Messages

Маю  набір Бергоф на 14 предметів.Ножі сталь X30CR13 уже близько 8-9 років.Точу на звичайному бруску до стану ,щоб різали газету .Витрачаю 20-30 секунд на заточку одного ножа раз на 2 місяці. Користуюсь постійно для різних робіт. Від стругання дерева до чищення картоплі, нічого їм не бракує, не сточились, нормальні ножі. А от набір Бергоф: часникодавка, горіхолуска, штопор, консервовідкривач... зовсім нікудишні. Часникодавки уже дві поламались, а вони дорогі, горіхолуска теж поламалась, штопор надто масивний (не вкручується). Консервний ніж не розрахований на наші консервні банки.   
   Тобто на рихтовку не носив.

Вирішив трішки прогулятись по знайомих місцях.


А ці кілька бобіків крутились переді мною, стежка вузенька, крок в сторону і по пояс в снігу.






Кілька світлин






Міні лавина.












Снігоочисник прорізав дорогу в заметах.

Сучасний Будапешт складається з трьох міст: Буда, Пешт, Обуда, які були об'єднані 17 листопада 1873р.
На правому березі Дунаю розкинувся мальовничий район Буда. Саме в Буді розміщені такі пам'ятки як: Рибацький Бастіон, Цитадель та гора Геллерт помережена тунелями, Будайська фортеця з Королівським палацом, монастир ордену Отців Паулінів ...
В Пешті ж будівля парламенту, базиліка св. Іштвана, замок Вайдахуняд ( в якому я не побував за браком часу ), музей Терору ...
<a href="https://ibb.co/GT2HZ8W"> border="0"></a>

Прибув вночі, зробив кілька фото набережної Дунаю. Саме вночі Будапешт найбільш мальовничий, оскільки вдень в цю пору року він доволі сірий і туманний.

Ланцюговий міст відкритий в  1849р. став першим постійним мостом через Дунай.
<a href="https://ibb.co/zSBRDjs"> border="0"></a>

Так він виглядав в післявоєнні роки 1946 р.
<a href="https://ibb.co/zSBFW8Q"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/30RZJgX"> border="0"></a>

Будівля парламенту. По периметру його прикрашають 242 скульптури угорських королів та відомих державних діячів. На нього було затрачено 40кг. золота, 40 мільйонів цеглин (це вам не Рейхстаг у Берліні, німці скромні і економні, навіть в плані нічного освітлення).
<a href="https://ibb.co/GWyvBhK"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/f2XrwNZ"> border="0"></a>

Будайська фортеця та королівський палац за її мурами.
<a href="https://ibb.co/LRtGd9y"> border="0"></a>

Calvinist Church (протестантська церква) розміщена на березі Дунаю.
<a href="https://ibb.co/7JNpDMt"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/Yhm3syh"> border="0"></a>

Рибацький Бастіон
<a href="https://ibb.co/TM1N3rK"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/wKVp1Y2"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/WvXHXB5"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/KXcYSmm"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/BPDKVQv"> border="0"></a>

Прикиньте, пам'ятник самогубцю.
<a href="https://ibb.co/DwdwBSh"> border="0"></a>

Наступного дня зранку.
<a href="https://ibb.co/TTfY9cp"> border="0"></a>

Рибацький Бастіон. Колись тут торгували рибою, ніби.
<a href="https://ibb.co/4VmzSBz"> border="0"></a>

Внутрішнє подвір'я.
<a href="https://ibb.co/y6SqQrB"> border="0"></a>

Статуя св. Іштвана
<a href="https://ibb.co/wYPqvyc"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/KF9ZfHC"> border="0"></a>

Церква св. Матяша 14ст, пізня готика. В 1541р. турки захопили Буду, храм вони перебілили з середини і перетворили в мечеть, якою вона була 145 років.
<a href="https://ibb.co/r7cCPdL"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/v4KSdB5"> border="0"></a>

Вежа церкви Марії Магдалини.
<a href="https://ibb.co/qsQXK7C"> border="0"></a>

Усі ці пагорби на березі Дунаю помережані десятками кілометрів тунелів. Це і Рибацький Бастіон і Будайська фортеця, Цитадель... Від до християнських підземель до військового госпіталю та ядерного бункера "LOSK 0101/1". Зараз там музей, але нічого цікавого, манекени ...
<a href="https://imgbb.com/"> border="0"></a>

Королівський палац.
<a href="https://ibb.co/k9ytJFW"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/BLqNYjC"> border="0"></a>

Статуя Матвія Корвіна ( угорсько-хорватський король 15ст.).
<a href="https://ibb.co/VNZV5C4"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/nB1Zgrt"> border="0"></a>

Такий мальовничий пейзаж, це не сліди бомбардувань - це розкопки, які я думаю ще роками будуть тривати.
<a href="https://ibb.co/3hLMG8s"> border="0"></a>

Біля входу в музей 3-4 метрові скульптури.
<a href="https://ibb.co/9h10fkT"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/P6BTZbT"> border="0"></a>

