Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - mxa

#1
Здохла материнка, тому розпродаю. Або обміняю на якесь комп'ютерне залізо для сокета AM2, AM3, FM2 або щось інше цікаве запропонуєте :)



Матриця для ноутбука, хороший стан, рідний корпус Emachines e510, 15.4", 1280*800 - 250 грн
Для Acer Aspire 5710, 5715, 5720, 5310, 5315, 5520, 7520, 7720, Emachines e510 і ін. подібних моделей.

WIFI Atheros AR5BXB63 - 30грн

Клавиатура - 70 грн
Для Acer Aspire 5710, 5715, 5720, 5310, 5315, 5520, 7520, 7720, Emachines e510 і ін. подібних моделей.

Батарея Li-ion AS07B31 4000mAh - 130грн
На інтегрованому відео без вай-фаю при активній роботі з документами тримає 1.5 години
Для Acer Aspire 5710, 5715, 5720, 5310, 5315, 5520, 7520, 7720, Emachines e510 і ін. подібних моделей.

SODIMM DDR2 1024 Mb SoDIMM PC5300 667 МГц Hynix - 50 грн
SODIMM DDR2 1024 Mb SoDIMM PC5300 667 МГц NCP - 50 грн

Процессор Intel Celeron 2.13 Гц/1М/533 560 SLA2D - 30 грн

DVD-RW DL Hitachi-LG GSA-T40N - 50 грн
#2
Процик у мене теж залишився, тому мамку і шукаю  ;D
#3
Можливо у когось залишилась після апгрейду. В нормальному робочому стані, за розумною ціною. Розгляну усі пропозиції.
#4
http://www.mykolaiv.lviv.ua/book/lycar1.html
ЦитуватиЩоправда, іншим разом Вовад оповідав, що колись, як він ще був молодим, на цьому місці стояла зовсім не церква, а лісничівка, і в ній розігралась жорстока любовна трагедія, героями якої були граф Дракула, гусарський капітан із Дроговижа, граф Скарбек, лісничий, та дружини обох. Кілька разів Вовад бачив, як Дракула і дружина Скарбка, вполювавши на сильця серну, затягували її на лісову поляну, роздягались догола, проколювали серні груди і звідти пили кров, а відтак віддавались неймовірним любовним утіхам.

– То було би ще нічого такого, – розказував далі Вовад, – бо різного чоловік надивився на Приймі. Приїздили пани й пані зі Львова чи з Роздолу і займались подібними шаленими розвагами не один раз. Найбільше мене вразило те, що коханці – дружина Скарбка і Дракула – обрали для оргій не затишну галявину серед дубової, букової, грабової чи іншої гарної деревини, якої на Приймі не бракує, коло чудових ставків чи потічків, яких також доволі в довколишніх лісах – недарма пани прозвали ці місця Роздільською Швейцарією, – а глуху поляну, оточену довкола густими заростями осики. Виявляється, їм завжди треба було мати під рукою осикові кілки, якими вони серні, а може, не тільки їй, пробивали груди і звідти висмоктували теплу крівцю.

Вовад зрозумів тоді, що перед ним правдиві упир і упириця. Щоб частіше і безпечніше можна було займатися відьомськими ритуалами, Дракула звів зі світу свою дружину – мабуть, також заколовши її осиковим кілком і висмоктавши з неї крівцю, – а жінка Скарбка отруїла свого графа, а може, також заколола його, попивши християнської крові. Відтак упирі побралися і вже більше не скривалися із взаємною похіттю. На осиковій галявині показувалися тепер рідше – хіба для виконання спеціальних ритуалів – натомість ходором ходила лісничівка. Звідти не раз можна було почути стогін, крики, зойки, брязкіт посуду, гуркіт падаючих меблів та інших речей. Одного разу все закінчилося тим, чим і мало би скінчитися: під час чергової оргії, яка відбувалась у травневу грозу, в комин ударила блискавка, лісничівка спалахнула, мов сірникова коробка, і за яких півгодини згоріла дотла разом із господарями, тобто упирями. Довкола ліс, гасити пожежу було нікому і не було змоги. Кілька приймен, у тім числі й Вовад, здалеку бачили заграву, яку сприйняли за громи й блискавиці, що гуркотіли по небі, бо саме в той час, як відомо, по небу над Приймою на колісниці возився пророк Ілля, метаючи на ліс громи й блискавиці, хоча дощ чомусь не падав.

