Messages

Додаю сюди повні версії сканів. Так буде доцільніше. З довідника 1996 року

 ::) ПММ в одній в/ч, заправка в іншій... мені цивільному цього не панять

сьогодні там проходив повз - побачив, шо за звичайним житловим будинком якась стара будівля з графіті.
мав трохи часу. порозглядав майже всі будівлі. вивезено все. знайшов інструкцію з дотримання техніки безпеки на складі датовані 2005 роком. всі приміщення в аварійному стані, в одному з них ніби шось горіло - кіптява на даху з середини. дах іншого приміщення частково завалився. люди влаштували собі смітник з тої ділянки подвір'я частини, яка найдальше від Личаківської. на одних дверях лишилась табличка "Фільмотека". добре збереглись 2 дерев'яні туалети на вулиці. в олному навіть ше є пластмасова сидушка ;D в одному з приміщень є в стіні аркоподібні ніші розміром з вікна.

тепер найцікавіше. на території цієї в/ч є шось схоже на підземне водосховище чи басейн. ззовні воно виглядає як штучний пагорб. в ньому є спеціально зроблений прямокутний отвір десь 60x60 см, в ньому можна розгледіти вміст того самого пагорба. а там вода в бетонованому резервуарі.
а ше досить непогано збереглись дві чи три собачі будки :)

я не проти сходити туди ше раз. об'єкт не надто примітний, але думаю шо заслуговує на вилазку - пофоткати варто, бо, припускаю за рік-два буде все понищено задля якоїсь новобудови.

Ту браму взялись ремонтувати в середині вересня, закінчили десь на початку жовтня. Саме тоді я й зробив невеличкий репортаж на  один маловідомий сайт: http://vlaskor.net/news/58942.html
Я трохи затупив з тим шо не залив інфо сюди, але не написати про таку подію на Експлорері взагалі, як на мене, тупо.

Ця брама слугує як один з неофіційних, можна сказати, "чорних" входів на Личаківське. Але як на неофіційну, вона досить велика, і шо найважливіше побудована як брама до іншого, окремого від Личаківського, кладовища! Це було для мене відкриттям. :o

Так от... цю браму вже на даний момент відреставрували, але від робітників які працювали і від працівників Личаківського я дізнався шо частина Личаківського кладовища була ОКРЕМИМ кладовищем. Воно слугувало для поховання військових в міжвоєнний період. І ця брама була головним входом на той самий військовий цвинтар. За совка військові поховання зрівняли з землею і стали хоронити там простих смертних і військовий цвинтар став частиною (кількома полями) Личаківського. Окрім брами про те шо це були два різні цвинтарі нагадують дві ознаки: відрізняються огорожі (на одній з фоток яку я додав це помітно: йде нижчий паркан, потім лівіше вищий цегляний - то паркан Личаківського цвинтаря); залишилось військове поховання вояків УСС та УГА (його краще видно з Марсового поля - високий березовий хрест на насипаній могилі). Остання ознака досить відносна, можна звісно посперечатись, однак я припустив що вищезгаданих вояків поховали САМЕ ТАМ бо це було саме ВІЙСЬКОВЕ кладовище.

Додаю фотки як виглядала брама раніше (то 2011-2012 рік). І ще додаю старовинне фото (точна дата фотки невідома, як сказали працівники, максимум 1939 рік) надане мені працівниками Личаківського заповідника, з погодженням Головного реставратора Личаківського кладовища Андрія Гудзія.
Як бачите, брама була в кепському стані, не було хреста, напису. На даний момент напис не відновили (сумніваюсь шо це робитимуть, так як реставраційні роботи завершені), але хрест на брамі знову є (як на старому фото).
На жаль наразі не маю фотки з відреставрованою брамою, але якшо раптом матиму - то додам до статті.
Якшо тема трохи офтоп на цьому розділі, то можна перекинути в тематичний розділ (Кладовища Львова).

під час ремонту:

вигляд брами в 2011-2012 роках



стіна Личаківського (зліва) і військового (правіше) цвинтарів.