г.Геллерта та монумент єпископу Геллерту. Встановлений на місці де язичники стратили єпископа. Його скинули з гори в дерев'яній діжці в яку позабивали цвяхи. Місце по якому котилась діжка зараз являє собою струмок з водоспадом. Також на г.Геллерта розміщена цитадель.
<a href="https://ibb.co/X4R4MbF"> border="0"></a>

Цитадель 1854р. побудована Габсбургами. Під нею також є трьохрівневий бункер. Сама цитадель обліплена з усіх боків магазинчиками, так що і сфотографувати чисту стіну неможливо. А в бункері - музей воскових фігур, теж нічого цікавого, принаймні для мене.
<a href="https://ibb.co/VSbJy7V"> border="0"></a>

Монастир ордену Отців Паулінів. Під горою також підземелля монастиря.
<a href="https://ibb.co/1b7wChK"> border="0"></a>

Входи в підземелля г.Геллерт.
<a href="https://ibb.co/3yLxtjD"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/xfRTfYc"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/chbmsNK"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/5vWtDGt"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/x28rMdJ"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/YcxBmh7"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/vQ43zDS"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/Qvn14kV"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/n02680M"> border="0"></a>

Багато безхатченків які ночують де прийдеться.
<a href="https://ibb.co/jyj2v24"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/WxjsPBf"> border="0"></a>

Це рахується їхнім стабільним місцем проживання де вони залишають всі свої речі.
<a href="https://ibb.co/BL4vTQR"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/gJKTNW3"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/Xb5PqKG"> border="0"></a>

<a href="https://ibb.co/2M7HYdw"> border="0"></a>

По дорозі кидається в очі контраст погоди. Виїжджаючи з Львівщини можна побачити сніжок, на Закарпатті снігові замети, зима. А в Європі сіро, снігу нема, тумани. Все ж в таку поїздку краще їхати весною або літом.
У Відень прибув вранці, маршрут проробив ще в дорозі, тож не втрачаючи часу рушив в найближчій провулок, щойно покинувши транспорт. Що зауважив в першу чергу, ніде не видно місцевого населення, лише туристи, багато китайців, корейців, трошки японців. Подібна ситуація була в Берліні, місцеві просто так по вулицях не ходять. Не туристичні провулки зовсім пусті. Японці віддаючи фотоапарат дякують традиційно кланяючись.
Китайці старанно роблять фото в кількох екземплярах, з різних ракурсів ( якщо просити їх себе сфотографувати ). Вибачаються за якість ітд, загалом народ чемний. Це не росіяни, яким дав фотоапарат, а в них відразу думка злиняти з ним, та ще й в голос це обговорювали (в Берліні було ).
Місто цікаве, дечим нагадує Львів та Прагу.

Площа "Rathausplatz". Вдалині ратуша, праворуч Бургтеатр 1888р.


Бургтеатр




Віденьська ратуша 1883р.




Цікава будівля, 7 внутрішніх двориків.


Храм Обітниці  (Rathausplatz)  1879р. Варварство, фасад закрили якимось риштуванням з рекламою. І це вже кілька років таке.












Парламент 1907р.




Церква міноритів 1224р.






Гарна шопка, у ній навіть струмок тече.




Гофбург - палац, резиденція імператорів Австрії.






Неподалік палацу розміщені дві будівлі близнюки - Палац Марії-Терези.






Stallburg - Музей мистецтв.


Щоб ви не нудьгували переглядаючи цей звіт кину те, що люблять на Експлоуері - катакомби Відня.


Перший рівень катакомб - рахується новим і досі використовується для поховань.


Поховання єпископів, верхній рівень катакомб.


Верхній рівень катакомб, мідні саркофаги з забальзамованими тілами династії Габсбургів (1360 -1470 рр.)






Мідні посудини з органами членів династії Габсбургів з 1360 по 1470рр.
Тут усі внутрішні органи окрім сердець. Їх зберігають в фарфорових або срібних посудинах в іншому храмі.


Копія, оригінал П'єта (Мікеланджело) з мармуру, набагато більший. Копія ж з алебастру.


Оригінал


Нижній рівень катакомб


За решіткою можна побачити гори кісток.








Чумна яма, це колодязь на нижньому рівні катакомб, до верху заповнений кістками (сюди скидували тіла жертв чуми 1713 р.)




Нижній рівень катакомб, 11 000 поховань. На задньому плані видно, що останки заповнюють усе приміщення до склепіння


Дуже спокійна атмосфера, ніхто не бігає, нікого немає, пусті коридори.

Церква св. Петра 1733р.






Собор святого Стефана 1511р.




Південну частину покрівлі над Альбертинськими хорами прикрашають герб Австрійської імперії з датою






Св. Стефан - покровитель візничих, тому на площі поруч з собором їх так багато.




Кафедра








Місто почали прикрашати до свят.




Віденська державна опера   1869р.




Карлскірхе 1716—1737р.


