Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Golem

#521
Дякую за звіт і приємно що читаєш форум. Ти понавикопував і пооживляв навіть теми 10-и річної давності. Може маєш якийсь унікальний обєкт, де ще ніхто не був? Вийшов би цікавий звіт. ;)

Ну і пиши в плани як кудись лізтимеш, або приєднуйся до наших вилазок ;)

Виглядає що це та ж булівля що і тут? Питання до Адмінів: може перенести фото з Дахів Львова і зробити окрему тему по Цьому будинку?
#522
Hi!

I've been on this plant some time ago. It produces various military equipment but definitely not airplanes. This facility has nothing in common with aerospace. The buildings you showed are fulfilled with some machine-tools. These buildings are semi-abandoned. The rumors are that part of this plant is going to be demolished soon.

I can't show you pictures. But in my opinion these are typical factory buildings.

#523
Так як цими вихідними був у Карпатах та ще й двічі проїжджав Коломию то цілком логічно в якому стилі буде наступна пісня.

Сайт Експлорер



Ой, бродили ми ночами по брудній Лощині.
Сайт "Експлорер" знаменитий по цілій Вкраїні.

Ой, бродили викладали що є в старім місті.
Сайт "Експлорер" в журналістів є на первім місці.

Біжить Васіч із Опіллям, всі ВШ хитає.
Сайт "Експлорер" в інтернеті кожний діггер знає.

Іде Стінгер у бахілах, в Полтві по коліна.
Сайт "Експлорер" прочитала вся наша країна.

Сидить Голем вечорами, та й звіти катає
Сайт «Експлорер» регулярно СБУ читає

Бодя Сталкер в себе дома хабар не тримає
Сайт "Експлорер" в Україні цвіте-розцвітає.

---
PS Якщо комусь не подобається як я його використав, напишіть. Заміню на себе :)
#524
12 Жовтня о 7 ранку в Сокільниках впав літак. О 8 ранку про це вже Міша написав в телеграм. Я кинув все і поїхав подивитися. На місці був перед девятою. Дуже показово що літак впав майже на цвинтар. Всі підїзди були заблоковані, не пускали навіть зіркових журналістів.

Я розвернувся і пішов кущами. Мені вдалося дійти до самого літака. Також тудою ж пішли оператори кількох каналів. Запаху пального чути не було, слідів пожежі також. на місці працювали рятувальники і вирізали людей з літака.

Потім над головами почали сідати літаки які довго і нудно кружляли над аеропортом. Я розвернувся і пішов до машини і потім на роботу.

Викладаємо в цю тему власні фото з місця падіння. Ті шо в неті є хай собі будуть :) Як тільки літак звідти заберуть перенесемо цю тему на паблік. хай буде для історії.













Хрестиками позначені пости

#525
Я +1. :) це нетуристична Полтва. Знову будемо всі в гамні. Це я для тих хто думає чи з нами йти :)

Ну і пропоную вживати назви вулиць для іменування колекторів. Так всі звикли. Цифри важко запамятати. Водоканал теж говорить "колектор на Стуса " :)
#526
Ура! Ти нарешті туди сходив. А мені сором і ганьба, бо все збирався і збирався. :) Маємо тепер ще один колектор для дослідження. 2019 рік увійде в історію львівської колекторології як рік великих відкриттів. :)

Пиши тему в плани на ці вихідні ранок. Думаю зможу приєднатися з газоаналізатором і пройдемо його до кінця. Може ще хтось захоче какашки помісити.

Також окремий плюс за карту. Я хоч і був в районах центру купу разів, але кожен раз вони мені як нові. А ти все це чотко задокументував, для нащадків і водоканалу. :)  Буду вдячний якщо ти час від часу карту підтримуватимеш і донаноситимеш решту районів. Тоді створимо окрему тему Карта Полтви.
#527
Дякую за звіт! Чомусь мені слово Остер асоціюється з цією піснею Кому Вниз. Хоч Ольстер це троха інше але звучить близько. Тим не менше "Від Києва до Остера" гарно підходить як саундтрек до твого звіту :)



Не знаю чи ти спеціально чи так само вийшло. Але "закинута вогінна башта" мене усміхнула :)
#528
Приніс на роботу, розбирають. Лишилося ще пару штук. Хто бажає таку мати - зголошуйтеся :)
#529


А чи знали Ви що під вершиною гори Микулеска є справжній бункер з великою кімнатою, двома входами та коридором? Я зайшов у нього з однієї сторони гори, пройшов під самою вершиною, непомітно вийшов з другої сторони і раптово крикнув у спину друзям: «Hände hoch!» 😊 У першу світову війну тут знаходилася потужна лінія оборони. Після війни залишилися кілометри шанців та колючого дроту, відра гільз та розсипи шрапнелі, а також великі бункери для ночівлі. Потім була друга світова. Багато де в Карпатах можна побачити ехо війни. Але таке величне та збережене є лише тут.

Вид на гору Стайки. 1915 рік. Знайдено на вершині


В одному з бункерів на Стайках


Вхід в бункер на горі Микулеска


«Срайки, та це ж люди на кожній горі таке роблять!» - здивуєтеся Ви і правильно зробите! Мало хто чув про них, а тим більше ходив по цих горах. І хоча Стайки та Микулеска знаходяться в самому епіцентрі чорногірського туризму - Дземброні; жереп там не проламаний а стежка не протоптана. Це справжні дикі Карпати де навіть місцеві афини не збирають. Машиною сюди не під'їдеш а два з половиною кілометри від табору до Микулески ми долали пів дня і стільки ж назад. На весь похід зі Львова ми витратили повних три дні що перевищує бюджет стандартних вихідних. Звичайно, нас трохи затримували нові чудові ракурси на гори Піп-Іван та Смотрич. Але основна причина такого низького темпу була в скелях, лісі і жерепі. То ж сміло пишу звіт не боячись зПопсувати і цей кусок Карпат. Він за себе ще постоїть.

