Всяке-різне з Чехії

Автор Bottlehunter, 02.05.2020 22:55:12

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Bottlehunter

1 травня вибрався на найвищу чеську гору - Снєжку, що розташована на польському кордоні в Карконошах. її висота всього трошки більше ніж 1600м., дуже рекомендую як нескладний маршрут на один день. Я не буду описувати дуже детально як туди дістатися, ви це легко нагуглите. Нижче трохи фото і моїх вражень.

Окреме "вау!" для телефонної аплікації  mapy.cz - це направду найкраща апка з туристичними картами, яку я коли-небудь бачив.

Один з маршрутів на Снєжку починається в селі Пец Под Снєжков (Pec pod Sněžkou). Це типове туристичне селище, типу нашого Славського чи Буковеля, зі всіма супутніми магазинчиками, кафешками та розвагами. Хто лінується йти на гору пішки чи має маленьких дітей, може скористатися канатною дорогою. Вона працює в теплу пору року, виїжджає аж на саму Снєжку і є порівняно недорога.



Переходжу через місток за автобусною станцією і йду по маркованому машруту через смерековий ліс. Стежка вимощена каменем.





Перший погляд на Снєжку


Джерело біля місця для відпочинку в лісі


Мисливський будиночок-колиба на шляху


Стайні з вівцями та кафешка, де можна непогано зависнути і далі вже не йти.






Проміжна станція канатної дороги. Якраз сьогодні вона відкривається  після зимової перерви






Далі стежка теж вимощена каменем і навіть є огорожа з металевих стовпчиків




Пам'ятний хрест як нагадування, що безпекою в горах ніколи не можна легковажити


Вже майже вершина






Нагорі холодно, ще й хмара раптом набігла. Але я хлопець передбачливий, маю в рюкзаку теплий одяг.


Все, я в Польщі. Через Снєжку проходить польсько-чеський кордон.


На вершині є обсерваторія, пошта, капличка (1681 року!) та геодезичний знак(19 ст.)








В обсерваторії живе найвисокогірніший в Чехії кіт. Не впевнений проте чи є він водночас і найвисокогірнішим котом Польщі, найвища гора Польщі - Риси - має біля 2500м і розташована у Високих Татрах.


Гречка з м'ясом в горах мусить бути! Якщо нема підкопченої "монашки", буду її їсти з термоса. Правда, вітер такий, що гречку з ложки і термоси зі стола здуває, треба діяти швидко і точно (закидуючи крупу в писок)))


Хтось забив болт і далі не йшов


Краєвиди з західного схилу












Якщо чесно, я трохи розчарований. На гору і назад я зганяв за 5 годин, фотку своїх черевиків після походу докладаю нижче. Де болото, де стрьомні плацкартні поїзди, історії про гуцулів на маршруті, де гречка і тушонка із закопченої монашки та горілка на вечерю, змоклі речі та спалені на вогні черевики? Це мабуть основна причина чому я кажу друзям не ходіть в Перкалабу: дуже можливо, що це виявиться вашим недосяжним ідеалом, в який "двічі не ввійдеш".


Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Військовий технічний музей Лешани знаходиться зовсім недалеко від Праги, біля однойменного села. Тут зібрана поважна колекція військової техніки різних періодів і країн, переважно від часів Австро-Угорщини і аж до наших днів. Вхід сюди повністю безкоштовний. Час від часу проводяться різні акції, як-от Танковий день, з реконструкціями боїв і показовими виступами історичних танків.

Якщо будете планувати поїздку до військового музею, пообідати можете поїхати в містечко Велке Поповіце, що розташоване зовсім недалеко звідси. В місцевій пивоварні варять відомий на весь світ "Козел", а також проводять екскурсії.

Офіційний сайт. Має англійську версію. Якщо плануєте відвідати музей, краще перевірте заздалегідь дні і години роботи.

Місце на мапі

Зустрічає гостей історична легенда, символ "Оксамитової революції" та радянської окупації, перемальований на рожевий колір танк "ИС-2". Довгі роки він стояв в Празі як пам'ятник танкістам, які приїхали "визволяти Прагу" (ну а насправді окупувати). Танк був перемальований в рожевий колір Давідом Черни, за задумом автора це мало символізувати безглуздість помпезних радянських монументів.