Перед храмом розкинулась мальовнича водойма, яку на зиму осушили, а на її місці розмістили "святкове містечко" з гарячими напоями, сувенірами, їжею.


Також в літній час у Відні варто відвідати  палац Шенбрунн.


А також Бельведер


Натрапив на демонстрацію якоїсь арабської громади, повно поліції і декілька сотень учасників...  Поліції в екіпіровці для розгону мітингів було більше ніж демонстрантів.

Руїни поблизу Тревіньяно-Романо.
Озеро Браччано розміщене в 30км. від Риму. Саме озеро - це вулканічний кратер заповнений водою. З одного боку озера замок Орсіні Одескалькі 10ст. з протилежного боку - містечко Тревіньяно-Романо. На пагорбі над містом знаходяться руїни старовинної фортеці з якої відкриваються неймовірні краєвиди. Скоріш за все фортеця старіша за замок Орсіні Одескалькі. 

Відео та ще кілька фото з замку Орсіні Одескалькі. Нарешті знайшов час та добрався до своїх архівів.

Приємно вразив той факт, що замок повністю пустий був, ні туристів ні працівників.








У нас такого асортименту експонатів не побачиш. І звісно в кожній кімнаті бабулька сидить.

Є гарний фільм Міст Шпигунів (Bridge of Spies), там власне про чекпойнт згадується.

Класно, не знав, перегляну. Дякую.

Берлін мені чомусь сподобався більше ніж Прага. Що до місцевого населення, берлінці привітні, в більшості вони вищі за мене (мій ріст 186 ), спортивні, повних там не бачив. В них культ здорового харчування та спорту. Будівлі їхні теж монументальні, прості без лишнього декору.
Багато вітроелектрогенераторів в полях.


Німці народ підприємливий навіть значок свого світлофору умудрились розкрутити як бренд місцевий. Товари з його значком продаються для туристів (футболки, горнятка, кепки...).


Можливо, це зроблено з врахуванням особливостей дальтоніків.




Бранденбурзькі ворота 1788-1791р.


Пережили бомбардування союзників.




Рейхстаг 1884–1918р.




Навіть люк у них як ювілейна медаль, з усіма пам'ятками міста.




Берлінський драматичний театр 1821р.


Кафедральний собор Берліна.


Французька церква Фрідріхштадту 1705р.


Теж вона.


Прибувши у Берлін я попав на вибори, місто частково було перекрите для транспорту, ось місцевий гаїшник.






А це римська поліція, цікаво порівняти екіпіровку. В Римі повно воєнізованих підрозділів поліції розкиданих по місті. А в Берліні, навіть під час виборів такого не бачив. Мабуть Берлін більш безпечне місто.


Собор Святого Хедвига


Бібліотека Берліну.


Пам'ятний знак поблизу бібліотеки, на місці де нацисти спалювали невигідні для їхнього режиму книги з цієї бібліотеки. Знак має вигляд кімнати з пустими книжковими стелажами.


Нойє Ваху


В ньому розміщений пам'ятник жертвам нацизму.




Пам'ятник убитим євреям Європи. Це величезна площа з бетонними прямокутниками, в центрі заглиблюється до 3 метрів. Величезне поле з більш ніж 2700 сірих плит. Плити різної висоти, в центрі вищі за мене, хоча верхня частина плит на одному рівні. Основа площі має форму заглибленої сфери. Тому по краях нижчі, а в центрі заглиблюються.


Під площею розміщений музей.


Берлінський Кафедральний собор 1894-1905 р.


Старий музей.


Ратуша і фонтан Нептуна.




Церква святої Марії, в ній найстаріший в Європі орган. Та берлінська телевежа.




Шкода що до органу не добрався.


Червона ратуша Берліну.




Стара ратуша - Берлінське державне Міністерство внутрішніх справ і спорту. Ці дві ратуші на одній площі.


Фігура на вершині ратуші.


Церква Святого Миколая.






Берлінський Кафедральний собор 1894-1905 р. на березі річки Шпрее.


Стара національна галерея.


Чекпоінт Чарлі, колись тут був прохід в Берлінській стіні.


Залишки Берлінської стіни.


Вертикальний сад на фасаді галереї.


Нічний Рейстаг.
Москаль і в Берліні москаль. Дав фотоапарат двом хлопцям, років на 5-7 старших і на англійській попросив сфотографувати мене. Відійшов на метрів 5 і чую чисту російську, " смотри какой фотик классный, давай сэб*** с ним... ". А я у відповідь чистою українською: " А вам не обламається ...".
Вони здивовано переглянулись, заржали, сфоткали і віддали.




Офіс Федерального Парламенту вночі перетворюється на кінотеатр під відкритим небом.






З усіх міст які вдалось відвідати Рим мені найбільше сподобався, але для проживання вибрав би Берлін.

