Topics

В нашу групу на Фейсбук написала організаторка цікавого заходу - фестивалю "Все пропало" та запросила приїхати, потусити та за можливості виступити та розповісти про Експлорер та урбекс. Вилядати все має типу як річниця Експлорера, тільки зі спелеологічним ухилом - намети, озеро, печери, їжа на вогні, спілкування.

"ВCЕ ПРОПАЛО" Міждисциплінарний фестиваль

Організатори: ідеолог - Юрій Зарембський та Арт платіорма "Дивина".
Плануємо проведення події на приватній території з озером та річкою, у форматі покращеного кемпінгу, в районі печери Млинки. В планах - виступи спікерів, виїзди до печер, вечірня арт програма.

- Концепція події. Печери – справжній Клондайк! Спелелогія, геологія, біологія, гідрологія, фізіологія, мінералогія, мікробіологія. Крім того - рекреаційний і спортивний потенціал – безмежний.

- Закликаємо до діалогу навколо Печерного Питання як ветеранів спелеології, так і молодь, не залежно від фаху.
В конструктивному диспуті і діалозі буде вибудовано здорову стратегію розвитку Спелеології і захисту печер.

- У важкі часи важливо знайти час і можливість конструктивного діалогу. Віднайти вічні цінності людяності, згуртуватися на міждисциплінарному рівні. Налагодити нові дружні зв"язки, відновити старі і підтримати існуючі.

Більше інформації, учасники, розміщення - у презентації. Орієнтовна дата проведення - 20 червня, місце - Тернопільська область, приватна територія біля однієї з печер.

Якщо хочете поїхати, напишіть, будь ласка, в цій темі або мені в приватні повідомлення.

Сім років тому, в ніч з 18 на 19 лютого, у Львові відбулися події, які пізніше отримали назву "Ніч гніву".

Невідомі особи захопили всі райвідділи поліції Львова, будівлі прокуратури, податкової, Франківського суду, розбій був у приміщенні СБУ, була підпалена військова частина Національної гвардії. У ніч сталося дев'ять пожеж, знищене майно і численні кримінальні справи.

Розслідування по цій справі і досі триває. Якщо чесно, думаю, що імена організаторів та їх справжні мотиви ми ніколи не дізнаємося.

Знайшов свої фотки, зроблені зранку 19 лютого. Виглядало все просто епічно. Якщо маєте ще десь в архівах, поділіться, будь ласка, для історії.

UPD: Тема закрита. Дякуємо всім, хто долучився!


Наш камарад Бобер потрапив в невелику халепу і тепер потребує нашої невеликої допомоги 8)

Опис події від metalhead:

26.01 зранку поблизу н.п. Дубровиця ми потрапили у дтп. Внаслідок заледенілої траси і відсутності відбійника - злетіли з дороги у кювет і перевернулись на дах. За кермом був наш хороший друг, Подолян, на передньому пасажирському - я, на задніх - Орест з Бобром. Подолян, я і Орест народилися в броніках, тому маємо тільки пару синців і поламаний ніготь :smile:.
Бобру на жаль повезло менше, він серйозно травмував ключицю. На місці дали йому знеболююче, зафіксували постраждалу руку і одразу ж з допомогою небайдужого чоловіка поїхали в медпункт села а звідти вже в лікарню швидкої допомоги у Львові, де після обстеження та рентгену був поставлений діагноз: закритий перелом правої ключиці зі зміщенням. Мішу госпіталізували. Для повноцінного відновлення необхідна операція - остеосинтез ключиці з допомогою титанових пластин та гвинтів. Вартість набору - 14746 грн з комісіями), плюс 2000 грн за роботу хірурга та анестезіолога. Додаткові витрати типу ліків, рентгенів, перебування в лікарні вже не рахуємо... В Бобра на даний момент таких коштів нема, оскільки буквально два тижні назад він вийшов з карантину (корона). А взагалі дядько займається висотними роботами (промисловий альпінізм) і найближчі 1,5 місяці йому ніяка робота не світить, хоча жити на щось треба :pensive:.

Наперед дякую всім за допомогу!

BBC виклали у вільний доступ величезну бібліотеку звукових ефектів, яку збирають вже більше, ніж сто років.
Тут є все, що тільки можна придумати: звуки різних машин і механізмів, натовпу, спортивних змагань, звуки моторів літаків часів Першої світової, кроки людини, що йде по печері, шлюбні крики птахів і багато-багато іншого.

Доступна за посиланням: https://sound-effects.bbcrewind.co.uk/

Наприкінці року всі традиційно підбивають підсумки і загадують бажання. Ми теж не будемо відставати, тим  більше, що згадувати є що)

Не зважаючи на самі знаєте що, для Експлорерів рік вийшов загалом так нічого. Та й дійсно, хіба може якийсь там вірус настрашити тих, хто 24/7 шукає собі пригод і завжди готовий залізти в найбруднішу дірку чи на найіржавішу вежу? Єдине, за чим шкодую: цього року так і не провели річницю. Ну нічого, на наступний зробимо вдвічі крутішу :)

Трохи цифр за рік:
- біля 560 000 унікальних переглядів форуму
- 120 000 людей щось читали у нас на сайті
- 140 користувачів створили на форумі 1200 повідомлень, з яких біля 250 - інформативні звіти з фотками чи відео.
- Dezer в травні написав ювілейне 50-тисячне повідомлення. Тепер міримо на стотисячне, тому мусимо до цього всі докластися, щоб швидше написати і відповідно потім відсвяткувати.