Шукаємо дорогу в жерепі


Смотрич з Микулески


Стайки


перехід з Микулески на Стайки


Через жереп звісно що


Коротко про головне:

-   Гори Стайка та Микулеска знаходяться паралельно відрогу г. Піп-Іван - полонина Веснарка
-   Старт маршруту від села Явірник, ночівля на полонині під горою Стайки. Як альтернатива є колиба але коло села і без пічки.
-   Ми дослідили чотири бункери що викопані в товщині гір. Ці бункери просторі та придатні для життя навіть зараз. Води коло них ми не бачили.
-   Бункери знаходяться між вершинами гір Стайок та Микулески. Цей перехід повністю заріс жерепом. Можливо в ньому є ще цікаві об'єкти.
-   Весь похід ми зустрічали шанці, багато попадалося ржавого заліза, гільз, колючого дроту та інших атрибутів війни.
-   Хронометраж маршруту:
     o Львів – село Явірник: 6 годин
     o с. Явірник – Полонинка під Стайками: 5-6 годин
     o Полонинка під Стайками – г. Микулеска: 4-5 годин в одну сторону

Колиба дорогою до Стайок


захід над ПІЧ


Саперка в лісі якою копали окопи


гора-тризуб Стайки. Цим жерепом ми йшли


Бункер в жерепі




бункер під Стайками. Можна стояти в повний зріст


Ура! Я пройшов жереп


Диміли синії Карпати


Валялося на полонині


Шанці дорогою до Стайок


Деремося на перший зубчик Стайок. Фото Міші


Обід на Микулесці


Ну а тепер все по порядку як воно було.

День 1: Прелюдія

Про об'єкт мені розповів Василь Фітсак, місцевий гірський рятувальник і співавтор більшості сучасних карт по горам. Він був вражений тамтешніми бункерами та їх «сохраном». То ж розповів про них мені під час дослідження печери під г. Піп-Іван. Ну а далі вже було діло техніки.

Ми (Explorer Діма, Міша, Маряна, Бригадир, Електричкін та Голем) виїхали зі Львова о 8 ранку. Маршрут обрали через Бібрку, Франківськ, Коломию та Верховину. На 14 жопня припало аж три дні вихідних підряд. То ж ми побоювалися що траса на Буковель буде перевантажена. Коло ресторану і магазину в Ільцях ми поклонилися верховинському Хот-Богу, лиҐнули си Опілля та й рушили в сторону Дземброні та Щибеного.



Правильний магазин. Рево і Сало


Як тобі хот дог з салом?


Дорогою до Дземброні


В селі Явірник місцеві мешканці любязно дозволили лишити машини в них на подвір'ї. Пакуємося, переодіваємося і вйо в гори. Засиджені батони прагнуть руху, щоб не зростися чого доброго. Йдемо селом в сторону Щибеного, минаємо лісовозну дорогу праворуч і коло крайньої хати з капличкою стукаємося у фіртку. Стежка на Стайки пролягає через їх подвір'я.

Далі нас чекає затяжний але прочищений серпантин через ліс на полонину. Ним ганяють худобу, то ж туристи з рюкзаками теж почуваються тут цілком комфортно. Йдемо та милуємся золотою осінню. В Карпатах вона наступила на кілька днів раніше ніж у Львові, тішачи нас теплими ламповими кольорами лісу.

Початок маршруту


Стежка на полонину


ХСК додає сили. Летітиме вверх як кажан


Ну і трішки золотої осені у звіт :)




Полонина простяглася по хребту в сторону г. Стайки і займає добрячу третину маршруту. На ній є потужне джерело коло зруйнованої хати, недалеко колиба з цілим дахом, багато дров та коров'ячого гамна. По всіх ознаках видно що ведуться нормальна гуцульська господарка, робиться сир та винищується ліс.

В горах ми зустріли справжнього бандерівця


тут хтось копав по війні


Залишки снаряду на стежці


Вихід на полонину


Ура! В горах зявився зв'язок!


Перший вид на Стайки


Смотрич


ПІЧ


На порозі нас зустріли не відра, казани та колотівки, а гільзи та частини гранат. Всередині колиби просторо, влізеться 8 людей. Пічки немає, але є нормальне місце для багаття. Чисто та прибрано. В колибі можна було б і заночувати якби йшов проливний дощ, дах цілий. Але зараз погода чудова і на наступні дні нічого поганого не прогнозували. То ж ми йдемо далі.

Фото колиби, може комусь пригодяться
















Від колиби є два шляхи до полонинки з джерелом. Один йде низом попри ліс без набору висоти. Він починається втоптаною дорогою, долає кілька вориння і далі заходить в товщу лісу. Другий йде верхом по лисій полонині і потім потрапляє в той же ліс. Туди ми йшли нижньою стежкою. Назад верталися верхньою. Про те що нам потрібно йти саме до цієї полонини ми дізналися із звіту та GPS треку. Вона розташована найближче до вершини на висоті 1500 метрів і має аж два джерела води.

Дорога від колиби в сторону Стайок


Направо підеш, Смотрич знайдеш. На ліво підеш - Попу Івана знайдеш


За мною Стайки і Смотрич




Якби не вони то йшли б ми значно довше




Поки хлопці в карти бавляться :)


І це все? А ти казав шо буде складно!