Ангар зі зразками зброї, що вироблялася на заводі "Шкода". Виявляється, коли фірма починала, автомобілі в них були так, побічний продукт :) Найяснішому цісарю, а згодом Першій Чехословацькій республіці потрібна була сучасна і ефективна зброя.









Ангари зі зразками техніки різних історичних періодів плавно переходять один в інший. Починаєш Першою Світовою, закінчуєш сучасним періодом армії Чехії.

Танк-мішень для військових навчань, 10-20 роки 20 ст.



Військовий кінний царемоніальний катафалк для особливих персон. На ньому везли, зокрема, труну Масарика і Гавла.



Одного разу на заводі Шкода хтось заради цікавості замість гармати зробив автомобіль. І пішло-поїхало  8)



Автомобіль "Ява". Думаю, вони молодці, що вирішили перейти згодом на мотоцикли  ;D


Реконструкція магазину часів Другої Світової.







Різна техніка 50-60 років









Агітаційний плакат, обіцяє зупинити американських варварів, що затівають бактеріологічну війну. Щось вони провтикали, Ковід таки прорвався)))



Надворі запарковані танчики, різних часів та народів  :)











Вундервафлі ПВО



Виставка присвячена РВСН. Вони в соціалістичній Чехословаччині теж були, але, звичайно, не в такому масштабі, як в Україні. На жаль, тягачі з ракетами в ангарі стоять так тісно, що фотографувати майже неможливо. І насичений запах військових об'єктів, м-м-м...









Бомбосховище для одної людини, часів нацистської окупації Чехословаччини. Такі ставилися переважно на території підприємств. Під час авіанальоту людина всередині мала б спостерігати де впали і не вибухнули авіаційні бомби. Що й сказати,  іноді я дуже радий, що народився в той час, в який народився.


Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Чехи полюбляють облаштовувати всілякі оглядові вежі. Одна з таких розташована кілометрів за 20 від Праги, на вершині горба Пепр. Вона безкоштовна та відкрита цілодобово. Піднявшись по 91 металевій сходинці, можна побачити сусіднє містечко Їлове У Праги, частину самої Праги, долину річок Влтава та Сазава.

Найцікавіше те, що оглядова вежа облаштована на діючій вишці мобільного зв'зку (лунають крики постійних дописувачів Варти: "Хлопчі, та то не мож туда лізти, то СТРАШНА РАДІАЦІЯ, яйка сі зажарєт" ;D). Як бачите, ніхто не зажарився і не почав вночі світитися. Сподіваюся, Деревацька вежа теж колись дочекається радіації реновації та легальних відвідувачів.

В околицях є ще багато цікавинок, наприклад, старі штольні, де колись видобували золото, військовий музей з попереднього допису чи замок Конопіштє. День намарно не пройде  ;)


















Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter



Містечко Літомеріце (Litoměříce) знаходиться за 75 кілометрів від Праги в напрямку Дрездена. Має дуже симпатичну архітектуру так кілька унікальних об'єктів в близьких околицях, як наприклад місто-фортеця Терезін чи колишній нациський підземний завод.

Я ж на минулих вихідних приїхав сюди подивитися на колектор Пократіцкого потоку, останні 900+ метрів якого проходять під землею. Незважаючи на коротку відстань, колектор має дуже різні ділянки всередині. Першу частину потоку сховали під землю ще в першій половині 19 століття, тут зустрічаються ділянки з каменю, бетону, цегли, каменю та керамічної плитки.

Бетонний портал відкритий, води в руслі практично немає.







Частина напівкруглого колектора поштукатурена, два роки тому зробили ремонт)))



Всюди по течії зроблені переливи у вигляді сходів, щоб вода не розбивала дно. На одних таких сходах навіть облаштовані поручні з ланцюжків, щоб дигери розуміли, що про них піклуються  8) Як тобі таке, Львівводоканал?  ;D





Форма, розмір і матеріал, з якого зробоений колектор, постійно міняються. Також багато замурованих чи то колишніх приток, чи то шляхів потрапити в підвал сусіднього будинку.