Не зважаючи на обмеження в пересуванні, було багато крутих вилазок і подій, як і розповідей про них. Мені особисто найбільше запам'яталися пошуки літаків, проходження закапелків Полтви, РЛС Дніпро, ЧЗВ та круті фотки з дахів Львова та інших українських міст.

Дуже круто, що до Експлорера приєдналося багато молоді, і в квадраті круто, що ви регулярно ділитеся розповідями про свої пригоди на форумі. "Старожили" трохи бурчать, звичайно, в кращих галицьких традиціях ("Шо то має бути хлопчі, шо туво таке")))). Але фотки з походів десятирічної давності досі спокійно висять на форумі, як доказ, що експлорерський дух зазвичай проявляє себе досить однаково і з часом не міняється.

Експлорер буде існувати доти, доки ми всі на ньому пишемо і збираємося разом. Тому в Новому році всім бажаю більше вилазок, більше планів, більше зустрічатися і спілкуватися, більше приємних моментів, коли відчуваєш, що життя тішить. А рідному Експлореру бажаю побільше нових цікавих звітів та людей, що їх пишуть.

А чим вам запам'ятався 2020 та які плани маєте на новий рік?

Лиса Гора - дуже поширений топонім в Україні. Та, про яку піде мова далі, розташована на південний захід від Вигоди. Зайти сюди можна двома шляхами - з села Новий Мізунь або (як йшов я) зі сторони траси з Долини на Хуст. Стежка починається навпроти колиби "Гостинний двір", що трапиться вам з лівого боку майже відразу після того, як проїдете Вигоду. Жодних відгалужень чи поворотів, просто йдеш собі вверх. Часто доводиться перелазити через впалі дерева. Видно, що люди тут ходять нечасто. Підйом на гору і назад до колиби нам зайняв трохи більше чотирьох годин.

Місце на карті

З вершини в добру погоду видно Вигоду, Долину, Болехів, Калуш. З іншого боку синіють гори Аршиці. Звідси можна ненапряжно за два дні дійти пішки, наприклад, до Славського.

Взагалі, цей район Карпат досить глухий, підійде тим, хто любить ходити в гори і не любить бачити там людей. Саме тут, від річки Мізунка, починаються Бескиди, які тягнуться аж до річки Морава в Чехії.

Про Лису гору небагато інфи в інтернеті, але історія її цікава. Найперше, тут були розміщені артилерійські позиції. Біля стежки і далі в лісі ми бачили не менше п'ядтесяти окопів, викладених з каміння. Проте я так і не знайшов інформації про те, хто ці окопи будував і чи були тут реальні бої.
Після Другої світової в цих горах відбувалися бої УПА з НКВД, проти повстанців організовували численні військові операції. За кілька кілометрів звідси розташована гора Яворина і сумнозвісний бункер Роберта
А на кам'янистій вершині Лисої гори збереглися сліди язичницького капища, зокрема жертовних каменів.

Фоток багато не робив. Докидуйте свої, як будете в тих краях.

Сьогодні в нашому телеграм-каналі розгорілася цікава дискусія що робити з отакими пошкодженнями експлорерської шкури:



Аж поки не прийшов metalhead та грамотно все розписав. Нижче його повідомлення повністю, щоб не згубилося. Уважно прочитайте і нехай вам ніколи не стане в нагоді, як то кажуть. І обов'язково дописуйте, якщо маєте що сказати по темі.



Для шарящих, які не бояться болю і знають як шити: любий синтетичний монофіламентний шовний матеріл (нейлон) - можна купити поштучно за 50+- грн на пром. юа для таких порізів краще щоб голка була розміром 2/0 або 3/0. Треба ту голку чимось тримати, в ідеалі голкотримач, який має бути в стерильному пакеті або хоча б протертий спиртом. Від біди - заканають звичайні плоскогубці з мультитула. Перед зашиванням все добротно обробити хлоргексидом на марлевому тампоні (можна купити в аптеці) вата - херовіше бо лишаться волокна в рані.

Після того - обов'язково бинтову накладку товщиною хоча б в 2 мм на рану і зверху пов'язка. Але це переважно для медиків або для тих хто вміє шити, бо можна ще більше покоцати і відрубатися від болі.

Для всіх - обробити добротно хлоргексидином, притиснути марлевим тампоном, зверху туга пов'язка і в травму шитися.
Є варіанти з клеєм бф, склейкою пластирем (але обов'язково скласти краї рани а не клеїти пластир по м'ясу).
Ніякими мазями чи гелями в перші кілька годин не мажемо, треба дати тромбоцитам зробити свою справу, механізм регенерації закладений генетично а якщо одразу пхатися до рани і порушувати процес утворення первинної склейки - буде тяжче гоїтися.
Хіба що одращу співставити краї і зашити, але це не для всіх. Після того обов'язково регулярна обробка антисептиком, зміна пов'язок кожен день а краще 2р/день, курс антибіотиків і бажано протиправцева вакцинація (особливо якщо порізався ржавою колючкою).

