Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Topics - Bottlehunter

#41

"It's great to be alive in Colma!"

Є на Каліфорнійщині, трохи північніше від Сан Франциско, маленьке містечко Колма. Відоме воно тим, що на одного живого жителя там припадає тисяча мертвих. Це не жарт, на території Колми розміщені 17 великих цвинтарів  різних діаспор та віросповідань. Загальна кількість похованих там - більш ніж 1,5 млн при населенні міста 1,5 тис.

Колма на вікімапії

І відразу альбом зі всіма фото в хорошій якості




Розгадка місцевих цвинтарів (а точніше їх кількості) пов'язана з найближчим сусідом Колми - Сан Франциско. В часи Золотої Лихоманки і як наслідок стрімкого розвитку міста, сюди почали швидко прибувати люди.  Вартість землі в Сан Франциско зростала з кожним роком. Місцеві цвинтарі швидко розросталися, зрештою настав день, коли міська влада вирішила, що земля занадто дорога для того, щоб її займали покійники. З 1901 року в Сан Франциско вже нікого не хоронили, а з 1914 розпочалося перевезення 27 місцевих цвинтарів до Колми. Зараз в Сан Франциско, яке має приблизно таку саму кількість населення як Львів, залишилося тільки два цвинтарі: один невеличкий біля історичної церкви та військовий цвинтар-меморіал в парку Презідіо. На обидвох нікого нового не "підселяють".

Місцеві в Колмі зовсім не паряться з приводу такого сусідства. Цвинтарі тут називають парками і використовують їх відповідно: влаштовують пікніки, прогулянки, граються тут з дітьми. Тут справді дуже красиво, територія доглянута та прибрана. Дивіться самі.

Італійський цвинтар з пишними надгробками з білого мармуру.

















Китайський цвинтар, з озерцями і фонтанами







Сербський цвинтар



Єврейське кладовище









І навіть цвинтар домашніх тварин тут є)











Але і крім кладовищ тут є на що подивитися. Ось, наприклад, історичний музей зі збереженою залізничною станцією. Нагадує мої улюблені вестерни, типу "Поїзд до Юми".















Запаркований "Олдсмобіль" з шикарним салоном та п'ятилітровим мотором. Придбати таку тачку в Штатах можна тисяч за три-чотири)



Шикарний місцевий паб з прийнятними цінами - Molloy's tavern. Туристи тут не ходять, тому маєте шанс побачити автентичний американський заклад. За словами бармена, паб заснував його дід, котрий приїхав до Штатів з Ірландії в другій половині 20-х років.









Оце і все. Буду радий відповісти на запитання. якщо вони у вас є)
#42
Трохи фоток американської старої цегли з Сан Франциско. Думаю, буде цікаво для колекціонерів.

Багато матеріалу по американській цеглі можна знайти за цим посиланням: http://calbricks.netfirms.com/brickcollection.html Сайт англійською, але перекладач гугла непогано з ним справляється.
Щоб перекласти сторінку повністю, просто вставте посилання на неї в перекладач гугла і клацнійть на лінку в полі перекладу:



До речі, ще один цікавий ресурс, який мені трапився - міжнародна асоціація колекціонерів цегли: http://www.internationalbrickcollectorsassociation.com/not-a-member/

Розміром вона приблизно в півтора рази менша за звичну польську/австрійську. Клейма як правило неглибокі і як наслідок трохи стерті часом. Для того, щоб на фотографії текст був більш-менш читабельним, мені доводилося ставити ліхтарик збоку. Частина фото - з декоративної стінки в офісі. Згідно напису, вона була складена з цеглин будинків, які постраждали від землетрусу 1989 року. Така халепа в Сан Франциско час від часу стається.


















А ці дві чи то цеглини чи то тротуарні плитки побачив на вулиці:



#43



Це найнезвичніше шоу, яке мені довелося бачити в своєму житті. Крутіше за концерт Братів Гадюкіних та карнавал на китайський Новий рік в Сан Франциско)

В далекому-далекому буковинському селі Красноїльськ кожного року 14 січня проходить Маланка - костюмований карнавал з давнім язичницьким корінням. На відміну від розрекламованих та комерціоналізованих Вашківців, тут все традиційно і серйозно. Сотні медведів, циган, жидів та інших традиційних персонажів. І всі хором співають коротеньку пісню про ведмедя румунською мовою)  Ніякі фото не передадуть атмосфери дійства, то треба бачити на власні очі.

