Messages

Вільна Україна і ЛАЗ десь з 50 метрів


Будинок збудований без хабарів


Податкова і ТЕЦ


Поруч новобудови виглядають як справжній мурашник


Ну і цей Кран став вже символом мікрорайону

Чекатиму з нетерпінням!

Дякую за гарний звіт! Потенційно привабливе місце для дестрой вечірки... Як там з охороною і наркоманами?

Скажи будь-ласка чи нема в тебе часом фоток звідси В дитинстві двічі там відпочивав. Цікаво як воно зараз поживає...



Ну і може пригодиться в майбутньому. Пишеш [url.=http://wikimapia.org/#lang=en&lat=49.465935&lon=23.400943&z=16&m=bs]звідси[/url] тільки без крапки на початку і маєш лінк :)

Недавно гуляв тими місцями і зауважив вхід в Зубру після моста. Згідно із звітом що вище, ви були вийшли перед мостом. Відповідно в мене виникло питання: що там на цій ділянці попід мостом і далі в сторону Клозельник? Судячи з вигляду зверху все цілком прохідне.



1 - Ваш вихід на поверхню в попередній вилазці
2 - Ще один вхід в Зубру
3 - каналізація сихова, тече в напрямку мосту окремим колектором

Люк незакритий, зверху все видно. На фото притока з Клозельників


Поворот в сторону моста і якась врізка з "будинку - пончика" поруч


Вниз 3 метри рівно. Міряв Єврейською драбиною. Але був в мештах, тож не спускався


Власне привязка до місцевості


Через дорогу просвічується колектор


Звук як з колектора, і пахне відповідно. Напевно впадає в притоку Полтви на Стуса


Цікаво що дренажка все таки має характерний запах колектора. І тепла пара піднімається вверх з люка. Але все рівно, вода там незрівнянно чистіша ніж в Полтві.

Пройшло вже майже два місяці, а ніхто так і не поліз після мене. То ж я виріщив ще раз злазити сам, а також пофоткати Сихівський міст з іншої сторони. Ну і під шумок перенести тему в Звіти. Кому треба буде то створить нову в плаНах по цьому обєкту.

Ви знаєте чому поїзди з Франківського напрямку запізнюються частіше ніж з Київського? Все дуже просто! Тому що освітлення ділянки колії вздовж вулиці Лугандонської не працює в принципі. Відповідно, поїзди з Франкіуська змушені скидати швидкість аби ненароком якогось бомжа на колії не переїхати. Чи то просто блудять в темноті та й все.

От на одну з таких освітлювальних веж я і забрався. Залізо там ще міцне. Залаз простий, але троха стрьомний. Один невірний рух і є куди летіти вниз.

На вершині місця акурат для трьох дослідників або одного фотодрочера. Тому що навіть мінімальний порух рукою викликає відчутні коливання вежі. Після цього потрібно чекати кілька хвилин поки вона заспокоїться.

Всі фото клікабельні :)

Сихівський міст


ну і сам Сихів


Якраз Гарно місяць вирішив в кадр попасти


Матриця без таксофонів


Найзапутаніший міст Львова


Колишній Полярон


гамнОфіс Сайпреса


Будинок на поляроні ще не здали, а він вже сі світит


КрадиБанк


Лугандонська вулиця і автомийка з самозадоволенням


Моя вежа


на цій парковці ми колись драг рейсінг влаштовували. А зараз тут бруківка і Високий замок з зірками на задньому плані


Соррі за якість, фоткав телефоном. Як на мене звідси можна наробити купу класних нетуристичних ракурсів Львова

Під час Форуму Гідів я познайомився з цікавими та симпатичними дівчатами. Вони всі працюють в Департаменті з розвитку туризму у Львівській міській раді. Дівчата одразу ж захотіли в Полтву та Лощину. І нічого дивного в цьому немає! Адже індустріальний туризм це власне і є той новий напрямок яким вони саме зараз займаються.

Дівчата розказали як доволі часто до них на Руську заходять іноземці, показують скачані фото Полтви і кажуть: «Ми хочемо туди!». На жаль, офіційних екскурсій у Львівські підземелля покищо немає. Але, при бажанні, побачити "Львівське Метро" на власні очі все ж таки можна.

Нас зібралося шестеро, точка була під мостом на Чорновола. Далі ми скористалися Єврейською Драбинкою і комфортно телепортувалися по ту сторону бруківки. Навколо темно, брудно і мокро: - а дівчата щасливі та задоволені роблять селфі на фоні Полтви.

Попри мої неодноразові попередження не всі були в гумаках. То ж щойно ми перетнули притоку з Замарстинівської, як одна з дівчат вже вся була в кольорах Полтви. Нічого страшного не сталося. Кілька пар рук надійно зафіксували оніміле від несподіванки тіло на бетонному тротуарі. Та, тим не менше, сюдою назад ми вже не верталися.

Йдемо в сторону Оперного. На тротуарах валяється багато туш дохлих щурів та розклавшихся жаб. Їх, напевно, вбила недавня дератизація. А сильної зливи, щоб змити всю цю нечисть, ще не було.





Показую дівчатам залишки ізоляторів від електричної проводки на стінах. Так так, я не вигадую! В Полтві було електричне освітлення! Туризм в Полтву це не винахід сучасності. За Польщі Полтва це була гордістю міста. Її показували гостям, вона освітлювалася, її притоки були викладені бруківкою, сюди спускалися люди подивитися на це чудо. І входи ніхто не замуровував. Спеціально обучені каналєжі доглядали за нею, чистили і підлатували. «Не те що сєйчас» як казав класик.

Дійшовши до «непрохідного» барєру в сторону Валової ми вертаємся назад. Вирішили вилізти прямо в центрі між Оперним і Зеньковецьким Театрами. Це був справжній апофеоз нашої мандрівки! Піднятися на поверхню через люк прямо в центрі! Такий вихід дав дівчатам усвідомлення як воно було там і де ми є зараз тут.

А ще ми принесли масу задоволення випадковим перехожим що якраз верталися з театру. Вони, виявляється, завжди хотіли в Полтву. Глянувши вниз у відкритий люк і побачивши скільки там простору вони захотіли ще більше. То ж ми обмінялися контактами та й розбіглися всі дезинфіковуватися по хатам. А я гонорово пошпацерував собі вулицею весь в хімзі. Ще треба витягнути свою драбинку та закрити вхід.





Дуже дякую дівчатам за веселу та цікаву компанію. Насправді далеко не всі хлопці мають стільки мужності та відваги. Бажаю вам колись теж зводити мене в Полтву, але офіційно 😊

Вкусняшки з вчорашнього походу. Район Оперного









Дуже багато було мертвих жаб і щурів на бортиках. Дивно звідки вони саме зараз взялися. Десь дво-тижневої давності все. Дощ був звісно що. Але нічого надзвичайного.

Чи то може якусь трутку в воду були спустили що вони подохли. Дуже дивною була поведінка щурів. Зазвичай вони вступаються з бортика нам або просто скачуть у воду. А тут кілька придурків вперто бігло на нас і все. Навіть коли я їх копав бахілами то все рівно вставали і бігли далі прямо на дівчат. Тобто водичка в Полтві їм вже не смакує.

Не знаю. Змиє наступним дощем.

6 квітня в суботу відбудеться туристична виставка в Калуші!



Дивитися з 5:43

О 14-00 ми матимемо там виступ. Розказуватимемо про наш форум та індустріальний туризм загалом. Буде також стіл з нашими візитками, книжкою та листівками.