Про знеболювання:
Якщо не шариш як колоти місцево то знов ж таки, лідокаїн на рану краще не треба бо болить не рана а шкіра біля неї. Лідокаїн може мати токсичний ефект.
Якщо колоти то найкраще інсуліновим шприцом з маленькою голкою, відступаючи 1 см від рани, дистанція між ін'єкціями 1,5-2 см, при кожній вводити 0,1-0,2 мл розчину.

Але дуже залежить де саме. Попадеш поруч в якусь вену чи артерію - негайний токсичний ефект на печінку, нирки, серце. Взяв не лідокаїн а щось краще, з адреналіном і попав цим в судину - різкий скачок артеріального тиску і пульсу - ризик гіпертонічного кризу, непритомність. Зачепив лімфовузол чи залозу - місцеве запалення, ризик онко. Треба шарити що колоти, куди колоти і в якій дозі в кожному конкретному випадку, саме заради таких штук медики вчаться 7-8 років. Тому найкращим рішенням все ж буде зарядитити 2 табли кетанову.

Щеплення від правця мають робити всім в обов'язковому порядку в школі і потім під час вступу у вуз в межах мед комісії в 16-18 років але після розвалу совка ніхто за цим не слідкує і вакциновані може 40%
Тому краще зробити попередньо, як і вакцинацію від гепатитів B, C (раз на 5 років), від основних штамів грипу (раз на рік перед осіннім періодом).
Але рідко хто заморочується поки срака не пригорить)).

Знаєте що то є трамвайне (а також тролейбусне, метро чи що-небудь інше) бінго? То є така гра для брадяг і фанів громадського транспорту, а грають в неї так:
1. Вибираєш собі країну
2. Вибираєш вид транспорту
3. Пишеш на листочку всі міста, в яких цей вид транспорту ходить
4. По черзі то всьо об'їздиш і по одному ставиш галочки в своєму списку
5. Після останнього кажеш "Бінго!" і йдеш пити пиво

Трамвай в Чехії водиться в семи містах (клікабельно):

• Брно
• Ліберець --> Done
• Мост-Літвінов --> Done
• Оломоуц
• Острава
• Плзень --> Done
• Прага

Першим містом я вибрав Ліберець. Тут є багато цікавих речей, але сьогодні тільки трамваї, тільки хардкор  :D Їздять тут переважно Татри Т3 кількох модифікацій і є один EVO2, його я так і не побачив.
Міський транспорт має трохи незвичні біло-оранжево-зелені лівреї, але дуже часто заклеєний рекламою різних кольорів.

В інстаграмі фотки ліберецьких автобусів і трамваїв можна шукати за тегом #dpmlj







Трамвайна мережа цікава тим, що тут ще з 1960 року уживаються колії різної ширини - 1000 та 1435мм. Через це вулиці виглядають якось отак:



А ще тут є найдовша міжміська трамвайна лінія в Чехії, між містами Ліберець і Яблонець, довжиною біля 13км. Їздит тут вузькоколійний 11 маршрут, ним я і проїхався.



Колія переважно одна, трамваї роз'їжджаються тільки на зупинках



Дорога проходить через ліс, дуже красиво (фото не мої)





Розворотне кільце в Яблонці.



Яма для ремонту. До депо далеко, мабуть деколи таки доводиться заганяти туди вагон



Пройшовся трохи по місту. Гарне, але курча скільки тут циган (їх я щось не сфоткав, мусите повірити на слово  ;D)

Стріт арт





Захист від лазунів по трубах



Вулички в центрі





Перший пункт "трамвайного бінго" закреслений, сподіваюся, вдастся закрити решту ще до кінця року.

На завершення кілька фото з місцевого музею транспорту

1 травня вибрався на найвищу чеську гору - Снєжку, що розташована на польському кордоні в Карконошах. її висота всього трошки більше ніж 1600м., дуже рекомендую як нескладний маршрут на один день. Я не буду описувати дуже детально як туди дістатися, ви це легко нагуглите. Нижче трохи фото і моїх вражень.

Окреме "вау!" для телефонної аплікації  mapy.cz - це направду найкраща апка з туристичними картами, яку я коли-небудь бачив.

Один з маршрутів на Снєжку починається в селі Пец Под Снєжков (Pec pod Sněžkou). Це типове туристичне селище, типу нашого Славського чи Буковеля, зі всіма супутніми магазинчиками, кафешками та розвагами. Хто лінується йти на гору пішки чи має маленьких дітей, може скористатися канатною дорогою. Вона працює в теплу пору року, виїжджає аж на саму Снєжку і є порівняно недорога.



Переходжу через місток за автобусною станцією і йду по маркованому машруту через смерековий ліс. Стежка вимощена каменем.





Перший погляд на Снєжку


Джерело біля місця для відпочинку в лісі


Мисливський будиночок-колиба на шляху


Стайні з вівцями та кафешка, де можна непогано зависнути і далі вже не йти.






Проміжна станція канатної дороги. Якраз сьогодні вона відкривається  після зимової перерви






Далі стежка теж вимощена каменем і навіть є огорожа з металевих стовпчиків




Пам'ятний хрест як нагадування, що безпекою в горах ніколи не можна легковажити


Вже майже вершина






Нагорі холодно, ще й хмара раптом набігла. Але я хлопець передбачливий, маю в рюкзаку теплий одяг.