Після Риму хотів ще Прагу побачити, казали гарне старовинне місто. Чимось подібне на Львів. Звісно навчання, початок семестру, але трапилась можливість, махнув рукою на все і поїхав. І добре зробив, вуз без мене не пропав.  ;D
Перше що кидається в очі, в Європі немає такої безгосподарності як у нас. Кожен клаптик землі являється власністю, доглянутий, оброблений усюди посіви, ніяких заростей, бур'янів...
Якщо траса проходить через населений пункт, вона з обох боків ізольована трьох-метровим парканом (стіною) від жилих будівель, це свого роду звукоізоляція.

Прага, гарне європейське місто, цікавою є стара частина або Старе місто, перше поселення виникло ще в 10ст. Старе місто тривалий час було окремим містом, з своїм урядом та правом, назва ж виникла за Карла IV в 1350р. З 13ст. тут також містилась королівська резиденція. В Старому місті зустрічаються усі архітектурні стилі починаючи від романського.
Отож, о 10:00 я вигрузився в Празі з величезним мілітарі-рюкзаком, який об'їздив усі найвищі Карпатські вершини, майже в центрі і під здивовані погляди місцевих жителів пішов досліджувати місто. (рюкзак з собою не носив, знайшов де його пристосувати ).
Пам'ятник Карлу IV, виготовлений в Нюрнбергзі в 1848р.


Ось кілька фото Старого міста.


Річка Влтава, ліворуч Чеський Національний театр.


Карлів міст закладений в 1357р.


Вхід на Карлів міст.


Інший вхід на Карлів міст.






Ця дерев'яна будова у воді, призначена переспрямовувати сміття, дерева, щоб вони не пошкодили опори мосту.


Кілька десятків кілограм замків "закоханих".


Пражський Град, розміщений навпроти Старого міста на іншому березі річки Влтава. Колись це була фортеця, а зараз резиденція президента Чехії. На валах Пражського Граду вирощують виноград.


Ось ці виноградники на валах Пражського Граду.




Порохові ворота, 1475р., вхід в Старе місто.


Муніципальний будинок, 1911р., стиль Модерн.










Будинок "У хвилини", ренесанс.


Храм Божої Матері 16ст.




Староміська ратуша, 1338р., кожної години на курантах (виготовлених 15ст.) відбувається ціла лялькова вистава. Стиль будівлі, готика. Прага це просто мрія для архітектора у пошуках натхнення.


Куранти 15ст. на верху під півнем кожної години з'являються у віконечках фігури дванадцяти апостолів.


Півень повинен був також виконувати якусь дію, при мені мовчав. може помер, засоромився, або лише раз на день дається знати...


Ліворуч циферблату є двері на балкончик, для догляду за механізмами зовнішньої частини годинника.


В 15ст., такий годинник, настільки складний механізм, та ще й працює досі. Цікаво чи в нас би він зберігся. Знаю, в Саліні був звичайний годинник, вкрали серед ночі весь механізм.


Можна зауважити анти-голубині сітки навколо фігур. Ці літаючі щурі вміють запаскудити усякий витвір мистецтва.  ;D


Усі фігурки мали виконувати певні рухи, проте зараз лише кістяк дзвонить двзоником.


Годинникар. Як не було мобільного мусів кричати: "Томашу подзоргай шворку...". А зараз телефонує. )


Стара єврейська частина міста, синагога.


Друга синагога.


Кіркут, дуже давній, біля синагоги.


Петршинська вежа, аналог Ейфелевої, 1891р.


Жижковська телевізійна вежа, 216м висотою. Загалом Чеська мова легко-зрозуміла, тож можна спілкуватись, так чи інакше порозумієтесь. Самі ж чехи до туристів ставляться зверхньо, бачать лиш мішок з грішми, обраховують постійно. На обміннику пише один курс, великим шрифтом. Видають по зовсім іншому, значно невигіднішому і це законно, бо в квитанції є підпункт, малим шрифтом. Що це курс цього обмінника, а на табло загальний для країни курс.
Купляючи дві пляшки води, сумою до одного євро. Металеве євро не взяли, з 20 євро здачу повернули пачкою крон. Які і досі лежать у мене. Німці набагато приємніші і ввічливіші.


Готель


Церква на території фортеці.


Ще одна церква, латині я не розумію, тож надпис над входом нічого мені не повідав.


Неподалік собору св.Віта будівля, мабуть, монастир.


Собор святого Віта 1344р. Вхід у всі храми та пам'ятки платний, лиш у Віта безплатний.




Фасад нагадує мені церкву Ольги та Єлизавети, Львів.




Водозливи у вигляді горгулій та відьом.




Вихід на хори.








Зайчики від вітражів.








Храми Праги.






Оформлено у вигляді сталактитів та сталагмітів.








«Плащ Совісті» - автор Анна Хромі.


Трошки сучасної Праги.








Класний трамвайчик.


Поїздка в Прагу та Берлін винесла 39 євро входить в ціну проживання та сніданок. Ну і ще приєднався до екскурсії за 10 євро і водичка одне євро.

Кіркут у Самборі (15ст.)