ЦитуватиМаланка - старовинне язичницьке свято, пов'язане з приходом Нового року, зараз святкується в ніч з 13 на 14 січня. В цей день, за повірями, зникає барєр між світом живих і світом мертвих. Тому, вважається, що померлі в цей день провідують своїх родичів.
Святкування різняться, залежно від регіонів. За Буковині це свято збереглось у вигляді яскравого карнавалу - ПЕРЕБЕРІЇ.
Найпомітніші персонажі Маланки на Буковині- це ведмеді Урса. Селище міського типу Красноїльськ складається з п'яти районів - Кутів. У кожного кута свої ведмеді. Одні схожі на копиці сіна, інші на волохатих метеликів, треті - на пряникові аероплани, хтось одягнувся в костюм ведмедя з маскою-головою і довгими залізними кігтями. Солом'яний костюм важить від 25 до 50 кілограм. Тому недивно, що тягати на собі такі обладунки всю ніч безперервно стане тільки молодий і міцний чоловік.

Ведмедів водять цигани. Десь вони виглядають, як класичні конюхи-роми, або воїни, з натертою чорною фарбою шкірою, в кожусі, одягненим на голі груди, з булавами в руках. Обов'язок цигана піклуватися про свого ведмедя. Прикурювати йому сигарети, поїти водою і самогоном, давати перекусити, допомагати піднятися.

Разом з ними танцюють Мошняги - Діди і Баби, Калуцей - виряджені кінні вершники, Реджі - королі і королеви, жиди - високі фігури, одягнені в багатошаровий рваний одяг, з високими шапками, відлякуючими масками або в гримі.
Таке яскраве святкування саме на Буковині, зокрема в румунських селах, повязують з древнім культом Діоніса, божество, що греки перейняли у дакійців – предків сучасних румун.

Головне дійство починається в ніч з 13 на 14 січня, і триває весь наступний день.

Матеріали по темі, де більше розповідається про історію і традиції свята:

https://life.pravda.com.ua/society/2015/01/15/187805/
https://kamienczanka.livejournal.com/234219.html
https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/2355907-unikalna-bukovinska-malankapereberia.html



#44

https://www.youtube.com/watch?v=5s9Z49sdZ28&list=PL4vqitMpPG8J8hlyoYtUh4eJ83Yf0tJmG - за цим посиланням знаходиться серія відеосюжетів каналу Travel+ після яких ловиш себе на думці, що наші дороги не такі вже й погані) Людям в різних куточках світу кожного дня доводиться долати набагато складніші перепони, щоб просто дістатися з пункту А в пункт Б.

Особливо сподобалися розповіді про поїзд в Конго та дорогу через перевал в Киргизії, їх вставлю окремо нижче:





#45
Є ідея в найближчу суботу, 30 грудня, пройтися та пофотографувати Сихів. Попередній маршрут (може бути змінений або доповнений): Іскра - залізнична станція Сихів - Антонича - Драгана - Скрипника - Хоткевича - Козловського - Рахівська.

Зустрічаємося в 13:00 біля ТЦ "Сихів" на вул. Сихівській  ;D, отут: https://goo.gl/iGFQhk
#46
Мені дуже подобається, коли промислові та військові об'єкти, які вже віджили своє, не зносять, а перетворюють в місця для відпочинку людей, музеї та парки. Мав можливість відвідати кілька таких в Польщі і Штатах, враження завжди супер.

Одним з таких прикладів є ладшафний парк в місті Дуйсбург, що в Німеччині. Тут на місці колишнього металургійного заводу зробили громадський простір. Старі конструкції та будівлі підприємства не зносили, а облагородили і органічно вписали в дизайн. А на одній з доменних печей облаштований оглядовий майданчик. Вхід в парк цілодобовий та безкоштовний.

Сайт парку: http://en.landschaftspark.de/startseite
Маленький фотозвіт про нього: http://www.pizzatravel.com.ua/rus/germaniya/8/duisburg_nord_landscape_park



#47


Одна з найвідоміших в світі інженерних споруд, що сполучає Сан-Франциско з місцевістю Марін - міст Голден Гейт або ж Золоті Ворота.

