Topics

На наступні вихідні плануємо повернутись сюди дослідити те що не встигли, в деяких місцях спробувати прокопатись через завали і знайти альтернативні входи в систему про які згадували місцеві. Добиратись зі Львіва можна поїздом  Ковель-Чернівці до станції Заболотів, звідти 15 хв на автобусі до Тростянця і 4км пішки до Джурова.



Отже хто зацікавився пишіть, обговоримо деталі.

 Основна тема 

Основна тема 

Є на Покутті  такий хутір, Комсомольськ, складається він з пари хатів, зі супутника відразу і не помітиш, на полях навколо вирощують соняшники



А цікавий він тим що поруч з ним знаходиться група досить цікавих печер.  Утворені вони були водами річки Гниляк, в долині якої і знаходяться. В кадастрі є 8 печер з цього району, загальна довжина яких складає більше 800м. Насправді думаю в кадастрі багато чого нема, бо дірок там багато, дуже багато.



Літом коли середня висота трави – по пояс, проводити пошукові роботи досить складно, можна запросто провалитись в якусь діру чи тріщину) 



Нажаль не знаю яка з печер як називається тому буду викладати просто фотографії, якщо хтось випадково впізнає що то є буду дуже вдячний за інформацію :)

  Хтось копав, діра дихає



Перша, підтоплена















Лізем в наступну











Якесь дивне болото тут, червоне :)



По мірі подальших досліджень буду доповнювати тему а наразі все)

Обговорення 

Основна тема   

 Покутянка, маючи 935 метрів довжини, є на даний момент найдовшою в Івано-Франківській області. Знаходиться вона неподалік від Ліска.
Вхід важко не помітити




Іноді  весною перед входом утворюється озерце, яке може простояти до пізньої осені



Печера весь цей час буде затоплена, і ніяка хімза не допоможе

Але рано чи пізно озерце висохне і можна подивитись що ж там всередині. На вході знаходиться великий зал, він же найбільший в печері



Далі йде лабіринт досить вузьких ходів





Невеличкі зали







Недалеко від входу гіпсова брила відкололась утворивши глибоку тріщину





Вода ще не всюди зійшла, частина лабіринту підтоплена









Доречі, ці печери були облазані і описані ще в 1874р труексплорером свого часу Адамом Кіркором. Крім того він ще й займався їх розкопками :)

Обговорення   

Основна тема   

 Ця печерка має і інші назви (Перехідна, Городенка, Юність)але як на мене Лисяче царство їй найбільше підходить.  Не дивлячись на те що більша частина печери затоплена, тут постійно проживають лисиці. Жодного разу з ними персонально не зустрічався, але свіжі сліди тут повсюди.
Знаходиться печера на правому березі річки Тіпячка, недалеко від Городенки. Залізти можна через дві дірки, які виходять до двох окремих частин, з яких складається Лисяче царство. Одна більш схожа на колодязь, з похилим спуском



а  інша на тріщину



Внизу вони з'єднані проходом



Лізем в першу частину



Без хімзи не пройти, рівень води відповідає рівню в Тіпячці і міняється впродовж року.



Далі – лабіринт





Галереї в основному вузькі, місцями приходиться присідати у воду щоб пройти



Зустрічаються невеликі зальчики, сухі  (обвальні) чи затоплені





Загалом, якщо вірити кадастру, печера має 520 метрів



Наявність води ускладнює просування, але додає особливої краси лабіринтам



Що недодає краси так це люди, які колись влаштували тут скотомогильник, тому  ближче до входу валяються гори кісток а по печері місцями плавають різні баночки з під ін'єкцій







Живуть тут не лише лисиці









В одному місці в гіпс вбиті два древніх цвяхи, цікаво для чого?



А ще, є місцева легенда, яка каже що колись по цій печері можна було дійти до Городенки




Обговорення   

Основна тема   

  Розглядаючи супутникові знімки Івано-Франківської області, особливо Тлумацького і Городенківського району,  в очі кидаються дивні плями на полях. Це воронки, понори і тому подібні карстові явища. Все тому що на цих територіях знаходиться потужний гіпсовий пласт, який досягає товщини 30-35м. За час свого існування прісна вода  промила в його тріщинах собі проходи, так промивала що аж перестаралась, більшість цих ходів обрушились і про існування в минулому крупних печерних систем нагадують тільки величезна кількість провалів. Але залишилися ще цікаві місця, де воронок не так багато і цілком ймовірно що десь там під землею лишились великі не засипані порожнини...
  Хотів би розповісти трохи про відомі місцеві печерки, для початку печера Лісок. Знаходиться вона недалеко від Хотимиру в однойменному урочищі.



