Show posts

Втомившись від міської суєти, вирішив відпочити та поїхав на пару днів до батьків в село. Посидівши трошки дома знудився та вирішив пошукати цікаві місця, які можна відвідати поблизу. Порозпитувавши друзів та сусідів, дізнався, що в с. Кисилин є старий напівзруйнований костел.

В селі на цей час нічого не нагадує про величне польське минуле, типове Українське село

Наступного ж дня разом з другом вирушили в с. Кисилин, яке до речі за часів Речі Посполитої було невеличким містом.
Хоча тут у XVII ст. існувала одна з перших вищих шкіл на теренах України. Кисилинська академія, належала не до православних чи католицьких, а протестантських шкіл. Її організували представники такого напрямку протестантизму, як социніанство (аріанство).

Стіни Кисилнсього монастиря

У Киселині з 1612 р. існувала социніанська громада під покровительством родини Киселів. З 1614 р. тут уже працювала школа социніан. Перший її ректор — Остап Кисіль (Євстафій Гізель), імовірний автор полемічного твору «Антапологія...», в якому критикувалась ідея унії православних із католиками.
Завдяки социніанським педагогам Матвію Твердохлібу, Якову Гриневичу-Гіжановському (Яну Трембіцькому) та Луці (Юхиму) Рупневському Кисилинська школа після ліквідації Раківського центру перетворилась у вищий навчальний заклад (академію) з філією в Береську (тепер — село в Рожищенському районі Волинської області). Як свідчать документи, тут навчалися молоді люди різних станів. Рівень навчання в академії був достатньо високий; окрім класів поетики й риторики, в ній існував ще один вищий клас, у якому вивчалася філософія й теологія.
У 1638, 1639 та 1640 рр. в Киселині відбувалися социніанські з'їзди, на яких були присутніми до трьох тисяч осіб! Сюди приїздили представники громад не лише зі всіх куточків Речі Посполитої, а й з інших країн.
З часом академія, через витиснення аріанства з Речі Посполитої почала занепадати і з її цегли орден Кармелітів у 1720 році збудували костел.
Інтер'єр костелу був прикрашений фресками XVIII ст., а також декоративним ліпленням на стінах. До костелу примикав двоповерховий монастирський будинок. На другому поверсі храму були розташовані хори. Під приміщенням знаходилися підземні ходи, які тягнулися на десятки кілометрів від нього. В інтер'єрі мала місце прекрасна статуя Мадонни з Дитятком на руках у повний зріст, витесана з каменю.
Після Другої світової війни у костелі розмістився цех з переробки коноплі та льону, згодом у храмі виникла пожежа і його приміщення більше не використовувалося. На сьогодні від цієї святині залишилися лише руїни: немає даху, а його металеві конструкції пішли на брухт.
Зараз костел знаходиться в дуже жахливому стані, що ви вже напевно побачили на фотографіях. В середині майже все зруйновано, і залишилися лише голі стіни та невелика частина підземелля

Другий поверх монастиря за стільки років без даху повністю заріс деревами

Дуже жаль, що така історична споруда була зруйнована завдяки радіанській владі і повністю забута вже Українською, єдине що зараз тут нагадує про історичну важливість даної споруди це пам'ятна табличка на вході. А скільки ще таких монастирів, костелів, шкіл, замків чи маєтків на території України доживають свої останні роки, адже зараз мало кому цікаве наше минуле. А як говрить народна приказка: не вартий майбутнього той народ, який не цінує свого минулого.

P.S. Ще трохи фоток з мандрівки в с. Кисилин