архівна фотка

непогана історія. було цікаво читати...
що ж до старих назв, то напр. сюди ше варто додати вул.Лазневу (біля Добробута) - там ше, здається, збереглись окрім самої назви старі артефакти, пов"язані з назвою

Орієнтовно знаходилась тут (це якщо йти з головного входу будівлі до вуличних туалетів по ліву сторону ближче до колії), але цілком можливо що її вже засипали.

дякую! по можливості піду й загляну туди. хто зі мнов? був би не проти туди піти й залізти туди з досвідченими експлорерівцями. так як я ше в тому зелений та й техніки не маю (ліхтарик, лом, нормальний фотик). якшо хто має бажання, пишіть тута

Коли ходив дивтись на оце (http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,6368.msg39991.html#new), то зміг дістати два довідники телефонні. 1996 року і 2010. обидва містили коротку історичну довідку про містечко. я ту довідку відсканував і залив на екс.юа: http://www.ex.ua/72239089

обкладинку сканував лише старого, так як це більший раритет. то релікт вже.

більше цікавила кімната під землею навпроти корпусу, здається у ній ще були якісь двері які нам так і не вдалось відкрити.

тепер і мене зацікавила. я її ніде там не бачив. можна звідси детальніше? де вона є, з якої сторони?

За свого навчання теж чув багацько моторошних історій про цей будинок і зокрема про його підвали.
Одна з них: "Ще за союзу, один неадекватний викладач, за порушення дисципліни, закрив у підвалі двох учнів і вони там пробули цілу ніч. Психіка дітей такого не витримала. А, що з ними всіма було далі - історія замовчує."

я чув від робітників, шо коли розчищали підвали перед тим як облаштувати там шкільне приміщення, то було дуже багато слідів насильницької смерті людей в підвалі. кров на стінах і стелі ну і все таке...

P.S. Дітей у Брюховичах не мало, їх навпаки щороку більшає, але батьки не дають їх вчитись у 41 школу (школа про яку йде мова), а везуть до Львова, і в деякій мірі правильно роблять - умови і забезпечення тут ніякі (колія поряд зі школою, старі радянські приміщення, старі добиті парти і стільці, класи обшарпані і ремонтуються в основному коштами батьків), а новобудова школи з кожним роком все більше перетворюється на руїну, яку на сьогоднішній день вже навряд чи можна врятувати. Чув про якийсь проект реконструювати третій корпус де знаходяться майстерні але був там місяця два тому і ніякого руху не помітив.

так. про демографічну ситуацію я сам засумнівався, то мені один місцевий житель розказав що в школі достатньо місця на всіх дітей. його дитина вже не школярка, тому він міг помилитися. а вивляється ось яка причина того, шо там достаньо місця. просто таки детективна історія виходить навколо того будинку. цікаво шо буде до того як його закінчать реставрувати і відкриють катехитичну школу...

ше трохи фоток з пікаси:






кімната з двома п'єцами



кімнатка шо була туалетом, швидше за все (тут ширина на довжину втигнутих рук):

тут може мили руки:

сходи на 2ий поверх

різні клейма на цеглі


діра в перекритті між стрихом і другим пов.

якийсь кабінет, певно там головний гебіст сидів:


тепер тут керує "Пора"

цікава парта, певно під якийсь верстат або під швейну машнику

не знаю шо то, але є клеймо

там два комини, в кожному по троє дверцят для коминяра





поряд будують нову віллу

колонада на балконі. другий поверх. її тут не було (то видно на старому фото на карпати.інфо),але доробляють.ну нехай




ще зовсім свіжий текст. певно на англійській його перекладали:

то в церкві.

вона стояла отам, на фото старався захопити побільше подвір"я

На поч. серпня я йшов собі якось Брюхами на озеро купатись. Але я йшов не головною вулицею, мені там нецікаво йти, а маленькими - повз інститут, штучне футбольне поле і так вийшов на вул.о.Іздрика. а там - скромний старий будинок ремонтують, поряд хрест і упівський прапор. думаю: якого милого тут прапор,хрест? Вулиця досить мажорна - там переважношикарні вілли, а тут... а через дорогу від того будинку стара церква.
пішов туди якось в суботу і застав работніків, які мені все розповіли. отож, діставайте попкорн і...вйо!