Цього року вдалося погуляти по мосту, а точніше перейти пішки на іншу сторону затоки. Трохи фото і історії цього грандіозного творіння людини.

На початку 20-го століття США бурхливо розвивалися. Сан-Франциско з його щорічним притоком людей і капіталу як повітря бракувало надійного транспортного сполучення з протилежним берегом затоки. Точніше, сполучення було, але надто повільне і неповоротке - паромна переправа. Справитися з потоком людей і автомобілів вона не могла, тому на початку 1933 року було почато будівництво підвісного моста.



А далі буде просто серія рекордів та інженерних див:

Багато експертів вважали, що міст в цьому місці побудувати неможливо - через ширину та глибину протоки, швидку течію та близьке розташування до сейсмічно активного розлому Сан-Андреас.
Молодий інженер Джозеф Строус довів, що можливо, але для цього йому знадобилося десять років, щоб переконати владу та ще чотири, щоб закінчити спорудження моста.

Технічні характеристики Голден Гейт:

Довжина: 2737м
Ширина: 27м (6 автомобільних смуг)
Висота над водою під час припливу: 67м.
Висота опор: 230 м.
Діаметр кожного з двох основних тросів становить 92 см (вони скручені з 27572 оцинкованих сталевих ниток діаметром 4,9 мм), а довжина — 2332 метри.
Діаметр вертикальних тросів - 6,8см, загальна кількість - 250 пар.

Під час будівництва вперше було застосовано страхувальну сітку, завдяки чому вдалося врятувати життя кільком робітникам.

Колір моста насправді не червоний, він називається International Orange. Такого ж кольору, зокрема, форма космонавтів НАСА



Документальних відео про міст дуже багато, ви легко знайдете їх різними мовами на Ютубі. До допису додам тільки одне, з відкриття мосту. З типовим американським бадьорим голосом за кадром)



Я не знаю, чи є ще на світі якась споруда, яка так часто потрапляла б у різноманітні фільми, телепередачі, книжки і пісні. По Голден Гейту тусили, зокрема, Халк, Термінатор, Годзілла і мій улюблений Брудний Гаррі. Повний список можна глянути тут: https://en.wikipedia.org/wiki/Golden_Gate_Bridge_in_popular_culture



Один з сумних рекордів - Голден Гейт одне з найпопулярніших місць для самогубств у світі. В середньому кожні два тижні хтось вкорочує собі віку, стрибаючи в крижану воду затоки.



Правий тротуар (якщо йти зі сторони міста) відкритий для пішоходів у денний час. Лівий повністю належить велосипедистам. Велосипед, як і загалом активний спосіб життя, просто шалено популярний в Сан-Франциско.

Гарний варіант прогулянки, якщо у вас є вільних півдня: перейти пішки через міст до містечка Сосаліто, звідти паромом попри славнозвісний Алькатрас дістатися до порту Сан-Франциско і погуляти набережною міста.

Далі ще трохи фото:

Туристичний центр, де можна отримати інформаційні буклети та придбати сувеніри






Макет моста:





Початок тротуару:







Вид на місто:


Форт Пойнт, військова споруда 19-го століття. Всередині облаштований музей. Має непоганий шанс стати темою наступної розповіді на Експлорері)



Славнозвісний Алькатрас. Там я теж побував, постараюся написати кілька слів пізніше.





Троси




Переконаний, мрія кожного руфера.


А ось відео від руферів, яким це вдалося)



Підвісна люлька для ремонту








Цікава машина: Зіппер. Пересуває розділювач смуг залежно від того, в котрий бік автомобілів більше.





І кінцева точка моєї прогулянки - порт Сан Франциско та Посилання на альбом

#48
Велосипед GT Aggressor 1.0, розмір рами - XL (зріст 180-190 см).
В доброму стані, пройшов повне ТО. З недоліків - стерті гріпси, кілька маленьких подряпин на рамі.
Ціна для форумчан - 5000 грн.

Характеристики:
Вилка: SR Suntour XCM-MLO, 80мм, блокування

Передній перемикач: Shimano FD-TX51

Задній перемикач: Shimano Acera RD-M360

Гальма (передні і задні): Promax Disc, ротор 160мм

Рама: Алюмінієва конструкція Triple Triangle™. Кріплення дискового гальма. Рульовий стакан 1.125"

Детальніші характеристики: http://drive-sport.com.ua/goods/51516/757719.html
















#49

Знайшов оце на компі старі фотки, вирішив написати кілька слів про цікавий закарпатський об'єкт.
Діло було два роки тому. Ми дружньою компанією попхалися в похід Мармаросами, і як результат на третій день опинилися в Рахові. До відправлення поїзда було ще купа часу, вирішили поексплорити околиці.



