В столиці Грузії ми були в перший та в останній день своєї відпустки. Гарне та спокійне місто, тут ніхто ніколи і нікуди не спішить. Варто лише сказати, що о 8 ранку вагони метро були напівпорожні, а на центральному проспекті - Руставелі - були тільки двірники, поодинокі перехожі та ми. Пили каву і почудовувалися, як таке може бути, у столиці країни та ще й в будній день.
Центральні вулиці Тбілісі гарні й доглянуті, при цьому тут зовсім немає «столичного» пафосу. Наприклад, будівля міністерства Юстиції Грузії виглядає значно скромніше, ніж, скажімо, будинок апеляційного суду Львівської області. В центрі майже всюди є безкоштовні Wi-Fi точки з дуже гарною назвою: 'Tbilisi loves You', це туристичне гасло міста.
Взявся розбирати фото по приїзді додому, був подивований результатом діяльності духу Експлорера всередині мене. Нормальні люди з відпустки привозять фото з пейзажами, пальмами та сонцем на долоні. В мене ж з Тбілісі - переважно старі брами, каналізаційні люки, цвинтар та криві вулички старого міста. ;D
Ковані перила мосту з радянською атрибутикою
Маленькі вулички старого міста – повна протилежність центру. Будинки обшарпані, деякі закинуті, неприбрано, тротуари теж покоцані, на різьблених дерев'яних брамах пооблазила фарба, темні внутрішні дворики з мільйонами переходів і сходів, коти всюди лазять. Мені дуже сподобалося!
Туристів, як видалося, не є дуже багато, і вони завжди вирізняються з натовпу своїм виглядом, наплічниками, а особливо світлою шкірою. Ми з Христиною – то точно). Пригадую, як ми гуляли по Тбілісі, а попереду йшла колона спортсменів з Польщі і перестрашено обзиралася довкола. Аж раптом до них голосно обізвалася місцева старша пані: «Туристы! Вы почему не почернели?!». З нами в хостелі жили ще два французи і якась кубіта з України. Ми з ними не встигли ся зазнайомити, бо після приїзду з аеропорту відразу пішли на шпацер, прийшли пізно, а зранечка поїхали на море, в Кобулеті.
На цьому фото місцевий майстер виконує ремонтні роботи на даху за допомогою молотка та негарних грузинських слів. Під ним підземний перехід та станція метро.
Ще в Тбілісі є метро. Залягає досить глибоко і має дві гілки. Дуже зручний транспорт, не переповнений людьми. Якщо порівнювати з Київським метрополітеном, то тут більший інтервал руху між поїздами (біля 5 хв.), а поїзди та ескалатори не заліплені рекламою. Чергова біля ескалатора спокійно спить в своїй скляній будці. Станції старі, збудовані наприкінці 60-тих. Вагони відремонтовані, і дуже цікавою є система оплати. Купляєш магнітну картку за 2 ларі, закидуєш туди гроші через касу або термінал. При переході через турнікет картку просто кладеш зверху, на екранчику буде написано, що з тебе зняли 50 тетрі і загальний залишок на рахунку.
Справжньою окрасою столиці Грузії є велике оглядове колесо і телевежа на горі, над Старим містом. Дістатися туди можна фунікулером, канатною дорогою або пішки. Вночі тут все дуже гарно підсвічується, телевежа взагалі стає схожою на новорічну ялинку. Система оплати – також карткова, як багато де по країні. Карткою розраховуються на фунікулері та за катання на атракціонах.
Ще в Тбілісі є старий цвинтар, Кукія. До нього можна дістатися маршруткою №53 від станції метро Марджанішвілі. Ми прочитали в туристичному путівнику, що кладовище дуже красиве і має більше 300 років. Прогулялися там. І що я вам скажу - чувак, що складав путівник, явно не був на Личаківському та Золочівському цвинтарях.
Цвинтар досить занедбаний, зарослий сухою травою та кущами. Старі надгробки часто зруйновані. Територія велика, але доріжок, як таких, немає. Просто вузенькі кривулясті стежки між похованнями, що завжди ведуть не туди, куди тобі треба.
Танк біля меморіалу пам'яті жертвам Другої Світової війни. Коли ми зайшли туди, побачили чувака, що бадьоро бігав крос поміж пам'ятників. :D
Вид на старе місто
На новіших пам'ятниках померлі часто зображаються такими, якими вони були в повсякденному житті - усміхнені, з келихом вина, біля улюбленого "Москвича", в джинсах, шкірянках або навіть спортивних костюмах в повний ріст.
Дуже часто пам'ятники стоять всередині отаких кованих кліток. Напевне, захист від вандалів.