В одному місці взагалі цегляний зал з арками, висотою метрів 6-7. Шкода, що світла не стає зробити якісну фотографію



Тут колектор ненадвого виходить на поверхню в місці, де колись проходила залізнична колія.









Що неприємно здивувало - тут є з десяток явно нелегальних гівноврізок, які без жодної очистки стікають прямо в Ельбу, куди впадає Пократіцкий потік. Колектор майже весь час проходить під приватним сектором, як виявилося, хитрожопі вуйки живуть не тільки в Україні.

Тут взагалі хтось викинув бадилля з городу через квадратний люк нагорі



Ось що стається з квашеним огірком, якщо його використати не за призначенням (тобто просто викинути в каналізацію)



Чорна і брудна вода Ельби - кінець колектора. Всі літомеріцькі гувна попливуть просто до Німеччини.



Якийсь незрозумілий механізм посеред колектора



А загалом Літомеріце - цікаве і симпатичне містечко, сміливо можна приїжджати на день-два














Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Гірське курортне містечко Шпіднлерув Млин (Špindlerův Mlýn) відоме своїми гірськолижними трасами та красивою природою Карконош. Ця гірська система - фактично західна окраїна Карпат. Природа дуже схожа до нашої, дуже багато облаштованих туристичних маршрутів. За гарної погоди влітку тут за день спокійно можна пройти досить велику відстань по хребту, що пролягає польсько-чеським кордоном та відвідати чи не всі найцікавіші вершини та виток річки Ельби, яка в Чехії називається Лаба.

Чехи взагалі майстри переінакшувати географічні назви. Спробуйте здогадатися як ми називаємо міста, які по-чеськи звуться Бенатки, Драждяни, Мніхов, Кодань? Відповідь буде в кінці цього допису.

Туристичні траси в Карконошах довкола Шпіндлерового Млина можна глянути, наприклад тут: https://www.mestospindleruvmlyn.cz/en/hiking-routes або на сайті mapy.cz

Я мав вільного півдня, вирішив сходити на гору, яка називається Дівчі Скали. Того дня різко похолодало і опустився сильний туман. На вершині було всього +2, після вчорашніх +20 в Празі це трохи бадьорило.

Дерев'яні мости через Ельбу - візитівка Шпіндлерового Млина







В 1936 році Чехословаччина почала будувати лінію оборони на північному кордоні. На жаль, закінчити її не встигли, німці виявилися швидшими і технічно більш підготовленими. Ці ДОТи залишилися з тих часів. Бійниці спрямовані на дорогу та річку.







Природа нічим не відрізняється від наших Бескидів





Стежка майже весь час заасфальтована, на висоті, де починається жереп, викладена камінням.





Гірський готель в тумані



Зустрічні кози охоче фотографуються



Стежка по хребті пролягає рівно по кордону Польщі та Чехії. Час від часу трапляються отакі знаки, щоб можна було точно статояти одною ногою в двох країнах



Дівчі Скелі виявилися величезними каменюками неправильної форми. Вітер, вода і час їх добряче відшліфували, деколи навіть виглядає, що кам'яні фігури зроблені штучно. В гарну погоду тут мабуть бомбезні краєвиди, зараз видимість метрів 50.













А тепер відгадка на географічну загадку:
Бенатки - Венеція, Драждяни - Дрезден, Мніхов - Мюнхен, Кодань - Копенгаген  8)


Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Ковід заганяє людей під землю)) Ось як виглядають фотки старого колектора в Літомеріце якщо у вас є час і настрій фоткати










Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter





Дві тригранні вежі висотою 355 метрів кожна - це найвища споруда Чехії, що зараз працює як радіопередавач для середніх хвиль. Збудований та запущений в 1976 році, на місці старішого передавача, що брав свій початок ще з 20-х років. Кожна вежа всередині має ще й ліфт з двигуном внутрішього згоряння ( :o) та відкритою кабіною, що піднімається на висоту 350 метрів за 45 хвилин часу))). Це ще один місцевий рекорд - найвищий ліфт в Чехії. Передавачі стоять на підвищенні в полі, на відстані 120 метрів один від одного, але виходить так, що кожен знаходиться на території іншого села - Лібліце та Прістоупім. Недалеко від антен стоїть технічний центр, де обробляється вхідний сигнал та охолоджується обладнання.