Покишо їдемо я та Рой. Приєднуйтеся! Це чудова нагода гарно провести день та познайомитися з цікавими людьми. Це можливість завести контакти для майбутніх вилазок! Бо ж Калу? Ша! як Полтви -  забагато не буває :)

Я планую виїжджати від себе о 7 ранку. Щоб встигнути розкластися до 12-00. Також добре було б перепостити цю подію на ФБ. Тому що нас читають не тільки у Львові. Люди матимуть змогу прийти і познайомитися вживу.

Дякую всім за пропозиції! Прийом заявок завершено!

Голосувалка тільки для своїх тут. А далі справа рук майстра Роя :)

Купа крутих мега-звітів з описом і фотками можна прочитати тут

Насмішив :) Але то ше довго писатисі буде, бо бачу є багато непрочитаних на Експлорері :) Відволікатимуть :)

І ніфіга там не фонить!



Саме так, або майже так, називається мій улюблений звіт про Полтву Максима Баландюха. Спитаєтеся, що є спільного між Полтвою та Чорнобилем? Легше знайти що в них є відмінного... Обидва об'єкти мають чітке табу в головах людей. Попасти в Зону це таке ж «но-но» як пройтися каналізацією під Стометрівкою. Там там же фонить (читай смердить!), яйця засмажаться і волосся повипадає! Та там же Радіація, Дикі звірі, стояти не буде, просто це небезпечно тому що в Церкві та в школі так казали...   Я з того всього сміюся. Замінюєш деякі слова з «радіація» на «мікроби, сморід, інфекція, слизько, вода, нема чим дихати, гамно під ногами» і отримуєш громадську думку про нашу стару добру Львівську Полтву. Але ж ми то знаємо реальний стан справ😉

Наша група


Фон реактора


Так от, короткий підсумок з дводенної мандрівки в Чорнобильську зону:

-   Я тут був вперше і дуже задоволений! Чудове турне, друзі які там ще не були, - мені заздрять! І то все без жодного ризику для життя! Тому і звіт вийшов такий довгий бо все нове і цікаве.

-   Ніфіга там не фонить, загальна доза за 2 дні не перевищила 0,01mSv при безпечній нормі в 1 mSv. І то ми лізли у всі дири де хотіли. Ця дводенна доза опромінення менша ніж від однієї флюрографії коли зламав ногу

-   Виявляється в Зоні живе близько 2000 тисячі людей. Їздить маршрутка Київ-Чорнобиль, є своя поліція і навіть ДАІ. А також пилорама та інші виробництва ☹

-   Екскурсія в Чорнобиль з Експлорером це не - заїхав, зробив селфі з дозиметром на фоні реактора і виїхав. Ні! Ми пробули там повні два дні з ночівлею в готелі Припять, з відвідуванням всіх нелегальних закапелків зони. Ми дегустували їхнє «Чонобильське Світле» під мариновані грибочки в локальній столовці на ЧАЕС 😊

-   Місцевій владі дуже не подобається туризм у зону. Причина – туристи бачать масову вирубку лісу і розпил на метал та будматеріали не тільки 30-и кілометрової зони, а й навіть 10-ки. Влада всіляко обмежує рух туристів, чіпає ЖПС навігатори гідам, забороняє заходити всередину будівель, курити надворі і багато іншого. За чутками, зараз тільки на те і чекають щоб стався якийсь нещасний випадок. Тоді під шумок туризм прикриють зовсім. То ж поспішіть хто там ще не був!

-   Насправді це мегакруто відірватися від рутини і вирушити з компанією однодумців в 20 чоловік кудись далеко світ за очі. Туди - де всім добре навіть тверезим; де всі на одній гамма-хвилі, де нема багато людей і тебе ніхто не найде. А якшо і найде - то чіпати не буде, бо ти радіоактивний

-   Ми побачили на власні очі такі легенди як: ЧАЕС з її четвертим енерго-шлакоблоком, об'єкт «Арка (Укриття-2)», місто Припять що яскраво демонструє дестройну сили природи. Також бачили Дугу(антени загоризонтної РЛС), завод Юпітер що спочатку випускав компютери і супутники, а потім роботів для ЗОНИ. Бачили закинуті села в які люди мали вернутися після трьох днів тимчасової евакуації. Бачили колесо розваг, басейн і тому подібні класичні смаколики.

-   Крім нас в зоні ще було десь 9 бусиків, майже все іноземці. Так шо це місце популярне, ми старалися не перетинатися і не заважати один одному

Дуга


Градирня


Місто привид


26 квітня, бахнув реактор а вони про піонерів пишуть


Свіжий подих з твого протигаза


Дві частини однієї дрезини


Я тут був!


Закинутості


Під нами Припять а за нами Арка


На конференції в Іспанії я познайомився з корінним мексиканцем. Причому таки корінним, лише наполовину Іспанець, а наполовину абориген. Так от, від нього я довідався шо в Мексиці жити в рази гірше ніж в Україні, і що ми країна «Зрадо-ністів». А також що я - лох. 😊

-   Мексиканець: - Яке твоє Хоббі?
-   Я: - Індустріальний туризм
-   Мексиканець: - Ооо, а ти в Чорнобилі був?

І тут фейспалм ☹ Навіть цей бородатий мексиканець чув про Чорнобиль! А я там не був! ☹ Ми маємо під боком Точку світового значення, а я там досі не був! Скоро на Фукусіму зроблять 3-D on-line екскурсії і внесуть на Гугл Мапс, а я навіть в Чорнобилі ще не був... В далекій Мексиці, де китайські Олігархи давно скупили всі природні ресурси, де сміються з фільмів Тарантіно про них бо вони попсові, де на українську пенсію процвітала б ціла родина... - знають про Чорнобиль. Бо це унікальне місце світового рівня куди точно вартує попасти. А я з України - і там не був ☹

Закинуте село


Ото бандит!


Церква в селі Красне


Такі штуки зазвичай фонять


То ж ще на Новий Рік ми були запланували мандрівку в ЧЗВ(Чорнобильська Зона відчудження) на 7-9 березня. Троха сикали бо з погодою не вгадаєш. Але зате мали три дні вихідних. Ми виїхали в червер ввечері поїздом зі Львова так шоб в Києві бути на 8 ранку. В результаті в Зоні провели два повних дні і в неділю вранці вже були дома та скачували фотки на комп 😊 Весна і пізня осінь - це оптимальний час для відвідування Зони. Тому що вже немає Зеленки (листя) і можна хоч щось та й побачити. Влітку тут панує ліс висотою з девятиповерхові будівлі, а все дно Припяті вкрите зарослями колючих троянд. Взимку теж зле, довго не походиш бо ж доріжки то ніхто не чистить! Та й багато з покинутих артефактів, що є прямо на землі, сніг приховає від Об'єктиву твого фотоапарату.

І тут ми побували!


Чіл на даху


Урок плавання відмінили


В Києві нас чекав просто білий бус. Поруч стояло ще три таких же Мерси, але з написом «Chornobyl Tour» і розцяцькованих наче радіологічна лабораторія. Всі написи виключно на англійській або польській мовах. Грошей, напевно, з них деруть також добряче. Як місцеві з Ворохти не ходять на Говерлу, так само і люди з України рідко їздять в Чорнобиль. «А шо я там не бачив, радіації чи шо?» - можна почути від них.