Починається стара частина
Поховання священиків біля цвинтарної каплиці
На задньому плані - єдиний склеп, який я бачив на території
На сьогодні все. Нижче посилання на альбом зі столичними фото. Далі буде.
https://picasaweb.google.com/107214025285832863516/kySGBB#
Центральні вулиці Тбілісі гарні й доглянуті, при цьому тут зовсім немає «столичного» пафосу. Наприклад, будівля міністерства Юстиції Грузії виглядає значно скромніше, ніж, скажімо, будинок апеляційного суду Львівської області. В центрі майже всюди є безкоштовні Wi-Fi точки з дуже гарною назвою: 'Tbilisi loves You', це туристичне гасло міста.
Взявся розбирати фото по приїзді додому, був подивований результатом діяльності духу Експлорера всередині мене. Нормальні люди з відпустки привозять фото з пейзажами, пальмами та сонцем на долоні. В мене ж з Тбілісі - переважно старі брами, каналізаційні люки, цвинтар та криві вулички старого міста. ;D
Ковані перила мосту з радянською атрибутикою
Маленькі вулички старого міста – повна протилежність центру. Будинки обшарпані, деякі закинуті, неприбрано, тротуари теж покоцані, на різьблених дерев'яних брамах пооблазила фарба, темні внутрішні дворики з мільйонами переходів і сходів, коти всюди лазять. Мені дуже сподобалося!
Туристів, як видалося, не є дуже багато, і вони завжди вирізняються з натовпу своїм виглядом, наплічниками, а особливо світлою шкірою. Ми з Христиною – то точно). Пригадую, як ми гуляли по Тбілісі, а попереду йшла колона спортсменів з Польщі і перестрашено обзиралася довкола. Аж раптом до них голосно обізвалася місцева старша пані: «Туристы! Вы почему не почернели?!». З нами в хостелі жили ще два французи і якась кубіта з України. Ми з ними не встигли ся зазнайомити, бо після приїзду з аеропорту відразу пішли на шпацер, прийшли пізно, а зранечка поїхали на море, в Кобулеті.
На цьому фото місцевий майстер виконує ремонтні роботи на даху за допомогою молотка та негарних грузинських слів. Під ним підземний перехід та станція метро.
Ще в Тбілісі є метро. Залягає досить глибоко і має дві гілки. Дуже зручний транспорт, не переповнений людьми. Якщо порівнювати з Київським метрополітеном, то тут більший інтервал руху між поїздами (біля 5 хв.), а поїзди та ескалатори не заліплені рекламою. Чергова біля ескалатора спокійно спить в своїй скляній будці. Станції старі, збудовані наприкінці 60-тих. Вагони відремонтовані, і дуже цікавою є система оплати. Купляєш магнітну картку за 2 ларі, закидуєш туди гроші через касу або термінал. При переході через турнікет картку просто кладеш зверху, на екранчику буде написано, що з тебе зняли 50 тетрі і загальний залишок на рахунку.
Справжньою окрасою столиці Грузії є велике оглядове колесо і телевежа на горі, над Старим містом. Дістатися туди можна фунікулером, канатною дорогою або пішки. Вночі тут все дуже гарно підсвічується, телевежа взагалі стає схожою на новорічну ялинку. Система оплати – також карткова, як багато де по країні. Карткою розраховуються на фунікулері та за катання на атракціонах.
Ще в Тбілісі є старий цвинтар, Кукія. До нього можна дістатися маршруткою №53 від станції метро Марджанішвілі. Ми прочитали в туристичному путівнику, що кладовище дуже красиве і має більше 300 років. Прогулялися там. І що я вам скажу - чувак, що складав путівник, явно не був на Личаківському та Золочівському цвинтарях.
Цвинтар досить занедбаний, зарослий сухою травою та кущами. Старі надгробки часто зруйновані. Територія велика, але доріжок, як таких, немає. Просто вузенькі кривулясті стежки між похованнями, що завжди ведуть не туди, куди тобі треба.
Танк біля меморіалу пам'яті жертвам Другої Світової війни. Коли ми зайшли туди, побачили чувака, що бадьоро бігав крос поміж пам'ятників. :D
Вид на старе місто
На новіших пам'ятниках померлі часто зображаються такими, якими вони були в повсякденному житті - усміхнені, з келихом вина, біля улюбленого "Москвича", в джинсах, шкірянках або навіть спортивних костюмах в повний ріст.
Дуже часто пам'ятники стоять всередині отаких кованих кліток. Напевне, захист від вандалів.
Починається стара частина
Поховання священиків біля цвинтарної каплиці
На задньому плані - єдиний склеп, який я бачив на території
На сьогодні все. Нижче посилання на альбом зі столичними фото. Далі буде.
https://picasaweb.google.com/107214025285832863516/kySGBB#