На перший погляд звичайний яр в якому тече струмок. Тільки спустившись вниз стає зрозуміло що струмок не впадає  в річку а навпаки, починається недалеко від річки і тече в кінець яру



І в кінці затікає під велику вапнякову брилу




Тут залізти ніяк не вийде, піднімаюсь вище. По дорозі зустрічаються дірки, з однієї з них дує холодний вітер і десь в глибині чути дзюрчання води. Недивлячись що вже кінець квітня тут стоїть сніг.



Можна звичайно спробувати спуститись тут, але трохи вище є нормальний вхід





Згідно кадастру печера має 212 метрів довжини і складається з декількох «поверхів» 


Лазив я восновному по верхньому, бо на низ самому лізти дещо небезпечно.



Взагалі в мене склалось враження що колись тут була велика галерея, але вона обвалилась.





Не виключено, що вона має більш ціле продовження, яке ще чекає на своїх першовідривачів...

І ще хотів пару слів сказати про невелику гірку що навпроти



Називається вона городищем, бо колись давно там було велике городище. За наших же часів там вирощували коноплю  ;D причому майже в промислових маштабах. Але не так давно понаїхало багато патівенів з великою кількістю людей в масках і це діло прикрили, тепер там вирощують кабанів :)

Бував я якось в тих краях, шукав печери, дещо знайшов але ця тема поки що повністю не розкрита, тому розповім про один цікавий об'єкт який знаходиться на вїзді в село Блюдники, зліва від дороги.



Вікімапія каже що то руїни родинного костелу пана Ярушинського












З заду є вхід до підвалу










Трохи далі по дорозі є залишки млина. Також помітив що в Блюдниках практично на кожному другому стовпі живуть лелеки, ще ніде такої кількості їх не бачив :)

Кадастр печер каже нам що між селами Ганнусівка і Узин є невеличка печерка, довжиною 50м. Середня ширина ходів 1м, середня висота ходів 2м. В печеру затікає два струмка по 0,5 л в секунду. Правда як виявилося ця інформація дуже застаріла. Були там з VIRUSом і виявили що струмки вже не затікають а печера перетворилась в десятиметровий шкурник, який закінчується «залою» розміри якої достатні щоб там сиділо дві людини. В принципі продовження є, але треба серйозно копати.

Залаз

Всередині



Мені здається, що такий печальний стан печери, наслідок відведення звідти потічків.

В с. Старуня знаходиться грязьовий вулкан. Геологічна пам'ятка природи - єдиний і унікальний не тільки у Карпатському регіоні, але й в світі. Своїм виникненням він зобов'язаний насамперед людям. Понад століття тому тут почали розробляти нафтові та озокеритні родовища. Ґрунтові води, насичені киснем, тепер проникають углиб землі на тисячу метрів, викликають окислення нафти, що й дає той приплив теплової енергії, яка живить вулкан. Вперше вулкан проявив себе у 1977 році після землетрусу в горах Вранча в Румунії та досягав висоти 3 м. Тоді на конусоподібному пагорбі діаметром близько 50 м з'явилися перші кратери, з яких вихлюпувалися рідина, грязі та газ. З тих пір вулкан «дихає» через десятки менш активних міні-кратерів і зараз на рельєфі нагадує грязеву пляму.Сьогодні вулкан має 8 кратерів та 12 непостійних мікрократерів, які виділяють газ, воду, глинисту пульпу, інколи нафту або її складники. Водночас наявні на території Старунського вулкану озокерит, гарячі грязі, води високої мінералізації володіють цінними лікувальними властивостями.
Науковці мають декілька точок зору на причини виникнення цього геологічного дива. За однією з гіпотез, вулкан утворився на так званій антиклінальній складці, тобто випуклій структурі, яка має кілька розломів земної кори. І завдяки певним фізико-хімічним процесам, що проходять на глибині 600-1000 метрів, відбуваються виверження грязей, мінеральної води, розсолів, тут утворюються сполуки свинцю, цинку, є прояви новітньої тектоніки, молодих рухів земної кори. За перших 7 років ця територія піднялася на 1 метр.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Старуня