Місце на карті.

Через поле можна підійти до веж практично упритул, порозглядати все і пофоткати. Або залізти, як отут:



Кілька моїх сьогоднішніх фоток.




Вежа стоїть на землі тільки на такому маленькому "пеньочку"


І кріпиться десятками тросів-розтяжок








Трансформатор та кабелі, що ведуть до передавального центру





Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Рудні гори (чеською: Krušné hory, німецькою: Erzgebirge) - це невелика гірська система на кордоні Чехії та Німеччини. Гори невисокі, лісисті і набагато "дикіші" за ті заасфальтовані Карконоші. Тут є немарковані стежки та й люди трапляються нечасто, що в Чехії раптом починаєш цінувати  ;)
В Рудних горах з давніх давень видобували руду різних металів: олова, цинку, міді, срібла та інших. Зараз ніякого виробництва нема, позалишалися тільки сліди старих кар'єрів та штолень.
На цих вихідних тут трохи притрусило снігом, гарна нагода пройтися і відвідати найвищу тутешню гору - Кліновец з карколомними 1244 метрами висоти та кілька сусідніх вершин. Весь наш маршрут

Кліновец доволі людний, на самій горі є готелик, кілька місць, де можна перекусити, телевежа, оглядова вежа та кілька лижних підйомників. Зараз все закрито через епідемію, але снігові пушки весь час працювали, готуючись до сезону. Кілька фото з вершини:















Далі йдемо по засніженому лісі і немаркованих стежках)










Кінцева точка маршруту - скалиста гора Мелузіна. На її вершині ліс не росте, томі добе видно природу довкола та індустріальні краєвиди Північної Чехії на горизонті: вітряні електростанції, екскаватор в кар'єрі та велику ТЕЦ

















Під невеличною дерев'яною скульптурою на вершині гори знаходимо кілька розмальованих камінчиків. Це Камінки (Kamínky), дуже популярні зараз в Чехії. Ідея така: невеликий камінчик розмальовується акриловими фарбами на вільну тему, на звороті пишеться поштовий індекс того населеного пункту, де ти живеш. Потім камінчик треба десь залишити, де його зможе знайти хтось інший. Якщо знайдеш Камінек, треба про нього написати у Фейсбук групі, виставити фотку, а згодом відвезти кудись далі, хай подорожує. Автор може спробувати знайти його по поштовому індексу в групі (https://www.facebook.com/groups/kaminky) і таким чином відслідкувати маршрут. Дуже затягує насправді, кожного дня з'являються повідомлення про сотні нових знахідок. Деякі такі гарні, що дуже важко потім з ними розлучатися.





Після Камінків мій телефон остаточно змерз і розрядився. До авта прийшлося повертатися, візуально орієнтуючись по навколишніх горах, як в старі добрі часи карт-кілометрівок :)
Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Недавно в Чехії відкрили пішохідний маршрут через всю країну, довжиною 1000км. Він проходить дугою наймальовничішими місцями попід північний кордон, від Німеччини до Словаччини. Дуже сподобалася ідея, сподіваюся щось схоже колись облаштують і в Україні.

Офіційний сайт, є англійська версія.

Фейсбук сторінка.

Маршрут на карті.


Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Терезін - це місто-фортеця в Чехії, недалеко від Літомеріц, приблизно за 60 км від Праги. Заснував його наприкінці 18 століття цісар Йозеф II і назвав на честь своєї матері, Марії-Терезії.

Будівництво було закінчене через десять років. Основною задачею було забезпечення оборони від військ Прусії. Фортеця оточена валами і ровами, і з висоти має фантастичний вигляд.