Натрапив на передачу, уривок з якої представлений нижче. Оскільки давно не був у цій частині Самбора, пройшовся і зробив кілька фото.

За даними на 1629 р. у Самборі проживало майже 2.000 євреїв, перші відомості про кіркут у Самборі належать до 15ст.


Ліквідація Єврейської громади в Самборі відбувалась в періоді двох німецьких окупацій. На місці кіркута просто на могилах було створене гетто.
В єврейське свято, на Йом Кіппур 1942р. німці розстрілювали під цим муром єврейське населення м.Самбора та околиць.




Це відбудована стіна, за допомогою старої польської цегли. Стара стіна була зовсім побита кулями, у товстій стіні були кулями вибиті заглиблення глибиною 20-30см. діаметром близько метра.


Стіна страт, сліди від куль. В 1943р. більшість євреїв з гетто були вивезені в Ралівський ліс, та розстріляні. Там були розстріляні тисячі євреїв з усього Самбірського району. Зараз там монумент у лісі, як не дивно з навколишніх сіл народ туди з'їжджається на пікнік. Бусами, 7-8 машин на день, з дітьми просто на могильниках жарять сердельки ( ...дикість ).


В різних кінцях кладовища встановлено три хрести і четвертий дерев'яний в парку.








Біля дерев'яного хреста. Президент Єврейського Конгресу Канади хоче встановити монумент своїм предкам із Самбора, так він виглядав в 2011р.


А так він виглядає зараз.


Ще один пам'ятний монумент.









Рештки фундаменту огорожі кіркута. Старий кіркут зрівняли бульдозерами, планували будувати стадіон. Все що від нього залишилось - це надгробні плити - мацеви. Які де не де видніються з під дерну.






Сліди копу.


З одного боку цвинтаря розміщені ось такі будівлі. Колись там було стрільбище НКВД.


Видно сліди від куль над вікном.




Неподалік від кіркута розміщена козацька могила, або це місце ще називали  ,,Старі Шибениці".  Це було місце міських страт, далеко від мурів міста, але неподалік від палацу Мнішеків. В підземеллях ратуші поруч з камерою для тортур впертих злочинців, була кімната міського ката. Він же ж був і аптекарем.
На цьому місці в 1674р. було страчено та четвертовано козаків Лаврентія Прендоху, Івана Макара, Василя Хархота. Що входили до козацького загону Лавріна Капусти. Частини їх тіл були розвішані по місту на пострах люду.




Цю могилу було зрівняно з землею. У 1927р. було встановлено плиту і хрест, плита на фото нижче.  Зараз на цьому місці насипано курган з монументом.

Проглянув цю тему приблизно рік тому, тож будучи неподалік відвідав місце це.
Усе вже сказано є вище, тож просто доповню кількома фотографіями.

Не знаю як колись але зараз вхідний контроль кращий ніж в Ватикан. Довелось знімати ремінь, витягувати все з кишень... Як виявляється сюди не можна приходити ні з пістолетом, ні з ножем чи гранатою.


Аушвіц 1 - маркер "1" (служив адміністративним центром для всього комплексу).
Біркінау або Аушвіц 2 - маркер "2" (місце смерті понад 1,1 млн людей).
Аушвіц 3 (Моновіц), робочий табір (хімічна фабрика в якій працювали військовополонені ).












Циклон - Б




Кажуть люди, що цих речей з кожним роком щораз то менше в експозиції.




11 блок, в ньому проводився надзвичайний поліцейський суд який виносив вироки ув'язненим.








Охороною та поліцією концтабору часто були німецькі зеки.


Двері підвальної камери, блок 11. Тут ув'язнені чекали свого вироку.




Реконструйована стіна страт.


Під час страти поліцай (німецький зек) утримував ув'язнених.


Огорожа була під напругою 400 V в Аушвіц №1, та 600 V  в Аушвіц №2


На цьому місці було страчено через повішання коменданта табору оберштурмбанфюрера СС Рудольфа Хоса (1947 р.)


Невеличкий крематорій розміщений в приміщенні колишніх військових складів, що зберігся досі. Великі крематорії німці при відступі підірвали.




Газова камера.


Газова камера, через цей отвір нацисти кидали Циклон - Б.








На карті позначено, що це водний резервуар пожежної бригади, схоже він використовувався як плавальний басейн для нагладачів.




Аушвіц ІІ (Біркенау), табір винищення. Став місцем знищення близько 1 млн. євреїв, 75 000 поляків та 19 000 циган.








Бараки, нари не збереглись.

Ляшки Муровані (нині Муроване) відносяться до 1374 року було власністю родини Гербуртів які прибули в Галичину з Моравії.
Тут бл. 1588 року народилась Марина Мнішек — дружина Лжедмитрія I, московська цариця. Містечко належало родині Мнішек до 1815 року, після чого кілька разів змінювало власників.
Замок почав зводити львівський хорунжий Андрій Тарло (р.н. н — 1531 р.), його зруйнували 1559 р.
1571 р. замок відбудував його син, сандомирський хорунжий Миколай Тарло, в стилі ренесанс. Незадовго замок був знову перебудований (1548р.-1613р.) на модну тоді резиденцію «palazzo in fortezza» львівським старостою Єжи Мнішеком, якому він дістався з приданим дружини Ядвиґи Тарло.

