Messages

отаке раритетне:
Чубай - ведучий. 2000ий рік ::). новий канал тоді ще по-справжньому новий. і Кузьма тоді казав таке:
"Як дочка в мене з"явилася, я дві речі почав відчувати: один страх зе те, шо можна померти передчасно і залишити її без елементарної батьківської підтримки.
а друге..." дивіться самі - з 9:00

Хороша ініціатива. Тільки розкопати бомбік від сміття - це лише 5% справи. Найголовніше питання: а що буде робитися далі? Чи обстежував хтось стан споруди? Чи можна буде там безпечно сховатися? Як організувати вентиляцію, водовідведення, запас води, продуктів, лежанки, зв'язок? Хто надалі буде опікуватися бомбіком, виділяти гроші на його утримання?

ІМХО, акція наразі нагадує давнішню "Врятуймо Полтву", де головним аргументом чому слід випустити Полтву назовні було "але як би то файно було мати в Львові річку". Після отримання кількох грантів справа тоді благополучно здулася, а Полтва і далі смердить...

повністю погоджуюсь!
Хоча в тої ініціативи є й інший бік медалі - залучати людей до діяльності. Все просто: не маєш часу/грошей допомогти солдатам - поможи свому місту - адже це й твоя безпека і твоїх рідних. Бомбіки то затратна по грошах штука, але влада собі як влада...
тому й волонтери роблять шо не заборонено, шо в їхніх силах на даний момент.

Оця новина мене дуже вразила:
В Одесі пенсіонер передав близько 2 тисяч протигазів для українських військових. (ТРУ ДІҐЕР!) :o

Як повідомила УНІАН волонтер Аліна Подолянка, засоби індивідуального захисту передав 74-річний житель села Мар'янівка Овідіопольського району Одеської області.

«Василь Тимофійович - колишній морський піхотинець. Почав збирати протигази за часів СРСР, на випадок техногенної катастрофи. Зокрема, виходячи з того, що в місті розташований аміачний завод», - сказала Подолянка.

За останні кілька днів натрапляв на якусь інфу в ЗМІ про те, що стосується і діґерства і АТО водночас. Вирішив зробити тут тему, де буду додавати такі повідомлення.
Почну зі Львова. Поки ми самовіддано і завзято штурмували стіни та головний вхід Роздільського пивзаводу, з суттєвими втратами пального потрапили в палац і санаторій, поки ми в чудовій атмосфері ближче знайомились і лапали писками сніг на тамтешньому озері і лазили в печеру,
?Львів?'ський Демократичний Альянс впорядкував бомбосховище. от таку інфу знайшов на їх Фб:

Цього разу об'єкт знову розташований на території дитячого садочка, по вул. Родини Крушельницьких, 23 (бічна від вул.Зеленої, близько клубу "Picasso") в цю суботу 31 січня об 11:00, як завжди чекаємо Вас з хорошим настроєм, змінним одягом, а також з ліхтариками!
Як ви можете долучитись?
1) Прийти власною персоною зі змінним одягом і взяти участь безпосередньо;
2) "Нагрузити" свого чоловіка, хлопця, брата долучитись до цієї правильної ініціативи smile emoticon
3) Репостнути цей запис з мотивуючим гаслом важливості цього заходу!
Зареєструватися як волонтер можна за лінком:
http://goo.gl/forms/TErYpvSprB
або телефонуйте: 093 717 47 48 - Святослав Могиляк

вже пророблена робота ними є на їхньому ж каналі ютуб. Відеозвіти:

під пам. Шевченкові багато людей прийшло згадати

я сьогодні Bottlehunter'a зустрів - ми троха пива випили. я згадав шо є отаке моцне відео. тут ше є шматок кліпу Миколай Бородатий

"...одні дівчатка взагалі поморозились зі мною говорити..." - бо по акценту і граматиці підставу не помітить хіба глухий. ;D

... ;D або бухий. служивий, який таки допоміг мені сказав шо трохи випив перед тим, але тим не менше, підстави не запідозрив і поміг мені дійти до вказаної мною адреси

[Добромиль]

і справді я невиправдано затягнув детальніший звіт за шо мені мінус до карми і все таке...але

насправді є шо описувати. ще раз дякую Fry за то шо витягнув мене в останній вихідні 2014го року в Добромиль.
Добромиль
почну з п"ятниці. коли я приїхав в Добромиль і йшов до моєї родички на ночівлю, то вирішив собі трохи пограти вар"ята й імітуючи іноземця (ірландця), я питав у місцевих де є вулиці Гоголя і Гагаріна.
в певний момент я був розчарований - англійською мало хто володів, одні дівчатка взагалі поморозились зі мною говорити.
...але відчув гордість за наших вояків, коли не полінувався і поміг мені офіціер ЗСУ. всю розмову можна почути тут. про те, шо він офіцер "юкрейніан долбаний армі" він каже на 11:45.