Треба сказати, що розваг в Рахові не так вже й багато) Найперше ми собі знайшли затишний барчик недалеко від вокзалу і перекусили. Інтер'єр і кухня - якраз такі, як я люблю.







Далі трохи побродили головною вулицею і зустріли місцевого діда. Поговорити з ним видавалося неможливим - відсутність критичної кількості зубів аборигена, закарпатська говірка і дещо підвищена кількість алкоголю в крові робили своє. На щастя. з нами був Ромчик. То людина з унікальною суперсилою знаходити спільну мову з будь-якими представниками соціального дна. Ромчик з дідом мило побалакав, через три хвилини вони вже були ліпші друзі, а через п'ять ми дізналися, що велика труба на іншому березі річки стоїть на території закинутої картонної фабрики! От туди ми і пішли.







На території нікого не було, тож ми могли собі вільно гуляти і від нудьги фоткати залишки підприємства.

Трохи історії, взятої звідси: http://www.rakhivnews.in.ua/novini/9842-nazad-u-minule-rahvska-kartonna-fabrika.html


Цитувати
1946 року у Рахові починаються підготовчі роботи по будівництву картонної фабрики. Рахівська картонна фабрика побудована на берегах Тиси, через що пізніше були проблеми із відходами, що скидували просто у річку. Це було одне із перших підприємств, побудоване після возз'єднання Закарпаття із Радянською Україною.

Головні цехи, у яких працювали рахівчани – картонно-ящиковий, механічний, транспортний та ремонтно-будівельний. Фабрика мала своє енергетичне господарство – потужну ТЕЦ.

Знаковою датою для підприємства був 1952 рік, коли містяни дали країні перший картон. У 1955 році фабрика відзначилася рекордом 10 тис. тон картону в рік.

Так, підприємство з кожним роком било нові рекорди. У 1957 році було вироблено 500 тис. штук картонних ящиків під вершкове масло, а вже в 1958 році — 4 млн. 300 тис. штук.

За роки семирічки на вищий рівень піднялись механізація та автоматизація виробництва, що дозволило збільшити випуск валової продукції у два з лишком рази, випуск картону — на 47%, а картонних ящиків — у три рази; продуктивність праці за цей період зросла на 76%.

Надпланової продукції було випущено на суму понад 4 млн. крб., а в цілому у 1965 році фабрика дала продукції на 10 млн. 99 тис. карбованців. Збільшення випуску продукції сприяло впровадженню передової технології та нової техніки. Всі роботи по модернізації фабрики колектив провів власними силами. Рахівські картонники добре оволоділи своєю професією, стали досвідченими майстрами.

Станом на 1968 рік на фабриці працювало 997 людей. Підприємство працювало переважно на переробці макулатури та м'яких порід деревини. Продукція картонників надходила майже в усі країни СРСР.

Продуктивність працівників фабрики вражала. Так, наприклад, якщо у 1952 році виробіток на одного робітника складав 2571 крб., то в 1966 році він зріс до 15 572 крб., а випуск валової продукції за цей період збільшився з 540 до 10 099 тис. карбованців.

З кінця 1967 року фабрика працює за новою системою планування та економічного стимулювання.

Картонна фабрика – це було ціле містечко: житлові квартали, восьмирічна школа, дитячий комбінат, водолікарня, їдальня, Будинок культури, стадіон, плавальний басейн та оранжерея.

За радянських часів фабрика була одним із найуспішніших підприємств краю, втім після розпаду СРСР ситуація почала погіршувалася.

У зв'язку з тим, що не була проведена модернізації обладнання, яке було завезене по репарації з Німеччині у післявоєнні роки, а саме обладнання було виготовлене 1906 року. Тому продукція не відповідала сучасним вимогам та були втрачені ринки збуту (цим терміном користувалися у СРСР, замість продаж). А для модернізованої лінії гофрокартону (пакувальний матеріал, що відрізняється малою вагою, дешевизною, але високими фізичними параметрами) не вистачало поставки сировини, тобто макулатури.