Під час Другої світової війни тут було розміщене єврейське гетто. Нацисти намагалися зробити з Терезіна показушний концтабір, щоб показати як начебто добре живеться тутешнім мешканцям. Ось пропагандистський фільм тих часів

З огляду на тяжку історію - табір для військовополонених, військова фортеця, концтабір, в'язниця Гестапо, в'язниця для нацистів, знову військова частина - Терезін доволі похмуре та депресивне місто. В доковідні часи сюди хоча б приїжджали туристи, зараз і тих нема. Справжнє тобі місто-привид.

Вхідні брами, Річка Огрже, та старий млин біля дамби















Заходимо в місто





Брами, будинки та вулиці























Гарнізонний храм Воскресіння Христового. Виглядає вражаюче.





І потворна совкова будівля, що примістилася за ним



Розвалений будинок, де колись була військова частина соціалістичної Чехословаччини. Вицвілий напис: "Варшавський договір - щит соціалізму"







Видираємося на вали, щоб розглянутися навколо.









Йдемо шукати підземелля. Тут був мабуть якийсь віддалений пост, де вартові не мали роботи і малювали карикатури на своїх камарадів











Бінго! Одна з дощок, що закривають численні входи, віддерта, і ми всередині.





















Ходи є різні, більші і менші. Деколи трапляються просторні приміщення, а деколи ракоходи. Сміття всередині нема взагалі, цегла акуратно поскладана на купки вздовж ходів.
Вікна-бійниці, що виходять в рів.







Виходимо в рів через отакий мальовничий залаз.





Терезін крутий. Не зважаючи на жахливу історію, це дуже цікаве місце з точки зору військової фортифікації та архітектури.



Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Якщо ви претеся від коліЇ і всього, що з нею пов'язане, чи просто любите витріщатися на великі залізні машини, мусите виділити собі день для душі і поїхати до залізничного музею в містечко Лужна У Раковніка.

Ось їх сайт: https://www.cdnostalgie.cz/muzeum-luzna/muzeum/-32734/

Найбільше мені сподобалося те, що всі машини тут живі. Їх люблять, за ними доглядають, і постійно відновлюють нові й нові експонати. Наприклад, паровози з музейної колекції регулярно відправляють покататися, щоб не заіржавіли і веселили людей.

На фотках світить сонечко і є зелене листя. Це тому, що зроблені вони в травні минулого року. Тоді тільки послабили карантин, і залізничний музей наважився відкрити літній сезон. Всі ходили в масках і лякалися від новин типу "вчора в Чехії було виявлено 71 випадок коронавірусу, з них 20 в Празі". Зараз те саме, тільки з показниками більшими в двісті раз, жодних емоцій вже не викликає.

Музейні експонати починаються ще на парковці



Відразу йдемо до ангару, де стоять паровози. Їх тут біля 15, різних епох. На кожен можна вилізти пофоткатися, діти в захваті. Оскільки паровози робочі і регулярно "заводяться", притулятися до них дуже не рекомендується)))





















Менші паровози стоять надворі. Оскільки моделі паровозів в ті часи називали не дуже мальовничо - просто цифрами - залізничники придумували їм ласкаві назви. Наприклад, "Млинок", "Всудибув", "Коцур", "Папужка", "Вухатий"











Один вже пихтить, шипить і свистить на поворотному колі, готовий везти пасажирів







Інші жителі музею. Маленький маневровий тепловоз з ласкавим прізвиськом "Поросятко"





Один з перших ЧМЕЗів, ці легендарні машини родом з Чехословаччини. На табличці біля нього написано, що з народженням ЧМЕЗів закінчилася ера паровозів. Хоча я не впевнений - сама закінчилася чи "ШОК! СЕНСАЦІЯ! ЧМУХА ВБИЛА ПАРАВОЗИ!!!"



Ще кілька експонатів.









Гість з України - Луганський локомотив М62, який в Чехословаччині чомусь називали Т 679 і дали кличку "Сєргєй".









Всередині пасажирської автомотриси 50-х років







Люксусна швидкісна автомотриса "Срібна стріла". Вироблена 1938 року. На жаль, через війну та технічні недоліки так ніколи регулярно і не поїздила.







Експозиції в приміщенні не менш цікаві. Чого варті тільки працюючі моделі залізниць! При нас діти працювали над одною з них, що не менш цікаво, ніж дивитися на готовий результат.