1986 рік. Я граюся на другому поверсі в радянському дитячому садочку. На другому - бо вже дорослий. Нам приносять картонного ведмедика і кажуть що треба всім їсти часник. «Бууу!!!» - думав я. - «Там він же такий пекучий!!!» Але треба, бо Чорнобиль! Чим саме часник помагає від радіації я не знаю ще й досі, але з тих часів почав його любити. Йод нам теж давали протягом півроку, та він так не пік тому менше запамятався. Потім всі мої шкільні роки я те і діло що чув про три світові трагедії: Голодомор, Чорнобиль і пророцтво про Стебник. Якшо дві попередні трагедії давно вже відбулися і всі їх тільки обсмоктували, то Стебник от от мав зруйнувати в пух і прах всю дрогоБичину разом з її мешканцями.



Закинутий автобус в зоні




Від Києва до Чорнобиля по трасі троха більше 100км. Та це навіть ближче ніж від Львів від Івано-Франківська, Тернополя, Плаю та інших місць що завжди поруч. З точки зору Львівянина то Чорнобиль знаходиться майже в столиці! По рівному шоссе ця відстань від Києва до Зони минає майже миттєво. Типово хвойовий волинський ліс раптово закінчується. Ми на КПП «Дитятки»проходимо паспортний контроль.

Експлоооорер!
Фореееевер!
Такого щастя нам ще більше треба!

Саме так. Бо двадцять бажаючих на екскурсію назбиралося менше ніж за два дні. Уявіть собі, ми навіть не турагенція і реклами не давали. А двядцять людей тут як тут! Минулого тижня дівчата з роботи питають в столовій «а чи ще можна з вами в Чорнобиль?». Я дивлюся на них заокругленими очима і пояснюю що ми на 200 відсотків overbooked. І пропоную поїхати з нами на радіо-просвітлення наступного разу.

Так як це було восьмо-Єбе-резня, то ми заздалегідь підготувалися і привітали всіх наших дівчат шоколадками та сЕксклюзивними наклейкамми. На них було зображено червону дупцю у вигляді серця яке пробиває чорна стріла з написом «Explorer.Lviv.Ua». Коли на КПП нарешті перевірили наші перепустки в ЗОНУ та паспорти, то всі ми рушили фотографуватися коло стели «Чорнорбиль». Власне цим аркушем А4 з QR кодом перепустки ми і відрізняємося від сталкерів. Цей папірець робить нас «легітимними» сталкерами або сталкерами в законі 😊









Ще досі дехто вважає що знайти 5 бажаючих сходити у Полтву вкрай важко! Та дзвонить міська рада і каже що у них є аж десять охочих. Ти розумієш, що індустріальний туризм в Україні це нетронута цілина яку ще треба пороти та орати. Наприклад, на форумі гідів наші світлини з Полтвою розбирали як безкоштовні квитки на стриптиз. Тому навіть при наявності регулярних комерційних екскурсій в Чорнобиль, люди все рівно хочуть поїхати туди саме з нами, з Дослідниками Львова. Щоб відчути той Дух Експлорера(є ідея зробити брендовані шкарпетки 😊). Насолодитися не тільки пусткою закинутого міста що ось ось впаде, а й хорошим товариством любителів всієї цієї краси.

Так от, незалежно чи Ви їдете в Чорнобиль з нами чи без нас, вам необхідно мати:
Список
від Incognito
0)  Паспорт не забути! В Дитятках звісно кльово, але торчати там два дні під відкритим небом?
1)  Одяг по прогнозованій погоді, самі вирішуйте як Вам комфортно;
2)  Шузи – бажано із моцною підошвою - купа битого скла, що хоче залізти Вам просто в ноги;
3)  Шось на голову як хто любить, щоб весняне сонце не спалило лисину як ото Руфуса під Немировом;
4)  In case of дощ – див пункт №1. Хапніть із собов одноразових дощовиків;
5)  Вокуляри: буде декілька місць, де пирдолить по беті шальоно, що слів сказати не є. Місця варто побачити, а окуляри моцно допоможуть в цьому. Звісно, скляні, не пластикова фігня. Але навіть без них буде все ок, але так безпечніше на старість;
6)  Рукавички – маст хев, жеб пилюку не збирати на руки, хоча б дві пари;
7)  Ліхтарик – в руки або наЛобник, маст хев;
8)  Дозиметри-радіометри: як кому цікаво, краще беріть із собов(позичте в друзів) - $10 оренди на добу тупо глупо та розраховано на забугрових туристів. Будьте мудрі та не ведіться на недоречні витрати;
9)  Банки сили(power bank), блоки живлення, модеми, кОбелі до Ваших гаджетів;
10)  Хорієте на шось? (як ото Руфус на алкоголізм чи Інтроверт на клептоманію металу) – хапніть ліки із собов. Лікар є на ЧАЕС та в самому Чорнобилі, де ми мали б ночувати;
11)  Вологі серветки – big pack або 4-5 менших, руки витирати або й дупу;
12)  Вода – 1,5-2 літра/писок доба. Пити буде хотітись шалено, от повірте мну. Можна буде купити в Києві, на заправці по дорозі в ЧЗВ та в самому Чорнобилі в магазині де ми будемо під обід п'ятниці (маю надію, тому куплю в Києві);
13)  Харчування:  мають обідати два рази – п'ятниця та субота (маю надію в столовці ЧАЕС, бо там прекрасно, тру і смачно). У п'ятницю сраня всі матимуть можливість поїсти в Києві, рівно ж як в суботу перед від'їздом -  повечеряти класично в KFC(слабаки йдуть в Пузату Хату). Питання вечері у п'ятницю та снідаку в суботу – it's up to us. Придбати їжу можна в самому Чорнобилі, як повернемось у п'ятницю ночувати(так, бухло і запивон там можна купити), а от продукти харчування (окрім Мівіни та консервованих/запакованих щільно) викликають деякі сумніви. Тому, я собі із батьком взяв ДПНП-П-6, цього має цілком стати на 2 писки на вечерю/сніданок. Не забувайте про Снікерси та набори із горішків-сцукохфруктів (десь до 30 грн в АТБ)
14)  Атрибутика: можна купити в бариг в Дитятках, можна в магазинах в ЧЗВ. Оскільки перші не працюють в неділю лише, раджу хапнути магніти та інше в самому Чорнобилі(коли їхати туди), а на виїзді поглянути до вищеозначених бариг
15)  Ті хто курить (ба палить) – не кидайте недопалків на землю. Це ж стосується іншого сміття. Краще візьміть із собов кульочок для сміття, викинути йго можна буде згодом.







Чорнобиль це типове радянське містечко, діючий музей Совка під відкритим небом. Тут ще досі зберігся памятник чЛєніну і є вулиця Сраліна. Туристи, наче ЗЕК-и, мають право пересуватися по місту лише в автобусі. Тому навіть попри те що магазин і був зразу навпроти готелю, ходити туди самі ми не могли. І ще прикол! Якшо у Львові забороняють продавати алкоголь ввечері, то тут його навпраки, - тільки з 19-00 починають. Це, напевно, щоб народ бува не спився з самого ранку. Ми ж закинули свої речі в діючий музей радянської сантехніки з гордою назвою «готель Припять» та й поїхали собі дивитися на Дугу.










«Дуга» - це комплекс загоризонтної РЛС. Його задача була виявляти старти балістичних ракет на відстані 6тис. км. Працював він на коротких хвилях за рахунок відбиття від іоносфери. А родзинкою комплексу була сама антена. Це фазована антенна решітка яка могла приймати хвилі з доволі вузькою діаграмою напрямленості. Це давало змогу точно локалізувати місце старту. Саме так, приймати. Ця вся громадіна нічого не випромінювала, тільки слухала відбиті хвилі. А передавач знаходиться аж в Чернігівській області.