Все, я в Польщі. Через Снєжку проходить польсько-чеський кордон.


На вершині є обсерваторія, пошта, капличка (1681 року!) та геодезичний знак(19 ст.)








В обсерваторії живе найвисокогірніший в Чехії кіт. Не впевнений проте чи є він водночас і найвисокогірнішим котом Польщі, найвища гора Польщі - Риси - має біля 2500м і розташована у Високих Татрах.


Гречка з м'ясом в горах мусить бути! Якщо нема підкопченої "монашки", буду її їсти з термоса. Правда, вітер такий, що гречку з ложки і термоси зі стола здуває, треба діяти швидко і точно (закидуючи крупу в писок)))


Хтось забив болт і далі не йшов


Краєвиди з західного схилу












Якщо чесно, я трохи розчарований. На гору і назад я зганяв за 5 годин, фотку своїх черевиків після походу докладаю нижче. Де болото, де стрьомні плацкартні поїзди, історії про гуцулів на маршруті, де гречка і тушонка із закопченої монашки та горілка на вечерю, змоклі речі та спалені на вогні черевики? Це мабуть основна причина чому я кажу друзям не ходіть в Перкалабу: дуже можливо, що це виявиться вашим недосяжним ідеалом, в який "двічі не ввійдеш".

Сайт MyHeritage запустив сервіс, який перетворює старі чорно-білі фото в кольорові.  Доступний за посиланням.

В нашому Телеграм чаті забавка дуже зайшла. Нижче додаю найцікавіші на мій погляд фотки. Докидайте ще!

Колоризовані парові машини з Волі Добростанської










Вулиця Харківська, 30 роки.



Львівський етнографічний музей, 40-ві роки.



Прадідусь Зеленої Миші

Команда сайту polyphonyproject.com  зробила просто колосальну роботу, вони професійно записали і упорядкували близько 1500 народних пісень майже з усієї території України.

Кожен голос поліфонічних пісень записаний окремим мікрофоном, що дозволяє розділяти їх та прослуховувати окремо або комбінувати між собою будь-яким чином за допомогою багатоканального програвача. Щоправда, той багатоканальний програвач працює тільки на мобільному  >:(

Пісні з архіву можна фільтрувати за темами, мотивами, обставинами виконання тощо. До кожної є відео в 4К. Коротше кажучи, справжній скарб для тих, хто цікавиться українською історією.

На жаль, з Західної України є тільки Волинь, гуцулів та бойків чомусь ще не записували :) Може пізніше з'явиться)

Якщо ви би хотіли побачити Америку, Канаду і Мексику, але не маєте достатньо часу і грошей, то я маю лайфхак :) За сорок кілометрів від Праги, біля села Моріна є кар'єри, які так і називаються: Велика і Мала Америка, Мексика, Канада і ще з десяток інших. Зможете обійти всі за день і зробити фотки як з американського Гранд Каньйону.



Блог, де є багато інфи, фоток, мап і т.д. Чеською, звичайно ж. Ну а кому нині легко?  ;)

Майже всі кар'єри закинуті і закриті. Ще з кінця 19 століття тут видобували вапняк для металургії, тепер це популярна місце серед туристів, дослідників печер та кажанів. Кілометри лабіринтів штолень є одним з найбільших в Чехії місць зимівлі рукокрилих.

Влесне штольні і були моєю головною метою, вчора з'їздив сюди на розвідку. Встиг тільки обійти довкола двох найбільших кар'єрів та оцінити масштаб, і то має бути щось грандіозне. Ці кар'єри були (чи може є і зараз) сполучені штольнями для вивозу руди. Звичної нам дороги зверху для заїзду транспорту нема. Потрапити на дно Великої Америки зараз можна тільки через штольні, які є закриті залізними воротами, або по шнурку зверху, до Мексики - тільки шнурком. Зважаючи, що висота цих кар'єрів - 80 метрів, це має бути весела забава. Штольні тут йдуть навколо кар'єрів і мають п'ять, а в деяких місцях навіть шість ярусів (!). Щоб ви розуміли масштаб, такзвана Головна штольня, що сполучає кілька менших кар'єрів, має довжину 3 км, а є ж іще десятки інших. Пишуть, що входи переважно закриті або завалені, але я думаю, що залаз завжди можна знайти головне бажання.

Ось як виглядає один з таких заїздів:







Підсумовуючи сказане вище, мені зараз дуже потрібні а) команда експлорерів б) система для спуску



Старі фото. Більше можна знайти тут





Не зважаючи на паскудну погоду (+2 і вітер), погуляти навколо Америки вчора приїхали багато людей. Чехи взагалі дуже активні і у вихідні виїжджають за місто. Катаються на роверах, подорожують або їдуть на дачі, що взагалі може бути прирівняно до національного спорту нарівні з хокеєм. З одного боку це добре, з іншого - неможливо знайти спокійне місце без людей поблизу Праги на вихідних.