П'ятикутний двоярусний замок з трьома круглими кутовими вежами, прямокутною надбрамною Годинниковою вежею височів на пагорбі над мочарами річки Стрв'яж. У замку налічувалось 45 кімнат, дві великі зали з мармуровою підлогою.



До кінця XVII ст. замок обвели зовнішньою бастіонною лінією оборони з трьома бастіонами, двома наріжними вежами, каналом із ріки для заводнення внутрішнього рову.
Станіслав Мнішек 1815 продав замок Фридерику Зербоні де Сполетті, після чого у 1835р. в замку відбулась пожежа яка завдала йому значних пошкоджень. Власник не став відновлювати будівлі, а продав дахівку, цеглу із найбільш знищених вогнем її частин. Новий власник Марцелій Богданович відновив східне замкове крило.
План фортифікацій замку, парку виконав 1734 р. Генрих Кляйн.






Східне крило замку в кін. XIX ст.




У час 1-ї Світової війни російські військові, що розташовувались неподалік, довідались про належність замку Мнішекам і перебування тут майбутнього царя Дмитра Іоановича. По замку було здійснено декілька артилерійських залпів.


Липова алея з часів процвітання замку.


А так замок виглядає зараз, від нього залишились лиш три стіни та оборонні рови в які вода поступала із Стрвяжу. Недавно на одній із стін ще можна було побачити герб, проте до мого приїзду він не вцілів. Кажуть, що розбираючи цей замок було побудовано половину села Мурованого.
Під замком звісно ж є підземелля, входи в які засипали, щоб діти місцеві не лазили. Декілька років тому сюди навідувались археологи, їм вдалось знайти золоту брошку.


Через село до руїн замку прокладений веломаршрут, щороку польські туристи навідуються сюди.




До 1934 року тут існували дві окремі ґміни — Ляшки Муровані місто і Ляшки Муровані село. 1938 року в місті мешкало 410 поляків і 30 українців, а в селі — 58 поляків, 430 українців і 6 євреїв.
Герб Мурованого


В самому ж Мурованому є такий монумент, який засвідчує скасування кріпатства на Галичині. Закладений він був у 1848р.




Я цілий рік планував сюди добратися, хоч ніби це і неподалік.

Дякую, на все потрібен час і досвід )

Кілька місяців тому написав до мене поляк, років 40-45. Він об'їздив ті ж півтори десятки замків що і я, а може і більше. Їздить з родиною по українських замках, фортифікаціях, також знімає відео. Запрошував до себе в гості, казав покаже польські фортифікації та замки. Я подякував, відмовився, сесія іспити...
Коли ж подібна нагода видалась із Італією, я уже вирішив скористатись. Отож здавши іспити в три універи, не чекаючи результатів поїхав до Риму. Зв'язався з перевізником який знайшов мені бус до Риму, в потрібний день.
Їхав я маючи польську групову, туристичну візу. Забрав мене водій біля хати, о 13:00 на кордоні довелось чекати 3-4 години в черзі. На наступний день о 15:00 був уже в Римі.
Їхавши через Польщу, Словакію, Угорщину, Словенію. Повертався через Словенію та Угорщину, зворотня дорога зайняла менше часу.
В Римі зустрів мене Лучано, в якого я і гостював, вірніше проживав. Оскільки він в цей час поїхав досліджувати Західну Україну на моє місце. По спеціальності він зубний технік, бував в Індії, Тайланді, Східній Україні, Кубі. Має в Римі трьох-поверховий будиночок в якому проживає сам. Один день він пояснив де і що можна знайти в Римі і поїхав в Україні через Будапешт, вірніше полетів. Залишивши мені ключі від хати і гаражу. Які я йому повернув приїхавши до України. Дав також проїздний квиток на громадський транспорт та метро.

Перший день до 3 ночі бродив я Римом. Ось кілька фото цього дня.

Фонтан Треві — найбільший фонтан у Римі, заввишки 25.9 метрів і 19.8 метрів завширшки, збудований в стилі бароко. 1629 р. - початок будівництва.
Фігура Нептуна у центрі.




П'яцца дель Пополо, посередині площі височіє 36-метровий єгипетський обеліск, написи на якому вихваляють діяння фараона Рамзеса II. Цей обеліск був перенесений з Геліополя в Рим з примхи Октавіана Августа в 10 р. до н. е.




В основі обеліску розкинулись чотири фонтани з левами.