Дуга це була вторинна лінія захисту СРСР. Первинна інформація про пуск надходила від супутників. Дві лінії було зроблено для того, щоб виключити можливість випадкової помилки. До речі, Дуга запрацювала якраз перед аварією і продовжувала нести службу ще кілька років після цього. Сумарна вартість комплексу перевищувала ціну самої ЧАЕС. Аж страшно подумати на що в Союзі йшли народні гроші.











Сьогодні, завдяки неймовірним розмірам та фантастичному вигляду, Дуга - це один з головних символів Чорнобиля. Тим більше що легендарну трубу четвертого реактора знесли коли будували над ним арку. Якщо чесно, то з відео і фото ти не можеш уявити всього масштабу Дуги. Та там стальні труби діаметром як колектор Полтви а диполі на 10МГц по 15 метрів завдовжки. І все це причаїлося серед милого хвойового лісу, прямо як на Шацьких озерах.









«Аааа, пісок! Значить тут Фонить!!!» - може хтось почати панікувати. Та, як кажуть місцеві: «Нема дозиметра – нема і радіації». Більшість з нас ще при вїзді в зону вимкнули звукову сигналізацію перевищення порогу на своїх ТЕРРА-х. Всю дорогу ми просто насолоджувалися навколишніми пейзажами під заспокійливе потріскування його динаміка. Дозиметр нам повідомляв де більше, а де менше «брудно». Зазвичай його покази були в районі 0.5....1 uSv. Та ми, справжні дослідники, все ж таки знайшли «точки» де могло фонити і 100uSv. Для цього, зазвичай треба було піднести дозиметр до моху, гусениць чи інших важковідчищаємих поверхонь і відкрити віконце для гамми. Також дахи багатоповерхівок непогано фонили. Бо радіоактивна пилюка була впала на розплавлену смолу та й там і залишилася. Навіки вічні.













Але ці всі мікрозіверти мають значення лише для довготривалого перебування. Або якшо ти зібрався влаштувати тут пікнік. А от попадання радіоактивного матеріалу всередину організму і справді дуже небезпечне. Він там, швидше за все, що залишиться назавжди і може спровокувати променеву хворобу. Та коли випромінювання тільки ззовні, то гамма-частинка залетіла, гамма-частинка вилетіла і ок. Цей заліт є не по справжньому. В будь-якому випадку, перед відвідуванням Зони рекомендую ознайомитися хоча б з базовими поняттями що таке радіація.

Реклама Львівських Дозиметрів "Терра"


Випробуваний в реальних умовах, працює на відмінно!












Окреме слово хочу сказати за дозиметр. В промислового Львова є свої мега-бренди як ото Львівське пиво/кава, Львівська метро, автобуси ЛАЗ чи телевізори Електрон. Та це все є надбання з минулого. А от сучасний Львів випускає на весь світ круті вимірювачі рівня радіації! Причому ці пристрої переважають аналоги як по якості, так і по нижчій ціні. Також вони пікають вже більше 20 років, чим вам не легенда? І це не якість там показометри-приставки до мобільного телефону! Зараз, наприклад, пів Японії жмуриться саме на екранчики наших дозиметів ТЕРРА.

Рекомендую всім прочитати Стругацького «Пикник на Обочине». Це світова класика провірена десятиліттями. Саме з цього твору і пішли такі любі серцю слова як «Сталкер» та «Хабар». Так от, в Стругацьких дуже точно описувалося абсолютне звичайне, навіть буденне на вигляд місце, але з прихованими надвластивостями. Чорнобиля тоді ще і в помині не було. Але дуже подібне твориться і тут. На перший погляд звичайна панельна будівля обросла лісом.... Та всередині можна знайти ойойой скільки всього незвичного... Розумію чому адміністрація не дозволяє «туристам» заходити всередину цих будівель. Там купа містики та повний дестРой. Тому запросто може перекриття на голову звалитися чи ти сам впадеш у четвертий вимір ліфтової шахти.

Місцевий мешканець


Закинутості Припяті


Всередині Юпітера


Звісно, дозиметр це не мобільний телефон, можна обійтися. Та коли бахнуло на Фукусімі, японці приїждажи саме у Львів щоб особисто контролювати та помагати випускати якнайбільше Львівський дозиметрів. Проходячи радіаційний контроль в Чорнобилі, в аеропорту чи на митниці з Польшою існує дуже висока ймовірність, що ваші флюїди реєструватиме саме Львівшька апаратура зі Еко-Тест. Це ще одна наша марка яку варто знати та любити!

До чого я веду. Їхати в Зону без дозиметра – легковажно, брати його там на прокат за 10 долярів – немудро, а купувати китайський – непатріотично! Ну і для учасників Експлорера вони надали хорошу знижку. Бо як без дозиметра знати куди можна пхати свого носа, а куди бажано пускати сусіда поперед себе?

Могильник радіоактивних відходів


ЧАЕС






Туризм туризмом, а обід то святе. Добре що нині вихідний, а то б стояли в черзі за рештою працівників ЧАЕС. Обід в столовці з виглядом на енергоблоки – що краще може збуджувати апетит Дослідника. Скажу чесно, в цьому турі ми недоїдали. Не в плані голодували, а в плані що не могли справитися з усім на тарілках 😊









Згідно останніх даних, аварія на ЧАЕС відбулася по причині дефектів в конструкції реактора та непоінформованості персоналу про них. Перше – графітові стержні опускалися занадто повільно, Друге – вони опускалися зверху вниз, а не з двох сторін одночасно. Відповідно в певних умовах могла виникнути ситуація коли реактор саморозігрівався, ураній плавився, реакція ставала неконтрольованою і все вибухало. А стержні тим часом далі собі повзли вниз... Це зрештою і відбулося на нашій станції. Показово, що подібна аварія вже ставалася на такому ж еРакторі в Ленінграді кількома роками раніше, просто масштаб був менший.

Коли питаєш місцевих:
-А де ж сам реактор?
То вони тобі відповідають:
-піДаркою !

Хто хто? Головне завдання арки чи то пак сракофага, не дати воді з атмосфери попадати всередину реактора. Інакше знову може розгорітися ланцюгова реакція, Ураній проплавить дно реактора і попаде в грунтові води. А також випарується в повітря. Тоді біда буде навіть серйозніша, ніж є зараз. Під саркофак пускають, але це нелегальне задоволення коштує штуку баксів. Тому лишимо на наступний раз 😊

Коло четвертого енергоШлакоблоку


Ми боянимось на фоні реактора, в кадр додаємо прапор Експлорера і вмикаємо дозиметр. На жаль, знову нічого надзвичайного. Фон в нормі, матриця не глючить! Та й люди ходять сюди на роботу. Хоч воно все вже і не робоче з початку 2000-х років, та все ж таки обслуговування вимагає. Одна з основних версій чому станцію вимкнули – політична. Якшо в рекактор замість одного з ТВЕЛ-ів (стержні з ураном) запхати троха інший стержень, то на ньому буде виділятися Плутоній. А це вже є матеріал для виробництва атомної зброї. Його можна продати арабам за куда більші гроші ніж зараз нам дає МВФ. От під соусом що ми вам збудуємо новий сРакоФак, добудуємо інші енергоблоки на АЕС по країні а ще відсмокчемо вони і усунули потенційно-небезпечне джерело атомної зброї в світі.

