Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Anhorda

#1
Фото з кладовища Замарстинова

Тут поховані стрільці Української Галицької Армії, які загинули у боротьбі за українську державність





Курйозний напис на табличці
#2
Доброго дня всім колекціонерам та зацікавленим,

в суботу 27 січня з 12.00 до 15.00 у Науково-технічній бібліотеці Львівської політехніки відбудеться
подія "Історична цегла в архітектурі Львова: клейма, виробники".

Принесення смаколиків, зокрема пляцків у формі цегли, вітається!

Докладніше:
Запрошуємо звернути увагу на важливий будівельний та декоративний матеріал в історичній архітектурі Львова - цеглу.
Пропонуємо таку програму:
1) лекція дослідника та власника другої за величиною колекції цегли в Україні Alexandr Wolkow;
2) виставка окремих артефактів його колекції;
3) питання-відповіді щодо клейм на цеглі з Alexandr Wolkow на основі принесених цегляних артефактів чи їхніх фото учасниками події;
4) листівки на цегляну тему, художниця Тетяна Казанцева, макет Сергія Лєонова (Leon Serg);
5) чай-кава-смаколики.

Посилання на подію у Фейсбуці: https://www.facebook.com/events/390412404741717/
#3
Львівська вулична галерея, вул. Замарстинівська







Цього графіті вже немає.



вул. Старознезенська, район Церкви Вознесіння Господнього

#4
Трохи ретроспективи з кладовища Замарстинова.

Редемптористи оновили гробівець на могилі монахів Чину Найсвятішого Ізбавителя. Про достоїнства нового пам'ятника судити не буду. Старий мені подобався більше. Шкода, що прибрали табличку з іменами похованих там монахів.



Решта польських гробівців і надмогильних пам'ятників руйнується не без допомоги "добрих" людей.





Майже вся територія кладовища вже розчищена і інтенсивно продовжує використовуватися для самовільних поховань.
Трохи з того цікавого, що там ще залишилося.

Поховання 1942 року


Могила Agata і Jozef Kedziorowie




Закинута могила


Надмогильний пам'ятник Katazyna Misiewic (1855-1905)


Гробівець Katarzyna Wilczek (1831-1925), Ludwika Henze (1874-1925)


Посилання на фотоальбом — https://picasaweb.google.com/113608404806016291373/5616228526812808753?authuser=0&feat=directlink
#5
Вул. Личаківська, 105


Ріг вулиць Низової, Кривчицької дороги, Грушевої


Вул. Кривчицька дорога, поблизу тунелю

#6
Посилання на Google Диск, за яким можна завантажити відскановану версію книжки:
Васільєва А. В. Середньовічні села. Історія північного мікрорайону міста Львова. Етапи розвитку і становлення (Клепарів, Голоско, Замарстинів) / А. В. Васільєва, І. І. Солодовнікова, Л. М. Мандзій, Р. І. Стасьо, О. П. Герус. — Львів, 2008. — 64 с.

Книжка згадувалася у попередніх повідомленнях цієї теми. У ній є багато інформації про кладовища північного мікрорайону міста Львова:
https://drive.google.com/file/d/0B5tny-40dfkzTm04V0l6dVd5MGs/view?usp=sharing
#7
Вул. Промислова, 56, графіті на заборі ЛКП "Лев"





Вул. Промислова, 53а, рекламне графіті


#8
Стаття "Маловідомі та забуті цвинтарі Шевченківського району Львова" на сайті "Фотографії старого Львова":
http://photo-lviv.in.ua/malovidomi-ta-zabuti-tsvyntari-shevchenkivskoho-rajonu-lvova/
Для підготовки використали матеріали з цієї теми. Є посилання на explorer.
#9
Ось інформація про історію Збоїщ із книги
Васильєва А. В. та інші «Середньовічні села. Історія північного мікрорайону міста Львова. Етапи розвитку і становлення (Клепарів, Голоско, Замарстинів)». — Львів, 2008. — 65 с.

Видатні постаті Збоїщ

  • Отець Євген Гошовський — парох церкви Св. Дмитрія. Збирав кошти на будівництво надгробка УСС.
  • Лев Гошовський — голова філії «Просвіти» на Збоїськах 1930-34 р.р., член УВО.
  • Отець Василь Кулик — засновник читальні «Просвіти» 1938-39 р.р.

Історична довідка
Назва Збоїща пов'язана з місцем битви. Якої невідомо. Перша згадка — 1359 рік. У ХХ ст. Збоїще мало 3300 мешканців.

Церква Св. Дмитрія первісно походить з кінця ХVІІ ст. Фундатором церкви був вірменин Никорович. Мурована церква була поставлена у 1811 р. Реставрація — 1874 рік. Найбільша цінність — іконостас, датовий 1733 роком. Храмова ікона — Святий Дмитрій (1693, автор Іван Руткович).