Лев не постраждав  ;D


Що перше за все мене вразило, бруд. Центр Риму, стара частина міста акуратні і доглянуті. А житлові квартали засипані сміттям. Двірників у них немає, тож ніхто вулиці не прибирає тижнями. Сміття вивозять приблизно раз на тиждень. Тож на такій жарі запах неймовірний. Інколи біля піцерії чи ресторану в трьох, п'яти метрах смітники поховані в горах сміття. Запах в ресторані страшний, але як на диво нікого це не турбує. Самі ж італійці люблять говорити, що це все вина туристів, по правді ж вони в цьому неправі.






Проте вважається, що порівняно з Неаполем, Рим місто чисте.


Ну і звісно, як Рим без баптистів. У нас вони мають один возик, тут три возики, на Італійській, Англійській, Китайській мовах література.


Площа Святого Петра, Ватикан.


Другий день присвятив Ватикану та морю. У Ватикані зустрів двох українців, випускників Франківської Духовної Семінарії, які там проходять аспірантуру. Один з Дрогобича інший Тернополя. Вони безплатно мене провели на вершечок Собору Святого Петра і сказали як пройти в катакомби з поховання Пап.


Площа Святого Петра з купола Собору Святого Петра.


Дах Собору Святого Петра. Піднявся на вершок купола.


Ківорій над могилою апостола Петра.


«П'єт?а» або «Опл?акування Христа?» - мармурова скульптура створена Мікеланджело протягом 1498 —1499 рр.






Охорона Ватикану у святковій формі.




Буденна форма охорони.


Люк в підлозі собору, що веде до папських крипт.


Загалом заходи безпеки в Римі серйозні. Армії в Італії немає, її розформування було однією з вимог при вступі в ЄС, тож їхня поліція поділяється на безліч підрозділів. В тому числі мілітаризовані, озброєні польськими гвинтівками MSBS 2009 року випуску. В саму ж Ватикані при вході на площу Св. Петра та деяких інших туристичних об'єктах є металодетектори, сканери, в Ватикан не пропускають навіть з водою (мовляв можуть бути рідкі вибухові речовини). На одному з таких сканерів засвітився мій розкладний ніж. Довелось його залишити у охорони, забрав на звороті. Взагалі італійці до туристів народ дуже доброзичливий на відміну від угорців. В любому випадку своєю не ідеальною англійською я міг нормально порозумітись, знайти шлях ітд.




Катакомби під Ватиканом, папські поховання. Фотографувати та знімати заборонено. Але хіба ж це зупинить. )






По обіді відправився на море.
Тірренське море


Більшість пляжів приватизована. Вони платні, чисті та доглянуті. Але ходити по них можна, лиш вирішивши присісти відразу ж нагадають про відповідну плату за місце. Безплатні пляжі також є, але їх ніхто не прибирає.








Яхт-клуб, захід сонця.


Перед заходом сонця рятувальна служба оглядає лінію пляжів.





На третій день поїхав на озеро Браччано, це в 30 км. від Риму, колишній кратер вулкану. Там гарні древні містечка та замок Орсіні-Одескалькі.


Вид на озеро із замку.




Підземелля замку.


Замок Орсіні-Одескалькі.


Містечко Trevignano Romano на березі озера.


Колись це були стайні, без вікон. Зараз там живуть люди.




Майстерня скульптора в містечку і його витвір  ;D


Один з наступних днів.
Арка Костянтина, побудована в 315 році, та Колізей.
Колізей (будівництво 72р-80р. ) Колись був облицьований мармуровими плитами, до такого стану його довели розібравши під час будівництва Ватикану (Каміння, мармур... пішли на будівництво Ватикану).


Вхід платний, 12 євро. При вході обшук, металодетектори та сканери.


У фільмах його показують таким великим, кілька колісниць вільно розвертаються. Насправді він менший, розміром як пів футбольного стадіону.


В 405 заборонили гладіаторські бої, як несумісні з духом християнства. А до цього тут 5 000 тварин і хто знає скільки гладіаторів загинуло. Тварин точно підраховували, а гладіаторів ніхто не рахував.




Він міг вміщати в себе до 87000 глядачів.






Пантеон ( Відбудовано близько 126 році ).







В Пантеоні поховані, зокрема, Рафаель та королі Віктор Еммануїл II й Умберто I.


Символічна корона на похованні короля Умберто І., Пантеон.


Римські катакомби тягнуться майже на 200 км. Поділяють на християнські та дохристиянські, іудейські...
В деякі проводять екскурсії, доступ до деяких видає Ватикан, інші замуровані та закриті оскільки там ховали хворих на чуму.


Фотографувати заборонено.
















Римський Форум (лат. Forum Romanum) — площа в центрі Стародавнього Рима разом з прилеглими будівлями.
Форум служив центром суспільного життя.


Залишки палацу Тіберія.






Тріумфальна арка Септімія Севера — триарочна арка, розташована в північній частині Римського Форуму між Курією і Ростра на стародавній Священній дорозі (Via Sacra). Побудована в 205 році н. е. на честь перемог імператора Септімія Севера і його синів Каракалли і Ґети над Парфією в двох військових кампаніях 195—203.