Кого тут припять?










Йдемо далі дивитися місто Припять. Якщо Чорнобиль – це 30-и кілометрова зона, то Припять – десятка. Місто знаходиться зразу коло атомної станції. Після аварії всіх людей з Припяті були виселили в м. «Сволотич» що за 50 км на схід. Побличже до Москви. А потім ще й пиво в честь нього назвали. Весь обслуговуючий персонал станції навіть після аварії продовжував на електричці їздити до праці. Вони провели колосальну роботу по розчистці та захороненні небезпечних відходів. Коли було бахнуло, то вітер дув на захід і на північ. Відповідно туди і пішло найбільше радіації. Вона здебільшого випадала у вигляді радіоактивної пилюки. Заражені села спочатку руйнували екскаваторами, а потім закопували під землю. Щоб не фонило. Після цього ці ж екскаватори приходилося піскоструїти аби і вони не фонили. А пісок після піскоструйки знову ж таки вивозили і захоронювали під землю.

30-и кілометрова зона навколо АЕС це є наслідок інерції мислення військових. Вони звикли що після падіння атомної бомби ми маємо круглу воронку і рівномірне поширення радіації в усі боки. Та у випадку аварії на ЧАЕС це не був чистий вибух бомби. Стіни реактора уціліли. Тому коли радіаційна розвідка почала досліджувати місця навколо станції то знайшла як чисті ділянки біля самої станції, так і брудні сліди далеко за межами уявного кільця. Та назва тридцяти-кілометрова зона прижилася бо була простою для розуміння, як зараз АТО. Якщо глянути на карту ЗОНИ, то це далеко не коло і навіть не еліпс, а шось дуже схоже на контур США.



Стікляшка


Гранчак я забрав собі


Стоїть десь зараз в якійсь з київських квартир


1986 рік


Всередині покинутої лікарні


Аналізи Чорнобиля


Пеервязочна


Щас я тебе зїм


Дуже незвично йти по закинутому місту.В нашій країні закидують фабрики та заводи. А в будинках навпаки, живуть аж поки стеля на голову не впаде. А тут височезні берези ростуть прямо на балконах. Птахи виють гнізда в унітазах. Троянди перетворилися на шипшину і окупували всі вулиці. Центральна алея Припяті більше схожа на лісосмугу, а стадіон – на Стрийський парк. А ще гігантські соми-людоїди дивляться на тебе з-під льоду голодними очима.

Заглядуємо в закинуту лікарню. Ладно, тут все закинуте, просто Лікарня. В ній лежали як ветерани війни, так і ліквідатори аварії. Відповідно і фон від палати до палати був зовсім різний. Стартував з нуля і аж до захмарного.

Виявляється, в Припяті не тільки виробляли електрику та переводили її на радіохвилі. Тут ще й робили ЕОМ (комп'ютери по сучасному) що цим всім завідували. Величезний завод «Юпітер» на території Зони ще й досі зберігає на перфокатрах траєкторії польоту балістичних ракет. Тут ще досі можна потоптатися по пяти-дюймових дискетах та потримати в руках пам'ять на магнітних кільцях. З неї, власне, і виникло слово «прошивка». Бо ці тендітні кільця в буквальному сенсі слова вручну прошивали тонкою дротинкою. Було дуже подібно до того, як жінки вишивають бісером. (простіть чоловіки за сексизм). На очі то і діло потрапляють розкидані пояснювальні записки як вони зробили систему звязку з супутником. В додатку такі любі оку електричні принципові схеми на розсипусі. Завод величезний, на один лише конструкторський корпус можна витратити цілий день блукань. Якби ж то він був в нас у Львові... А то ж ще нас тут чекають його виробничі цехи... Взагалі Зона – це рай для urban/industrial exploration. Якби ще не ті дибільні правила та обмеження.... Так аж хочеться прийти сюди сталкером!

Юпітер


Тут конструювалася надсучасна техніка






А ось і сталкер попався в кадр


Тут виготовлялася надсучасна техніка


Графітовий стержень що мав йти в рекактор






Перекинула ударна хвиля від вибуху реактора




Йдемо фоткати захід сонця над Припяттю


В одному з цехів бачимо графітові поглиначі від реактора. Невеличкі на розмір, сантиметрів 40 на 40 по периметру з десятисентиметровим отвором посередині. Я щось завжди думав що ті ТВЕЛ-и значно більші в діаметрі.

Що цікаво: уранове паливо, як і ці поглиначі, можна сміло брати в руки аж до того моменту, поки воно не побуває в реакторі. Але як тільки його активували потоком нейтронів, то запускається ланцюгова реакція. Пальне починає розігріватися і виділяти радіацію, нові нейтрони, а також ще багато іншої небезпечної фігні. Наприклад, при будівництві атомного підводного човна реактор вже є готовий, весь ураній завантажений всередину, турбіни на місці .... Та нічого не відбувається без.... Та ось приходить людина з невеличким щупом. Запихає його через отвір всередину реактора і вуаля – пішла жара! В цьому щупі знаходилося компактне джерело нейтронів. Далі, якшо ядерне пальне не охолоджувати, то воно нагріється до 2500 градусів і запросто розплавить стальний корпус човна а потім все вибухне.

Нескінченними сходами деремося на верх 16-и поверхового будинку, найвищого в окрузі. Тут офігенне місце для фотографування заходу сонця, Арки, Припяті та Дуги. А ще - це популярне місце для сталкерів(нелегальних відвідувачів зони) щоб святкувати свій Новий Рік. Наша доблесна міліція про це добре знає, хеш тегами користуватися вміє і доволі успішно цих сталкерів відловлює. Вона запросто може зненацька виламати з ноги твої двері в тихій затишній квартирці десь на восьмому поверсі. Причому зробити це рівно о 23-45 наламавши весь кайф та всіх повязавши. Для них в цьому свій резон, бо як рік зустрінеш.... 
Припять і Арка над Реактором




Головна алея, була










Любов в зоні


Одна з закинутих квартир


Складність нелегального проникнення в зону полягає, насамперед у її розмірах. 30 км в одну сторону, стільки ж назад. Влітку жарко, взимку залишаються сліди. Дикі звірі є цілий рік. Коли холодно можна перейти річки по льоду. А так то тільки по містках за якими стежать. Та часто буває рівно навпаки. Виснажені ходьбою та іграми «в прятки» сталкери понуро йдуть не ховаючись центром Припяті, здаватися. Тут їх «приймуть», «оформлять» і, за 650 грн штрафу з особи, підвезуть на двомостовому «таксі» до зупинки маршрутки «Чорнобиль-Київ».

Спускаємся вниз, попутно заглядуючи в квартири. Доволі комфортні та просторі, багато кімнат, є санвузли та душ. Людям казали що вони виїжджають лише на три дні. Тому майже всі побутові речі на місцях. Можна набрати собі автентичних гранчаків з тої епохи, чи почитати «Народ і Партія Єдині!» Черненко. А от батарей немає взагалі, і меблі лише де-не-де трапляються. В буремні 90-і, коли міцної влади не було, тут завелися металісти. Але не ті, шо слухають Металіку. А ті, шо все ріжуть на метал. А потім в хід пішла мебля та інша цінна домашня утварь. «Нема добру чо пропадати» як співали Брати Гадюкіни. Речі, як і гроші, не фонять. На момент вибуху вони були всередині приміщень і радіоактивна пилюка на них не падала. Та все одно, якось воно неприємно, погодьтеся, спати в ліжку з «радіоактивної» деревини.