ПІЧ і обсерваторія


Сонце сідає а ми ще навіть в ліс не зайшли


Доволі швидко стежка закінчилася і ми залишилися сам на сам з хвойовим лісом та мохуєнними галявинами. Відстань між смереками замала щоб ти нормально влізся з рюкзаком. Сухі гілочки то і діло норовлять виколоти очі. Схили такі стрімкі що стоїш по суті на одній нозі а другою висиш у повітрі, тримаючись вертикально лише завдяки лижним палицям. Йдемо від галявини до прогалини потроху обдираючи рюкзаки та каремати. Починає смеркати....

От так і йдемо попри шанці


Все що лишилося від солдата




Звісно що ми дігери і світла в нас хоч у космос світи. Але в горах це неправильне рішення. Якшо ввімкнути ліхтарі то крім точки перед собою нічого не будемо бачити. В такому випадку дуже легко згубити навіть ту примарну стежку якою ми йдемо. То ж скільки було можливо ми карабкалися довірившись власним очам. Десь за триста метрів від галявини ми повмикали ліхтарі і побачили під собою стару австрійську саперну лопатку. Напевно нею колись копали ці всі шанці вздовж яких ми йдемо.

Стемніло. Почали попадатися артефакти


Стара саперна лопатка


Ура, будемо пити Опілля з келихів




Секс з Карпатами продовжився, але вже при світлі. Ніби все гарно видно, ніби тобі приємно і ти отримуєш задоволення тут в глушині з друзями, але все рівно хочеться пошвидше кінчити все це. На галявину ми вийшли вже по азимуту. Поцарапані та схарені перестали шукати старі райштоки та військові дороги, а йшли напролом як ведмеді. Забігаючи наперід скажу що до галявини є відносно «нормальна» стежка. Але вона закінчується коло озера і далі все рівно лісом напряму. То ж дорога назад була коротшою ніж сюди, але не сильно. Тільки що при світлі.

Місця на галявині є на цілу дивізію, води також. Готуємо кашу кус-кус з м'ясом. Над гречкою вона має одну суттєву перевагу: достатньо просто закип'ятити воду і каша вже готова. А далі сидимо коло вогню, ділимося своїм життям, стаємо ще ближчими друзями. В перший день походу завжди є багато енергії, то ж можна сидіти хоч 24 години. Та ми знаємо що сьогодні це була лише прелюдія, «прєдварітєльні ласки». А справжній секс з Карпатами нас чекає завтра.



Не Опіллям єдиним ;)




Вечеря


День 2: hardcore з Карпатами

На висоті 1500 метрів спиться завжди гуд. Особливо коли добряче виговорився перед тим. Надворі аж 6 градусів тепла і немає ні вітру ні роси. Правда місце тут стріляне, ймовірніше за все якісь люди могли загинути. Якщо ти чутливий до біоенергетики то це може заважати кошмарами. О 8 всі вже мили казанки та гріли воду на пальниках. Щоб не витрачати часу ми снідаємо сухими пайками. Це ще одне нововведення яке суттєво змінило туристичні ранки за останні 10 років.

А де сніданок?


Так ніби сюди снаряд влучив




А Опілля, а Опілля не вода. Є плящина, є плящина й не одна :)


До жерепу готовий!


На Стайки від галявини стежки немає. Можна йти як напряму, так і через хребет. Ми обираємо другий шлях, тому спочатку з галявини даємо правіше, а вже по хребту лівіше і виходимо на перший зубець. Тут нас і накриває ейфорія. Вперше ми бачимо настільки захоплюючий карпатовид. На півдні димлять «синії Карпати», на півночі величний Смотрич сторожить шлях до Попа-Івана. Восени в Карпатах немає такої димки як у всі решта пір року. Жовте світло додає пейзажу теплоти, надмірний ультрафіолет не палить твою сітківку і все можна гарно роздивитися. Картинка в природи получається дуже чітка та контрастна, неначе оброблена якимось фотобогом з Олімп-усу.

Дорога з галявини на Стайки


Перший карпатовид


Десь там Румунія


Початок безлісої ділянки на Стайках


Самі вершини Стайок тут


Ношу з собою портативний вітровказ


На привалі. Сиділи би тут і далі не йшли


Андрій автор всіх фоток ширіком в цьому звіті


Незвичний ракурс на ПІЧ і обсерваторію




Прапор це багатоцільова річ. Ним не тільки можна вітер вимірювати, а й від нього вкриватися


Є сніг


Рушаємо далі на Стайки


Гора Стайки унікальна. Вона має аж три зубця і важко сказати де саме вершина. Здалеку вони всі три зливаються в одне ціле утворюючи тризуб. Під горою ми надибали невеличкий бункерочок у лісі. Жерепу поки що тут немає. Як і шанців що закінчилися нижче на хребті. Зі Стайок неозброєним оком видно капличку коло Обсерваторії, в бінокль бачимо як хтось пробує спуститися в печеру. Вдалині є Говерла, під нами Дземброня та навколишні села. Краєвиди звідси на стомільйонів. На відміну від Чорногори, Стайки на своїх 1700м якраз дають змогу нормально побачити як і низлежащі долини, так і сусідні висоти.







перед нами Микулеска


До неї йде така сяка стежка. Але в жерепі вона зникає


З Дземброні дивляться сюди і думають: "Ууу, в горах вже сніг є!"