На задньому плані видніється Римський Форум, на передньому Circus Maximus (іподром). У змаганнях на іподромі могло одночасно брати участь дванадцять колісниць. 


Він вміщав 250 000 глядачів.


Сучасна архітектура, будинок суду.


Вуста Правди. Екскурсоводи розказують легенду про те, що ніби вони служили для визначення правдивості обвинуваченого:  вставляв руку, якщо витягував цілою, значить правду каже. Мовляв, за ними ховався римлянин з мечем, який за певну плату зберігав руку або обрубував. Насправді слугував люком Клоаки Максима (каналізаційним люком).


Театр Марцелла 12 р. до н. е.  Архітектурно схожий на Колізей.


Замок Святого Ангела



Відвідав більше 20 соборів, ось деякі з них.
Собор Святого Павла






Орган Собору Святого Павла.


Церква Святого Серця 1890р.




Орган церкви Святого Серця.


Церква Всіх Святих.






А це апарат відпущення гріхів, кидаєш монетку засвічується свічка (електрична лампа). А може тут і індульгенції продають десь. Бачив також апарат для сповіді онлайн, кидаєш монетку, береш мікрофон, сповідаєшся.
В Україні в храмах все ж відчувається релігійність, духовність. А в Італії це просто туристичні місця.


Оригінал індульгенції з 1521р.


Собор Санта-Мария-дель-Пополо.




Орган Собору Санта-Мария-дель-Пополо.


Церква Санта Марія ін Арачелі ( X - XIV ст. )




Підлого цієї церкви - це могильні плити.


Могильні плити, що являються підлогою в церкві.


Могильні плити, що являються підлогою в церкві.


Базиліка Святої Марії Ангелів і Мучеників 1566р.




Орган базиліки Святої Марії Ангелів і Мучеників


Церква Святих Кузьми і Дем'яна ( Vст.)


За доволі простеньким фасадом ховається у Римі краса мозаїк роботи Мікеланджело та його учнів.


Мозаїка пришестя Христа


Орган церкви Святих Кузьми і Дем'яна


Ще один оригінальний органчик.


Десять днів у Римі трошки замало, мав можливість до вересня там бути. Житло безплатне, проїздний також. Що до харчування, на 10 днів майже безплатне. Буханка хліба там на наш курс 60 грн., олія оливкова 170грн., після повернення придбав аналогічну в Самборі за 150грн. (extra vergine). Тож до хати віз лише гарні враження, 3 000 фото, 32 гіга відео, та дорожезну італійську сантехніку, вагою більше 100кг. На неї мені перевізник зробив знижку в 60 євро. Оскільки переплутав з замовленням і я поїхав окремо від свого вантажу бусом. Цей кавалок сантехнкіки повернув мені усі дорожні витрати.  :)


Італійський кіт  ;D


А це вже перший український Сірко, що мені трапився на зворотній дорозі. Рим, Італія, цікаві з точки зору історії та архітектурних пам'яток, проте Україна краща, навіть трава зеленіша і чистіша, клімат більш комфортний. Попробуй витримати 40 градусів кожного дня у Римі.


Вітаю, всіх у кого вистачило терпіння усе це переглянути.  ;D

"Пасіки" - невеликий закинутий хутір з 1946-х років. Оскільки хутір був розміщений під самим лісом, а за кілька кілометрів від нього було проголошену створення УГВР. Тож слід розуміти, цей хутір був прихистком українських повстанців. Тож в 1946р. НКВД примусово виселило населення цього хутора. Згодом деякі хати люди розібрали і перенесли в Стрілки, деякі зруйнувались, дві вціліли і капличка.

Ліворуч хутір, праворуч закинутий маєток, від маєтку залишились лише фундамент та великий сад на сонячному схилі гори і кілька невеликих озер. В яких і досі, мабуть, хтось рибу тримає. В маєтку проживала пані, яка навчала місцевих дітей грамоті, можливо, своїх не мала. Під час війни на території маєтку відбувся бій між німцями та Українською Народною Самообороною, маєток спалили. Так мені розповіли старожили Звору.


Ця хата належала Іваницькому Михайлу.


Залишки хати в якій проживав Федір Сліпець.




Капличка неподалік від хутора.




Розп'яття дерев'яне, різьблене.


А цей транспортний засіб стояв неподалік від закинутого хутору.
ЛуАЗ 967М - випускався на Луцькому автозаводі. Він в Радянській Армії значився транспортером і був створений за замовленням збройних сил СРСР для десантних військ. Цей повнопривідний водоплавний автомобіль призначався для підвезення боєприпасів і евакуації поранених. Він розганявся до майже 80 км/год на суші і майже до 5 км/год на воді. Дорожній просвіт в 285 мм і короткі звіси кузова давали можливість проїхати практично скрізь. У штатну комплектацію входила і лебідка. На всю цю фантастичну універсальність вистачало мотора об'ємом 887 сантиметрів кубічних повітряного охолодження потужністю 37 к.с.