Спочатку фабрика перебувала у корпоративній власності, а потім у акціонерній. Так, потужне підприємство повільно перетворилося у велику купу цеглин.

На сьогодні власником території картонної фабрики є УКРГАЗБАНК. Продаж ділянки планувався у 2016 року, однак територію так і не продали. А кілька місцевих підприємців хочуть викупити ділянку для реалізації інвестиційних проектів.
Наразі на території фабрики діє тільки котельня, яка не перебуває у власності банку.



В принципі, більше нічого додати. Ось кілька фото з території.











































Оце і все. Хіба ще Лінк на карту.


#50


В часи холодної війни однією з найбільших загроз для Штатів були радянські швидкісні бомбардувальники. Як засіб протидії, був розроблений зенітно-ракетний комплекс "Найкі-Аякс", перший масовий ЗРК. Ефективна дальність дії ракети - 48 км, максимальна висота ураження цілі - 21300м. Зброя була революційною: Nike-Ajax перша ракета, яка на випробовуваннях змогла перехопити бойову частину балвстичної ракети.

ЗРК був прийнятий на озброєння в 1953 році і прослужив до кінця 70-х. Загалом по всій території США біло розміщено майже 300 пускових точок, переважно на Східному узбережжі.




Приблизно рік тому мені пощастило побувати в музеї, зробленого волонтерами на базі закритої в 1979 та закинутої пускової установки SF-88. Музей відкритий тільки в суботу з 12-30 до 15-30, вхід є безкоштовним. Екскурсії проводять волонтери, а раз в місяць запрошують ветеранів-ракетчиків, які розповідають салагам колись секретні подробиці бойових чергувань. Це місце - єдине в США, де можна побачити відновлену пускову установку "Найкі-Аякс". Американці дуже гордяться тим, що виграли холодну війну і завжди наголошують на цьому на ескурсіях у військових музеях)

Ось їх офіційний сайт: https://www.nps.gov/goga/nike-missile-site.htm



Дорога до музею починається біля Голден Гейт - мабуть, найвідомішого мосту в світі. Тут треба сісти на автобус 76Х і вийти на зупинці біля самого музею.

Взагалі, Сан Франциско неймовірне місто. Тут відбувається і відбулося чимало знакових подій та винаходів, ось кілька моїх улюблених:
- літак вперше злетів з палуби авіаносця
- тут вигадали значок радіоактивності, джинси і мартіні
- тут вигадали термін Urban Exploration, ще наприкінці 70-х років. Автори - група експлорерів, які називали себе Suicide squad club



Ось так колишня військова частина виглядає збоку. Нічим непримітна бетонна площадка, залишки радару в горах та океан за кілька сотень метрів.

Заходимо на територію. Люди вже зібралися та чекають на початок екскурсії.





Спочатку оглядаємо наземні ангари з частинами різних ракет, пультами управління і різним військовим начинням.











Спускаємося в неглибокий бункер. Це - найцікавіше місце - гніздо, де живуть ракети.













Ракети закріплені на спеціальних рейках, звідки по одній вручну подаються на місце пуску, піднімаються на поверхню, приводяться в положення 85 градусів і запускаються в синє небо по кацапських бомбомйотах.
Екскурсовод вибрав з групи найменшу дівчинку і попросив допомогти йому з запуском) Мала без зусиль штовхнула 10-ти метрову ракету на підйомник, дорослий чоловік взагалі може це зробити одним пальцем.
А далі почалося найцікавіше:





Отаке. Годинна екскурсія проминула як п'ять хвилин, а ми пішли купатися в холодний океан. Але це вже зовсім інша історія.




#51
З 22 по 30 серпня в с. Великий Дорошів біля Львова пройде Чемпіонат світу з ракетомодельного спорту. Більше інформації можна почитати тут:  http://zaxid.net/news/showNews.do?kosmonavti_z_nashogo_sela&objectId=1399576

Розклад змагань:

#52
Маю велику честь та приємність запросити всіх учасників, читачів та просто небайдужих до подорожей та активного проведення вільного часу людей на Сьому щорічну зустріч учасників Explorer.lviv.ua, яка відбудеться 28 травня 2016 року біля закинутої бази відпочинку, що на околиці села Бродки Миколаївського району.