Навколо веде огороджена маркована стежка з тисячею табличок про небезпеку. Це й не дивно, тут досить часто гинуть люди, з власної волі чи випадково. Зустрічав кілька історій про те, як п'яні туристи пішли вночі попісяти "не туди". Один чувак так вийшов вночі зі штольні на висоті 60м. Навколо зустрічаються хрести та таблички в пам'ять загиблих.

Тут і там, на різній висоті на вертикальних стінах кар'єру видно великі нори - це штольні виходять на поверхню







Звичайно, що таке місце не може обійтися без легед. Найвідоміша - це історія про Ганса Хагена. Це есесівець, який після війни сховався в штольнях, та так тут і живе. Лякає туристів, краде в них їжу, а часом і може забрати необережного дослідника печер до себе назавжди.

На дні Великої Америки - озерця з незвично синьою водою. Раніше люди часто приїжджали сюди купатися, зараз адміністрація кар'єру закрила сюди вхід. Маркованим маршрутом зівдси можна дістатися до відомого замку Карлштейн. Згідно таблички, до нього всього 3,5 кілометрів.







Виходжу на східний край кар'єру Мексика. Тут вже не так людно, багато хто схарюється і не доходить сюди по липкій грязюці. Кар'єр менший і вужчий від попереднього, кажуть, що на його дно ніколи не потрапляє сонячне проміння. Видно штольні внизу і залишки старих комунікацій.



Тут стоїть пам'ятник політичним в'язням, які працювали на кар'єрі в 50-х роках.



Вирішив обійти Мексику і спуститися вниз з західної сторони. Діюча частина кар'єрів





Знаходжу стежку вниз, ліс і прямовисні скелі порослі мохом трохи нагадують наші скелі в районі гори Ключ







Найнижча точка куди вийшло спуститися, далі тільки на шнурку.



Сиджу на камінчику, релаксую. Акустика тут просто бомба, чітко чути про що говорять люди на тому березі. Раптом помічаю когось зверху: якийсь пан по шнурку спускається в штольню. Крім великого рюкзака на собі мав ще й здорову торбу, мабуть збирався під землю надовго.



Піднімаюся наверх, щоб оглянути що тут ще є цікавого. Замурований вхід в підземелля.



Продираюся якимись напівпрохідними стежками на протилежному березі.







Знайшов місце, де заякорився "печерний пан". Запам'ятав собі на всякий випадок  :D





Трохи далі помічаю, що земля навколо якась чи то потоптана чи то покопана. Поки пробую зрозуміти в чому справа, за два метри з-під куща зривається і з тупотом тікає... дикий кабан! На щастя, він мене злякався навіть більше, ніж я його. Якби кабану захотілося напасти, навіть не знаю що б я робив - навколо тільки зарослі колючих кущів типу глоду і шипшини, ні бігти, і навіть порядного дерева, щоб вилізти! Добре, що на цей раз обійшлося. Виходжу з лугу на стежку і повертаюся до машини.

Прекрасне місце і чудова прогулянка. Тепер маю плани подивитися ще решту кар'єрів і відвідати штольні. Сподіваюся, скоро докину в цю тему нові фото, бажано без кабанів  ;D

Продам свій Canon EOS 1100d, дзеркалку для початківців, з кітовим об'єктивом. Ця модель Кенона добре відома, найкраще підійде тим, хто робить перші кроки у фотографії.
Більше технічних характеристик тут: https://uk.wikipedia.org/wiki/Canon_EOS_1100D
Працює без жодних нарікань, на корпусі знизу є незначні потертості. До фотоапарату додаю сумку та зарядний пристрій для акумулятора.
Причина продажу - я ним останнім часом практично не користуюся. Не люблю, коли речі лежать без діла)

Ціна 3000 грн

Пробіг - неповні 25000 кадрів. Для цієї моделі - ресурс 100 000 (http://www.shutteractuations.com/canon-eos-camera-shutter-lifetime/)

Побував сьогодні на екскурсії в національній агенції новин Чехії, Česká tisková kancelář.

Для екскурсантів вони дали тимчасовий доступ до свого архіву новин. Це відео, фото та тексти за останніх 30 років.
Кому цікаво, заходьте на https://nib.ctk.cz/ та вводьте логін DOD2019 та пароль Listopad89 Цей доступ буде дійсний до кінця листопаду, тобто ще два тижні.

Матеріалу направду дуже багато, приблизно 8.2 млн фото, 6.3 млн новин, а ще відео, звук та інфографіка.

По пошуку за словом "Ukrajina" знаходиться майже 27 тис. фото і біля 7 тис. текстових новин.

Нещодавно разом з колегами по роботі допомагали одному з собачих притулків в Чехії. Хочу трохи розповісти як організована волонтерська робота да догляд за безпритульними собаками тут.

Фотозвіт з притулку для собак в Брюховичах був опублікований в нас кілька років тому. Чесно кажучи, я був трохи шокований з того, що побачив в Чехії. Окремо хочу наголосити, що роблячи будь-які порівняння, я не хочу показати як в нас зле, а там добре. Навпаки, є багато галузей, в яких ми можемо перейняти досвід і робити краще в себе. Замість того, щоб набивати гулі та гуляти по граблях, можна просто спитати поради в того, хто вже вміє.