З 1946 року по 1957 рр. Брюховичі були районним центро Львівщини. тоді в містечку розташовувалось районне управління нквс. вілла, в якій деякий час перебувало керівництво радянських правоохоронних органів, зберігся дотепер за адресою вул. отця Іздрика,27 . До речі, він свого часу був капеланом УПА, приїхав в Брюхи після повернення з сибірського заслання. В містечку він був поважною людиною. він померчи то в 91 чи то в 92 рр.(робітники сумнівались в тому, але точно пам"ятали шо на похороні несли синьо-жовту фану) і тут похований.

Вілла з піддашшям і підвалом  була побудована в 1925 році під керівництвом доктора Петра Чаля, який був війтом Брюхович з 1927 по 1935 рр. На початках це була плебанія місцевого парафіяльного костелу (тепер  церква Різдва Пресвятої Богородиці). від церкви до плебанії дуже близько - 1,5 хв ходи, через дорогу.

З 1944 по 1951 рр. сюди звозили членів українського підпілля. Розкопків тут ніколи не проводили, тому не виключено що в землі довкола та в долівці підвалу споруди є артефакти, які збереглись з тих часів.хоча, може й будть шось копати шоб зробити тута кімнату-музей. За розповідями жителів Брюхович, мертвих тут клали під високу сосну для впізнання рідними. Дерево є на фотках - під ним стоїть дерев'яний хрест і флагшток з червоно-чорним прапором, які є пам'ятниками тим подіям.

УПА в ближніх лісах була досить активною. Про це нагадують пам'ятний хрест при дорозі по вул. Брюховицькій в Рясній-Польській, пам'ятник упівцям Івану Кухарчуку і Василю Панасу в Рясному-1.

ала сама жесть настала, коли віллу передали місцевій школі! Головне приміщення школи розташоване зразу за колією - йти 5-7 хв. Діти вчились в стінах катівні ще до недавнього часу (можна припустити шо навіть після 2010 року - бачите листочок з написом "Lie to me" на одній з фоток?). Багато з них навіть не здогадувались про те, що тут творилось.  один работнік сказав, що в підвалі будинку був тир(анпевно в тому довгому коридорі. Зараз дітей в Брюхах менше, тому класів головного корпусу школи достатньо шоб там вчились всі разом. сільрада цього року,приблизно два місяці тому винесла рішення про передачу вілли греко-католицькій громаді Брюхович, під катехитичну школу (власне це майже то саме призначення шо було тоді, в 1925 році.

ото поки вуйки ремонтували той будиночок і мене впустили: був на стриху, в підвалі і у всіх кімнатах. шо цікавого там.?.. по-перше то цегла: сфоткав цеглу різних фірм. цегла польська,клеймована.
в підвалі стеля склепінчаста. є один транспаратнт.
в класах нема нічого шо нагадувало б про лиху славу вілли. з тих часів лищились хіба п'єци. до речі, в одній з кімнат їх аж два! на одному з фото є видно прямокутний отвір в стелі - то робітник провалився. але нічого йому не є - живий-здоровий. але завдяки тому епічному провалу будть міняти перекриття між поверхами

ще зайшов в церкву (власне в ній мені дав невеличке інтерв"ю панотець). Поки я чекав на аудієнцю, то сфоткав фігуру Мартері Божої (така сіра) - вона стояла в дворі церкви і за совка нквдисти вправлялись в стрільбі з пістолів в дворі церкви. фігура була мішенню, тому вона в отворах і без рук.

