.Саме цей рік для ЛАЗу розпочався золотом.

4 січня у другій половині дня до директора Б.П.Кашкадамова зателефонував начальник ремонтно-будівельного цеху П. Орлов. "Борисе Павловичу, тут бригада, що поглиблювала підвал у монастирі, знайшла золотий скарб". – "Та що ви там вигадали? Який зараз може бути скарб?"

Ще довго директор не міг повірити в те що йому говорили. Та коли прийшла уся бригада до нього в кабінет, почало ставати все на свої місця.

Нагадаю, що часи тоді були непрості і директор чудово це розумів.

Відповідно, зателефонував куди слід, від гріха подалі. Кашкадамов не пішов дивитись на скарб, чекав офіційних осіб. "Хай ним займаються офіційні особи. А я не хочу не те що його торкатися, навіть дивитися на нього. Воно має здатність бруднити".

Чекати довелося не довго. За пів години було складено опис та акт знайдених речей.

За зовнішнім виглядом було зрозуміло, що вони награбовані. Скоріше за все, їх сховав якийсь німець, адже за часів окупації німці використовували монастир, що знаходився на території заводу до війни, під казарму. Сховав, а потім з невідомих причин не зміг забрати.

Там були різні ювілейні медалі, іконки з зображенням Божої Матері, браслети, персні, сережки, дві з яких були розрізані, напевно, знімались з мертвих.

Було декілька речей великої художньої цінності. Два персні - чоловічий та жіночий.

Однакової форми з однаковими дорогоцінними каменями світло-блакитного кольору, а також старовинний золотий ланцюг – дуже довгий, метрів на два, масивний, але тонкої ювелірної роботи. Загалом скарб важив 400-500 грамів.

...і все ж він СТАВСЯ: обвал+землетрус, - все як віщували пророки. Жертвами є поки що 2 стовпи ЛЕП. Хтось оперативно і детально ту яму задронив

Є добра новина - костел візьмуться реставрувати. Гроші виділили, аж 500 000₴!

+1

Темка про Дрогобич нагадала мені шо маю кілька знимок з
Дрогобицький єврейський цвинтар.
Він за межами старого міста, їдучи повз нього вулицею Орлика зразу й не зрозумієш шо це старий некрополь.
Аби потрапити всередину слід ЗНАТИ де вхід, що, переважно, зачинений. Але за кілька метрів від нього у стіні є чимала пробоїна. Одразу біля неї щось виросло (кущоподібне ніби бузина, воно ускладнило пробирання на територію кладовища).
Але там позаростало рослинністю ВСЕ: доріжки, могили, гробівці. Фотки зроблені у липні 2013 р.

Щодо перебування фресок Шульца у Яд Вашемі, то час перебування може бути продовжено на 5 років. Зацитую документ:
З Протоколу України та Ізраїлю про надання у тимчасове використання настінних розписів Бруно Шульца:
Статтею 10 Протоколу передбачено автоматичне продовження терміну перебування фресок у Яд Вашемі на п'ятирічні періоди.
Після 20 років кожна сторона може припинити дію Протоколу за допомогою попередньої письмової дипломатичної ноти за шість місяців до припустимої дати закінчення строку, - зазначено у документі.
Міністерство культури і туризму України та Міністерство закордонних справ Держави Ізраїль у протоколі визнали, що фрески Бруно Шульца належать до колекції музею "Дрогобиччина", як експонати основної колекції.
Сторони домовились, що Музей Голокосту Яд Вашем (Єрусалим) отримав фрески на використання та застрахував. Водночас Яд Вашем надає доступ українській стороні до фресок для дослідження.
Статтею 6 Протоколу сторони домовились, що Яд Вашем передасть факсимільні копії фресок музею "Дрогобиччина".
Протокол набрав чинності у 2008 році, відтак потенційне повернення фресок до України можливе у 2028 році.

У травні 2001 року фрески зникли. Упродовж трьох днів вони були фахово демонтовані зі стін квартири, де на той час мешкло подружжя літніх людей, котрі за незручності отримали відшкодування у сумі 100 доларів США.

Як з'ясувалося згодом, фрески демонтували і вивезли до Ізраїлю співробітники Інституту "Яд Вашем" у Єрусалимі. Речник інституту Іріс Розенберґ в офіційній відповіді на закиди щодо нелегального вивозу культурного надбання України зазначила, що група консерваторів на чолі з представником "Яд Вашем" Марком Шрайберманом отримала дарчу від власників помешкання (не завірену у нотаріуса) і офіційний дозвіл влади Дрогобича. Джерело інфи.

Це далеко не усі шульцівські місця у Дрогобичі. В 2013 році я натрапив на тамтешню кімнату-музей Шульца (ріг вулиць Завалля і Трускавецької). Невеличка хатинка, у якій в напівпідвалі місцеві за сприяння поляків зробили кімнату шо за антуражем нагадує часи художника: різні пляшечки, афіші, ретро-меблі. Наче антикварний магазин. Але потрапити туди нелегко (мені двлося з другої спроби): хоч вхід безкоштовний, але треба достукатись аби хтось вам відкрив двері в ту кімнатку. Коли я у ній був, тамтешній директор (шо розповів про її заснування і функціонування) дуже спішив кудись, і я, на жаль, всередині не встиг пофоткати нічо.






Одною з таємниць Шульца також є місця поховання чи то одного з батьків чи обох. Як казали мені місцеві, ймовірно вони поховані на старому цвинтарі шо на вул. Трускавецькій. Ось вхід


і кілька могил




Того ж тижня я побував на дрогобицькому єврейському цвинтарі - фотки звідти додам у відповідну тему.
І ще додам трошки згодом пару слів на тему вивезення фресок Шульца в Ізраїль.

Недавно мав можливість побувати у великому будинку, що на розі Городоцько-просп. Чорновола. Шість поверхів, стелі високі, купа різних офісів та аптечні склади, тому не дивно шо там є ліфт. Але неробочий  :'( Та все ж бути там і не пофоткати його хоча б на смартфон, то би тупо було.
Згори вниз



Деталі:

Якась деталь зроблена в Харкові, можливо у 1964 р.


Піднявся до його двигуна

Табличка про те, що він вантажний (грузовий)

Щитова


На закуску інструкція (у ній печатка+підпис за 2002 рік)

У під'їзді є вільнодоступний підвал. Вхід до горища на маленькому китайському замку. Через шпарину добре видно віконечко, через яке комуальники взимку вилазять на дах, щоб збивати бурульки. Було б цікаво якось пофоткати той процес.

тут на дрон-відео видно тріщину, є ризик ще одного потужного зсуву