Бункерок під Стайками






Хтось щось палив


Ну а що було далі я описувати не хочу, бо інакше цензура забанить. 😊 Дорога зі Стайок на Микулеску це справжній Карпатський hard core. Чотириста метрів жерепу ми додали півтори години. Стежки тут немає і бути не може. Хвойові гілки б'ють по писку, лізуть в очі та вуха, хвоїнки вже навіть набилися в труси і кусають мене в дупу. Для того щоб рухатися вперед потрібно задіювати абсолютно всі наявні м'язи спини, рук, ніг та шиї. Такий от універсальний карпатський тренажер. А ще воно лупить тебе по кістках як беркутівець дубинкою на євромайдані, лишаються характерні сліди. Після цього походу ароматизатор «Хвоя» в СПА салонах та саунах в мене ні з цим добрим вже не асоціюється. Навпаки, чуючи його я інстинктивно примружуюся готуючись получити гілкою по обличчю.

Дрону немаємо, тож підкидуємо телефон і так фоткаємо наший секс з Карпатами




Як треба йти: Зі Стайок правіше від галявини до галявини. далі напряму до 2 каменя. Фото з нього.


Та все колись закінчується. Зі Стайок ми пішли до другого каменя (на місці зрозумієте) а звідти гребенем. Це оптимальний маршрут. Майже перед початком підйому на Микулеску ми знайшли ще одну кімнатку і там був бункер. Він розташований троха нижче характерної позицій снайпера. Якшо йти в темноті запросто можна провалитися в бункер і щось собі зламати. Обидва ці бункери доволі типові. Вхід щоб можна було ввійти зігнувшись, всередині коридор десять метрів і кімната де можна стояти на повний зріст.

Вийшли з жерепа


Бункер в жерепі під Микулескою






Хтось загубив тут добротний французький ножик


місце для Снайпера


Бригадир пошурував на Микулеску


Куди спішити якщо тут такий вид на Смотрич!


Вершина Микулески складається з двох частин. Та що ближча до Стайок має величезну яму з-під НУП-а у підніжжі. Від ями йдуть шанці до входу в бункер. Бункер розташований під вершиною і є видовбаний у скелі кирками. Всередині є велика кімната і сліди де вони хотіли продовжувати копати. В кімнаті є плоска підлога та висока стеля, можна розмістити до 4 наметів. Далі йде довгий вузький коридор на північ і ще один вихід у шанці. Звідси можна вибратися на вершину та налякати своїх товаришів.

Вхід в бункер під Микулескою


Гора над входом




Коридор в головну кімнату


Фото Діми Експлорера


Сама кімната


Тут багато місця і теж можна стояти в повний зріст




Вихід з іншої сторони гори








Якщо пройти 100 метрів на північ то буде географічно найвища точка і власне вершина Микулески. В ній є ще один бункер з красивим арочним входом. Всередині розташовано дві кімнатки і гнила колода. Її напевно колись використовували як лавку.

Обідаємо на Микулесці






ну і краєвиди з цього ресторану!




Шанці на вершині Микулески


Вхід в бункер під самою вершиною


Для масштабу і метеопрогнозу :)


Друзі чекають зверху, я лізу вниз


За входом коридорчик


Далі кімната


В кінці першої кімнати є ще маленьке продовження


Вид з головної кімнати на вхід


Вид на головну кімнату з другої кімнати


Розкладаємо намет?


Цікаво чи тут щось не загубили


Була вже третя година, ми вийшли о 10. Гарно підкріпившись та насолодившись Срайкою з видом на Попа-Івана ми рушили назад. Хоч психологічно і не хотілося знову залазити в цей жереп, але дертися ним в темноті ще менше хотілося. Ми попередньо ще у Львові запаслися окулярами. Це хоч трішки додавало комфорту та безпеки, про очі не треба було думати.

Прощальний погляд на Стайки. З жерепа ми такими їх більше не побачимо


Огого яка гора!


1915, лежала поруч




Заглушка від гранати?


Перший зубець перед спуском до галявини ми траверснули. Там праворуч йде залисина і можна дертися по її межі. Ну а далі хвойовий ліс, ЖПС та азимут. Майте на увазі що знайти свою галявину в погану погоду чи з розрядженим телефоном може бути доволі важко. То ж розраховуйте свої сили. Це маршрут явно не для початківців.

Шукаємо дорогу в Жерепі


Так виглядає людина яка щойно вийшла з цього хвойового пекла




Далі по самому схилу Стайок тільки Ялівець. Йти можна


аж не віриться що ми це туди назад зробили


Для навігації, стежка до вершини Стайок


Хтось загубив тут. Ми віднесли до джерела. Хай служить


На Стайках. Далі спуск вниз


В таборі ми були коло 7 вечора, але ще засвітла. Усі учасники походу бувалі туристи, та втома відчувалася. Поївши та підлатавши шкари Бригадира ми вирубалися спати.

Шкари Бригадира не витримали


Він йшов перший. Ось що значить Карпатський foot fetish


зато як міцно після цього спиться!


День 3: Повернення до реальності

Вранці знову +9 і немає роси. Хоч на сусідніх галявинах вона є. Містика? Досліджуємо місце на предмет військових знахідок. Є кілька снарядів від шрапнелі що не розірвалися. Вони радянські по ДСВ. Є корки від гранат, згнивший чорний метал. Також знаходяться австрійські гільзи 1915 року. Тобто це місце пережило дві війни і тут тривали бої. Нам повезло, ніхто не «пожартував» і на місці вогню набоїв закопано не було.