Дата: субота, 28 травня 2016 року, 14:00

Місце: околиці с. Бродки Миколаївського району, приблизно 30 км. від Львова в напрямку Стрия. Місце на мапі.

Хто запрошується: абсолютно всі люди, яким не байдужа тематика форуму. Головна мета наших щорічних зустрічей - побачити старих друзів, познайомитися з новими, обмінятися враженнями за рік та помірятися досвідом ;) Тому - не вагаючись - приходьте самі та приводьте друзів. Буде весело!

Як дістатися: Автомобілем по трасі на Стрий, далі через Бродки до місця призначення по непоганій грунтовій дорозі.
Автобусом можна їхати з перехрестя Стрийська-Наукова, вийти треба на зупинці Луб'яна (Місце на мапі). Далі спуститися з траси стежкою в східному напрямку та пройти біля двох кілометрів, проявляючи справжні експлорерські навики орієнтування на місцевості.
Підозрюю також, що повинна бути маршрутка до села Бродки, але не знаю нічого про її графік. Пізніше намалюю карту та схему добирання.

Щодо харчів: буде бочечка пива від нашого пивного спонсора - пабу Сто Рентген та смачний сюрприз, приготований на вогні. Крім того, кожен бере з собою чогось смачного, щоб не лишитися голодному та пригостити друзів. Про оплату: зробимо так, як минулого разу - про закупівлю і приготування харчів (крім алкоголю) подбає адміністрація. На самій річниці пустимо по колу капелюха, куди кожен зможе кинути стільки, скільки вважає за потрібне. Виручені кошти підуть на розвиток форуму та допомогу нашим воякам в АТО.

Що з собою брати: все, що, на вашу думку, може стати у пригоді на пікніку. Хто захоче (а таких, думаю, буде достатньо), залишатиметься на afterparty з ночівлею в лісі. Тому в пригоді стануть намети, каремати та спальники.

Дрес-код: фірмові футболки Експлорера та/або різноманітна експлорерська атрибутика: Л-1, бахіли, каски, ліхтарі, камуфляж і т.п.

Відпишіться нижче, будь ласка, хто буде та скільки друзів буде з вами. Конструктивні пропозиції та креативні ідеї вітаються! Зустрінемося на святкуванні!

Пе.Ес. Якщо погода на 28 травня буде вкрай погана, зустріч автоматично переноситься на тиждень вперед.
За визначенням Декстера: Погана погода - сильний дощ, ураган , метеоритний дощ, концерт Джастіна Бібера (в випадку зомбі апокаліпсиса ми лишаємося в Бродках).



#53
25 травня о 19:00 в клубі Кам Ін (вул. Крушельницької, 3) має відбутися зустріч презентація на тему "Підземні річки України". Я зараз готую презентацію. Хотів би людям трохи розповісти про річки під українськими містами і заодно трохи попіарити Експлорер. Якби хтось хотів виступити, допомогти в підготовці, а особливо поділитися матеріалами (фото, відео), то дуже прошу не встидатися.

Як проходила зустріч минулого разу, можна глянути тут: http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,7293.0.html

#54
Стаття про варіанти добирання до Словацьких Татр. Взята звідси: http://fais.kiev.ua/news/iz-kieva-v-slovakiyu-kak-dobratsya-samostoyatelno.html

Якщо хтось може щось додати, прошу не встидатися)






Начинаем публикацию статей на тему "Ближнее зарубежье". Горы находятся далеко, а альпинистам важно в них бывать почаще. И потому особо ценятся районы, которые находятся недалеко, не требуют авиа перелета, доступны без собственного авто и не требуют много времени, а реальны в праздничные дни. Конечно, это Высокие Татры до которых всего лишь 928 км из Киева ( до Татранской Ломницы) и куда прекрасно ходят поезда, автобусы и маршрутки.

Итак, предлагаем к изучению статью Елены Егоровой – как добраться в Высокие Татры из Киева:

Примерное время добирания – сутки, примерный бюджет – 350 грн + 7,5 евро.

Поезд Киев-Ужгород №099 выезжает в 15 09 из Киева, в Ужгороде в 6 35, цена плацкарта примерно 150 грн.

