Topics

Можливо цей допис варто було б додати до вже створеної теми, але йой..)

В останні вихідні літа, ми з Soulstorm вирішили не провтикати його остаточно, а таки кудись вибратись. Обрали простенький і протоптаний маршрут, але вражень нам з того вистачило на довго.           
Львів - Франик - Ворохта - Заросляк - Оз. Несамовите - Оз. Бербенескул - і все теж в зворотньому напрямку.
Для цього міні-походу на 3 дня ми взяли Зеніт і тепер не можем натішитись з тих розмитих, нечітких, але милих фоточок. ;D
(але фотки з телефона теж будуть в перемішку)

Думаю, як дістатись зі Львова до Ворохти ні для кого не секрет, але от з добиранням до Заросляка у нас почався дикий треш. Про автостоп в тих краях певно і не чули, тому ми вирішили скористатись послугами дядіньки, який нас, і ще 3 туристів підкинув до спортивної бази. Ми не відразу усвідомили свою помилку, але коли в машині було накидано купу карнавальних костюмів, під ногами  лежали кульки зі сливкАми, грали весільні пісні, а від дядіньки понесло перегаром і він то час від часу засинав по дорозі на різких поворотах над обривами, то починав щось співати, ми зрозуміли.ми приречені.
Як же приємно було вивалитись з машини, віддихатись і зрозуміти,що ми вижили. Правда ще довго довелось відмовляти дядіньку від того, щоб він нас забрав по дорозі назад після нашого походу, ібо нахіба воно нам щераз треба.
Так от в перший день ми дотопали до Несамовитого, на кожному кроці зупиняючсь, щоб милуватись неймовірною красою. На жаль, навколо озера багато сміття і досить людно. За вечір встигло припекти сонечко, випав дощик і вийшла веселка.









Прокинувнись вранці наступного дня, ми виявили, що з нами по сусідству живе дуже любвіабільний песик, який постійно хотів зайнятись актом щирого кохання з ногою Ореста. (фотки з телефона)





Ми вирішили пройтись до озера Бербенескул, а звідти повернутись назад спуститись максимально до низу, де і переночувати.

Жорж і Бубєньчік.







А от і місце нашої ночівлі. Поблизу вдалось назбирати 2 мисочки малини і ми довольні вляглись спати.


На ранок третього дня нам залишалось пройти клаптик дороги до Заросляка і топати по неймовірній спеці до Ворохти. То було тяжко: коли під ногами плавиться асвальт і мимо не проїжджає жодної машини, однак останні кілометри 4 нас підвезди до Ворохти, де ми і чекали на раховоз до Львова.

Окремо дякуємо Bottlehunter за пальник і можливість гамати теплу Мівінку..)

Добрий день.)
Хтось врятує маленького історика? Можливо в когось є  така книжечка Дениса Зубрицького " Хроніки міста Львова". В електронному варіанті її не знайшла, а в бібліотеці трошки не ага  606 ст.  перечитувати.

В кінці літа потянула мене мама на море  в Болгарію..Раніше не помічала наскільки це скучно відлежуватись на пляжі, спостерігаючи за тілами різної форми і загорілості...Довго я так не витримала і пішла на пошуки пригод. Пригледівся закинутий будиночок на набережній, такий симпатичний і старенький. Заради цікавості познайомилась з місцевих хлопчиком болгарином, з яким розмовляла англійською.  Його звали Ів.  І знаєте, він мені відмовив))  Сказав, що не варто  туди лізти, бо ось напроти поліцейський участок і місцевий «шериф» може бути дуже злим і бла-бла-бла.. Після такого розчарування довелось лізти самій, з іншого боку менше шуму і що скажуть маленькій немісцевій дівчинці?..)

Якщо підніматись сходинками з набережної, то перед нами постає туалет з прекрасним видом на море..



Далі ми бачимо величеньку площадку і закручені сходинки на 2 поверх.  Всередині  будиночку багато сміття, провалена стеля.. Як я розумію, то це був невеличкий готель, оскільки на другому поверсі над кожною кімнаткою висів номер. А внизу напевно було кафе, бо збоку знаходилось приміщення досить схоже на кухню. Також з 2 поверху  можна було пострибати  по дахах, але  стан  будівлі і в'єтнамки на ногах мене  позбавили цього задоволення. Тут є декілька фото..)















Тим будиночком я потішилась лише 1 день, тому далі пошуки продовжились. І от прогулюючись по пляжу помітила таку штуку..емм..вони ж ДОТами називаються, правда?




Всередині маленька кімнатка, а через дзюрочки видно море))





Таку ж штуку бачили біля лісу, але її чемно охороняв песик.



Також в лісі була і така конструкція..як на мене, то не зовсім зрозуміла, оскільки всередині була лише 1 кімнатка.   Проте вилізши наверх побачила дирку над  наступною кімнатою..повністю затоплену..ай-ай, як не цікаво..





На цьому все. Більше нічого не знайшла і довелось  інші дні читати книжечку ховаючись в тіні парасольок)

Добрий день.
Хочеться поділитись з вами враженнями від  осінньої поїздки в Київ.
Оскільки я полюбляю красу і спокій цвинтарів не менше ніж таємність та суворість бункерів, то метою візиту у столицю був не лише концерт Accept, а й обов'язкові відвідини Байкового кладовища.
Не без допомоги добрих людей і знайомого київлянина ми ( з моїм знайомим)  добрались до головного входу . Часу було вдосталь, але ми вирішили піти лише на 1 частину кладовища.
Мені дуже хотілось знайти всіх визначних людей, чиї могили я знайшла в неті. Надибала всіх крім одного - Ігора Пелиха . :-[
Оскільки я зараз готуюсь до ЗНО, то було цікаво бачити могили  історичних постатей та письменників  таких як Сидір Ковпак, Георгій Кирпа, Чорновіл, Гончар, Стельмах та Сюсюра. Також були 2 свіжі могили Ступки та Шевченка (дресирувальника)
Чистенькі головні доріжки, прибрані могили..та, все ж таки, для мене Личаків залишиться найкрасивішим місцем спокою людського тіла.
Цього дня погодка не була надто привітною, але могло бути і гірше.
Одним словом, там треба побувати. А ось трішки фоток.