Шановні школярі! я підготував роздатковий матеріал, прочитайте вдома - це вам на домашнє завднання! тут два лінки: в першому є фотки як виглядала будівля раніше, а в на екс.юа іст. довідка про Брюхи, яку я прочитав в телефонних довідниках (1996 і 2010 рр.)
Тут вона є на фото: друге фото в нижньому ряду в фотогалареї http://www.karpaty.info/ua/uk/lv/lw/bryukhovychi/
екс.юа:http://www.ex.ua/72239089

об'кт на вікімапії підписаний як "закинута школа": http://wikimapia.org/#lang=uk&lat=49.902575&lon=23.951987&z=17&m=b

а як же технічне озеро!??? :o ::) в кінці тої вулиці є пожежна частина (по ходу на дві машини),там же два-три поверхи, де живуть пожежники і в дворі озерці.штучне. бетоноване.там навіть рибу колись запускали.ніколи його не бачив зимо. тіко літом там ходив

дякую. я старався. надихає на наступні вилазки і теми. ото зараз наберу ше один звіт. лазив сам. об'єкт в Брюховичах

На День прапора і День Незалежності я провів екскурсії Левандівкою. Управління культури ЛМР вирішило цього року центром святкувань зробити саме цей спальний район. Не буду розповідати про славну історію району - ви і без того її непогано знаєте. Власне з Експлорера ;) я собі деяку інфу підчитав перш ніж розповідати людям про пацанячий імені гаріка крічєвского 8) славний район міста.

День перший - 23.08. Роверова екскурсія. Збір біля "Тарона" на 18:00. Оголошення робились через ЗМІ(Львівська хвиля, Наш репортер, 12 канал) ну і Фейсбук. Власне завдяки соцмережам зібралось більше 10 роверистів бажаючих погасати великою бандою по всій Левандівці. Точну к-ть важко сказати, нас було більше 10,але не більше 15 - це враховуючи трьох гідів: мене, Остапа і Василя (вони місцеві, і більше розповідали/показували ніж я - хлопаки працювали дуже класно). Трошки про слухачів: були з інших районів міста, було як мінімум одне подружжя, був батько з сином (дядько возив малого на рамі дитя десь 8ми літ). Був один класний дядько - Ярослав Рущишин, підприємець і гром. діяч - я про це дізнався згодом, наступного дня.

Під Тароном ми послухали про межу Левандівки і Богданівки - там є один старий будинок довоєнний.

Далі ми поперли на Рудненську - на території молокозаводу ше є залишки другої лінії оборони міта, побудованої австріяками до
Першої війни. На другому фото всі розглядають карту, де видно ті шанці. стягнута з якогось сайту мілітарної історії.

Далі по Гніздовського виїхали на Широку, де наслухались багато цікавого про перший Народний дім Левандівки, Дерев"яний костел на перехресті Широка-Левандівська-Сяйво-Повітряна та багато іншого.

короче додаю карту поїздочки - там приблизний маршрут якого ми тримались. Орієнтовний час, за який ми хотіли встигнути про все розповісти - 3 години. НЕ ВКЛАЛИСЬ. коли потемніло Рущишин поїхав по справах, батько з сином теж поїхали, і ще один хлопака,але до кінця їздило все рівно немало людей. закінчити ми планували на Білогорщі, біля музею. але в 22 годині ми вже не хотіли перти аж так далеко і про то колись селище, а тепер частину Залізничного району я розказував на поч. вул.Білогорща - ми там заглянули в люк під яким видно частину великого левандівського колектора. екскурсія була халявною, всі залишились задоволеними. :)

День другий. 24.08 -в обід всі, хто мав святковий настрій пішов під залізничну лікарню. Там починалась піша екскурсія. на неї прийшло майже стільки ж людей (а більше і не треба!), всі слухали уважно не перебивали і не ставили незручних питань, головне шо не розповідали "від себе". я особисто цього остерігався. була одна бабця, яка спеціально заради екскурсіяї приїхала з іншого району :) - я бачив як вона потім сідала на тролейбус до центру. найважніше шо на пішу прийшли журіки, звідси: http://zbruc.eu/node/12027 і з Високого замку. Обоє - жителі району. Щодо статті на Збручі, то там є деякі помилки, ВЗ ще не бачив і не читав.
Основною вулицею в нас була Повітряна, та прилеглі до неї того всього хватило також на три з лишнім години. ми розказали і про холодокомбінат, і про кінотеатри. і про церкви, і про аеродром, і про унікальну вуличку Параджанова (вона одна така на всю Україну), і про парк - короче про той район реально можна і треба говорити годинами.
Закінчували ми пішу екс. розповідями про старі польські водяні колнки біля парку, біля будинку свідків єгови і знову ж таки про Білогорщу, і тамтешній музей.