Наступного дня я трошки дослідив місцевий костел. Тамтешня римо-католицька парафія малочисельна - близько 50 людей: пожилі люди та їх родичі, ксьондз, костельна прислуга.
от такий знак я сфоткав на стіні костелу:

швидше за все, то відмітка про рельєф місцевості.

всередині храм непогано зберігся, він відреставрований, на хорах є орган
трохи дивного поєднання. скральна сукльптура+гірлянда


шопка-престол "два-в-одному":


шопка



АЛЕ (!!) мені пощастило побувати на завершенні меси і парафіяни в той день мали чудову традицію:
святили ВИНО! вони мали з собою 0,5-1л вина і в кінці меси ксьондз то всьо освятив, влив собі з пластикової пляшки в чашу вина, надпив, тоді дав надпити парафіянам. вони своє вже освячене вино сховали і на тому служба завершилась. на фото погано видно їхні посудини, але я старався як міг шоб сфоткати.


потім я хотів піти до монастиря і замку, але Fry вже був доїжджав до Добромиля.
встиг лише сфоткати "укріплення" берегів р.Вирва. місцеві розповідали шо річка нерідко підмиває береги і отакі конструкції роблять-роблять, але грошей бракує (чого б це? ::)) і цього явно замало.


до речі за костелом в Добромилі є залишки старої пивоварні, але вона вже давно не працює. доступ до неї є, але там нема шо дивитись - труба, якісь руїни.

Отож Саліна

По дорозі туди я і Fry трохи налаштувались на вилазку: наш план був залізти в підземні об'єкти колишньої солеварні.
...але почали ми з адміністративної будівлі. Чому?
Дуже просто - гріх було не зайти в приміщення, в якому відчинені двері ТАК І ПРОСЯТЬ зайти в середину.
ДУЖЕ боляче було коли я побачив шо звідти вкрали дві речі:
старі (мабуть австрійські) сходи палацового типу. вони були масивними, не ржавіли - мабуть то був якийсь сплав або чугун.
якшо раніше вони були такі (червень 2013):

...то тепер від нема й сліду. Годинник з башточки також зник. раніше виглядав отак:

Лесик це все сфоткав до нас, тому ми фоток зовн. вигляд адм. корпусу не робили

ми вилізли на горище - там, де мав би бути мехніхм годинника. оглянули шо там робиться:
крокви старі трухляві, перекриття від кроків вібрує. місцями стару австрійяську цеглу шо є частиною перекриття між поверхами вкрадено цілими м² :'(
мені тяжко зрозуміти ЯК мародери винесли ті масивні сходи і ЯК ЗНЯЛИ з такої висоти годинник (циферблат, механізм, гирі) звідти. дуже шкода. це при тому шо сходи на горище трухляві, на переході між третім поверхом і горищем є місцина де взагалі сходів нема - довелось стрибати через прогалину в півметра.
на горищі адм. корпусу ми знайшли конверти з перепискою пацієнтів санаторію з лікарями (1960ті рр.), і документ з відділу кадрів - характеристику на медсестру (для подачі на вступ її в медінститут):




потім спустились в цоколь оглянули цікаву кладку цегли і склепінчасту кладку цегли стелі під цокольним поверхом, яка свідчить шо під адм. корпусом є якісь підземні кімнати, але вони завалені - зайти на жаль вже нереально.



звідси на перший поверх ад.м корпусу вели гвинтові сходи - швидше всього за совка їх демонтували таким чином перекрили доступ від цоколя на перший поверх




вже звідти ми пішли досліджувати те, шо почав Олесь. Себто штольні
Пішли в штольню, в якій він сфоткав малюнок жіночої фігури. там мало місця, мало цікавого - навіть нема шо фоткати.

далі Fry взув бахіли, взяв ліхтарик і поліз в ствол шахти, яка, швидше всього, тут за бабці-австрії споруджена. принаймні так мені здалось через її форму і акрутану кладку цегли в середині.
її ствол не спускається під землю, а йде в глибину схилу. в ній є стояча вода, яка, швидше всього не замерзає чере постійну t^о в стволі. глибина - майже по коліна. під шаром води - намула, в ній гілки дерев, інше сміття.
коли Fry дійшов до кінця, то вперся в завал - невідомо чи рукотворний чи так сталось історично за "сприяння" природних умов. побачивши тупик він ставс повертатись і сфоткав мене на виході. фотки шо він в той робив - зі смартфона. звиняйте йому за якість, однак візьміть до уваги ексклюзивність.
ВХІД:

я (і світло в кінці тунелю)

УВАГА!
Коли він мене сфоткав, то почав кашляти, а я відчув якийсь нефайний запах... він там в штольні кашляє і каже шо нема чим дихати - я трохи нервую бо не розумію шо відбувається.
коли він вийшов і віддихався, то ми зрозуміли одну штуку: під водою є шар намулу, в якому перегнивають рештки гілочок, листя, нанесене водою, відкладені яйка комах. Це все там не просто є, а ПЕРГНИВАЄ і продуктом гниття є різні речовини і гази, які в стані спкою води спокійно собі утримуються в намулі, а коли Fry пройшовся там, то підняв і воду і намул - гази стали витісняти кисень, йому стало кепсько дихати, а я відчув вихід тих газів на запах.