Поле Чудес вертикально




Радіаційний контроль


Затарився


Розказують як спуститися всередину реактора


Три Ікса!


Надобраніч Діти


Неспішно, з швидкістю 40 км/год сунемося додому. Так менше піднімається радіоактивної пилюки. Та, раптом, вибухає двигун, а з ним підриваються і наші дозиметри. На максимальній швидкості проскакуємо «рудий» ліс. Тут ще й досі добряче фонить навіть через шумоізольовану бляху Мерседеса. Так триває десь хвилину. А далі знову тихо спокійно аж до готелю.

Ми всі домовилися вранці бути на 7-00 коло бусика. Щоб менше з'їсти, а більше побачити. В дальні села їхати десь 2 години. Дальні– це правий берег Припяті, село Красне що практично навпроти атомної станції через річку. За рахунок поганої дороги, шириною рівно на одну машину, ці села є непогано збережені. Тут можна відчути автентику тих часів. Правда мене більше вразила не так незайманість місць, як їх бідність. 1986 рік, в більшості галицьких сіл вже стояли нормальні цегляні хати з коморами і парканами. А тут всюди неутеплена деревяна одноповерхова забудова ...

Та церква в селі Красне збереглася на ура. Заходячи всередину здається ніби тут недавно хтось був. Тільки от варвари деякі ікони зі стін позрізали. Раз ра рік священник тут править за упокій тих хто на цвинтарі.

Валєра




Мєсная Связь




Церква в с. Красне


Видно куски викрадених ікон








1986


Пішли на коп 😊








Місцева школа мала аж три класні кімнати. Тобто кімнати були так собі, просто їх називали класами. Ще досі можна знайти зошити з «класною роботою» за 26 квітня. Жах! Станція бахнула, а за кілька кілометрів від неї діти писали всяку пургу про піонерів. В одній з хат ще зовсім недавно жили сталкери. Там є свічки, кулькИ на вікнах, ще не застив попіл у пічці. Але назагал десь після третьої хати мені стало нудно. Воно все доволі одноманітне та ще й без сніданку. Тут наша група розділилася на два табори. Менша частина з фотодрочерів і любителів історії тащилася від кожного нового будинку, від кожної нової листівки. Більша група дослідників життя та його приємних сторін хотіла їсти та їхати в Припять дивития на Градирню.

«Дрочер досліднику не товариш» - вирішила більшість та й всілася їсти прямо коло автобуса. Получився самий натуральний «Пікнік на узбіччі» осторонь від галактичних шляхів. Хочу похвалитися, що наші страхи не виправдалися і ці два дні дуже заканало з погодою. Було сухо, сонячно, без снігу і вітру. Сидиш собі на прижмяканій снігом траві, жуєш свій сухпайок і до тебе приходить розуміння: ще один обєкт Done! Наступна планка це хіба що полетіти в космос і подивитися на це все згори. Дочекавшись усіх решта ми поїхали назад в Припять, використовувати решту пів дня щоб виклацати всі кадрики на телефоні.

А зараз дитина в школі головна!


Третій клас церковно-приходської школи


В день катастрофи отримав трійку






чЛєнін, натуральний бандит!




Коли побудували ЧАЕС, то для її охолодження використали річку Припять. З часом почали нарощувати потужність та добудовувати ще енергоблоки. Вийшло так, що річка і водосховище вже не справлялося з охолодженням реакторів. Навіть взимку вода, що забиралася ззовні, була гарячою. Тому разом з 5 і 6 енергоблоками почали будувати і градирню. Це величезна труба з радіатором як в автомобіля всередині. Радіатор поливають зверху водою. Вода випаровується і тим самим охолоджує реактор. Саме ці градирні зазвичай і прикрашають пейзажі багатьох атомних електростанцій. Сімпсони тому яскравий приклад . Ми ж мали змогу втіхаря провірити яке там ехо та уявити яка б це була класна точка для бейс-джампінгу.

На все провсе ми мали 10 хв




Недобудований верх




Зустріли нелегального сталкера всередині








Тут троха фонить усюди






І хтось в такому фоні то все малював!

Центр Припяті зустрів нас гаслом «Ха(у)й атом буде робітником а не солдатом» - обидва значення мають свій сенс і свою епоху. Ми додатково оглянули must have басейн, школу де знімався кліп Pink Floyd та колесо з «Поля Чудес» яке чомусь поставлене вертикально. Це все дуже красиві та мальовничі об'єкти. Але про них не хочеться ні писати, ні їх фотографувати. Настільки вони обсмоктані туристами. Ми, згадавши гру «Сталкер» та ввівши координати «XY-Янів», йдемо просвітлюватися в улюблене місце Васіча -на залізницю. Тут стоїть, чи то краще сказати, стояла техніка яку колись використовували для дефлорації зони. Потім техніку порізали, а мідь та інші метали виплавили в печах що поруч. Янів - це було єдине місце за всю мандрівку де в нас дозиметри тріщали як ненормальні. Звук був прямо як у фільмах про Чорнобиль, так часто-часто. Рекорд сягнув десь 170 uSV/год на Чорній Террі.

Від радіацію башню зірвало






Руйнівник міфів


Ще один міф зручновано. Голем не з глини.

На КПП «Дитятки» нас всіх завели в темну кімнату, розділи догола і перевірили чи ми не світимося. Золоті зуби і світле волосся до уваги не бралися. Тому радіаційний контроль ми всі пройшли успішно. Зрештою, як і наш автобус. Вони ж то не знали що я заекранував свій хабар-пак свинцевими пластинами від автомобільного акумулятора!

«Випий все сьогодні, щоб нічого не лишити на завтра... І дотримуйся цього правила кожен день!» - кажуть розумні закарпатці. А ми, в свою чергу, вирішили поступити точно так само з нашими продуктовими запасами. Не везти ж їх назад у Львів! Вони ж радіоактивні, їх потрібно негайно знищити! Ну а далі «общій вагон забацаного поїзда» Лисичанськ-Ужгород. Мене зранку збудили дві тьотєньки. Вони з захопленням переповідали одна одній що там вчора творилося в тамбурі!

Блондин і Блондинка


Артефакти тої епохи


Х(а)уй атом буде робітником а не солдатом






«Шакал пролает хрипло, Что мертвый круг — ему родня» (с)Арія




Школа в Припяті




Дитячі протигази


Гелікоптер Апач




Тут знімали кліп Marooned










Знаменитий басейн в школі










От козел!


Боянисте селфі «я тут був», а як без цього






Па-па, станція! До наступного разу. Якщо доживеш звісно!


Дорога додому після хорошої вилазки


Всі фотки і підпис до них тут

Звіти з попередніх відвідин Зони Одноденна, Дводенна і Нелегальна

Дякую за класний звіт! На рахунок кісток. Наприклад під час цього скандалу кістки перехоронювала церква. Тобто сам священник. Як на мене - логічно, це їх прямий обовязок.

Підозрюю що це кістки монахів які там були похоронені. Я б скинув цю фотку пресі. Тоді панотці тут же зарухають своїми рясами.

При достатній кількості бажаючих є можливість зробити Фірмову пляшку скляну з логотипом форуму, вчесть десятиріччя. Є декілька варіантів, як індивідуальне дуття так і стандартну з лого. За великі гроші можна навіть в формі колектора зробити думаю.

Я дивлюся дуже позитивно! Скільки має бути бажаючих і яка приблизна ціна?