Тому ще раз дякую Експлореру за то шо він є і є тут корисна тай провірена (тому достовірна) інфа. Тепер ЛМР планує ше якісь заходи на наступні свята робити знову на околицях: Рясне, Збоїща, Майорівка тощо. На Рясному я не проти знов ось так попрацювати(так як там живу). але то шетільки в планах.

лінк на курту веломандрівки: https://maps.google.com.ua/maps/ms?msid=212991228724843665767.0004e3c18e8347699684d&msa=0&ll=49.843559%2C23.981481&spn=0.007957%2C0.01929

В цій темі згадується таке місце як "Саліна". В кінці червня там щороку відбуваються поминальні заходи за жертвами НКВД, які втікаючи від німців знищили близько 3500 людей і кинули їх до тих самих шахт.
однак про це згодом...
Я пофоткав трохи залишки адм. корпусів і будиночки, які залишились після санаторію. Наступного тижня всі враження викладу на свому блозі.
Знаю, шо є там ше залишки костелу, унікальна каплиця св. Кінги і будинок інженера(австрійських часів).
Я ше не все облазив. Там справді є на шо подивитись. Досить добре збереглась будівля адміністрації шахт(та що з маленькою вежею і годинником на ній). До входу ведуть масивні металеві сходи, які збереглись майже ідеально. В цокольному поверсі я виявив цегляну колону з цікавою кладкою цегли(скидається на залишок гвинтових сходів, але перше враження помилкове - це опора).
З самих шахт більш-менш зберігся аварійний (він же вентиляційний) шурф (той, на якому лежить хрест). Поруч з ним є братська могила, де в 1941 було поховано близько 500 жертв режиму. На фото, де є тризуб - шахта, в яку кидали живих і мертвих. Власне тому вона недіюча і засипана. Там знайшло свій спокій близько 3000 осіб.
Зараз в мене трохи мало часу шоб то все докладніше описати,але наступного тижня я допишу.

Маю дві док. книги про це місце і знаю, де є матеріали про Саліну в мережі, тому далі буде...
А взагалі, якшо хто буде мати бажання поїхати в Добромиль, то попередьте будь ласка. Я не встиг там все облазити, але хочу.

класні розповіді! Дякую!
З усього розказаного знав лише про друге голодування в Києві. З цих братчиків шо на фото знаю лише Андрія Хавунку.
Щодо Холодного Яру, то минулого року кілька теперішніх братчиків (і я в т.ч.)та й з попередніх поколінь їздило туди. Щоправда, за зовсім інших умов і під іншим приводом,але там тепер дуже гарно - знамениті місця.

Було, пахне бояном. Воно, від 6-го фото нижче?

Так. воно :-\

За Рясне-1,за заводом "Електрон" є велика промзона, там тягнуться колії. Поруч з розвилкою колій натрапив на цікаві споруди:маленькі цегляні будиночки(2 на 3 м). Всередині в них цікава штука: їхня "підлога" на глибині 3-4 м,бетонована,і при тій "підлозі" добре видно в стіні круглі отвори (схожі на труби), діаметром бл. 80 см. Будиночки близько один від одного.
Можливості спуститись вниз там нема-драбини були,але вже нема. Спутитись(і піднятись назад) можна хіба з мотузкою.
Якшо кого зацікавило-то можна сходити. Розташовані недалеко від рясненського моста

дуже цікава історія!

В свіжому номері газети надибав. Стаття про доведення до ручки 49-го заводу (на ньому робили вимірювальні прилади). Не знаю як тут з таким використанням, але факт залишається фактом.

в 2012 теперішні братчики витягнули на ключ ...гармату! невеличку,але туди її тягти було нелегко.

Щодо значків... Наприкінці 2010 чи на початку 2011 СБЛ має нові значки виготовлені до 20ої річниці створення організації. вони круглі, з тою ж "кляксою", і роками(1989-2009)