Ранок в стилі Експлорер


Фото напамять перед поверненням додому


Бригадир знайшов в лісі непомітну стежку яка йшла в сторону колиби. Це нам троха пришвидшило шлях назад. Але коло мутного озерця що не позначене на жодній карті стежка повернула праворуч в сторону окопів і зникла. Мусіли знову йти буреломами. А цікаве озеро чи то пак болото. В такі часто викидали зброю та інші артефакти. Далі почався стандартний бурелом. Ми йшли по азимуту до галявини яка передувала полонині. На галявинах закінчилися воронки від диких свиней та почалися коров'ячі міни. Тут вже пряма дорога на полонину і назад до машин.

Озерце по дорозі до полонини. Нам праворуч


Далі йдемо вздовж шанців


Троха розчистити і можна воювати


Вихід на першу галявину. Якщо йти від колиби до галявини де ми ночували то все треба робити навпаки :)


Друга галявина перед полониною


Вид з полонини на ліс. Стежка починається там внизу, не на хребті.


Пригріло сонечко




Вже тричі поспіль я йду в гори саме в цей час - 14 жовтня і тричі маю гарну погоду. Звіти з попередніх двох мандрівок є 2018 тут і 2017 тут. Очевидно що це гарний час і потрібно перетворити його у традицію. Коло машин ми були о 14 годині, купили в господарів смачнющого сиру і ще через 6 годин проригалися на узбіччі коло об'їзної. Настільки разючий був контраст між екоделічними Карпатами та уєбаністичною метушнею.

Впевнено крокуємо до ммммашин :)




Назад ми йдемо по самій полонині, скидаємо висоту


Кожен температуру відчуває по свому


на полонинці є ще таке от укриття від дощу


Щоб полонина не заростала ї1 час від часу роблять депіляцію


Сюди добре йти взимку. Тоді сніг накриє Жереп і легше буде дістатися Микулески. Заодно буде вода та ночівля на вершині в бункері. Також це місце ідеально підходить для зйомок історичних фільмів про війну.

Вказівник на дереві перед виходом на полонинку


Ото я розумію Рюкзачище!


ну і релакс для очей та біль для колін




Вихід в село


Після карпатського жерепу колючий дріт він може гнути голими руками


Я вже чотирнадцять років як ходжу Карпатами і думав що все вже знаю. Але це не так. Лише за цей рік стався Літак під Яйком, Печера під Попом Іваном і от тепер ці бункери. А скільки ж то ще всього може бути обабіч полірованих стежок?!

Карта як ви йшли. Виглядає все просто і близько. Коби ж то.


Панорама зі Стайок на Чорногору і Микулеску

#530
Був там з Олександром Деревягіним. Виявляється що обличчя вицарапане на камені належить богині Спелеології. Вицарапана вона у 80-х роках Леонідом Мацкевим. Також на тих скелях є ще багато старих написів латинкою. Саша, якщо щось напутав виправте будь ласка.

Вхід в одну з печер. Є позначений на гугл карті. Знаходиться тут


Богиня Спелеології




Досліджуємо написи на скелі




Хтось поруч понаривав шансів. Бавляться в войнушки




Ну і вони перекрили в'їзд в ліс. Перекопали дороги :(
#531
"От приїду я на море, ляжу на пляжі, прийму позу зірочки і буду нічого не робити цілий тиждень"- думав я собі, та помилявся. Вже після першого дня пляжування мені стало нудно і потягнуло на пригоди. То ж замість того щоб набувати ознак негроїдної раси під пекучим сонцем, я троха полазив Хорватією. Що і вам рекомендую зробити.

Мій День Незалежності


та тут тісно як в BMW


Підземні легені планети


Я це зробив!


В цьому звіті буде про:

- Загальний опис Хорватії і як там відпочивається
- Телефомунікаційна вежа коло міста Врсар і Ровінь
- Кабіна Міг-21 і політ над містом Ровінь
- Катання поруч з Дельфінами у відкритому морі
- Військова частна у місті Пула
- Печера з величезними сталактитами
- Музей тракторної техніки
- Грот Ромуальда, руїни замку і всякі дрібнички

Чому Хорватія а, не наприклад, Болгарія? По перше, ми їхали з концерту Металіки і Бункерів в Німеччині. Хорватія це було найближче море. По друге, купатися в Чорному морі з Чорним кочегаром і москалями не дуже хотілося.

Традиційно чисте море






Острів з берегом зєднував місток


А це вже точно не мартин, а чайка!


Острій де я жив


Так, Хорватія дорога бо сюди приїжджає багато Німців та Італійців. Але ж вони теж не дурні, знають де добре! Північ Хорватії це є півострів Істра. Чудові камяні пляжі, тепле і чисте море, але немає гір. Якщо поїхати південніше в Нін, Задар і Спліт то природа буде як в Криму: гори і море. Хоча, як на мене, на півдні Хорватії влітку троха зажарко, а восени починаються шквальні вітри. Основна маса пляжів в Хорватії це камінь. Для тих хто любить бути весь в піску теж є пляжі, але їх суттєво менше. Тому треба гуглити пісок наперед.

Люблю каміння!


захід в море. Зроблено в 1995 році після війни


Відпустка в стилі Експлорер!


ще покищо білий та неголений


Оце я розумію індивідуальний пляж для мене :)


Я був в Істрі, маленьке місто Врсар. Жив на острові в наметі. Дехто подивиться на мене круглими очима: як так в наметі? Який же це відпочинок??? І вони будуть праві. Намет був лише як склад речей, а спав я, насправді, поруч на карематі під відкритим небом. Душ і туалет на острові були, їсти теж. Зато не було шуму, машин, музики і пахлави мєдової. Так як я по натурі зануда то традиційних розваг у вигляді ресторанів та дискотек не потребував. Навпаки, вони мені лише заважали навіть з сусіднього берега.