Національні традиції Збоїщ
Приїжджаючи на кінцеву зупинку тролейбуса № 13 (вул. Грінченка) або крокуючи на «Галицьке перехрестя», важко уявити, що ступаєш на землю одного з найдавніших поселень Львова. Ось що пише Олена Степанів у монографії «Сучасний Львів»: «Село, яке існувало уже у 1359, розбудоване на гряді Розточчя і долини Полтви. У новітні часи тут був осередок монастиря Редемптористів, а з 1921 року діяли мала семінарія та новіціат. Сьогодні — наприкінці 90-их років ХХ ст. — від старовинного поселення на північно-східній околиці Львова залишились історична назва, фрагменти цвинтаря та дві церковні споруди (церква Дмитрія, відома з ХІХ ст. та дерев'яний костел, розібраний 1999 року).

У 1905 році тут почала свою діяльність філія «Просвіти» разом із читальнею, метою якої було відродити українські традиції серед жителів Збоїщ. Дух патріотизму запав у серця молоді, яка зі зброєю у руках відзначилась у дні Листопадового Чину 1918 року. До речі, 10-13 листопада 1918 року між Замарстинівською рогачкою та Збоїщами, в районі студні (спорткомплекс «Спартак») відбулися бої між польськими легіонерами та українцями зі Збоїщ. Українські січові стрільці та добровольці вели нерівний бій, хоча на першому етапі опанували гміну Замарстинова. 14 листопада на перетині сучасних вулиць Мазепи та Промислової (Нової Різні) відбувався вирішальний бій, внаслідок якого багато українців загинуло. Жителі поховали загиблих на Збоївському цвинтарі. Таким чином, виникло два надгробки — польських легіонерів (чавунний хрест) та могила УСС. На могилі українських вояків стараннями просвітян під патронатом УГКЦ було вирішено поставити пам'ятник. Але як встановити його в нових умовах існування Галичини в рамках Польської держави, адже потрібні кошти та дозвіл? Дозволу ніхто не брав, а кошти зібрали через читальню «Просвіти» одночасно для ремонту церкви та для цієї жертовної справи. Ця акція потрапила на сторінки польських газет і завдяки цьому збереглася інформація для нащадків. Ось що писала одна з газет: «У Збоїськах стоїть вірменський костьол фундації Никоровича. Кілька років потому його віддали для служби русинам. Цей храм є осередком редемптористів під опікою А. Шептицького. В останні роки під час ремонту на Домі Божому з'явилася вбита куля і напис «1918-1919 р.р.» Кулю залишили під час реставрації 1924 року. Окрім цієї пам'ятки українсько-польських боїв у 1922-1924 р.р. «гайдамацтво» поставило на цвинтарі «пам'ятник вольності». Староство наказало його скинути, однак наказу ніхто не виконав, і його можна бачити по сьогоднішній день». Польська поліція детально вивчила надгробок на цвинтарі; був виготовлений ескіз, але знести його не наважилися, і його дотепер бачимо з деякими змінами на цвинтарі, що біля підніжжя церкви Св. Дмитрія. Шовіністична газета «Слово польське» у 1922 вимагала ліквідації таблиці з написом «Борцям за волю України» і добилась свого. На початку 90-их р.р. таблицю відновлено.

На початку 30-их р.р. «Просвіта» продовжує діяльність у національному дусі, проводячи лекції, організовують вечори. Комендант польської поліції на Замарстинові повідомляє староство у Львові: «Олександр Гошовський — церковний парох та його син, голова «Просвіти», об'єднали молодіж руську і виховали у дусі патріотизму». Після смерті О. Гошовського взяв на себе відповідальність голови «Просвіти» його син — Лев Гошовський. Однак товариству не судилося довго діяти в національно-визвольному дусі. 25 червня 1930 року Лев Гошовський був усунений з посади, а «Просвіта» на Збоїщах замкнена — у приміщенні читальні та у Лева Гошовського було знайдено зброю (порох, гранати, набої). Цього стало достатньо, щоб за порушення статуту товариство перестало існувати, а сам Гошовський був притягнений до кримінальної відповідальності.