Автобус Мукачево (через Ужгород) –Кошице в 8 20, в 11 10 он в Кошице стоит на сайте 180 грн

Можно посмотреть информацию здесь http://zakavto.com.ua/pasazhiram/rozklad-rukhu.html

В 11 27 выезжает поезд из Кошице в Попрад. Если немного поторопиться, то на него прекрасно успеваешь. Он идет почти 2 часа, билет стоит 5 евро, но есть поезд немного позже в 12 08, который прибудет в Попрад почти в тоже время, т.е. идет он 1-15, билет стоит 6 евро. Зато можно успеть забежать в супермаркет на ЖД вокзале в Кошице (автовокзал, на который вы прибудете из Ужгорода находится в соседнем здании, сам супермаркет найти не сложно).

Далее в Попраде пересадка на электричку до конечной (это уже смотря где вы остановились, не дорогое жилье нам предоставили в Фелиции на станции Татранска Ломница. Электричка ходит достаточно часто (кажется каждые пол часа), билет можно купить сразу еще из Кошице на весь путь до конечной, можно и отдельно. Стоимость идет по километрам. До станции Старый Смоковец выходит 13 км – оплата от7 до 19 = 1,5 евро, если следуете до татранской Ломницы, то это еще +6км, как раз выходит 1,5 евро. Что важно помнить: Билет необходимо прокомпостировать. В электричке есть сканер, вставляешь «нежно» туда билетик и он тебе на нем оставляет заметку.

Не плохое размещение в Замковской хате (http://www.vysoketatry.com/chaty/zachata/zachata.html ), если ваша цель Студена долина. Это довольно милый двухэтажный деревянный домик, в котором есть номера для проживания (на 2 и 4 человека, а также душ, туалет. Готовить на газу можно только на улице), а также закусочная. Примерная стоимость проживания от 10 (если большая компания и хорошо поторговаться) до 15 евро, можно брать с питанием и без. Для сравнения жилье «внизу» в Татранской Ломнице к примеру стоит около 10 евро в сутки. Из Замковской хаты можно получить подтверждение бронирования для визы.

Для того, чтобы туда попасть нужно выйти на станции Старый Смоковец и пройти по указателям вверх к подъемнику. Подъемник ведет до базы Гребенок. Ехать минут 15, стоимость в один конец 4 евро, туда-обратно 8 (использовать можно в течении какого-то времени (кажется месяц, лучше уточнить при покупке)). Пешком минут 40. Далее от Гребенка идти по указателям по хорошо набитой и вымощенной дорожке примерно 40 минут – 1 час.

Итого выходит примерно 15 евро. При наличии компании можно заказать машину до конечного пункта из Ужгорода, стоимость будет примерно та же, но важно набрать количество людей.

Вот координаты проверенных перевозчиков:

+38-068-555-9999(Viber)

+38-066-414-9999

+43-650-560-0044(Viber)

+36 – 70-535-3944

+421-940-849-888

ICQ: 626836981

Skype: transfer-avto

http://transfer-avto.com/

http://barcelona.transfer-avto.com/

http://europa.transfer-avto.com/

И вот еще неплохой вариант

Міжнародні пасажирські перевезення

Грабчак Володимир

050 565 04 05

067 312 06 58

093 640 93 50

+421 908 564 574

hrabchakv@gmail.com

Также на Словацкой стороне ходят автобусы до Кошице, но пересекать границу необходимо на машине.

Путь обратно может быть построен точно по такому же маршруту, выезжать из Смоковца лучше пораньше, автобусы из Кошице ходят в 13, 14 30, 15 30, но нам подходит только 13 (прибывает в Ужгород в 16 10, а поезд на Киев № 099 уезжает в 16 44, ценна билета плацкарт примерно 130 грн. и вы в Киеве в 7 25) и 14 30 (прибывает в Ужгород в 17 55, а поезд № 013 отходит в 18 28, цена билета плацкарт примерно 130 грн) . Расписание автобусов можно посмотреть здесь http://www.eurobus.sk/ Стоимость выходит примерно та же, как и туда – 15 евро.

Также можно попробовать прорваться из Кошице в ?ierna nad Tisou – оттуда в Чоп, но я так не ездила и не могу ничего сказать по этому маршруту .

Также хочу обратить ваше внимание на то, что автобус Ужгород – Кошице – это украинский маршрут, следовательно в праздники он чаще всего просто не ходит. Попались с этим на Рождество. Пришлось ехать на местном автобусе до Вишње Њемецке Vy?n? Nemeck? (это город на границе с Украиной), после на границе проситься в машину, потому что переход возможен только на транспорте. На нашей стороне просто заказали такси в Ужгороде.