Острів де я жив


Дозволяється сюди заїхати щоб розкласти речі. на ніц машину треба забрати. паркінг безкоштовний. Але за острів дерли 25 євро




на пляжі є холодильник


Адріатичне море


Ранкові пробіжки, а як без них!


Острів не перенаселений, можна знайти спокійний куточок щоб позасмагати собі


Хто бував на островах той знає, час тут йде своїм особливим чином. Він суттєво вповільнюється та відстає від часу на великій землі. Тому за тиждень на острові відпочиваєш як за два на березі.

Істра загалом і Пула зокрема є доволі популярними точками відпочинку для Українців. То ж якщо ви вже тут, встигли згоріти чи вам стало нудно дивитися на зморшкуватих людей на пляжі - ось опис цікавих місць щоб там можна поексплорити.

Врсар




Центр міста


Там плавають дельфіни


Скільки ж цим воротам років?


Касса коло благальні :)


Тут зранку замітають, щоб острів не був таким хвойовим


Багато зустрічав таких ретро автомобільчиків. навіть ТО проходять!




Walkaround :)


Коло міста Врсар є вежа, найвища точка. З неї гарно видно оливкові сади, захід сонця над морем і саме місто. Неподалік є музей авіації. Можна посидіти в МІГ-21 і політати за кермом на маленькому дирчику. А чом би і ні! Заодно і гляну з висоти чи ніхто в мій намет не лізе.

ех нема пива й розводла


Вид з гори на місто Врсар


Купив оливкову олію з цих садів


Залаз наверх




Знову Врсар і океан




Динамічна індикація, не всі світлодіоди світяться одночасно. Економлять електрику


Приємно усвідомлювати що вона тут


Водозбірник на горі


Зробивши кілька кругів над своїм островом я полетів в місто Ровінь. Дорога пролягала через знаменитий на всю Хорватію свінгерський пляж. Ну як тут не знизити висоту :) Назагал Хорватські містечка всі плюс мінус однакові. Кругла, церква посередині на горбочку, оранжева черепиця на даху і білі камені як бруківка. Симпатично, але доволі швидко приїдається.

Фетиш радянської уніформи для німців


АН-2


Нібив  літаку все мало би бути легке, а тут такі залізяки!


Силова частина і випрямляч


Кабіна АН-2


Скажу чсено, сидіти тут було некомфортно


радіокомпас що працював в парі з передавачем з Бібрки


Для порівняння сучасніший літак


Йду краще посиджу в МІГ-21


Грубий пілот сюди не влізе


Приціл






Червона кнопка Вибух що знищувала коди Свій-Чужий


Дуже цікаві трипозиційні тумблери. Складні у виготовленні але економлять місце коли його немає


Блок прицілу зверху








Частини електроніки від цього МІГ-у. От реально, в літаку вага і місце цінне. А вони стільки ліплять зайвих розємів, екранів і все таке.


Ну дуууже мініатюрні стрілки


Деяким людям би такий регулятор отзивчивости


Надлегкий літак


Зараз буду ним керувати




Мій намет праворуч на галявині


майже як серце


Врсар


Вежа з наклейкою експлорер






А це вже Ровінь, найближче велике місто








Ровінь


Прутень я що тут куплю!




Типове Хорватське місто. Вузькі вулички щоб була тінь і не так пекло


Та ж церква що і з літака


затишна кафешка поруч


Нехай вивітриться запах Полтви з машини


Як Ви думаєте чи далеко вони заїхали? ;)


Дизель на свінг пляжі


Море в Хорватії чисте, дуже популярним є катання на човнах поруч з дельфінами. Просто виходиш у відкрите море і дельфіни самі починають попри тебе грайливо вистрибувати. Хоч дельфіни це тобі не в бункер лізти, але теж дуже дуже цікаво.



















Хоч і зварено з поносом, але смакує як звичайне пиво


Гарно відпочивши потягнуло мене на творчість


Так я писав про німецькі бункери


Довантажую фотки і звіт готовий!


Пула це великий порт з амфітеатром. Фото звідти можна глянути тут. Але мене цікавила закинута ВЧ що поруч. Вхід на територію охороняється, але якшо ти без болгарки то пускають і так. ВЧ знаходилася на березі і колись охороняла порт. Вона десь три кілометри завдовжки і має навіть штаб на острові. Будували її ще до ПСВ, потім перебудовували кілька разів і закинули лише недавно. Тут є багато казарм, технічних споруд, ДОТ-ів, підземних бункерочків в скелях. Але все вже гарно проексплорено місцевими. Мені вдалося вилізти на дах найвищої казарми і там почепити нашу наклейку. Хоча б тут не було всюдисущих графіті.

Коментарі зайві. Закинутий абандон




















ВЧ колись захищала цей канал


Один з адмінбудинків.


ДОТи на підступах до нього








Острів з казармами і дотами. Зараз там будують стоянку для яхт :(




Всередині адмінбудинку










Скільки то дрібних штрихів треба було наносити!


За адмінбудинком




Поворотна стрілка для вагонеток зі зброєю?




Всередині будівлі живіть єгипетські жреці і слідкують за котами


Облом. Вихід на дах надійно спиляний :(




То ж йдемо до наступної будівлі


Територія ВЧ величезна, десь зо три кілометри в довжину. Я оглянув лише найбільші будівлі і не витримав. Ну дуже вже тут жарко лазити. Зате навпроти є порт з купою залізяччя. Можна зробити мокрий інстал і пробратися в нього з моря. Десь 500 метрів вплав. Цю ідею я лишив на наступний раз.