Через 5 років національно-свідоме населення громади відновило свою діяльність. Збереглися посвідка, яка була надана головним відділом «Просвіти» у Львові за підписом секретаря — Миколи Дужого. Ця подія відбулася 24 листопада 1936 року. Читальня отримала ім'я Миколи Міхновського. Нова бібліотека знаходилася в домі Романіва Дмитра на Жовківському гостинці (тепер вул. Б. Хмельницького). Традиційно філію культурно-просвітницького товариства очолив Усечесніший отець Василь Кулик — парох у Збоїщах. Керівництво «Просвіти» обрано на загальних зборах 6 січня 1938 року. Культурна діяльність товариства швидко далася взнаки. Старанням її діячів село «Збоїще Нове» змінило назву на «Збоїще» (це було офіційно затверджено 14 грудня 1936 року). Почався збір коштів на купівлю окремого будинку для організації. 12 квітня 1938 року помешкання «Просвіти» переселилося у будинок номер 430 (нумерація житлових будинків селища до 1939 р.), де і проіснувала до 1939 року. Понад 60 років тому архівні документи востаннє повідомили про читальню ім. М. Міхновського. На Збоїщах «Просвіта» мала найпотужнішу організацію та користувалася всебічною підтримкою УГКЦ.


#10
У сьогоднішньому номері Високого Замку стаття про львівського колекціонера цегли Володимира Вишневського. Кому цікаво, відсканована стаття тут: https://drive.google.com/file/d/0B5tny-40dfkzZklFa1pIOEhXaG8/edit?usp=sharing
#11
Місце - район вул. Мазепи - вул. Хвильового.
Час - сьогодні зранку з 6.30 до 7.30.
Інтенсивність - 7 балів з 10.
#12
Сьогодні срання в наш славний квартал між авеню Мазепи і штрассе Хвильового неочікувано влетіло свєто. До нас завітали вуйко Штинський.

Було десь пів на шесту ранку. Оскільки в такій годині пурєдні люде собі мирно сплят і бачат десєтий сон, то двері тримают зачиненими від різних шарамижників. Але вуйко наглє рвалисі до хати через кватирку і махали кулаками перед носов. Довелося кватирку закрити, а вуйця впустити і зважити. За час недовгої відсутності вуйко нагулєли всі 100 кільо зі ста відведених йому мудростью природнов.

Вуйко хвалилисі же гостювали на тому тижню на селі в кумів. Троха в якійсь Ратушівці, троха в Лодювці. Навіть гостинець привезли нашій родині — тухлі курєчі яйка, дуже поживні. На питаннє, де ліпше 'го прийнєли, вуйко потихенько призналисі же в клясах гівна не розбираютьсі. Ше вуйцьо нарікали, шо ми про него зовсім забули.

Десь пів на сему вуйко Штинський відійшли. Казали шо мают ше троха тухлих яйок і іншу родину по місту, яку тре' алярмово провідати.  ;D
#13
Карта на GoogleMaps "Християнські скульптури у Львові". Хто має свіжі фото, кидайте в тему. А зауваження і пропозиції як завжди в обговорення.
#14
Пара фотографій до Вашого першого поста.

Подвір'я між вул. Герцена і вул. Фредра.
Будівництво готелю "Нобіліс". Липень 2008 року. Вигляд зверху.
#15
Статуї на вул. Городницькій













#16
Гумор / Re: Смішне Відео
29.07.2012 12:49:43
Львівські бойові голуби
#17
Графіті в оформленні екстер'єрів будівель

Графіті на стіні магазину (вул. Глинянський Тракт, 147а)





Графіті на стіні міні-бару (вул. Зелена, 273)






Англомовні сайти з колекціями графіті (здається, що не постили їх):
1. Wooster Collective
2. Streetsy
#18
В приміщенні колишнього міні-бару на Зеленій, 273 в стіну вмуровані старі тавровані цеглини. Бар покинутий, можна вільно доступитися до цегли.
Власне стіна:


Вигляд бару з вулиці для орієнтування:



Стара цегла в підлозі музею пивоваріння (вул. Клепарівська, 18):
#19
Цитата: Sunkatalano від 23.07.2012 08:00:11
Мазепи з 05:00 почало смардіти на твердих 8. Навіть зачинені вікна не допомагають...
Приблизно о 08:00 сморід на Мазепи припинився. Затягувало зі сходу. Швидше за все з очисних на вул. Пластовій.

В мережі є ще твіттер про сморід - https://twitter.com/lvivsmorid.

А на ЗІКу виклали фотозвіт про сьогоднішню екскурсію журналістів на очисні споруди "Ензиму":
http://zik.ua/ua/news/2012/07/23/360090

#20
Цитата: inkognito від 31.08.2011 20:45:07
Можливо, винен улюблений усіма нами завод, де дріжді на булочки виготовляють? Хто-що думає з цього приводу?
Дуже сумнівно, що сморід пов"язаний із стічними водами підприємств. Аргумент простий: до поч. 90-их р.р., коли у Львові набагато більше їх працювало ("Ензим", м"ясокомбінат, шкірзавод, взуттєва фабрика і т.д.) каналізаційного смороду не було.