Залізничні квитки. Пам'ятаю, що Рой викладував на форумі схожі зі Львова, але не можу знайти



В музеї є ще дуже багато цікавого, але в цьому дописі і без того вже вийшло забагато фоток. Напишіть, будь ласка, про свої враження, якщо коли-небудь тут були або будете.
Наостанок солянка з різних залізничних артефактів.
























Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Невеликий закинутий вузол зв'язку, що знаходиться в лісі на південь від містечка Кладно. Об'єкт був збудований 1954 року, а покинутий на початку 2000-х. Досі непогано збереглися залишки серйозного периметру охорони. Огорожа під електричним струмом, аналогові та інфрачервоні датчики руху, чотири доти по кутах.





Це було б ідеальне місце для річниці Експлорера, якби не було так далеко. Компактна територія в хвойному лісі, де посередині стоїть велика напівкругла споруда з залізобетону, майже повністю покрита мохом. Хз чи можна це називати бункером, закопати його забули))) Така форма мала б захищати об'єкт від авіанальоту.

На території є ще кілька закинутих адмінбудівель, але вони унилі і повністю порожні. Тому їх викладати не буду.







Споруда має два поверхи. План першого:



Тут розміщувалися умивальники, ФВУ, дизель, акумуляторна, насоси, електричні стійки та інші схожі приміщення. Приємно здивувала відсутність сміття, дурних надписів та присутність великої частини обладнання. Навіть дизель-генератор не поїхав на переробку, а лежить тут же на бочку, відпочиває. Чи то чехи такі ліниві, чи то ціни на метал занадто низькі - не знаю.

























А це фото 2007 року, тоді об'єкт купив власник місцевого гольф-клубу. Тобто тут все виглядає так, як лишилося після вояків, тільки найцінніше обладнання вивезли. Той пан зрештою нічого цікавого тут не зробив і залишив все гнити на поталу сталкерам.















На другий поверх веде здорова драбина. Тут всього один великий зал, де, напевно, розміщувалося передавальне обладнання.









І це ж місце 14 років тому:



І невеликий бонус для тих, хто не полінувався піднятися на стрімкий горб за периметром. Тут стоїть непримітна дерев'яна хатинка.



Всередині є лючок і два кавалки півтораметрової труби в обидва боки. Мабуть це був водний резервуар для пункту зв'язку.








Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

Місто Мост на півночі Чехії було засноване приблизно в 12 столітті під замком Гнєвін. Відновлений замок і досі стоїть на однойменній горі і непогано виглядає. От тільки панорама з нього відкривається абсолютно інша, ніж та, яку тут можна було побачити років сто тому.

Старі фото, типові панорами містечок центральної Європи, джерело: http://starymost.wz.cz/






Справа в тому, що після Другої світової війни просто під історичним центром міста було розвідане потужне родовище бурого вугілля, яке оцінювали на сто млн. тон. Комуняки вирішили побудувати збоку нове місто, старий Мост зруйнувати, а на його місці зробити вугільний кар'єр.

Тепер центр міста виглядає так:













Барель'єфи та мозаїка





Будівля міської ради, теж в брутальному соцреалістичному стилі.









З багатої історичної архітектури майже нічого не залишилося. Кілька статуй, фонтан, моровий та Маріїнський стовп перенесли в сучасний центр міста. На фоні будівель у стилі бруталізму, статуя, скажімо, св. Яна Непомуцького з початку 18 століття, виглядає гротескно.

Статуї-алегорії стихій перед міською радою, друга половина 19ст.



Бароковий Маріанський стовп з 1710 року біля типових сталінських житлових будинків. Статуя нагорі зображує Діву Марію, зліва - святий Йосиф з Дитиною, справа - святий Ян Непомуцький, якого ще називають найвідомішим чехом на світі.



Найбільший артефакт Старого Мосту, який вдалося зберегти - готичний костел Успіння Діви Марії, що був збудований в 1515 році та відновлений після пожкжі в 1602. Найцікавішим є те, як саме це зробили - його ПЕРЕСУНУЛИ на 841 метр по спеціальних рейках. Костел таким чином потрапив в Книгу рекордів Гінеса як найважчий вантаж, який переправили за допомогою рейок.