А штукатурку нашо було збивати?


Краса і жара. Перебігаєш як на зоні від тінька до тінька


Порт Пула вдалині


Наступна ціль! Може тут вдасться вилізти на дах




Горище будівлі


тут напевно впав метеорит :)


Ревізія коминів


дах потроху розходиться :(


От ми і наверху


острів з казармами


дах чистий. Сюди ніхто не лазив






Потужна сирена ЦО






Ще один сувенір для тих хто бажатиме йти слідами цього звіту


Сусідній будинок де вихід наверх спиляно


Вертаємся назад


Прощальний погляд на порт


Скільки ж то років воно пустує?




Там є наша наклейка


Острів з казармами


Це вам не цеглу поверх кабеля кидати!


наступна ціль для інженерних військ. Заексплорерити вплав!








Скеля з бункерами всередині




На жаль бункери пусті. Крім стін нічого немає.










Насправді дивно в такій посусі мати затоплений бункер








Хорватія знаменита своїми печерами. Вони тут великі, красиві і їх багато. Звичайно що українські печери найдовші. Але стільки сталактитів, сталагмітів та іншої краси як тут я в нас не бачив. І не треба за ними повзти десятки кілометрів по болоту. Можна зайти не згинаючись. Рекомендую відвідати.

Зараз підемо туди на -60м глибини і -20 градусів температури


Печери в Хорватії


Культурний спуск


перша зала вже вражає


Це все сталактити










Той же прикол що і в нас. Порода насправді напівпрозора і світиться


Мені чимось нагадало череп


По правильному називається плафон






Йдем рівнем нижче




Кому Шаурму?


Ці двоє скоро зростуться


Вертикальне провалля вниз


туди теж можна спуститися на шнурку. Але це атракція на цілий день




Легені підземного світу






Найнижча точка з озером


там є вода. Хто її бачить?






Через мільйон років ця стеля доросте до дна і стане частоколом сталактитів




В озері живіть особливі тваринки


Кольору їм не потрібно як і очей. зато вміють дихати як під водою так і на повітрі


Прощальна фотка і пора виходить


А це вони напевно в Стебнику фоткали?


Навпроти печери є музей тракторів. Мені, як інженеру, завжди була цікава історія техніки. Як людство йшло до сучасного двигуна з common rail. А ішло воно довго і звивистими шляхами. Старі дизелі були примітивні, малопотужні. Їх треба було півгодини гріти перед запуском, про екологію мова не йшла взагалі. Також тут можна навіть побачити паровий трактор і зрозуміти як насправді складно відділити зерно від колоска.

Цей каток клав асфальт на більшості місцевих доріг аж донедавна


А це сучасніші зразки Валєри


Як вам дизельна бензопила?


Один з перший трахторців


А як же американці і без кока-коли?


Все просто. Сидиш на мості і ніякої рами не треба!


Тодішні мотоблоки




А це річ! паровий трактор!!!


Молотилка зерна. Доволі складна штука але без неї руками би тиждень треба було б ціпом махати






Воно відбиває зерно, просіює його від полови, видуває бруд, залишки колосків викидає назовні а зерно засипає в мішки.




зараз це все робить один червоний комбайн epple




Hella зараз виробляє лише запчастини до машин. А колись були повноцінною продуктовою компанією


Чимось схожий на наші трактори


В ті часи двигуни мали гарячі свічки що були розкалені до 800 градусів. Таким чином пальне легше вибухало. А ще ставили масивний маховик щоб крутив це все два холостих такти.


Класичний дизель з якогось бомбіка


Один з перших дизелів. Має деревяний вал щоб ремнем крутити молотилку зерна




А це вже якісь фантазії з зоряних війн. Нога від робота наприклад


Чим почали тим і закінчуємо огляд музею


Ну і на завершення в цих місцях можна оглянути Лімницький канал, природню затоку яку постійно треба було обїжджати. Вона чомусь дуже знаменита і внесена в спадщину Юнеско. Тут же є грот в якому жив сам святий Ромуальд. Цікавий був чоловік, його вважали святим ще за життя, фанатик своєї справи. Все життя шлявся по печерах, заснував купу таки х же спелеогуртків і поназивав їх монастирями, дожив до 80 років

Руїни замку коло Ровіня








Грот Святого Ромуальда


Написано що тут розмножуються кажани. Просять їм не заважати.


Грот всередині. Кажанів там далі справді було дуже багато. Прийшлося втікати


Лімницький канал


Ну і як завжди в Хорватії коло кожного міста мають бути руїни середньовічного замку. Оглядаю це все і збираюся добу до Будапешта :) Хоч слова свого я не дотримався, але відпочинок пройшов на славу. Напевно якби Альпініст та Піхотинець знали що я такий балабол то б поїхали зі мною. А не лишилися бомжувати в Варшаві. Але про це вони обіцяли написати окремий звіт 😉

радар коло Ровіня


Наверху для чогось поставили камеру кругового огляду :(




Радар. камера лише з одного боку.


Якщо крутиться - значить можна покататися!


Якби він не крутився то я б точно заліз. А так то опромінюватися неохота.


Бажаю всім гарного відпочинку в наступному сезоні!