Желаю удачи, погоды и приятных впечатлений!




З коментарів до статті на тому ж сайті

1. Графік залізниці та бусів плаває, тому краще спитати завчасно.
2. Реальне заощадження (та комфорт) дає чеський потяг Регіо Джет(має окрему касу). Але майте на увазі, що запізнення на залізниці в Словаччині – це не диво, тому коннекшн в притул – там завжди ризик.
3. Є бажання замовити бус – має бути бажання приїхати ранковим потягом, оскільки пізніше можна так застрягнути на кордоні, що... буде не цікаво. 2 години можна отримати запросто. Готуйтеся, що тепер у кожного нововізного знімають відбитки на кордоні – а це час.
4. Пересадка в Попраді – не до кінцевої! Якщо вам в ТатЛомницю – то треба пересісти в Ст.Смоковці на електричку на Тат.Ломницю. чекати десь 10 хв. Також є інша електричка – чз Студений Поток (швидше та дешевше. Прямиій – лише бус, що проходить Ломницю.
5. вілла "Хата Феліція" знаходиться не в Тат.Ломниці, а на північному кінці села Стара Лєсна. Поруч зупинка бусу, до зал.станції 25 хв ходу.
6. Хата не Замковська, а Замковскего... лист про бронювання можна багато де отримати, та не всі листи подобаються консулам. На жаль :(
7. В Тат.Ломниці знайти житло по 10... трошки складніше, ніж дуже складно :)
8. Дійсно – якщо "правильно" замовите трансфер – він може бути в ціну "самоходу", або і дешевше.
#55
Нині соцмережі обговорюють дивний дощ, від якого авто в місті і області зробилися в руду крапочку. В коментах на Варті прочитав, що начебто під Нвовяворівськом горіла сірка і ще тисяча гіпотез. Оскільки Варті не схильний довіряти, хтів  би запитати що ви з того приводу думаєте?

https://vk.com/wall-66210801_556023

Фото з ВК





#56
Сьогодні Експлорер іменинник, нам виповнюється цілих 7 рочків!

Щиро вітаю нас всіх, бажаю нових вражень, незабутніх вилазок, цікавих звітів і вірних друзів. І окремо хочу подякувати батькам-засновникам - Експлореру, Голему та Ромелю, за чудову ідею та, що найголовніше, наполегливість в її реалізації.

Традиційне щорічне святкування на природі влаштуємо вже як сніг розтопиться і пташки з вирію прилетять  ;)


#57
Монументальна праця гуру всіх експлорерів світу - Ninjalicious - під назвою "Доступ до всього: Посібник з мистецтва Індустріального туризму" (мовою оригіналу:"Access All Areas: A User's Guide to the Art of Urban Exploration"). На більш ніж 200 сторінках автор цікаво та доступно розповідає про наше спільне хобі : підготовку, тренування, спорядження, різноманітні цікаві місця, техніку безпеки тощо.

Наскільки мені відомо, книжка ні українською, ні російською мовами не перекладалася. Ознайомитися з текстом можна за лінком.

Дякую Driver'у за те, що допоміг знайти електронний варіант.

#58
Настав час визначити переможця. Голосування припиняється о 12 годині дня четверга (19.11)

#59
Група українстьких блогерів мала щастя відвідати завод КрАЗ та навіть покататися на їхніх бронемашинах по випробувальному полігону. Детальніше можна почитати тут:

http://tactical.livejournal.com/100843.html - перша частина

http://tactical.livejournal.com/101060.html - друга частина



#60
Всім привіт.

З метою трохи розтрусити "напівсонний" стан форуму і наповнити його новим якісним контентом, оголошується конкурс звітів для Explorer.lviv.ua

Умови:
1. В період з сьогоднішнього дня до 15 листопада запостити цікаву (на вашу думку) розповідь про давні і не дуже мандрівки та відвідані місця.
2. Додати до розповіді фото і відео
3. Кількість звітів від одного учасника не обмежена
4. Переможець буде визначений загальним голосуванням на сайті

Приз за перше місце - три літри доброго пива (або фрукти для непитущих  ;)). За друге та третє місце також будуть заохочувальні призи.