потім він все-таки заліз до стволу ще раз -на середині шляху назад він відчув під ногами пляшку, тому пішов її звідти винести на світ Божий. таки виніс. 0,5 л. зелена з цікавим клймомо на дні. коли Fry поклав її на землю від різкої зміни t^o вона трісла по дну. у воді їй було тепленько - там плюсова, на дворі в той день було -1, -2^o, на поверхні ґрунту заморозки. дно я взяв додому. воно з короною, отаке:




далі ми пішли облазити верхню частину урочища - туди, звідки тече струмок.
там ми натрапили на якийсь ріів. на перший погляд ніби нічо особливого, але коли подивились уважніше, то побачили шо є ознаки його штучного походження - меандроподібний, з явно прямокутними виступи. то був окоп. як мені потім розповіла родичка, в тих місцях красна армія коли відвойовувала ці землі в німців-окупантів, мала укріпрайон. швидше всього, той окоп і лишився з тих часів там.
потім ми натрапили а цікаве місце - струмок омив повалені дерева стовбури поряд з ним рудою водою, шо меніі нагадало назву одного містечка з книги Дереша - Мідні Буки.
там точно таке саме: струмок, пахне сіркою і біля нього яскраво руді дерева.
потім ми спустились до напівзруйонованої порохівниці. вона слугвала для зберігання пороху, яким "пробивали" шахти. видно, шо не раз зазнавала реставрації і можливо навіть той порох в ній вибухав.



я вирішив шо варто відвідати капличку святої Кінги - про її історію можете прочитати тут. Йти туди туди вверх по сходах - діло довге і нудне. навіть трохи захекались
гарні фото каплицчки зробив Олесь в свому звіті.

далі ми супстились до озера. фотка з офіційного сайту Добромиля:

взимку воно замерзло - там досить чисті береги і росте очерет.

по дорозі з озера до штольні, яка нас цікавила найбільше, натрапили на банку консервів, яку я просто не міг не оглянути і невипадково - це доказ інтересу Roy Саліною - придивіться лише на завода-виробника консервів



далі ми оглянули фундамент костелу. тут я поросив Фрая сфоткати мене з слідами вшанування жертв Саліни поляками.
- в лівій ручі в мене тут ТА САМА кришка від консервів

з "костелу" рушили до стежини, де є стара штольня і шахти Коритовського. поряд зі стежиною нас ДУЖЕ зацікавила прямокутна яма в землі близько 2м глибини


в ній дуже кидались в очі два цегляних склепіння:
в одному з них малееенька кімнатка, в якій було сухо, але нічого цікавого, а от ІНША -

виявилась досить просторою - ми могли там стояти в повний зріст. Під ногами багно, вода, вапняк, камінці. Мокро, але терпимо. глибина протікаючого тут струмочка невелика - можна без бахалів ходити, але багно місцями затягує добряче. краще ступати по камінню
там було досить тепло як на кінець грудня. кладка стара, не цегляна. рубаний камінь, між яким пісок чи що.


В тій кімнатці ми побачили отвір, який вів у коридорчик. В ньому з поверхні затікала вода струмка і спадала вниз глибоко під землю.

ще коридорчик

той коридорчик і перехід до нього має стелю дуже низько - не дивно шо ми заглядали туди ледь не лягаючи на животи
це я туди заглядаю, а Fry мене сфоткав



далі він дістав свій цікавий девайс - зелений лазер, який є таким собі дальноміром. він ним посвітив у самісінький кінець того каридору і сфоткав той зелений промінь на свій сматрфон. варто йому віддати належене: в коридорчику тісно, мокро, багно, вода а він одною рукою світив лазером, а іншою - фоткав на смартфон.

промінь лазера відбився вбік, що означало те, шо той самий коридорчик має продовження!!! на жаль, сматрфоном це було тяжко замфіксувати, але ми чітко це бачили
спробую схематично зобразити ті підземні тунелі, які ми бачили

у більшому тунелі мали отаку знахідку. старезний ржавий цвях, який за довгий час під дією води зрісся з шматком дерева (малої гілки):


далі ми пішли оглянути Саліну, знайшли старі монітори IBM корпуси від медичної техніки (власності санаторію).