Я спеціально не став писати де точно я зупинявся і що скільки коштує. Це все легко гуглиться і часто змінюється. Пишіть якщо потрібно буде уточнення по місцях що тут описані.
#532
Натхненний вчорашнім ток шоу написав пісню

Двічі в одну Полтву не насреш



Більше я не дамся копам в полон
І не наздожене мене патруль
Я не полізу за тобой знов
Прощавай закривай люки люки

Двічі в одну Полтву не насреш не благай мене
Воду що смердить не перейдеш
Не пали об'єкт
Наший форум збереже ріку що колись текла
Вибач зрозумій я вже злила

Те що Полтва змила не повернеш
І ти не знайдеш світло в її ходах
Щурів що втікають не доженеш
Йди один в Полтволаз темний брудний

Двічі в одну Полтву не насреш не благай мене
Воду що смердить не перейдеш
Не пали об'єкт
Наший форум збереже ріку що колись текла
Вибач зрозумій я вже злила
#533
Коли я спускався в шахту Калуша то внизу відчувалася нестача кисню. Також були гнилі дошки і міг виділятися сірководень. Під час дослідження Полтви теж бувають вузькі місця де є сумніви в якості повітря. Аналогічно може бути в старих підвалах.

То ж я зрозумів шо без газоаналізатора нікуди.


Міряє кисень, СО, сірководень і метан. Працює дуже шустро, в реальному часі. Батареї вистачає на 8 годин. Якщо хтось йтиме в потенційно-небезпечні місця то з радістю позичу. Безпека перш за все. Та й сам піду якось еко-інспекцію Полтви проведу. По злачних місцях ;) Троха опису є тут
#534

З 24 хвилини

Дали змогу виступити про Полтву, розказати трішки про нас. Тепер люди не будуть шугатися і думати шо ми крадемо люки коли ми вилазитимемо з-під землі.  Ну і приємно було розуміти що всі з присутніх читали звіти з Експлорера :) Вони так мені і говорили. Це хороший стимул лазити і писати ще.








#535
I'd like to inform you that we have 6  open positions for NCGs for the next year(Start date in January).

LIST of open NCG positions is here: https://jobs.cypress.com/search/?createNewAlert=false&q=&locationsearch=ukraine

1.   https://jobs.cypress.com/job/L'viv-Systems-Engr-46/588231200/
2.   https://jobs.cypress.com/job/L'viv-System-Validation-Engr-46/588229500/
3.   https://jobs.cypress.com/job/L'viv-System-Validation-Engr-46/588231900/
4.   https://jobs.cypress.com/job/L'viv-System-Validation-Engr-46/588232400/
5.   https://jobs.cypress.com/job/L'viv-Systems-Engineer-46/588228400/
6.   https://jobs.cypress.com/job/L'viv-Systems-Engr-46/588230000/

По простому: на Сайпрес потрібен випускник (випускниця), що цікавиться програмуванням під мікроконтролери, С, розуміння цифрової і аналогової техніки. Кого цікавить пишіть мені в Приват :)
#536
Так як нині в Роя деньчик і він точно святкуватиме, вирішив підкинути йому застольну пісню.

Два бункери



Колись малим спалився на дачлі,
Втікав у ліс незнаними шляхами,
Вдогонку копи мигали мені,
Червоними і синіми,
Червоними і синіми вогнями.

Приспів:
Два бункери, мої два бункери,
Оба на глибині, в душі моїй оба.
Два бункери, мої два бункери,
В червоному зв'язок, а в чорному - генштаб.

Мене приймали тисячі разів,
Та я вертався на свої залази.
Переплелись як діггерське життя
Мої тяжкі і радісні,
Мої тяжкі і радісні полази.

Приспів

Прийшла вночі на землю темнота,
Та я нічого не несу додому,
Лиш згорточок старого хабара
І вибиті оті слова,
І вибиті «КМ» слова на ньому.

Приспів

ну і як її правильно співати можна почути тут
#537
Плани / Re: ШротоСесія
06.10.2019 08:11:12
То що, цей рік буде чи ні? Бо вже скоро листя впаде :(
#538
Вийшла стаття на основі цієї мандрівки. Читати тут
#539
Додам пару свіжий осінніх світлин з Ратуші. Серед цікавого також можна легально провідати її підземелля.

Підйом нагору і ваги годинника. Потрібне дублювання як у військових, щоб не відмовив. :)


Вид на Стрийську


Все, не буде більше кончєної радянської бруківки мого дитинства


Характерна дрогобицька забудова прощі Ринок. Такої більше немає ніде


Церква Святої трійці і Цюхівський хребет. Цікаво що вулиці Трускавецька і Бориславська розходяться не під прямим кутом як це тоді було прийнято.


Тут мене колись хрестили


Бойова Дзвінниця костелу. десь там має бути підземний хід


Котеджна забудова в сторону вул.Горішня Брама і Борислава


Треба йти до годинника, буде зараз бамкати


майже 100 років, все в чудовому стані. Памятаю в 90-х він навіть стояв. А потім суттєво пізнив. Зараз знайшли толкового годинникаря

#540
Знаю що крім мене нупологія мало кого цікавить. Але для тих кого цікавить вестиму тут блог "У пошуках НУП-а моєї мрії" :)

Один мурований НУП коло повороту на Тернопілля


Всередині хіба що дошки збереглися.


Але цей цікавий. Бо нетиповий. Верх добротно змурований, бак синій а не сірий


Всередині повністю пусто


Далі був робочий НУП коло провалля в Стебнику




Цей НУП не був відкритий на розпашку


Не маючи багато часу ми лишили цю масивну гермокришку на наступний раз. Агов Трускавецькі, може заглянете під кришечку? ;) там може бути або плоска муфта і ніц цікавого. Або спуск вниз і стійки з обладнанням. Як повезе.