Дякую Рою за мега-круті фото! На них шахту видно навіть краще ніж очима! А фото з озера в луговні то взагалі бомба!

На прохання адміністрації я забрав світлини на яких видно працівників шахти та дозиметр.

Все відбулося як завжди, в стилі Експлорер! Звіт тут

- І як воно, в порівнянні з нелегальний спуском? – спитав у нас Начальник рудинка після екскурсії.
- Зовсім по інакшому! – відповів я та показав йому обидва великі пальці вверх.









Бо й справді, порівнювати нелегальний спуск у соляну шахту з її офіційними відвідинами дуже важко. Обидва варіанти мають як свої плюси, так і мінуси. Це як порівнювати шальону ніч з коханкою десь в мотелі під містом і комфортабельний вечір на дивані з дружиною в себе дома. У першому випадку це було напівлегальне проникнення у вузький та вологий прохід, досхочу часу на неї, вона - все ще загадка, але роби що душа забажає. Натомість тут ми мали комфорт та доступність законного спуску. Правда з фіксованим часом та графіком зміни от сих до сих(щоб діти бува не прокинулися). У нас були спільні інтереси та вичерпні відповіді на всі наші запитання.



Жовте у воді це Золото, його куски вони і шукають


Підземне Соляне Озеро - луговня


навіки вічні Амінь


Метро Трускавець - Львів


Юрій Садовий присвятив своє життя соляним шахтам. Він на них виріс, він їх любить і з усіх сил старається їх зберегти. Саме цей чоловік провів нам теоретичну підготовку перед спуском в Калуші. Саме він і допоміг організувати ці лет(г)альні відвідини нашої багаторічної Мекки – останньої діючої на Галичині соляної шахти.

Минаємо Шляк-Баум зразу за вокзалом, охоронець попереджений, тож пускає нас без зайвих запитань. Ліворуч Кюбек, праворуч ствол Новий. Це останній з діючих могикан на Галичині. В Стебнику ми були о 9 ранку, чим раньше тим краще. На ганку нас вже чекав п. Юрій та головний геолог Шахти. Він і проводитиме нам всю екскурсію.

Далі йдемо до Начальника рудника. Разом з базовим інструктажем із техніки безпеки ми отримуємо надодачу ще добрячу порцію люлєй. За всіх наших колег по хоббі що лазять в шахту нелегально, а потім викладають фото вибухівки з неї. За варятів, що лишають електровоз у дальніх тунелях, за Ваххх кого чисто випадково спалили коли йшли закривати кришку люка на колодку, за нолайферів, школьніків і так далі. Ми ж запевняємо п. Начальника у своїй добропорядності, що ми завжди ходили самі, мочилися тільки у вентстволи та все ставили назад на місця. Орієнтувалися ми лише по табличках на стінах та компасу в кишені, ніхто нас не водив. Це його троха заспокоїло, тож зрештою ми підписали купу паперів і пішли переодіватися!

О кайф!!! Ти не робиш це в темноті на морозі десь на ничку за закинутою будівлею... Ти маєш як нормально стати, куди спертися, де покласти свої штани. Не потрібно весь час оглядатися, та й пальці зовсім не задубіли! Далі нам, як справжнім шахтарям, видають алюмінієві номерки на спуск які ми тут же і здаємо Пані на ліфті. Ще пять хвилин суматохи і от уже вітер свище повз наші вуха.

Двадцять хвилин вниз по людському ходку дорівнюють двом хвилинам на ліфті з парашутом. Саме так, з парашутом. В разі обриву тросу він обовязково розкриється (і не сумнівайтеся) та врятує наші пятки і дупи. А далі, несподівно для себе, ми опиняємося в місце дуже схожому на те, де ми вже якось були. Протоптаною стежкою йдемо до старих австрійських конюшень тодішніх Тесл.

Стебник


Зараз ледве пройдеш, а колись тут коні бігали


Годівнички для Поні




Вичовгано кіньми


Новий учасник Експлорера


Перша шахта в Стебнику була Кюбек названа в честь одного з засновників Австро-Угорської імперії. Австрійці тут видобували кухонну сіль яка в ті часи була дуже потрібною для харчування, виробітки шкіри і зберігання мяса на зиму. Потім з'явилася нова тема – калійні добрива. Якісний та безпечний харч без них є неможливий. Спочатку в Стебнику, а потім і в Калуші соляні шахти цвіли та процвітали. 60-і та 70-і роки застою в Радянському Союзі вважаються золотою епохою в житті наших Шахт.

Це все протривало аж до початку 2000-х років коли більшість шахт позакривалося. В ті часи вони вже виробили свій ресурс та вимагали значних інвестицій. Сильного попиту на їх продукцію ще не було. Тому Калуш і Стебник рудник номер 2 затопили росолами. Ідея була така, що вода працюватиме як домкрат і не даватиме просідати породі на поверхні. Та, на жаль, вчені прорахувалися. Вода, чи то пак Ропа, навпаки розмивала та розмягчувала породу. Це робило майбутні просідання навіть ближчими.

насосИ на дачу






Волога в повітрі окислює кристали. Якшо відколоти кусок то видно всю їх красу!




Єдина ціла шахта на всій Галичині є в Стебнику - номер 1. Навчені гірким досвідом інших шахт, тут нічого не затоплюють. Навпаки, є зміна десь з 20 людей що регулярно викачує звідси воду і підтримує шахту в робочому(сухому) вигляді. Спитаєтеся чому тут не добувають калій та не водять туристів? Все дуже просто! Бракує другого робочого ствола. Зараз спуск можливий лише через ствол «Новий». Та й той вимагає реставрації. А "Кюбек" мертвий. Згідно технології, по одному стволу подають вниз пусті вагонетки або туристів, а по іншому забирають їх повними назовні. В Стебнику, щоб це все було безпечно, то потрібно відновити обидва стволи. В разі аварії люди можуть загинути і не вибратися назовні через єдиний доступний вхід. Також вимагає модернізації і система провітрювання стволів, аби вентилятори на поверхні так не гуділи аж до пана Президента в Трускавець.

Тунель соляної шахти мінливий як характер незайманої дівчини. То він рівний та гладенький, наче Львівське метро. Потім з'являються тріщини або нерівності. А місцями в породі настільки багато глинизни, що весь прохід потрібно укріпляти металом. Мораль така: чим більше в породі солі, тим вона твердіша. А там де глина – все сипиться і прохід аж розпирає.

Природа потроху бере своє і поглинає діяльність людини






От вам і сюжет про Львівське метро, а ствол прокладений ще в 60-х роках


Коли не було «Електрифікація + Радянська влада» то всі вагонетки тягали коні. В Стебнику так тривало аж до 60-х років 20 століття. Після місяця роботи в шахті молоді жеребці сліпнули. Їх виводили на поверхню, давали ще місяць відїстися а потім рубали на м'ясо. Зараз в шахті є колія, а над стелею висить трос до якого колись кріпили лампи освітлення. Правда вже нічого не видобувають, вогонетки лежать розкидані ніби після атомного вибуху. Та з тих часів залишилися стайні, стійла і кормушки. Дуже незвично було бачити глибоко під землею ознаки таких немеханістичних істот як коні.