Місце, де стояла лісничівка, а перед тим церква, – розповідав далі Вовад, – було справді містичне й трагічне, бо через сто літ на галявині, яку колись облюбував для оргій із Агнесою Скарбек граф Дракула, був розстріляний чергою з ручного німецького кулемета визначний діяч ОУН-УПА, перший головний редактор газети "Ідеї та чин" Михайло Палідович. А через півроку після загибелі Михайла Палідовича-Карпатського на цьому ж місці 9 листопада 1944 року в присутності кількох куренів УПА відбулась грандіозна панахида за упокій душі митрополита Андрея Шептицького на 9-ий день його смерті. На підвищенні була поставлена труна з портретом покійного митрополита, оздоблена зеленим гіллям соснини і пізніми осінніми квітами, що їх Вовад помагав стрільцям призбирати в лісі. Панахиду правили кілька військових священиків. Головним капеланом Вовад називав раз Івана Хому, іншим разом – Василя Лабу.

Баєчки, які оповідав Вовад, були цікаві, але дуже вже неправдоподібні. І все-таки виправдати старого прийменського байкаря в якійсь мірі можуть записи в метричній книзі миколаївського костьолу (Там само, ф. 201, оп. 4 "а", спр. 6893) на 17-й сторінці:

26/28 червня 1893 року помер у лісничівці граф Станіслав Скарбек (підлісний), вік – 32 роки, причина смерті – туберкульоз.

Похорон Станіслава Скарбка відбувся за християнським обрядом, а хоронив його пробощ миколаївського костьолу Валенти Осінські. Прецінь Станіслав не був упирем. Його поховали в каплиці, яка була збудована при дорозі від Миколаєва до Закладу і мала чудові архітектурні форми. Совітська влада залишила від тої каплиці "ріжки та ніжки". Вже зовсім недавно місцевий осередок партії есдеків зробив для регіону хоч одну добру справу – організував і оплатив реставрацію придорожньої каплички, яка стоїть неподалік великої усипальниці, де мав би бути похований підлісний із Прийми Станіслав Скарбек, що зайвий раз засвідчило, що ні Станіслав Скарбек, ні есдеки не мають нічого спільного з упирями, до яких безперечно належали граф Дракула і Агнеса Скарбек...

28 серпня 1893 року, рівно через два місяці після смерті Скарбка, в тій же метричній книзі (с. 15) зареєстровано цікавий шлюб:

Дім № 412/17; наречений: Міхаель Дракула, вік – 43 роки, цивільний стан – вдівець; наречена: Агнеса, по першому чоловікові Скарбек, вік – 38 літ, цивільний стан – вдова; свідки: Юзеф Баргіль і Антон Бенеш.

Метрична книга всупереч прийнятим нормам не називає дівочого прізвища нареченої Агнеси – ніби вона своєму першому чоловікові графу Скарбеку звалилася з неба. Кажуть, що Агнеса якимось чином була пов'язана з нащадком французьких маркізів Форжем, який до Скарбка був на Приймі надлісничим. Уляна Кравченко у своїх спогадах вважає, що Форж утік з Франції до Миколаєва над Дністром разом із Пошем. Властиво, той маркіз Форж і вибудував ту загадкову лісничівку. Викликає також подив, чому це дружина графа Скарбка була на 6 років старша від свого чоловіка.

Шлюбу вдівцю Дракулі та вдовиці Агнесі давав той же пробощ Валенти Осінські, який носив титул рицаря гербу Вуж з Осини. Той факт, що родові корені пробоща, судячи з титулу, походять з осини чи то з осики, мав би насторожити миколаївців і вони мали б віднестись до цього шлюбу з упередженням, тим більше, що про нечисті сили, з якими в якийсь спосіб "молодята" були пов'язані, по місті ходили чутки, але оскільки ксьондз Осінські був дуже побожним і загально любленим святцем, то ніхто на це не звернув уваги. Про свідків цього шлюбу відомо тільки те, що Антон Бенеш був цісарсько-королівським офіцером дроговизького гарнізону гусарів, а Юзеф Баргіль – заможним міщанином, який офірував костьолу 200 злотих і доводився сватом скрипалеві Гнату Старовецькому, про якого йшла мова на початку цієї розповіді. Про останки Дракули й Агнеси метричні книги костьолу не розповідають нічого. Та й хто би то хоронив попіл упирів? Вітер розвіяв...
#5
Дивна річ, адже ні одна доріжка, нормальна доріжка, туди не веде. Ця штука знаходиться осторонь.

Хоча набагато цікавіше було б дослідити рів що біля вежі, неподалік. Там колись була вода, і є принаймі два колодязі розташовані поряд з залізною дорогою. Там все закинуте, і практично ніхто тим не переймається, може щось цікаве і уціліло.
#6
Ужасний дизайн: стиль не витриманий, місце на сайті використовується взагалі нераціонально, ні одного кольору в дизайні (це ж тре таке зробити), тільки банери виділяються на сторінці, так ніби це і є основне у їхньму сайті.
#7
inkognito - вистав на Ebay, заробиш непогані грошенята на пустому місці :)
#8
Хм... тоді немає сенсу робити банер, поки не знайдемо нормальний шаблон для форуму.
Якщо хочите робити під краєзнавство, то краще сірі тони взагалі не використовувати. Тоді краще брати зелений та голубий, кольори рослин та неба. Все залежить від того в яку сторону хочите розвивати форум: чи то дігерство, чи то більш "широкого" плану. Відповідно і колір тре підбирати. Якщо хочите спілкуватись на багато різних тем, то кольори мають бути більш світліші,  інакше багато хто піде з форуму виключно через дизайн, і зроблять це підсвідомо. А для дігерів темнота не є проблемою.