Фото з переправи костела









При підготовці до переправи з костелу демонтували все, що можна було демонтувати та розібрали дзвіницю. Після того стіни укріпили сталевою конструкцією. На заводі Шкода виготовили 53 спеціальні транспортні возики. Деформацію та зміщення елементів будови контролювали за допомогою електроніки, а переміщенням будови керував комп'ютер.

Після довгої підготовки, пересувати костел почали 30 вересня 1975р, а закінчили 27 жовтня. Реставраційні роботи тривали аж до 1988 року. Зараз костел відкритий для відвідувачів, можна також піднятися на дзвіницю. На жаль, коли я там був, ще діяли карантинні обмеження.





Вигляд від костела на гору Гнєвін з однойменним замком



З Гнєвіна весь Мост разом із сусідніми містами як на долоні







Пам'ятник



Мост є одним із семи міст Чехії, де їздить трамвай. Трамвайна мережа об'єднана із сусіднім Літвіновем. Більше про мостецький травмай тут



А ще в Мості розташоване найбільше в Чехії циганське гетто, Ханов. Циган в місті насправді дофіга. Вони голосно вирішують свої справи, курять траву на вулиці в білий день і обзивають "білих" образливим на їх думку словом "Ґаджо". Чехи в боргу не лишаються і теж вигадують про них різні дотепи, типу "гнєдочеші" ("hnedý" чеською означає "коричневий").

В 2019 році вийшов шикарний міні-серіал серіал Most! За відгуками, режисеру надзвичайно точно вдалося показати життя чеської провінції та типажі людей, що там живуть. Це мабуть єдиний серіал (крім Альфа, звичайно), який я дивився двічі і мабуть подивлюся ще. Доступний чеською мовою з субтитрами тут



Крім незвичної архітектури в Мості та околицях є що подивитися. На місці колишнього вугільного кар'єру та старого міста тепер величезне озеро з відпочинковою зоною. Також тут розташований один з найбільших в Чехії автодромів, Подкрушногорский технічний музей та багато іншого.
Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter



Коли я розповідав про це місце своїм друзям, практично всі казали: "Ого, я й не знав, що в Чехословаччині була ядерна зброя". Була, але не в Чехословаччини, а в СССР, просто розміщена на чехословацькій території, поближче до західних кордонів Залізної завіси. До речі, на самі ракети та тягачі для них теж можна подивитися у військовому музеї Лешани.

Після Карибської кризи одним з договорів, які були укладені між двома супердержавами, СРСР та США, була домовленість не розміщувати свою ядерну зброю на території інших держав. Втім, жодна зі сторін договору не дотримувалася. Зокрема, СРСР в 1964 році уклав з урядом Чехословаччини домовленість про побудову на її території трьох спеціальних об'єктів, де розміщалися б "спеціальні боєприпаси". Йшлося про ядерні боєголовки для тактичної ядерної зброї, ракет малого радіусу дії.

Згідно плану, у випадку нападу умовного противника з Заходу, зброя мала б бути приведена у бойову готовність протягом 20 хвилин. Схожі об'єкти були розміщені і в кількох інших країнах Варшавського договору - Польщі, НДР та Угорщині.

Один з колишніх складів на території Чехії викупила громадська організація, що спеціалізується на вивченні спадщини Холодної війни та зробила тут музей. Невеликий бункер підмарафетили, завезли трохи манекенів та протигазів для антуражу, зробили кілька тематичних виставок в колишніх склаlських приміщеннях та відкрили для туристів. Екскурсії проводять кожної суботи, записатися можна на сайті музею.

На карті

Гарне оглядове відео з тих часів, коли музейники ще не засрали простір протигазами та іншим непотребом.