Вирішили ми з Xaolasом подивитись на нього поближче а так як трудіггери простих шляхів не шукають, пішли пішки від Надвірної, через с.Гвізд, якусь гору висотою 575м з якої качають нафту/газ, і епічно форсували річку Лукавець-Великий





Наскільки я розумію, залишки свердловин, таких багато на тій горі




Качалок там теж немало


Можна запустити


Зла труба, коли ми на неї сіли перекусити, почала гарчати і трястись.


Бурова, все працює, спитали там у робочих як нам до вулкану дійти  і пішли далі






Трохи полазили по корчах


Перелізли річечку


ІМХО, залишки озокеритової копальні, можливо тої де викопали мамонтів про яких згадувалось тут


Багато є от таких наповнених нафтопродуктами калюж, в яких час від часу щось булькає


Вічний вогонь потух :(




Але в середині активно бурлить якась зелена рідина і виходить багато газу, нажаль не було запальнички щоб його запалити


А ось це головний "вулкан"



Кратер... Раз в хвилину там щось булькоче. Ну все-таки йому тільки 35 років.

Взагалі цікаві там місця, варто ще раз зїздити :)

Більше фото тут http://picasaweb.google.com/Onyx124/DgKHPG

Досліджена частина пролягає вздовж вулиці Тролейбусна, близько кілометра, але я думаю вона йде набагато далі. Штурмувати її вирушили втрьох. Знайшли підходящу дірку, відсунули бетонну плиту, і полізли. Спочатку я, потім Xaоlas, а VIRUS лишився на поверхні і героїчно відбивався від бабульок які вважали що ми там трупи ховаємо :)

Xaоlas думає як би то спуститись ;D

Внизу болото, багато болота, місцями затоплено







Багато не пройшли бо не були готові до тої кількості болота.

37-й гвардейская ракетная Севастопильска орденов Ленина и Кутузова дивизия:
- 577 РП, 1031 РТБ (г. Луцк)
- 576 РП,1026 РТБ (г. Луцк)
- 103 РП,330 РТБ (г. Каменка Бугская)
- 615 РП,988 РТБ (г. Славута)
- 351 РП, 944 РТБ (г. Золочив)

Перший об'єкт знаходиться за координатами N50°44'21,24"  E25°28'43,21"

Підписаний як вузол зв'язку, але мені здається що то КП, таке ж саме як біля Коломиї тільки можливо краще збережене. А отже там є на що подивитись :)

А от за цими координатами N50°47'58,32" E24°41'36,56" знаходиться щось підписане як КП 37РД

Але ІМХО, більше схоже на технічну зону Двіни.

Знаходиться за координатами N49°02'24,15"  E24°33'19,28"

Педівікія  каже

На окраїні села(Боднарів) розташований колись могутній, а тепер збанкрутілий завод по переробці льону-довгунця.

Гуголь каже ше таке

Тож вирішили туди з'їздити VIRUS,  Xaolas і йа.
Прохідна, тут сидить злий ЧОП


На території було багато людей які щось розпилювали(судячи з усього завод), їздили машини, тож ми далеко не заходили.

Точніше аварійний злив Івано-Франківського каналізаційного колектору .
Перспективну дірку у дамбі ще навесні помітив Xaolas, трохи пізніше вони з VIRUSом туди залізли, виявилося що там йде великий квадратний колектор


але вже через 20-30м він закінчувався ось такою от безпросвітною трубою


Після цього про той колектор на деякий час забули. Але одного разу з відчаю, так як нічого подібного не могли знайти у Франківську, вирішили ми з VIRUSом спробувати пролізти по тій трубі, в надії що далі квадратовий колектор продовжиться... і не помилились :)
Далі йде такий самий великий колектор


На наступній вилазці усе ті ж троє тру діггерів продовжили дослідження.
От по цій трубі вийшли до одного з трьох колекторів, по яким гівно з Франика перекачується на очисні


Від квадратного в одному місці відходить ось такий, явно старший колектор.