Перед вирішенням проблеми, тре її сформулювати, інакше толку не буде.
#9
Готовий зробити нормальний банер. Але маю для початку почути побажання адміністрації і учасників форуму що там має бути. Зроблю простенький але нормально "вставляємий" в загальний дизайн форуму.
#10
Маленька карта є по 2-у лінку.
#11
Місце де я вже давно хотів побувати (якщо буде машина і бажаючі я перший в черзі :). Їдучи по трасі зі Львова до Стрия, неподалік Миколаїва можна побачити крізь дерева дивний будинок, який кидається у очі і подібний на творіння з якогось фільму жахів.



Заклад має одну вулицю, яка впирається у величезний палац (сиротинець) графа Скарбека, збудований в англійському неоренесансному стилі. Палац має форму літери «П»: тільки широкої і на коротеньких «ніжках».

Загалом територія замку дуже велика, однак занедбана і навіть трохи моторошна. По цій території навколо замку можна спокійно пройти і оглядати будівлю, працівники лікарні практично не зважають на нечастих приїжджих гостей.

В історичних джерелах, згадується, що 1843 року граф Станіслав Скарбек заснував великий заклад-притулок для сиріт і літніх людей та крайову ремісничу школу. Львову Станіслав Скарбек відомий тим, що на його кошти зведено перший у Львові театр (зараз - театр ім. М. Заньковецької). Тоді, 1842 року, це був один з найбільших театрів у Європі, який міг вмістити 1460 глядачів.

Граф Станіслав Скарбек добре знався на тонкощах архітектури, поезії, музики і театру. Він багато подорожував Європою - їздив Францією та Італією, на гірські курорти Австрії та водолікування Чехії. Особливо любив проводити літо у Тренчині. У Нуссдорфі під Віднем він вибудував собі прекрасний палац. А другий такий палац-замок почали зводити дем'янські каменотеси між Дроговижем та Демнею, власне у місцині, яку пізніше назвуть Закладом. Там також розбили ландшафтний парк та облаштували озеро.

детальніше:
http://www.zaxid.net/article/37107/
http://www.castles.com.ua/zaklad.html
#13
Шапці бракує нормального дизайну :) Цей "банер" абсолютно не вписується в дизайн форуму.

Решта кину в ПП, але трохи пізніше.
#14
Форум тре розкручувати поки ще не настало літо, народ тоді взагалі забиває на інет. Я глянув і зрозумів що цим взагалі ніхто не займався. Тут навіть мета-теги не прописані. PR себто рейтинг форуму в гуглі = 0. Зовнішніх посилань гугля нарахувала аж 3 штуки. Яндекс нарахував 40 шт. але толку з нього дуже мало.

Можу посприяти в розкрутці форуму, але мені знадобиться допомога. Я буду казати що робити з точністю до деталей. Багато зараз не зроблю бо немаю часу, але потрошки цю справу можна довести до розуму.

Можна і шапку краще зробити, а то ця така страшна  :'(
#15
Дивно, може погано скачалось? Там прямий лінк...

Користуюсь ось цим, зберігає останню відкриту сторінку, є російський фейс:
http://windjview.sourceforge.net/ru/
#17
explorer - щось я нічого не зрозумів, де це все там було??? судячи з фото, самого парку там було дуже мало, а все решта забудовано?

Кайф дикий розглядувати старі фото Львова  :)
#18
Знайшов купу старих карт у високій якості і роздільчій здатності, шкода що можна дивитись лише онлайн
http://www.lvivcenter.org/uk/umd/search/?ci_maptypeid=1&f_submited=1
#19
Знайшов щоденник поляка за часів 2-ї світової війни в рос. перекладі
ЦитуватиЭто воспоминания об оккупации Яцка Вильчура, поляка, жившего во Львове, в моём корявом переводе. На меня произвели огромное впечатление, за сим спешу поделиться с форумчанами.
http://www.reibert.info/forum/showthread.php?t=32326&highlight=%EB%FC%E2%EE%E2
#20
Був свідком як на вокзалі, давненько то було, знайшли здоровенну нерозірвавшуся бомбу з 2-ї світової, десь тонни 2 певно. Там щось роботяги копали і викопали. Саме цікаве що вона була прямо під рейсами закопана. Саме смішне що ніхто навіть не уявляв собі небезпеки, вони її майже всю викопали і аж тоді видно повідомили, я і сам близько підходив на неї подивитись, і купа інших людей теж. Ну а потім всіх з вокзалу швиденько вигнали :)