Вхід в музей - зі сторони вантажної рампи, через масивні бронедвері. Ними ж колись "вантаж" колись потрапляв на склад



Боєголовки простояли тут від середини 60-х і до початку 90-х років, за весь цей час жоден чехословацький вояк на територію не потрапив. Бункер був розміщений в лісі, не території звичайної мотопіхотної ВЧ, до речі, і досі діючої. Це був закритий філіал Радянської армії з надзвичайним режимом секретності та підпорядкуванню напряму Москві, сюди навіть були проведені окремі лінії зв'язку. Більше того, навіть вояки, які обслуговували технічну частину (дизелі, вентиляцію, водопровід тощо) не знали про сам склад, який розміщувався в другій половині бункеру та до якого одночано мали доступ тільки восьмеро людей - 2 зміни по 4 бійці. Кажуть, що часто навіть ті, хто сюди потрапляв, не знали, що вони на території Чехословаччини.

Великий зал. Направо розміщені складські приміщення, наліво - технічна частина. Білі лінії на підлозі позначали простір, який завжди повинен був залишатися вільним, щоб возик з боєголовкою міг проїхати. Вгорі зліва розміщені холодильні установки, для дотримання температурного режиму. Всередині і досі незвично холодно, як на такі підземелля.





Різні військові артефакти, розміщені на стендах















Таблички з ящиків, якими перевозилися "іздєлія"



Одне зі складських приміщень зі стендами на навколоатомну тематику. Зверніть уваги на ямки на підлозі, вони для того, щоб возики з радіоактивним вантажем не порозбігалися в різні боки)))



Одна з виставок присвячена нашому Музею ракетних військ в Первомайську. Інша - американському Titan missile museum.



Йду подивитися на ту частину об'єкта, де колись розміщувалося технічне забезпечення. Те, що об'єкт стоїть на військовій території, позитивно вплинуло на збереження металу всередині.

Гелій використовувався, щоб ізолювати боєголовки від надмірної вологи.





Туалет, єдиний на весь об'єкт.



Двері зі штурвалами



Система вентиляції







Малі бронедвері, якими власне і ходилося "на роботу"



Ну і дизель марки "Шкода", як без нього







Ще одна цікава історія цього місця - після того, як Чехія і Словаччина розділилися, тут зберігалися тони вилучених з обігу монет, чехословацьких крон. Згодом їх переплавили в Німеччині.



Отакий музей. Цікаво було побачити такого типу об'єкт та дізнатися щось нове з історії.
Наостанок - автографи відвідувачів з різних країн на стіні біля виходу.


Най жиє Гуцулія!

Niesamowite

Цитата: Bottlehunter від 02.05.2020 22:55:12

Гречка з м'ясом в горах мусить бути! Якщо нема підкопченої "монашки", буду її їсти з термоса. Правда, вітер такий, що гречку з ложки і термоси зі стола здуває, треба діяти швидко і точно (закидуючи крупу в писок)))


Цікава мандрівка,  :D Та сама снежка тільки з іншого ракурсу і на пару років раніше.










Частину цього обладнання монтувала наша фірма, але я ще там не працював.

По середині баняк сірий з білим верхом - Це Ваговий дощомір TRwS - використовується для виміру кількості опадів методом зважування, який був рекомендований для метеорологічного обслуговування Всесвітньою Метеорологічною Організацією (WMO).




Bottlehunter

Цитата: Niesamowite від 16.08.2021 09:32:15
Цікава мандрівка,  :D Та сама снежка тільки з іншого ракурсу і на пару років раніше.

Це ти в гори ходив на прогулянку чи по роботі? В Польщі є гори набагато цікавіші за Снєжку, Чехія цим похвалитися не може, на жаль.
Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

 Фортеця Терезін з усіх сторін оточена валами та ровами, та має кілька в'їзних брам. Одна з них, невеличка, знаходиться на західному периметрі міста. Мабуть, це був досить спокійний пост, де нечасто заглядало начальство. Воякам, які тут чергували, було нудно на посту, тому стіни зверху донизу покриті малюнками та пам'ятними написами типу "Тут був Вася" та "ДМБ-1890". Камінь, з якого збудована ця частина фортеці, м'який, тому подряпини глибокі і дуже добре збереглися.

Написи переважно чеською та німецькою мовами, але один є і українською. "Юрко Духан". Можна тільки здогадуватися, хто був цей чоловік і в армії якої країни служив.









Осіння фортеця





Най жиє Гуцулія!

334 Гості, 0 Користувачів