Як організована волонтерська робота загалом. В нас на роботі для волонтерської діяльності передбачений відгул на весь день, який фірма повністю оплачує. Кількість таких днів по ідеї необмежена за умови попереднього погодження. Звичайно, ніхто не буде тобі платити зарплату за те, що ти цілими днями тусуєшся, скажімо, з бездомними собаками, але кілька разів на рік попрацювати в своє задоволення на соціальних проектах цілком можна.

Я не впевнений чи це якось закріплено на законодавчому рівні, але знаю, що на практиці дуже багато фірм надає таку можливість своїм співробітникам та постійно допомагає фінансово та робочими руками кільком соціальним проектам. В нас це дитячий кінний центр в Празі та Собачий притулок Дог-пойнт, про який мова нижче.

Як це виглядає на практиці: приблизно за два тижні на загальну пошту приходить лист, з текстом "Хто хоче поволонтерити, потрібно десять людей та дві машини. Збираємося о 9 зранку, якщо хтось хоче, щоб йому замовили вегетаріанський обід, то фу на вас то дайте знати".



В день Х перша група (в моїй машині) виїжджає, ще частина їде на закупи з обіцянкою приїхати пізніше.
Сам притулок знаходиться в сосновому лісі кілометрів за 30 від Праги. Приїжджаємо, вітаємося з працівниками, п'ємо каву. Дуже свіже повітря, чисто і якось по-домашньому затишно. Один з працівників живе тут з сім'єю: дружиною, яка йому допомагає та двома маленькими дітьми. На окремій обгородженій території розташовані воль'єри з собаками. Далі стоїть господарська будівля з кухнею, технічними приміщеннями, медпунктом і таким іншим. За нею - спеціальний обгороджений майданчик, де собаки займаються "фізкультурою". Трохи далі двоповерховий будинок, де живуть працівники притулку.

Сюди потрапляють собаки, від яких відмовилися хазяї, або ті, котрі загубилися і неможливо знайти власника. В Чехії кожен пес зареєстрований в загальній системі, його персональний номер вибитий на жетоні. В систему внесені всі дані: дата народження, господарі, прививки, перенесені хвороби тощо. Відповідно, знайдену собаку зазвичай легко ідентифікувати. Але часом трапляються згуби без жетонів або з номерами, що не внесені в базу.

Собаки в притулку не просто сидять в клітках і їдять казенний харч. Їх лікують, доглядають, займаються з ними і кожного дня вигулюють в лісі. Крім того, активно шукають нових хазяїв. На сайті притулку постійно оновлюється інформація про собак, які чекають нових хазяїв https://www.dog-point.cz/nasi-psi/k-adopci

Поки нам розповідають про притулок, приїжджає решта з закупів. Привозять з собою повний багажник... овочів: салату, шпинату, ріпи, буряка та редьки.
Виявляється, собак тут не годують гранульованим кормом, а готують суміш: дві третини м'яса і третина перемелених на блендері овочів. Це набагато здоровіше для них, ніж гранули, і собаки засвоюють такий корм відчутно краще.

Розподіляємося на роботу. Хтось йде рубати дрова, хтось садити дерева, хтось косити траву чи фарбувати сарай. Загалом роботи мало і вона неважка. Для офісного планктону тільки радість помахати сокирою на свіжому повітрі.

Я зі ще двома співробітниками йду перемелювати овочі. Ріжемо, перемелюємо в блендері, пишемо на етикетці, що саме всередині та дату. Суміш заливаємо в звичайні пластмасові судочки та кладемо до морозильника. На кухні стоять три такі здорові морозильники: два забиті м'ясом, третій ми напакували овочами.











Команда дроворубів







Обідаємо і йдемо дивитися майстер-клас від тутешніх хвостатих. Видно, що працівники живуть своєю справою: розповідають дуже багато про психологію собак, як вони займаються реабілітацією, діляться цікавими історіями з притулку. Потім по черзі приводять кількох місцевих знаменитостей і займаються з ними собачою фізкультурою, паралельно і далі розказуючи тони цікавих речей про собак.

Це Черт (чорт українською), дуже енергійний пес. Найбільше любить стрибати, він без проблем залазив на дерево, що на першій фотці. А це він єдиний зі всіх вміє перелазити паркан, що на задньому плані на фото.





А це Маня

А тепер вгадайте скільки загалом тут живе собак? Всього 18 (!), загалом притулок розрахований на 21 пса. І це цілком рядове таке місце, яких досить багато по всій Чехії. Фінансуються вони більшістю з приватних пожертв та праці волонтерів.

Ще кілька загальних фото. Баки для збору дощової води.



Вольєри для собак.

Кладно - невелике чеське містечко з багатою промисловою історією. В середині 19 століття тут знайшли поклади кам'яного вугілля, яке видобували аж то початку 2000-х.
Місце, про яке я хочу розповісти - історичний скансен, облаштований на закритій в 2002 році шахті Майрау. Знаходиться музей в селі Вінаріце, зовсім недалеко від Кладно. З Праги машиною сюди їхати менше години.

На мапі. Зверніть увагу, на гугл картах через дорогу від музею позначена тюрма. І в неї рейтинг за відгуками 5 зірок)))
Сайт музею. Тут можна знайти інформацію про актуальні виставки та розклад роботи.