поспілкувались з місцевим чорним археологом: він мав Фішер. нам радив шось шукати на замку, бо в Саліні вже багато хто копав. До речі ми таких бачили: вуйки неподалік від входу на мали багаття біля якого грілись і викопали ями. звідти ритмічно вилітала земля.

потім ми бачили як недалеко від шлюзової будівлі хтось привіз якесь сміття машиною і запалив - дим валив, наче від гуми.
ото такий запізнілий, але сподіваюсь вичерпний звіт.
обговорення тут

[ТУТ]

Тема by Fry і Нелегал

Основна тема ТУТ

десь в 5 чи 6 класі я їздив на скелі Довбуша (2002 або 2003 р.). Купив собі там буклетик яко сувенір, а там писало шо в Бубнищці є "карпатський сфінкс".
трохи запам'ятались на одній з сусідніх скель (Відьма) табличка про смерть альпініста під час тренування

+
буду. Bottlehunter мене сьогодні пивом підкупив спершу запропонував, потім вмовив.

ми відвідали дві штольні. цю:





І ще одну неподалік від шлюзової будівлі критої гонтом. В звіті Олеся вхід в неї є на відео на 12:20 (там ше комент про марковану польську цеглину)

Детальний звіт зроблю протягом понеділка-вівторка. малисьмо кілька знахідок, ризик отруєння сірководнем і купу вражень від Добромиля, Саліни і людей, які там ПРАЦЮЮТЬ (саме так, працюють!)

в планах Фрая було поїхати туди і спуститись в шахти, шо ми обоє і зробили в суботу
  тут він про це писав.

я відгукнувся на пропозицію, в приваті ми домовились як добиратимемось ну і ми поїхали.

отакий в мене вийшов текст. менш цікавий, ніж тут, але він був би ше нудніший, якби не сприяння Експлорера
http://www.varianty.net/23656-mistky-mista-lvova

я теж не проти поїхати. якшо сприятимуть обставини, то рвану з вами. маю 101 причину там ще раз побувати і шо вам розповісти по дорозі

Обговорення тут

Думаю, є шо обговорити. до речі, шо там на знайденій флешці ;)
і як там папуга з кіндера??

[Карпатська-Тарнавського]

І остання в той день адреса - Карпатська-Тарнавського
Ми її шукали довго і не нудно, так як по дорозі натрапили на шось подібне до бомбіка на вул. Йосифа Сліпого, дехто ЗНОВУ знайшов гаманець  ::) ;) потім пофоткались на дит. майданчику і по дорозі натрапили на майстерню скульптора:



Власне самі оті мости є за адресами Тарнавського 9 і Тарнавського 7
Однак ми прийшли їх фоткати/оглядати зі сторони Карпатської (поряд з дитячим садком № 92 «Барвінок» шо на Карпатській 12)
Тарнавського, 9:



Тарнавського, 7


Фото вутрішнього двора на Тарнавського, 7

творчість жильців на якомусь незрозмілому будиночку.

Далі ми вже штурмували горища Зеленої (20 і ше якийсь), але безрезультатно. Більше фото в іменинника, в BottlehunterA i StalkerA. Трошки згодом дам лінки на мої статті в ЗМІ - там буде текст і фото, які дещо відрізнятимуться від тутешніх, бо "леді Ді" їх зробила краще мене, на кращу техніку.от

[Франка, 55]

Франка, 55. Тут НИЖНІЙ МІСТ МАЄ ОПОРУ. І це головна особливість тутешнього мосту, а так більше нічого особливого - багато висадженої у вазонках флори, бродяча фауна))


Оті самі опори моста:



Хоча то ше не все... тут нам пощастило залізти в підвальчик. При вході отака табличка:

[Руська, 2.]

Руська, 2. (двір, де є "Синя пляшка"  і «Манускрипт на Руській» – перша ресторація Лисого Мацька) - тут по праву НАЙКОРОТШІ  мости між балконами. Про них мені рзповів один гід, історик Львова І. Р. Як він пояснив, то тут був один будинок (володів ним один власник), потім добудували ще один (яким володів інший власник), а ЗЕМЛЕЮ МІЖ НИМИ володів інший дядько, який не хотів шоб його землею ходили всі, кому не шкода. Тому й власники будинків вирішили спорудити мости і таким чином не ходити по чужій землі. Теорія правдоподібна, але морально застаріла. Справа в тому, шо вона могла мати місце в Середньовіччі або за бабці Австрії. За словами Roy ці мости мощені вже за Польщі (тобто їм від сили 150 років). Підремонтовані може навіть вже за совка. Що цікаво, їх "доповнюють" старенькі дерев'яні сходи. Такого ми в цей більше ніде не бачили, тому ці мости є ДУЖЕ особливими.
На них нам не вдалось побувати, та як би там не було, вони мусять бути в цій темі.