А далі пішли знамениті луговні. Їх тут значно більше десяти. Луговні були колись потрібні щоб розчинити суміш сіль + глина у воді. Тоді глина опадала, а сіль у вигляді ропи виводили наверх по трубах. Зараз від них залишилися просто величні пустоти з ропою на дні. Кинеш гілочку в таке «озеро» і за кілька днів витягнеш витвір Снігової Королеви. Зі стелі луговні звисають куски камяної глини, що дзеркально відображається внизу. Вода в луговні вимила зі стелі сіль, а нерозчинні частинки лишилися висіти, наче протигази в Чорнобилі. "Хабарництво" тут заохочується. То ж ми напаковуємо повні кишені магічних кристалів солі.

Сюди пан ходив нюхати сіль


Вперше в аж таких глибоких підземеллях




Дошка пошани




Дуже приємно було відвідати населене людьми Депо. Це, напевно, найживіше та найзатишніше місце у всій шахті. Тут завжди помітні сліди перебування людей у вигляді активних робочих місць, записів в журналі відвідувань та харчів на столі. Навіть проскакує якась аналогія з космосом і населеною станцією "Мир". Колись ми посеред ночі читали записи в "журналі відвідувань" зроблені цими людьми. Так ми пересвідчувалися що шахта пуста і тут безпечно.  Зараз ми вітаємося за руку та слухаємо їх враження про наше відео з катання на їхньому ж локомотиві. Так і хочеться крикнути «Та то я знімав!». Та шось стримує. Для нас це розвага, для них це робота.







Наш поїзд


А нам колись була попалася якась простацька ручка


Їдуть на зміну


Начальник "поїзда"


Коротше в Луговні ми застрягли надовго. Як відомо, Дрочерство - це процес тривалий, а фотодрочерство тим більше. Поки ми все пофоткали та підсвітили, то треба вже було бігти далі, на другий горизонт. Я вже давно засвоїв що найнеобхідніша річ в поході з фотодрочерами це – сідачка або піддупник з каремата. Щоб не так харитися коли їх чекаєш. :)

Та час в луговні не минув даремно. Ми дізналися що корінь «Гал» означає сіль. Не даремно були племена Галів, місто Галич і так далі. Ми виміряли рівень радіації в шахті. І тут найцікавіше! Посеред нейтральної соляної породи рівень радіації був майже нульовий, 0.05 uSv. Та коли ми наближалися до порід з калієм, то фон зростав аж до 0.4uSv. А це вже перевищення санітарної норми! Нічого небезпечного, якщо ти тут кілька годин. Та в довготривалій перспективі, як для постійного місця праці, це може становити небезпеку. За «зміну» ми заробили майже половину дози як за день в Чорнобилі.

Не фотодрочери :)


Наші ангели охоронці


Почуваєшся як пилинка радіації в трахеї курця


Вентиляційний ствол револьвера




Добуваємо хабар




Всі тру-геологи ходять в шахту з таким от молотком


Клітка Цербера


Вкраплення серця на день Валєнтіна




Наша планета потроха остиває і від цього всихається. Відповідно і стискає метал всередині шахти


Спуск до луговні




Всередині Луговні






Місяцева земля






Тут ростуть кристали


А ще кажуть що в природи не буває прямих кутів


Шукають біле золото


Автентичний деревяний молоток


Суперсиметрія в луговні




Цю почесну місію довірили Рою




Для чого потрібно два стволи в шахті нам вже розповіли. А от для чого потрібно два горизонти? Та все дуже просто! На тому що перший горизонт (верхній) підривають руду. На тому що нижній горизонт, руду з камер дістають ковшами і транспортують наверх. Власне ці камери(сотні кубічних метрів пустоти) і утворюють порожнини які загрожують нам всім проваллями на поверхні. На щастя, в Стебнику шахта номер 1 ціла та доглянута. Води тут нема, внизу є люди що за всім спостерігають і які вживуть необхідних заходів у разі небезпеки. Аналогічно, як і доблесні МНС-ники, що всю дорогу супроводужвали нашу групу та слідкували аби нічого не сталося.

В персепктиві повинні були ще виникнути 3 і 4 горизонти. Їх навіть почали були розробляти. Та, на жаль, закинули. Зараз вони відкачані (включно з 4-им), доступні але дуже аварійнонебезпечні.

На другому, безпечному горизонті, нам показують зруйновану комору. Це місце в яке скидали породу з вагонеток для подальшого подрібнення. Без комори техпроцес видобутку руди є неможливим. Бо з камери виходять каменюки розміром з вагон. Їх спочатку подрібнюють в губчатому пресі. Після цього менші каменюки везуть наверх на поміл в кульовому барабанному млині.

Уххх, йдеш по шахті, а запахи так і говорять твому мозку ніби ти вдома. Цей неперевершено-стерильний смак соленого повітря можливий лише тут. Ти вдихаєш його на повні груди скільки є сили. На ничку, поки ніхто не бачить, закорковуєш ще троха цілющого повітря в порожні пляшки з-під Пепсі. Цей запах лікує легені і мозок. Він заставляє усвідомити цінність надр землі. До речі, сіль в наших краях утворилася від висихання праісторичного моря багато мільйонів років тому. Іншого джерела солі в природі не існує.

Кристали калію


Кюбек


Всі дивляться як полетів вниз москаль


Змогли побудувати з нуля в 1852 році, зможуть відновити з електрикою і екскаваторами в 2020 році!


Такими драбинами ми колись сюди спускалися


А такими піднімалися :)


Якшо за шахтою не слідкувати, то земля її дуже скоро поглине що і сліду не залишиться




Самотній диспетчер


Очікуючи на електричку


Автентична ікона святої Варвари, захисниці Шахтарів


Криві рейки - це не до нас!


Фоткаємо капличку, вхід на другий горизонт та прапор Експлорера на фоні ліфта. На жаль, наш час підійшов до завершення. Діти прокинулися і пора йти переодіватися в чистий одяг та приділяти їм увагу. На поверхні персонал шахти пригостив нас чаєм з пряниками. Це все відбувалося в ТРУ промисловому приміщенні на лавці зробленій з батареї. Батарея була приємно тепла. Прощаємося наче з членами сімї та йдемо дивитися в музей гірського промислу що навпроти. Привітний та дружній колектив нас запрошує приїхати знову. Ми дякуємо та думаємо коли б то знайти на це час.

Насправді все вийшло дуже круто і приємно! Ми перефотографували та зберегли для історії ще один об'єкт. Чудова та пізнавальна екскурсія яка нам дуже сподобалася. "Стебник" - це унікальна в своєму роді шахта. Унікальна соляна атмосфера тишини, стерильності та спокою всередині. Таке мало де можна побачити!  На жаль вона поки що не приймає туристів з Трускавця та інших міст. А могла би...

Дуже сподіваюся якось сюди ще раз потрапити, але вже в складі якоїсь безіменної туристичної групи що сотнями будуть сновигати взад-вперед. Або може Китайці викуплять ці шахти та вкладуть в них свою працю і гроші. Бо ж рис на їх безкраїх полях без добрив не ростиме!

Дякую ще раз всім хто долучився до організації та проведення/відвідування екскурсії. Викладайте, будь-ласка, сюди свої враження, фото і відео!

Для тих хто багато трендить подаємо Трололосось.

Ще Блондинка в Кедах якось придумала  "Аналіз Дослідника". Береться баночка з під майонезу і наливається хорватська самогонка з медом. Наверх клеїться наклейка Експлорера. :)

Все без змін! Завтра відбудеться спуск. Хто ще надумає є одне вільне місце!

Продано!

Тепер наклейка Експлорера бороздитиме безкрайні простори Волині. Власник попався хороший, в таких машинах розбирається, навіть не заглох жодного разу коли їздив. :)