На невеликій території типові будівлі радянської доби мирно вживаються з довоєнними зразками австрійської промислової архітектури. Дуже добре збереженими, до речі. Це взагалі якась відмінна риса Чехії: завжди якось мимоходом виявляється, що он той гарненький сільський костелик стоїть посеред села з середини 14 століття. Корчма через площу навпроти, як правило, теж.

Тематичне шахтарське панно при вході



Екскурсія тривала загалом більше двох годин. Спочатку про вугілля взагалі і історію розвитку вугледобування біля Кладно. Виявляється, від найдавніших часів в цих краях існувало біля тисячі різного типу вугільних шахт і копанок. Майрау була закрита однією з останніх. Територія навколо зараз повністю ревіталізована, крім будівель і двох старих копрів нічого не нагадує, що тут займалися брудним і неекологічним гірничим промислом.

В першій кімнаті розміщена тимчасова виставка старої цегли, про неї я вже трохи писав.

Моделі старих шахт з околиць:







На цій шахті був високий рівень загазованості, досить часто траплялися нещасні випадки та пожежі. Один із залів присвячений засобам захисту. Я не фоткав стандартні радянського типу гірничі саморятівники, а от регенеративні ранці для пожежників виявилися цікавими. Вага одного такого 14-17кг, залежно від моделі.











Роздягалка - стандартні металеві шафки...



... з нестандартними деталями всередині))) Це одна з арт-інсталяцій, які органічно "вписані" по всій території старої шахти



Ось ще одна цікавинка: після зміни шахтарі перевдягалися, а робочий одяг в буквальному сенсі підвішували на стелю. Як пояснив екскурсовод, таким чином він просушувався, наверху тепліше...







Душові та сауна. І ще одна доречна тут скульптура.











Переходимо до приміщення, звідки колись спускалися в шахту. Зараз всі підземелля засипані, лишилися тільки верхні приміщення.









Ковані гвинтові сходи австрійської доби



Кліть двоповерхова, кожна секція розрахована на одну вагонетку або шість людей







Переходимо до будівлі, де був ще одни ствол.



Це все, що залишилося від шахти



Символічні "останні вагонетки", з кожної з найбільших тутешніх шахт



Шахтний електровоз Сіменс, 1910 рік



Піднімаємося на поверх вище. Збережені рельси і заїзди до кліті



В наступній кімнаті - збережений механізм парової машини, яка піднімала вантажі і людей по стволу. Вироблена 1905 року в Празі, пізніше двигун був замінений на електричний. Оригінальна потужність двигуна - сто кінських сил. Для порівняння - звичайний фольксвагенівський дволітровий дизель зараз має біля 150 коней))
На жаль, місця в кімнаті було мало, щоб зняти весь механізм одним кадром, тому буде по частинах)











Йдемо далі по території. Перевертачка для вагонеток



Отака штукенція для перевозу людей. Коментар екскурсовода: "Приїхали до нас пражани, покаталися на нашій чудовій трубі. Їм дуже сподобалося, приїхали додому і викопали собі метро".



Заходимо в наступне приміщення, а там...



Ще одна величезна парова машина! Блискуча і холодна, повний стімпанк! Ексурсовод натискає кнопку і важелезні поршні починають безшумно рухати п'ятиметрове колесо. Ця лялька мала 450 коней потужності, була виготовлена і встановлена тут в 1905 році



















Знову виходимо надвір, порозглядати мертвий метал. Вирваний зі свого підземного середовища, він виглядає трохи недоречно, як риба на березі чи запеклий експлорер в костюмі з краваткою)  Триповерхова кліть, не з цієї шахти.



Частина машини для прокладки метро, яка працювала в Празі. Я так і не зрозумів, що ця залізяка тут робить.



Вугільний комбайн







А це покровителька шахтарів, свята Варвара (Барбора). Трохи схода на персонажів фільмів про Мед Макса





На додачу в схилі пагорбу облаштований прототип діючої шахти, з низькими ходами, підпорками, конвейєрами, гідравлічними опорами і майже повною відсутністю світла. Як казав наш екскурсовод, саме так і виглядає зправжній забой, тільки без пилюки, води і смороду. І дихати є чим)
Маю хіба кілька фото з телефона, пізніше їх докину сюди.

Оце і все, загалом більше ніж дві години екскурсії проминули непомітно. А я поїхав експлорити закинуту промзону Кладно, але це вже зовсім інша історія

Сьогодні був в гірничому скансені Майрау, що біля містечка Кладно, Чехія.
Там, зокрема, зараз проходить виставка цегли одного з місцевих колекціонерів. Деякі експонати дуже навіть годні, ділюся фотографіями.
Виставка буде відкрита до кінця березня наступного року. Сайт музею з усією необхідною інформацією.

Форми та клейма:





Величезні целини, телефон збоку для порівняння розміру





Полички з експонатами



















Найцікавіші одиничні екземпляри

Справжнісінька діюча триповерхова підземна лікарня-бомбосховище є в Празі. KO 17 - це така кодова назва, щоб коли два шпигуни зустрічаються, відразу розуміли про що йде мова. На двох верхніх поверхах розташовані всілякі лікарняні приміщення, в тому числі і дві операційні. На нижньому - технічні приміщення. Розрахована лікарня на 170 людей, має 72 лежачі місця.