Через деякий час він чи то замурований, чи то завалений. Підійти ближче не дала «калюжа».
Коли я її перший раз побачив то зразу згадав «Пікнік на обочині» а саме:

Дно лощины было покрыто гнойно-зеленой, жирно отсвечивающей на солнце жижей. Над поверхностью ее курился легкий парок, между холмами он становился гуще, и в тридцати шагах уже ничего не было видно. И смрад. Черт знает что гнило там в этом месиве, но Рэдрику показалось, что сто тысяч разбитых тухлых яиц, вылитых на кучу из ста тысяч тухлых рыбьих голов и дохлых кошек, не могли бы смердеть так, как смердело здесь.

Навіть у хімзі ніхто не наважився перейти ту «калюжу».


А в цій купі землі живе ціла щаслива сім'я рататуїв :)


Можливо пізніше будем здійснювати подальше проходження колектора.

Пройшовся сьогодні по деяких об'єктах які мене вже давно цікавили. Спершу зайшов от сюди 49°2'15"N   24°18'26"E . На супутникових знімках видно якісь будівлі оточені валами, цілий КПП, але донині це все не дожило


Далі за 300м є от така споруда, може хто в курсі шо це таке? Вентиляція шахти?

глибоко...

Всюди де тільки можна намальовано «Прохід заборонений»

Роздивившись все пішов через хвостовища




до колії, і по ній вперед до другого об'єкту (49°2'57"N   24°14'14"E).


Ховається від металхантерів в кущах біля колії.


На картах вказано що до об'єкту йде залізна дорога, але насправді зараз від неї лишився тільки насип.



На самому об'єкті лишились 2 великі будівлі оточені  і розділені високими земляними насипами, які у випадку надзвичайної ситуації мали гасити вибухову хвилю і затримувати осколки. Коло кожної з них є перон біля яких зупинялись поїзди і проходило завантаження/розвантаження вибухівки.







Більше фотографій тут    

Якось, гуляли по хриплинській промзоні Xaolas, VIRUS, і йа, у пошуках пригод. І побачили якийсь непримітний відкритий колодязь, на дні якого була проколупане невеличка дірка. Від запущеної каменюки пішла солідна луна, тож я вирішив шо у ту дірку треба запхатись. Запихання пройшло досить успішно і в результаті я опинився у трубі діаметром трохи меншій за мій зріст, по ній текло трохи води, але вода відносно чиста і не смердюча. Правда коли  вирішив вилазити, виявилось що це зробити не так просто, і прийшлося Xaolasу спускатися і витягувати мене ;D. В результаті подальших досліджень виявилось що ці труби йдуть під всією промзоною і далі під полем. В одній частині тече якийсь потічок. Колодців досить багато, і в більшості є драбини, особливо в полі.
От схема пройденої частини колектора








А дехто там навіть живе :)

Потік починався десь в районі хлібокомбінату проходив через все місто і впадав в Бистрицю в районі с.Вовчинці. Десь у 60х роках його пустили у дощовий колектор. Зараз потічок витікає з труби на початку Вовчинців і тече через село наповнюючи його не самими приємними ароматами.

Проблемою №1, вирішення якої комплексно, технічно і з малими затратами ми чекаємо від міста вже понад 20 років, є відведення за межі села так званої річки Рудка. Містом вона протікає під землею в дощовому колекторі. Очевидно, до нього є несанкціоновані врізки госпфекального колектора. Крім того, Рудка протікає територією колишньої нафтобази. У ній вся таблиця Мендєлєєва і це вже екологічна проблема.

Отже сьогодні зібрались ми з VIRUSом трохи його дослідити, добрались до місця де потік витікає з труби, я вдів Л-1 і поліз, пройшов 100-150м і виліз через люк. На цьому відрізку колектор має діаметр дещо менший за мій зріст, приходиться трохи згинатись. Нічо цікавого там нема :( але є надія що на протязі наступних 3-4км щось цікаве таки знайдеться :)
Залаз


Трудіггерам що захочуть туди лізти варто звернути увагу на сліди від рівнів води на трубі, невеличкий дощик і шансів вижити буде дуже мало...