Звісно, що подивитися на вхід я пішов того ж дня, як дізнався про неї) Все розташоване в дуже гарній місцині в лісі і закрито. Видно господарську руку, перед зачиненими гратами лежить килимок, щоб витирати ноги)))

Приблизні координати. Даю приблизні тільки тому, що не пам'ятаю точне місце, а не тому, що я такий суперпідпільний кіндрат. Але за бажання ви легко її знайдете, пройшовшись асфальтованою доріжкою понад потічком.

За призначенням підземна лікарня використовувалася тільки раз, під час грандіозної повені влітку 2002р.

Важко повірити, але зрідка сюди все-таки пускають відвідувачів. Напевне, це дешевше, ніж потім лагодити ушатані герми і вентшахти))) Останній відомий мені раз - навесні минулого року, в рамках фестивалю Open House Praha.

Всім привіт. Наступний сніданок Експлорера планується в Празі, столиці Чехії, 17 липня.
Крім мене обіцялися бути Рой, Святодій, Голем та друзі. Час і місце уточнимо трохи пізніше. Можливо, підемо на Браніцку скалу або десь в район залізниці на Вршовіцах.

Якщо хтось з Праги нас читає і захоче приєднатися, будемо страшенно раді.

Попередні сніданки описані тут: https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,7919.0.html

[Bottlehunter:]

Нещодавно ділилися спогадами на цю тему в нашому Телеграм-чаті. Опублікую тут, і буду дуже радий почути історію як ви придумали свій нікнейм на Експлорері.

А щоб особисто познайомитися з усіма цими непересічними персонажами, приходьте, будь ласка, на ювілейну десяту річницю, яка відбудеться зовсім скоро:
https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,8133.0.html

Bottlehunter:
Я свій придумав на п'яну голову, коли повернувся зі свого першого експлорерського походу, з Центру космічного зв' язку і хотів зареєструватися на форумі. Дивно, бо слово Ботлхантер до того взагалі не вживав)

Lesyk:
Мене так мама кличе( попсово

Golem:
Я Голем 14 з однойменного твору Лема. Тому прохання не дивуватися і не будувати очікувань.

Romchick:
Мене так ше зі школи всі вчителі кликали.

Stinger:
В той час, коли я реєструвався, я часто бавився в іграшку Joint Operations, там мені подобалось бігати з пзрк Стінгер та збивати ворожі гелікоптери) ну якось так банально  :) :)

Зелена миша:
Десь у 10 класі я прокинулася ранком з твердою певністю, що я зелена миша. І назвала так свій мейл,який досі юзяю. А вупше, мене мишею бабця кликала.

DeZer:
я з cs1.6 брав назву

Svyatodiy:
Я просто в друга на телефоні був записаний як СвятоДен. Потім ми щось почали коверкати це з музичними термінами типу свядодієз, а потім дійшли до святодіяння. Так і придумав собі кличку) святодій

Блондинка в кедах:
Хм... В дитинстві була світловолосим дівчам з косами нижче пояса. Дівча виросло і з блондинки стало русявкою. Все б нічого, але часто можу натупити, як справжня блондинка: електрочайник на газову плиту поставити, благо не ввімкнену, залити чай холодним "кип'ятком", авто запаркувати і забути номер сектору парковки, з останнього: зупитинись на вимогу поліції: Водій Шевроле, прийміть вправо і зупиніться! Зупинитись, думати що я порушила, ображатись чому до мене так довго не підходять, а потім ще довго сміятися, бо в мене не Шевроле і ніколи на Шевроле я не їздила...
Іноді складається враження, що усі анекдоти про блондинок придумали вони ж самі.
Так от, якщо я іноді і туплю, як блондинка, то чому б не стати нею, бодай метафорично))) А в кеди я її взула бо Блондинкана підборах то явно нік для іншого форуму ;) якщо серйозно, то була в той час взута якраз  в кеди.
Р.S. були ще інші варіанти, не пам'ятаю вже які, але хтось їх вибрав вже до мене

Electri4king:
Electri4king бо чіпляв електрички з 2013. Так і приїлося то.

Rufus:
Rufus означає рудий по латині. А ви чудово знаєте,  що я не брюнет)) і Рижим мене кликали з дитинства.

Yserl:
Як User но по іншому, увайзер ) А чого L навіть не пригадаю.

Driver:
Здавна читав форум, і думав шось просте із ніків придумати щоб легко ідентифікуватись, нік мав бути не з ігор (шутер, трупер і інші мортал комбати). Був на форумі Diver але я ближче до моторів і іншого автохламу тому скоренько зареєструвався як Driver))

Khimik:
Там були окремі кімнатки для дітисок, на три, чи на 4, вже не памітаю, і які мали гачки зсередини на дверях, би вітер не відкривав. Ну але ввечір вожаті робили обхід, і тра було вставати, відкривати той гачок, щоб нас порахували, чи всі є. Що було, лінь, звісно: вставати з-під теплої ковдри. Діставши з Єрмака моток дроту, пару саморізів, викрутку і т.д. я протягнув до свого ліжка систему дротиків, які відкривали той гачок. На шо і була реакція - ну ти і хімік.